Розкол в українській православній церкві та шляхи його подолання

1. РОЗКОЛ В УКРАЇНСЬКІЙ ПРАВОСЛАВНІЙ ЦЕРКВІ ТА ШЛЯХИ ЙОГО ПОДОЛАННЯ

2.

З отриманням незалежності в Україні відбувається
безліч змін в політичній, культурній, релігійній та ін.
сферах. Ці зміни містять як позитивні, так і негативні
аспекти. Однією з гостріших проблем сучасної України
є розкол православ’я та утворення паралельних
конкуруючих між собою структур: УПЦ - Українська
православна церква Московського патріархату, УАПЦ Українська автокефальна православна церква, УПЦ-КП
– Українська православна церква Київського
патріархату.

3.

Розкол православної церкви в Україні являє собою дуже
складну проблему, яку можна розглядати з різних точок
зору, як з внутрішньо церковної так й наукової. Потреба в
дослідженні розкольницького руху на Україні пов'язана з
проблемою пошуку шляхів подолання кризової для
українського православ'я ситуації. Видається доцільним
розглянути проблему співвідношення УПЦ Московського
патріархату і УПЦ Київського патріархату, адже саме це
питання визнано найбільш конфліктним і неоднозначним
із всіх релігійних конфесій на Україні. Щодо їх
взаємовідношення немає однозначної думки, а тому
досить важко прийти до висновку які шляхи обрати для їх
об’єднання.

4.

У сьогоденні необхідно неупереджено висвітлити
деякі моменти міжцерковних та внутрішньоцерковних
взаємин. Йдеться, насамперед, про роль православної
церкви в суспільно-політичному і національнокультурному житті України, про значимість об’єднання
православних церков Московського і Київського
патріархатів для духовного та інтелектуального рівня
нації.

5.

Виходячи з доцільності та актуальності цієї проблеми
поставлена головна мета даної пошуководослідницької роботи :
дослідження проблеми розколу православної церкви
в Україні, його наслідків для соціокультурного та
політичного розвитку суспільства та перспектив його
подолання.

6.

Хронологічні рамки роботи охоплюють період часу від
розпаду СРСР та утворення незалежної України, коли
власне і відбувся церковний розкол в українському
православ’ї (кінець 1980 – початок 1990-их рр.) до
сучасності 2014-2015 рр.

7.

Об’єктом даного дослідження є явище розколу в
українському православ’ї часів незалежної України.
Предметом даного дослідження є процеси, що
пов’язані з міжцерковними відносинами в Українській
православній церкві.

8.

Що ж на початку своєї незалежності наша держава
зіштовхнулася з відкритим протистоянням духовної
ієрархії українського народу. Незгоди і конкуренція
між духовенством всередині України повторюють
подію, яка відбулася в 1054 році, але між
настоятелями різних конфесій − Папою Римським і
Константинопольським патріархом. Ця ж суперечка
носить ще більш глобальний характер для
православ’я – поділ уже роздробленої гілки
християнства на Українську православну церкву
Київського і Московського патріархатів.

9.

Релігія є невід’ємним фактором у процесі
внутрішнього переродження суспільства, вона має
наштовхувати народ до самопізнання, навчати його
самозбереженню і любові один до одного. Але коли
вона веде до розколу суспільства, то перетворюється
на жахливу зброю в руках політиків.

10.

Спробую стисло і максимально об'єктивно описати
етапи виникнення розколу в Українському православ'ї
і виявити сили, що спричинились до цього конфлікту.

11.

зміна політичної ситуації в УРСР, демократизація (гласність)
суспільства в час перебудови і розгортання національнодержавного відродження;
непереживання кафолічного досвіду Церкви вірними
Православної Церкви в Україні. Це в свою чергу
пояснюється загальною відсутністю катехизації і занепадом
церковного життя в радянську добу;
жорстко-централізована синодальна система церковного
адміністрування в Московському Патріархаті, яка не могла
адекватно реагувати на виклики нової історичної епохи;
неоднорідність етнічного складу населення України та,
відповідно, його менталітету.

12.

Аналіз вищезгаданих подій виникнення розколу
говорить про те, що всі сторони конфлікту в багатьох
конфліктних ситуаціях діяли досить поспішно, більше
керуючись національно-політичними і особистими
інтересами аніж дотриманням соборного принципу
розв'язання суперечностей.
Автокефалія не могла бути здобутою у той час.
Головна перепона та сама що й зараз —
неоднодумність. Етнічно-ментальна роз'єднаність
українського народу помножена на консерватизм,
мала місце й серед українського єпископату УПЦ (МП).

13.

Таким чином, основні суперечності між українськими
православними церквами були зумовлені рядом причин:
підпорядкованістю різним центрам, розходженням у поглядах
на проблему об’єднання церков у єдину Помісну православну
церкву та отримання нею автокефалії, наявністю ієрархічного
протистояння, орієнтацією на різні суспільно-політичні сили,
нерівномірністю впливу в різних регіонах України, різною
національною орієнтацією (проукраїнська та проросійська),
вживанням різних мов у богослужбовій практиці тощо. Загальна
ситуація в українському православ’ї лишилася майже
незмінною. Вона розвивалася в напрямку замкнутого кола: аби
досягти міжправославного миру і об’єднання, українське
православ’я потребувало автокефалії, але автокефалія була
неможливою без об’єднання православних України. Проте
самою природою конфлікту визначено, що для його розв’язання
хтось таки має зробити перший крок і поступитися власними
амбіціями заради спільної справи встановлення миру й спокою в
країні.

14.

Отже, в перше десятиріччя незалежності України українське
православ'я пережило низку церковних розколів, в результаті яких в
Україні утворилась три православні конфесії. Головною проблемою
міжцерковних відносин православних конфесій України є проблема
порозуміння. Це найбільш відома історично заплутана, а з плином
часу тепер і найбільш важка в розв'язанні проблема. На жаль, перші
десять років незалежності України характеризувались
міжправославними конфліктами та протистояннями. Особливо
напруженими були відносини між УПЦ МП та УПЦ КП. УАПЦ в період
незалежності України пережила низку внутрішніх розколів, які
значною мірою її послабили. Слід констатувати, що рівень
конфліктності в релігійному середовищі вищий, ніж у суспільстві з
цілому. Конфліктна ситуація в православному житті України вимагає
негайного впровадження певних засобів, направлених на
нейтралізацію міжцерковних спалахів та суперечок, що виростають в
гострі конфлікти, які втягують в себе та охоплюють суспільнополітичне, соціальне і культурне життя України.