Центральний банк в системі монетарного та банківського управління. (Тема 15)

1. Тема 15. Центральний банк в системі монетарного та банківського управління

2. План лекції 1

1. Сутність та історичні аспекти організації
центральних банків.
2. Функції центрального банку.
3. Грошово-кредитна політика центрального банку .

3. 1. Сутність та історичні аспекти організації центральних банків

4. Центральний банк

орган державного грошово-кредитного
регулювання економіки, який наділений
монопольним правом емісії банкнот і
проведення грошово-кредитної політики

5. Організаційно-правові форми центрального банку

• державна (100% державний капітал)
• акціонерна (50% капіталу держави)

6. Центральні банки пройшли три стадії розвитку:

• перша, - вони розпочали як банки уряду, оскільки уряди
домінували при визначенні їх завдань та безпосередньої
політики,
• друга - центральні банки перестають бути комерційно
зацікавленими і переходять до вирішення проблем
забезпечення стабільності фінансово-банківської системи;
• третя - вони поступово отримують автономію від уряду і
здобувають незалежність при визначенні завдань та
вибору інструментів їх досягнення.

7. Способи організації центральних банків

• Перший - еволюційний - був характерним,
наприклад, для Англії. Банку Англії було надано
виключне право емісії банкнот у Лондоні та ряд інших
привілеїв (1844)
• Другий - революційний - передбачав утворення
центрального банку відразу як емісійного центру. Цей
напрям був вибраний у США, де 1913 р. Конгрес
прийняв Федеральний резервний акт, згідно з яким у
країні було створено Федеральну резервну систему з
12 банків, що мають єдине керівництво та виконують
роль центрального банку.

8. 1 етап XVII ст

1 етап XVII ст
Відсутність чіткого
розмежовування між комерційними
та центральними банками
Не існувало монополії випуску
банкнот

9. ІІ етап ХVII-ХIХ ст

ІІ етап ХVII-ХIХ ст
• Централізація банкнотної емісії
• Створення центральних емісійних банків
1668 р - Центральний банк Швеції;
1694 р - Центральний банк Англії,
1816 р - Центральний банк Норвегії,
1860 р - Центральний банк Росії,
1875 р - Центральний банк Німеччини,
1880 р - Центральний банк Франції,
1893 р - Центральний банк Італії

10. ІІІ етап XIX - XXст

ІІІ етап XIX - XXст
• 1920 р - прийняття Міжнародної фінансової конвенції,
відповідно до якої всі країни повинні були організовувати
свій центральний банк
• 1940-1970 рр - створення центральних банків у країнах Азії,
Африки, Латинської Америки
• 1991р - прийняття Верховною Радою України Закону "Про
банки і банківську діяльність", відповідно до якого на базі
Української республіканської контори державного банку
СРСР був утворений Національний банк України, у нашій
країні було започатковано функціонування центрального
банку у ринковому розумінні цього поняття - як верхнього
рівня банківської системи.

11. І V етап ХХ-ХХІ ст

І V етап ХХ-ХХІ ст
• Співробітництво центральних банків на
міждержавному рівні
- створення Банку міждержавних розрахунків (Швейцарія), засновниками
якого стали центральні банки більшості розвинутих країн,
- створення Комітету з банківського регулювання та нагляду (Базельського
Комітету) з метою розроблення принципів ефективного банківського
нагляду та рекомендацій центральним банкам щодо процедури аналізу
банківських ризиків та критеріїв їх оцінки
-співпраця центральних банків з міжнародними валютно-кредитними та
фінансовими організаціями (Міжнародний валютний фонд, Європейський
банк реконструкції та розвитку, Світовий банк, Міжамериканський банк
розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Азіатський банк розвитку та
ін )
-створення наднаціональних центральних банків певних груп країн
(Європейський центральний банк)

12.

2. Функції центральних
банків

13. Основні функції центрального банку

• емісія готівки і організація
грошового обігу
• функція «банку банків»
• функція банку уряду
• реалізація грошово-кредитної
політики
.

14.

Емісія готівки і організація
грошового обігу
монопольне право на випуск банкнот
інкасаторські послуги для комерційних банків
заміна зношених банкнот і монет
опрацювання й запровадження єдиних правил ведення
касових операцій у країні

15.

Емісія готівки
•виготовлення банкнот
•встановлення їх номіналів
•встановлення їх зовнішнього
вигляду й ознак платіжності

16. Сучасні способи емісії

• кредитування Уряду і комерційних
банків під заставу державних цінних
паперів і комерційних векселів
• списання коштів із рахунків комерційних
банків в центральному банку для
підкріплення касових резервів
банківських установ

17. Функція «банку банків»

• кредитно-розрахункове обслуговування інших
банківських установ
• ліцензування й контроль діяльності інших
кредитних установ країни
• встановлення обов'язкових для комерційних
банків правил здійснення операцій,
• ведення бухгалтерського обліку і складання
звітності
• розробка необхідних кваліфікаційних вимог
до керівництва працівників банківських
установ

18. Функція банку уряду

• збереження золотовалютних резервів країни
• коротко- і довгострокове кредитування держави у
формі прямих позик
• посередництво у розміщенні на ринку державних
цінних паперів
• забезпечення касового виконання державного
бюджету
• обслуговування державного боргу
• консультаційні послуги уряду у питаннях
макроекономічного регулювання

19. Реалізація грошово-кредитної політики

створення і реалізація механізму
грошово-кредитного регулювання
макроекономічних процесів

20. 3. Сутність та методи грошово-кредитної політики центрального банку

21. Основний об'єкт грошово-кредитного регулювання центрального банку

сукупна грошова маса, від розміру якої
залежить динаміка основних показників
розвитку економіки

22. Основні типи грошово-кредитної політики

Основні типи грошовокредитної політики
Рестрикційна
Експансіоністська

23. спрямування грошово-кредитної політики

Рестрикційна
спрямована на
обмеження обсягу
кредитних операцій,
підвищення рівня
процентних ставок і
гальмування темпів
зростання грошової
маси в обороті
Експансіоністська
спрямована на
розширення обсягів
кредитних операцій,
зниження рівня
процентних ставок і
загальне зростання
грошової маси

24. Мета застосування

Рестрикційна
Експансіоністська
• згладжування різких
коливань фаз
економічного циклу,
• боротьба з інфляцією
• для стабілізація
грошової системи
подолання спаду
виробництва
• пожвавлення ділової
активності
• стимулюванням
інвестиційних процесів
• збільшенням
платоспроможного
попиту на товари і
послуги

25.

Методи грошово-кредитної
політики
загальні
забезпечують
вплив центрального
банку на кредитний
ринок у цілому
селективні
забезпечують
регулювання окремих
видів кредитної
діяльності комерційних
банків

26. Загальні методи грошово-кредитної політики

Загальні методи грошовокредитної політики
1. політика облікової ставки
2. операції на відкритому ринку
3. зміна норм обов'язкових резервів

27.

Політика облікової
ставки
регулювання оплати (процента) за
позики, які центральний банк надає
комерційним банкам, що впливає
на їхню здатність розширювати
кредитні операції

28. Механізм зміни облікової ставки центрального банку

Рестрикційна політика
Збільшення % ставки
Зниження обсягів
кредитування
комерційних банків
Зростання процентних
ставок за кредитами
комерційних банків
Зменшення кредитних
вкладень в економіку
Експансіоністська
політика
Зменшення ставки
Збільшення попиту на
кредити з боку
комерційних банків
Зниження процентів за
кредитами комерційних
банків
Зростання обсягів
кредитування економіки

29. Операції на відкритому ринку

купівля або продаж центральним банком
цінних паперів з метою впливу на
ресурси комерційних банків

30. Основні види цінних паперів, з якими Центральні банки проводять операції на відкритому ринку

• казначейські векселі
• безпроцентні казначейські зобов'язання
• облігації державних позик уряду і
місцевих органів влади
• облігації окремих приватних компаній
• першокласні короткострокові цінні папери

31. Механізм проведення операцій центральним банком на відкритому ринку в залежності від типу грошово-кредитної політики

Рестрикційна
політика
• продаж цінних
паперів комерційним
банкам
• зменшення
банківських ресурсів
• скорочення
кредитних вкладень
Експансіоністська
політика
• купівля цінних
паперів у
комерційних банків
• збільшення ресурсів
банків
• зростання обсягів
кредитів, наданих
суб'єктам ринку

32. Політика обов'язкових резервів

застосовується з метою забезпечення
ліквідності банків та грошовокредитного регулювання

33. Обов'язкові (мінімальні) резерви

це безпроцентні вклади комерційних
банків у центральному банку, розмір
яких встановлюється у визначеній
пропорції до банківських
зобов'язань (депозитів клієнтів)

34. Призначення політики обов'язкових резервів

• забезпечення постійного рівня ліквідності
комерційних банків
• інструмент регулювання грошової маси
(збільшення норми обов'язкових резервів
зменшує кредитний потенціал банків і масу
грошей в обороті; зменшення цієї норми,
навпаки, вивільняє додаткові ресурси, сприяє
розширенню активних операцій банків і
збільшенню маси грошей в обороті)

35. Механізм зміни норм обов'язкових резервів

Рестрикційна
політика
Експансіоністська
політика
• підвищення норм
резервування
• зменшення частини
ресурсів, що
залишаються в
розпорядженні банків
• скорочення обсягів
кредитних вкладень в
економіку
• зниження норм
резервування
• збільшення вільних
ресурсів комерційних
банків
• розширення
кредитування банками
підприємств і
населення

36. Селективні способи реалізації грошово-кредитної політики центрального банку

• регламентація умов видачі окремих видів позик
різним категоріям клієнтів;
• встановлення кредитних «стель» і граничних норм
річного приросту позик;
• обмеження окремих видів банківських операцій
(наприклад, кредитування угод щодо цінних паперів);
• встановлення граничної маржі під час проведення
окремих типів кредитних операцій;
• встановлення верхньої межі процентних ставок на
вклади або на кредити та деякі інші види обмежень.
• лімітування операцій з обліку та переобліку векселів

37. План лекції 2

1. Національний банк України: його
завдання, функції та історія
розвитку.
2. Основні напрямки діяльності НБУ.
3. Грошово-кредитна політика НБУ.
4. Банківський нагляд.

38. НБУ

виступає одночасно у двох іпостасях:
• як орган держави, що виконує
функцію забезпечення стабільності
національної валюти,
• як своєрідний центр самоуправління
банківської системи

39. Закон «Про Національний банк України»

• закріплює статус центрального банку
як особливого центрального органу
державного управління.
• Робиться це, в першу чергу, для
виведення центробанку з-під
юрисдикції Кабінету Міністрів
України як центрального органу
виконавчої влади.

40. Нацбанк

підтримує економічну політику уряду в
тому разі, якщо вона не суперечить
забезпеченню стабільності грошової
одиниці України (п. 4 ст. 52 Закону)

41. Незалежність НБУ

• банк може вільно реалізувати свої
функції для забезпечення власних
цілей,
• його рішення не можуть переглядати
будь-які інші структури влади або
управління

42. Політична незалежність НБУ

• це автономія (самостійність) при
встановленні цільових орієнтирів
грошової маси;
• Умовами політичної незалежності є
визначення порядку призначення
членів його керівного органу або
керівника (президента), схвалення
ухваленого банком рішення з боку
уряду і(або) парламенту.

43. Економічна незалежність НБУ

• Самостійність у виборі інструментів
грошово-кредитної політики.
• не зобов'язаний автоматично
видавати грошові кошти уряду для
фінансування державних витрат і
надавати йому перевагу в наданні
кредитів.

44.

Індекси незалежності центральних банків та рівні інфляції в окремих країнах
Країна
Індекс незалежності центрального банку
Португалія
3,0
Нова Зеландія
3,0
Греція
4,1
Іспанія
5,1
Італія
5,1
Великобританія
6,0
Японія
6,0
Франція
7,0
Ірландія
7,0
Бельгія
7,0
Данія
8,0
Австрія
9,0
Австралія
9,0
Нідерланди
10,0
Канада
11,0
США
12,0
Швейцарія
12,0
Німеччина
13,0

45.

Моделі призначення керівництва центральних банків окремих країн світу
Голова призначається
урядом
директора За поданням
ми
уряду
Автралія
Австрія
Італія
Канада
Данія
Індія
Директори призначаються
урядом
інше
Автралія
Австрія
Бельгія(королем)
Мексика
Мексика
Бельгія
Великобрита
нія
Данія
Данія
Південна Африка
Швеція
Іспанія
Великобританія
Ірландія
Нідерланди
Індія
Норвегія
(парламент)
ФРН(парламентом)
Нова
Зеландія
CША
Норвегія
Іспанія
Фінляндія
Франція
ФРН
Чилі
Швейцарія
Японія
Канада
США
Фінляндія
Франція
Чилі
Японія
Швейцарія
(парламентом)
Швеція
(парламентом)

46.

Строк, на який призначаються керівники центральних банків, роки
Країна
Голова банку
Директори
Австралія
7
5
Австрія
5
5
Бельгія
5
6
Великобританія
5
4
Греція
4
8
Данія
Необмежений строк
5
Індія
5
3
Ірландія
7
4
Іспанія
Необмежений строк
3
Італія
Необмежений строк
5
Канада
7
3
Мексика
Необмежений строк
4
Нідерланди
7
2
Норвегія
Необмежений строк
5
Південна Африка
5
4
Португалія
5
6
США
4
14
Фінляндія
Необмежений строк
Необмежений строк
Франція
Необмежений строк (практично 5—7)
4
ФРН
8
6
Чилі
5
10
Швейцарія
6
3
Швеція
Необмежений строк
3

47.

Додаткові умови щодо формування ради директорів центральних банків
Країна
Вимоги
Австралія
Директори
вибираються
за
високі
досягнення
в
академічній,
сільськогосподарській або підприємницькій діяльності
Греція
Найменш
по
5
представників
індустрії,
комерції
та
сільського
господарства
Ірландія
2 представники банківської справи, 1—2 цивільних
Італія
Мінімальне представництво з регіонів
Канада
Директори обираються з "різних професій"
Норвегія
Склад правління визначається політичним балансом у парламенті
Україна
Половину складу призначає президент, а половину — Верховна Рада
США
Не більш як один Директор з будь-якого відділення Центрального банку
Чилі
3 представники сфери економіки, 1 представник Президента Республіки
Швейцарія
Мінімальне представництво географічних регіонів і економічних секторів
Швеція
Склад правління визначається політичним балансом у парламенті
Японія
2 державних представники (без права голосу), які представляють орган
планування економіки та Міністерство фінансів, і 4 призначені особи із
знанням справ у банках великих міст.

48.

Закон України "Про Національний банк
України" визначає 19 функцій НБУ

49. Основним завданням НБУ як центрального банку держави є

• забезпечення стабільності національної
грошової одиниці — гривні.

50. Функція НБУ як емісійного центру

• йому належить монопольне право на
емісію грошей в обіг, а також випуск
національних грошових знаків (банкнот,
монет).
• Для друкування банкнот та карбування монет
створено власний Банкнотно-монетний двір. Тепер,
із введенням у дію Малинської фабрики банкнотного
паперу, Україна має замкнутий цикл виготовлення
національних грошей.

51. Зміст функції валютного регулювання НБУ

1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
складає разом із Кабінетом Міністрів платіжний баланс
країни;
контролює дотримання затвердженого ВР України ліміту
зовнішнього державного боргу України;
визначає ліміти заборгованості в іноземній валюті
уповноважених банків нерезидентам;
нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних
цінностей для здійснення державної валютної політики;
видає нормативні акти щодо ведення валютних операцій;
видає ліцензії на здійснення валютних операцій та
приймає рішення про їх скасування;
визначає способи встановлення і використання курсів
іноземних валют, виражених у валюті України

52. НБУ визначає структуру валютного ринку України й організовує торгівлю валютними цінностями

• проводить дисконтну політику - полягає у зміні облікової
ставки НБУ для регулювання руху капіталу та балансування
платіжних зобов'язань, а також коригування курсу грошової
одиниці України до іноземних валют.
• проводить девізну валютну політику - регулювання курсу
грошової одиниці України до іноземних валют шляхом купівліпродажу іноземної валюти на фінансових ринках.
• встановлює умови та порядок конвертації (обміну) гривні на
іноземну вал
• застосовує в необхідних випадках валютні обмеження.

53. Функція банку банків НБУ

• надає банкам кредити, які використовують для
задоволення тимчасових потреб банків і потреб,
пов'язаних зі структурною перебудовою
економіки України.
• надає банкам кредити під програми їх
фінансового оздоровлення.
Рефінансування банків з 1994 р. здійснюється через кредитні
аукціони, що забезпечує створення рівноправних умов доступу
банків до централізованих кредитних ресурсів.
З 1996 р. запроваджено механізм ломбардного кредитування,
з 1997 р. почалось здійснення операцій РЕПО під заставу
державних цінних паперів.

54. Функція банку держави НБУ

• організовує і здійснює через органи
Державного казначейства та
уповноважені банки обслуговування
державного бюджету України.
• виконання операцій з державними
цінними паперами.

55. Функція організатора міжбанківських розрахунків НБУ

• із січня 1994 р. запроваджена автоматизована
система міжбанківських розрахунків
• в кожній області створено регіональні
розрахункові палати, що об'єднуються у
загальнодержавну мережу розрахункових палат
України, на верхньому рівні якої знаходиться
Центральна розрахункова палата у Києві.
• Нині всі банківські установи працюють у системі
електронних міжбанківських платежів (СЕП) НБУ,
що дозволяє їм як здійснювати, так і отримувати
платежі в режимі реального часу.

56. Функція грошово-кредитного регулювання економіки НБУ

Функція грошовокредитного регулювання
економіки НБУ
• здійснення комплексу заходів, спрямованих на
розширення або звуження ліквідних коштів і
обсягів кредитування банків та інших кредитних
установ.
• метою грошово-кредитної політики є
регулювання пропозиції та попиту на позиковий
капітал через ефективне управління грошовою
масою.

57. Функція банківського нагляду і контролю за виконанням банками законодавства

• з банківської справи,
• нормативних актів Національного
банку
• економічних нормативів.
Головною метою банківського нагляду і
контролю є безпека та фінансова
стабільність банківської системи, захист
інтересів вкладників і кредиторів.

58. 3. Основні напрямки діяльності НБУ

59. ОПЕРАЦІЇ НБУ

1) надає кредити банкам для підтримки ліквідності
за ставкою не нижче ставки рефінансування НБУ;
2) надає кредити Фонду гарантування вкладів
фізичних осіб під заставу цінних паперів за
ціною не нижче індексу інфляції строком на 5
років;
3) здійснює дисконтні операції з векселями та
чеками;
4) купує та продає на вторинному ринку цінні
папери в порядку, передбаченому
законодавством України;

60.

5) відкриває власні кореспондентські та металеві рахунки у
закордонних банках і веде рахунки банків-кореспондентів;
6) купує та продає валютні цінності з метою монетарного
регулювання;
7) зберігає банківські метали, а також купує та продає
банківські метали, дорогоцінні метали та камені й інші
коштовності, пам'ятні та інвестиційні монети з дорогоцінних
металів на внутрішньому та зовнішньому ринках без
квотування і ліцензування;
8) розміщує золотовалютні резерви самостійно або через
банки, уповноважені ним на ведення валютних операцій,
виконує операції з золотовалютними резервами України з
банками, рейтинг яких за класифікацією міжнародних
рейтингових агентств відповідає вимогам до першокласних
банків не нижче категорії А;

61.

9) приймає на зберігання та в управління державні цінні
папери й інші цінності;
10) видає гарантії і поруки відповідно до положення,
затвердженого Радою НБУ;
11) веде рахунок Державного казначейства України без оплати
та нарахування процентів;
12) виконує операції щодо обслуговування державного боргу,
пов'язані із розміщенням державних цінних паперів, їх
погашенням і виплатою доходу за ними;
13) веде особові рахунки працівників Національного банку
України;
14) веде рахунки міжнародних організацій;
15) здійснює безспірне стягнення коштів з рахунків своїх
клієнтів відповідно до законодавства України, у тому числі
за рішенням суду;
16) інші операції.

62.

4. БАНКІВСЬКИЙ
НАГЛЯД

63.

• Закон України «Про банки і банківську
діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III.
• Закон України «Про Національний банк
України» від 20.05.1999 р. № 679-XIV.
• Положення «Про Генеральний
департамент банківського нагляду
НБУ», затверджено постановою
Правління НБУ 7.08.2001 р. № 327.

64. Банківський нагляд

система контролю та активних
впорядкованих дій Національного банку
України, спрямованих на забезпечення
дотримання банками та іншими
особами законодавства України і
встановлених нормативів, з метою
забезпечення стабільності банківської
системи

65. Головними цілями регулювання банківської діяльності є

• підтримка стабільності банківської
системи,
• підтримка конкурентного середовища
серед банків
• захист інтересів вкладників і
кредиторів.

66. Базельський комітет з питань банківського нагляду

• Створений в1974р.
• 14 країн

67.

• Базель 1 -1988р.
• Базель 2 -2004р.
• Базель 3 – 2010 р.

68. Принципи Базельського комітету з питань банківського нагляду

1 - попередні
умови ефективного банківського нагляду
2-5 - ліцензування банківської діяльності та погодження
змін у характері власності та характері участі банку в
капіталі інших організацій
6-15 - ризики банківської діяльності та пруденційні норми
16-20 - методи поточного банківського нагляду
21 - вимоги щодо надання банками інформації
22 - можливості органів банківського нагляду щодо
застосування заходів наглядового реагування
23-25 - організація нагляду за банками, які займаються
міжнародним бізнесом

69. 1 принцип

чітке визначення відповідальності і цілей кожної установи, що
бере участь у нагляді за банківськими організаціями.
Кожна з таких установ повинна володіти оперативною незалежністю і
необхідними ресурсами.
Мають бути визначені прийнятні правові рамки здійснення
банківського нагляду ( видача дозволів на створення банківських
організацій і поточного нагляду за їхньою діяльністю, відповідність
цієї діяльності чинному законодавству, вимогам безпеки й надійності,
правовий захист працівників наглядових органів.
Повинні існувати положення з обміну інформацією між наглядовими
органами і з захисту конфіденційного характеру такої інформації.

70.

2. принцип
Необхідно чітко визначити, які види
діяльності дозволяється
здійснювати установам, що
отримали ліцензію, стали об’єктом
нагляду і що функціонують як
банки.

71. 3 принцип

Орган, що видає ліцензію, повинен мати право встановлювати
необхідні норми для одержання ліцензії і відхиляти
заявки установ, які не відповідають установленим
нормам.
Процес ліцензування має як мінімум враховувати оцінку структури
володіння банківською організацією, її директорів і керівної
управлінської ланки, операційного плану і механізму
внутрішнього контролю, її фінансового стану, що планується,
включаючи базу її капіталу. У тих випадках, коли власником
або материнською організацією банку є іноземний банк,
необхідна попередня згода наглядового органу країни його
походження.

72. 4 принцип

Орган банківського нагляду повинен
мати право розглядати й відхиляти
будь-яку пропозицію щодо
передання іншим сторонам значної
частки власності або контролю в
існуючих банках.

73. 5. принцип

Орган банківського нагляду повинен
мати право встановлювати норми,
які б регулювали великі кредити
або інвестиції банку; критерії,
спрямовані на те, щоб корпоративні
філії чи структури не піддавали
себе невиправданому ризику та не
створювали перешкод здійсненню
ефективного нагляду.

74. 7. принцип

Важливим елементом будь-якої
наглядової системи є оцінка
політики, практики й процедур
банку, пов’язаних із наданням
кредитів і розміщенням інвестицій і
повсякденного управління
портфелями позик та інвестицій

75. 8. принцип

Органи банківського нагляду повинні
переконатися в тому, що банки
розробили й застосовують на
практиці відповідну політику,
практичні методи і процедури
оцінки якості активів, достатності
резервів для покриття
ідентифікованих сумнівних боргів і
загальних резервів для
відшкодування втрат за позиками.

76. 9. принцип

Органи банківського нагляду повинні переконатися в
тому, що банки мають у своєму розпорядженні
управлінські системи інформації, які дають змогу
менеджменту банку ідентифікувати концентрації в
рамках портфеля; наглядові органи повинні
встановлювати пруденційні межі потенційного
ризику і мати можливість без перешкод
здійснювати ефективний нагляд.

77. 10. принцип

Орган банківського нагляду повинен мати у своєму
розпорядженні вимоги, які передбачають, що банком слід
здійснювати кредитування споріднених компаній і
фізичних осіб відповідно до принципу «довгої руки»,
тобто мають бути забезпечені ефективний моніторинг за
наданням таких кредитів і відповідні заходи щодо
контролю за ризиками або щодо зниження загрози їх
виникнення.

78. 11. принцип

Органи банківського нагляду повинні переконатися
в тому, що банки мають у своєму
розпорядженні необхідну політику й процедури,
які дають змогу ідентифікувати, відстежувати й
контролювати здійснення міжнародних
позикових і інвестиційних операцій, ризик
неплатоспроможності суверенної держави та
трансфертний ризик, а також передбачають
належні резерви на покриття таких ризиків.

79. 12 принцип

Органи банківського нагляду повинні
переконатися в тому, що банки мають у своєму
розпорядженні системи, які дають змогу точно
оцінювати, відстежувати й ефективно
контролювати ринкові ризики; наглядові органи
повинні володіти повноваженнями
встановлювати, у разі необхідності, конкретні
ліміти і/або вимоги до капіталу на покриття
потенційного ринкового ризику.

80. 13 принцип

Органи банківського нагляду повинні
переконатися в тому, що банки розробили
всеосяжну процедуру управління ризиком
(включаючи відповідний нагляд з боку
правління й керівництва банку), що дає змогу
ідентифікувати, оцінювати, відстежувати й
контролювати всі інші види матеріальних
ризиків і, у разі необхідності, мають у своєму
розпорядженні капітал для покриття таких
ризиків.

81. 14 принцип

Органи банківського нагляду повинні переконатися в
тому, що банки мають у своєму розпорядженні систему
внутрішнього контролю, що відповідає характеру й
масштабам їхньої діяльності.
Такий контроль повинен передбачати чітку процедуру
делегування повноважень і відповідальності; розподіл
функцій, які передбачають прийняття зобов’язань від імені
банку, виплату його фондів і подання звітності за його
активами і зобов’язаннями; узгодження цих процесів; гарантію
збереження його активів; відповідний внутрішній або
зовнішній аудит і правила, які забезпечують перевірку на
відповідність діяльності банку законодавчим положенням і
правилам.

82. 15 принцип

Органи банківського нагляду повинні
переконатися в тому, що банки мають у своєму
розпорядженні адекватну політику, практику й
процедури, включаючи чіткі правила «знай
свого клієнта», які забезпечують дотримання
фінансовим сектором високих етичних і
професійних стандартів, перешкоджають
навмисному або мимовільному використанню
банку злочинними елементами.

83. 16 принцип

Ефективна система банківського
нагляду повинна складатися з
певних форм нагляду як на місці,
так і заочного нагляду.

84. 17 принцип

Органи банківського нагляду
повинні підтримувати регулярні
контакти з керівництвом банку та
бути добре обізнаними в операціях
банківської установи.

85. 18 принцип

Органи банківського нагляду повинні
мати у своєму розпорядженні кошти
для збору, оцінки й аналізу
пруденційних звітів і статистичної
інформації, що надходить від банків на
індивідуальній і сукупній основі.

86. 19 принцип

Органи банківського нагляду
повинні мати у своєму
розпорядженні кошти для
здійснення незалежної оцінки
наглядової інформації за
допомогою перевірок на місцях або
за допомогою зовнішніх аудиторів.

87. 20 принцип

Важливим елементом банківського
нагляду є здатність наглядового
органу здійснювати нагляд за
банківською групою.

88. 21 принцип

Органи банківського нагляду повинні
переконатися в тому, що кожний банк веде
необхідну звітність на основі послідовної
бухгалтерської політики і практики, яка дає
змогу наглядовому органу отримати правдиве й
достовірне уявлення про фінансовий стан
банку й про прибутковість його операцій, і
впевнитися, що банк на регулярній основі
публікує фінансові заяви, які правильно
відображають його стан.

89. 22 принцип

Органи банківського нагляду повинні мати у
своєму розпорядженні адекватні можливості
впливу, щоб вживати своєчасні, коригуючі
заходи відносно банків, які не дотримують
установлених пруденційних вимог (наприклад,
мінімальних коефіцієнтів достатності капіталу) і
в разі порушення регламентуючих положень
або виникнення будь-якої загрози депонентам.
У крайніх випадках це може включати право на
відкликання банківської ліцензії або
рекомендацію щодо її відкликання.

90. 23 принцип

Органи банківського нагляду повинні
здійснювати глобальний сукупний нагляд за
своїми активними в міжнародному плані
банківськими організаціями, ефективно
застосовуючи моніторинг і відповідні
пруденційні норми стосовно всіх аспектів
операцій, що проводяться цими банківськими
організаціями на глобальній основі, головним
чином через іноземні філії, спільні
підприємства й дочірні установи.

91. 24 принцип

Одним із ключових елементів
сукупного нагляду є контакти та
обмін інформацією з різними
іншими наглядовими органами,
насамперед із наглядовими
органами країни, яка приймає.

92. 25 принцип

Органи банківського нагляду повинні вимагати,
щоб місцеві операції іноземних банків
здійснювалися згідно з тими самими високими
стандартами, які застосовуються до
національних банківських установ, і в інтересах
сукупного нагляду повинні мати повноваження
щодо обміну необхідною інформацією про такі
банки з наглядовими органами країни
походження.

93. Базель 3

• нові стандарти, що посилюють
вимоги до капіталу банків з метою
запобігання міжнародній кредитній
кризі, були вироблені Базельським
комітетом з банківського нагляду у
вересні 2010 р.

94.

Вимоги Базеля ІІІ в основному
зосереджені на власному капіталі,
оскільки він являє собою найвищий
рівень ліквідності і є найкращою
формою амортизації фінансових
втрат

95.

• Для виконання майбутніх вимог до
глобального фінансового сектору за
рівнем стійкості Basel III найбільшим
фінансовим організаціям планети
буде потрібно більше півтрильйона
доларів.
• На 100% відповідати третьому
"Базелю" потрібно буде тільки
наприкінці 2018 р.

96. УКРАЇНА

97.

• відсутність в Україні практики консолідованого
нагляду за фінансовими групами;
• недостатній рівень публічності та розкриття
узагальнюючої банківської інформації;
• необхідність переходу від пруденційного до ризикорієнтованого банківського нагляду;
• запровадження сучасних принципів превентивного
банківського нагляду;
• недостатній рівень запровадження в Україні
прогресивних механізмів та методик банківського
нагляду, проголошених Базелем ІІ;
• необхідність розробки нового регулятивного
механізму для банків, згідно з вимогами Базеля ІІІ.

98. План здійснення реформ вітчизняного банківського нагляду

1. запровадження підходу, що базується на внутрішніх рейтингах при
визначенні вимог до банківського капіталу, що покриває кредитний ризик
згідно з Базелем ІІ (до 2020 року);
2. запровадження стандартизованого підходу при визначенні вимог до
банківського капіталу, що покриває операційний ризик згідно з Базелем ІІ
(до 2015 року);
3. визначення доцільності запровадження умов Базеля ІІІ в українську
банківську практику (до 2012 року);
• в разі виявлення доцільності запровадження Базеля ІІІ: введення буфера
консервації капіталу та контрциклічного буфера (до 2019 року);
• введення показника співвідношення власного та позикового капіталу
банківських установ згідно з Базелем ІІІ (до 2017 року);
• введення показника покриття ліквідності й достатності фінансування
банківських установ згідно з Базелем ІІІ (до 2018 року).
• Ці терміни вказані для групи найбільших і великих банків України, а для
середніх і малих банків термін може бути продовжений на 3 роки.

99.

• .