Пізнання: його структура та динаміка

1. Пізнання: його структура та динаміка

ПІЗНАННЯ: ЙОГО
СТРУКТУРА ТА ДИНАМІКА

2. План лекції

ПЛАН ЛЕКЦІЇ
1.
2.
3.
4.
Пізнання як процес взаємодії
свідомості та дійсності.
Рівні та форми пізнання.
Сучасні концепції істини.
Структура наукового пізнання.

3. Що таке пізнання?

ЩО ТАКЕ ПІЗНАННЯ?
Взаємодія свідомості та дійсності
Творча діяльність суб’єкта, яка
орієнтована
на
отримання
достовірного знання про світ
Категорія, яка описує процес
набуття будь-яких знань шляхом
повторення
ідеальних
планів
діяльності
та
спілкування,
створення
знаково-символічних
систем,
які
опосередковують
взаємодію людини із світом та
іншими людьми

4. Анамнезіс

АНАМНЕЗІС
Анамнезіс (від давньогрец.
Άνάμνησις – пригадування) –
теорія
започаткована
Платоном, яка стверджує, що
пізнання не процес набуття
нового знання, а пригадування
уже того, що відоме.
У діалозі «Менон» Платон на
прикладі
хлопчика-раба
доводить, що його знання про
квадрат свідчать на користь
того,
що
знання
не
набувається, а пригадується.

5. Відображення

ВІДОБРАЖЕННЯ
Пізнання як відображення,
а
свідомість
«дзеркало
природи»
Процес
пізнання
розглядається як здатність
свідомості до відображення
зовнішньої реальності
Пізнання розглядається як
активність свідомості
Метою
пізнання
постає
«правильна» спрямованість
свідомості

6. Гносеологічний оптимізм

ГНОСЕОЛОГІЧНИЙ ОПТИМІЗМ
Вчення,
що
стверджує
можливість абсолютно повного,
вичерпного пізнання реальності
Питання тільки в пошуках
правильного методу пізнання та
часу
Прихильники даного підходу Р.
Декарт, Г. Гегель

7. Скептицизм

СКЕПТИЦИЗМ
Від давньогрец. σκεπτικός – той,
що розглядає, вивчає
Вчення, що піддає розумному
сумніву можливість досягнення
та повного вичерпного знання
про реальність
Скептики – Дж. Берклі, І. Кант,
О. Конт

8. Агностицизм

АГНОСТИЦИЗМ
Від давньогрец. a — «не, без»,
грец. γνώσις — «знання,
пізнання», тобто не доступний
пізнанню
Вчення, котре наголошує на
принциповій
неможливості
пізнання реальності
Ідеї агностицизму відстоювали
у своїх працях Д. Г’юм, Г.
Спенсер

9. Види пізнання

ВИДИ ПІЗНАННЯ
Буденне
Мистецьке
Міфологічне
Релігійне
Наукове
Філософськ
е

10. Чуттєвий рівень пізнання та його форми

ЧУТТЄВИЙ РІВЕНЬ ПІЗНАННЯ ТА ЙОГО
ФОРМИ
Відчуття
• Результат
безпосередньої
взаємодії
суб’єкта та
об’єкта
Сприйняття
Уявлення
• Конкретність,
ситуативність та
індивідуальність
отриманого
знання
• Має особливе
значення в
мистецтві та
побуті

11. Раціональний рівень пізнання та його форми

РАЦІОНАЛЬНИЙ РІВЕНЬ ПІЗНАННЯ ТА ЙОГО
ФОРМИ
Поняття
• Передбачає
можливість
об’єктивації
індивідуального
знання
Судження
Умовивід
• Узагальнення
конкретних
знань
• Забезпечує
існування
таких
видів пізнання як
наука
та
філософія

12. Інтуїтивний рівень пізнання

ІНТУЇТИВНИЙ РІВЕНЬ ПІЗНАННЯ
Відіграє особливу роль у
пізнавальному процесі
Свідчить
про
існування
особливих механізмів пізнання
на рівні безсвідомих структур
психіки
Це пряме сприйняття істини,
тобто об'єктивної пов'язаності
речей, яка не опирається на
доказовість
Дає
знання
про
об’єкт
повністю,
«усю
безмежну
змістовність предмету»

13. Що таке Істина

ЩО ТАКЕ ІСТИНА
Загальне
поняття
культури
суб’єктнооб’єктного ряду, змістом якої є оцінювальна
характеристика знання у контексті його
співвідношення з одного боку з предметною
сферою, а з другого – з сферою процесів
мислення
Гносеологічна характеристика мислення у його
відношенні до власного предмету

14. Теорії істини

ТЕОРІЇ ІСТИНИ
Кореспондентська: істина - це відповідність знань
дійсності;
Когерентна (від лат. cohaerentia – зчеплення,
зв’язок): істиним слід вважати те, що є
несуперечливим, самоузгодженим;
Прагматична: єдиним критерієм істинності будьчого слід вважати корисність;
Конвенціальна (від лат. conventio – домовленність,
договір ): істина постає результатом домовленості
в межах певного кола людей.

15. Наука

НАУКА
Особливий вид пізнавальної
діяльності, яка спрямована на
вироблення об’єктивного,
системно організованого та
обґрунтованого знання про світ

16. Особливості науки як виду пізнання

ОСОБЛИВОСТІ НАУКИ ЯК ВИДУ
ПІЗНАННЯ
Предметність
Об’єктивність
Особлива мова (емпірична та теоретична)
Здатна виходити за межі певного типу практики
та відкривати нові предметні світи
Особлива практика – експеримент
Системна організація
Обґрунтованість та доведеність знання