Розкол в українській православній церкві та шляхи його подолання (11 клас)

1. РОЗКОЛ В УКРАЇНСЬКІЙ ПРАВОСЛАВНІЙ ЦЕРКВІ ТА ШЛЯХИ ЙОГО ПОДОЛАННЯ

Відділення: Філософії та
суспільствознавства
Секція: Теологія, релігієзнавство та історія
релігії
Роботу виконала :
Пашкова Андріана Андріївна
учениця 11 класу
Мукачівського ліцею
Мукачівської міської ради
Закарпатської області

2.

З отриманням незалежності в Україні
відбувається безліч змін в політичній,
культурній, релігійній та ін. сферах. Ці зміни
містять як позитивні, так і негативні аспекти.
Однією з гостріших проблем сучасної України є
розкол православ’я та утворення паралельних
конкуруючих між собою структур: УПЦ -
Українська православна церква Московського
патріархату, УАПЦ - Українська автокефальна
православна церква, УПЦ-КП – Українська
православна церква Київського патріархату.

3.

Розкол православної церкви в Україні являє собою дуже складну
проблему, яку можна розглядати з різних точок зору, як з внутрішньо
церковної так й наукової. Потреба в дослідженні розкольницького руху
на Україні пов'язана з проблемою пошуку шляхів подолання кризової
для українського православ'я ситуації. Видається доцільним розглянути
проблему співвідношення УПЦ Московського патріархату і УПЦ
Київського патріархату, адже саме це питання визнано найбільш
конфліктним і неоднозначним із всіх релігійних конфесій на Україні.
Щодо їх взаємовідношення немає
однозначної думки, а тому
досить важко прийти до
висновку які шляхи обрати
для їх об’єднання.

4.

У сьогоденні необхідно неупереджено
висвітлити деякі моменти міжцерковних та
внутрішньоцерковних взаємин. Йдеться,
насамперед, про роль православної церкви в
суспільно-політичному і національнокультурному житті України, про значимість
об’єднання православних церков
Московського і Київського патріархатів для
духовного та інтелектуального рівня нації.

5.

Виходячи з доцільності та актуальності цієї проблеми поставлена
головна мета даної пошуково-дослідницької роботи :
дослідження проблеми розколу православної церкви в
Україні, його наслідків для соціокультурного та політичного
розвитку суспільства та перспектив його подолання.

6.

Хронологічні рамки роботи охоплюють
період часу від розпаду СРСР та
утворення незалежної України, коли
власне і відбувся церковний розкол в
українському православ’ї (кінець 1980 –
початок 1990-их рр.) до сучасності
2014-2015 рр.

7.

Об’єктом даного дослідження є явище розколу в
українському православ’ї часів незалежної
України.
Предметом даного дослідження
є процеси, що пов’язані з
міжцерковними відносинами
в Українській православній
церкві.

8.

Завдання даної пошуково-дослідницької роботи :
•охарактеризувати рівень досліджуваності проблеми в наукових
розробках вітчизняних та зарубіжних релігієзнавців-істориків;
•проаналізувати
походження
розкольницьких
тенденцій
в
українському православ’ї, встановити основні причини цих процесів;
•визначити роль Російської православної церкви та вплив концепції
«Русского мира» на поглиблення розколу українського православ’я;
•простежити розвиток відносин православних церков в Україні в
1990-2000-х роках та їх вплив на поглиблення чи послаблення
розколу;
•дослідити
роль
політичних
процесів
на
процес
об’єднання
православної церкви, визначити чому це питання виходить за рамки
суто релігійного та стає політичним;
•встановити можливості об’єднання православних церков в Україні на
сучасному етапі та фактори, що на них впливають.

9.

Робота складається із вступу, трьох розділів,
списку використаних джерел. У першому розділі
розглянуто причини розколу православної церкви в
Україні в кінці 1980 – початку 1990-их рр.,
досліджено основні етапи та складові виникнення
цього явища, проаналізувано стан вивчення даної
проблеми в науковій літературі.

10.

Другий
розділ
присвячено
аналізу
відносин
утворених православних церков в Україні в XXI ст., та
факторів що впливали на них, зокрема роль та значення
окремих особистостей (патріарх Філарет, митрополит
Володимир)
чи
сформованих
концепцій
(проект
«Русского мира»), у розвитку чи подоланні розколу.

11.

У третьому розділі аналізуються основні можливості та
перспективи
подолання
розколу,
робиться
спроба
спрогнозувати розвиток українського православ′я на сучасному
етапі.

12.

Розкол в Українському
Православ'ї виник щодо питання
канонічного статусу
Православної Церкви в Україні.
Таке питання виникало в історії
Церкви щоразу, коли той чи
інший народ відділявся від
імперії (Римської, Візантійської,
Російської тощо) утворюючи
свою незалежну державу.

13. Розкол українського православ'я

Причини розколу:
Святійший Патріарх Київський
і всієї Руси-України
Владика Філарет
перешкоди з боку
Московського
патріархату
(утворення УПЦМП);
невизнання
об'єднання
керівництвом
Української
православної церкви
Київського
патріархату, зокрема
Мстиславом.
Предстоятель УПЦ,
Митрополит Київський
і всієї України
Владика Володимир

14.

Це прагнення завершилося скликанням у
листопаді 1991 р. Помісного собору УПЦ, який
одностайно підтримав пропозицію митрополита
Філарета про незалежність української церкви
від РПЦ.

15.

Архієрейський собор РПЦ, що відбувся в березні-квітні
1992 р. в резиденції патріарха Алексія II, відмовився
надати автокефалію УПЦ і позбавив організатора
Помісного собору Філарета митрополичої кафедри в
Києві, якою він керував із 1966 р.

16.

У травні 1992 р. в Харкові за ініціативою вищого
духовенства РПЦ відбувся Архієрейський собор УПЦ,
який оголосив своїм предстоятелем митрополита
Ростовського й Новочеркаського Володимира (Сабодана).

17.

У червні 1992 р. митрополит скликав у Києві
Всеукраїнський православний об'єднавчий собор. На
ньому прихильники Філарета об’єдналися з Українською
автокефальною правосланою церквою і створили
Українську православну церкву Київського патріархату
(УПЦ КП). Її патріархом було проголошено 94-річного
главу УАПЦ Мстислава.

18.

Заступником патріарха став митрополит Філарет. Однак патріарх
Мстислав не визнав новоутвореної церкви, а тому не всі парафіяни
УАПЦ влилися до УПЦ КП. Після смерті патріарха Мстислава (червень
1993 р.) у вересні патріархом УАПЦ став митрополит Димитрій
(Володимир Ярема).

19.

У жовтні 1993 р. свого
патріарха обрала й УПЦ
КП. Ним став митрополит
Володимир (Романюк),
відомий своїми зусиллями
щодо легалізації УАПЦ.

20.

Настоятелем УАПЦ в Україні став митрополит Мефодій
(Кудряков). У червні 2003 р. він проголосив себе
митрополитом Київським і всієї
України та вийшов з-під опіки
митрополита Костянтина. У
юрисдикції останнього в
Україні залишилася лише
Харківсько-Полтавська єпархія
та ряд окремих парафій.

21.

22.

Бурхливий розвиток релігійного життя поставив перед
державою нові завдання великого суспільного значення — не
допускати проявів ворожнечі на ґрунті релігійних
переконань, ситуацій, коли б релігійні фанатики загрожували
єдності та спокою суспільства.