Філософські проблеми наукового пізнання. Змістовий модуль 1.1. Наука як предмет філософського пізнання

1.

ПОЛТАВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЮРІЯ КОНДРАТЮКА
Кафедра українознавства, культури та
документознавства
ЛЕКЦІЯ
з навчальної дисципліни
“ФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ”
Змістовий модуль 1.1.
“НАУКА ЯК ПРЕДМЕТ ФІЛОСОФСЬКОГО
ПІЗНАННЯ”
1

2. ПИТАННЯ

1. Основні концепції філософії науки.
2. Предмет і структура філософії науки.
3. Функції філософії науки.
ЛІТЕРАТУРА
1. Філософія (філософія, релігієзнавство, логіка,
етика і естетика): Підручник. – Х. : ХУПС, 2011.
2. Філософія: Підручник. – Харків : Видавництво
ХВУ, 1997.
3. Філософія: Підручник. – МОН України, МОУ. –
За заг. ред. проф. Горлача М.І., проф. Мануйлова
Є.М. – Харків, ТОВ “Модель Всесвіту”, 2001.
2

3.

ОСНОВНІ КОНЦЕПЦІЇ
ФІЛОСОФІЇ НАУКИ
3

4.

Позитивістська філософія
науки
Постпозитивістська
концепція науки
ОСНОВНІ КОНЦЕПЦІЇ ФІЛОСОФІЇ НАУКИ
Соціально-гуманітарна
інтерпретація науки
Діалектична концепція
філософії науки
4

5.

ПОЗИТИВІСТСЬКА ФІЛОСОФІЯ НАУКИ
Позитивістська філософія науки виникла в 30-х роках XIX ст. Її предметом
було дослідження онтологічного, гносеологічного та соціального змісту
реальної науки засобами самої науки, тобто шляхом її емпіричного аналізу та
узагальнення.
ЦІЛІ ДОСЛІДЖЕННЯ
Побудова наукової
картини світу
Створення загальної
методології наукового
пізнання
Дослідження
соціальних функцій
науки
ЕТАПИ РОЗВИТКУ
Індуктивізм
Емпіріокритицизм
Неопозитивізм (логічний
позитивізм і лінгвістичний
аналіз мови науки)
5

6.

ПОСТПОЗИТИВІЗМ
Постпозитивізм перемикає увагу філософії науки з аналізу структури
готового наукового знання на проблеми раціональної реконструкції процесів
відкриття, динаміки, конкуренції та зміни наукових теорій.
Критичний
раціоналізм
Еволюційна
епістемологія
Методологічний
анархізм
ОСНОВАНІ КОНЦЕПЦІЇ
Методологія науково-дослідних
програм
Теорії наукових революцій
6

7.

СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ НАУКИ
Один з головних напрямків філософії науки XX століття, що спрямований
на соціально-гуманітарну інтерпретацію науки (як процесу наукового
пізнання, так і всіх його результатів).
Герменевтика
Постструктуралізм
Радикальний
конструктивізм
ОСНОВАНІ ВАРІАНТИ
Теорія культурної динаміки науки
Когнітивна соціологія науки
7

8.

ДІАЛЕКТИЧНА КОНЦЕПЦІЯ ФІЛОСОФІЇ НАУКИ
Дана концепція спирається, з одного боку, на діалектичне тлумачення
природи, сутності, структури і розвитку науки і наукового знання, з іншого на діалектичний характер взаємодії реальної науки з реальною філософією.
ВИХІДНІ ПОЗИЦІЇ
Принципова гетерогенність науки і наукового знання
Якісне розмаїття різних видів і галузей наукового знання
Діалектичну суперечливість у відносинах між ними і одночасно
єдність усіх складових реальну науку рівнів, типів і методів
наукового пізнання
8

9.

ПРЕДМЕТ І СТРУКТУРА ФІЛОСОФІЇ
НАУКИ
9

10.

ПРЕДМЕТ ФІЛОСОФІЇ НАУКИ
Філософія науки – це галузь філософського знання, що досліджує сутність і
зміст науки як специфічної форми духовно-практичної діяльності,
структуру, методи і закономірності функціонування і розвитку науки, її місце
та роль у житті суспільства.
Науку як особливу підсистему культури.
ДОСЛІДЖУЄ
Науку як специфічний соціальний інститут зі своїми правилами
самоорганізації, управління, мотивації та комунікації членів
наукового співтовариства.
Науку як фундамент інноваційної системи сучасного суспільства і
його економіки.
Науку як специфічну форму практики не тільки з точки зору
особливої технології виробництва наукового знання, але і самого
широкого використання результатів науки в освоєнні і перетворенні
навколишнього людини природної і соціальної дійсності.
Науку як особливу форму життя значної кількості людей, для яких
заняття наукою не просто професійна діяльність, а головний сенс
існування.
10

11.

Сутність, цілі, ідеали і
можливості науки
Типи філософських основ
науки та їх реальний зміст
ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ЗАГАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ НАУКИ
Загальна структура, методи,
закономірності функціонування
та розвитку науки і наукового
знання
Взаємозв’язок науки і
суспільства, науки і держави,
науки і людини
11

12.

Онтологія
науки
Культурологічний
аналіз науки і
наукового знання
Загальна
соціологія науки
СТРУКТУРА ФІЛОСОФІЇ НАУКИ
Гносеологія
науки
Аксіологія
науки
Антропологія
науки
Праксеологія
науки
12

13.

ОНТОЛОГІЯ НАУКИ
Предмет онтології науки – аналіз і розробка загальнонаукової і окремих
наукових картин світу, їх основних категорій, динаміки та історичної зміни,
оцінки перспективності, ефективності і ступеня їх універсальності, способів
побудови та ін.
СПОСОБИ
ФОРМУВАННЯ
ЗАГАЛЬНОНАУКОВОЇ
КАРТИНИ СВІТУ
Розробка в лоні тієї чи іншої філософії істинної картини світу та її
“нав’язування” науці.
Узагальнення предметного змісту науки певного історичного
періоду її розвитку.
Репрезентація як загальнонаукової картини світу онтологічних
уявлень однієї або кількох фундаментальних наукових теорій, які
мають статус наукових парадигм для науки певного періоду.
Синтез елементів філософської онтології зі змістом
фундаментальних наукових теорій певного періоду розвитку
науки.
13

14.

ГНОСЕОЛОГІЯ НАУКИ
Гносеологія науки – це основний розділ філософії науки, в якому наука
вивчається як особливий вид пізнавальної діяльності.
ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ
ГНОСЕОЛОГІЇ НАУКИ
Сутність наукового знання.
Характеристики наукового знання, що відрізняють його від інших
видів знання.
Ступінь реалізації таких властивостей наукового знання, як
об’єктивність, істинність, доказовість, можливість перевірки у
реальній науці та її різних галузях.
У чому є єдність та відмінність різних видів наукового знання
(природничого, математичного, соціально-гуманітарного, технічного;
аналітичного і синтетичного; об'єктного і ціннісного; дескриптивного і
нормативного; інтуїтивного і дискурсивного; явного і неявного та ін.)
14

15.

СОЦІОЛОГІЯ НАУКИ
Соціологія науки - розділ сучасної філософії, що пов’язаний з дослідженням
специфіки функціонування науки як особливого соціального інституту.
ОСНОВНІ НАПРЯМКИ
Інституціональна соціологія науки
Когнітивна соціологія науки
Досліджує функціонування науки як
соціального інституту, обміну інформацією;
управління науковими колективами;
ефективність досліджень; мотивацію
наукової діяльності; способи професійного
визнання вчених; оцінку внеску у розвиток
науки; формування та підготовки кадрів;
відносини між поколіннями в науці;
діяльність наукових шкіл; проблеми
наукового лідерства і наукових пріоритетів
та ін.
Вивчення соціологічними методами
когнітивної діяльності вчених, характеру і
способів взаємини між ними в процесі
обговорення наукових гіпотез ("наукових
переговорів"), способів пред'явлення ними
посвідчення наукової інформації (особливо
нових), механізму вироблення (прийняття)
консенсуального вирішення наукового
співтовариства про обґрунтованість,
достовірність і новизну пропонованих
теорій і підходів.
15

16.

КУЛЬТУРОЛОГІЯ НАУКИ
Предметом культурології науки є дослідження науки як однієї з підсистем
культури, її взаємозв’язку і взаємодії з культурою в цілому, так і її різними
підсистемами (практичною діяльністю, філософією, мистецтвом, релігією,
повсякденним пізнанням, міфологією, політикою, мораллю, правом та
комунікаційними ресурсами).
ВЗАЄМОПОВ’ЯЗАНА
З
історією
науки
З
аксіологією
науки
З
антропологією
науки
З
соціологією
науки
16

17.

ПРАКСЕОЛОГІЯ НАУКИ
Праксеологія науки – це розділ філософії науки, предметом якого є
вивчення науки як інноваційної діяльності.
Предмет
діяльност
і
Засоби
діяльност
і
Мета
діяльност
і
Результат
діяльност
і
АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ
Пізнавальний
аспект
Практичний
аспект
Соціокультурний
аспект
17

18.

АКСІОЛОГІЯ НАУКИ
Головне завдання аксіології науки – аналіз і осмислення наукової
діяльності з позицій заявлених нею цілей, а також філософська оцінка
соціокультурного сенсу науки.
Головні види
аксіологічних
основ науки
Ідеологія наукової діяльності (розуміння наукою
суспільного і людського смислу, призначення і
можливостей).
Соціальні передумови науки і наукової діяльності
(вимоги, запити та очікування суспільства по
відношенню до наукової діяльності та її результатів).
Внутрішні наукові уявлення про необхідні цілі і засоби
здійснення наукової діяльності (ідеали і норми наукового
дослідження).
18

19.

АНТРОПОЛОГІЯ НАУКИ
Предмет антропології науки – вивчення (і створення відповідних
концепцій) світу людей, сенс життя яких полягає у здійсненні наукової
діяльності.
ДОСЛІДЖУЄ
Співвідношення індивідуально-особистісного та професійного
компонентів у діяльності вчених.
Проблема продуктивної та неадекватної поведінки вчених, реальні
стимули (внутрішні і зовнішні), що ініціюють і спрямовують
наукову діяльність
Фактори, що сприяють прогресу науки.
Умови, при яких відбувається ідентифікація людини як вченого.
19

20.

ФУНКЦІЇ ФІЛОСОФІЇ НАУКИ
20

21.

За допомогою терміна “функція” в гуманітарному знанні позначають
роль якого-небудь елемента у соціальній системі, його основне
призначення, визначеного роду результати його існування і розвитку в
інтересах системи в цілому.
Аксіологічна
(оціночна)
функція
Світоглядна
функція
Гносеологічна
(пізнавальна)
функція
ФУНКЦІЇ
ФІЛОСОФІЇ
НАУКИ
Методологічна
функція
Історикокумулятивна
функція
Комунікативна
функція
Професійнотворча функція
Конструктивно-творча
функція
Прогностична
функція
21

22.

СПІВВІДНОШЕННЯ
ФІЛОСОФІЇ І НАУКИ
22

23.

СПІВВІДНОШЕННЯ ФІЛОСОФІЇ І НАУКИ
Проблема співвідношення філософії і науки є базисною для філософії науки,
оскільки визначає:
ВИЗНАЧАЄ
Предмет, метод і
завдання філософії
науки
Сутність науки,
пізнавальні
можливості науки
Механізм і форми
взаємозв’язку
філософського і
конкретнонаукового знання
23

24.

Повна тотожність
філософії і науки
Наука –
частина філософії
Філософія –
одна з наук
КОНЦЕПЦІЇ СПІВВІДНОШЕННЯ ФІЛОСОФІЇ ТА НАУКИ
Філософія і наука не
мають нічого спільного за
змістом
Філософія і наука мають
деякий загальний зміст
24

25.

КОНЦЕПЦІЯ ПОВНОЇ ТОТОЖНОСТІ
ФІЛОСОФІЇ І НАУКИ
25

26.

КОНЦЕПЦІЯ ПОВНОЇ ТОТОЖНОСТІ ФІЛОСОФІЇ І НАУКИ
Даний варіант співвідношення філософії і науки був практично
реалізований на початковому етапі виникнення філософії і науки.
ВИДИ ЗНАННЯ
ДОВЕДЕНЕ ЗНАННЯ
(“епістемне знання”)
НЕДОВЕДЕНЕ ЗНАННЯ
(“докса”)
В античній культурі поняття
“філософське знання” і “наукове знання”,
“філософія” і “наука” вживалися як
синоніми, а точніше називають
особливий вид знання – “епістемне
знання”.
Логічно недоведеним знанням є
твердження, думки, гіпотези
26

27.

НАУКА – ЧАСТИНА ФІЛОСОФІЇ
(трансценденталістська, “метафізична”,
“натурфілософська” концепція)
27

28.

АРІСТОТЕЛЬ (384-322 до н.е.).
Грецький філософ
У 335 р. до н.е. заснував в афінському Лікеї філософську школу.
Своє вчення викладав під час прогулянки алеями Лікея.
“Філософія – цариця наук”
ГЕОРГ ВІЛЬГЕЛЬМ ФРІДРІХ ГЕГЕЛЬ (1770-1831 рр.).
Родоначальник німецької класичної філософії.
Творець всеосяжної філософської системи.
Засновник діалектичного методу.
“Будь-яка окрема наука – суть
прикладна філософія”
28

29.

ПРИЧИНИ ТРИВАЛОГО ДОМІНУВАННЯ
ТРАНСЦЕНДЕНТАЛІСТСЬКОЇ КОНЦЕПЦІЇ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ
ФІЛОСОФІЇ І НАУКИ
Різна вага філософії і окремих наук у структурі реальної культури.
Окремим наук, на відміну від філософії, потрібно набагато більше
часу для досягнення зрілості.
ПРИЧИНИ
Філософія є істотно затребуваною при будь-якому типі суспільства і
культури, тоді як окремі науки (особливо, математика,
природознавство та технічні науки) – тільки в цивілізаціях,
орієнтованих на інноваційний характер свого розвитку.
Добровільне підпорядкування окремих наук саме філософії
передбачало, що вона поділяє спільну з наукою ідеологію
раціонального осягнення дійсності і раціональні ідеали знання.
Досягнення загального знання, універсальних істин завжди було і,
мабуть, завжди буде кінцевою метою розвитку не тільки філософії,
але і для всієї науки в цілому.
29

30.

ПЕРЕВАГИ ТРАНСЦЕНДЕНТАЛІСТСЬКОЇ КОНЦЕПЦІЇ
ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ ФІЛОСОФІЇ І НАУКИ
Обґрунтування того, що наука потребує “кураторства” з боку
ПЕРЕВАГИ
культури і що найкращим когнітивним “опікуном” для науки від
імені культури може виступати тільки філософія як раціональна і
найбільш близька науці за своїми якісними характеристиками
форма світогляду.
Евристичний вплив філософії на розвиток науки шляхом надання
останньому ряду загальних метафізичних ідей:
– загальної взаємозв’язку всіх явищ у світі;
– існування законів природи, еволюції та розвитку всіх
систем та процесів;
– пізнаванності світу;
– доцільного устрою всього існуючого в об'єктивному світі та
ін.
30

31.

НЕДОЛІКИ ТРАНСЦЕНДЕНТАЛІСТСЬКОЇ КОНЦЕПЦІЇ
ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ ФІЛОСОФІЇ І НАУКИ
Ставлення до науки як до нижчого виду знання.
Впевненість у тому, що наука в принципі нічому не може навчити
філософію.
НЕДОЛІКИ
Переоцінка гносеологічних можливостей філософії, наділення її
статусом Абсолютної істини.
Негативна й невірна оцінка багатьох наукових ідей і концепцій.
Неправильне розуміння сутності науки.
Тлумачення процесу розвитку наукового знання як нескінченного
прогресу, постійного накопичення наукових істин.
Недооцінка зростання відносної самостійності науки.
Вузьке розуміння змісту філософії науки.
31

32.

“ФІЛОСОФІЯ – ОДНА З НАУК”
(позитивістська концепція)
32

33.

СУТНІСТЬ ПОЗИТИВІСТСЬКОЇ КОНЦЕПЦІЇ
ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ ФІЛОСОФІЇ І НАУКИ
СУТНІСТЬ
“Наука - сама собі філософія”. Розвинена наука здатна
впоратися зі своїми проблемами самостійно, не вдаючись до
допомоги філософії.
Філософію в принципі можна сприймати як конкретну науку,
але тоді вона повинна відрізнятися від інших наук тільки своїм
особливим предметом, але аж ніяк не методом.
Метод у всіх наук може бути тільки один: накопичення
емпіричної інформації про свій предмет і її узагальнення з
метою виведення законів.
33

34.

Стадії
розвитку науки
Міфологічнорелігійна
Філософська
(“метафізична”)
Конкретнонаукова
(“позитивна”)
ОГЮСТ КОНТ
(1798 – 1857)
Французький філософ,
позитивіст.
Автор шеститомної праці
“Курс позитивної
філософії”.
Основна історична заслуга попередньої,
традиційної філософії (“метафізики”) полягає
лише в одному – підготовці та формуванні
наукового способу мислення.
34

35.

ЗДОБУТКИ ПОЗИТИВІСТСЬКОЇ КОНЦЕПЦІЇ
ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ ФІЛОСОФІЇ І НАУКИ
Підкреслення відносної самостійності і відносної
ПЕРЕВАГИ
незалежності розвиненої (зрілої) науки від філософії в її
класичному розумінні як “метафізики”.
Визнання необхідності орієнтації будь-якої філософії, яка
претендує на науковий статус на реальну науку, її зміст і
методи або з метою їх узагальнення, або як на критерій
істинності філософських концепцій.
Підкреслення якісної відмінності між класичною
філософією і конкретно-науковим знанням, між
філософською методологією і науковим способом пізнання
дійсності аж до їх повної протилежності.
35

36.

НЕДОЛІКИ ПОЗИТИВІСТСЬКОЇ КОНЦЕПЦІЇ
ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ ФІЛОСОФІЇ І НАУКИ
Недостатньо обґрунтоване рішення про нібито марність і
вичерпаності когнітивних ресурсів класичної філософії як
важливого позитивного чинника функціонування і розвитку
культури.
НЕДОЛІКИ
Неправильне розуміння сутності та структури реального наукового
знання і прагнення звести його лише до емпіричного знання:
–
недооцінка якісної специфіки теоретичного знання в науці
порівняно з емпіричним знанням і особливої ролі наукових теорій у
структурі і динаміці науки;
–
розгляд науки як абсолютно самодостатньою системи культури;
–
проголошення ціннісної нейтральності науки;
–
абсолютизація можливостей емпіричних методів дослідження;
–
зведення методу філософії науки тільки до емпіричного дослідження,
опису та узагальнення змісту реальної науки і діяльності вчених;
–
редукція наукової філософії тільки до філософії науки.
36

37.

АНТИІНТЕРАКЦІОНІСТСЬКА
КОНЦЕПЦІЯ
(Філософія і наука не мають нічого спільного за
змістом)
37

38.

АНТИІНТЕРАКЦІОНІСТИЧНА КОНЦЕПЦІЯ
ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ ФІЛОСОФІЇ І НАУКИ
З позицій антиінтеракціонізму (представники екзистенціалізму, філософії
культури, філософії цінностей, філософії життя та ін.), філософія і наука
настільки різні за своїм цілями, предметами і методами, що між ними не може
бути ніякого внутрішнього взаємозв’язку.
ВИХІДНІ ПОЗИЦІЇ
Заперечують не тільки користь і
необхідність звернення науки до
філософії, але й настільки ж рішуче
відкидають і необхідність звернення
філософії до науки, її змісту для
вирішення проблем філософії.
Розглядають філософію як таку, що
має більш високу соціальну та
культурну значимість для людини,
ніж наука.
38

39.

ПОЗИТИВНІ АСПЕКТИ АНТИІНТЕРАКЦІОНІСТСЬКОЇ
КОНЦЕПЦІЇ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ ФІЛОСОФІЇ І НАУКИ
ПОЗИТИВНІ АСПЕКТИ
Підкреслення якісної відмінності між філософією і
наукою за всіма параметрами їх існування.
Справедлива оцінка величезною і нічим не замінної (в
тому числі і наукою) духовної та гуманістичної ролі
філософії в розвитку культури, а також осмислення
людиною своєї сутності.
Акцентування в якості головного чинника розвитку як
філософії, так і науки їх внутрішніх закономірностей,
власної логіки і методології розгортання їх змісту, а не
взаємного впливу один на одного або впливу на них з
боку інших соціокультурних факторів.
39

40.

НЕГАТИВНІ АСПЕКТИ АНТИІНТЕРАКЦІОНІСТСЬКОЇ
КОНЦЕПЦІЇ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ ФІЛОСОФІЇ І НАУКИ
Абсолютизація якісної відмінності між філософією і наукою
як видами знання і формами культури.
НЕГАТИВНІ АСПЕКТИ
Установка на можливість здійснення однозначної
демаркаційної лінії між філософським і конкретно-науковим
знанням.
Занижена позитивна оцінка ролі науки у розвитку світогляду
й культури.
Заперечення можливості існування філософії науки як
міждисциплінарної галузі знання, що використовує як
філософські, так і конкретно-наукові методи (історичні,
логічні, емпіричні) в осмисленні самого феномену науки як
особливої форми культури, закономірностей її розвитку та
функціонування, в аналізі філософських підстав і
філософських проблем реальної науки в їх різноманітті.
40

41.

ДІАЛЕКТИЧНА КОНЦЕПЦІЯ
41

42.

ДІАЛЕКТИЧНА КОНЦЕПЦІЯ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ
ФІЛОСОФІЇ З ІНШИМИ НАУКАМИ
Філософія є
методологічною основою
формування законів
окремих наук
Філософія озброює
дослідників науковим
філософським
світоглядом та загальнофілософським методом
пізнання.
Філософія спирається на
результати, які
отримують інші науки.
Світогляд дослідника буде завжди
визначати напрямок його роботи.
Макс Карл Эрнст Людвіг Планк
1858-1947
Німецький фізик-теоретик, основоположник
квантової фізики. Лауреат Нобелівської премії по
фізиці, член Прусської академії наук
Фізика лише тоді життєздатна, коли вона
усвідомлює філософське значення своїх
методів та результатів.
Макс Борн
1882 – 1970
німецький фізик-теоретик
“Розрив між наукою та філософією в
ХІХ віці наніс шкоду як філософії, так і
природознавству”.
Луї де Бройль
1892 - 1987
французький фізик, один з творців сучасної квантової
механіки. Професор Паризького університету, член і
секретар Паризької АН, іноземний член АН СРСР.
42

43.

СТРУКТУРА НАУКОВОГО ЗНАННЯ
43

44.

ПОНЯТТЯ НАУКОВОГО ЗНАННЯ
Наукове знання – це об’єктний вид знання, що задовольняє певним
вимогам.
Визначеність
Доведеність
Системність
Можливість
перевірки
Корисність
ВИМОГИ ДО НАУКОВОГО ЗНАННЯ
Рефлексивність
Методологічність
Відкритість до
критики
Здатність до зміни
і покращення
44

45.

За
видами наукового
знання
За
рівнями наукового
знання
КЛАСИФІКАЦІЯ НАУКОВОГО ЗНАННЯ
За
одиницями
наукового знання
За
сферами (галузями)
наукового знання
45

46.

Чуттєве
Емпіричне
Аналітичне
Вихідне
Атрибутивне
Теоретичне
Синтетичне
Вивідне
Ціннісне
Метатеоретичне
ВИДИ НАУКОВОГО ЗНАННЯ
Об’єктно-описове
Нормативнометодологічне
Дискурсне
Явне
Особистісне
Інтуїтивне
Неявне
Загальнозначуще
46

47.

Чуттєве знання
(дані спостережень та
експериментів)
Емпіричне
знання
РІВНІ НАУКОВОГО ЗНАННЯ
Теоретичне
знання
Метатеоретичне знання
(загальнонаукове і
філософське)
47

48.

Протоколи спостережень
Графіки
Факти
Класифікації
Закони
Теорії
ОДИНИЦІ НАУКОВОГО ЗНАННЯ
Моделі
Принципи
Докази (висновки)
Парадигми
Дисципліни
Науково-дослідні програми
48

49.

ПОНЯТТЯ І СТРУКТУРА НАУКИ
49

50.

ПІДХОДИ ДО АНАЛІЗУ НАУКИ
50

51.

Карл Поппер
і проблема демаркації
Концепція
дослідницьких програм
Лакатоса
І.
ЕВОЛЮЦІЯ ПІДХОДІВ ДО АНАЛІЗУ НАУКИ
Нормальна наука
Т. Куна
Концепція неявного знання
М. Полані і різноманіття
наукових традицій
51

52.

КАРЛ ПОППЕР І ПРОБЛЕМА ДЕМАРКАЦІЇ
КАРЛ ПОППЕР
(1902-1994)
Австрійський і
британський логік і
методолог науки.
ПОЛОЖЕННЯ
Для рішення філософської проблеми демаркації
(відділення наукового знання від ненаукового),
запропонував критерій фальсифікуємості.
Поняття фальсифікуємості (лат. falsus —
помилковий) — розглядав необхідною умовою
визнання теорії або гіпотези науковою.
Тільки та теорія наукова, котра може бути
принципово спростована досвідом.
До наукового віднести тільки ті теорії, для яких
можна знайти потенційні фальсифікатори, тобто
суперечні теорії припущення, істинність яких
знову ж виявляється в досвіді.
52

53.

КОНЦЕПЦІЯ ДОСЛІДНИЦЬКИХ ПРОГРАМ ІМРЕ ЛАКАТОСА
ІМРЕ ЛАКАТОС
(1922-1974)
Британський філософ і
історик науки, один з
представників
постпозитивізму і
критичного
раціоналізму.
ПОЛОЖЕННЯ
Висунув ідею “дослідницької програми” –
теорія, яка здатна захищатися у ситуаціях, коли
виникають емпіричні факти, що суперечать
теорії.
“Дослідницька програма” має дві складові:
1)
2)
Ядро – основні принципи та закони;
“Захисні пояси”, якими програма захищає
себе у випадках виявлення емпіричних
ускладнень.
Висунув положення про конкуренцію
“дослідницьких програм”. Перемагає та
програма, яка прогресивно більше пояснює.
53

54.

НОРМАЛЬНА НАУКА ТОМАСА КУНА
ТОМАС КУН
(1922-1996)
Американський
філософ і історик науки.
Автор роботи
“Структура наукових
революцій”.
ПОЛОЖЕННЯ
Нормальна наука – це період розвитку науки,
яка на основі певної парадигми здатна ставити і
вирішувати наукові проблеми, пояснювати
емпіричні факти.
Наукова парадигма – визнані науковим
співтовариством наукові досягнення, що
протягом
певного
часу
дають
модель
постановки і вирішення проблем.
Дисциплінарна матриця:
1)
2)
3)
4)
Символічні узагальнення;
Концептуальні моделі;
Ціннісні установки;
Зразки вирішення конкретних задач і
проблем.
54

55.

КОНЦЕПЦІЯ НЕЯВНОГО ЗНАННЯ МАЙКЛА ПОЛАНІ
МАЙКЛ ПОЛАНІ
(1891-1976)
Британський філософ,
фізик і хімік, автор
концепції особистісного
(неявного) знання.
ПОЛОЖЕННЯ
Висунув ідею про наявність двох видів (рівнів) знання:
явного знання і неявного знання (особистісного).
Явне знання – це таке знання, що може бути
кодифіковане в інформацію й збережено на носіях
(паперових і електронних), і воно буде існувати поза
залежністю від сприйняття його людиною.
Неявне знання – приховане, неартикульоване й
нерефлексивне особистісне знання, неартикульований
і такий, що не піддається повній рефлексії, шар
людського досвіду. Неявне знання пов’язане із
практичним досвідом індивіда й не може бути
кодифіковане без часткової втрати інформації. До
неявного знання належать вміння, навички, здібності,
почуття людини. Неявне знання є унікальним
ресурсом, що складно скопіювати.
55

56.

АНТРОПОЛОГІЧНІ ОРІЄНТАЦІЇ ЕПІСТЕМОЛОГІЇ М. ПОЛАНІ
ПОЛОЖЕННЯ
Науку роблять люди, що володіють майстерністю.
Мистецтву пізнавальної діяльності не можна навчитися по
підручнику. Воно передається лише в безпосередньому спілкуванні з
майстром.
Люди, що роблять науку, не можуть бути замінені іншими й відділені
від зробленого ними знання.
У пізнавальній і науковій діяльності надзвичайно важливими
виявляються мотиви особистого досвіду, переживання, внутрішня
віра в науку, в її цінність, зацікавленість вченого, особиста
відповідальність.
56

57.

ПОНЯТТЯ І СТРУКТУРА НАУКИ
57

58.

ПОНЯТТЯ І СТРУКТУРА НАУКИ
Наука
–
це
особливий
вид
пізнавальної
діяльності,
націлений на вироблення об’єктивних істинних знань про світ, і соціальний
інститут,
що
забезпечує
функціонування
наукової
пізнавальної
діяльності.
Особлива система знання
(наукового знання)
Специфічний вид
пізнавальної діяльності
Особливий
соціальний інститут
АСПЕКТИ АНАЛІЗУ НАУКИ
Специфічна підсистема
культури і цивілізації
Специфічна форма життя людей, професійна
діяльність яких пов'язана з наукою
58

59.

ЗАГАЛЬНА СТРУКТУРА НАУКИ
СТРУКТУРА НАУКИ
Наука
як система
наукових знань
Наука
як соціальний
інститут
Наука
як спеціалізована
діяльність
Сфери знань.
Система управління
науковою.
Науково-теоретична
діяльність.
Система науководослідних установ.
Науково-практична
діяльність.
Форми знань.
Рівні знань.
Галузі знань.
59

60.

КЛАСИФІКАЦІЯ НАУК
60

61.

КЛАСИФІКАЦІЯ НАУК
КЛАСИФІКАЦІЯ
ЗА ГАЛУЗЯМИ НАУКИ
ЗА СПРЯМОВАНІСТЮ І
ВІДНОШЕННЯМ ДО
ПРАКТИКИ
В Україні виділено 27
галузей науки.
Фундаментальні науки.
Прикладні науки.
Природничі науки.
ЗА СФЕРАМИ
ДОСЛІДЖЕННЯ
Технічні науки.
Гуманітарні науки.
Суспільні науки.
61