Слюсарна-справа

1.

2.

ББК
34.671 я722
М15
У Д К 683.3(075.3)
Перекладено за виданням: Макиенко Н. И. Общий курс слесарного де­
ла.— 3-е изд., испр.— М. : Высш. шк., 1989.— 335 с.
Редакція літератури з машинобудування і будівництва
Редактор П. М. Юрченко
Макієнко M. І.
М15
З а г а л ь н и й курс слюсарної справи: П і д р у ч н и к / П е р .
В . К . С и д о р е н к о . — К . : Вища ш к . , 1 9 9 4 . — 311 с : іл.
I S B N 5-11-004084-2
з
рос.
Описано обладнання, інструменти і пристрої, прийоми виконання слю­
сарних операцій. Дано відомості про види, причини виникнення і способи
запобігання браку, організацію робочого місця, безпеку роботи і протипо­
жежні заходи.
Для учнів професійно-технічних училищ.
М
2704080000—095
2ЇЇ=94
ISBN
100
5-11-004084-2
-
94
ББК 34.67Ія722
© Издательство «Высшая шко­
ла», . 1989, с изменениями
@ Переклад на українську
мову, В. К. Сидоренко, 1994

3.

ВСТУП
Розвиток
машинобудування та металообробної
промисловос­
ті з а л е ж и т ь від виробництва сучасних верстатів та іншого прогресив­
ного технологічного о б л а д н а н н я , створення г н у ч к и х автоматизова­
них виробництв, роторних та роторно-конвеєрних л і н і й , застосуван­
ня обчислювальної т е х н і к и , систем автоматизованого п р о е к т у в а н н я ,
машин та о б л а д н а н н я з вбудованими засобами мікропроцесорної тех­
н і к и , б а г а т о о п е р а ц і й н и х верстатів з числовим програмованим керу­
ванням.
В п р о в а д ж е н н я у промисловість, будівництво і сільське господарст­
во нової т е х н і к и потребує високої к в а л і ф і к а ц і ї р о б і т н и к і в , здатних
засвоїти та повністю в и к о р и с т а т и усі види
технічного о с н а щ е н н я .
Стаючи фізично легшою, п р а ц я набуває все б і л ь ш творчого характе­
р у , потребує різноманітних з н а н ь . Н а п р и к л а д , щоб успішно здійсню­
вати р е г у л ю в а н н я , ремонт, н а л а г о д ж е н н я складного у с т а т к у в а н н я ,
треба добре знати його к о н с т р у к ц і ю ; щоб осмислити х а р а к т е р перебігу
я к и х о с ь процесів, потрібні з н а н н я з м е х а н і к и , е л е к т р о н і к и , електро­
т е х н і к и . Сучасний робітник, щоб керувати автоматичними системами,
мусить знати їх принцип дії, а т а к о ж уміти провадити р о з р а х у н к и ,
читати креслення та іншу технічну документацію. З а р а з потрібні
робітники, я к і мають високу к в а л і ф і к а ц і ю та володіють професіями
ш и р о к о г о профілю ( н а п р и к л а д , такими я к слюсар механоскладаль­
них робіт, розмітник, контролер верстатних і слюсарних робіт, слю­
сар з ремонту та н а л а г о д ж е н н я промислового у с т а т к у в а н н я , слюсарінструментальник по штампах і п р и с т р о я х , слюсяр-електрик, налад­
чик автоматичованих л і н і й ) .
Професійно-технічні
училища — основна ш к о л а
підготовки ви­
с о к о к в а л і ф і к о в а н и х робітників. Серед робочих професій слюсар —
о д н а з н а й п о ш и р е н і ш и х . В основу підготовки с л ю с а р і в п о р я д з теоре­
тичним н а в ч а н н я м покладена участь у продуктивній п р а ц і . На уро­
ках виробничого н а в ч а н н я учні вивчають теоретичні основи техніки
та т е х н о л о г і ї в и к о н а н н я робіт, передбачених к в а л і ф і к а ц і й н и м и харак­
теристиками, о б л а д н а н н я , пристрої, інструменти, що застосовуються
при виконанні цих робіт, металознавство, к р е с л е н н я , допуски і тех­
нічні в и м і р ю в а н н я , економіку виробництва, безпеку п р а ц і , технічну
естетику, а потім під час виробничої п р а к т и к и на підприємствах учні
набувають навичок та умінь виконувати
роботу із с п е ц і а л ь н о с т і .

4.

Р о з д і л 1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ
ПРО С Л Ю С А Р Н У СПРАВУ
§ 1. П Р О Ф Е С І Я С Л Ю С А Р Я
Слюсарні роботи — це обробка м а т е р і а л і в , я к а звичайно допов­
нює верстатну механічну обробку, або виготовлення виробів сполу­
ченням деталей, с к л а д а н н я м машин і механізмів, а т а к о ж їх регулю­
в а н н я м . Слюсарні роботи виконуються за допомогою ручного чи
механізованого слюсарного інструмента або на верстатах.
Люди навчилися добувати й о б р о б л я т и метали з давніх-давен.
З металу виготовляли з н а р я д д я п р а ц і (наприклад, сокири, коси, серпи),
засоби захисту (щити, мечі тощо), предмети домашнього в ж и т к у (кот­
л и , ч а ш к и , т а з и ) , п р и к р а с и та інші вироби.
П р о т я г о м багатьох р о к і в металеві вироби в и г о т о в л я л и вручну ковалі-ремісники. П і з н і ш е з розвитком ковальського ремесла, появою
р і з н и х п р и с т р о ї в , удосконаленням з н а р я д ь п р а ц і , застосуванням брон­
зи та з а л і з а п р а ц я м і ж ковалями-ремісниками р о з д і л и л а с я . Одні ко­
в а л і в и к о н у в а л и грубші роботи, н а п р и к л а д з н а р я д д я п р а ц і , речі
домашнього в ж и т к у , а д р у г і — дрібніші та тонші предмети.
В X I V — X V ст. в и н и к а є нова г а л у з ь ковальського виробництва —
холодне к у в а н н я металу, тобто остаточна його обробка без нагрі­
в а н н я , а разом з нею і слюсарне ремесло. Н а й т и п о в і ш и м и представ­
никами цієї справи були замочники — майстри з в и г о т о в л е н н я зам­
ків. На початку XVIII ст. замочників називали «шлосерами» (замок на
німецькій der Schloss). З часом іноземне слово набуло ш и р ш о г о зна­
чення. Т а к в и н и к л а назва «слюсар».
З р а з к и зброї, з н а р я д ь п р а ц і , різних механізмів (замків, годин­
н и к і в , машин) та інших виробів в р а ж а ю т ь складністю о б р о б к и , ре­
тельністю о з д о б л е н н я , засвідчуючи, що холодна обробка металу, мис­
тецтво р і з а т и метал вручну були поширені ще к і л ь к а століть т о м у .
З п о я в о ю м е т а л о р і з а л ь н и х верстатів та їх удосконаленням поступово
с к о р о ч у в а л а с я частка ручної п р а ц і , бо вона з а м і н ю в а л а с я працею
стругальників, токарів, фрезерувальників,
ш л і ф у в а л ь н и к і в тощо.
Та о д н і є ю з ведучих з а л и ш и л а с я професія с л ю с а р я . Як і р а н і ш е , ціну­
ється п р а ц я слюсаря-майстра, від я к о г о вимагається вміння викону­
вати всі види ручної обробки металів.

5.

§ 2. ВИДИ С Л Ю С А Р Н И Х РОБІТ
У сучасному машинобудуванні р о л ь слюсарних робіт надзвичай­
но в е л и к а : жодну машину, механізм чи п ри л а д не можна с к л а с т и та
відрегулювати Оез участі с л ю с а р я .
Слюсарні роботи застосовують в різних видах виробництва. Тому
слюсарів-універсалш п о д і л я ю т ь за видами робіт:
слюсарі-складальники — складають
машини
та м е х а н і з м и ;
слюсарі-ремонтники — здійснюють технічне о б с л у г о в у в а н н я
та
ремонт машин і механізмів,
слюсарі-інструментальники — забезпечують виробництво інстру­
ментами та пристроями;
слюсарі з м о н т а ж у п р и л а д і в — виконують у с т а н о в л е н н я їх на
місце, підведення р і з н и х видів енергії т о щ о .
В и в ч е н н я слюсарної с п р а в и потрібно т а к о ж м е х а н і з а т о р а м сіль­
с ь к о г о господарства, водіям автомобілів та іншим п р а ц і в н и к а м .
С л ю с а р н і роботи р і з н и х видів об'єднує єдина т е х н о л о г і я виконан­
ня операцій, до яких належать розмічання, рубання, випрямляння
т а з г и н а н н я , р і з а н н я , о б п и л ю в а н н я , с в е р д л і н н я , з е н к у в а н н я т а зен­
керування, розвірчування отворів, нарізування різьби, клепання,
ш а б р у в а н н я , р о з п и л ю в а н н я та п р и п а с у в а н н я , п р и т и р а н н я та дове­
дення, лудіння і склеювання.
Завдяки застосуванню
механізованого
інструмента,
пристро­
їв і верстатного о б л а д н а н н я професія с л ю с а р я почала н а б л и ж а т и с я
до професій робітників-верстатників. Тепер слюсар повинен уміти
п р а ц ю в а т и на с т р у г а л ь н и х , ш л і ф у в а л ь н и х , доводочних та інших
верстатах.
Обсяг слюсарної обробки значною мірою х а р а к т е р и з у є т ь с я рів­
нем т е х н о л о г і ї і з а л е ж и т ь від типу виробництва.
На підприємствах або в м а й с т е р н я х , що в и г о т о в л я ю т ь різнома­
нітні вироби у невеликій к і л ь к о с т і ( о д и н и ч н е в и р о б и и ц т в о ) , від с л ю с а р і в потрібна універсальність. Слюсар на такому під­
приємстві виконує роботи різної складності. П р и потребі він здійс­
нює ремонт і монтаж верстатів, в и г о т о в л я є пристрої, в и к о н у є роботу
шліфувальника, токаря, фрезерувальника тощо.
Н а підприємствах с е р і й н о г о в и р о б н и ц т в а , д е виго­
т о в л я ю т ь однорідні деталі великими п а р т і я м и , підвищується точність
механічної обробки і відповідно зменшується обсяг с л ю с а р н и х робіт,
але слюсар в и к о н у є ручну роботу, що не м о ж н а на м а ш и н і .
П р а ц я с л ю с а р я з а л и ш а є т ь с я і н а підприємствах м а с о в о г о в и ­
р о б н и ц т в а , д е однорідна п р о д у к ц і я в и п у с к а є т ь с я у в е л и к і й
кількості та т р и в а л и й час (рік, два і більше).
Р у ч н а с л ю с а р н а о б р о б к а менш п р о д у к т и в н а , н і ж механічна (на
верстатах), і потребує б і л ь ш и х фізичних з у с и л ь робітника. Тому т а м ,
де це м о ж л и в о , ручну обробку з а м і н ю ю т ь механічною.
5

6.

§ 3. КУЛЬТУРА ТА ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ.
ЯКІСТЬ ПРОДУКЦІЇ
Культуру праці р о з г л я д а ю т ь як уміння та звичку р а ц і о н а л ь н о
планувати, організовувати і контролювати свою роботу.
Продуктивність праці вимірюється к і л ь к і с т ю продукції, виготов­
леної робітником за одиницю робочого часу (годину, зміну, м і с я ц ь ,
рік), або к і л ь к і с т ю часу, витраченого на виробництво одиниці про­
дукції.
Однією з важливих умов підвищення продуктивності
праці є
усунення причин, що ведуть до втрат робочого часу. Робота має бути
о р г а н і з о в а н а т а к , щоб к о ж н а хвилина робочого часу використовува­
л а с я з максимальною ефективністю. Д л я цього потрібні організова­
ність і самодисципліна.
Якість продукції — с у к у п н і с т ь властивостей п р о д у к ц і ї , що задо­
в о л ь н я ю т ь певним потребам відповідно до її п р и з н а ч е н н я . Якість про­
дукції визначається при одночасному розгляді та оцінці технічних,
е к с п л у а т а ц і й н и х , к о н с т р у к т о р с ь к и х , технологічних параметрів, норм
надійності та довговічності, художньо-естетичних властивостей та
економічних п о к а з н и к і в (вартості виробництва та е к с п л у а т а ц і ї ) . По­
к а з н и к и якості продукції встановлюються відповідними ГОСТами.
Н а д і й н і с т ь — властивість виробу виконувати задані функ­
ції, зберігаючи свої е к с п л у а т а ц і й н і показники протягом необхідного
п р о м і ж к у часу чи наробітку.
Н а д і й н і с т ь з а л е ж н о від призначення виробу та умов його експлу­
а т а ц і ї — це безвідмовність, довговічність, з б е р і г а н н я та ремонтопри­
датність.
Д о в г о в і ч н і с т ь — здатність виробу зберігати свої власти­
вості (продуктивність, безвідмовність, точність тощо) у визначених
межах т р и в а л и й час. П о к а з н и к о м довговічності може бути ресурс часу
чи обсяг роботи при встановленому навантаженні.
На я к і с т ь роботи впливають оптимальний темп
(ступінь швид­
кості) і ритм (чергування). Як при з а н и ж е н и х , так і при завищених
темпах роботи послаблюється увага, знижуються я к і с т ь роботи, точ­
н і с т ь рухів. П р и визначенні ритму роботи слюсаря враховують, що
операції, я к і потребують концентрації уваги, не повинні чергуватися
з о п е р а ц і я м и , що потребують швидких рухів.
Р о з д і л II. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ С Л Ю С А Р Я
§ 4. Н А У К О В А О Р Г А Н І З А Ц І Я ПРАЦІ
Загальні положення. У сучасних умовах н а у к о в о ю в в а ж а є т ь с я
о р г а н і з а ц і я п р а ц і , що грунтується на д о с я г н е н н я х н а у к и і методах,
я к і в п р о в а д ж у ю т ь с я у виробництво і н а й к р а щ е поєднують т е х н і к у
б

7.

та людей в єдиному виробничому процесі, забезпечує найефективніше
використання
м а т е р і а л ь н и х і трудових ресурсів, безперервне під­
вищення продуктивності
праці, сприяє збереженню здоров'я ро­
бітника.
Наукова організація праці містить такі елементи, як обладнання
навчальних майстерень, організація робочих місць (планування, ос­
в і т л е н н я ) і трудового процесу (робоча поза, робочі р у х и та їх еле­
менти), р о з р о б к а р е ж и м у п р а н і (темп, ритм), створення о п т и м а л ь н и х
с а н і т а р н о - г і г і є н і ч н и х ( м і к р о к л і м а т , шум, в і б р а ц і я , о с в і т л е н н я , осо­
биста г і г і є н а ) і естетичних ( к о л і р , п о ф а р б у в а н н я , о д я г , м у з и к а ) умов
п р а ц і , п р о т и п о ж е ж н и х з а х о д і в т а з а б е з п е ч е н н я безпеки п р а ц і .
О б л а д н а н н я слюсарних м а й с т е р е н ь .
ЇУ' с л ю с а р н и х м а й с т е р н я х
і на д і л ь н и ц я х розміщено о б л а д н а н н я і н д и в і д у а л ь н о г о та з а г а л ь н о г о
к о р и с т у в а н н я . Д о о б л а д н а н н я і н д и в і д у а л ь н о г о к о р и с т у в а н н я нале­
ж а т ь верстаки з л е щ а т а м и , з а г а л ь н о г о к о р и с т у в а н н я — с в е р д л и л ь н і
й прості з а т о ч у в а л ь н і верстати ( т о ч и л ь н о - ш л і ф у в а л ь н і ) , о б п и л ю в а л ь но-зачисні верстати, ь е р е в і р н і р о з м і ч а л ь н і п л и т и , г в и н т о в и й прес,
н о ж і в к о в и й верстат, в а ж і л ь н і н о ж и ц і , плити д л я в и п р я м л я н н я т а ін.
Д л я р о з м і щ е н н я з а г о т о в о к і д е т а л е й , п р и с т р о ї в та інструментів, до­
поміжних м а т е р і а л і в є групові інструментальні шафи, с т е л а ж і , т а р а
д л я заготовок (деталей) і с т р у ж к и .
С л ю с а р н и й
в е р с т а к — основне о б л а д н а н н я
робочого
м і с ц я д л я в и к о н а н н я ручних робіт. Це с п е ц і а л ь н и й с т і л , на я юму
виконуються
слюсарні
роботи. Він має бути міцним і с т і й к и м .
К а р к а с в е р с т а к а — з в а р н а к о н с т р у к ц і я з ч а в у н н и х чи с т а л ь н и х т р у б ,
с т а л ь н о г о п р о ф і л ю ( к у т и к а ) . К р и ш к у (стільницю)
в е р с т а к а виго­
т о в л я ю т ь з дощок з а в т о в ш к и 50...60 мм (з т в е р д и х порід д е р е в а ) .
С т і л ь н и ц ю , з а л е ж н о від х а р а к т е р у в и к о н у в а н и х на в е р с т а к у робіт,
п о к р и в а ю т ь листовим металом з а в т о в ш к и 1...2 мм, л і н о л е у м о м чи
ф а н е р о ю і о к а н т о в у ю г ь б о р т и к о м , щоб з неї не с к о ч у в а л и с я де­
талі.
Під с т і л ь н и ц е ю в е р с т а к а з в и ч а й н о є висувні я щ и к и (не менше
д в о х ) , поділені на к і л ь к а к о м і р о к д л я з б е р і г а н н я в певному п о р я д к у
інструментів, д р і б н и х деталей та д о к у м е н т а ц і ї .
Слюсарні
верстаки б у в а ю т ь одно- та б а г а т о м і с н і . Одномісні
( р и с . 1, а) мають д о в ж и н у 1000. ..1200 мм, ш и р и н у 700. ..800 мм, висоту
800...900 мм, а багатомісні — д о в ж и н у
з а л е ж н о від числа
пра­
цюючих, ш и р и н а і висота їх та с а м а , що й о д н о м і с н и х . Н а й з р у ч н і ш і і
н а й ш и р ш е з а с т о с о в у ю т ь с я одномісні в е р с т а к и .
Б а г а т о м і с н і с л ю с а р н і в е р с т а к и (рис. 1, б) мають істотний недо­
л і к : коли один робітник в и к о н у є точні роботи ( р о з м і ч а н н я , обпилю­
в а н н я , ш а б р у в а н н я ) , а д р у г и й в цей час — р у б а н н я чи к л е п а н н я , то
в результаті в і б р а ц і ї в е р с т а к а п о р у ш у є т ь с я точність робіт, я к і вико­
нує перший р о б і т н и к .
7

8.

Рис. 1. Слюсарні верстаки з поворотними лещатами:
а — одномісні: 6 — багатомісні; / — каркас; 2 — стільниця: 3 — лещата;
4—захисний
е к р а н ; 5 — п л а н ш е т д л я к р е с л е н ь ; 6 — с в і т и л ь н и к : 7 — п о л и ц я д л я в и м і р ю в а л ь н о г о ін«
с т р у м е н т а ; 8 — п л а н ш е т д л я р о б о ч о г о і н с т р у м е н т а : 9 — я щ и к и ; 10 — п о л и ц і ; // —
сидіння
С л ю с а р н и й в е р с т а к (рис. 1, а) с к л а д а є т ь с я з м е т а л е в о г о к а р к а с а
/, в е р с т а к о в о ї д о ш к и (стільниці) 2, з а х и с н о г о е к р а н а (металева сітка
з дрібним очком чи о р г а н і ч н е скло) 4. На в е р с т а к у р о з м і щ у ю т ь
л е щ а т а З з п а р а л е л ь н и м и г у б к а м и , п л а н ш е т 5 д л я к р е с л е н ь , світиль­
ник 6", к р о н ш т е й н з п о л и ч к о ю 7 д л я в и м і р ю в а л ь н о г о інструмента,
п л а н ш е т 5 д л я робочого і н с т р у м е н т а .
П і д с т і л ь н и ц е ю є чотири я щ и к и 9 з в і д д і л е н н я м и д л я з б е р і г а н н я
інструмента і д в і п о л и ц і 10 д л я д е т а л е й і з а г о т о в о к . До н і ж к и верста­
ка к р і п и т ь с я відкидне сидіння 11.
У м а й с т е р н я х п р о ф т е х у ч и л и щ встановлюють в е р с т а к и , що не перед­
бачають п і д с т а в к и і д о п у с к а ю т ь р е г у л ю в а н н я
підйому л е щ а т на
потрібну висоту (рис. 2). У к а р к а с і цього в е р с т а к а міцно з а к р і п л е н а
с п е ц і а л ь н а г а й к а З з різьбою, всередину я к о ї входить стальний хвос­
т о в и к . Л е щ а т а піднімають чи о п у с к а ю т ь за допомогою гвинта /,
обертаючи маховичок 8,
В е р с т а к оснащено захисним екраном 5 з м е т а л е в о ї сітки з а в в и ш к и
1 м з о ч к о м не б і л ь ш як 3 мм чи о р г а н і ч н о г о с к л а , п о л и ч к о ю 4 д л я
в и м і р ю в а л ь н о г о інструмента, планшетами 6 д л я робочого інструмента,
що р а з о м з інструментом у к л а д а ю т ь в я щ и к . Д е р е в ' я н а с т і л ь н и ц я вер­
стака з а м і с т ь б о р т и к і в о к а н т о в а н а р а м к о ю 7 з а л ю м і н і є в о г о к у т и к а .
8

9.

Планшет-касета — це р а м к а , одна частина я к о ї з а к р и т а прозо
рим о р г с к л о м , а зворотна — к р и ш к о ю - з а с у в к о ю . У п л а н ш е т кладуть
креслення із з а в д а н н я м и .
З а с т о с у в а н н я планшета-касети дає змогу к о р и с т у в а т и с я к і л ь к о м а
кресленнями, не потребує картону д л я п о к р и т т я к р е с л е н ь з а х и с н и м
ш а р о м і, к р і м того, т р и в а л и й час зберігати к р е с л е н н я чистими.
Д л я роботи м е х а н і з о в а н и м інструментом до в е р с т а к а
підведено
силову електричну л і н і ю та трубопровід стисненого п о в і т р я .
Д л я в и к о н а н н я с л ю с а р н и х робіт безпосередньо б і л я м а ш и н ш и р о к о
застосовують пересувні (на р о л и к а х ) в е р с т а к и (рис. 3). К о л и с л ю с а р ю
доводиться р у х а т и с я в з д о в ж фронту роботи, то він к о р и с т у є т ь с я та­
ким верстаком.
П р и в и к о н а н н і с л ю с а р н и х робіт часто застосовують я щ и к и з набо­
ром слюсарного інструмента (рис. 4) та інструментальні м ' я к і сумки
(рис. 5).
С л ю с а р н і
л е щ а т а — ц е з а т и с к н і пристрої д л я утриму­
в а н н я оброблюваної деталі в потрібному п о л о ж е н н і . З а л е ж н о від
х а р а к т е р у роботи застосовують стільцеві, з п а р а л е л ь н и м и губками
і ручні л е щ а т а .
С т і л ь ц е в і л е щ а т а дістали свою назву від способу кріп­
лення їх на д е р е в ' я н і й основі у в и г л я д і с т і л ь ц я (в подальшому вони
були пристосовані д л я к р і п л е н н я на в е р с т а к а х ) . В и г о т о в л я ю т ь їх з
9

10.

М
15
16
17
Рис. 4. Ящик з набором слюсарних інструментів:
/ — щ і т к а ; 2 — Скребок д л я о ч и щ е н н я н а п и л к і в ; З — в и к р у т к а ; 4 — к р е й ц м е й с е л ь ;
5 — з у б и л о ; 6— к л у п ; 7 — н о ж і в к а ; 8 — о б ц е н ь к и ; 9 — п л о с к о г у б ц і ; 10 — розмічаль­
ний ц и р к у л ь ; / / — к у т н и к 90°; 12 — л і н і й к а ; 13 — ш т а н г е н ц и р к у л ь ; 14 — р и с у в а л к а ;
15 — к е р н е р ; /« — р о з с у в н и й члюч: / 7 — н а к и д н и й ключ д л я к р у г л и х г а й о к ; 18 —
р у ч н і л е щ а т а ; 19 — п л о с к и й д о а ч о в и й н а п и л о к ; 20, 22 — п л о с к и й і к р у г л и й личку­
вальні н а п и л к и ; 21 — т р и г р а н н и й н а п и л о к : 23, 24 — ш а б е р и ; 25 — молоток
к о в а н о ї сталі. Ш и р и н а губок 100 мм, н а й б і л ь ш е їх р о з к р и т т я 90, 130,
150 і 180 мм. Стільцеві л е щ а т а складаються з р у х о м о ї 4 ( р и с . 6, а)
і н е р у х о м о ї 5 г у б о к . На кінці
нерухомої губки з н а х о д и т ь с я
л а п а 7 д л я к р і п л е н н я л е щ а т до
столу. П о д о в ж е н у частину 8
в с т а в л я ю т ь у д е р е в ' я н у осно­
ву і з а т и с к у ю т ь скобою. Губ­
ки з б л и ж у ю т ь о б е р т а н н я м ваД ж е л я / г в и н т а З, я к и й має
п р я м о к у т н у р і з ь б у . Розсува­
ються вони п л о с к о ю пружи­
ною 2 п р и в и г в и н ч у в а н н і з
Рис. 5. Інструментальна сумка (м'яка)
в т у л к и г а й к и 6 гвинта 3.
10

11.

в
Рис. 6. Стільцеві лещата:
а — к о н с т р у к ц і я ; б, в — з а т и с к у в а н н я в і д п о в і д н о в е р х н і м и
краями
та
нижніми
губок
П е р е в а г о ю с т і л ь ц е в и х л е щ а т є простота к о н с т р у к ц і ї і в и с о к а міц­
ність, а недоліком — те, що робочі поверхні г у б о к не в усіх положен­
нях п а р а л е л ь ;і одна одній, внаслідок чого з а т и с к у в а н і вузькі пред­
мети д л я обробки з а х о п л ю ю т ь с я
л и ш е верхніми
краями
губок
(рис. 6, б), а ш и р о к і — л и ш е н и ж н і м и (рис. 6, в), що не забезпечує
міцності к р і п л е н н я . Крім того, губки л е щ а т при
з а т и с к а н н і в р і з у ю т ь с я в д е т а л ь , утворюючи на
її поверхні в м ' я т и н и .
Стільцеві л е щ а т а застосовують рідко і л и ш е
д л я ви к он ан н я грубих в а ж к и х робіт, пов'яза­
них із з а с т о с у в а н н я м ударних н а в а н т а ж е н ь , —
при р у б а н н і , к л е п а н н і , з г и н а н н і т о щ о .
Л е щ а т а з паралельними губками і ручним
приводом випускають трьох типів: І — поворот­
ні, II — неповоротні, III — інструментальні з
вільним ходом передньої г у б к и .
П о в о р о т н і
л е щ а т а (рис. 7 ) м о ж у т ь
обертатися на кут не менш як 60°. У корпусі
нерухомої губки 9 л е щ а т є н а с к р і з н и й прямокут­
ний в и р і з , в я к и й вміщено г а й к у 10 затискного
10 11
5 « 5
г
і
Рис. 7. Слюсарні по­
воротні лещата з руч­
ним приводом

12.

гвинта. У в и р і з входить п р я м о к у т н и й з
н а с к р і з н и м отвором призматичний хвосто­
в и к р у х о м о ї губки 7. З а т и с к н и й гвинт / / ,
п р о п у щ е н и й через отвір к о р п у с а рухомої
губки, з а к р і п л е н о стопорною п л а н к о ю 6.
При
обертанні в той чи інший бік за
допомогою в а ж е л я 5 гвинт 11 буде вгвин­
Рис. 8. Слюсарні неповорот
чуватися в г а й к у 10 чи вигвинчуватися
ні лещата з ручним приво
з неї і відповідно переміщувати рухому
дом
губку 7, я к а , н а б л и ж а ю ч и с ь до нерухомої
губки 9, затискатиме оброблювану з а г о т о в к у , а віддаляючись — звіль­
нятиме її.
Н е р у х о м а г у б к а л е щ а т з ' є д н а н а з основою З центро­
вим болтом, н а в к о л о я к о г о і здійснюється потрібний поворот частини
4 (не менш 60° в к о ж н и й б і к ) . П о в о р о т н у частину 4 л е щ а т закріп­
люють у потрібному п о л о ж е н н і за допомогою р у к о я т к и 2 болтом /.
К о р п у с л е щ а т з п а р а л е л ь н и м и г у б к а м и в и г о т о в л я ю т ь із сірого
ч а в у н у . Д л я з б і л ь ш е н н я строку с л у ж б и л е щ а т д о робочих частин
губок п р и к р і п л ю ю т ь гвинтами с т а л ь н і (з інструментальної сталі У8)
пластини 8 із сітчастою н а с і ч к о ю . П р и з а т и с к у в а н н і в л е щ а т а х на
о б р о б л ю в а н и х предметах м о ж у т ь з ' я в л я т и с я в м ' я т и н и від насічок
з а г а р т о в а н и х п л а с т и н г у б о к . Тому при з а т и с к у в а н н і обробленої чистової поверхні деталі (виробу) робочі частини губок л е щ а т з а к р и в а ю т ь
н а к л а д н и м и пластинами («нагубниками»), виготовленими з м ' я к о ї
сталі, л а т у н і , міді, алюмінію, ш к і р и т о щ о .
Ш и р и н а губок поворотних лещат — 80 і 140 мм, н а й б і л ь ш е роз­
к р и т т я губок — 95 і 180 мм.
Н е п о в о р о т н і л е щ а т а (рис. 8 ) мають основу 6 , з а до­
помогою я к о ї вони к р і п л я т ь с я болтами до в е р с т а к а , нерухому г у б к у
4 і р у х о м у 2. Д л я з б і л ь ш е н н я с т р о к у с л у ж б и робочі частини губок
4 і 2 р о б л я т ь змінними у в и г л я д і призматичних пластин З із сітчатою насічкою з інструментальної сталі У8 і п р и к р і п л ю ю т ь до губок
гвинтами. Р у х о м а г у б к а 2 п е р е м і щ у є т ь с я своїм хвостовиком у прямо­
кутному в и р і з і н е р у х о м о ї г у б к и 4 о б е р т а н н я м гвинта 5
у гайці 7
за допомогою в а ж е л я /. Від осьового переміщення у рухомій губці
з а т и с к н и й гвинт 5 у т р и м у є т ь с я стопорною п л а н к о ю 8, Ш и р и н а гу­
бок неповоротних л е щ а т 80 і 140 мм, н а й б і л ь ш е р о з к р и т т я губок 95
і 180 м м .
Л е щ а т а з д о д а т к о в и м и
г у б к а м и д л я т р у б (рис. 9 )
к р і м з а г а л ь н о г о п р и з н а ч е н н я м о ж у т ь в и к о р и с т о в у в а т и с я д л я закріп­
л е н н я т р у б з а в д я к и додатковому призматичному в и р і з у . Н а й б і л ь ш і
д і а м е т р и т р у б , що з а т и с к у ю т ь с я , 60, 70 і 140 мм.
Н е з в а ж а ю ч и на переваги л е щ а т з п а р а л е л ь н и м и губками (міц­
ність к р і п л е н н я до в е р с т а к а ) вони мають недолік — м а л у міцність
губок. Т о м у д л я в а ж к и х робіт ц'і л е щ а т а н е п р и д а т н і .
12

13.

Рис. 9. Слюсарні лещата з
додатковими губками для
труб;
7
6
5
Рис. 10. Слюсарні лещата з
вільним ходом
1І 3 ~ р у х о м а й н е р у х о м а г у б к и }
2 — призматичні вирізи
Л е щ а т а
з в і л ь н и м х о д о м (рис. 10) забезпечують зруч­
ність і ш в и д к і с т ь в с т а н о в л е н н я д е т а л е й . Л е щ а т а до в е р с т а к а притис­
к у є плита 7. П і д в н у т р і ш н ь о ю губкою 2 розміщено р у х о м у губку 5,
а м і ж нею і плитою — дві зубчасті р е й к и 4, в з а ч е п л е н н і з я к и м и зна­
ходиться зубчасте колесо 6, в и к о н а н е у в и г л я д і г а й к и і встановлене
на гвинті 5.
С л ю с а р , повертаючи р у к о я т к у в л і в о , виводить г а й к у з зачеплен­
ня з рейками 1, п о т я г н у в ш и в а ж і л ь на себе, з в і л ь н я є рухому г у б к у .
Т а к л е г к о і просто встановлюється потрібний з а з о р м і ж змінними
. Шітря
Рис, II. Слюсарні лещата з пневматичним приводом
ІЗ

14.

11
. 10
9
8
7
6
Рис. 12. Слюсарні пневматичні лещата з клиновим за­
тискачем
щічками /. Щ о б затиснути деталь, т р е б а виконати цю н е с к л а д н у опе­
р а ц і ю у зворотному п о р я д к у .
П н е в м а т и ч н і
л е щ а т а
забезпечують (без з а с т о с у в а н н я
ф і з и ч н о ї сили) швидке та надійне з а т и с к у в а н н я деталей з постійним
з у с и л л я м . Ч а с з а т и с к у в а н н я — 2...3 с, а з у с и л л я — 300 Н. Пневма­
тичні л е щ а т а (рис. I I ) складаються з основи У, поворотної частини
2, з а к р і п л е н о ї у потрібному п о л о ж е н н і болтами З, рухомої губки
4, розміщеної в п а з у поворотної частини 2, і нерухомої губки 5,
с к р і п л е н о ї з цією поворотною частиною. Всередині поворотної час­
тини 2 переміщується к а р е т к а 6, з ' є д н а н а ходовим гвинтом 7 з рухо­
мою губкою 4. Ходовий гвинт дає змогу змінювати відстань м і ж губ­
ками л е щ а т . Тоді, к о л и повітря не надходить до лещат, їх г у б к и під
дією п р у ж и н и # з н а х о д я т ь с я в розсунутому п о л о ж е н н і . К о л и ж стис­
нене п о в і т р я під тиском 500...600 к П а надходить до камери лещат,
ш т о к 9 о п у с к а є т ь с я і повертає в а ж і л ь 7 0 , що знаходиться в карет­
ц і . Ц е й в а ж і л ь натискує на к а р е т к у своїм коротким плечем через
ш т о в х а ч 11 і т я г н е рухому губку, затискуючи д е т а л ь . П о в і т р я н а каме­
ра цих л е щ а т утворюється стінками основи / і гумовою д і а ф р а г м о ю
12, П о в і т р я через д і а ф р а г м у тисне на о п о р н е к і л ь ц е 13 штока і
створює робоче з у с и л л я . У л е щ а т а х з а т и с к у ю т ь деталі розміром не
б і л ь ш я к 8 0 мм.
П н е в м а т и ч н і - л е щ а т а
з ^ к л и н о в и м ••зати с к а ­
че м (рис. 12) встановлені на корпусі 10 пневматичної підставки.
У ній профрезеровано кільцевий Т-подібний паз б, в я к и й головка­
ми в х о д я т ь болти, що з а к р і п л ю ю т ь л е щ а т а у п о т р і б н о м у ; п о л о ж е н н і .
14

15.

Лещата складаються з
рухемої 1 і нерухомої 2 гу­
бок, пневматичної камери
з гумовою мембраною 9 і
натискним, диском 7, пода­
вального ш т о к а 8 і клино­
вої передачі, що має клин
З і ф і г у р н у г а й к у 4.
Губки
лещат розсува­
ються вручну гвинтом 11
на відстань до 120 мм, а
т а к о ж за допомогою пнев­
матичного к р а н а ; пневма­
тичний привід розсуває губ­
Рис. ІЗ. Ручні, слюсарні лещата:
ки на 6 мм.
а —з п р у ж и н о ю і ш а р н і р н и м з ' є д н а н н я м ; б — д л я
П р и з а т и с к у в а н н і деталей д р і б н и х р о б і т ; в — в и к о р и с т а н н я л е щ а т
гвинтом І І
встановлюють
відстань м і ж губками за розміром деталі, п і с л я чого подають п о в і т р я
в пневматичну к а м е р у під мембрану 9. Н а т и с к у ю ч и на мембрану, по­
в і т р я піднімає догори натискний д и с к 7 з п о д а в а л ь н и м штоком 8 і
клином 3; своїм скосом клин переміщує ф і г у р н у г а й к у 4 і з а т и с к н и й
гвинт 11 з рухомою губкою 7 на 6 мм і з а к р і п л ю є д е т а л ь . Т и с к
у пневматичній м е р е ж і становить 1,4 М П а , з а т и с к н е з у с и л л я д о с я г а є
20 к Н .
Д л я з в і л ь н е н н я деталі п о в е р т а ю т ь р у ч к у ручного к р а н а чи від­
пускають н о ж н у педаль, в н а с л і д о к чого стиснене повітря з пневма­
тичної камери виходить в атмосферу. П р у ж и н а 5 відсовує ф і г у р н у
г а й к у 4 і через гвинт 11, переміщуючи рухому г у б к у У, з в і л ь н я є де­
таль.
П р и роботі з л е щ а т а м и треба д о т р и м у в а т и с я т а к и х п р а в и л :
перед початком роботи о г л я д а т и л е щ а т а , звертаючи о с о б л и в у
увагу на міцність їх к р і п л е н н я ;
не виконувати на л е щ а т а х г р у б и х робіт ( р у б а н н я , в и п р я м л я н н я
чи з г и н а н н я ) в а ж к и м и м о л о т к а м и , бо це призводить до ш в и д к о г о руй­
н у в а н н я лещаТ;
з а к р і п л ю ю ч и деталі у л е щ а т а х , не д о п у с к а т и ударів по в а ж е л ю ,
що може призвести до з р и в у р і з ь б и ходового гвинта чи г а й к и ;
по завершенні' робіт очищати лещата в о л о с я н о ю щ і т к о ю від струж­
ки, бруду та пилу, а н а п р я м н і та різьбові з ' є д н а н н я з м а щ у в а т и мас­
л о м ; розводити губки л е щ а т , бо в стисненому стані в и н и к а є з а й в е
н а п р у ж е н н я у з ' є д н а н н і гвинта і г а й к и .
Р у ч й і с л ю с а р н і л е щ а т а (рис. 13) застосовують д л я
з а к р і п л е н н я деталей (заготовок) н е в е л и к и х р о з м і р і в нрй обпилюван­
ні чи с в е р д л і н н і , бо їх незручно і небезпечно тримати руками.'
15

16.

Рис, 14. Кутові
губкові) лещата
(косо-
Рис. 15. Лещата зі спеціаль­
ними (вирізаними) губками
Р у ч н і л е щ а т а р о з р і з н я ю т ь т р ь о х т и п і в : ш а р н і р ш (рис. 13, а ) ,
з конічним к р і п л е н н я м і п р у ж и н н і ; їх в и г о т о в л я ю т ь з ш и р и н о ю губок
3 6 , 40, 50 і 56 мм і р о з к р и т т я м г у б о к 2 8 , 40, 50 і 56 мм, а д л я дріб­
них робіт (рис. 13, б) — з ш и р и н о ю губок 6, 10 і 16 мм і р о з к р и т т я м
г у б о к 5,5 і 6,5 мм.
З а с т о с о в у ю т ь т а к о ж л е щ а т а іншої к о н с т р у к ц і ї . П р и обпилюван­
ні ф а с о к чи п о х и л и х п о в е р х о н ь в и к о р и с т о в у ю т ь кутові (косогубі)
л е щ а т а (рис. 14), На р и с . 15 п о к а з а н о л е щ а т а зі с п е ц і а л ь н и м и г у б к а м и
( з призматичними вирізами) д л я з а к р і п л е н н я ц и л і н д р и ч н и х д е т а л е й .
§ 5. З А Г А Л Ь Н І ВИМОГИ Щ О Д О О Р Г А Н І З А Ц І Ї
РОБОЧОГО МІСЦЯ С Л Ю С А Р Я
Одним з основних елементів о р г а н і з а ц і ї робочого місця с л ю с а р я е
його п л а н у в а н н я , п р и я к о м у в р а х о в у ю т ь вимоги н а у к о в о ї організа­
ції п р а ц і до р о з м і щ е н н я цього робочого місця відносно інших робочих
м і с ц ь у майстерні, о б л а д н а н н я , м і с ц е п о л о ж е н н я робітника та оснаст­
к и , інструментів, п р и с т р о ї в (порядок на робочому місці).
З метою економії р у х і в і у н и к н е н н я непотрібних п о ш у к і в предме­
ти на робочому місці п о д і л я ю т ь на постійного і тимчасового кори­
с т у в а н н я , з а я к и м и з а к р і п л е н і місця з б е р і г а н н я т а р о з м і щ е н н я .
Відстань від т а р и з заготовками і готовою п р о д у к ц і є ю і від облад­
н а н н я до р о б і т н и к а має бути т а к о ю , щоб робітник міг використовува­
ти п е р е в а ж н о рух р у к . П р и цьому в р а х о в у ю т ь , що трудові прийоми,
п о в ' я з а н і з невеликими опорами з у с и л л ю , особливо коли треба досяг­
ти в е л и к о ї точності при виготовленні деталей, в и к о н у ю т ь л и ш е кис­
т я м и р у к чи навіть одними п а л ь ц я м и . П р и в и к о н а н н і прийому, по­
в ' я з а н о г о з незначним з у с и л л я м і властивою д л я нього невеликою ам­
плітудою, р у х и здійснюють за р а х у н о к м ' я з і в плеча і п е р е д п л і ч ч я ,
і, н а р е ш т і , при в и к о н а н н і прийомів, п о в ' я з а н и х із значними з у с и л л я м и
( 6 — 8 Н ) , у р у х о в і бере участь вс?я р у к а і н а в і т ь к о р п у с працюючого.
16

17.

М і ж о р г а н і з а ц і є ю робочого місця і рівнем о р г а н і з о в а н о с т і п р а ц і
учнів існує п р я м и й З Р ' Я З О К . Від п л а н у в а н н я , тобто х а р а к т е р у розмі­
щення на робочому місці основного і допоміжного о б л а д н а н н я , заго­
товок, виготовлених деталей, інструментів і п р и с т р о ї в , з а л е ж и т ь
створення умов д л я високопродуктивної п р а н і .
4
П л а н у ю ч и робочі м і с ц я , слід в р а х о в у в а т и зони д о с я ж н о с т і р у к у
горизонтальній і вертикальній площинах, кількість зчленувань тіла,
що беруть участь у р у х а х .
З о н и (1У 2,- 5) д о с я ж н о с т і р у к учнів у г о р и з о н т а л ь н і й п л о щ и н і щи
роботі стоячи та сидячи п о к а з а н о на р и с . 16, а. Ці зони в и з н а ч а ю с ь ,
на я к і й відстані від к о р п у с а працюючого мають р о з м і щ у в а т и с я пред­
мети, я к и м и він користується в процесі роботи.
Д о т р и м а н н я зон д о с я ж н о с т і з в і л ь н я є робочого від з а й в и х | у хів. Н а й з р у ч н і ш а о п т и м а л ь н а зона в и з н а ч а є т ь с я півдутою радіуедм
п р и б л и з н о 300 мм д л я к о ж н о ї р у к и . М а к с и м а л ь н а зона д о с я ж н о с т і —
430 мм без н а х и л у к о р п у с а і 650 мм з н а х и л о м к о р п у с а не б і л ь ш е н і ж
на 30° д л я учнів середнього зросту. Р о з м і щ е н н я предметів д а л і зазна­
чених м е ж в и к л и к а є д о д а т к о в і , а відповідно, з а й в і р у х и , тобто ви­
к л и к а є н е п о т р і б н у в и т р а т у робочого часу, п р и с к о р ю є втомлюваність
працюючого і з н и ж у є п р о д у к т и в н і с т ь п р а ц і .
З о н и д о с я ж н о с т і р у к у в е р т и к а л ь н і й п л о щ и н і при роботі стоя­
чи п о к а з а н о на р и с . 16, б. В о н и дають змогу визначити вигідніше
розміщення інструментів та інших предметів з у р а х у в а н н я м зрос­
ту працюючого.
Трудові р у х и м о ж н а поділити на п ' я т ь г р у п : 1) р у х и п а л ь ц і в ;
2) п а л ь ц і в та з а п ' я с т к а ; 3) п а л ь ц і в , з а п ' я с т к а і п е р е д п л і ч ч я ; 4) паль­
ців, з а п ' я с т к а , передпліччя і плеча; 5) п а л ь ц і в , з а п ' я с т к а , передпліч­
чя, плеча і к о р п у с а (рис. 16, в).
Д л я зменшення втомлюваності у р у х а х р о б і т н и к а має брати участь
найменша к і л ь к і с т ь з ч л е н у в а н н я . Тому робоче місце п л а н у ю т ь і об­
л а д н а н н я р о з с т а в л я ю т ь т а к , щоб працюючий в и к о р и с т о в у в а в най­
простіші р у х и , тобто р у х и п е р ш и х трьох г р у п . Р у х п ' я т о ї г р у п и ,
тобто всього к о р п у с а , по змозі, не слід робити. Д л я ц ь о г о всі
предмети, в п е р ш у ч е р г у з а г о т о в к и , р о з м і щ у ю т ь на т а к і й висоті,
коли р о б і т н и к бере їх р у к а м и , не нагинаючись.
О с н о в н і вимоги щодо д о т р и м а н н я певного п о р я д к у на робочих
місцях:
усе необхідне д л я роботи має знаходитися під р у к о ю , щоб м о ж н а
б у л о о д р а з у з н а й т и потрібний предмет;
інструменти та м а т е р і а л и , я к и м и під час роботи користуються
частіше, р о з м і щ у ю т ь б л и ж ч е до себе, а ті, що застосовуються р і д ш е , —
д а л і ; всі предмети, я к і в и к о р и с т о в у ю т ь с я , розміщують приблиз­
но на висоті пояса;
17

18.

Найбільшо зона
досяжності рун
ори нахилі тулуба
6перед не більш
як 30°
Зона досяжнос­
ті рук
Менш зручна
бічна зона до­
сяжності рун
Оптимальна
робоча зоно
Зона досяжності рун
у вертикальній площи­
ні при фіксованому
положенні ніг
Оптимальна
робоча зона
критика
Решітка під тій
Рештко під ноги
З 2 і
Рис. 16. Класифікація робочих зон
у горизонтальній (а) і вертикальній
(б) площинах; зони досяжності рук
під час руху у горизонтальній пло*
щині (в)
Рис. 17. Розміщення інст­
румента
на
робочому
місці:
А — що б е р е ш л і в о ю р у к о ю ,
к л а д и л і в о р у ч ; Б — що бе­
реш р і д ш е , клади далі, що
б е р е ш ч а с т і ш е , к л а д и ближ­
ч е ; В — що б е р е ш п р а в о ю ру­
кою, к л а д и п р а в о р у ч

19.

Рис. 18. До відповідності ручного інструмента
формі руки людини:
Рис. 19. Кути зору й огляду на ро­
бочому місці
а — найуразливіші
частини
д о л о н і ; б — н а й с и л ь н і ш і м'я­
зи д о л о н і
інструменти та пристрої розміщують т а к , щоб їх було з р у ч н о бра­
ти відповідною р у к о ю : що беруть правою р у к о ю — к л а д у т ь право­
руч, що б е р у т ь л і в о ю — л і в о р у ч (рис. 17); ті, що використовують
ч а с т і ш е , — б л и ж ч е , ті, щ о р і д ш е , — д а л і ;
не можна класти один предмет на інший або на оброблену поверх­
ню деталі;
д о к у м е н т а ц і ю ( к р е с л е н н я , технологічні чи і н с т р у к ц і й н і к а р т и ,
н а р я д и тощо) т р и м а ю т ь у зручному д л я к о р и с т у в а н н я та гарантова­
ному від з а б р у д н е н н я місці;
з а г о т о в к и й готові деталі з б е р і г а ю т ь т а к , щоб вони не загромаджу­
вали проходи і щоб робітнику не доводилось часто н а г и н а т и с я , я к щ о
треба в з я т и ту чи іншу заготовку або виріб; л е г к і предмети кладуть
вище в а ж к и х .
Р у ч н и й і н с т р у м е н т мусить відповідати особливостям анатоміч­
ної форми р у к и людини; в противному р а з і під час роботи травмува­
тимуться м і ж п а л ь ц ь о в і г о р б и к и , що мають т о н к і нервові к і н ц і в к и ,
і ямки долоні — найменш м'язова частина (рис. 18, а).
На м і ж п а л ь ц ь о в и х г о р б и к а х можуть з ' я в и т и с я потертості, на­
риви, мозолі (рис. 18, а). Тому р у к о я т к и с л ю с а р н и х інструментів
мають бути т а к о ї форми, щоб м ' я з и великого п а л ь ц я і горбики мі­
з и н ц я добре о х о п л ю в а л и р у к о я т к у (рис. 18, б). Ці виступи на долоні
мають не л и ш е с и л ь н і м ' я з и , а й п р у ж н у ж и р о в у т к а н и н у , що пом'як­
шує вібрації та удари.
П р и розміщенні на робочому місці інструментів,, п р и с т р о ї в вра­
ховують к у т миттєвого з о р у , к у т ефективної видимості та к у т о г л я довості на робочому місці (рис. 19).
П о в о р о т голови р о з ш и р ю є з о н у о г л я д о в о с т і на відповідний йому
кут. Р о з м і р допустимого повороту с т а н о в и т ь 45° у г о р и з о н т а л ь н і й
п л о щ и н і і 30° — у в е р т и к а л ь н і й .
19

20.

§ 6. О Р Г А Н І З А Ц І Я Р О Б О Ч О Г О М І С Ц Я С Л Ю С А Р Я
Р о б о ч и м м і с ц е м н а з и в а є т ь с я певна д і л ь н и ц я виробничої
площі цеху, майстерні, з а к р і п л е н а за д а н и м роб і тни к ом (чи бригадрю робочих), п р и з н а ч е н а д л я в и к о н а н н я певної роботи і в п о р я д к о в а н а
відповідно до х а р а к т е р у цієї роботи о б л а д н а н н я м , п р и с т р о я м и , ін­
струментами та м а т е р і а л а м и .
П р а в и л ь н і вибір і р о з м і щ е н н я о б л а д н а н н я , інструментів та матеріа­
лі© на робочому місці створюють н а й с п р и я т л и в і ш і умови д л я роботи.
П і д р а ц і о н а л ь н о ю о р г а н і з а ц і є ю робочого м і с ц я р о з у м і ю т ь те, к о л и
при найменших витратах сил і засобів з а б е з п е ч у ю т ь с я безпечні умови
роботи, н а й в и щ а п р о д у к т и в н і с т ь і висока я к і с т ь п р о д у к ц і ї .
Робоче місце с л ю с а р я о р г а н і з у є т ь с я з а л е ж н о від змісту виробни­
чого з а в д а н н я і т и п у виробництва (одиничне, серійне, масове), проте
більшість робочих місць обладнують, як п р а в и л о , слюсарними верс­
т а к а м и , на я к и х встановлюють і з а к р і п л ю ю т ь слюсарні
лещата.
В с т а н о в л е н н я л е щ а т без у р а х у в а н н я зросту працюючого з н а ч н о
г а л ь м у є ф о р м у в а н н я навичок п р а в и л ь н о г о в и к о н а н н я роботи, з н и ж у є
п р о д у к т и в н і с т ь п р а ц і , з б і л ь ш у є втомлюваність. Г р а ф і к з а л е ж н о с т і
продуктивності п р а ц і при в и к о н а н н і операцій о б п и л ю в а н н я від висо­
ти л е щ а т п о к а з а н о на рис. 20. О п т и м а л ь н а висота л е щ а т при обпилю­
ванні — 102 см над рівнем підлоги (при зрості працюючого 168 см).
В і д х и л е н н я від цього п р и з в о д и т ь до з м е н ш е н н я к і л ь к о с т і металу,
що з н і м а є т ь с я з з а г о т о в к и . Це п о я с н ю є т ь с я т а к .
П р и н и з ь к о м у розміщенні л е щ а т (рис. 2 1 , а) п е р е д п л і ч ч я утворює
з плечем тупий кут, м ' я з и передпліччя занадто н а п р у ж у ю т ь с я , р у х
утруднюється, п о р у ш у є т ь с я рівномірність н а т и с к а н н я п р а в о ю та лі­
вою р у к а м и , спина з г и н а є т ь с я .
50\
ч
О с к і л ь к и при з і г н у т і й спині поло­
5> 45
ж е н н я працюючого нестійке, Т о
40
він, п р а г н у ч и зберегти р і в н о в а г у ,
н а х и л я є т ь с я вперед і посилює на­
,35
т и с к а н н я л і в о ю р у к о ю . А це ви­
к л и к а є «завалювання» л і в о г о к р а ю
оброблюваної з а г о т о в к и .
П р и високому розміщенні ле­
щ а т (рис. 2 1 , 6 ) п е р е д п л і ч ч я і пле­
че утворюють гострий кут. П р и
10
цьому умови роботи ще г і р ш і , бо
5
І
передача з у с и л ь р і з а н н я від плеча
в 160 ПО 120 100 80 60 40
до
інструмента потребує особливого
Висота
лещат над підлогою, СМ
н а п р у ж е н н я , що часто буває не під
Рис. 20. Графік залежності продук­
с и л у учню: з у с и л л я передається
тивності праці при обпилюванні в і д
б і л ь ш е п р а в о ю р у к о ю , щ о призвовисоти лещат
І
ЗІ'*'
-у
¡1« V
§
>*
^А
20
/

21.

Рис. 21. Положення працюючого від­
носно лещат при обпилюванні:
а, б— н е п р а в и л ь н і ;
в — правильне
Рис. 22. Висота встановлення лещат:
а — при о б п и л ю в а н н і ; б, в — при р у б а н н і
в і д п о в і д н о в п а р а л е л ь н и х і с т і л ь ц е в и х ле-
дить д о «завалювання» п р а в о г о к р а ю . П р а в и л ь н е п о л о ж е н н я працюю­
чого п о к а з а н о на р и с . 2 1 , в.
Висота верстака із встановленими на ньому л е щ а т а м и має відпо­
відати зростові працюючого (рис. 22, а ) . Вибираючи висоту вста­
новлення л е щ а т з п а р а л е л ь н и м и г у б к а м и , з і г н у т у в л і к т і л і в у р у к у
с т а в л я т ь н а губки л е щ а т т а к , щоб кінці в и п р я м л е н и х п а л ь ц і в р у к и
т о р к а л и с я підборіддя (рис. 22, б), або встановлюють бойок молотка
на у д а р н у частину з у б и л а . П р и цьому плечова частина п р а в о ї р у к и
має бути у в е р т и к а л ь н о м у п о л о ж е н н і , а л і к т ь о в а — у . горизонталь­
ному під кутом 90°. Стільцеві л е щ а т а встановлюють на т а к у висоту,
щоб з і г н у т а в л і к т і л і в а р у к а , поставлена на г у б к и л е щ а т , т о р к а л а с я
підборіддя з і г н у т и м и у к у л а к п а л ь ц я м и (рис. 22, в).
Я к щ о працюючий н е в е л и к о г о зросту, то в и к о р и с т о в у ю т ь спеці­
альні, р е г у л ь о в а н і за висотою, п і д с т а в к и (лати) під н о г и .
§ 7. РЕЖИМ ПРАЦІ
Наукова організація праці
грунтується
на п р а в и л ь н о м у ре­
жимі роботи та відпочинку, я к и й забезпечує п і д т р и м а н н я працездат­
ності та з д о р о в ' я л ю д и н и . Одним з основних п о к а з н и к і в працездат­
ності є п р о д у к т и в н і с т ь .
П р а ц е з д а т н і с т ь п і д в и щ у є т ь с я п р и п р а в и л ь н о в и б р а н и х темпі (сту­
пінь швидкості) і ритмі роботи. Як п р и з а н и ж е н и х , т а к і п р и завище­
них темпах роботи п о с л а б л ю є т ь с я у в а г а , з н и ж у ю т ь с я я к і с т ь роботи
і точність р у х і в . Установлюючи р и т м роботи, в р а х о в у ю т ь , що опера­
ції, де потрібна к о н ц е н т р а ц і я у в а г и , не слід ч е р г у в а т и з о п е р а ц і я м и ,
при я к и х застосовують швидкі р у х и .
21

22.

Г 1
**'00г
11
22
і 55 1 ^ 1 / 1
\ 3з
Стомлення (втома) — це, як пра­
вило, результат малопродуктивної,
>
п о г а н о о р г а н і з о в а н о ї п р а ц і . Одним
І "
із ч и н н и к і в , що з б і л ь ш у ю т ь стом­
л е н і с т ь , є монотонність п р а ц і . Вона
Я" ю посилює ф і з и ч н е та розумове стом­
і ,і
, /
9
6
7
8
і
г
0
л е н н я , бо потребує з а т р а т и додат­
J
Години роботи
кової енергії на її п о д о л а н н я .
Рис. 23. Приблизний графік праце­
З а л е ж н о від умов роботи стом­
здатності протягом робочого дня (пе­
л е н н я може наступати і ш в и д ш е
ріоду)
і п о в і л ь н і ш е . Я к щ о в процесі ро­
бочого д н я доводиться часто н а г и н а т и с я чи високо піднімати р у к и
(надто високий чи н и з ь к и й в е р с т а к ) , а т а к о ж працювати у незруч­
ній позі, стомленість наступає ш в и д ш е і п р о д у к т и в н і с т ь п р а ц і знач­
но знижується.
П р а ц е з д а т н і с т ь людини з а з н а є з н а ч н и х змін протягом д н я , тиж­
н я . Вона може з б е р і г а т и с я на високому рівні чи, н а в п а к и , ш в и д к о
з н и ж у в а т и с я (при порушенні р е ж и м у д н я , поганому
освітленні,
впливі високої т е м п е р а т у р и , ш у м о в и х ф а к т о р і в , недостатньому чи не­
р а ц і о н а л ь н о м у х а р ч у в а н н і тощо).
П р о т я г о м робочого д н я п р а ц е з д а т н і с т ь х а р а к т е р и з у є т ь с я трьома
періодами (рис. 23): 1) робочий «входить» у роботу (період в х о д ж е н н я
у роботу),
поступово
підвищується
продуктивність його
праці;
2) період стійкої п р а ц е з д а т н о с т і ; 3) період п о я в и і з р о с т а н н я с т о м л е н н я .
К р и в а продуктивності п р а ц і п р о т я г о м п е р ш и х двох годин підні­
мається в в е р х . В и с о к и й р і в е н ь працездатності т р и м а є т ь с я близь­
ко півтори години, потім поступово з н и ж у є т ь с я у з в ' я з к у зі стом­
л ю в а н н я м . Як п р а в и л о , в середині робочого д н я ( п і с л я обідньої перер­
ви) п р а ц е з д а т н і с т ь відновлюється не о д р а з у . З н о в у н а с т у п а є період
«входження в роботу», я к и й з м і н ю є т ь с я періодом стійкої працездат­
ності, однак рівень^працездатності буває трохи нижчим дообіднього.
На п ' я т і й - ш о с т і й годині роботи перед з а в е р ш е н н я м робочого д н я
з н о в у с п о с т е р і г а є т ь с я з н и ж е н н я працездатності, я к е відповідає перед­
о б і д н ь о м у . На сьомій і восьмій г о д и н а х з р о с т а є с т о м л е н н я .
К о р о т к і перерви і відпочинок під час роботи з а п о б і г а ю т ь стом­
л е н н ю . Я к щ о робітник працює стоячи, треба відпочивати сидячи,
і н а в п а к и . П р и роботі рекомендується т а к о ж час від часу з м і н ю в а т и
п о л о ж е н н я к о р п у с а . Я к щ о цього не робити, поступово може розвину­
т и с я в и к р и в л е н н я хребта і сутулість, а і н к о л и і з г о р б л е н і с т ь . Д л я від­
новлення сил і боротьби з втомленістю і сутулістю р е к о м е н д у є т ь с я зай­
матися виробничою гімнастикою і спортом. Р а н к о в а з а р я д к а та фі­
зичні в п р а в и у процесі робочого д н я с п р и я ю т ь д о с к о н а л і ш і й роботі
нервово-м'язевого а п а р а т у ,
підвищують працездатність організму.
у
22
І
22
І

23.

§ 8. САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ У М О В И ПРАЦІ
П о в і т р я н е
с е р е д о в и щ е — склад,
температура і
во­
логість п о в і т р я («мікроклімат») — має в а ж л и в е з н а ч е н н я д л я створен­
ня здорових о п т и м а л ь н и х с а н і т а р н о - г і г і є н і ч н и х умов п р а ц і . Спо­
с т е р е ж е н н я свідчать, що п р и відповідності чистоти і вологості
повіт­
ря гігієнічним вимогам п р о д у к т и в н і с т ь п р а ц і п і д в и щ у є т ь с я при­
б л и з н о на 10 %.
Д л я п р и м і щ е н ь і з незначним н а д л и ш к о м теплоти рекомендують­
ся т а к і т е м п е р а т у р и п о в і т р я : при в и к о н а н н і л е г к и х робіт — 18...20 °С,
робіт середньої в а г и — 1 6 . . . 1 8 °С, в а ж к и х р о б і т — 1 4 . . . 1 6 °С.
До з а х о д і в боротьби з п е р е г р і в а н н я м о р г а н і з м у н а л е ж а т ь : ме­
х а н і з а ц і я в а ж к и х робіт, з а х и с т від д ж е р е л а в и п р о м і н ю в а н н я , вилу­
чення н а д л и ш к о в и х т е п л о в и д і л е н ь за допомогою в е н т и л я ц і ї , профі­
л а к т и к а п о р у ш е н н я водно-сольового обміну та інших н а с л і д к і в пере­
грівання. Д л я відновлення
водно-сольового
балансу
організму
р о б і т н и к і в г а р я ч и х ц е х і в з а б е з п е ч у ю т ь підсоленою г а з о в а н о ю водою.
Ш у м і
в і б р а ц і я призводять д о швидкого стомлювання,
з н и ж у ю т ь п р о д у к т и в н і с т ь п р а ц і та я к і с т ь в и р о б і в , ш к і д л и в о вплива­
ють на о р г а н и с л у х у л ю д и н и ( в и к л и к а ю т ь г л у х о т у ) , а т а к о ж на нер­
вову систему, п о р у ш у ю т ь н о р м а л ь н е ф у н к ц і о н у в а н н я інших о р г а н і в .
Ш у м п р и з в о д и т ь до гіпертонічних та інших з а х в о р ю в а н ь . Особливо
ш к і д л и в і високочастотні ш у м и , я к і в и н и к а ю т ь п р и роботі а г р е г а т і в
ударної дії, рухомі потоки п о в і т р я г а з у .
Я к щ о треба п р а ц ю в а т и у п р и м і щ е н н я х , де ш у м п е р е в и щ у є допус­
тимі норми (75...85 д Б ) , к о р и с т у ю т ь с я п р о т и ш у м о в и м и н а в у ш н и к а м и
(рис. 24), я к і с к л а д а ю т ь с я з ч а ш е ч к и /, виготовленої з а л ю м і н і ю , зву­
к о в б и р н о г о м а т е р і а л у 2 —- п о р о п л а с т у , у щ і л ь н ю в а ч а З з нетканої
п о л і в і н і л х л о р и д н о ї о к а н т о в а н о ї п л і в к и з а в т о в ш к и 0,3...0,4 мм, запов­
неної д и с т и л ь о в а н и м г л і ц е р и н о м , обтискного к і л ь ц я 4 У виготовленого
з тієї самої п л і в к и і по­
трібного д л я п р и к р і п л е н н я
ущільнювача до навушників.
Навушники кріпляться
на
голові
за допомогою
щ і л ь н о ї б а в о в н я н о ї чи гу­
мової
тасьми,
металевої
ф у р н і т у р и ( м ' я к е скріплен­
ня) або двох металевих дуг,
виготовлених з п р у ж н о г о
дроту і полівінілхлоридної
профільованої стрічки, що
ОХОПЛЮЮТЬ голову.
Рис. 24. Протишумові навушники:
ВІбраЦІЇ
(механІЧНІ К О а — П Н - 2 К д л я клепальників;
б — ПН-ЗВЧЩ
для
г
\
ЛИВаННЯ),
.
ЯКІ
ВИНИКаЮТЬ
клепальників і мідників, які працюють в умовах
сокочастотного ш у м у
ви-
23

24.

при рухові т р а н с п о р т н и х засобів чи роботі
машин, в и к л и к а ю т ь ш в и д к е стомлення л ю д е й
т а з а х в о р ю в а н н я (вібраційна х в о р о б а ) . Д і ю
в і б р а ц і ї на л ю д и н у н а м а г а ю т ь с я недопустити
або з м е н ш и т и . П р и роботі пневматичним ін­
струментом к о р и с т у ю т ь с я р у к а в и ч к а м и з на­
к л а д к а м и з м ' я к о г о м а т е р і а л у на поверхні
долоні; систематично п р о в о д я т ь л і к у в а л ь н у
г і м н а с т и к у п а л ь ц і в і кистей р у к .
Д л я з м е н ш е н н я дії в і б р а ц і ї с л у ж а т ь м ' я к а
в і б р о г а с и л ь н а в т у л к а (муфта) З д л я л і в о ї р у к и
(рис. 25) і м ' я к а в і б р о г а с и л ь н а п р у ж и н н а на­
к л а д к а н а р у к о я т ц і молотка, я к а з а х и щ а є
п р а в у р у к у працюючого. В і б р о г а с и л ь н у муфту
Рис. 25. Пристрій для
З
н а д я г а ю т ь на пневматичне з у б и л о 1 і за­
віброгасіння
к р і п л ю ю т ь гумовими к і л ь ц я м и 2 і 4.
О с в.і т л е н н я . Робоче місце с л ю с а р я має бути достатньо
освітлене п р о т я г о м робочого д н я , р і в н о м і р н о розподілене за яскра­
вістю, не з а с л і п л ю в а т и .
О п т и м а л ь н е о с в і т л е н н я насамперед з а л е ж и т ь
від р о з м і щ е н н я
д ж е р е л а с в іт ла. На р и с . 26, а п о к а з а н о п р а в и л ь н е , а на р и с . 26,
б, в, г н е п р а в и л ь н е р о з м і щ е н н я д ж е р е л а світла.
Перша позиція
н а й п р а в и л ь н і ш а , о с к і л ь к и с в і т и л ь н и к , розміщений з л і в а над головою
працюючого, освітлює робочий стіл, не в и к л и к а ю ч и з а с л і п л е н н я і
не відкидаючи т і н ь на робочу з о н у .
Причиною недостатнього о с в і т л е н н я робочого місця м о ж у т ь бути
і недостатній д о г л я д за с в і т и л ь н и к о м , забрудненість л а м п , відсутність
а б а ж у р а чи р е ф л е к т о р а , що з н и ж у є в е л и ч и н у освітленості на ЗО %
і більше. Н а й б і л ь ш і й втомлюваності с п р и я є освітленість ЗО л к , най­
меншій — 800... 1000 л к .
- В и з н а ч а ю ч и норми освітлення, в р а х о в у ю т ь х а р а к т е р роботи (особли­
во точна, точна, малої точності, г р у б а тощо), а т а к о ж р о з м і р и деталей
Рис. 26. Варіанти розміщення світильників:
а ~ не д а є т і н і і не в и к л и к а є з а с л і п л е н н я ; б — в и к л и к а є тіньові п л я м и на ш о р с т к і й
п о в е р х н і ; в — викликає з а с л і п л е н н я в і д б и т и м и п р о м е н я м щ г - * д а є с и л у е т проти д ж е ­
рела світла
24

25.

д л я с к л а д а н н я , фон, контраст о б ' є к т а с к л а д а н н я з фоном. Найсприят­
л и в і ш и м освітленням є природне.
О с о б и с т а г і г і є н а здійснюється з метою з а п о б і г а н н я фак­
торам, що з г у б н о в п л и в а ю т ь на з д о р о в ' я . Д о т р и м а н н я п р а в и л особис­
тої гігієни -— в а ж л и в а умова в и с о к о п р о д у к т и в н о ї п р а ц і .
П і с л я робочого д н я треба помилися теплою водою з милом (прий­
няти душ). Перед п р и й н я т т я м ї ж і слід о б о в ' я з к о в о мити р у к и з ми­
лом; їсти за чистим столом і з чистого посуду. Слід п а м ' я т а т и , що бруд
є д ж е р е л о м багатьох з а х в а р ю в а н ь .
Е с т е т и ч н і
у м о в и . Треба, щоб виробниче п р и м і щ е н н я ,
зовнішнє оформлення робочих місць та одяг відповідали вимогам тех­
нічної естетики. Спецодяг має бути зручним, не у с к л а д н ю в а т и р у х и ,
легким у п р а н н і , елегантним, к р а с и в и м , сучасним, не з а в а ж а т и під
час роботи. П е р е в а ж н и й одяг учнів — комбінезони
або напівкомбінезони.
Основним з а в д а н н я м р а ц і о н а л ь н о г о п о ф а р б у в а н н я є : з н и ж е н н я
втомлюваності очей під час роботи; підвищення безпечності роботи
на обладнанні та з інструментами; з а т р а т а мінімуму часу, потрібного
д л я огляду о б л а д н а н н я , оснастки чи н а в к о л и ш н і х предметів у май­
стерні (цеху) з а в д я к и п р а в и л ь н о м у підбору ф а р б з р і з н о ю світлопог л и н а л ь н о ю та відбивною здатністю; підвищення з а г а л ь н о г о тонусу
працюючого впливом на нього світлопсихологічних ф а к т о р і в .
Д о б р е в п л и в а ю т ь на зір і психофізіологічні ф у н к ц і ї л ю д и н и , спри­
яють підвищенню продуктивності п р а ц і , з н и ж у ю т ь втомлюваність
зелені, блакитно-зелені та жовті к о л ь о р и .
Р е к о м е н д о в а н и й к о л і р фону д л я обробки* к о л ь о р о в и х металів
(мідь, л а т у н ь , бронза) — світло- чи сіро-блакитний. Я к щ о деталі,
що с к л а д а ю т ь с я , пофарбовані в сірий к о л і р , д л я з а г а л ь н о г о фону
рекомендуються відтінки зеленого к о л ь о р у , я к и й дасть змогу не л и ш е
к р а щ е р о з р і з н ю в а т и деталі, а й з н и з и т и втомлюваність очей.
Р о з д і л III. БЕЗПЕЧНІ УМОВИ ПРАЦІ С Л Ю С А Р Я
ТА ПРОТИПОЖЕЖНІ З А Х О Д И
§ 9. БЕЗПЕЧНІ У М О В И ПРАЦІ
і
Н е щ а с н і випадки на виробництві — удари, п о р а н е н н я
тощо —
називають виробничим травматизмом, що найчастіше в і д б у в а є т ь с я
з двох п р и ч и н : внаслідок
недостатнього з а с в о є н н я працюючими
виробничих навичок і відсутності необхідного досвіду в поводженні
з інструментами та обладнанням, через н е в и к о н а н н я п р а в и л безпеч­
ної праці та п р а в и л в н у т р і ш н ь о г о р о з п о р я д к у .
Основними умовами безпечної роботи при в и к о н а н н і слюсарних
операцій є п р а в и л ь н а о р г а н і з а ц і я робочого м і с ц я , к о р и с т у в а н н я
25

26.

л и ш е справними іструментами, суворе д о т р и м а н н я виробничої дис­
ц и п л і н и та вимог б е з п е к и .
Усі частини верстатів і механізмів, що обертаються, а т а к о ж об­
роблювані з а г о т о в к и з частинами, що виступають,
м у с я т ь мати
захисні огородження.
Небезпеку становлять внутрішньозаводський
автомобільний і
безрейковий е л е к т р о т р а н с п о р т , ручні вагонетки,
візки, а також
рух робітників у в у з ь к и х проходах чи на ш л я х а х , де п р а ц ю є вантажо­
підйомний т р а н с п о р т .
Д л я транспорту, що р у х а є т ь с я , встановлюють різні с и г н а л и —
звукові (дзвінки, сирени) і світлові (лампи р і з н и х к о л ь о р і в — чер­
воного, жовтого, зеленого), я к і треба знати і дотримувати.
П р и безпосередньому дотику до струмоведучих частин (вимика­
чів, р у б и л ь н и к і в тощо) чи до металевих предметів, які випадково
в и я в и л и с я під н а п р у г о ю , в и н и к а є небезпека у р а ж е н н я е л е к т р и ч н и м
струмом. У місцях, де є електричні установки, в и в і ш у ю т ь поперед­
ж у в а л ь н і написи ( н а л р и к л а д , «Небезпечно!», «Під струмом!») або
с т а в л я т ь умовні з н а к и .
Електроінструменти слід підключати до електричної
мережі з
допомогою шлангового к а б е л я , я к и й має с п е ц і а л ь н у ж и л у , що слу­
ж и т ь д л я з а з е м л е н н я і з а н у л е н н я , через штепсельну розетку, одне
гніздо якої з ' є д н а н о з землею чи з нульовим проводом. На штепсель­
ній вилці к о н т а к т д л я з ' є д н а н н я корпуса з землею р о б л я т ь більшої
д о в ж и н и , н і ж інші струмоведучі к о н т а к т и . З а в д я к и такій будові п р и
вмиканні е л е к т р о і н с т р у м е н т а спочатку відбувається з а з е м л е н н я чи
з а н у л е н н я , а потім в м и к а ю т ь с я струмоведучі к о н т а к т и .
П р и роботі з електроінструментами слід застосовувати індиві­
д у а л ь н і засоби з а х и с т у — гумові р у к а в и ч к и , к а л о ш і та к и л и м к и ,
ізолюючі підставки тощо.
х
До початку роботи треба:
н а д я г н у в ш и спецодяг, перевірити, щоб у нього не було з в и с а ю ч и х
к і н ц і в , р у к а в а застебнути ч и з а к а т а т и вище л і к т я ;
перевірити с л ю с а р н и й верстак — він має бути міцним, с т і й к и м
і відповідати зросту р о б і т н и к а ; слюсарні л е щ а т а бути с п р а в н и м и і
міцно з а к р і п л е н и м и на верстаку, ходовий гвинт обертатися в г а й ц і
л е г к о ; насічка на г у б к а х л е щ а т бути я к і с н о ю ;
підготувати робоче місце; з в і л ь н и т и потрібну д л я роботи п л о щ у ,
видаливши всі сторонні предмети; забезпечити достатню освітленість;
заготовити і р о з к л а с т и у відповідному п о р я д к у потрібні д л я роботи
інструменти, пристрої, м а т е р і а л и тощо;
перевірити с п р а в н і с т ь інструментів, п р а в и л ь н і с т ь їх з а т о ч к и і
доводки;
при перевірці інструмента з в е р н у т и у в а г у на те, щоб молотки
мали рівну, ледь о п у к л у поверхню, були добре насаджені на руко­
ятки і з а к р і п л е н і клином; з у б и л а і крейцмейселі не мали з а з у б р и н
26

27.

на робочій частині та гострих ребер на г р а н я х ; на п и л к и і шабери
мають бути міцно насаджені р у к о я т к и ;
перевірити с п р а в н і с т ь робочого о б л а д н а н н я та його о г о р о д ж е н н я ;
перед п і д н я т т я м в а н т а ж і в перевірити с п р а в н і с т ь підйомних при­
строїв (блоків, домкратів тощо), у всіх підйомних механізмів мають
бути надійні гальмівні пристрої, "а маса в а н т а ж у , що п і д ні ма є ть ся ,
не перевищувати вантажопідйомність механізму; в а н т а ж і слід на­
дійно з а к р і п л ю в а т и міцними стальними к а н а т а м и або л а н ц ю г а м и ;
не можна з а л и ш а т и в а н т а ж у підвішеному стані п і с л я роботи; забо­
р о н я є т ь с я стояти і проходити під піднятим в а н т а ж е м ; не м о ж н а пере­
вищувати граничні норми маси в а н т а ж і в , що п е р е н о с я т ь с я в р у ч н у .
Під час роботи:
міцно з а т и с к а т и в л е щ а т а х д е т а л ь чи з а г о т о в к у , а під час встанов­
л е н н я чи з н я т т я її д о т р и м у в а т и с я обережності, бо п р и падінні д е т а л ь
може нанести т р а в м у ;
о ш у р к и з в е р с т а к а чи оброблюваної деталі в и д а л я т и л и ш е щ і т к о ю ;
при р у б а н н і металу з у б и л о м в р а х о в у в а т и , в я к и й бік безпечніше
д л я оточуючих с п р я м о в у в а т и частки, що відлітають, і встановити з
цього боку з а х и с н у сітку; п р а ц ю в а т и л и ш е в з а х и с н и х о к у л я р а х ;
я к щ о за умовами роботи не м о ж н а застосовувати захисні о к у л я р и ,
р у б а н н я в и к о н у в а т и т а к , щоб в і д р у б у в а н і частки відлітали в той бік,
де немає людей;
;
не к о р и с т у в а т и с я випадковими підставками чи несправними при­
строями;
не допускати з а б р у д н е н н я о д я г у гасом, бензином, мастилом.
П і д час роботи пневматичним інструментом д о т р и м у в а т и с я таких
вимог:
при приєднанні до інструмента ш л а н г попередньо перевірити і
продути стиснутим п о в і т р я м ;
не тримати пневматичний інструмент за ш л а н г чи робочу частину;
не р о з ' є д н у в а т и ш л а н г и ;
подавати п о в і т р я л и ш е п і с л я в с т а н о в л е н н я інструмента в робоче
положення.
П і с л я з а к і н ч е н н я роботи:
ретельно п р и б р а т и робоче місце;
п о к л а с т и інструмент, п р и с т р о ї та матеріали на відповідні м і с ц я ;
д л я п о п е р е д ж е н н я с а м о з а й м а н н я промащеного г а н ч і р ' я та виник­
нення п о ж е ж і п р и б р а т и його в спеціальний металевий я щ и к з кри­
шкою, щ о щ і л ь н о з а ч и н я є т ь с я .
§ 10. ПРОТИПОЖЕЖНІ З А Х О Д И
Д ж е р е л а м и в и н и к н е н н я п о ж е ж і м о ж у т ь бути: с т р у м и к о р о т к о г о
з а м и к а н н я , щ о утворюють е л е к т р и ч н у дугу; п е р е г р і в а н н я елект­
ричних м е р е ж і е л е к т р о о б л а д н а н н я ; тепло, що
утворюється
вна27

28.

слідок тертя д и с к і в , п і д ш и п н и к і в , пасових передач; іскрові розряди
статичної е л е к т р и к и ; п о л у м ' я ; промениста е н е р г і я ; іскри.
П р и ч и н о ю в и н и к н е н н я п о ж е ж і м о ж у т ь бути з а й м а н н я виробни­
чих відходів, п р о м а щ е н о г о г а н ч і р ' я , п а к л і , п а п е р у та інших матері­
а л і в , щ о в и к о р и с т о в у ю т ь с я д л я очищення механізмів. П о ж е ж і т а к о ж
можливі в р е з у л ь т а т і с а м о з а г о р я н н я твердого м і н е р а л ь н о г о п а л и в а ,
складеного в к у п у .
Н а й б і л ь ш е з н а ч е н н я п р и оцінці п о ж е ж н о ї безпеки горючих ре­
човин має температура, при я к і й можливе їх з а г о р я н н я — температу­
ра с п а л а х у й температура з а й м а н н я .
Т е м п е р а т у р а
с п а л а х у — ц е найменша температура го­
рючої рідини, при я к і й створюється суміш г а з і в чи п а р і в з повіт­
р я м , здатна з а й м а т и с я і горіти к о р о т к о ч а с н о п р и піднесенні від­
критого п о л у м ' я . .
Д о л е г к о з а й м и с т и х рідин н а л е ж а т ь бензин, бензол, метиловий
спирт, гас, т е м п е р а т у р а с п а л а х у я к и х с т а н о в и т ь відповідно — 5 0 . . .
+ 10 °С ( з а л е ж н о від марки) і — 1 3 °С; —1 °С; + 2 8 °С.
Т е м п е р а т у р о ю
з а й м а н н я н а з и в а є т ь с я найменша тем­
п е р а т у р а горючої речовини, при я к і й вона з а й м а є т ь с я від в і д к р и т о г о
д ж е р е л а з а п а л е н н я (полум'я) і п р о д о в ж у є горіти п і с л я в и д а л е н н я
цього
джерела.
П р о ц е с г о р і н н я , що в и н и к а є в р е з у л ь т а т і н а г р і в а н н я всієї с у м і ш і ,
к о л и немає з о в н і ш н ь о г о в и д и в у (відкритий вогонь)/ н а з и в а є т ь с я само­
з а й м а н н я м . Т е м п е р а т у р а , при я к і й повільне о к и с л е н н я переходить
у с а м о з а й м а н н я , н а з и в а є т ь с я температурою с а м о з а й м а н н я .
Горючі гази і п а р и (бензин, ацетилен, с к и п и д а р , водень тощо)
у суміші з киснем п о в і т р я здатні утворювати вибухові с у м і ш і . Ви­
бух — це н а д з в и ч а й н о ш в и д к е , в и з н а ч у в а н е частками секунди горін­
н я , я к е с у п р о в о д ж у є т ь с я в и д і л е н н я м значної кількості теплоти і роз­
ж а р е н и х газоподібних продуктів під великим тиском.
Основний з а п о б і ж н и й з а х і д проти п о ж е ж — це постійне дотри­
м а н н я в чистоті й п о р я д к у робочого місця, обережне п о в о д ж е н н я з
вогнем, нагрівальними п р и л а д а м и і легкозаймистими речовинами.
Не можна допускати с к у п ч е н н я б і л я робочого місця великої кіль­
кості легкозаймистої виробничої сировини,
н а п і в ф а б р и к а т і в тощо.
Відходи виробництва, особливо горючі, складають у відведеному д л я
них місці.
По завершенні роботи робоче місце слід привести у н а л е ж н и й по­
р я д о к . Промащені обтиральні матеріали прибрати д о с п е ц і а л ь н и х я щ и
к і в . Посудина з легкозаймистими рідинами, а т а к о ж балони з г а з а м и
перенести у місця їх постійного з б е р і г а н н я . Слід вимкнути всі елект­
роприводи та освітлювальні точки, за в и н я т к о м чергових л а м п .
Н а й п р о с т і ш і п р о т и п о ж е ж н і засоби та інвентар — я щ и к и з піс­
ком та лопатами, мішечки з п к ж о м , п о ж е ж н и й к р а н , насоси, вогне­
гасники — м у с я т ь бути з а в ж д и в наявності та справності.
28

29.

П р и виникненні п о ж е ж і слід вимкнути всі е л е к т р о у с т а н о в к и ,
негайно телефоном чи спеціальним сигналом в и к л и к а т и п о ж е ж н у
команду і вжити заходів з т у ш і н н я п о ж е ж і власними силами за до­
помогою існуючого п р о т и п о ж е ж н о г о о б л а д н а н н я та і н в е н т а р я .
Засобами п о ж е ж о г а с і н н я є т а к о ж відра і гідропульти д л я води,
р і з н і п о к р и в а л а (азбестові ковдри, кошми, брезенти).
П а л а ю ч і матеріали і н е в е л и к у К І Л Ь К І С Т Ь палаючої рідини г а с я т ь
ПІСКОМ; гас, бензин, л а к и і спирти, ацетон — піною; мастильні масла,
оліфу, с к и п и д а р — розпиленою водою чи піною.
Д л я г а с і н н я п о ж е ж та з а г о р я н ь застосовують ручні пінні вогне­
гасники ОП-3 або ОП-5. Вогнегасник ОП-3 п р и в о д я т ь у дію ударом
бойка об твердий предмет, а ОП-5 — поворотом р у к о я т к и вверх. Піс­
ля цього к о р п у с вогнегасника повертають головкою донизу і спрямо­
вують піну на п о л у м ' я .
Д л я г а с і н н я п о ж е ж з успіхом можна застосовувати вуглекислот­
ні вогнегасники, які мають балони місткістю 2 л (ОУ-2), 5 л (ОУ-5)
і 8 л (ОУ-8). Вуглекислотний вогенегасник п р и в о д я т ь у дію пово­
ротом маховичка в е н т и л я проти годинникової с т р і л к и . Д о в е н т и л я
приєднують ш л а н г зі снігоутворювачем, через я к и й рідка вуглекис­
л о т а в и к и д а є т ь с я у вигляді с н і г у та г а з у і, обволікаючи палаючий
о б ' є к т , гасить вогонь.
П і д час п о ж е ж і не м о ж н а вибивати с к л о у в і к н а х , бо це з б і л ь ш у є
п р и п л и в п о в і т р я , я к е с п р и я є посиленню вогню; слід з б е р і г а т и с п о к і й .
Р о з д і л IV. ПЛОЩИННЕ РОЗМІЧАННЯ
§ 11. З А Г А Л Ь Н І ПОНЯТТЯ
З а г о т о в к и д л я деталей машин надходять на обробку в механічні
цехи у вигляді поковок сортового металу. З а л е ж н о від п р и з н а ч е н н я
деталей одні заготовки з а л и ш а ю т ь с я необробленими, а інші обробля­
ються частково чи повністю. П р и цьому з поверхні заготовок видаля­
є т ь с я певний ш а р металу, внаслідок чого зменшується її р о з м і р . Різ­
н и ц я між розмірами заготовки д о і п і с л я обробки н а з и в а є т ь с я п р и ­
п у с к о м
на
обробку.
Щ о б знати де і до я к и х р о з м і р і в обробляти заготовку, її спочат­
к у розмічають. Р о з м і ч а н н я м н а з и в а є т е с я о п е р а ц і я нанесен­
ня на оброблювану заготовку р о з м і ч а л ь н и х л і н і й (рисок), що визна­
чають контури майбутньої деталі чи місця, яке потрібно обробляти.
Р о з м і ч а н н я в и к о н у ю т ь точно і а к у р а т н о , бо п о м и л к и , допущені
при цьому, можуть призвести до того, що виготовлена деталь буде
б р а к о в а н о ю . Б у в а є й н а в п а к и : неточно відлиту, а тому з а б р а к о в а н у ,
з а г о т о в к у можна виправити ретельним р о з м і ч а н н я м , перерозподілив­
ши припуски д л я кожної розмічуваної поверхні.
29

30.

Точність, що д о с я г а є т ь с я п р и з в и ч а й н и х методах р о з м і ч а н н я ,
становить п р и б л и з н о 0,5 мм. П р и точному розмічанні її можна підви­
щити до сотих часток міліметра.
Р о з м і ч а н н я застосовується п е р е в а ж н о в одиничному і дрібносерійному виробництві. На заводах багатосерійного і м а с о в о г о вироб­
ництва потреба у розмічанні відпадає з а в д я к и в и к о р и с т а н н ю спеці­
альних пристроїв — к о н д у к т о р і в , упорів тощо.
. З а л е ж н о від форми р о з м і ч у в а н и х заготовок і деталей р о з м і ч а н н я
поділяють на п л о щ и н н е та просторове (об'ємне).
П л о щ и н н е
р о з м і ч а н н я , щ о виконують звичайно н а
п о в е р х н я х п л о с к и х деталей, на штабовому і листовому м а т е р і а л і ,
п о л я г а є у нанесенні на з а г о т о в к у к о н т у р н и х п а р а л е л ь н и х і перпен­
д и к у л я р н и х л і н і й (рисок), к і л , д у г , кутів, осьових ліній, різнома­
нітних геометричних фігур за з а д а н и м розміром чи контурів р і з н и х
отворів за ш а б л о н а м и .
Прийомами п л о щ и н н о г о р о з м і ч а н н я не м о ж н а розмітити навіть
н а й п р о с т і ш е тіло, я к щ о його поверхні н е п р я м о л і н і й н і . При-площин­
ному розмічанні н е м о ж л и в о навіть нанести на б о к о в у поверхню цилінд­
ра горизонтальні р и с к и , п е р п е н д и к у л я р н і до його осі, бо до цієї по­
верхні не м о ж н а п р и к л а с т и косинець чи л і н і й к у . Та я к б и й з н а й ш л а с ь
г н у ч к а л і н і й к а , я к у б вдалося обвити н а в к о л о поверхні ц и л і н д р а , то
нанесення п а р а л е л ь н и х рисок на ц и л і н д р в и к л и к а л о б значні т р у д н о щ і .
П р о с т о р о в е
р о з м і ч а н н я н а й у ж и в а н і ш е в машинобу­
дуванні; за прийомами воно суттєво в і д р і з н я є т ь с я від п л о щ и н н о г о .
Складність просторового р о з м і ч а н н я п о л я г а є в тому, що доводиться
не т і л ь к и розмічати окремі поверхні деталей, розміщені в р і з н и х
п л о щ и н а х і під р і з н и м и кутами одна до одної, а й у в ' я з у в а т и розміт­
ки цих окремих п о в е р х о н ь м і ж собою.
§ « . ПРИСТРОЇ ДЛЯ П Л О Щ И Н Н О Г О Р О З М І Ч А Н Н Я
Д л я в и к о н а н н я розмітки в и к о р и с т о в у ю т ь розмічальні плити, під­
к л а д к и , поворотні пристрої, д о м к р а т и і т. ін.
На розмічальній плиті встановлюють з а г о т о в к и чи д е т а л і , я к і тре­
ба розмітити, і розміщують усі пристрої та інструменти. Р о з м і ч а л ь н а
плита в і д л и в а є т ь с я з дрібнозернистого ч а в у н у . У н и ж н і й її частині
е ребра ж о р с т к о с т і , що з а х и щ а ю т ь п л и т у від можливого п р о г и н у під
дією сили т я ж і н н я самої плити і р о з м і ч у в а н и х деталей. В е р х н ю робочу
поверхню і бокові сторони плити точно о б р о б л я ю т ь на с т р у г а л ь н и х
верстатах, а потім ш а б р у ю т ь .
На робочій поверхні в е л и к и х п л и т інколи р о б л я т ь поздовжні та
поперечні к а н а в к и , що з н а х о д я т ь с я на р і в н и х відстанях одна від
одної (200...250 мм) і утворюють рівні к в а д р а т и . К а н а в к и , що мають
г л и б и н у 2...З мм і ш и р и н у 1...2 мм, полегшують в с т а н о в л е н н я на пли­
ті р і з н и х п р и с т р о ї в .
ЗО

31.

Рис. 27. Розмічальні плити:
а — на т у м б а х ;
б — на
фундаменті
Р о з м і р п л и т и д о б и р а ю т ь т а к , щ о б її ширина і д о в ж и н а були на
500 мм б і л ь ш е за відповідні р о з м і р и розмічуваних з а г о т о в о к . П л и т и
великих розмірів, н а п р и к л а д 6000 X 10000 мм, в и г о т о в л я ю т ь складаними з двох або чотирьох плит, я к і з ' є д н у ю т ь болтами і ш п о н к а м и .
Малі плити встановлюють на в е р с т а к и , столи або ч а в у н н і тум­
би (рис. 27, а ) , великі с т а в л я т ь на цегляні фундаменти (рис. 27, б)
або д о м к р а т и , розміщені на фундаменті. Висота від робочої поверхні
д о підлоги має бути 800...900 мм д л я невеликих П Л И Т і 700...800 мм —
для великих.
Робоча частина плити встановлюється за рівнем строго горизон­
тально. Г о р и з о н т а л ь н е п о л о ж е н н я невеликих п л и т д о с я г а є т ь с я вста­
н о в л е н н я м к л и н і в , а в е л и к и х — за допомогою д о м к р а т і в або подвій­
них к л и н і в з гвинтом.
П о в е р х н я плити з а в ж д и має бути сухою і чистою. П і с л я роботи
п л и т у обмітають щ і т к о ю , р е т е л ь н о п р о т и р а ю т ь г а н ч і р к о ю , змащу­
ють маслом д л я з а х и с т у від к о р о з і ї та н а к р и в а ю т ь д е р е в ' я н и м щитом.
Не менше одного р а з у на тиждень п л и т у промивають с к и п и д а р о м чи
гасом. Не м о ж н а пересувати по плиті розмічувані з а г о т о в к и д л я уник­
н е н н я появи забоїн та п о д р я п и н .
Необроблені з а г о т о в к и встановлюють не безпосередньо на плиту,
а на с п е ц і а л ь н і п і д к л а д к и або д о м к р а т и .
Інструменти та пристрої, що з а с т о с о в у ю т ь с я при р о з м і ч а н н і , пере­
с у в а ю т ь по плиті п л а в н о . Р о б о ч у п о в е р х н ю п л и т и рекомендується
н а т и р а т и графітовим п о р о ш к о м .
Д л я особливо в е л и к и х деталей доречно встановлювати к і л ь к а
р о з м і ч а л ь н и х п л и т п о р у ч на одному р і в н і .
П л о щ и н н і с т ь р о з м і ч а л ь н и х п л и т п е р е в і р я ю т ь за допомогою точ­
ної перевірної л і н і й к и та щ у п а (або ц и г а р к о в о г о п а п е р у ) . Л і н і й к у
п р и к л а д а ю т ь ребром д о робочої поверхні р о з м і ч а л ь н о ї п л и т и . З а з о р
м і ж п о в е р х н я м и л і н і й к и т а р о з м і ч а л ь н о ї плити к о н т р о л ю ю т ь щ у п о м .
То в щ ин а щ у п а , що проходить у щ і л и н у м і ж л і н і й к о ю та р о з м і ч а л ь н о ю
плитою, не повинна п е р е в и щ у в а т и 0,03...0,06 мм ( з а л е ж н о від р о з м і р у
плити).
31

32.

Рис. 2 8 . Рефлекторний сві
тильиик
Рис. 2 9 . Підкладки:
а — плоскі, призматичні, цилін
дричді, з двотавровим перерізом
б — клиновидні
Робочі поверхні ш а б р у в а л ь н и х плит, які застосовуються д л я точ­
но? розмітки, п е р е в і р я ю т ь на ф а р б у за допомогою перевірної л і н і й к и .
К і л ь к і с т ь п л я м у квадраті 25 х 25 мм має бути не менш як 20.
Плити розміщують у найсвітлішій частині п р и м і щ е н н я або під
світловим ліхтарем, у місцях, де на них не може впливати в і б р а ц і я
від працюючих верстатів.
П р и розмічанні поверхонь (особливо внутрішніх) в е л и к и х д е т а л е й
як додаткове д ж е р е л о освітлення з р у ч н о використовувати рефлектор­
ний с в і т и л ь н и к к о н с т р у к ц і ї К о р о в і н а (рис. 28), я к и й н а д я г а ю т ь на
голову. Т а к и й світильник з р у ч н и й не л и ш е р о з м і щ е н н я м д ж е р е л а
світла, а й тим, що в и в і л ь н я є р у к и розмітника. Він с к л а д а є т ь с я з
рефлектора, п р и к р і п л е н о г о через ш а р н і р до стальної с т р і ч к и З, я к а
стягнена гумовою стрічкою 4, В рефлектор в с т а в л я є т ь с я е л е к т р и ч н а
лампочка н а п р у г о ю 12 В. П р о в і д 2 з гумовою і з о л я ц і є ю , п р и к р і п л е н и й
до стальної стрічки /, має штепсельну в и л к у 5.
П е р ш н і ж приступити до р о з м і ч а н н я , з а г о т о в к у встановлюють
і в и в і р я ю т ь на р о з м і ч а л ь н і й плиті, к о р и с т у ю ч и с ь д л я ц ь о г о опор­
ними п і д к л а д к а м и , призмами і домкратами р і з н и х к о н с т р у к ц і й .
Підкладки с л у ж а т ь д л я забезпечення п р а в и л ь н о г о в с т а н о в л е н н я
деталей при розмічанні, а т а к о ж д л я захисту р о з м і ч а л ь н и х плит рід
п о д р я п и н і з а б о ї н . З а л е ж н о від п р и з н а ч е н н я п і д к л а д к и б у в а ю т ь різ­
них к о н с т р у к ц і й . Н а й п р о с т і ш и м и е П л о с к і
о п о р н і
під­
к л а д к и (рис. 29, а). П і д к л а д к и в е л и к и х р о з м і р і в виготовляють пусто­
тілими ц и л і н д р и ч н и м и , п р и з м а т и ч н и м и , двотаврового п е р е р і з у т о щ о ,
(рис. 29, а).
К л и н о в и д н і
п і д к л а д к и (рис. 29, б ) в и г о т о в л я ю т ь з
двох з ' є д н а н и х , точно о б р о б л е н и х с т а л ь н и х клинів 2 і 3. Розмічува­
ну з а г о т о в к у встановлюють щ верхній поверхні к л и н а 2. Підйом
та о п у с к а н н я заготовки здійснюють о б е р т а н н я м гвинта 7, що знахо32

33.

д и т ь с я в тілі к л и н а 3. Маючи набір к л и н і в різ­
ної т о в щ и н и , регулюють п о л о ж е н н я розмічува­
них з а г о т о в о к по висоті. На боковій поверхні
н и ж н ь о г о к л и н а нанесена ш к а л а , я к а д а є змогу
к о н т р о л ю в а т и і точно регулювати висоту к л и н а .
П е р е м і щ е н н я к л и н а на одну п о д і л к у д о р і в н ю є
0,1 мм.
Поворотний пристрій
з
електромагнітом
(рис. ЗО) забезпечує ш в и д к е з а к р і п л е н н я розмі­
Рис. ЗО. Поворотний
чуваних деталей у н а й з р у ч н і ш о м у п о л о ж е н н і .
пристрій з електроД е т а л ь встановлюють на площині 1 електромаг­
магнітом
ніту, к о т у ш к и я к о г о з а х и щ е н і литим кожухом
2. Е л е к т р о м а г н і т н и й стіл обертають н а в к о л о осі 3. Г о р и з о н т а л ь н а
вісь 11 проходить к р і з ь круговий паз сферичного п р и л и в к а к о ж у х а
магнітного стола і з ' є д н а н а втулкою з віссю 3. На другому кінці го­
ризонтальної осі. насаджено лімб 8 великого діаметра зі ш к а л о ю на
360°. Д л я в і д л і к у кутів повороту горизонтальної осі с л у ж и т ь рухо­
мий ноніус 9, що обертається на цій осі та фіксується гвинтом 10.
Точне встановлення лімба за ноніусом здійснюється маховичком 5,
я к и й ф р и к ц і й н о сполучений з лімбом і ф і к с у є т ь с я з а т я ж н и м гвинтом
6. Кут повороту магнітного стола н а в к о л о осі 3 встановлюють за
ш к а л о ю або за розточеними через 15° отворами кромки 12 кругового
п а з а . П р и встановленні за ш к а л о ю стіл ф і к с у ю т ь гвинтом 4. Вми­
к а ю т ь е л е к т р о м а г н і т вимикачем 7.
Д о переваг пристрою н а л е ж а т ь швидке встановлення
розмічу­
в а н и х деталей, точне кутове о р і є н т у в а н н я , з р у ч н і с т ь при роботі,
а до недоліків — погане б а л а н с у в а н н я (при розмічанні в а ж к и х дета­
лей вони легко перекида­
ю т ь с я ) , небезпечність рап­
тового вимикання електро­
магніту, неможливість кріп­
л е н н я немагнітних виробів,
висока вартість установки
з перетворювачем струму.
Домкрати застосовують
д л я встановлення громізд­
ких і в а ж к и х заготовок;
вони дають змогу в и в і р я т и
і регулювати
положення
р о з м і ч у в а н и х заготовок по
висоті.
На р и с . 3 1 , а п о к а з а н о
Рис. 31. Гвинтовий домкрат з плоскою (а),
з в и ч а й н и й
домкрат,
кульовою (б), призматичною (в) і роликовою
(г) головками
у к о р п у с і я к о г о є гвинт з
2
4-1664
аз

34.

п р я м о к у т н о ю різьбою. На верхньому кінці гвинта з а к р і п л ю ю т ь го­
л о в к у різноманітної форми — плоску (рис. 3 1 , а ) , к у л ь о в у (рис. 3 1 , б)
д л я встановлення необроблених деталей або призматичну (рис. 3 1 , в)
д л я встановлення циліндричних д е т а л е й .
Підйом та о п у с к а н н я з а г о т о в к и здійснюють о б е р т а н н я м гвинта.
Р о л и к о в и й домкрат (рис. 3 1 , г ) дає змогу н е л и ш е регулювати
п о л о ж е н н я заготовки по висоті, а й вільно повертати її в горизонталь­
ній площині, що потрібно при розмічанні в а ж к и х з а г о т о в о к . Д о м к р а т
має к о р п у с 5 з ш и р о к о ю основою та отвором з різьбою, у я к и й в к р у чуВТься гвинт 4, На гвинті встановлена плита / з кронштейнами <?,
в я к и х обертаються шліфовані з а г а р т о в а н і бочкоподібні р о л и к и 2.
Останні можна зсувати і розсувати відповідно до р о з м і р і в розмічуван'их деталей (заготовок).
Висувні центри застосовують д л я р о з м і ч а н н я ц и л і н д р и ч н и х дета­
лей.
§ 13. ІНСТРУМЕНТИ Д Л Я П Л О Щ И Н Н О Г О Р О З М І Ч А Н Н Я
Р и с у в а л к и (голки) с л у ж а т ь д л я нанесення л і н і й (рисок) на розмічузану поверхню за допомогою л і н і й к и , к у т н и к а чи ш а б л о н а . Виго­
т о в л я ю т ь р и с у в а л к и з інструментальної сталі У10 або У12. Д л я роз­
м і ч а н н я на с т а л ь н і й , добре обробленій поверхні застосовують рису­
в а л к и з л а т у н і ; на а л ю м і н і й риски наносять гостро заточеним о л і в ц е м .
Ш и р о к о застосовують чотири види рису в а л о к : к р у г л у , з відігнутим
к і н ц е м , зі вставною головкою і к и ш е н ь к о в у .
К р у г л а
р и с у в а л к а — ц е стальний с т е р ж е н ь з а в д о в ж к и 150...
290 мм і діаметром 4...5 мм, один к і н е ц ь якого з а г а р т о в а н о на довжи­
ну 20»..30 мм і загострено під кутом 15°, а д р у г и й зігнуто в к і л ь ц е
діаметром 25...ЗО мм (рис. 32, а ) .
Рдеувалка з в і д і г н у т и м
к і н ц е м — ц е загострений з обох
с т о р і н с т а л ь н и й с т е р ж е н ь , один кінець якого відігнуто під кутом 90°
Рис. 32. Рисувалки:
а — к р у г л а ; б —з в і д і г н у т и м к і н ц е м та її з а с т о с у в а н н я ; в — зі вставними голками;
кишенькова; / — г о л к а ; 2 — к о р п у с ; 3 — З а п а с н і голки; 4 — п р о б к а
34
г —

35.

Рис. 33. Загострення рисувалки
Рис. 34. Звичайний кернер (а)
гострення (б)
і його за-
(рис. 32, б). Середня частина р и с у в а л к и потовщена і д л я зручності
на ній зроблено н а к а т к у . Відігнутим кінцем н а н о с я т ь риски у в а ж к о доступних м і с ц я х .
Р и с у в а л к а з і в с т а в н о ю г о л к о ю (рис. 32, в ) в и к о н а н а з а
типом годинникових в и к р у т о к ; як вставна г о л к а м о ж у т ь бути викорис­
тані стальні з а г о с т р е н і та з а г а р т о в а н і с т е р ж н і .
К и ш е н ь к о в а р и с у в а л к а (рис. 32, г ) в и к о н а н а у в и г л я д і
о л і в ц я з в і с т р я м , що в б и р а є т ь с я . К о р п у с р и с у в а л к и с к л а д а є т ь с я .з
двох частин, що обертаються одна відносно одної на чотирьох шарні­
рах, я к і при с к л а д а н н і „вводяться через поздовжні п а з и . Передбачено
тримач д л я з а к р і п л е н н я р и с у в а л к и в кишені працюючого і д л я за­
побігання с к о ч у в а н н ю з п л и т и . На робочий н а к о н е ч н и к н а п а я н о
стержень із твердого сплаву ВК6> загострений на к о н у с з кутом 20°.
Р и с у в а л к и мають бути гострозаточеними. їх конечна п о в е р х н я
д о б р е оброблена (гладенька), не д р я п а т и л і н і й к у , кутник* Ч и м гост­
р і ш а робоча частина р и с у в а л к и , тим тоншою буде розмічальна риска
і, о т ж е , вищою точність р о з м і т к и .
З а г о с т р ю ю т ь р и с у в а л к и на з а т о ч у в а л ь н и х верстатах (рис. 33).
Р и с у в а л к у б е р у т ь л і в о ю р у к о ю за середину, а п р а в о ю р у к о ю за кі­
н е ц ь , п р о т и л е ж н и й тому, що з а т о ч у є т ь с я . Д о т р и м у ю ч и сталий кут
н а х и л у щодо а бр а зи в н ог о к р у г а ,
з л е г к и м натиском п р и к л а д а ю т ь
р и с у в а л к у конусом до обертового к р у г а , рівномірно обертаючи її
п а л ь ц я м и правої р у к и . Щоб у н и к н у т и відпуску, вістря р и с у в а л к и
періодично о х о л о д ж у ю т ь у рідині.
Кернер — слюсарний інструмент д л я нанесення з а г л и б л е н ь (кер­
нів) на попередньо розмічених л і н і я х (керни р о б л я т ь д л я того, щоб
2*
Э5

36.

р и с к и були в и р а з н о помітні і не с т и р а л и с я в процесі обробки дета­
л і ) . К е р н е р и в и г о т о в л я ю т ь з інструментальної вуглецевої чи легова­
ної сталі У7А, У8А, 7 Х Ф або 8 Х Ф . Р о б о ч у частину к е р н е р і в (конус)
термічно обробляють на д о в ж и н у 15...ЗО мм до твердості г Ш С е 55...59,
а ударну частину — на д о в ж и н у 15...25 мм до твердості Н И С е 40...
4 5 . Середня частина к е р н е р а має рифлення (накатку) д л я зручності
т р и м а н н я п і д час роботи. Р о з р і з н я ю т ь кернери з в и ч а й н і , с п е ц і а л ь н і ,
п р у ж и н н і (механічні), електричні т о щ о .
З в и ч а й н и й кернер (рис. 34, а ) — ц е стальний с т е р ж е н ь зав­
д о в ж к и 100, 125 або 160 мм і діаметром відповідно 8, 10 або 12 мм;
його бойок має сферичну п о в е р х н ю . Вістря к е р н е р а загострюють
на периферії ш л і ф у в а л ь н о г о к р у г а під кутом 50...60° (рис. 34, б).
П р и точнішому розмічанні к о р и с т у ю т ь с я малими к е р н е р а м и з віст­
р я м , загостреним під кутом ЗО...45°. У к е р н е р а х д л я р о з м і ч а н н я цент­
р і в отворів, я к і передбачають свердлити, вістря загострюють під ку­
том 75°.
З а с т о с у в а н н я с п е ц і а л ь н о г о к е р н е р а д л я н а к е р н е н н я малих
отворів і з а о к р у г л е н ь невеликих радіусів (рис. 35, а) помітно підви­
щує я к і с т ь і продуктивність р о з м і ч а н н я .
Кернер д л я к р о к о в о ї р о з м і т к и (рис. 35, б ) с к л а д а є т ь с я з
д в о х к е р н е р і в — основного / і додаткового
2, с к р і п л е н и х спіль­
ною п л а н к о ю 3. Відстань м і ж ними регулюється п л а н к о ю З з а л е ж н о
від щоку отворів, що розмічаються. П е р ш е з а г л и б л е н н я накернюють
кернером 1. П о т і м в утворене з а г л и б л е н н я в с т а н о в л я ю т ь кернер
2 і ударом молотком по к е р н е р у / н а к е р н ю ю т ь з а г л и б л е н н я . П і с л я
цього кернер 2 п е р е с т а в л я ю т ь у н а с т у п н е п о л о ж е н н я . К р о к м і ж отво-
Рис. 35. Спеціальні кернери:
а — д л я накернення д у г кола;
36
, .
б—кроковий;
в — з лупою

37.

П
Рис. 36. Пружинний кернер
Ю
9
8
7
рами витримується автоматично, чим досягаються точність розмітки
і підвищення продуктивності.
К е р н е р з л у п о ю (рис. 35, в) складається з х о м у т и к і в 5 і 7,
з ' є д н а н и х гвинтом б, я к і з а т я г у ю т ь п і с л я встановлення л у п и 8 відпо­
відно до з о р у працюючого. В хомутику 7 розміщується 3...5-кратна
л у п а , хомутик 5 с л у ж и т ь д л я встановлення л у п и на кернер 4 за ви­
сотою її к р і п л е н н я .
П р у ж и н н и й (механічний) кернер (рис. 36) застосовують д л я
точної розмітки т о н к и х і відповідальних виробів. П р и н ц и п його дії
г р у н т у є т ь с я на с т и с к а н н і і миттєвому з в і л ь н е н н і п р у ж и н и .
К е р н е р має згвинчений з т р ь о х частин З, 5 і 6 к о р п у с , у я к о м у роз­
міщуються п р у ж и н и 7, УІ, стержень 2 з кернером 1, у д а р н и к 8 із
з м і ш у в а л ь н и м с у х а р е м 10 та плоска п р у ж и н а 4. П р и н а т и с к а н н і на
виріб вістрям к е р н е р а в н у т р і ш н і й кінець с т е р ж н я 2 в п и р а є т ь с я в
с у х а р , у результаті чого у д а р н и к переміщується вверх і стискує пру­
ж и н у . 7, У т к н у в ш и с ь в ребро з а п л е ч и к а 9, с у х а р зсовується в б і к
1 к р о м к а його сходить зі с т е р ж н я 2. У цей момент у д а р н и к під дією
сили стиснутої п р у ж и н и 7 наносить по кінцю с т е р ж н я з кернером
удар. О д р а з у п і с л я цього п р у ж и н о ю / / відновлюється
початкове
п о л о ж е н н я к е р н е р а . С и л у удару (10...15 Н) регулюють, у г в и н ч у ю ч и
або вигвинчуючи у п о р н и й ковпачок 6. З а м і с т ь к е р н е р а / у с т е р ж е н ь
2 м о ж н а в с т а в и т и к л е й м о і тоді механічний к е р н е р в и к о р и с т о в у в а т и
д л я к л е й м у в а н н я деталей.
Е л е к т р и ч н и й кернер (рис. 37) с к л а д а є т ь с я з к о р п у с а 6 ,
п р у ж и н 2 і 5, у д а р н и к а <?, котушки 4 і к е р н е р а /. П р и н а т и с к а н н і
встановленим на рисці в і с т р я м к е р н е р а електричний л а н ц ю г замика­
ється і струм, проходячи через к о т у ш к у , створює
магнітне поле.
У д а р н и к при цьому миттєво в т я г у є т ь с я в к о т у ш к у і наносить удар
по с т е р ж н ю к е р н е р а . П і д час перенесення к е р н е р а в іншу точку
Р и с 37. Електричний кернер
37

38.

і
і
і
\
}
І
і
І
1
п р у ж и н а 5 р о з м и к а є ланцюг, а п р у ж и н а 2 повертає у д а р н и к у вихідне
п о л о ж е н н я . Е л е к т р и ч н и й кернер має високу продуктивність.
П н е в м а т и ч н и й « п і с т о л е т » (рис. 38, . а ) застосовують
д л я різноманітних к е р н у в а л ь н и х робіт. Д л я зручності роботи він і
має ручку /, розміщену під кутом до осі к о р п у с а , і пускову к н о п к у 2.
П н е в м а т и ч н и й
п о р т а т и в н и й
кернер (рис. 38$ б ) }
в і д р і з н я є т ь с я від інших к е р н е р і в малими розмірами і відсутністю
р у к о я т к и , якою є сам кернер.
Циркулі використовують д л я розмічання кіл і дуг, ділення відр і з к і в та к і л , а т а к о ж д л я геометричних побудов. Ц и р к у л я м и корис­
туються і д л я перенесення р о з м і р і в з вимірювальних л і н і й о к на де­
таль.
Р о з м і ч а л ь н і ц и р к у л і бувають прості або з дугою, точні (рис. 39, а)
і п р у ж и н н і (рис. 39, б). Простий ц и р к у л ь складається з двох ш а р - '
нірно з ' є д н а н и х н і ж о к суцільних або зі вставними голками (рис, 3 9 , в);
потрібний р о з х и л н і ж о к фіксується гвинтом.
Особливістю к о н с т р у к ц і ї ц и р к у л я , показаного на рис. 39, щ е
п р и с т р і й 3 д л я встановлення ц и р к у л я безпосередньо за його ш к а л о ю
з точністю 0,2 мм. Мікрометричні гвинти / і 2 підвищують точність
цієї у с т а н о в к и . З м і н н і голки 4 з а т я г у ю т ь г а й к а м и 5.
Слюсарі, прагнучи підвищити точність розмітки, вдосконалюють
#
к о н с т р у к ц і ї ц и р к у л і в . Т а к , Л. С. Н о в и к о в розробив к о н с т р у к ц і ю
ц и р к у л я (рис. 39, г), я к и й складається з двох н і ж о к 6, 'що мають на
38

39.

к і н ц я х з а г а р т о в а н і голки 4, і двох р о з ' є м н и х л і н з 7 з 5-кратним збіль­
ш е н н я м . Д л я точного визначення розмірів ц и р к у л ь має мікромет­
ричний гвинт 2. П е р е в а г а цього ц и р к у л я — зручність і висока точ­
н і с т ь роботи. Однак його деталі п о т р е б у ю т ь особливо а к у р а т н о г о
поводження і зберігання.
Штангенциркулі. Р о з м і ч а л ь н и й
ш т а н г е н ц и р к у л ь , п о к а з а н и й на
рис. 4 0 . а , с л у ж и т ь д л я точного р о з м і ч а н н я п р я м и х л і н і й (рис. 4 0 , б )
і центрів (рис, 4 0 , в), а п о к а з а н и й на р и с . 41 — д л я р о з м і ч а н н я к і л
в е л и к и х д і а м е т р і в . Останній має ш т а н г у З з міліметровими поділками
і дві н і ж к и — нерухому 2 зі стопорним гвинтом / і рухому 8 з р а м к о ю
Рис. 4 1 . Розмічальний
штангенциркуль для кіл
великих діаметрів
Рис. 42. Удосконалений
розмічальний
штанген­
циркуль:
1 — стопорний затискач; 2 —
р і з е ц ь ; 3 — н о н і у с ; 4, 12 — за­
тискачі; 5 — р і в е н ь ; 6 — рам­
ка; 7 — гвинт; 8 — х о м у т и к :
9 — ш т а н г а ; 10 — г а й к а ; // —
м і к р о м е т р и ч н и й гвинт; 13 —
вставка; 14, 15 — з м і н н і опо­
ри; 16 — п о д о в ж у в ач
39

40.

5, ноніусом 6 і стопорним гвинтом 4 д л я з а к р і п л е н н я рамки 5. Сто­
порний гвинт 7 с л у ж и т ь д л я з а к р і п л е н н я вставної г о л к и 9 (10), я к а
переміщується вниз і вверх і м о ж е встановлюватись на р і з н и х рів­
нях.
На р и с . 42 п о к а з а н о вдосконалений р о з м і ч а л ь н и й штангенцир­
к у л ь д л я р о з м і ч а н н я к і л . Він має штангу 9 з потовщеним кінцем,
у я к и й встановлюється р і з е ц ь 2. По штанзі переміщується р а м к а
6 з ноніусом 3. У н и ж н і й частині р а м к и знаходиться вставка 13,
в о т в і р я к о ї в с т а в л я є т ь с я змінна центруюча конічна о п о р а і закріп­
л ю є т ь с я затискачем 12.
Р а м к а 6, за допомогою мікрометричного гвинта 11 з ' є д н а н а з хо­
мутиком 8, переміщується по ш т а н з і вручну і з а к р і п л ю є т ь с я затис­
качем 4. Мікрометричне п о д а в а н н я р а м к и здійснюється поворотом
г а й к и 10 при з а к р і п л е н о м у гвинтом 7 х о м у т и к у .
Перед р о з м і ч а н н я м спочатку визначають центруючу о п о р у , я к а
відповідає базовому отвору, потім на площину розмічуваної деталі
встановлюють р і з е ц ь . П і с л я цього п е р е в і р я ю т ь г о р и з о н т а л ь н е поло­
ж е н н я ш т а н г е н ц и р к у л я за рівнем 5, з а к р і п л ю ю т ь р і з е ц ь стопорним
затискачем 1
і розмічають д е т а л ь .
Рейсмус є основним інструментом д л я просторового р о з м і ч а н н я
і с л у ж и т ь д л я нанесення п а р а л е л ь н и х , в е р т и к а л ь н и х і горизонталь­
них л і н і й , а т а к о ж д л я п е р е в і р к и встановлення деталей на п л и т і .
Він складається з чавунної основи 2 (рис. 4 3 , а ) , в е р т и к а л ь н о г о сто­
я к а (штатива) 5, гвинта з г а й к о ю 6 д л я з а к р і п л е н н я р и с у в а л к и 4,
Рис, 43, Рейсмус (а) та його застосування (б)
40

41.

установочного гвинта З д л я підведення голки (щоб точно визначити
розмір), п л а н к и 1 і муфти 7. З а с т о с у в а н н я рейсмуса п о к а з а н о на
р и с . 4 3 , б.
Д л я точнішого р о з м і ч а н н я застосовують рейсмус з мікрометрич­
ним гвинтом.
§ 14. П І Д Г О Т О В К А ДО Р О З М І Ч А Н Н Я
П е р е д р о з м і ч а н н я м необхідно виконати т а к і о п е р а ц і ї :
очистити стальною щ і т к о ю заготовку від пилу, бруду, о к а л и н и ,
слідів корозії тощо;
ретельно о г л я н у т и заготовку — при в и я в л е н н і р а к о в и н ,
пухи­
р і в , тріщин і т. ін., точно виміряти їх і, складаючи п л а н р о з м і ч а н н я ,
вжити з а х о д і в щодо в и д а л е н н я цих дефектів у процесі подальшої об­
робки ( я к щ о це м о ж л и в о ) ; всі р о з м і р и заготовки мають бути ретельно
р о з р а х о в а н і , щ о б п і с л я обробки на поверхні не з а л и ш и л о с я дефектів;
вивчити к р е с л е н н я розмічуваної деталі, з ' я с у в а т и її особливості
та п р и з н а ч е н н я ; уточнити р о з м і р и ; подумки накреслити п л а н розмі­
ч а н н я (встановлення деталі на п л и т і , спосіб і п о р я д о к роботи); особ­
л и в у увагу приділити п р и п у с к а м на обробку (їх беруть з д о в і д н и к і в
з а л е ж н о від м а т е р і а л у і р о з м і р і в д е т а л і , її форми, способу встанов­
л е н н я при обробці);
визначити б а з о в і поверхні (бази) з а г о т о в к и , від я к и х слід відкла­
дати р о з м і р и у процесі роботи; при площинному розмічанні базами
м о ж у т ь бути оброблені к р о м к и заготовки або осьові л і н і ї , я к і н а н о с я т ь
у п е р ш у чергу; за бази т а к о ж зручно обирати п р и л и в к и , б о б и ш к и ,
платики;
підготувати поверхню до о б р о б к и .
Фарбування поверхонь. Д л я ф а р б у в а н н я в и к о р и с т о в у ю т ь різно­
манітні б а р в н и к и .
К р е й д у р о з в о д я т ь у воді (1 : 8), д о в о д я т ь до к и п і н н я . П о т і м ,
щ о б ш а р ф а р б н и к а не с т и р а в с я , у нього додають рідкий столярний
клей (50 г на 1 кг крейди). П і с л я д о д а в а н н я клею суміш ще р а з ки­
п ' я т я т ь . Д л я у н и к н е н н я п с у в а н н я суміші (особливо влітку) у розчин
додають т р о х и л ь н я н о ї о л і ї т а сикативу, я к и й п р и с к о р ю є висихання
б а р в н и к а . Т а к и м барвником п о к р и в а ю т ь чорні необроблені заготовки.
Ф а р б у ю т ь м а л я р н и м и п е н з л я м и . О д н а к цей спосіб малопродуктивний,
б о к о л и ц е м о ж л и в о (особливо при великих д е т а л я х або в е л и к и х
їх п а р т і я х ) , ф а р б у ю т ь за д о п о м о г о ю розпилювачів (пульверизато­
рів), які к р і м п р и с к о р е н н я роботи з а б е з п е ч у ю т ь рівномірне і міцне
фарбування.
З в и ч а й н о ю
с у х о ю
к р е й д о ю натирають розмічувані
п о в е р х н і . Ф а р б у в а н н я в и я в л я є т ь с я менш міцним. Ц и м способом фар­
бують необроблені поверхні
дрібних невідповідальних заготовок.
41

42.

Р о з ч и н
м і д н о г о
к у п о р о с у
дістають, розчинивши у с к л я н ц і води т р и
повні чайні л о ж к и кристалічного мідного
купоросу. Очищену від пилу, бруду та олії
поверхню або п о к р и в а ю т ь розчином мід­
ного купоросу (пензлем) або змочують во­
дою і н а т и р а ю т ь шматком мідного купо­
росу. Р о з м і ч а н н я здійснюють п і с л я виси­
хання к у п о р о с у .
На п о в е р х н і з а г о т о в о к осідає мідь тонким
ш а р о м , на я к и й добре н а н о с я т ь с я р о з м і ч а л ь н
1
Рис. 44. Нанесення барвни* р и с к и . Ц и м способом ф а р б у ю т ь лише
ка на заготовку
стальні та чавунні заготовки з попередньо
обробленими під розмітку п о в е р х н я м и .
Ф а р б у в а н н я с п и р т о в и м л а к о м , я к и й є розчином ш е л а к у в
с п и р т і з д о д а в а н н я м ф у к с и н у , застосовують л и ш е при точному роз­
мічанні оброблених поверхонь невеликих виробів.
Ш в и д к о с о х н у ч і л а к и т а фарби застосовують д л я покрит­
тя поверхонь в е л и к и х о б р о б л е н и х стальних
і чавунних в и л и в к і в .
К о л ь о р о в і метали, г а р я ч е к а т а н и й листовий і профільний стальний ма­
т е р і а л л а к а м и та фарбами не ф а р б у ю т ь .
П р и нанесенні барвника, (рис. 44) заготовку тримають у лівій руці
у нахиленому п о л о ж е н н і . Т о н к и й і рівномірний ш а р барвника нано­
с я т ь на поверхню перехресними в е р т и к а л ь н и м и і горизонтальними
р у х а м и п е н з л я . Р о з ч и н д л я у н и к н е н н я п а т ь о к і в набирають л и ш е
кінцем пензля у невеликій к і л ь к о с т і .
§ 15. ПРИЙОМИ П Л О Щ И Н Н О Г О Р О З М І Ч А Н Н Я
Нанесення розмічальних рисок. Р о з м і ч а л ь н і риски
наносять у
т а к і й послідовності: спочатку п р о в о д я т ь г о р и з о н т а л ь н і , потім —- вер­
т и к а л ь н і , п і с л я цього — похилі й останніми — к о л а , дуги та заокруг­
л е н н я . К р е с л е н н я д у г в останню чергу дає змогу проконтролювати
т о ч н і с т ь проведення п р я м и х р и с о к : я к щ о вони нанесені точно, дуга
з а м к н е їх і сполучення вийде п л а в н и м .
П р я м і
р и с к и н а н о с я т ь р и с у в а л к о ю , я к у слід н а х и л я т и в на­
п р я м і "її переміщення (рис. 45, а) і вбік від л і н і й к и (рис. 45, б). Кути
н а х и л у мають відповідати зазначеним на р и с у н к у і не змінюватися
в процесі нанесення рисок, інакше риски не будуть п а р а л е л ь н и м и лі­
н і й ц і . Р и с у в а л к у весь час притискують, до л і н і й к и , я к а щ і л ь н о при­
л я г а є до д е т а л і .
Р и с к и п р о в о д я т ь л и ш е один р а з . П о в т о р н о провести л і н і ю по од­
ному й т о м у самому місцю в а ж к р , і в результаті вийде к і л ь к а пара­
л е л ь н и х рисок. Я к щ о риска нанесена н е я к і с н о , її зафарбовують, да42

43.

ють б а р в н и к у просохнути і про­
водять риску з н о в у . '
Лінійка
Перпендикулярні
риски
(не в геометричних побудовах) на­
носять за допомогою к у т н и к а . Де­
т а л ь (заготовку) кладуть у кут плити І з л е г к а притискують т я г а р е м ,
Рис. 45. Прийоми нанесення прямих
щоб вона не з с о в у в а л а с я у процесі
рисок:
а — з н а х и л о м р и с у в а л к и в напрямі її пе­
розмічання. П е р ш у риску проводять
р е м і щ е н н я ; б — з нахилом рисувалки в бік
за кутником, п о л и ц ю я к р г о при­
від лінійки
к л а д а ю т ь до
бокової
поверхні
(рис- 46 ? а) розмічальної плити (положення к у т н и к а / — / ) . П і с л я цього
к у т н и к п р и к л а д а ю т ь полицею д о бокової поверхні а (положення / / —
//) і проводять д р у г у р и с к у , я к а буде п е р п е н д и к у л я р н а до п е р ш о ї ) .
П а р а л е л ь н і
риски
наносять
за
допомогою
кутника
(рис» 46, б), пересуваючи його на потрібну відстань.
В і д ш у к у в а н н я центрів' кіл з д і й с н ю ю т ь за д о п о м о г о ю ц е н т р о ш у качів т а центронамітників.
Н а й п р о с т і ш и й
центрошукач
Р и с . 46. Нанесення рисок:
Неправильно
а — перпендикулярних; б — паралельних
Рис, 47. Відшукування центрів кіл найпростішим центрошукачем (а), керне­
ром-центрошукачем (б) і шарнірним центрошукачем (з)
43

44.

( р и с 47, а) — це кутник з прикрі­
пленою до нього л і н і й к о ю , я к а є
бісектрисою прямого кута. Вста­
новивши
кутник-центрошукач на
зовнішню поверхню виробу, про­
водять р и с у в а л к о ю п р я м у . Вона
пройде через центр к о л а . Повер­
н у в ш и к у т н и к на певний кут (близь­
ко 90°), п р о в о д я т ь д р у г у п р я м у . На
їх перетині й знаходиться відшу­
куваний центр.
П р и малому діаметрі розмічуваРис. 4 8 . Транспортир для розмічай
ного т о р ц я центрошукачем користу­
ня кутів і уклонів (а) та його за
ватися незручно. У цьому випадку
стосування (б) '
використовують кернер-центрошукач.
К е р н е р - ц е н т р о ш у к а ч (рис. 47, б ) застосовують д л я на­
несення центрів на циліндричних д е т а л я х діаметром до 40 мм. В і н має
з в и ч а й н и й к е р н е р 1 У вміщений у воронці (дзвоні) 3. У в о р о н к у
встановлено ф л а н е ц ь 2 з отвором, в якому л е г к о ковзає к е р н е р . Роз­
мічання п о л я г а є в тому, що воронку п р и т и с к у ю т ь до т о р ц я виробу
і м о л о т к о м у д а р я ю т ь по головці 5 к е р н е р а . П і д дією п р у ж и н и 4 кер­
нер знаходиться у н и ж н ь о м у п о л о ж е н н і .
Ш а р н і р н и й ц е н т р о ш у к а ч (рис. 47, в ) має перевагу
перед іншими. За його допомогою з н а х о д я т ь п о л о ж е н н я центрових
л і н і й не л и ш е ц и л і н д р и ч н и х , а й конічних, п р я м о к у т н и х та інших
о т в о р і в . Ц е н т р о ш у к а ч має чотири ш а р н і р н о сполучених м і ж собою
п л а н к и , з ' є д н а н і п р у ж и н а м и . П р и роботі ц е н т р о ш у к а ч а п р у ж и н и
притискують к і н ц і п л а н о к до стінок отвору. Т о ч к и Д і £, нанесені
на осі ш а р н і р і в , в к а з у ю т ь п о л о ж е н н я взаємно п е р п е н д и к у л я р н и х
ліній.
Р о з м і ч а н н я кутів та уклонів з д і й с н ю ю т ь за д о п о м о г о ю транс­
портирів (рис. 48, а), штангенциркулів, к у т о м і р і в . П р и розмічанні
т р а н с п о р т и р (рис. 48, б ) встановлюють н а заданий кут. Притри­
муючи лівою р у к о ю його основу, п р а в о ю повертають ш и р о к и й к і н е ц ь
_________
1
40)
100І
м
©
Рис. 49. Штангенциркуль ШЦ-І з ін­
дикатором годинникового типу
44

45.

л і н і й к и доти, поки інший її кі­
нець, що має форму с т р і л к и , не
збігатиметься з поділкою, що
відповідає куту, значення якого
нанесено на основі. П і с л я цього
лінійку закріплюють шарнірним,
гвинтом, а потім р и с у в а л к о ю
наносі ть л і н і ї .
Ш.т а н г е н ц и р к у л ь ШЦ-1
(рис. 49) з л і н і й к о ю д л я вимірю­
в а н н я глибини замість звичайно­
го конуса має індикатор годинРис. 50. Центрошукач-транспортир
никового т и п у . Цей інструмент
успішно в и к о р и с т о в у ю т ь р о з м і т н и к и , він з м е н ш у є н а п р у ж е н н я зору
при в ідл ік у розмірів і забезпечує достатню т о ч н і с т ь . Ц і н а поділки
кругової ш к а л и індикатора становить 0,1 мм, м е ж а в и м і р ю в а н н я —
135 мм, робочі поверхні губок з а г а р т о в а н і на всю д о в ж и н у .
Ц е н т р о ш у к а ч - т р а н с п о р т и р (рис. 50) в і д р і з н я є т ь с я
від звичайного н а я в н і с т ю т р а н с п о р т и р а 2, я к и й за допомогою повзу­
на 4 м о ж е п е р е с у в а т и с я по л і н і й ц і 3 і з а к р і п л ю в а т и с я на ній у потріб­
ному п о л о ж е н н і г а й к о ю 5. Л і н і й к а п р и к р і п л е н а до к у т н и к а 1. Транс­
п о р т и р д а є змогу знаходити центри отворів, розміщених на певній
в і д с т а н і від центра циліндричної деталі і під будь-яким кутом. На
р и с . 50 п о к а з а н о п о л о ж е н н я т о ч к и
що знаходиться під кутом 45°
і на відстані. 25 мм від ц е н т р а .
В а т е р п а с з г р а д у с н о ю ш к а л о ю (рис. 5 1 , а ) раціо­
н а л ь н о застосовувати при вимірюванні у к л о н і в з точністю до 0,0015°
Р и с 51. Ватерпас з градусною шкалою (а) і кутомір годин­
никового типу (б)
45

46.

і п р и встановленні деталей на плиті, коли площина розмічальної пли­
ти суворо в и в і р е н а за рівнем.
К у т о м і р г о д и н н и к о в о г о т и п у (рис. 5 1 , 6 ) н е по­
т р е б у є значного н а п р у ж е н н я з о р у п р и визначенні кутових величин
за. ш к а л о ю . Ц і н а п о д і л к и кругової ш к а л и — 5 к у т о в и х хвилин. Пов­
ний оберт с т р і л к и відповідає зміні кута м і ж л і н і й к а м и на 10°. У круг­
лому о т в о р і циферблата п о к а з а н о цифру, що відповідає цілому числу
г р а д у с і в . Д о п о м і ж н а н і ж к а с л у ж и т ь д л я в и м і р ю в а н н я малих кутів.
§
Ш Н Л К Е Р Н Ю В А Н Н Я РОЗМІЧАЛЬНИХ ЛІНІЙ
К е р н о м н а з и в а є т ь с я з а г л и б л е н н я ( л у н к а ) , утворене внаслі­
д о к дії вістря (конуса) к е р н е р а при у ^ а р і
по ньому молотком.
МЙса молотка має відповідати масі к е р н е р а .
Ир.и роботі кернер беруть т р ь о м а п а л ь ц я м и л ш о ї р у к и (великим,
вказї%ним і середнім) і с т а в л я т ь вістрям точно на середину розмічаль­
ної р и с к и (рис. 52, а). Спочатку н а х и л я щ т ь к е р н е р в бік від себе і
п р и т и с к у ю т ь до наміченої т о ч к и , пстім швидко с т а в л я т ь у вертикаль­
ної
ш
ш
ш
ш
ш
Вигпяд до обро5ки
Вигляд теля обробки
Рис. 52. Накернювання розмічальних ліній:
а — встановлення кернера; б — накернення; $ — в и г л я д розмітки
46

47.

не п о л о ж е н н я , п і с л я чого
по ньому н а н о с я т ь л е г к и й
удар молотком масою 100...
200 г (рис. 52, б ) .
Центри
кернів
мають
розміщуватися
точно
на
р о з м і ч а л ь н и х л і н і я х , щоб
п і с л я обробки на поверхні
деталі з а л и ш и л и с я полови­
ни к е р н і в (рис. 52, в). Кер­
ни о б о в ' я з к о в о с т а в л я т ь на
перетині рисок і заокру­
гленнях. Н а ДОВГИХ ЛІНІЯХ
Рис. 53. Розмічальні молотки;
(ПРЯМИХ)
КерНИ
НаНОСЯТЬ
а
~ Гаврилова; б - Д у б р о в і н а
на відстані 20.%. 100 мм, на
к о р о т к и х л і н і я х , п е р е г и н а х , з а о к р у г л е н н я х і в кутах на в і д с т а н і
5 . . . 10 мм. Л і н і ю к о л а досить н а к е р н и т и в чотирьох місцях —- т о ч к а х
перетину осей з колоді. К е р н и , нанесені н е р і в н о м і р н о , а т а к о ж не на
самій р и с ц і , не забезпечують к о н т р о л ь обробки (точіння, фрезеруван­
ня т о щ о ) . На оброблених п о в е р х н я х деталей к е р н и н а н о с я т ь на кін­
ц я х л і н і й . І н к о л и на чисто о б р о б л е н и х п о в е р х н я х р и с к и не накер­
нюють, а п р о д о в ж у ю т ь їх на бокові грані і накернюють т а м .
Керни д л я с в е р д л і н н я о т в о р і в р о б л я т ь глибшими, н і ж інші, щоб
с в е р д л о менше з м і щ у в а л о с я в бік від розмічальної т о ч к и .
Розмічальні молотки. Д л я р о з м і ч а л ь н и х робіт в и к о р и с т о в у ю т ь
о р и г і н а л ь н и й молоток Г а в р и л о в а (рис. 5 3 , а}. Особливість йог© по­
л я г а є в тому, що в р о з ш и р е н і й частині головки 1 молотка є к р у г л и й
н а с к р і з н и й о т в і р , в я к и й на гумових а м о р т и з а ц і й н и х к і л ь ц я х 6 встав­
лена ч о т и р и к р а т н а л і н з а 5. Щ о б у н и к н у т и в и п а д а н н я , л і н з а , утри­
мується п р у ж и н н и м и р о з р і з н и м и к і л ь ц я м и 2 зі стального дроту.
Д е р е в ' я н а р у к о я т к а З пустотіла, з т о р ц я з а к р и в а є т ь с я к р и ш к о ю 4.
Вона м о ж е с л у ж и т и пеналом д л я з б е р і г а н н я к е р н е р і в , р и с у в а л о к
тощо.
Молоток Д у б р о в і н а (рис. 53, б) м о ж е одночасно
використову­
в а т и с я як л у п а , л і н і й к а і пенал д л я к е р н е р а , р и с у в а л к и тощо. У го­
л о в ц і 8 м о л о т к а передбачено к р у г л и й о т в і р , у я к о м у з а к р і п л е н а лін­
за 7. До скошеної кромки р у к о я т к и п р и к р і п л е н а с т а л ь н а л і н і й к а 9
з м і л і м е т р о в о ю ш к а л о ю . У торці р у к о я т к и 12 висвердлено два о т в о р и
д л я з б е р і г а н н я к е р н е р а 11 і р и с у в а л к и 10.
Молоток з р у ч н и й в роботі, п і д в и щ у є продуктивність п р а ц і , бо
слюсареві чи р о з м і т н и к у не треба п е р е х о п л ю в а т и р у к о ю молоток і
л у п у д л я нанесення удару, п і д в и щ у є к у л ь т у р у виробництва.
Способи розмічання. З метою підвищення продуктивності п р а ц і
застосовують вдосконалені прийоми р о з м і ч а н н я та с п е ц і а л ь н і пристрої.
47

48.

Рис. 54. Розмічання
шаблоном:
за
а — робота р и с у в а л к о ю й розмічена заготовка: б — робота
рисувалкою й накернювання
Р о з м і ч а н н я з а ш а б л о н о м звичайно застосовують при
виготовленні в е л и к и х партій о д н а к о в и х за формою і розмірами дета­
л е й . Інколи т а к и м способом розмічають хоч і н е в е л и к і партії, але
с к л а д н и х виробів ( р и с 54). Шаблони виготовляють з листового мате­
р і а л у з а в т о в ш к и 0 , 5 . . . 1 мм, а д л я деталей складної форми або т и х ,
що мають о т в о р и , з а в т о в ш к и 3...5 мм. П р и р о з м і ч а н н і шаблон на­
к л а д а ю т ь на п о ф а р б о в а н у з а г о т о в к у (деталь) і п р о в о д я т ь р и с у в а л к о ю
р и с к у в з д о в ж контура шаблона (рис. 54, а), п і с л я чого р и с к у накерн ю ю т ь . За допомогою ш а б л о н і в зручно розмічати отвори д л я сверд­
л і н н я , бо при цьому відпадає потреба в геометричних побудовах —
п о д і л у в і д р і з к і в і к і л на частини і т. ін.
Отвори
розмічають
за шаблоном р и с у в а л к о ю
або
кернером
( р и с . 54, б).
І н к о л и шаблон м о ж е бути кондуктором, за я к и м д е т а л ь оброб­
л ю ю т ь без р о з м і ч а н н я . Д л я цього його накладають н а з а г о т о в к у ,
потім с в е р д л я т ь о т в о р и і о б р о б л я ю т ь бокові поверхні.
Д о ц і л ь н і с т ь з а с т о с у в а н н я шаблона п о л я г а є в тому, що розмічаль­
на р о б от а, на я к у витрачається багато часу, в и к о н у є т ь с я л и ш е один
р а з при виготовленні ш а б л о н а . Усі наступні о п е р а ц і ї р о з м і ч а н н я
с т а н о в л я т ь л и ш е к о п і ю в а н н я о к р е с л е н ь ш а б л о н а . Р о з м і ч а л ь н і шаб­
л о н и м о ж н а т а к о ж використовувати і д л я к о н т р о л ю деталі п і с л я об­
робки.
Р о з м і ч а н н я з а з р а з к о м в і д р і з н я є т ь с я т и м , щ о н е по­
т р е б у є виготовлення шаблона. Цей спосіб ш и р о к о з а с т о с о в у ю т ь при
ремонтних роботах, к о л и р о з м і р и 'знімають б е з п о с е р е д н ь о з д е т а л і ,
48

49.

що в и й ш л а з л а д у , і переносять на розмічуваний м а т е р і а л . П р и цьому
в р а х о в у ю т ь с п р а ц ь о в а н і с т ь деталей.
Р о з м і ч а н н я
за
м і с ц е м
частіше застосовують п р и
с к л а д а н н і в е л и к и х деталей. Одну д е т а л ь розмічають за іншою в такому
п о л о ж е н н і , в якому вони мають, бути з ' є д н а н і .
Р о з м і ч а н н я о л і в ц е м виконують з а л і н і й к о ю н а заго­
т о в к а х ' з алюмінію ч и д ю р а л ю м і н і ю . Розмічати останні з а допомогою
р и с у в а л к и не слід, бо при нанесенні рисок р у й н у є т ь с я з а х и с н и й ш а р
і створюються умови д л я п о я в и к о р о з і ї .
Т о ч н е р о з м і ч а н н я виконують з а тими самими п р а в и л а м и ,
що й з в и ч а й н е , а л е застосовують точніші в и м і р ю в а л ь н і та р о з м і ч а л ь н і
інструменти. П о в е р х н і р о з м і ч у в а н и х заготовок ретельно очищають
і п о к р и в а ю т ь т о н к и м ш а р о м р о з ч и н у мідного куіїоросу. К р е й д у за­
стосовувати д л я ф а р б у в а н н я не рекомендується, бо вона швидко сти­
р а є т ь с я , п р и л и п а є до р у к і забруднює інструмент.
П р и нацесенні рисок користуються шта.нгенрейсмусом з точністю
0,05 мм, а встановлення і в и в і р е н н я заготовок в и к о н у ю т ь за індика­
т о р о м . Т о ч н і ш е в с т а н о в л е н н я м о ж н а в и к о н а т и , застосовуючи плоскоп а р а л е л ь н і м і р и д о в ж и н и (плитки) і з а к р і п л ю ю ч и їх у спеціальних
д е р ж а к а х . Р и с к и п р о в о д я т ь неглибокі, а н а к е р н ю в а н н я здійснюють
гострозаточеним кернером з трьома н і ж к а м и , розміщеними під кутом
90° одна до одної.
Р о з м і т к а має точно відповідати розмірам, зазначеним на крес­
л е н н і ; р о з м і ч а л ь н і р и с к и повинні бути д о б р е помітними, не стирати­
ся у процесі о б р о б к и з а г о т о в к и , не п о г і р ш у в а т и з о в н і ш н і й в и г л я д
і не з н и ж у в а т и я к і с т ь д е т а л і , тобто глибина рисок і к е р н о в а н и х за­
глибин має відповідати технічним вимогам.
Дефекти. Н а й ч а с т і ш и м и дефектами при розмічанні є т а к і :
невідповідність
р о з м і р і в розміченої з а г о т о в к и даним креслен­
н я м внаслідок неуважності р о з м і т ч и к а або неточності р о з м і ч а л ь н о г о
інструмента;
неточність встановлення рейсмуса на потрібний р о з м і р , причи­
ною я к о г о є н е у в а ж н і с т ь або
недосвідченість розмітчика, брудна
п о в е р х н я плити або з а г о т о в к и ;
недбале в с т а н о в л е н н я з а г о т о в к и на плиті в р е з у л ь т а т і неточного
вимірювання плити.
Безпека праці. П р и р о з м і ч а л ь н и х роботах необхідно дотриму­
ватися т а к и х п р а в и л безпеки п р а ц і :
встановлення заготовок (деталей) на п л и т у і з н я т т я їх я плити слід
виконувати лише у рукавицях;
заготовки (деталі) і пристрої надійно встановлювати не на к р а ю
плити, а б л и ж ч е до середини;
перед встановленням заготовки (деталі) перевірити плиту на стій­
кість;
49

50.

під час роботи на в і л ь н і (ті, що не використовуються) гострозаточені кінці р и с у в а л о к о б о в ' я з к о в о надягати з а п о б і ж н і пробки або
с п е ц і а л ь н і ковпачки;
мідний к у п о р о с , що використовується д л я ф а р б у в а н н я , нано­
сити л и ш е пензлем, дотримуючись заходів безпеки,
о с к і л ь к и він
отруйний;
слідкувати за тим, щоб проходи н а в к о л о розмічальної плити були
з а в ж д и вільними;
п е р е в і р я т и надійність к р і п л е н н я м о л о т к а н а р у к о я т ц і ;
в и д а л я т и п и л та о к а л и н у з розмічальної плити щ і т к о ю , а з в е л и к и х
п л и т — мітлою;
промащене г а н ч і р ' я і п а п і р складати т і л ь к и у спеціальні метале­
ві я щ и к и з к р и ш к о ю , що щ і л ь н о з а к р и в а є т ь с я .
Р о з д і л У . РУБАННЯ МЕТАЛУ
§ 17. З А Г А Л Ь Н І В І Д О М О С Т І
Р у б а н н я м н а з и в а є т ь с я слюсарна о п е р а ц і я , к о л и з а допомогою
р і з а л ь н о г о (зубила, крейцмейселя та інших) та ударного (слюсарний
м о л о т о к ) інструмента з поверхні заготовки (деталі) видаляють зай­
вий ш а р металу або р о з р у б у ю т ь заготовку на частини.
Р у б а н н я здійснюють тоді, к о л и за умовами виробництва верстатну о б р о б к у в а ж к о в и к о н у в а т и або н е р а ц і о н а л ь н о і коли непотрібна
висока точність о б р о б к и .
Р у б а н н я застосовують д л я видалення (зрубування) із заготовки
в е л и к и х нерівностей (шорсткостей), з н я т т я твердої к і р к и , о к а л и н и ,
з а д и р о к , гострих кутів кромок на л и т и х і ш т а м п о в а н и х д е т а л я х , д л я
в и р у б у в а н н я ш п о н к о в и х п а з і в , м а с т и л ь н и х к а н а в о к , д л я оброблення
р о з к о л и н у д е т а л я х під з в а р ю в а н н я (обробка кромок), з р у б у в а н н я
г о л о в о к з а к л е в д к при видаленні, в и р у б у в а н н я отворів у листовому
м а т е р і а л і . Крім того, р у б а н н я застосовують, коли потрібно від прут­
к о в о г о , штабового чи листового матеріалу відрубати певну ч а с т и н у .
З а г о т о в к у перед р у б а н н я м з а к р і п л ю ю т ь у л е щ а т а х . В е л и к і заго­
т о в к и рубають на плиті або ковадлі, а д у ж е в е л и к і — там ? де вони
знаходяться.
З а л е ж н о від п р и з н а ч е н н я оброблюваної деталі р у б а н н я може бути
чистовим або чорновим. У першому випадку зубилом за один робочий
хід знімають ш а р металу завтовшки від 0,5 до 1 мм, у другому — від
1,5 до 2 мм. Т о ч н і с т ь обробки, що д о с я г а є т ь с я при рубанні, стано­
вить 0,4... 1 мм.
П р и р у б а н н і , як і п р и більшвсті слюсарних операцій (обпилю­
в а н н і , свердлінні, ш а б р у в а н н і , п р и т и р а н н і тощо), здійснюється рі-

51.

о
.
^
р
в
ж
Р и с . 55. Кути різальної частини слюсарного інструмента:
а — з у б и л а ; б — крейцмейселя; в — шабера; е — напилка; д — ножівкового полотна; е — сверд­
л а ; е — розвертки; ж — мітчика
з а н н я — процес в и д а л е н н я р і з а л ь н и м інструментом з оброблюваної
з а г о т о в к и з а й в о г о ш а р у металу' у вигляді с т р у ж к и .
Р і з а л ь н а частина (лезо) будь-якого р і з а л ь н о г о інструмента я в л я є
собою к л и н (зубило, різець) або к і л ь к а к л и н і в (ножівкове полотно,
мітчик, п л а ш к а , ф р е з а , н а п и л о к ) з певними кутами р і з а н н я (рис. 55,
а—ж).
З у б и л о — найпростіший р і з а л ь н и й інструмент, у я к о м у форма
к л и н а в и р а ж е н а особливо чітко (рис. 56, а).
З а л е ж н о від того, як буде з а г о с т р е н о р і з а л ь н и й к л и н (рис. 56,
б), як він буде встановлений щодо п л о щ и н и (поверхні) деталі і як буде
с п р я м о в а н а сила, що р у х а є к л и н у шарові металу, м о ж н а дістати най­
б і л ь ш и й чи найменший в и г р а ш у силі, що в и т р а ч а є т ь с я у процесі
р і з а н н я , з н и з и т и шорсткість п о в е р х н і , з б і л ь ш и т и строк с л у ж б и ін­
струмента.
Ч и м гостріше к л и н , тобто чим менший кут, утворений його сторо­
нами, тим менше з у с и л л я треба п р и к л а с т и д л я його з а г л и б л е н н я у ма­
т е р і а л . Теорією і п р а к т и к о ю р і з а н н я встановлено певні кути загост­
р е н н я р і з а л ь н и х інструментів д л я р і з н и х металів. Елементи та гео­
метрична форма р і з а л ь н о ї частини з у б и л а п о к а з а н і на рис. 57.
Н а оброблюваній заготовці р о з р і з н я ю т ь :
оброблену поверхню
і оброблювану, а т а к о ж поверхню р і з а н н я . Оброблюваною поверхнею
н а з и в а є т ь с я та, з я к о ї зніматиметься ш а р м а т е р і а л у ( с т р у ж к а ) , а об­
робленою — п о в е р х н я , з я к о ї с т р у ж к у з н я т о . П о в е р х н я р і з а н н я —
це п о в е р х н я , що оброблюється на заготовці безпосередньо головною
р і з а л ь н о ю кромкою інструмента.
51

52.

Різальна кромка
різальна
а
Рис. 56. Клин-зубилр (а) та кути
його загострення (б)
\
\0бродлена
поберхня
Рис. 57. Елементи різання й геомет­
рія різальної частини зубила
П о в е р х н я , по я к і й сходить с т р у ж к а при р і з а н н і , н а з и в а є т ь с я пе­
редньою, а п р о т и л е ж н а їй,' з в е р н е н а до обробленої поверхні заготов­
к и , задньою. П е р е т и н передньої та задньої п о в е р х о н ь утворює різаль­
ну к р о м к у , ш и р и н а я к о ї у з у б и л а з в и ч а й н о д о р і в н ю є 15...25 мм.
К у т з а г о с т р е н н я (3 — це кут, утворений передньою і задньою по­
в е р х н я м и інструмента.
Передній к у т у — де к у т м і ж передньою поверхнею і площиною,
проведеною через р і з а л ь н у к р о м к у п е р п е н д и к у л я р н о до обробленої
п о в е р х н і . Ч и м б і л ь ш и й в інструмента передній к у т , тим менше к у т
з а г о с т р е н н я і, відповідно, менше з у с и л л я р і з а н н я , але р і з а л ь н а час­
тина — менш міцна і с т і й к а .
З а д н і й к у т а, що утворюється задньою п о в е р х н е ю і п о в е р х н е ю
0
р і з а н н я , має бути н е в е л и к и м (3...8 ). Я к щ о з у б и л о н а х и л и т и під біль­
шим кутом, воно в р і ж е т ь с я у поверхню, що о б р о б л я є т ь с я ; при мен­
ш и х к у т а х з у б и л о ковзатиме, не здійснюючи р і з а н н я . Цей к у т змен­
ш у є тертя задньої поверхні інструмента по оброблюваній п о в е р х н і .
К у т р і з а н н я б — це к у т м і ж передньою і оброблюваною поверх­
н я м и . Він дорівнює сумі кута з а г о с т р е н н я і заднього, тобто б = Р +
+ а.
Д і я клиноподібного інструмента на оброблюваний метал зміню­
є т ь с я з а л е ж н о від п о л о ж е н н я осі к л и н а і н а п р я м у дії сили Р. Розріз­
н я ю т ь два основних види роботи к л и н а :
вісь к л и н а і н а п р я м дії сили Р п е р п е н д и к у л я р н і до поверхні заго­
товки (заготовка р о з р у б у є т ь с я ) ;
в і с ь к л и н а і н а п р я м дії сили Р утворюють з п о в е р х н е ю з а г о т о в к и
к у т менш як 90° (із з а г о т о в к и з н і м а є т ь с я с т р у ж к а ) .
У д р у г о м у в и п а д к у передня п о в е р х н я к л и н а с т и с к у є з р у б л ю в а н и й
ш а р металу, що з н а х о д и т ь с я перед нею, окремі частки я к о г о зміщу­
ю т ь с я одна відносно одної; к о л и н а п р у ж е н н я , в металі перевищує його
міцність, відбувається з с у в або с к о л ю в а н н я часток, у р е з у л ь т а т і чого
утворюється
стружка.
52

53.

§ 18. ІНСТУМЕНТИ Д Л Я РУБАННЯ
Різальний інструмент.
С л ю с а р н е
з . у б и л о — стальний
с т е р ж е н ь , виготовлений з інструментальної вуглецевої а б о л е г о в а н о ї
сталі (У7А, У8А, 7 Х Ф , 8 Х Ф ) . З у б и л о має три частини: робочу, серед­
ню та у д а р н у (рис. 58, а). Р о б о т а частина 2 з у б и л а має в и г л я д с т е р ж н я
з клиновидною р і з а л ь н о ю частиною (лезом) 1 на к і н ц і , з а г о с т р е н о ю
під певним кутом. У д а р н а частина (бойок) 4 з в у ж е н а д о г о р и , вершина
її з а о к р у г л е н а . За середню частину З з у б и л о тримають під час рубан­
н я . К у т з а г о с т р е н н я в и б и р а ю т ь з а л е ж н о від твердості о б р о б л ю в а н о г о
металу. Рекомендовані кути з а г о с т р е н н я з у б и л а д л я р у б а н н я д е я к и х
матеріалів, град:
Тверді матеріали (тверда сталь, бронза, чавун)
Матеріали середньої твердості (сталь)
М'які матеріали (латунь, мідь, титанові сплави)
Алюмінієві сплави .
70
60
45
35
.
З у б и л о в и г о т о в л я ю т ь з а в д о в ж к и 100, 125, 160,200 мм, ш и р и н а робо­
чої частини відповідно д о р і в н ю є 5, 10, 16 і 20 мм. Р о б о ч у частину з у б и л а
на д о в ж и н і 0,3...0,5 з а г а р т о в у ю т ь і в і д п у с к а ю т ь . П і с л я термічної об­
р о б к и твердість р і з а л ь н о ї к р о м к и має бути 53...59 Н И С е , а бойка —
35...45 Н И С е .
Д л я в и п р о б у в а н н я з у б и л а на міцність і с т і й к і с т ь ним в і д р у б у ю т ь
з а т и с н у т у у л е щ а т а смугу зі сталі м а р к и Стб з а в т о в ш к и 3 мм і завшир­
ш к и 50 мм. П і с л я в и п р о б у в а н н я на лезі з у б и л а не п о в и н н о бути вм'я­
тин, в и к р и ш е н и х місць і помітних слідів з а т у п л е н н я .
С т у п і н ь з а г а р т у в а н н я з у б и л а м о ж н а в и з н а ч и т и старим н а п и л к о м ,
я к и м п р о в о д я т ь п о з а г а р т о в а н і й частині. Я к щ о при цьому н а п и л о к н е
з н і м а є с т р у ж к у із з а г а р т о в а н о ї частини з у б и л а (на ній з а л и ш а ю т ь с я
т і л ь к и ледь помітні р и с к и ) , з а г а р т у в а н н я вико­
нано добре.
К р е й ц м е й с е л ь
(рис. 58, б ) відрізня­
ється від з у б и л а р і з а л ь н о ю к р о м к о ю . Він при­
значений д л я в и р у б у в а н н я в у з ь к и х к а н а в о к ,
шпонкових п а з і в тощо. О д н а к досить часто ним
к о р и с т у ю т ь с я д л я з р у б у в а н н я поверхневого ша­
ру з ш и р о к о ї п л и т и : спочатку крейцмейселем
п р о р у б у ю т ь к а н а в к и , а виступи, що з а л и ш и л и с я ,
зрубують зубилом. Крейцмейселі виготовляють
з тих самих м а т е р і а л і в , що й з у б и л а . З н а ч е н н я
к у т і в з а г о с т р е н н я і твердості робочих та удар­
них, частин к р е й ц м е й с е л я і з у б и л а мають бути
однакові.
Рис. 58.. Інструменти для рубання:
а — з у б и л о ; б — крейцмейсель; в — канавковий крейцмейсель
Ц
б
в
53

54.

Рис. 59. Загострювання зубила
на загострювальиому верстаті
(о) та встановлення підручни­
ка (б, в):
1 — шліфувальний круг: 2 — пружи­
на; З — г а й к а - б а р а н е ц ь ; 4 — екранчик; 5 — пас; 6 — шків; 7 — вал; 8 —
м а г н і т н и й п у с к а ч (кнопка); 9 — ван­
ночка д л я о х о л о д н о ї р і д и н а ; 10 —
р е г у л ю в а л ь н и й б о л т ; // — пересув­
ний п і д р у ч н и к
Д л я в и р у б у в а н н я про­
фільних
к а н а в о к — півк р у г л и х , д в о г р а н н и х та ін­
ших — застосовують
спе­
ціальні крейцмейселі, які
називаються к а н а в к о в и м и (рис. 58, в); вони
в і д р і з н я ю т ь с я від крейцмейселя л и ш е формою рі­
зальної кромки. Канавкові
крейцмейселі виготовляють
зі сталі У8А з а в д о в ж к и 80,
100, 120, 150, 200, 300 і
350 мм, з радіусом заокруг­
л е н н я 1; 1,5; 2; 2,5 і 3 мм.
З а г о с т р ю в а н н я і н с т р у м е н т а н а верстаті вручну. З а г о с т р і р в а н н я
зубил і крейцмейселів здійснюють на з а г о с т р ю в а л ь и о м у верстаті
(рис. 59, а). Д л я з а г о с т р ю в а н н я з у б и л о чи крейцмейсель н а к л а д а ю т ь
на пересувний п і д р у ч н и к 11 і з л е г к и м натиском п о в і л ь н о пересувають
по всій ширині ш л і ф у в а л ь н о г о к р у г а , періодично повертаючи інстру­
мент то одним то іншим боком. Не слід с и л ь н о н а т и с к а т и на заточу­
в а н и й інструмент, бо це призводить до п е р е г р і в а н н я р і з а л ь н о ї к р о м к и ,
в р езу льт ат і чого л е з о в т р а ч а є п е р в и н н у твердість.
П е р е д з а г о с т р е н н я м інструмента п і д р у ч н и к встановлюють якомога
б л и ж ч е до ш л і ф у в а л ь н о г о к р у г а (рис. 59, б). З а з о р м і ж п і д р у ч н и к о м
і з а г о с т р ю в а л ь н и м к р у г о м має бути не більш 2...З мм, щоб загострю­
ваний інструмент не зміг потрапити м і ж к ру г ом і підручником (рис. 59,
в). З а г о с т р ю в а т и н а й к р а щ е з о х о л о д ж у в а н н я м водою, в я к у додано 5 %
соди або на вологому к р у з і . Н е д о т р и м а н н я цієї умови в и к л и к а є підви­
щ е н н я н а г р і в а н н я , відпуск і з м е н ш е н н я твердості інструмента, а отже,
і С Т І Й К О С Т І в роботі. Б о к о в і гр а ні п і с л я з а г о с т р е н н я мають бути плос­
кими, однаковими за ш и р и н о ю і з однаковими кутами н а х и л у .
Перевірка к у т а з а г о с т р е н н я і н с т р у м е н т а . П і с л я з а г о с т р ю в а н н я зу­
била чи к р е й ц м е й с е л я з р і з а л ь н и х кромок знімають з а д и р к и . К у т за­
г о с т р е н н я п е р е в і р я ю т ь шаблоном — п л а с т и н к а м и з кутовими в и р і з а м и
70, 60, 45 і 35° (рис. 60, а, б).
54

55.

4
Н а й д о с к о н а л і ш и м є п р и л а д , що дає змогу
п е р е в і р я т и різні р і з а л ь н і інструменти (зубила,
крейцмейселі, свердла тощо). П р и л а д (рис. 6 1 ,
я) с к л а д а є т ь с я з основного диска 1 0 75 мм
з градуйованою ш к а л о ю від 10 до 140°, диска
2, я к и й обертається на гвинті-осі З, стопорного
гвинта 4 і установочної р и с к и 5. Спосіб вимі­
р ю в а н н я к у т а з а г о с т р е н н я з у б и л а д л я ме­
талів середньої твердості (сталь) подано на
рис. 6 1 , б.
Слюсарний молоток — це інструмент д л я
ударних робіт. Він має ударник і р у к о я т к у .
Молотки виготовляють двох т и п і в : з квадрат­
ним (рис. 62, а) і к р у г л и м (рис. 62, б) бойками.
Основною х а р а к т е р и с т и к о ю молотка є його
Рис. 60. Шаблон {а) та
маса.
перевірка ним кута заго­
С л ю с а р н і
молотки з круглим
стрення зубила (б)
б о й к о м виготовляють шести номерів. Мо­
л о т к и ^ 1 масою 200 г рекомендується застосовувати д л я інструмен­
т а л ь н и х робіт, а т а к о ж д л я р о з м і ч а н н я і в и п р я м л я н н я ; молотки № 2
(400 г), № 3 (500 г) і № 4 (600 г) — д л я слюсарних робіт; молотки
№ 5 (800 г) і № 6 (1000 г) застосовують рідко (при ремонтних робо­
тах).
С л ю с а р н і
м о л о т к и
з
к в а д р а т н и м
б о й к о м
виготовляють восьми номерів: № 1 (50 г), № 2 (100 г), № 3 (200 г) —
Ф70
Нас і чка
Товщино 3,5
Товщина 15
а
Рис. 61. Прилад для перевірки елементів різальних інструментів;
а__
б у д о в а ; б — прийом вимірювання

56.

Рис, 62. Молотки з квадратним (а) і круглим (б) бойками; схеми розклинюван­
ня рукояток (в)
д л я слюсарно-інструментальних робіт; № 4 (400 г), № 5 (500 г) і № 6
(600 г) — д л я с л ю с а р н и х робіт: р у б а н н я , з г и н а н н я , к л е п а н н я та і н . ;
№ 7 (800 г) і № 8 ( 1 0 0 0 т ) з а с т о с о в у ю т ь рідко (при в и к о н а н н і ремонт­
них робіт). Д л я в а ж к и х робіт застосовують молотки масою 4 . . . 16 кг,
я к і н а з и в а ю т ь с я кувалдами.
П р о т и л е ж н и й бойку 1 к і н е ц ь молотка н а з и в а є т ь с я носком 3. Н о с о к
має клиноподібну форму, з а о к р у г л е н у на к і н ц і . Н о с к о м к о р и с т у ю т ь с я
п р и в и п р я м л я н н і , р о з к л и н у в а н н і тощо. Б о й к о м н а н о с я т ь удари п о
з у б и л у або крейцмейселю. Робочі частини молотка (бойок квадратної чи
клиноподібної форми) термічно о б р о б л я ю т ь до твердості 4 9 . . . 5 6 Н И С е .
В и г о т о в л я ю т ь молотки зі сталей 50 і 40Х та і н с т р у м е н т а л ь н и х вуг­
л е ц е в и х сталей м а р о к У7 та У 8 . У середній частині молотка є отвір
о в а л ь н о ї форми д л я в с т а в л я н н я р у к о я т к и .
Р у к о я т к у 4 молотка в и г о т о в л я ю т ь з твердої деревини ( к и з и л , горо­
бина, дуб, клен, граб, ясен, береза) або із синтетичних м а т е р і а л і в . Ру­
к о я т к а має о в а л ь н и й п е р е р і з ; в і л ь н и й її к і н е ц ь у 1,5 р а з а товще к і н ц я ,
на якому насаджено ударник.
Кінець 2, на який насаджують ударник, розклинюють дерев'яним
к л и н о м , з м а щ е н и м с т о л я р н и м клеєм, або металевим к л и н о м , на я к о м у
р о б л я т ь насічки ( й о р ж і ) . Т о в щ и н а к л и н і в у в у з ь к і й частині дорівнює
0 , 8 . . . 1,5 мм, а в ш и р о к і й — 2,5...6 мм.
Я к щ о отвір молотка передбачено л и ш е з боковим р о з ш и р е н н я м , то
з а б и в а ю т ь один п о з д о в ж н і й к л и н ; я к щ о р о з ш и р е н н я передбачено
в з д о в ж отвору, то з а б и в а ю т ь два к л и н и (див. рис. 62, в)\ я к щ о розши­
р е н н я буде в усі боки, з а б и в а ю т ь три стальних або три д е р е в ' я н и х
к л и н и , розміщуючи два п а р а л е л ь н о , а третій — п е р п е н д и к у л я р н о до
н и х . П р а в и л ь н о н а с а д ж е н и м в в а ж а є т ь с я молоток, у я к о г о вісь рукоят­
ки утворює з віссю м о л о т к а п р я м и й кут.
К р і м з в и ч а й н и х с т а л ь н и х молотків при потребі, н а п р и к л а д при
с к л а д а н н і м а ш и н , застосовують т а к з в а н і «м'які» молотки зі в с т а в к а м и
з міді, фібри, свинцю та алюмінієвих сплавів (рис. 6 3 , а). П р и ударах,
я к і наносять «м'яким» молотком, п о в е р х н я м а т е р і а л у з а г о т о в к и м а й ж е
$6
•ЯВИ

57.

2
Рис. 63. Молотки:
а — зі вставками з м ' я к о г о м е т а л у ; б — д е р е в ' ­
яний ( к и я н к а )
Рис. 64.
гумовим
ником
Молоток з
накостиль-
не п о ш к о д ж у є т ь с я . Ч е р е з дефіцитність міді, свинцю і ш в и д к і й спра­
цьованості ці молотки малоефективні і не з а в ж д и зручні в е к с п л у а т а ц і ї .
З метою економії металів мідні чи свинцеві вставки замінюють на гу­
мові, дешевші й ефективніші в роботі. Т а к и й молоток має с т а л ь н и й
к о р п у с 1 (рис. 64), на ц и л і нд р ич ні кінці я к о г о надіто н а к о с т и л ь ники 2 з твердої гуми. Гумові н а к о с т и л ь н и к и досить стійкі проти уда­
рів і при с п р а ц ь о в у в а н н і л е г к о замінюються новими. Молотки цієї
к о н с т р у к ц і ї застосовують п р и точних с к л а д а л ь н и х роботах, особливо,
к о л и треба п р а ц ю в а т и з д е т а л я м и незначної твердості.
І н к о л и , н а п р и к л а д п р и виготовленні виробів з тонкої листової
с т а л і , застосовують д е р е в ' я н і м о л о т к и — к и я н к и (рис. 6 3 , б), які бу­
вають з к р у г л и м або п р я м о к у т н и м у д а р н и к о м .
§ 19. П Р О Ц Е С РУБАННЯ
Лещата. П р и рубанні в и к о р и с т о в у ю т ь міцні й в а ж к і поворотні
й неповоротні л е щ а т а з п а р а л е л ь н и м и г у б к а м и , п р и в а ж к і й к о в а л ь с ь к і й
роботі стільцеві, я к і п р и к р і п л ю ю т ь на с п е ц і а л ь н і й тумбі.
Положення корпуса і нїг. П р а в и л ь н е п о л о ж е н н я к о р п у с а і утриман­
ня (хватка) інструмента при р у б а н н і — в а ж л и в і умови високопродук­
тивної п р а ц і . П р и р у б а н н і металу з у б и л о м п о л о ж е н н я к о р п у с а і ніг
має забезпечити н а й б і л ь ш у с т і й к і с т ь працюючого при нанесенні у д а р у .
П о л о ж е н н я робочого п р и р у б а н н і з у б и л о м буде п р а в и л ь н и м , як­
що його к о р п у с в и п р я м л е н и й і розміщений впівоберта до осі л е щ а т
(рис. 65, а ) , а л і в а нога виставлена на п і в к р о к у вперед (рис. 65, б).
Тримання (хватка) зубила. З у б и л о б е р у т ь у л і в у р у к у за середню
частину на відстані 15...20 мм від к і н ц я ударної частини; с и л ь н о стис­
к у в а т и в руці з у б и л о не слід. У д а р и н а н о с я т ь п р а в о ю р у к о ю . П р и ру­
х а х правої р у к и , щ о наносить удари п о з у б и л у , л і в а р у к а відіграє р о л ь
б а л а н с у при послідовному встановленні інструмента.
57

58.

Р и с . 65. Положення корпуса (а) і ніг (б)
під час рубання
П р и м і т к а . При рубанні металу за­
стосовуй сітку і користуйся захисними оку­
лярами.
Тримання (хватка) молотка. Мо­
лоток беруть п р а в о ю р у к о ю за руко­
я т к у на відстані 15...ЗО мм від віль­
ного к і н ц я , охоплюючи р у к о я т к у чо­
тирма п а л ь ц я м и і п р и т и с к у ю ч и до
долоні, в е л и к и й п а л е ц ь н а к л а д а ю т ь
на в к а з і в н и й . Усі п а л ь ц і залиша­
ються в т а к о м у п о л о ж е н н і при зама­
хові та у д а р і . Ц и м способом тримають
молоток при т а к з в а н о м у нанесенні
кистьового у д а р у без р о з т и с к а н н я па­
л ь ц і в (рис. 66, а). П р и іншій хватці
на п о ч а т к у з а м а х у м і з и н е ц ь , безімен­
ний і середній пальці поступово розти­
с к а ю т ь і р у к о я т к у молотка охоплюють
л и ш е в к а з і в н и м і великим п а л ь ц я м и . Потім розтисиуті п а л ь ц і сти­
с к у ю т ь і прискорюють рух р у к и в н и з . У ре з у л ь та ті удар виходить
с и л ь н и м . Ц е й спосіб х в а т к и застосовують п р и т а к з в а н о м у нанесенні
у д а р у з р о з т и с к а н н я м п а л ь ц і в (рис. 66, б).
У д а р и молотком. Я к і с т ь і п р о д у к т и в н і с т ь р у б а н н я з а л е ж а т ь від
х а р а к т е р у з а м а х у та у д а р у молотком. Удар може бути кистьовим, лік­
ть о ви м або плечовим.
П р и к и с т ь о в о м у ударі (рис. 67, а ) з а м а х молотком здійсню­
ють л и ш е за р а х у н о к з г и н а н н я кисті р у к и . П р и цьому кисть у з а п ' я с т і
з г и н а ю т ь до в і д к а з у , розтиснувши з л е г к а п а л ь ц і , к р і м в е л и к о г о і вка­
з і в н о г о (при цьому мізинець не сходить з р у к о я т к и молотка). Потім
п а л ь ц і стискують і н а н о с я т ь ударі К и с т ь о в и й удар застосовують при
в и к о н а н н і точних робіт, л е г к о м у р у б а н н і , з р у б у в а н н і тонких ш а р і в
м е т а л у тощо.
Н а н о с я ч и л і к т ь о в и й удар (рис. 67, б), р у к у з г и н а ю т ь у лік­
т і . П р и з а м а х у діють п а л ь ц і р у к и , які р о з т и с к а ю т ь і стискають, кисть
(рух її вверх, а потім вниз) і п е р е д п л і ч ч я . Щоб нанести с и л ь н и й удар,
р у к у р о з г и н а ю т ь досить ш в и д к о . Ц и м ударом к о р и с т у ю т ь с я п р и зви­
чайному р у б а н н і , з р у б у в а н н і ш а р у металу середньої товщини або при
прорубуванні пазів і канавок.
Прк п л е ч о в о м у ударі (рис. 67, в ) р у к а р у х а є т ь с я в плечі.
П р и цьому з в е л и к и м замахом н а н о с я т ь м а к с и м а л ь н о ї сили удар з
плеча. В ц ь о м у ударі беруть участь плече, передпліччя і кисть. Пле­
човим ударом к о р и с т у ю т ь с я при знятті товстого ш а р у металу і оброб­
ленні великих поверхонь.
58

59.

Сила у д а р у
м а є в і д п о в і д а т и ха­
рактеру роботи,
а
т а к о ж масі
мо­
л о т к а (чим в а ж ч е м о л о т о к , т и м силь­
ніший
(чим
удар),
вона
удар),
довжині
довша,
довжині
рукоятки
тим
руки
сильніший
працюючого
(чим д о в ш а р у к а і в и щ е з а м а х ,
сильніший
діють
удар).
обома
руками
тим
рубанні
При
узгоджено
(синхронно), влучно наносять удари
правою рукою, переміщуючи
зуби­
ло лівою рукою.
Кут
встановлення
зубила
при
^
р у б а н н і в л е щ а т а х р е г у л ю ю т ь так,
"~
Р и с > 66>
щ о б ЛЄЗО з н а х о д и л о с я н а ЛІНІЇ ЗНЯТтя с т р у ж к и , а П о з д о в ж н я вісь с т е р ж -
без розтискання (а) і
ий з у б и л а р о з м і щ у в а л а с я п і д к у т о м
ЗО...35° д о
оброблюваної
#
Тримання (хватка) молотка
з розтискан­
ням (б) пальців
поверхні
(рис.
68, а ) з а г о т о в к и і п і д к у т о м 45° д о п о з д о в ж н ь о ї о с і г у б о к л е щ а т
(рис.
68, б). П р и м е н ш о м у к у т і н а х и л у з у б и л о з і с к о в з у в а т и м е , а п р и
більшому — з а н а д т о заглиблюватиметься в метал,
в н а с л і д о к ч о г о об­
роблена поверхня буде нерівною.
Кут нахилу зубила при рубанні не
вимірюють — досвідчений
за
слюсар
навичкою
відчуває
нахил
і
ре­
гулює положення зубила рухом лівої руки.
Під час р у б а н н я д и в л я т ь с я на
бойок,
як це часто робить
різальну частину зубила,
учень-слюсар,
і
а
не на
с л і д к у ю т ь за правильним
п о л о ж е н н я м л е з а . Удари наносять по центру б о й к а сильно, впевнено
і влучно. Цю навичку набувають після тренування.
Вибір маси молотка. З а м а с о ю с л ю с а р н и й м о л о т о к в и б и р а ю т ь за­
л е ж н о в і д р о з м і р у з у б и л а ( з р о з р а х у н к у 4 0 г н а 1 м м ш и р и н и л е з а зуби­
ла) і товщини ш а р у металу, що знімається
о
6
(звичайно товщина стружки
в
Рис. 67. Удари молотком:
а — кистьовий; б — ліктьовий; в — плечовий
59

60.

Рис. 68, Правильне встановлення зубила при рубанні в лещатах:
а — н а х и л з у б и л а до о б р о б л ю в а н о ї п о в е р х н і ; б — н а х и л з у б и л а до п о з д о в ж н ь о ї о с і
губок лещат
становить 1 . . . 2 м м ) . П р и роботі крейцмейселем масу молотка прий­
мають з р о з р а х у н к у 80 г на 1 мм ш и р и н и л е з а . В р а х о в у ю т ь т а к о ж фі­
з и ч н у с и л у п р а ц ю ю ч о г о . Маса молотка д л я у ч н я має бути б л и з ь к о 400 г,
д л я молодого робочого (16... 17 років) — 500 г, д л я дорослого робочо­
го — 600...800 г. Удар здійснюють не за р а х у н о к з а й в и х з у с и л ь , що
веде до ш в и д к о г о стомлення, а за р а х у н о к п р и с к о р е н о г о падіння мо­
л о т к а . В момент н а н е с е н н я у д а р у р у к о я т к у молотка міцно стискають
п а л ь ц я м и , молоток, щ о с л а б о у т р и м у є т ь с я , при неточному ударі може
відскочити вбік, що д у ж е небезпечно.
§ 20. ПРИЙОМИ РУБАННЯ
Робота зубилом в р у ч н у потребує в и к о н а н н я основних п р а в и л ру­
б а н н я і відповідної тренованості.
Розрубування металу. П р и р о з р у б у в а н н і металу з у б и л о встанов­
люють в е р т и к а л ь н о (рис. 69) і р у б а ю т ь плечовим ударом. Л и с т о в и й
метал з а в т о в ш к и до 2 мм р о з р у б у ю т ь з одного удару. П р и цьому під
нього підкладають п і д к л а д к у з м ' я к о ї сталі. Л и с т о в и й метал з а в т о в ш к и
більш як 2 мм або штабовий матеріал надрубують п р и б л и з н о на поло­
в и н у товщини з обох боків, а потім л а м а ю т ь , п е р е г и н а ю ч и його то в
один бік, то в Шший, або відбивають.
Вирубування заготовок з листового металу. П і с л я р о з м і ч а н н я кон­
тура виготовлюваної деталі з а г о т о в к у к л а д у т ь на п л и т у і з н і м а ю т ь ви­
р у б у в а н н я м (не по л і н і ї розмітки, а відступивши від неї 2...З мм — при­
п у с к на обпилювання) в т а к і й послідовності:
встановлюють з у б и л о п о х и л о так, щоб л е з о б у л о с п р я м о в а н е в з д о в ж
розмічальної р и с к и (рис. 70, а);
з у б и л у надають в е р т и к а л ь н о г о п о л о ж е н н я і н а н о с я т ь молотком
л е г к і удари, надрубуючи по к о н т у р у (рис. 70, б);
рубають по к о н т у р у , наносячи по з у б и л у с и л ь н і удари; при пере­
с т а в л я н н і з у б и л а частину леза з а л и ш а ю т ь у п р о р у б а н і й к а н а в ц і , а
з у б и л о з п о х и л о г о п о л о ж е н н я знову переводять у в е р т и к а л ь н е і на60

61.

Рис. 69. Розрубування смуги
на ковадлі
Рис. 70. Початок (а) і кінець (б)
встановлення зубила при рубанні
листового металу й надрубування
за контуром (в)
носять наступний у д а р ; т а к р о б л я т ь безперервно д о к і н ц я ( з а м и к а н н я )
розмічальної р и с к и ;
перевернувши лист, п р о р у б у ю т ь метал по чітко визначеному на про­
т и л е ж н о м у боці к о н т у р у (рис. 70, в)\
з н о в у перевертають лист і з а к і н ч у ю т ь р у б а н н я (рис. 7 1 , а); я к щ о
л и с т відносно тонкий і п р о р у б а н и й достатньо, з а г о т о в к у вибива­
ють молотком (рис. 7 1 , б).
П р и р у б а н н і з у б и л о м із з а о к р у г л е н и м лезом (рис. 72, а) к а н а в к а
утворюється р і в н а , а при рубанні з у б и л о м із п р я м и м лезом (рис. 72,
б) — сходинкою.
Рубання листового і штабового металу в и к о н у ю т ь у л е щ а т а х . Ру­
б а н н я листового м а т е р і а л у , як п р а в и л о , ведуть на рівні губок л е щ а т .
З а г о т о в к у (виріб) міцно з а т и с к у ю т ь у л е щ а т а х т а к , щоб р о з м і ч а л ь н а
л і н і я з б і г а л а с я з рівнем губок.
З у б и л о встановлюють д о к р а ю з а г о т о в к и т а к , щоб р і з а л ь н а к р о м к а
була на поверхні двох губок, а середина р і з а л ь н о ї к р о м к и була на
Р и с 71, Вирубування заготовки з листового
металу:
а — п р о р у б у в а н н я з а г о т о в к и по к о н т у р у ; б — в и б и в а н «
її я з а г о т о в к и молотком
Рис. 72. Зубила з за­
округленими (а) і прями­
ми (б) лезами
61

62.

Рис. 73. Рубання листового металу в лещатах:
а, б — нахил зубила відповідно до оброблюваної
поверхні та осі губок
Рис. 74. Рубання за роз­
мічальними рисками
2/3 д о в ж и н и обрубуваної.
Кут
н а х и л у з у б и л а д о оброблюваної
поверхні має бути ЗО...35° (рис. 73, а ) , а до осі губок л е щ а т — 45°
(рис. 73, б). Л е з о з у б и л а при цьому йде н а в к і с губок л е щ а т і с т р у ж к а
з л е г к а в ' є т ь с я . П і с л я з н я т т я п е р ш о г о ш а р у м е т а л у з а г о т о в к у перестав­
л я ю т ь вище губок л е щ а т на 1,5...2 мм, з р у б у ю т ь наступний ш а р і т. д.
Р у б а н н я за р о зм і ч а л ь ни ми р и с к а м и (рис. 74) н а й с к л а д н і ш а опера­
ц і я . На з а г о т о в к у попередньо н а н о с я т ь р и с к и на відстані 1,5...2 мм
одна від одної, а на т о р ц я х р о б л я т ь скоси (фаски) під кутом 45°, що по­
л е г ш у ю т ь в с т а н о в л е н н я з у б и л а і з а п о б і г а ю т ь в і д к о л ю в а н н ю к р а ю при
рубанні крихких матеріалів. Заготовку затискують в лещатах так,
щоб було видно р о з м і ч а л ь н і р и с к и . Р у б а ю т ь строго по р о з м і ч а л ь н и х
р и с к а х . П е р ш и й удар н а н о с я т ь при г о р и з о н т а л ь н о м у п о л о ж е н н і зуби­
л а . П о д а л ь ш е р у б а н н я здійснюють п р и н а х и л і з у б и л а на 25...30°. Ос­
танній чистовий ш а р має бути з а в т о в ш к и не б і л ь ш як 0,5...0,7 мм.
Рубання широких поверхонь т р у д о м і с т к а і м а л о п р о д у к т и в н а опе­
р а ц і я , щ о застосовується тоді, к о л и н е м о ж л и в о з н я т и ш а р м е т а л у н а
с т р у г а л ь н о м у або ф р е з е р н о м у верстаті.
Р о б о т у з д і й с н ю ю т ь у три прийоми. П о п е р е д н ь о на двох протилеж­
них т о р ц я х з а г о т о в к и з р у б у ю т ь т р о х и металу, р о б л я ч и фаски (скоси)
під кутом ЗО...45°, а на двох п р о т и л е ж н и х бокових торцях н а н о с я т ь
р и с к и , відмічаючи г л и б и н у
кожного
робочого
ходу.
Потім на ш и р о к і й поверхні
заготовки наносять пара­
л е л ь н і р и с к и , відстань м і ж
якими
дорівнює
ширині
р і з а л ь н о ї кромки крейцмейселя, і заготовку затискують
у лещатах.
П і с л я цього крейцмей­
селем попередньо прору­
Рис. 75. Рубання широких поверхонь:
бують
вузькі
канавки
а — прорубування канавок крейцмейселем; б — зру­
( р и с 75, а), а потім зубибування виступів зубилом
62

63.

л о м з р у б у ю т ь виступи, що з а л и ш и л и с я м і ж к а н а в к а м и (рис. 75, б).
П і с л я з р у б у в а н н я виступів в и к о н у ю т ь остаточну обробку.
Такий
спосіб (попереднє п р о р у б у в а н н я к а н а в о к на ш и р о к и х деталях) з н а ч н о
п о л е г ш у є і п р и с к о р ю є рубання. На з а г о т о в к а х з чавуну, бронзи та
інших крихких металів, щ о б з а п о б і г т и відколюванню к р а ї в , р о б л я т ь
ф а с к и на відстані 0,5 мм від "розмічальної р и с к и .
Вирубування криволінійних мастильних канавок і пазів ( р и с . 76, а,
б) здійснюють т а к . Спочатку на п о в е р х н ю з а г о т о в к и н а н о с я т ь р и с к и ,
потім крейцмейселрм за один робочий п р о х і д п р о р у б у ю т ь к а н а в к и
з а в г л и б ш к и 1,5...2 мм. Утворені п і с л я р у б а н н я нерівності вида­
л я ю т ь к а н а в о ч н и к о м , надаючи к а н а в к а м однакової ш и р и н и і гли­
бини по всій д о в ж и н і з а г о т о в к и . Г л и б и н у к а н а в о к п е р е в і р я ю т ь
шаблоном.
П р и рубанні кольорових с п л а в і в р е к о м е н д у є т ь с я р і з а л ь н у ч а с т и н у
з у б и л а трохи змочувати м и л ь н о ю водою або п р о т и р а т и промащеною
г а н ч і р к о ю , а п р и рубанні алюмінію — с к и п и д а р о м . Це с п р и я є збіль­
шенню стійкості р і з а л ь н о ї частини з у б и л а до чергового з а г о с т р е н н я .
Безпека праці. П р и р у ч н о м у р у б а н н і металів с л і д д о т р и м у в а т и с ь
таких п р а в и л б е з п е к и :
р у к о я т к а ручного с л ю с а р н о г о молотка має бути добре з а к р і п л е н а
і не мати р о з к о л и н ;
при р у б а н н і з у б и л о м і крейцмей-
Рис. 76. Вирубування мастильних
канавок і пазів на плоскій (а) та
угнутій
(б) поверхнях
Рис. 77. Запобіжні пристрої, що застосовуються під час рубання:
а— щ и т о к ; б — к о з и р о к ; в — шайба
6'і

64.

д л я з а п о б і г а н н я п о ш к о д ж е н н ю р у к (при незручних роботах, а
т а к о ж в період н а в ч а н н я ) на к и с т ь р у к и слід н а д я г а т и з а п о б і ж н и й
к о з и р о к (рис. 77, б), а на з у б и л о — з а п о б і ж н у г у м о в у ш а й б у (рис. 77, в).
§ 21. М Е Х А Н І З А Ц І Я РУБАННЯ
Р у ч н е р у б а н н я п р и можливості замінюють обробкою на металооб­
робних верстатах ( с т р у г а н н я , ф р е з е р у в а н н я ) , обробкою за допомогою
а б р а з и в н и х інструментів, ручних м е х а н і з о в а н и х інструментів і при­
строїв.
Д о ручних м е х а н і з о в а н и х інструментів н а л е ж а т ь пневматичні т а
електричні р у б а л ь н і м о л о т к и .
П н е в м а т и ч н и й
р у б а л ь н и й
м о л о т о к
РМ-5
(рис. 78) с к л а д а є т ь с я з к о р п у с а , бойка, з о л о т н и к а і р у к о я т к и з пус­
ковим пристроєм. Стиснуте п о в і т р я з цехової магістралі к р і з ь гумовий
ш л а н г і штуцер 1 надходить до р у к о я т к и м о л о т к а . Слюсар бере однією
р у к о ю за р у к о я т к у , а д р у г о ю у т р и м у є ствол, с п р я м о в у ю ч и р у х з у б и л а
(рис. 79, а, б).
П р и натисканні на курок З (рис. 78) в і д к р и в а є т ь с я к л а п а н 2 і по­
в і т р я під тиском 5....6 к П а з магістралі к р і з ь штуцер 1 надходить у
ц и л і н д р . З а л е ж н о від п о л о ж е н н я з о л о т н и к а 4 п о в і т р я к а н а л а м и внут­
р і ш н ь о г о к о р п у с а п о т р а п л я є в к а м е р у 5 робочого ходу або в каме­
ру б зворотного ходу. У першому в и п а д к у п о в і т р я ш т о в х а є у д а р н и к 7
п р а в о р у ч і він б'є по хвостовику робочого інструмента. В кінці робо­
чого ходу з о л о т н и к під тиском п о в і т р я з м і щ у є т ь с я , п о в і т р я п о т р а п л я є
в к а м е р у 6 — здійснюється зворотний хід. Потім ц и к л роботи повторю­
є т ь с я . Молоток в в о д я т ь у роботу п і с л я н а т и с к а н н я на о б р о б л ю в а н у
поверхню р і з а л ь н о ю кромкою інструмента.
64

65.

5
Рис. 79. Триманья рубального молотка (а) і робота ним (б)
Я к інструменти д л я р у б а н н я пневматичним молотком використо­
вують с п е ц і а л ь н і з у б и л а . П р о д у к т и в н і с т ь р у б а н н я п р и к о р и с т у в а н н і
м е х а н і з о в а н и м інструментом п і д в и щ у є т ь с я в 4...5 р а з і в .
В е л е к т р и ч н и х м о л о т к а х о б е р т а н н я в а л а е л е к т р о д в и г у н а , вмонтова­
ного в к о р п у с , перетворюється у зворотно-поступальний р у х у д а р н и к а ,
на к і н ц і я к о г о з а к р і п л е н о з у б и л о чи інший інструмент.
Б е з п е к а п р а ц і . П р и к о р и с т у в а н н і пневматичним молотком слід
дотримуватися т а к и х вимог безпеки:
перед початком роботи вивчити п р а в и л а б е з п е к и ;
повторити з а г а л ь н і прийоми і способи підготовки п н е в м а т и ч н о г о
інструмента;
протерти отвір в т у л к и і хвостовик з у б и л а ; п е р е в і р и т и п о л о ж е н н я
в т у л к и , я к а має бути щ і л ь н о п о с а д ж е н а в отвір, а потім встановити у
в т у л к у з у б и л о з і щ і л ь н о ю посадкою;
продути стиснутим п о в і т р я м пневматичний молоток;
з а л и т и мастило через с п е ц і а л ь н и й отвір у к о р п у с і молотка, натис­
нути к у р о к і через відкритий отвір вводити м а с т и л о у в н у т р і ш н і робо­
чі частини;
н а д я г н у т и р у к а в и ц і і з а х и с н і о к у л я р и ; п р и й н я т и робоче п о л о ж е н н я ;
взяти правою рукою за рукоятку, наклавши великий палець на курок,
а л і в о ю р у к о ю охопити к о р п у с молотка (рис. 79, а);
з у б и л о під час р у б а н н я ставити під кутом ЗО...35° до оброблюваної
поверхні, р у б а н н я здійснювати т і л ь к и гостро заточеним зубилом;
включати пневматичний молоток т і л ь к и п і с л я в с т а н о в л е н н я ін­
струмента в робоче п о л о ж е н н я ; холостий хід інструмента не дозволя­
ється;
при підключанні ш л а н г а стиснуте п о в і т р я має бути в и м к н у т е ;
не м о ж н а тримати пневматичний молоток за ш л а н г або робочий
інструмент;
при перенесенні пневматичного молотка не м о ж н а д о п у с к а т и натя­
гу, п е т л я н н я і п е р е к р у ч у в а н н я ш л а н г а ;
3 4-1664
65

66.

п і с л я з а в е р ш е н н я роботи п е р е к р и т и трубопроводні к р а н и і від­
ключити пневматичний молоток від п о в і т р я н о ї магістралі, в и й н я т и
робочий інструмент, очистити молоток від п и л у , бруду і протерти, ре­
тельно змастити ш л а н г .
Р о з д і л VI. ВИПРЯМЛЯННЯ ТА РИХТУВАННЯ МЕТАЛУ
(ХОЛОДНИМ С П О С О Б О М ]
§ 22. ЗАГАЛЬНІ В І Д О М О С Т І
В и п р я м л я н н я та р и х т у в а н н я — це операції з в и п р я м л е н н я металу,
заготовок і деталей, що мають в м ' я т и н и , випини, х в и л я с т і с т ь , жолоб­
л е н н я , в и к р и в л е н н я тощо. Ці операції мають одне й те саме призна­
чення, але р і з н я т ь с я прийомами в и к о н а н н я та інструментами і засто­
совуваними п р и с т р о я м и .
Листовий матеріал і заготовки з нього можуть ж о л о б и т и с я по к р а я х
і всередині, мати згини і місцеві нерівності у в и г л я д і в м ' я т и н та випи­
нів р і з н и х форм. П р и р о з г л я д і деформованих заготовок можна поміти­
ти, що увігнутий бік їх коротший за випнутий. В о л о к н а на випнутому
боці р о з т я г н е н і , а на угнутому стиснуті.
Метал піддають в и п р я м л я н н ю як у холодному, т а к і в нагрітому
стані. Вибір способу з а л е ж и т ь від прогину, розмірів і м а т е р і а л у виробу.
В и п р я м л я н н я можна виконувати ручним способом (на стальній
чи чавунній плиті або на ковадлі) і машинним (на п р а в и л ь н и х в а л ь ц я х ,
пресах).
П р а в и л ь н у п л и т у (рис. 80, а ) виготовляють досить ма­
сивною, маса її у 80... 150 р а з і в більша за масу молотка. П р а в и л ь н і
плити в и г о т о в л я ю т ь зі сталі або сірого ч а в у н у монолітними чи з реб­
рами жорсткості.
Плити бувають т а к и х р о з м і р і в , мм: 400 X 400; 750 X 1000; 1000 X
X 1500; 1500 X 2000; 2000 X 2000; 1500 X 3000. Робоча п о в е р х н я
плити має бути рівною і чистою. Встановлюють плити на металеві
або д е р е в ' я н і підставки, що забезпечують к р і м стійкості й горизон­
тальність п о л о ж е н н я .
Р и х т у в а л ь н і
б а б к и
(рис. 80, б ) використовують д л я
в и п р я м л я н н я ( р и х т у в а н н я ) з а г а р т о в а н и х деталей; в и г о т о в л я ю т ь їх зі
сталі і з а г а р т о в у ю т ь . Р о б з ч а частина поверхні має бути ц и л і н д р и ч н о ю
або сферичною радіусом 150...200 мм. .
Д л я в и п р я м л я н н я застосовують молотки з к р у г л и м и гладенькими
полірованими бойками (рис. 8 1 , а), бо молотки з квадратним бойком
з а л и ш а ю т ь сліди у в и г л я д і забоїн (квадратів, кутів).
Д л я в и п р я м л я н н я з а г а р т о в а н и х деталей ( р и х т у в а н н я ) застосовують
м о л о т к и
з
рад і'усним
б о й к о м
(рис. 8 1 , б); к о р п у с
молотка виготовляють зі сталі У10; маса молотка становить 400...500 г.
65

67.

6
Рис. 80. Правильна
плита (о) і рихтувальні бабки (б)
6
Рис. 81. Рихтувальні молотки з круглим гладень­
ким полірованим бойком (а) і з радіусними бой­
ками (б)
Д о б р е з а р е к о м е н д у в а л и себе р и х т у в а л ь н і молотки з п л а с т и н к а м и твер­
дого с п л а в у . К о р п у с молотка в и г о т о в л я ю т ь зі сталі У7 або У 8 , а в ро­
бочі кінці в с т а в л я ю т ь п л а с т и н к и з твердого с п л а в у В К 8 або В К б . Ро­
бочу частину бойка загострюють і доводять по р а д і у с у до 0,05...0,1 мм.
М о л о т к и з і в с т а в н и м . и б о й к а м и з м ' я к и х металів
(рис. 8 1 , а) застосовують при в и п р я м л я н н і деталей з остаточно оброб­
л е н о ю поверхнею і деталей або заготовок з к о л ь о р о в и х металів і спла­
в і в . Вставні бойки м о ж у т ь бути мідними, свинцевими або д е р е в ' я н и м и .
Г л а д и л к и (дерев'яні ч и металеві бруски) застосовують при
в и п р я м л я н н і тонкого листового чи штабового металу.
§ 23. ВИПРЯМЛЯННЯ МЕТАЛУ
К р и в и з н у деталей п е р е в і р я ю т ь на око (рис. 82, а) або за з а з о р о м
м і ж плитою і покладеною на неї деталлю. К р а ї вигнутих місць позна­
чають крейдою.
П р и в и п р я м л я н н і в а ж л и в о п р а в и л ь н о вибирати м і с ц я , п о я к и х
с л і д наносити удари, Сила ударів має бути р о з м і р н о ю з к р и в и з н о ю ;
Рис. 82. Перевірка кривизни (а) і випрямляння (б) штабового металу
З*
67

68.

її поступово зменшують у м і р у переходу від н а й б і л ь ш о г о з г и н у до
найменшого. В и п р я м л я н н я в в а ж а є т ь с я з а в е р ш е н и м , коли всі нерів­
ності з н и к н у т ь і д е т а л ь стане п р я м о ю , що м о ж н а визначити накладан­
н я м л і н і й к и . В и п р я м л я н н я здійснюють на ковадлі, п р а в и л ь н і й плиті
або надійних п і д к л а д к а х , я к і не дадуть з і с к о в з н у т и з них деталі при
ударі.
Д л я з а х и с т у р у к від ударів і в і б р а ц і й при в и п р я м л я н н і металу
треба н а д я г а т и р у к а в и ц і , міцно тримати деталь, з а г о т о в к и на плиті
чи к о в а д л і .
Випрямляння штабового металу з д і й с н ю є т ь с я т а к . На в и п н у т о м у
боці крейдою позначають межі з г и н і в , п і с л я чого л і в о ю р у к о ю , попе­
редньо н а д я г н у в ш и на неї р у к а в и ц ю , беруть штабу (смугу), а п р а в о ю —
молоток і займають робоче п о л о ж е н н я (рис. 82, б).
Смугу розміщують на п р а в и л ь н і й плиті так, щоб вона л е ж а л а вип*
нутістю догори, торкаючись плити у двох точках. Удари наносять по
випнутих частинах, регулюючи с и л у удару з а л е ж н о від товщини смуги
і величини к р и в и з н и : чим більше в и к р и в л е н н я і товща смуга, тим силь­
нішими мають бути удари. В міру в и п р я м л я н н я смуги с и л у ударів по­
слаблюють і частіше перевертають смугу з одного боку на інший до
повного в и п р я м л е н н я . П р и к і л ь к о х випинах спочатку в и п р я м л я ю т ь
н а й б л и ж ч і до к і н ц і в , а потім — розміщені посередині.
Р е з у л ь т а т и в и п р я м л я н н я ( п р я м о л і н і й н і с т ь заготовки) п е р е в і р я ю т ь
на око, а точніше — на р о з м і ч а л ь н і й плиті на просвіт або н а к л а д а н н я м
л і н і й к и на смугу.
Випрямляння прутка. П і с л я п е р е в і р к и на о к о на випнутому боці
п р у т к а крейдою позначають межі в и г и н і в . Потім пруток к л а д у т ь на
п л и т у або к о в а д л о т а к , щоб зігнута частина з н а х о д и л а с я випнутістю
догори (риг. 83). Удари н а н о с я т ь по випнутій частині від к р а ї в з г и н у
до середини, регулюючи с и л у ударів з а л е ж н о від діаметра п р у т к а і ве­
л и ч и н и згину. В м і р у в и п р я м л я н н я згину силу ударів зменшують і,
повертаючи п р у т о к н а в к о л о своєї осі, з а к і н ч у ю т ь в и п р я м л я н н я легки­
м и ударами. Я к щ о п р у т о к має к і л ь к а згинів, с п о ч а т к у в и п р я м л я ю т ь
б л и ж ч і до к і н ц і в , а потім — розміщені посередині.
Випрямляння листового металу с к л а д н і ш е , н і ж попередні о п е р а ц і ї .
Л и с т о в и й метали і вирізані з нього з а г о т о в к и м о ж у т ь мати поверхню
х в и л я с т у або з в и п и н а м и . На заготовці, що має х в и л я с т і с т ь по к р а я х
(рис. 84, а), спочатку обводять крейдою чи м ' я к и м графітовим олівцем
х в и л я с т і д і л я н к и . П і с л я цього з а г о т о в к у кладуть на плиту так, щоб її
к р а ї не звисали, а л е ж а л и повністю на опорній п о в е р х н і . Притиску­
ючи заготовку рукою, починають в и п р я м л я н н я . Щ о б розтягнути сере­
д и н у заготовки, удари молотком н а н о с я т ь від середини до к р а ю так,
як з а з н а ч е н о чорними к р у ж е ч к а м и на рис. 84, в. К р у ж е ч к и менших
діаметрів відповідають ударам меншої сили, і н а в п а к и , тобто с и л ь н і ш і
удари н а н о с я т ь посередині і зменшують їх с и л у в міру н а б л и ж е н н я
68

69.

Рис, 83. Випрямляння прутка
Рис. 84. Зігнуті заготовки
з листового металу (а, б)
і схеми їх випрямляння (в, г)
Хвилястість
1.1*/
\ | І
в
І.**
?Т
%,(
В
до к р а ю з а г о т о в к и . Щ о б у н и к н у т и утворення т р і щ и н і н а к л е п у металу,
не м о ж н а наносити повторні удари по одному й тому самому місцю.
Особливої а к у р а т н о с т і , уважності та обережності д о т р и м у ю т ь с я
п р и в и п р я м л я н н і заготовок з тонкого листового металу. У д а р и нано­
с я т ь несильні, бо при н е п р а в и л ь н о м у ударі бокові г р а н і молотка мо­
ж у т ь або пробити листову заготовку, або с п р и я т и н а т я г у металу.
П р и в и п р я м л я н н і заготовок з випинами в и з н а ч а ю т ь п о ж о л о б л е н і
д і л я н к и , встановлюють, де більше випнуто метал (рис. 84, б). В и п н у т і
д і л я н к и обводять крейдою або м ' я к и м графітовим олівцем, потім заго­
т о в к у к л а д у т ь н а п л и т у випнутою д і л я н к о ю д о г о р и так, щ о б к р а ї ї ї
не з в и с а л и , а л е ж а л и повністю на опорній поверхні п л и т и . В и п р я м л я н ­
ня починають з н а й б л и ж ч о г о до в и п и н у к р а ю , по я к о м у н а н о с я т ь один
р я д ударів молотком у м е ж а х ,
позначених
чорними к р у ж е ч к а м и
(рис. 84, а). Потім наносять удари по іншому к р а ю . П і с л я цього по
першому к р а ю н а н о с я т ь д р у г и й р я д ударів і п е р е х о д я т ь з н о в у до іншо­
го к р а ю і так доти, поки поступово не н а б л и з я т ь с я до в и п и н у . У д а р и
молотком н а н о с я т ь часто, але не с и л ь н о , особливо перед з а к і н ч е н н я м
в и п р я м л я н н я . П і с л я к о ж н о г о удару в р а х о в у ю т ь в п л и в й о г о н а заго­
т о в к у — б е з п о с е р е д н ь о в місці н а н е с е н н я і н а в к о л о н ь о г о . Не допу­
с к а є т ь с я н а н е с е н н я кількох ударів по одному й тому самому місцю, бо
це може призвести до утворення нової випнутої д і л я н к и .
П і д ударами молотка матеріал н а в к о л о в и п н у т о г о місця витягуєть­
ся і поступово в и р і в н ю є т ь с я . Я к щ о на поверхні з а г о т о в к и на невели­
кій відстані одна від одної є к і л ь к а в и п и н і в , то ударами по к р а я х окре­
мих випинів з ' є д н у ю т ь їх в один, я к и й потім в и п р я м л я ю т ь у д а р а м и
н а в к о л о нього, я к з а з н а ч е н о в и щ е .
69

70.

Рис. 85. Випрямляння тонких листів:
а —дерев'яним
бруском
молотком (киянкою);
б — д е р е в ' я н и м або
металевим
Тонкі л и с т и в и п р я м л я ю т ь
дерев'яними
молотками-киянками
(рис. 85, а ) , мідними, л а т у н н и м и або свинцевими молотками, а д у ж е
тонкі листи к л а д у т ь на р і в н у п л и т у і випресовують металевими або де­
р е в ' я н и м и брусками (рис. 85, б).
В и п р я м л я н н я ( р и х т у в а н н я ) з а г а р т о в а н и х д е т а л е й . П і с л я загарту­
в а н н я стальні деталі і н к о л и ж о л о б л я т ь с я . Точність р и х т у в а н н я м о ж е
становити 0,01...0,05 мм.
З а л е ж н о від х а р а к т е р у р и х т у в а н н я застосовують молотки із загар­
тованим бойком або спеціальні р и х т у в а л ь н і молотки із з а о к р у г л е н и м
бойком. Д е т а л ь при цьому к р а щ е розміщувати не на плоскій плиті,
а на р и х т у в а л ь н і й бабці (рис. 86, а). Удари н а н о с я т ь не по випнутому,
а по угнутому боці деталі.
Вироби з а в т о в ш к и не менш як 5 мм, я к щ о вони з а г а р т о в а н і не на­
с к р і з н о , а л и ш е на г л и б и н у 1...2 мм, мають в ' я з к у с е р ц е в и н у , тому рих­
т у ю т ь с я п о р і в н я н о л е г к о ; їх слід р и х т у в а т и , н а н о с я ч и удари по випну­
тих м і с ц я х .
Випрямляння загартованого кутника, в якого після загартування
з м і н и в с я кут м і ж п о л и ц я м и , п о к а з а н о на (рис. 86, а~г). Я к щ о к у т
став менш як 90°, то удари молоткбм н а н о с я т ь біля вершини внутріш­
нього кута (рис. 86, б, г, ліворуч), я к щ о кут став більш як 90°, удари
н а н о с я т ь б і л я , в е р ш и н и з о в н і ш н ь о г о кута (рис. 86, в, г, п р а в о р у ч ) .
Рис. 86. Рихтування загартованих деталей:
а — н а рихтувальній бабці; б, в — кутника відповідно по внутрішньому й зовнішному кутуг
г— місце нанесення ударів
70

71.

а
6
Рис, 87. Випрямляння коротких валів і прутків:
а — на п р и з м а х ; б — на плиті
У разі ж о л о б л е н н я виробу по п л о щ и н і і по в у з ь к о м у р е б р у рихту­
в а н н я здійснюють окремо — спочатку по п л о щ и н і , а потім по ребру.
Випрямляння короткого пруткового матеріалу в и к о н у ю т ь на приз­
мах (рис. 87, а)у п р а в и л ь н и х п л и т а х (рис. 87, б) або простих підклад­
к а х , н а н о с я ч и удари молотком по випнутих м і с ц я х і в и к р и в л е н н я х .
Л і к в і д у в а в ш и випнутості, д о с я г а ю т ь п р я м о л і н і й н о с т і , н а н о с я ч и л е г к і
у д а р и по всій д о в ж и н і п р у т к а і повертаючи його р у к о ю . Прямоліній­
ність п е р е в і р я ю т ь на о к о або на просвіт м і ж плитою і п р у т к о м .
Д у ж е п р у ж н і чи товсті заготовки в и п р я м л я ю т ь на двох п р и з м а х ,
наносячи удари через м ' я к у п р о к л а д к у д л я з а п о б і г а н н я забоїн на заго­
т о в к а х . Я к щ о з у с и л л я , що р о з в и в а є т ь с я молотком, недостатнє д л я ви­
п р я м л я н н я , застосовують ручні або механічні преси.
Випрямляння валів (діаметром до 300 мм) на р у ч н и х п р е с а х
(рис. 88, а) в и к о н у ю т ь т а к . Вал 2 к л а д у т ь на п р и з м и 4 і 5, а натиск
здійснюють гвинтом 3. П р о г и н в и з н а ч а ю т ь в центрах 1 за допомогою ін­
д и к а т о р а 6 (рис. 88, б).
Д л я л і к в і д а ц і ї з а л и ш к о в и х н а п р у ж е н ь відповідальні вали п о в і л ь н о
н а г р і в а ю т ь п р о т я г о м ЗО...60 хв — до 400...500 °С, а потім п о с т у п о в о
охолоджують.
Випрямляння наклепом здійснюють, п о к л а в ш и з і г н у т и й в а л на
р і в н у п л и т у випнутістю донизу, наносячи невеликим молотком часті

72.

Ш І 1
Попьнин
Азбест
Рис. 90. Випрямляння труби газополуменевим способом
й л е г к і удари по поверхні в а л а (рис. 89, а).
П і с л я у т в о р е н н я н а поверхні н а к л е п а н о г о
Рис. 89. Схема випря­
ш а р у (рис. 89, б) п р о с в і т м і ж в а л о м і пли­
мляння викривленого
вала наклепом (а) і
тою з н и к а є — в и п р я м л я н н я п р и п и н я ю т ь .
наклепаний шар (б)
Випрямляння методом підігрівання (безударне). "Профільний метал (таврового та
двотаврового перерізу, к у т н и к и , швелери), пустотілі в а л и , товсту
л и с т о в у сталь, п о к о в к и в и п р я м л я ю т ь з н а г р і в а н н я м (рис. 90) зігну­
того місця (випнутості) п а я л ь н о ю л а м п о ю або з в а р ю в а л ь н и м паль­
н и к о м до вишнево-червоного к о л ь о р у ; ш а р и металу, що оточують
випнутість, о х о л о д ж у ю т ь сирим азбестом або мокрим г а н ч і р ' я м .
О с к і л ь к и нагрітий метал пластичніший, при о х о л о д ж е н н і струме­
нем стиснутого п о в і т р я він с т и с к у є т ь с я і в и п р я м л я є т ь с я .
§ 24. О Б Л А Д Н А Н Н Я Д Л Я ВИПРЯМЛЯННЯ
Р у ч н е в и п р я м л я н н я — м а л о п р о д у к т и в н а о п е р а ц і я і її з а с т о с о в у ю т ь
д л я н е в е л и к и х п а р т і й деталей. В основному на п і д п р и є м с т в а х здійс­
нюють машинне в и п р я м л я н н я на правильних в а л ь ц я х , пресах і спеці­
альних пристроях.
З г и н а л ь н і в а л ь ц і бувають ручні і п р и в о д н і . Н а р у ч н и х
і приводних т р и в а л к о в и х з г и н а л ь н и х в а л ь ц я х в и п р я м л я ю т ь з а г о т о в к и
п р я м і та зігнуті по радіусу, що мають на поверхні в и п и н и і в м ' я т и н и .
Л и с т о в і заготовки з а в т о в ш к и до 3 мм в и п р я м л я ю т ь з в и ч а й н о на руч­
них т р и в а л к о в и х з г и н а л ь н и х в а л ь ц я х , а з а в т о в ш к и до 4 мм — на при­
водних.
Л и с т о з г и н а л ь н а
т р и в а л к о в а
м а ш и н а
(рис.
9 1 , а) має розміщені один над одним в а л к и 3 і 2 (рис. 9 1 , б), що м о ж у т ь
з а л е ж н о від товщини з а г о т о в к и в і д д а л я т и с я один від одного чи набли­
ж а т и с я . Т а к о ж може бути опущено чи піднято розміщений п о з а д у
третій в а л о к /.
З а г о т о в к у (лист чи смугу) 4 встановлюють м і ж двома передніми
в а л к а м и і, обертаючи за годинниковою с т р і л к о ю , п р о п у с к а ю т ь м і ж
в а л к а м и . Д л я остаточної л і к в і д а ц і ї випин і в м ' я т и н з а г о т о в к и пропус­
кають між валками кілька разів.
В и п р я м л я н н я в а л к і в і кутової сталі н а г в и н т о в и х
пресах
застосовується тоді, коли в и п р я м л е н н я молотком не з а б е з п е ч у є необ72
1«
»1

73.

Рис. 91. Листозгинальна тривалкова машина (а) і схема ви­
прямляння (б)
х і д н о г о р е з у л ь т а т у . Один робітник встановлює, утримує і к о н т р о л ю є
в и п р я м л ю в а н у заготовку, а інший обертає маховик. В а л або т р у б у
(рис. 92, а) розміщують на п р и з м а х т а к , щоб зігнута частина була обер­
нена догори, а пруток (труба) щ і л ь н о л е ж а в у кутових в и ї м к а х приз­
ми. П р и цьому призматичний наконечник преса має з н а х о д и т и с я н а
місці найбільшої к р и в и з н и . Д л я з а п о б і г а н н я в м ' я т и н м і ж наконечни­
к о м і валом к л а д у т ь м ' я к і п р о к л а д к и .

74.

О б е р т а н н я м м а х о в и к а наконечник гвинта п л а в н о підводять і на­
т и с к а ю т ь ним на в а л (трубу) доти, поки не здійсниться в и п р я м л я н н я ,
що в и з н а ч а ю т ь за просвітом на перевірній плиті.
Д е я к і особливості має в и п р я м л я н н я кутової сталі. Д е ф о р м о в а н и й
кутик встановлюють у призмі на столі преса (рис. 92, б), м і ж поли­
цями к у т и к а кладуть з а г а р т о в а н и й стальний в а л и к , П р и натисканні
гвинтом преса в а л и к надає к у т и к у відповідної форми.
В е л и к і листи, смуги і стрічки з випинами і хвилястістю випрямля­
ють на л и с т о п р а в и л ь н и х верстатах, г о р и з о н т а л ь н и х правильно-розтяж­
них м а ш и н а х і пневматичних молотах.
§ 25. О С О Б Л И В О С Т І ВИПРЯМЛЯННЯ (РИХТУВАННЯ)
ЗВАРНИХ ВИРОБІВ
З в а р н і вироби, що мають ж о л о б л е н н я , з а л и ш к о в і внутрішні напру­
ж е н н я біля ш в а , піддають в и п р я м л я н н ю .
Х о л о д н е в и п р я м л я н н я (рихтування) з в а р н и х з ' є д н а н ь
з незначним ж о л о б л е н н я м виконують в р у ч н у за допомогою д е р е в ' я н и х
( м ' я к и х ) і стальних молотків на плитах, ковадлах, о п р а в к а х або пнев­
матичних молотків. З в а р н і з ' є д н а н н я зі значним ж о л о б л е н н я м п р а в л я т ь
або на ручних пресах, використовуючи різні о п р а в к и , колодки, а б о
на с п е ц і а л ь н и х п р и с т р о я х .
Холодне в и п р я м л я н н я з в а р н и х з ' є д н а н ь в и к о н у ю т ь д у ж е обережно.
Д і л я н к у з в а р н о г о виробу, я к а має ж о л о б л е н н я або поводку, обробля­
ють молотком, внаслідок чого метал доводять до стану текучості й ви­
ріб починає поступово набувати потрібну форму. Д л я уникнення мож­
ливих рисок і з а р у б о к від ударів молотком, я к і погіршують п о в е р х н ю
виробу, застосовують молотки й о п р а в к и з гладенькою робочою поверх­
нею.
П р а в и л а нанесення ударів молотком при холодному в и п р я м л я н н і
з в а р н и х виробів ті самі, що й при в и п р я м л я н н і штабового м а т е р і а л у .
Б е з п е к а п р а ц і . В и п р я м л я ю ч и та рихтуючи метали, слід викону­
вати такі вимоги б е з п е к и : працювати лише справним інструментом
(правильно насаджені без сколин молотки без р о з к о л и н на р у к о я т к а х ;
д л я з а х и с т у р у к від ударів та вібрації металу працювати в р у к а в и ц я х ;
з а г о т о в к у на плиті або ковадлі утримувати міцно.
Р о з д і л VII. ЗГИНАННЯ МЕТАЛУ
§ 26. З А Г А Л Ь Н І В І Д О М О С Т І
З г и н а н н я — це
або її частині надається
ся молотками ( к р а щ е з
допомогою с п е ц і а л ь н и х
74
спосіб обробки металу, при я к о м у заготовці
зігнута форма. Слюсарне з г и н а н н я виконуєть­
м ' я к и м и бойками) у л е щ а т а х , на плиті або за
п р и с т р о ї в / Т о н к и й листовий метал з г и н а ю т ь

75.

Розтягудані
Розтягнуті
Рис. 93. Напруження у заготовці при згинанні
к и я н к а м и , вироби з дроту діаметром до 3 мм — плоскогубцями або
к р у г л о г у б ц я м и . З г и н а ю т ь л и ш е пластичний матеріал.
З г и н а н н я деталей — одна з найрозповсюдженіших с л ю с а р н и х опе­
рацій. Виготовлення деталей з г и н а н н я м можливе як вручну на опор­
ному інструменті та о п р а в к а х , т а к і в з г и н а л ь н и х машинах (пресах).
Суть з г и н а н н я п о л я г а є в тому, що одну частину заготовки переги­
нають відносно іншої на певний кут. Здійснюють це т а к . На з а г о т о в к у ,
що вільно л е ж и т ь на двох опорах, діє з г и н а л ь н е з у с и л л я , що спричи­
нює в заготовці з г и н а л ь н е н а п р у ж е н н я . Я к щ о це н а п р у ж е н н я не пере­
вищує границі пружності матеріалу, деформація, я к у дістала з а г о т о в к а ,
є пружною і після зняття н а в а н т а ж е н н я заготовка набуває п е р в и н н о г о
вигляду ( в и п р я м л я є т ь с я ) .
О д н а к при згинанні потрібно, щоб заготовка після з н я т т я наванта­
ж е н н я зберегла надану їй форму, тому н а п р у ж е н н я з г и н а н н я має пе­
ревищувати г р а н и ц ю п р у ж н о с т і . Д е ф о р м а ц і я заготовки буде пластич­
ною. П р и цьому внутрішні ш а р и заготовки стискуються і скорочують­
с я , а зовнішні розтягуються і подовжуються (рис. 93). В той же час
середній ш а р заготовки (нейтральна л і н і я ) не піддається ні стиску, ні
розтягу; його д о в ж и н а до і після з г и н а н н я з а л и ш а є т ь с я сталою. Тому
визначення розмірів заготовок профілів зводиться до п і д р а х у в а н н я
довжини п р я м и х д і л я н о к (полиць), д о в ж и н и скорочення з а г о т о в к и або
довжини нейтральної лінії в м е ж а х з а о к р у г л е н н я .
П р и згинанні деталей під п р я м и м кутом без з а о к р у г л е н ь з внутріш­
нього боку п р и п у с к на з а г и н беруть від 0,5 до 0,8 товщини м а т е р і а л у .
Д о д а ю ч и д о в ж и н у в н у т р і ш н і х сторін к у т н и к а чи скоби, дістанемо дов­
ж и н у р о з г о р т а й заготовки деталі.
П р и к л а д і . На рис. 94, а, б показано відповідно кутник і скобу з прямими
внутрішніми кутами.
Розміри кутника: а = 30 мм; Ь — 70 мм; ї == б мм. Довжина розгортки заго­
товки І = а + Ь + 0,5/ = ЗО + 70 + 3 = 103 мм,
Розміри скоби: а ~ 70 мм; Ь = 80 мм; с = 60 мм; 4—4 мм. Довжина розгорт­
ки заготовки Ь= а + Ь + с + 0,5**= 70 + 80 + 60 + 2 = 212 мм.
75

76.

Рис. 94. До визначення довжини заготовок:
а, б—кутника і скоби з прямими внутрішніми кутами; в, г — кутника і скоби із внутріш­
німи заокругленнями; д — кільця
П р и к л а д 2. Підрахувати довжину розгортай заготовки кутника з внут­
рішнім заокругленням (рис. 94, в).
Поділимо кутник за кресленням на ділянки. Підставивши їх числові значення
(а = 50 мм; Ь = 30 мм; / = 6 мм; г = 4 мм) у формулу L = а + І• + -у
+
матимемо:
І = 50 + 30 +
3,14
г +
(4 + 3) = 50 + 30 + 1,57 . 7 = 90,99 ^
« 91 мм.
П р и к л а д 3. Підрахувати довжину розгортай заготовки скоби з заокруг­
ленням (рис. 94, г).
Розбиваємо скобу на ділянки, як показано на кресленні. Підставивши їх число­
ві значення (а = 80 мм; h = 65 мм; с = 120 мм; t = 5 мм; г = 2,5 мм) у формулу
L=:a+h+c+7t(r + //2),
матимемо:
L .= 80 + 65 + 120 + 3,14 (2,5 + 5/2) =
= 2 6 5 + 15,75 = 280,75 мм.
П р и к л а д 4. Підрахувати довжину розгортки заготовки зі стальної смуги
завтовшки 4 мм і завширшки 12 мм для замкнутого кільця із зовнішнім діаметром
120 мм (рис. 94, д ) .
Згинаючи в коло цю смугу, матимемо циліндричне кільце, причому зовнішня
частина металу дещо витягнеться, а внутрішня стиснеться. Отже, довжині заго­
товки буде відповідати довжина середньої лінії кола, що проходить посередині між
зовнішнім і внутрішнім колами кільця.
Rmln, мм
Довжина заготовки L—nD, Знаючи діаметр середнього кола кільця (£>=Ю8мм) і під• , і mv/ і і і і ¡X і
ставляючи його числове значення у формулу,
2,2 \ г І \ й п Н — Н — г / Ч
матимемо довжину заготовки: L = 3,14 • 108 =
339,12 мм.
/
f
f
Іі
f,8
"
"
За .попередніми
на
1Л
У
0,6
02
М ІО /А
ЬВ
Товщина металу
$мм
Рис. 95. Графік для визначен­
ня радіуса згинання листового
та штабового матеріалу
76
процесі
кають з н а ч н і
^0,2
розрахунками
деталь
потрібних
мож­
розмі­
рів.
/
1,0
виготовити
згинання
в
напруження
Вони
особливо
згину
малий.
відчутні,
Щоб
не
м е т а л і вини­
і деформації.
коли
радіус
з'явилися
при
цьому т р і щ и н и у з о в н і ш н і х ш а р а х ,
ра­
діус з г и н у має бути
мі­
німально
не
допустимий,
залежно від товщини
щ о з г и н а є т ь с я (рис.
меншим
який
і
95).
роду
за
вибирають
матеріалу,

77.

§ 27. ЗГИНАННЯ Д Е Т А Л Е Й З Л И С Т О В О Г О
Т А Ш Т А Б О В О Г О МЕТАЛУ
З г и н а н н я п р я м о к у т н о ї с к о б и з ш т а б о в о ї сталі в и к о н у ю т ь т а к :
визначають довжину р о з г о р т к и з а г о т о в к и (рис. 96, а ) , додаючи
д о в ж и н у сторін скоби з п р и п у с к о м на один згин, я к и й дорівнює товщи­
ні
смуги,
тобто:
І = 17,5 + 1 + 15 + 1 + 20 + 1 + 15 + 1 +
+ 17,5 - 89 мм;
в и з н а ч а ю т ь д о в ж и н у з додатковим припуском на обробку т о р ц і в
по 1 мм на сторону і зубилом відрубують заготовку;
в и п р я м л я ю т ь в и р у б а н у заготовку на п л и т і ;
обпилюють до розміру за кресленням;
н а н о с я т ь риски згину;
затискують заготовку / (рис. 96, б) в л е щ а т а х м і ж кутниками-нагубниками, 2 на рівні риски і ударами молотком згинають к і н е ц ь З
скоби (перший згин);
переставляють заготовку в л е щ а т а х , затискуючи її м і ж кутни­
ком 4 і бруском-оправкою 6 довшим, н і ж кінець скоби (рис. 96, в);
загинають д р у г и й к і н е ц ь 5 (рис. 96, в), здійснюючи д р у г и й з а г и н ;
.знімають заготовку і виймають брусок-оправку 6\
77

78.

Рис.
ника
97.
Згинання подвійного кут­
розмічають д о в ж и н у л а п о к на загнутих к і н ц я х ;
н а д я г а ю т ь на лещата другий кутник 9 (рис. 96, г) і, п о к л а в ш и всере­
дину скоби той самий б р у с о к - о п р а в к у б, але в іншому п о л о ж е н н і , за­
т и с к у ю т ь скобу в л е щ а т а х на рівні рисок;
відгинають першу й другу л а п к и 7, роблять четвертий і п ' я т и й за­
гини першої та другої л а п о к ;
п е р е в і р я ю т ь і в и п р я м л я ю т ь за кутником четвертий і п ' я т и й з а г и н и ;
з н і м а ю т ь з а д и р к и на ребрах скоби і обпилюють кінці л а п о к до
розміру.
Згинання подвійного кутника у лещатах (рис. 97) здійснюють п і с л я
р о з м і ч а н н я , в и р у б у в а н н я заготовки, в и п р я м л я н н я на плиті і обпилю­
в а н н я по ширині до з а д а н о г о розміру. Підготовлену т а к заготовку /
з а т и с к у ю т ь у л е щ а т а х 3 між кутниками-нагубниками 2 і загинають пер­
шу п о л и ч к у к у т н и к а , а потім замінюють один нагубник бруском-підк л а д к о ю 4 і з а г и н а ю т ь другу поличку кутника. По завершенні з г и н а н н я
к і н ц і к у т н и к а обпилюють напилком до потрібного розміру і знімають
з а д и р к и з гострих ребер.
З г и н а н н я хомутика (рис. 98, а). П і с л я обчислення д о в ж и н и заго­
товки та її р о з м і ч а н н я у місцях з г и н у з а т и с к у ю т ь в л е щ а т а х о п р а в к у
/ у в е р т и к а л ь н о м у положенні. Д і а м е т р о п р а в к и має дорівнювати ді­
аметру отвору хомутика 2. За допомогою двох плоскогубців З по роз­
м і ч а л ь н и х р и с к а х з г и н а ю т ь хомутик на оправці (працюють вдвох —
один тримає плоскогубці, а другий наносить удари). Остаточне форму­
в а н н я хомутика в и к о н у ю т ь на тій самій о п р а в ц і молотком (рис. 98, б),
а потім на п р а в и л ь н і й плиті (рис. 98, <?).
Рис. 98. Згинання хомутика:
є —згинання плоскогубцями на оправці; 0, « — формування; / — оправка? 2 — хомутик; З —
плоскогубці; 4 ~ нагубники; 5 — м'яка підкладка *
78

79.

в
Рис. 99. Згинання втулки у круглих оправках:
а — креслення втулки; б — г — послідовність операцій згинання
Щоб запобігти в м ' я т и н а м і забоїнам від ударів, м і ж молотком і де­
т а л л ю к л а д у т ь шматок з а л і з н о ї смуги.
Згинання вушка к р у г л о г у б ц я м и . В у ш к о зі с т е р ж н е м з т о н к о г о дро­
ту виготовляють за допомогою к р у г л о г у б ц і в . Д о в ж и н а з а г о т о в к и має
бути на 10... 15 мм більше, н і ж потрібно за к р е с л е н н я м . У т р и м у ю ч и
заготовку за один кінець, інший згинають, поступово п е р е с т а в л я ю ч и
круглогубці у місцях згину. П і с л я того як в у ш к о буде з і г н у т о відпо­
відно до зіаданих розмірів, йому надають потрібну форму за допомогою
плоскогубців. П і с л я цього з а й в и й к і н е ц ь с т е р ж н я в и д а л я ю т ь гостро­
зубцями.
Згинання втулки. Переходи п р и з г и н а н н і циліндричної втулки
виконують у т а к і й послідовності.
Припустимо, треба зі штабової сталі на к р у г л и х о п р а в к а х в и г н у т и
циліндричну в т у л к у . Спочатку в и з н а ч а ю т ь д о в ж и н у з а г о т о в к и . Я к щ о
зовнішній діаметр в т у л к и (рис. 99, а) дорівнює 20 мм,-а в н у т р і ш н і й —
16 мм, то середній діаметр дорівнюватиме 18 мм. Тоді з а г а л ь н у довжи­
ну заготовки в изн ачаю т ь за формулою Ь = 3,14 • 18 = 56,5 мм.
Потім заготовку з о п р а в к о ю з а т и с к у ю т ь в л е щ а т а х т а к , щоб части­
на, що з г и н а є т ь с я , була в и щ е р і в н я губок л е щ а т , і через м ' я к і проклад­
ки наносять по частині, що виступає, удари молотком, з а г и н а ю ч и кі­
нець смуги на оправці т а к , щоб смуга щ і л ь н о п р и л я г а л а до її поверхні
(рис. 99, б). Потім заготовку з о п р а в к о ю п е р е с т а в л я ю т ь зворотною
стороною (рис. 99, в) і ударами молотком з а г и н а ю т ь інший к і н е ц ь за
79

80.

о п р а в к о ю до щ і л ь н о г о п р и л я г а н н я до о п р а в к и обох площин у стикові
(рис. 99, г). П і с л я з в і л ь н е н н я з а г о т о в к и я к і с т ь з г и н а н н я п е р е в і р я ю т ь
вимірювальною лінійкою.
§ 28. М Е Х А Н І З А Ц І Я ЗГИНАЛЬНИХ РОБІТ
П р о ф і л і (штабовий, сортовий метал) з різними радіусами к р и в и з н и
з г и н а ю т ь на три- і ч о т и р и р о л и к о в и х верстатах.
Н а рис. 100 п о к а з а н о т р и р о л и к о в и й в е р с т а т д л я зги­
н а н н я к р и в о л і н і й н и х профілів, виготовлених з листів а л ю м і н і є в и х
с п л а в і в з а в т о в ш к и до 2,5 мм. Попередньо н а л а г о д ж у ю т ь верстат. На­
л а г о д ж е н н я в е р х н ь о г о р о л и к а 5 відносно двох н и ж н і х р о л и к і в / і 6
здійснюють обертанням р у к о я т к и 4. П р и з г и н а н н і з а г о т о в к а З має бути
притиснута в е р х н і м роликом 5 до двох н и ж н і х / і 6. П р и т и с к а ч 2 вста­
новлюють т а к , щоб по ньому в і л ь н о к о в з а л а с я п о л и ц я п р о ф і л я , не даю­
чи йому с к р у ч у в а т и с я при з г и н а н н і .
П р и з г и н а н н і з р о л и к і в з ч и щ а ю т ь бруд, що н а к о п и ч и в с я , і протира­
ють їх чистим г а н ч і р ' я м . З а г о т о в к у профілю з алюмінієвого с п л а в у у
процесі з г и н а н н я з м а щ у ю т ь густим мастилом.
П р о ф і л і з великим радіусом з г и н у дістають на т р и р о л и к о в о м у вер­
статі за к і л ь к а проходів.
П р и згинанні п р о ф і л ь н о г о п р о к а т у по дузі к о л а або, по с п і р а л і за­
стосовують чотирироликові верстати.
Ч о т и р и р о л и к о в и й верстат (рис. 101) с к л а д а є т ь с я з і ста­
нини 7, всередині якої вмонтовано приводний механізм, двох ведучих
7
Рис. ЮО. ?гинання иа триролико­
вому верстаті кривих профілей 4
80
Рис. 101. Чотирироликовий
верстат для згинання про­
фільного прокату

81.

р о л и к і в З і 5, що подають заготовку, і двох натискних р о л и к і в 4 і 5,
я к і зги н а ют ь заготовку 7. П о т р і б н и й радіус згину вста новл ю є ть ся за
допомогою р у к о я т о к 2 і 9. Верстат н а л а г о д ж у ю т ь т а к . Обертаючи
р у к о я т к у 6 проти годинникової с т р і л к и , піднімають ведучий в е р х н і й
ролик 5 відносно ведучого н и ж н ь о г о р о л и к а 3 на величину, дещо біль­
шу за т о в щ и н у оброблюваного профілю. П і с л я цього, обертаючи
р у к о я т к у 6 за годинниковою стрілкою, о п у с к а ю т ь ведучий р о л и к 5 і
п р и т и с к у ю т ь оброблюваний профіль до ведучого н и ж н ь о г о р о л и к а 3.
П о т і м в м и к а ю т ь е л е к т р о д в и г у н і здійснюють з г и н а н н я під потрібним
радіусом. В и м и к а ю т ь і гальмують ведучі р о л и к и за допомогою руко­
я т к и 10.
§ 29. ЗГИНАННЯ І Р О З В А Л Ь Ц Ь О В У В А Н Н Я ТРУБ
Т р у б и з г и н а ю т ь по дузі рі зн ог о радіуса або іншій к р и в і й під різно­
манітними к у т а м и і в р і з н и х п л о щ и н а х . З і г н у т і труби ш и р о к о застосо­
вують д л я в и г о т о в л е н н я бензинових, мастильних, п о в і т р я н и х трубо­
проводів у автомобілях, т р а к т о р а х , л і т а к а х , металообробних верста­
тах та інших м а ш и н а х .
Т р у б и з г и н а ю т ь ручним способом, у г а р я ч о м у і холодному стані,
з наповнювачами і без них. Спосіб з г и н а н н я з а л е ж и т ь в і д д і а м е т р а і
матеріалу труби, значення кута згину.
З г и н а н н я т р у б у г а р я ч о м у с т а н і застосовується при діаметрі б і л ь ш
як 100 мм. П р и гарячому з г и н а н н і з наповнювачем т р у б у в і д п а л ю ю т ь ,
розмічають, а потім один к і н е ц ь з а к р и в а ю т ь д е р е в ' я н о ю чи м е т а л е в о ю
пробкою. Д л я у н и к н е н н я в м ' я т и н , в и п и н у і п о я в и т р і щ и н при з г и н а н н і
трубу наповнюють дрібним сухим піском, п р о с і я н и м через сито з віч­
ком б л и з ь к о 2 мм, бо н а я в н і с т ь у піску в е л и к и х к а м і н ц і в м о ж е при­
звести до п р о д а в л ю в а н а я стінок труби, а надто дрібний пісок д л я зги­
нання непридатний, бо при в и с о к і й температурі с п і к а є т ь с я і п р и г о р я є
до стінок труби.
Д л я м е х а н і з а ц і ї н а п о в н е н н я (набивання) т р у б піском застосовують
молоткові або в ібр ац ій н і у с т а н о в к и . Я к щ о установок немає, т р у б у на­
повнюють піском через в о р о н к у , а у щ і л ь н ю ю т ь пісок, обстукуючи тру­
бу молотком; у д а р и наносять*знизу в в е р х , одночасно обертаючи т р у б у
доти, поки при ударі не буде чути глухого з в у к у .
П і с л я з а п о в н е н н я піском д р у г и й к і н е ц ь т р у б и з а б и в а ю т ь дерев'я­
ною пробкою, в я к о ї мають бути отвори або к а н а в к и д л я виходу г а з і в ,
що утворюються при н а г р і в а н н і (рис. 102, а).
Д і а м е т р и пробок (заглушок) з а л е ж а т ь від в н у т р і ш н ь о г о діаметра
труби. Д л я т р у б м а л и х діаметрів з а г л у ш к и р о б л я т ь з г л и н и , гуми або
твердої деревини; в и г о т о в л я ю т ь їх у вигляді конусної п р о б к и довжи­
ною, що дорівнює 1,5...2,0 діаметрам труби, з конусністю 1 : 10. Д л я
труб вел ик и х діаметрів з а г л у ш к и в и г о т о в л я ю т ь з металу. Б а ж а ц о , щоб
^
81

82.

Рис. 102. Згинання труби у гарячому стані:
а — за шаблоном; б — у трубному притискачі
п р о б к и , які з а б и в а ю т ь с я у кінці т р у б , виступали з них. Це полегш и т ь в и д а л е н н я пробок.
Д л я к о ж н о ї труби з а л е ж н о від діаметра і м а т е р і а л у має бути
в с т а н о в л е н и й м і н і м а л ь н о допустимий р а д і у с з г и н у . При з г и н а н н і
т р у б цей р а д і у с має бути не менше трьох діаметрів т р у б и , а д о в ж и н а
ч а с т и н и , що н а г р і в а є т ь с я , з а л е ж и т ь від к у т а згину і діаметра труби.
Я к щ о трубу з г и н а ю т ь під кутом 90°, то н а г р і в а ю т ь д і л я н к у , що дорів­
нює шести діаметрам т р у б и , я к щ о під кутом 60°,— чотирьом діамет­
р а м , я к щ о під ,кутом 45°,— трьом діаметрам тощо.
Д о в ж и н а Ь (мм) д і л я н к и , що н а г р і в а є т ь с я , в и з н а ч а є т ь с я за форму­
лою Ь = а^/15, де а — кут з г и н у т р у б и , град; сі — з о в н і ш н і й д і а м е т р
т р у б и , мм; 15 — сталий коефіцієнт (90 : 6 = 15; 60 : 4 = 15; 45 : З —
= 15).
Д і л я н к у згину на трубі розмічають крейдою. В и к о н у ю т ь цю опера­
ц і ю за з а з д а л е г і д ь виготовленим ш а б л о н о м . У процесі з г и н а н н я т р у б у
п е р е в і р я ю т ь за місцем або за виготовленим з д р о т у ш а б л о н о м .
П р и з г и н а н н і т р у б у г а р я ч о м у стані працюють у р у к а в и ц я х . Т р у б и
н а г р і в а ю т ь п а я л ь н и м и л а м п а м и , у г о р н а х або п о л у м ' я м г а з о в и х паль­
н и к і в до вишнево-червоного к о л ь о р у . П а л и в о м у г о р н а х м о ж е бути де­
ревне в у г і л л я або д р о в а . К р а щ и м паливом є деревне в у г і л л я , що не
містить ш к і д л и в и х домішок і дає р і в н о м і р н і ш е н а г р і в а н н я .
У разі п е р е г р і в а н н я т р у б у перед з г и н а н н я м о х о л о д ж у ю т ь до виш­
нево-червоного к о л ь о р у . Т р у б и рекомендується згинати з одного на­
г р і в а н н я , бо повторне н а г р і в а н н я погіршує я к і с т ь м е т а л у .
П р и н а г р і в а н н і звертають особливу у в а г у н а п р о г р і в а н н я п і с к у .
Н е м о ж н а допустити надмірного п е р е г р і в а н н я о к р е м и х д і л я н о к т р у б и ;
я к щ о це т р а п и л о с ь , то т р у б у о х о л о д ж у ю т ь . Від достатньо н а г р і т о ї час­
тини труби в і д с к а к у є о к а л и н а .
По з а в е р ш е н н ю з г и н а н н я вибивають або випалюють пробки і ви­
сипають пісок. П о г а н е , нещільне з а п о в н е н н я труби, недостатнє або
82

83.

Рис. 103. Згинання труби у холодному стані:
а-- на штирях; б — у нерухомій оправці
нерівномірне н а г р і в а н н я перед з г и н а н н я м призводить до утворення
складок або р о з р и в у . З г и н перевіряють шаблоном.
При з г и н а н н і в т р у б н о м у
п р и т и с к у в а ч і в га­
р я ч о м у стані стальну т р у б у в с т а в л я ю т ь у т р у б н и й п р и т и с к у в а ч м і ж
кутовою виїмкою основи і сухарем з уступами і обертанням р у к о я т к и
затискують. П р и згинанні з в а р н и х т р у б шов розміщують з о в н і , а не
всередині згину, і н а к ш е труба м о ж е розійтися поза швом. Н а к і н е ц ь
труби, що з г и н а є т ь с я , надягають в і д р і з о к труби більшого д і а м е т р а т а к ,
щоб кінець т р о х и не доходив до місця згину, потім о б х о п л ю ю т ь трубу
двома р у к а м и і з великим з у с и л л я м відводять її у н а п р я м і з г и н у
(рис. 102, б ) .
З г и н а н н я т р у б у х о л о д н о м у с т а н і виконують за допомогою р і з н и х
пристроїв. Н а й п р о с т і ш и м пристроєм д л я з г и н а н н я т р у б діаметром 10...
15 мм є плита з отворами, в я к і й у відповідних м і с ц я х встановлюють
штирі (рис. 103,.а), що с л у ж а т ь упорами при з г и н а н н і .
Труби невеликих діаметрів (до 40 мм) з великими радіусами кри­
визни згинають у холодному стані, застосовуючи прості ручні пристрої
з нерухомою о п р а в к о ю (рис. 103, б). З г и н а л ь н а о п р а в к а 4 к р і п и т ь с я
до верстака / з двох сторін скоба­
ми 2. Т р у б у встановлюють м і ж зги­
нальною о п р а в к о ю і хомутиком З і
руками згинають по жолобоподібиому заглибленню згинальної оп­
равки.
Труби діаметром до 20 мм зги­
нають у пристрої (рис. 104), що крі­
питься до верстака за допомогою
маточини і плити /. На одній осі
Рис
маточини і плити знаходиться нез г ш а т я труби у~холодж>т
рухомий ролик-шаблон 6 з хомутиму стані в спеціальному пристрої
83

84.

КОМ 7, Р у х о м и й р о л и к 2 з а к р і п л е н о в
скобі 4 з р у к о я т к о ю 3. Т р у б у 5 для
згинання вставляють між роликами так,
щоб кінець її увійшов у хомутик 7.
Потім р у к о я т к о ю 3 обертають скобу 4 з
рухомим роликом 2 н а в к о л о нерухомого
ролика-шаблона 6 доти, поки труба не
з і г н е т ь с я на відповідний кут.
Згинання мідних і латунних труб.
Мідні або л а т у н н і труби, я к і згинають
у холодному стані, заповнюють розплав­
леною к а н і ф о л л ю , розплавленим стеари­
Згинання
труби
в
Рис. 105.
ном (парафіном) або свинцем у розплав­
кільце:
1,2 — нижні ролики; З, $
притисленому стані. П о р я д о к з г и н а н н я анало­
качі; 4 — рукоятка; 5
верхній рогічний описаному р а н і ш е . К а н і ф о л ь п і с л я
лик; 7 — труба
з г и н а н н я в и п л а в л я ю т ь , починаючи з кін­
ців труби, бо н а г р і в а н н я середини наповненою к а н і ф о л л ю труби при­
зводить до р о з р и в у останньої.
М і д н і т р у б и , я к і п і д л я г а ю т ь згинанню у холодному стані,
відпалюють при температурі 600...700 °С і о х о л о д ж у ю т ь у воді. Напов­
нювачі при з г и н а н н і мідних т р у б у холодному стані — к а н і ф о л ь , а в
н а г р і т о м у — пісок.
Л а т у н н і труби, я к і
палюють п р и 600...700 °С і
с а м и й , що і при згинанні
Д ю р а л ю м і н і є в і
350...400 °С і о х о л о д ж у ю т ь
згинають у холодному стані, спочатку від­
о х о л о д ж у ю т ь на п о в і т р і . Н а п о в н ю в а ч той
мідних труб.
труби перед з г и н а н н я м відпалюють п р и
на п о в і т р і .
Механізація згинання т р у б . П р и масовому виготовленні деталей з
труб н а й б і л ь ш и х діаметрів застосовують ручні т р у б о з г и н а л ь н і при­
строї та в а ж і л ь н і трубозгини, а д л я труб в е л и к и х д і а м е т р і в (до
350 мм) — с п е ц і а л ь н і т р у б о з г и н а л ь н і верстати і преси.
З г и н а н и й т р у б
у к і л ь ц е здійснюють н а т р и р о л и к о в о му з г и н а л ь н о м у верстаті. На рис. 105 п о к а з а н о з г и н а н н я у к і л ь ц е
т р у б и діаметром до 25 мм без наповнювача.
П е р е д з г и н а н н я м н а л а г о д ж у ю т ь верстат — регулюють п о л о ж е н н я
верхнього р о л и к а 5 відносно двох н и ж н і х р о л и к і в 1 і 2 о б е р т а н н я м
р у к о я т к и 4. П р и обертанні р у к о я т к и за годинниковою с т р і л к о ю верх­
ній р о л и к о п у с к а є т ь с я донизу, і н а в п а к и .
Ш и р о к о застосовують нові способи з г и н а н н я т р у б . З г и н а н н я з
р о з т я г у в а н н я м з а г о т о в к и п о л я г а є у тому, щ о заготовку
піддають спільній дії з у с и л ь , що р о з т я г у ю т ь і згинають (які переви­
щ у ю т ь межу текучості м е т а л у ) . Ц е й процес здійснюється на згинальнор о з т я ж н и х м а ш и н а х з поворотним столом. З і г н у т і т а к деталі мають
84

85.

більшу міцність і меншу масу. Т а к и й спосіб застосо­
вують при виготовленні труб д л я л і т а к і в , автомашин,
морських суден тощо.
П р и згинанні труб з н а г р і в а н н я м с т р у м а м и в и с о к о ї ч а с т о т,я
з г и н а н н я і охоло­
д ж е н н я відбуваються безперервно і послідовно у спе­
ц і а л ь н і й високочастотній установці типу трубозги­
нальних верстатів. Установка д а є змогу згинати тру­
би діаметром від 95 до 300 мм. Вона складається з двох
Рис. 106, Роз­
частин: механічної та електричної. Механічна части­
вальцьовування
на — це верстат д л я з г и н а н н я труб, а електрична
труби в'слюсарних лещатах
складається
з е л е к т р о о б л а д н а н н я і високочастотної
установки. Ц е й спосіб має р я д переваг: забезпечується
менша о в а л ь н і с т ь у м і с ц я х згину труб; продуктивність у 4...5 р а з і в
вища, н і ж при інших способах; процес механізовано.
Р о з в а л ь ц ь о в у в а н н я (вальцювання) труб полягає у розширенні
( р о з к а т у в а н н і ) к і н ц і в 4 (рис. 106) т р уб зсередини спеціальним інстру­
ментом ( в а л ь ц і в к о ю ) . Д л я цього інструмент затискують у с л ю с а р н и х
лещатах 2. Т р у б у встановлюють у відповідний її діаметру отвір З (загар­
тована в т у л к а ) , а потім ударами молотком по о п р а в ц і ) розвальцьову­
ють кінець 4 т р у б и до потрібних р о з м і р і в . К і н ц і т р у б діаметром б і л ь ш
як 18 мм р о з в а л ь ц ь о в у ю т ь за допомогою спеціальної в а л ь ц і в к и
(рис. 107), що має с т а л ь н и й с т е р ж е н ь 5, на одному кінці я к о г о є к о н у с
/, а на іншому — квадратна г о л о в к а 6. С те р ж е нь 5 уміщено в к о р п у с
<?, всередині я к о г о розміщені р о л и к и 2, що мають невелику конус­
ні сть.
П р о ц е с р о з в а л ь ц ь о в у в а н н я полягає в тому, що на кінець 2 т р у б и
(рис. 108) н а д я г а ю т ь ф л а н е ц ь / з виточеними у його отворі к а н а в к а м и
5, потім у т р у б у в с т а в л я ю т ь в а л ь ц і в к у з р о л и к а м и і о б е р т а ю т ь . П р и
обертанні в а л ь ц і в к а р о л и к а м и 3 і 4 р о з к а т у є т р у б у , втискаючи метал
труби у к а н а в к и 5 ф л а н ц я доти, поки вони не з а п о в н я т ь с я в щ е р т ь .
Я к щ о о б ер т ан н я в а л ь ц і в к и стає в і л ь н и м , підтягують г а й к у 4 ( р и с 107),
заглиблюючи тим самим конус у т р у б у .
Рис. 107. Спеціальна вальцівка:
Рис. 108. Схема вальцювання:
І — конус; 2 — ролики; З — корпус; 4 —
Гвйкв; 5 — с т е р ж е н ь ; 6 — г о л о в к а
1 — ф л а н е ц ь ; 2 — к і н е ц ь т р у б и ; 3, 4 — р о л и к и ; 5
к а н а в к и ; 6, 7 — т р у б а до і п і с л я в а л ь ц ю в а н н я
85

86.

Н а й п р о д у к т и в н і ш и м є в а л ь ц ю в а н н я на спеціальних вальцювальних
м а ш и н а х і подібних м е х а н і з м а х .
Д е ф е к т и . П р и згинанні металу дефектами найчастіше е скісні згини
та механічні пошкодження обробленої поверхні як результат непра­
в и л ь н о г о розмічання або з а к р і п л е н н я деталі в л е щ а т а х вище чи нижче
розмічальної л і н і ї , а т а к о ж неправильного нанесення ударів.
П р а в и л ь н о зігнутими в в а ж а ю т ь с я труби, що не мають в м ' я т и н ,
випинів і складок.
П р и з г и н а н н і т р у б слід дотримуватися т а к и х умов:
ретельно слідкувати за рівномірністю в и т я г у в а н н я зовнішньої
«стінки і посадки внутрішньої стінки труби; в р а х о в у в а т и , що витягу­
вання зовнішньої стінки труби відбувається легше, н і ж посадка внут­
р і ш н ь о ї стінки;
трубу згинати п л а в н о , без р и в к і в ; с к л а д к и , що з ' я в и л и с я , випрям­
л я т и молотком; д л я у н и к н е н н я с к л а д о к трубу спочатку згинають дещо
б і л ь ш е , н і ж слід за шаблоном, а потім відгинають відповідно за шаб­
лоном;
д л я у н и к н е н н я р о з р и в у не м о ж н а згинати т р у б у і в и п р я м л я т и
с к л а д к и , я к щ о т р у б а п р о х о л о л а до світло-вишневого кольору (800 °С),
тому труби в е л и к и х діаметрів з г и н а ю т ь з багаторазовим н а г р і в а н н я м ;
п і с л я п е р е в і р к и труби шаблоном в и д а л я ю т ь п р о б к и , висипають
пісок і обрізують к і н ц і за шаблоном, потім очищають і п р о м и в а ю т ь
т р у б у зсередини.
Б е з п е к а п р а ц і . П р и згинанні треба дотримуватися т а к и х вимог
б е з п е к и : заготовку з а к р і п л ю в а т и в л е щ а т а х або інших п р и с т р о я х міц­
но; працювати л и ш е на справному обладнанні; перед початком роботи
на з г и н а л ь н и х верстатах ознайомитися з інструкцією; роботу викону­
в а т и обережно, щоб не пошкодити п а л ь ц і р у к ; працювати у р у к а в и ц я х
і в застібнутих х а л а т а х .
Р о з д і л VIII. РІЗАННЯ МЕТАЛУ
§ 30. З А Г А Л Ь Н І В І Д О М О С Т І
Р і з а н н я м називають відділення частини заготовок від сорто­
в о г о або листового металу. Р і з а н н я виконують як зі з н я т т я м с т р у ж к и ,
т а к і без з н я т т я . Р і з а н н я зі з н я т т я м с т р у ж к и здійснюють ручною но­
ж і в к о ю , на н о ж і в к о в и х , к р у г л о п и л я л ь н и х , токарно-відрізних верста­
т а х , а т а к о ж м о ж е бути газове, дугове тощо. Б е з з н я т т я с т р у ж к и мате­
р і а л и р о з р і з у ю т ь ручними в а ж і л ь н и м и і механічними н о ж и ц я м и , го­
с т р о з у б ц я м и , т р у б о р і з а м и , прес-ножицями, у ш т а м п а х . До р і з а н н я на­
л е ж и т ь т а к о ж н а д р і з у в а н н я металу.

87.

Суть процесу р і з а н н я НОЖИЦЯВерхній ніж
ми п о л я г а є у відокремленні ча­
стини металу під дією пари рі­
зальних н о ж і в . Розрізуваний лист
розміщують м і ж верхнім і ниж­
нім н о ж а м и . Верхній н і ж , опу­
скаючись, тисне на метал і роз­
різує його.
В е л и к и й тиск, якого зазнають
леза при р і з а н н і , потребує вели­
кого кута загострення р. Ч и м
Рис. 109. Елементи ножиць
твердіший р о з р і з у в а н и й метал,
тим більшим має бути кут з а г о с т р е н н я л е з а ; для м ' я к и х металів
(мідь та ін.) він дорівнює 65°, д л я металів середньої твердості — 70...
75°. Д л я зменшення тертя л е з н о ж і в об р о з р і з у в а н и й метал задній кут
а у л е з а х в и к о н у ю т ь невеликим; він дорівнює 1,5...3° (рис. 109).
Н о ж і виготовляють зі сталі У 7 , У8; бокові поверхні л е з загартова­
ні до 52...58 ЬЩС е , відшліфовані та загострені.
§ 31. Р І З А Н Н Я РУЧНИМИ НОЖИЦЯМИ
З в и ч а й н і ручні н о ж и ц і застосовують д л я р і з а н н я стальних листів
завтовшки 0,5... 1 мм і листів з к о л ь о р о в и х металів завтовшки до 1,5 мм.
Ручні ножиці виготовляють з п р я м и м и (рис. 110, а, б) і к р и в и м и (рис. 110, в) р і з а л ь н и м и л е з а м и .
, За р о з м і щ е н н я м р і з а л ь н о ї к р о м к и лез ручні н о ж и ц і поділяють на
праві та л і в і .
П р а в и м и н а з и в а ю т ь с я н о ж и ц і , у я к и х с к і с н а р і з а л ь н і й час­
тині к о ж н о ї половини з н а х о д и т ь с я з правого боку. П р а в и м и н о ж и ц я м и
р і ж у т ь по л і в і й кромці виробу у н а п р я м і за годинниковою с т р і л к о ю
(рис. 110, б).
Л і в и м и н а з и в а ю т ь с я н о ж и ц і , у я к и х н а р і з а л ь н і й частині кож­
ної половини ск і с розташовано з лівого боку. Т а к и м и н о ж и ц я м и р і ж у т ь
по п р а в і й кромці виробу проти годинникової с т р і л к и (рис. 110, в).
При р і з а н н і листа правими н о ж и ц я м и весь час видно р и с к у на роз­
різуваному металі. П р и роботі лівими н о ж и ц я м и , щоб бачити р и с к у ,
доводиться л і в о ю р у к о ю відгинати в і д р і з у в а н и й метал, перекладаючи
його через п р а в у р у к у , що досить незручно. Тому листовий метал по
прямій л і н і ї і по к р и в і й (коло, з а о к р у г л е н н я ) без р і з к и х поворотів рі­
ж у т ь правими н о ж и ц я м и . 4
Д о в ж и н а н о ж и ц ь І г 200,' 250, 320, 360 і 400 мм, а р і з а л ь н о ї частини
1 2 (від гострих к і н ц і в до ш а р н і р а ) — відповідно 55 . . . 6 5, 70...82, 9 0 . . .
105, 100... 120 і 110... 130 мм. Д о б р е загострені та відрегульовані
н о ж и ц і мають р і з а т и п а п і р .
8?

88.

Рис. 110. Ручні ножиці для різання
металу:
а —з прямими лезами;
в — з кривими лезами
б —прямі
праві;
Рис. 111. Положення руки на руко­
ятках ножиць при різанні (а) і прийо­
ми різання ножицями (б—г)
Н о ж и ц і тримають п р а в о ю р у к о ю , охоплюючи р у к о я т к и чотирма
п а л ь ц я м и і притискуючи їх до долоні; м і з и н е ц ь розміщують між
р у к о я т к а м и (рис. 111, а ) .
Стиснуті в к а з і в н и й , безіменний і середній п а л ь ц і розтискують, ви­
п р я м л я ю т ь мізинець і його з у с и л л я м відводять р у к о я т к у н о ж и ц ь на
потрібний кут. Утримуючи лист л і в о ю р у к о ю (рис. 111, б), подають
його м і ж р і з а л ь н и м и к р о м к а м и , спрямовуючи в е р х н є лезо точно посе­
редині розмічальної л і н і ї , я к а при р і з а н н і має бути видною. Потім,
стискуючи р у к о я т к у всіма п а л ь ц я м и правої р у к и (крім м і з и н ц я ) , здійс­
нюють р і з а н н я . На рис. 111, в, г п о к а з а н о прийоми роботи н о ж и ц я м и .
Д л я п р я м о л і н і й н о г о р і з а н н я металу невеликої товщини застосову­
ють ручні н о ж и ц і , одну р у к о я т к у я к и х з а т и с к у ю т ь у л е щ а т а х
(рис. 112, а).
Стільцеві ножиці в і д р і з н я ю т ь с я від звичайних більшими розміра­
ми і застосовуються при різанні листового металу з а в т о в ш к и до 3 мм.
Н и ж н ю р у к о я т к у ж о р с т к о затискують у слюсарних л е ща та х (рис. 112, б)
а б о з а к р і п л ю ю т ь (забивають) на столі чи іншій ж о р с т к і й основі.
Д л я р і з а н н я листової сталі з а в т о в ш к и до 3 мм застосовують стільцеві
н о ж и ц і , що мають с т а ц і о н а р н е к р і п л е н н я (рис. 112, в).
Стільцеві ножиці м а л о п р о д у к т и в н і , при роботі вимагають з н а ч н и х
з у с и л ь , тому д л я р і з а н н я в е ли ки х п а р т і й листового металу не застосо­
вуються.
Ручні малогабаритні силові н о ж и ц і (рис. 113) с л у ж а т ь д л я р і з а н н я
л и с т о в о г о металу з а в т о в ш к и до 2,5 мм і п р у т к і в діаметром до 8 мм. Га­
б а р и т н і р о з м і р и цих н о ж и ц ь не перевищують р о з м і р и звичайних руч88

89.

з
Рис. 113.
ножиці
Малогабаритні
силові
них н о ж и ц ь . Д л я р і з а н н я ру­
к о я т к у 8 з а к р і п л ю ю т ь у ле­
щ а т а х , а р у к о я т к у / (робочу)
приводять у дію. Робоча руко­
ятка с к л а д а є т ь с я з двох послі­
довно з ' є д н а н и х в а ж е л і в . Пер­
ший в а ж і л ь З, на одному плечі
я к о г о з а к р і п л е н о н і ж 5, з'єд­
наний за допомогою гвинта 6
з р у к о я т к о ю 8. Інше плече
в а ж е л я 3, яке у з в и ч а й н и х
ножиць є р у к о я т к о ю , з р о б л е н е
скороченим
і
закінчується
Рис. 112. Ножиці ручні, закріплені в ле­
ш а р н і р о м 2 і власне рукоят­
щатах (а), та стільцеві —закріплені в леща­
кою н о ж и ц ь . К і н ц е в и м шар­
тах (б) і на дерев'яній основі (в)
ніром р у к о я т к а / за допомогою д в о ш а р н і р н о г о л а н ц ю г а 7 з ' є д н а н а з р у к о я т к о ю 8. Ця система
в а ж е л і в з б і л ь ш у є з у с и л л я р і з а н н я п р и б л и з н о у 2 рази п о р і в н я н о зі
звичайними н о ж и ц я м и т а к и х самих р о з м і р і в . Н о ж і н о ж и ц ь змінні й
п р и к р і п л е н і до в а ж е л і в потайними з а к л е п к а м и .
^ Ці ножиці мають пристрій д л я р і з а н н я п р у т к і в діаметром до 8 мм.
. П р и с т р і й має з а к р і п л е н і на в а ж е л я х н о ж и ц ь диски 4 з о т в о р а м и і яв­
л я є собою звичайні н о ж и ц і , але з н о ж а м и спеціальної форми (загартова­
ні втулки). Н о ж і змінні й в с т а в л я ю т ь с я у гніздо дисків. Д л я обрізу­
в а н н я болтів (шпильок) у в т у л к а х одного з дисків є н а р і з к а ( к і л ь к а
ниток), я к а з а х и щ а є р і з ь б у болтів при о б р і з у в а н н і від з і м ' я т т я .
Малогабаритні силові ножиці забезпечують високу я к і с т ь р і з а н н я .
В а ж і л ь н і н о ж и ц і (рис. 114) застосовують д л я р і з а н н я листової ста­
лі з а в т о в ш к и до 4 мм, алюмінію та л а т у н і — до 6 мм. В е р х н і й шарнір­
но з а к р і п л е н и й н і ж 3 приводиться в рух від в а ж е л я 2. Н и ж н і й н і ж
1 — нерухомий.
Н о ж і виготовляють зі сталі У8 і з а г а р т о в у ю т ь до твердості 5 2 . . . 6 0
ВДС е . Кути з а г о с т р е н н я р і з а л ь н и х граней дорівнюють 5...85°.
Перед роботою п е р е в і р я ю т ь н а я в н і с т ь м а с т и л а на тертьових поверх­
нях, плавність ходу в а ж е л я , відсутність з а з о р а м і ж р і з а л ь н и м и кром­
ками.
89

90.

Рис. 114. Важільні ножиці
Рис. 115. Махові ножиці
П р и р і з а н н і металу правою р у к о ю обхоплюють р у к о я т к у 2 в а ж е л я і
п л а в н о п е р е м і щ у ю т ь його у верхнє п о л о ж е н н я , при цьому верхній н і ж
З відходить уверх. Потім в к л а д а ю т ь лист 4 т а к , щоб ліва р у к а притри­
м у в а л а його в горизонтальному положенні, а л і н і я р і з а н н я знаходила­
ся в полі з о р у і з б і г а л а с я з лезом верхнього ножа. Р у х о м р у к и опуска­
ють в а ж і л ь з ножем донизу доти, поки частина металу не буде переріза­
на. П і с л я цього в а ж і л ь переміщують у верхнє п о л о ж е н н я . Д а л і злегка
піднімають лист 4 лівою р у к о ю , просувають його по рисці в з д о в ж рі­
з а л ь н о ї к р о м к и в е р х н ь о г о ножа і повторюють прийом р і з а н н я до оста­
точного р о з р і з у в а н н я . Н о ж и ц і забезпечують з р і з без у м ' я т и н і прорі­
з і в по к р а я х , а т а к о ж достатню точність.
М а х о в і н о ж и ц і (рис. 115) ш и р о к о використовують для р і з а н н я ли­
стового металу з а в т о в ш к и 1,5...12,5 мм з г р а н и ц е ю міцності 450...
500 МПа (сталь, дюралюміній тощо). Ц и ми н о ж и ц я м и можна р і з а т и
метал значної д о в ж и н и . Махові ножиці мають чавунну станину / і стіл
2. В останній вмонтовано н и ж н і й нерухомий ніж <5, а верхній р у х о м и й
н і ж 5 з к р и в о л і н і й н о ю р і з а л ь н о ю кромкою з а к р і п л е н о у ножетримачі
6 з противагою 7, я к а в р і в н о в а ж у є ножетримач з ножем.
Р о з м і р в і д р і з у в а н и х заготовок визначається попередньою розміт­
кою або о б м е ж у є т ь с я регульованим упором 10, д л я чого упор спочатку
в с т а н о в л ю ю т ь на потрібну відстань від р і з а л ь н о ї кромки н и ж н ь о г о
нерухомого ножа. Л и с т 3 під час р і з а н н я щ і л ь н о притискують боковою
кромкою до у п о р а 10, а іншою к р о м к о ю — до п р у ж и н н о г о у п о р а 12.
90

91.

П і с л я цього поворотом р у к о я т к и 11 від себе лист щ і л ь н о п р и т и с к у ю т ь
з в е р х у притискною п л а н к о ю 9 і, опускаючи верхній .ніж з ножетримачем 6, р о з р і з у ю т ь заготовку.
Н о ж е т р и м а ч при опусканні в н и з у п и р а є т ь с я у п р у ж и н н и й упор 12.
П е р е с т а в л я н н я упора здійснюється за допомогою р у к о я т к и 4.
Н о ж и ц і з п о х и л и м и н о ж а м и (гільотинні) дають змогу різати листо­
вий, метал з а в т о в ш к и до 32 мм, листи розміром 1000...32 000 мм, рід­
ше — штабовий п р о к а т , а т а к о ж листові неметалеві м а т е р і а л и .
На рис. 116 п о к а з а н о кривошипні листові ножиці з похилими нож а м и . Вони мають н и ж н і й нерухомий і в е р х н і й рухомий но>^і; останній
нахилено під кутом 2...6°. Це с п р и я є поступовому в х о д ж е н н ю ножа в
роботу, полегшує р і з а н н я і підвищує його я к і с т ь . Н и ж н і й н і ж при­
кріплюють до задньої частини стола 2 (рис. 116), встановленого на
станині 1, в е р х н і й — до повзуна 7. В і д електродвигуна 6 через клинопасову передачу дістає обертання к р ив ош и п ни й в а л 4.
Д в а е к с ц е н т р и к и 5, змонтовані на ньому, надають повзуну зворотно­
поступального пер ем іщ ен ня у н а п р я м і с т о я к і в 3. Л и с т кладуть на стіл
до кронштейна 9 і п р и т и с к у ю т ь притискачем 3, п і с л я чого здійснюють,
різання.
§ 32. Р І З А Н Н Я Н О Ж І В К О Ю
Загальні відомості. Р у ч н а
н о ж і в к а (пила) — інструмент
для р і з а н н я т о в щ и х , н і ж при р і з а н н і н о ж и ц я м и , листів штабового,
круглого та профільного металу, а т а к о ж д л я п р о р і з у в а н н я ш л і ц і в ,
91

92.

Рис. 117. Ручна слюсарна ножів­
ка суцільна (а), розсувна (б) з
пересувним тримачем (в) і ножів­
кове полотно (г):
1 — гайка-баранець; 2 — рамка (станок);
3,5 — рухома й нерухома головки; 4 —
ножівкове полотно; 6 — хвостовик з ру­
кояткою; 7 — штифти; 8 — прорізи
п а з і в , о б р і з у в а н н я й вирізу­
в а н н я заготовок по к о н т у р у
та інших робіт. Р у ч н а слюсар­
на н о ж і в к а (рис. 117, а) скла­
дається зі станка (рамки) 2
і н о ж і в к о в о г о полотна 4. На
одному кінці р а м к и є нерухо­
ма головка 5 з х в о с т о в и к о м
і р у к о я т к о ю 6, а на і н ш о м у —
рухома головка З з н а т я ж н и м
гвинтом і г а й к о ю (баранцем)
/ д л я н а т я г у в а н н я полотна.
У г о л о в к а х 5 і 3 є п р о р і з и <§,
у які вставляють ножівкове
полотно і з а к р і п л ю ю т ь штиф­
тами 7.
Р а м к и д л я н о ж і в о к ви­
г о т о в л я ю т ь або
суцільними
(рідко) д л я н о ж і в к о в о г о полотна однієї певної д о в ж и н и або розсувними
(рис. 117,6), що дає змогу з а к р і п л ю в а т и н о ж і в к о в е полотно різної дов­
ж и н и . Д л я р о з с у в а н н я н о ж і в к и її перегинають, п о к и з а к л е п к а не вий­
де з в и р і з у , і зміщують. З а к л е п к у в в о д я т ь в інший в и р і з і р а м к у
випрямляють.
Станок з п е р е с у в н и м тримачем (рис. 117, в) — ц е по суті к у т н и к
з р у к о я т к о ю , по я к о м у м о ж н а переміщати і з а к р і п л ю в а т и у потрібному
положенні тримач.
Н о ж і в к о в е п о л о т н о — ц е т о н к а , в у з ь к а с т а л ь н а пласти­
на з двома отворами д л я з а к р і п л е н н я , я к а має зуби на одному з ребер.
П о л о т н а виготовляють зі сталі У10А та Х 6 В Ф , їх твердість 61...64
Н Я С е . З а л е ж н о від п р и з н а ч е н н я н о ж і в к о в і полотна поділяють на руч­
ні та м а ш и н н і . Полотна встановлюють у рамку зубами вперед.
Р о з м і р (довжина) ручного н о ж і в к о в о г о полотна в и з н а ч а є т ь с я за
відстанню м і ж центрами отворів під штифти (рис. 117, г). Н а й ч а с т і ш е
застосовують д л я ручних ножівок ножівкові полотна, д о в ж и н а я к и х
і = 250...300 мм, висота Ь = 13 і 16 мм, товщина Н = 0,65...0,8 мм.
К о ж е н з у б н о ж і в к о в о г о полотна має форму к л и н а (різця). Н а зубі,
як і на різці, р о з р і з н я ю т ь з а д н і ц кут а, кут загострення р і передній
к у т у; а + р + у = 90°.
$2

93.

ô
Задня
Передня
поОерхня
пооерхня
а
Рис. 118. Елементи зуба ножівкового полотна
( а ) , передній кут зуба додатний ( б ) , що до­
рівнює нулю (в) і від'ємний (г)
Вершина
І
зуба
западина зуда
в
Умови роботи н о ж і в к о в о г о полотна в і д р і з н я ю т ь с я від умов роботи
р і з ц я , тому з н а ч е н н я кутів тут інші. П р и р і з а н н і металу великої шири­
ни дістають п р о п и л и значної д о в ж и н и , в я к и х к о ж е н зуб полотна знімає
с т р у ж к у , що має в и г л я д коми. Ця с т р у ж к а з н а х о д и т ь с я у с т р у ж к о в о м у
просторі доти, поки в і с т р я зуба не вийде з п р о п и л у (рис. 118, а). Роз­
мір с т р у ж к о в о г о простору з а л е ж и т ь від заднього кута а, переднього
к у т а у і к р о к у S зуба (рис. 118, в).
З а л е ж н о від твердості р о з р і з у в а н о г о металу передній кут зубів
н о ж і в к о в о г о полотна може бути додатним (рис. 118, б), мати нульове
з н а ч е н н я (рис. 118, в) або в і д ' є м н и м (рис. 118, г). П р о д у к т и в н і с т ь
р і з а н н я н о ж і в к о в и м полотном, що має передній кут нульового значен­
н я , нижче, н і ж полотном, передній кут я к о г о б і л ь ш и й н і ж 0°.
Д л я р і з а н н я металів різної твердості кути зубів н о ж і в к о в о г о полот­
0
на м о ж у т ь бути: передній у = 0...12 ; задній а = 35...40°; з а г о с т р е н н я
ß = 43...60°.
Д л я р і з а н н я твердіших м а т е р і а л і в застосовують полотна, в я к и х
кут загострення зубів більший, д л я р і з а н н я м ' я к и х м а т е р і а л і в к у т за­
гострення менший. П о л о т н а з в е л и к и м кутом з а г о с т р е н н я в и т р и в а л і ш і .
Д л я р і з а н н я металів користуються п е р е в а ж н о н о ж і в к о в и м и полот­
нами з кроком, що дорівнює 1,3... 1,6 мм, при я к о м у на довжині 25 мм
н а р а х о в у є т ь с я 17...20 зубів. Ч и м товще р о з р і з у в а н а заготовка, тим
більшими мають бути зуби, і н а в п а к и . Д л я р і з а н н я металів різної твер­
дості застосовують полотна з різною к і л ь к і с т ю зубів: м ' я к і метали —
16; с т а л ь середньої твердості з а г а р т у в а н н я — 19; чавун, інструмен­
т а л ь н а сталь — 22; тверда, штабова і кутова сталь — 22.
Розведення зубів ножівкового полотна. П р и р і з а н н і ручною ножів­
кою у роботі має брати участь (одночасно різати метал) не менше двохтрьох зубів. Щоб у н и к н у т и з а ї д а н н я ( з а к л и н ю в а н н я ) н о ж і в к о в о г о по­
лотна у металі, зуби розводять. Тоді ш и р и н а р о з р і з у , зробленого но­
ж і в к о ю , буде т р о х и більшою за т о в щ и н у полотна. К р і м того, це з н а ч н о
полегшує роботу.

94.

а
Рис. 119. Схеми розводки зуб'їв
ножівкового полотна:
а — по полотну; б — по зубу
Рис. 120. Правильне (а) і непра­
вильне (б) встановлення ножівково­
го полотна та його натягуван­
ня (в)
З а л е ж н о від з н а ч е н н я к р о к у 5 розведення в и к о н у ю т ь по полотну І
по зубу. З у б и н о ж і в к о в и х полотен, у я к и х 5 = 0,8 мм, мають бути роз­
ведені п о
п о л о т н у (рис. 119, а), тобто к о ж н і два суміжні з у б и
відгинають у п р о т и л е ж н і боки на 0,25...0,60 мм (таке розведення, я к е
ще називають х в и л я с т и м , д о п у с к а є т ь с я і п р и 5 = 1 мм). Розве-^
дення в и к о н у ю т ь на висоті не більшій за подвоєну висоту зуба. К р о к
розведення беруть 8 5 .
Полотна, у я к и х 5 > 0,8 мм, розводять по зубу (рис. 119, б ) ; т а к е
розведення називається г о ф р о в а н и м . П р и малому крокові
два-три зуби відводять п р а в о р у ч і два-три — л і в о р у ч . При середньому
крокові один зуб відводять ліворуч, другий п р а в о р у ч , третій РІЄ відво­
д я т ь . П р и в е л и к о м у крокові один зуб відводять ліворуч, а інший —
праворуч. З в и ч а й н о розведення по зубу застосовують для полотен з?
к р о к о м зубів 1,25 або 1,6 мм.
Р о з в е д е н н я н о ж і в к о в о г о полотна має з а в е р ш у в а т и с я на відстані не
б і л ь ш як ЗО мм в і д т о р ц я .
П і д г о т о в к а до роботи ножівкою. Перед роботою н о ж і в к о ю міцно*
з а к р і п л ю ю т ь р о з р і з у в а н и й матеріал у л е щ а т а х (рівень к р і п л е н н я має:
відповідати зросту працюючого). Потім вибирають н о ж і в к о в е п о л о т н о
згідно з твердістю, формою і розмірами р о з р і з у в а н о г о металу. П р и дов­
гих п р о п и л а х використовують ножівкові полотна з великим кроком зу­
бів, а при к о р о т к и х — з дрібним.
Н о ж і в к о в е полотно встановлюють у п р о р і з и г ол овк и т а к , щоб з у б и
були спрямовані від р у к о я т к и (рис. 120, а), а не до неї (рис. 120, б).
П р и цьому спочатку в с т а в л я ю т ь к і н е ц ь полотна у нерухому головку і
ф і к с у ю т ь її штифтом, потім в с т а в л я ю т ь інший к і н е ц ь полотна у п р о р і з
рухомої головки і т а к о ж з а к р і п л ю ю т ь штифтом. Н а т я г у ю т ь полотно
в р у ч н у без великого з у с и л л я #(не м о ж н а застосовувати плоскогубці„
94

95.

а
г
Рис. 121. Положення при роботі:
а — корпуса і ножівки; 6", в—відповідно правої та лівої руки; г— ніг
л е щ а т а тощо) обертанням баранчикової гайки (рис. 120, в). П р и цьому
через небезпеку р о з р и в у полотна н о ж і в к у тримають на віддалі від об­
личчя.
Т у г о н а т я г н у т е полотно при незначному перекошенні, а слабо на­
т я г н у т е — при посиленому натискуванні перегинаються і м о ж у т ь
з л а м а т и с я . Ступінь натягу полотна п е р е в і р я ю т ь , л е г к о натискуючи на
нього пальцем збоку; я к щ о полотно не п р о г и н а є т ь с я , натяг достатній.
Положення корпуса робітника. П р и різанні металу ручною ножів­
кою стають перед лещатами п р я м о , вільно й стійко, впівоберта до губок
л е щ а т або осі оброблюваної заготовки (рис. 121). Л і в у ногу дещо ви­
с т а в л я ю т ь уперед, п р и б л и з н о по лінії р о з р і з у в а н о г о металу, і на неї
опирають к о р п у с . Ступні ніг с т а в л я т ь т а к , щоб вони утворювали кут
60...70° при певній відстані м і ж п ' я т а м и (рис. 121, г).
Положення рук (хватка). П о з а робітника в в а ж а є т ь с я п р а в и л ь н о ю ,
я к щ о м і ж плечовою та л і к т ь о в о ю частинами зігнутої у л і к т і п р а в о ї
р у к и з ножівкою, встановленою на губки л е щ а т (у висхідному поло­
ж е н н і ) , утворюється п р я м и й кут (рис, 121, а).
Р у к о я т к у охоплюють чотирма п а л ь ц я м и правої р у к и т а к , щоб вона
у п и р а л а с я в долоню (рис. 121, б), в е л и к и й п а л е ц ь н а к л а д а ю т ь з в е р х у
в з д о в ж р у к о я т к и . П а л ь ц я м и лівої р у к и обхоплюють гайку і рухому
г о л о в к у н о ж і в к и (рис. 121, в).
Робота ножівкою. П р и різанні н о ж і в к о ю , як і при о б п и л ю в а н н і ,
с л і д дотримуватися чіткої координації з у с и л ь ( б а л а н с у в а н н я ) , що по­
л я г а є у п р а в и л ь н о м у збільшенні н а т и с к у рук*. Р у х н о ж і в к и має бути
строго горизонтальним. Н а т и с к у ю т ь на станок обома р у к а м и , але біль­
ше з у с и л л я р о б л я т ь лівою р у к о ю , а правою здійснюють головним чи­
ном зворотно-поступальний рух н о ж і в к и .
У процесі р і з а н н я здійснюється два ходи: робочий, к о л и н о ж і в к у
п е р е м і щ у ю т ь в п е р е д від працюючого, і холостий, к о л и н о ж і в к у
95

96.

п е р е м і щ у ю т ь назад, у н а п р я м і до працюючого. П р и холостому ході на
н о ж і в к у не натискують, у результаті чого зуби л и ш е ковзають, а при ро­
бочому ході обома р у к а м и створюють легке н а т и с к у в а н н я т а к , щ о б
ножівка рухалася прямолінійно.
П р и роботі н о ж і в к о ю слід дотримуватися т а к и х п р а в и л : . к о р о т к і
заготовки р і ж у т ь по н а й ш и р ш і й стороні; п р и р і з а н н і п р о к а т у кутового,
т а в р о в о г о і ш в е л е р н о г о профілів к р а щ е змінювати п о л о ж е н н я заготов­
ки, ніж різати по вузькій стороні;
у роботі має брати участь усе н о ж і в к о в е полотно;
п р а ц ю в а т и н о ж і в к о ю слід не поспішаючи, п л а в н о , без р и в к і в , роб­
л я ч и не більш як ЗО...60 подвійних ходів на х в и л и н у (тверда сталь —
ЗО...40, с т а л ь середньої твердості — 40...50, м ' я к а сталь — 50...60);
п р и ш в и д ш и х темпах с к о р і ш е настає втомлення і, к р і м того, полотно
н а г р і в а є т ь с я і швидше т у п и т ь с я ;
перед з а к і н ч е н н я м р о з п и л ю в а н н я послабити натиск на н о ж і в к у , бо
п р и сильному натиску н о ж і в к о в е полотно р і з к о в и с к а к у є з р о з п и л у ,
б'ючись об л е щ а т а або заготовку, в результаті чого м о ж н а дістати
травму;
п р и р і з а н н і не давати полотну н а г р і в а т и с я ; д л я зменшення тертя
полотна об с т і н к и у п р о п и л і з а г о т о в к и періодично з м а щ у ю т ь полотно
м і н е р а л ь н и м або графітовим мастилом, особливо при р і з а н н і в ' я з к и х
металів;
л а т у н ь і бронзу р о з р і з у в а т и л и ш е новими полотнами, бо н а в і т ь мал о с п р а ц ь о в а н і зубці не р і ж у т ь , а к о в з а ю т ь ;
п р и з л а м у в а н н і або в и к р и ш у в а н н і хоча б одного зуба роботу н е г а й н о
п р и п и н и т и , в и д а л и т и з п р о п и л у з а л и ш к и з л а м а н о г о зуба, полотно за­
м і н и т и новим або сточити на верстаті два-три сусідніх зуби, п і с л я цього
м о ж н а п р о д о в ж у в а т и роботу.
§ 33. Р І З А Н Н Я Н О Ж І В К О Ю К Р У Г Л О Г О . К В А Д Р А Т Н О Г О ,
ШТАБОВОГО ТА ЛИСТОВОГО МЕТАЛУ
Р і з а н н я к р у г л о г о м е т а л у . К р у г л и й метал н е в е л и к и х п е р е р і з і в рі­
ж у т ь ручними н о ж і в к а м и , а з а г о т о в к и в е л и к и х діаметрів — на відріз­
них в е р с т а т а х , приводних н о ж і в к а х , дискових п и л а х тощо. На заго­
т о в к у попередньо н а н о с я т ь р о з м і ч а л ь н у р и с к у , потім заготовку затис­
к у ю т ь у с л ю с а р н и х л е щ а т а х у г о р и з о н т а л ь н о м у п о л о ж е н н і і тригран­
ним н а п и л к о м по розмічальній рисці р о б л я т ь неглибокий п р о п и л д л я
к р а щ о г о н а п р я м л я н н я н о ж і в к о в о г о полотна. Попередньо полотно зма­
щ у ю т ь мастилом за допомогою п е н з л я .
В с т а н о в и в ш и у п р о п и л н о ж і в к у , здійснюють в і д р і з а н н я без відла­
м у в а н н я в і д р і з у в а н о ї частини. В і д л а м у в а н н я д о п у с к а є т ь с я тоді, к о л и
торці з а г о т о в к и оброблюватимуть (обпилюватимуть). У цьому разі в
п р у т к у р о б л я т ь н а д р і з и з двох # -чотирьох сторін, а потім його відла­
мують, з а т и с н у в ш и у л е щ а т а х або за допомогою молотка, я к и м нано96

97.

а
б ~^
Рис. 122. Початок різання ножівкою круглого (а) і квадратного (б)
металу
с я т ь у д а р и по п р у т к у (заготовку п р и цьому встановлюють на підклад­
ки).
Д л я п р а в и л ь н о г о початку р і з а н н я на нерозміченій заготовці у міс­
ця р і з а н н я с т а в л я т ь нігтем в е л и к и й п а л е ц ь лівої р у к и і щ і л ь н о при­
с т а в л я ю т ь полотно н о ж і в к и до н і г т я (рис. 122, а}-. Н о ж і в к у т р и м а ю т ь
т і л ь к и правою р у к о ю . В к а з і в н и й п а л е ц ь ц і є ї р у к и в и т я г у ю т ь в з д о в ж
р у к о я т к и з б о к у , чим забезпечують с т і й к е п о л о ж е н н я н о ж і в к и під ч а с
різання.
Різання квадратного металу. Заготовку закріплюють у лещатах і в
місці майбутнього п р о р і з у т р и г р а н н и м н а п и л к о м р о б л я т ь неглибокі
п р о п и л и д л я к р а щ о г о с п р я м у в а н н я н о ж і в к и . Н а початку о п е р а ц і ї
н о ж і в к у н а х и л я ю т ь в бік від себе (вперед). У м і р у в р і з у в а н н я н а х и л
поступово з м е н ш у ю т ь доти, поки з р і з не дійде до п р о т и л е ж н о ї к р о м к и
н о ж і в к и . Потім з а г о т о в к у р о з р і з у ю т ь п р и г о р и з о н т а л ь н о м у п о л о ж е н н і
Рис. 123. Різання ножівкою при глибоких розрізах:
а — п о л о ж е н н я пальців л і в о ї руки;
у' замкненому контурі
4
4-1664
б — без п о в о р о т у п о л о т н а ; в — з п о в о р о т о м п о л о т н а ;
г —
97

98.

Рис. 124. Робота ножівкою:
а — різання тонкого листа; 6 — вирізування фасон­
ного отвору лобзиком; в — прорізування шліців;
г — тонкі профілі, закріплені для різання
ГП^ч.
ЦІ
УХ
н о ж і в к и (рис. 122, б). П р и д у ж е глибо­
ких розрізах л і в у р у к у переставляють,
беручись за верх р а м к и (рис. 123, а).
Різання штабового металу. Шта­
бовий метал р а ц і о н а л ь н о р і з а т и не
по ш и р о к і й , а по в у з ь к і й стороні.
Ц е , однак, 'можна зробити при тов-щ и н і штаби
» б і л ь ш і й за в і д с т а н ь м і ж
У л ^ х І
ї\
\І
^тУ^шпу
трьома зубами полотна.
іЩ/^ |£|Д/^
Р і з а н н я
н о ж і в к о ю
з
п о в о р о т о м
п о л о т н а
здійс­
нюють при довгих (високих) або глибоких р о з р і з а х , к о л и не вда­
є т ь с я довести р о з р і з до к і н ц я через те, що р а м к а н о ж і в к и впирається,
у торець з а г о т о в к и і з а в а ж а є подальшому р о з п и л ю в а н н ю (рис. 123, б).
П р и цьому можна змінити п о л о ж е н н я з а г о т о в к и і, в р і з а в ш и с ь у неї
з іншого к і н ц я , з а к і н ч и т и р і з а н н я .
О д н а к є інший спосіб: різати н о ж і в к о ю , полотно я к о ї повернене
на Ш (рис. 123, в). Д л я цього полотно переставляють у бокові п р о р і з и
головок р а м к и . П р и т а к о м у положенні н о ж і в к и п р а ц ю ю т ь обережно,
бо при перекосі р а м к и н о ж і в к о в е полотно може з л а м а т и с я . Ц и м спосо­
бом т а к о ж
р і ж у т ь метал у д е т а л я х
із замкнутими
контурами
(рис. 123, г).
Різання тонкого листового і профільного металу. З а г о т о в к и , де­
т а л і з тонкого листового м а т е р і а л у затискують м і ж д е р е в ' я н и м и брус­
к а м и по одній або по к і л ь к а ш т у к і р о з р і з а ю т ь разом з б р у с к а м и
( р и с 124, а).
Р і з а н н я
по
к р и в о л і н і й н и х
к о н т у р а х . Щоб
в и р і з а т и у металі (листі) фасонний отвір (вікно), просвердлюють або
п р о б и в а ю т ь отвір діаметром, що дорівнює ш и р и н і полотна н о ж і в к и
або пили л о б з и к а . П р о п у с т и в ш и через отвір полотно, з а к р і п л ю ю т ь йо­
го у рамці і р і ж у т ь по заданому к о н т у р у (рис. 124, б).
Щ л і ц и в е л и к и х розмірів п р о р і з у ю т ь звичайними н о ж і в к а м и з одним
чи даома (залежно від ш и р и н и шліців) з ' є д н а н и м и })азом полотнами
( р и с . 124, в).
Тонкі профілі р о з р і з а ю т ь у п л о с к и х д е р е в ' я н и х б р у с к а х (рис. 124, г).
§ 34. Р І З А Н Н Я ТРУБ Н О Ж І В К О Ю ТА Т Р У Б О Р І З О М
П е р е д р і з а н н я м трубу розмічають за шаблоном, виготовленим з
ж е р с т і і зігнутим по трубі. Шаблон накладають на місце р і з а н н я і рис у в а л к о ю по колу труби наносить розмічальні р и с к и . Т р у б и розріза­
ю т ь н о ж і в к а м и та т р у б о р і з а м и .
98

99.

Рис. 125. Різання труби ножівкою
Різання ножівкою. Т р у б у за­
тискують у п а р а л е л ь н і л е щ а т а в
г о р и з о н т а л ь н о м у положенні й
р і ж у т ь по рисці. Тонкостінні
т р у б и та труби з чисто обробле­
ною поверхнею з а т и с к у ю т ь у ле­
щ а т а х м і ж сп ец іал ьн и м и дерев'я­
ними н а к л а д к а м и (рис. 125).
П р и р о з р і з а н н і т р у б и ножів­ Рис. 126. Різання труби труборізом
ку т р и м а ю т ь г о р и з о н т а л ь н о , а
в м і р у в р і з у в а н н я полотна у т р у б у з л е г к а н а х и л я ю т ь на себе.
У р а з і з а щ е м л е н н я полотна виймають н о ж і в к у з п р о р і з у , поверта­
ють т р у б у в і д себе на 45...60° і продовжують різати, з л е г к а натискуючи
на полотно. Я к щ о н о ж і в к у у в е л о в бік від розмічальної р и с к и , т р у б у
обертають н а в к о л о осі й р і ж у т ь по р о з м і ч а л ь н і й рисці на новому місці.
Різання, труборізом з н а ч н о п р о д у к т и в н і ш е , н і ж н о ж і в к о ю . Трубо­
р і з и в и г о т о в л я ю т ь т р ь о х р о з м і р і в : № 1 — д л я р і з а н н я тру б д і а м е т р о м
х
3
/4... /4;
№ 2 - 1 . . Д ;
№ 3 — 3...4."
Т р у б у 1 (рис. 126) з а т и с к у ю т ь обертанням р у к о я т к и 2 з г в и н т о м
3 у п р и т и с к а ч і 7 м і ж кутовою в и ї м к о ю і с у х а р е м з уступами. П о т і м
на к і н е ц ь затиснутої у притискачі 7 т р у б и н а д я г а ю т ь т р у б о р і з 6. Обер­
таючи р у к о я т к у 5 т р у б о р і з а н а в к о л о осі, п і д в о д я т ь р у х о м и й р о л и к
4 т р у б о р і з а до з і т к н е н н я зі стінкою труби. Д а л і р о б л я т ь один оберт
труборізом навколо труби й перевіряють лінію розрізу: я к щ о вона
о д и н а р н а і з а м к н у т а , то р о л и к и встановлено п р а в и л ь н о .
Р і з а н н я здійснюють т а к . У встановленого на трубі т р у б о р і з а обер­
г
тають р у к о я т к у на /А оберта, п р и т и с к а ю ч и р у х о м и й р о л и к до поверх­
ні т р у б и т а к , щоб л і н і я р о з м і т к и з б і г а л а с я з гострими г р а н я м и роли­
к і в . З м а щ у ю т ь місце р і з а н н я мастилом д л я о х о л о д ж е н н я р і з а л ь н и х
кромок роликів.
Т р у б о р і з обертають н а в к о л о т р у б и , п е р е м і щ у ю ч и
р у х о м и й р о л и к доти, поки стінки т р у б и не будуть повністю п е р е р і з а н і .
Довжину відрізаних труб перевіряють лінійкою, а площину розрізу
щодо зовнішньої стінки — косинцем.
Т р у б у п р и р і з а н н і можна з а т и с к у в а т и у л е щ а т а х , я к і мають рифлеиі с у х а р і . Тонкостінні труби р і ж у т ь т р у б о р і з о м з одним р о л и к о м , а
товстостінні — з трьома. Т р у б и д у ж е в е л и к и х діаметрів р і ж у т ь трубо­
різом з л а н ц ю г о м , на я к и й п р и к р і п л е н о шість р о л и к і в . Н а я в н і с т ь
4*
99

100.

Рис. 127. Ножівкова пила:
/ — станина; 2 — упор; 3 — стіл; 4 —
ножівкове полотно; 5 — пиляльна ра­
ма; 6 — рукав (хобот); 7 — вимикач;
8 — кнопка («Пуск» — «Стоп»); 9—машинні лещата
к і л ь к о х р о л и к і в дає змогу
з н а ч н о п р и с к о р и т и процес
р і з а н н я . Я к щ о треба мати
р і в н у , без значних з а д и р о к
поверхню у місці р і з а н н я ,
застосовують труборіз кон­
струкції Мисюти. Це зви­
чайний т р и р о л и к о в и й тру­
боріз, м і ж р о л и к а м и я к о г о
на важелі у спеціальній оправці п р и к р і п л е н о р і з е ц ь (виліт його мож­
на регулювати), я к и й п р и с к о р ю є процес р і з а н н я .
§ 35. М Е Х А Н І З О В А Н Е Р І З А Н Н Я
Механізоване різання здійснюють за допомогою різноманітних ме­
х а н і ч н и х , електричних і пневматичних ножівок і ножиць, дискових
п и л та іншого у н і в е р с а л ь н о г о або спеціального о б л а д н а н н я .
Ножівкові пили (приводні ножівки) застосовують для р і з а н н я сор­
тового і профільного металу. Н о ж і в к о в а пила 872А (рис. 127), я к а має
е л е к т р и ч н и й та гідравлічний приводи, п р и з н а ч е н а д л я р і з а н н я загото­
вок і з , с о р т о в о г о металу к р у г л о г о і квадратного перерізів. Точність
обробки н а такому верстаті становить ± 2 мм* ш о р с т к і с т ь поверхні
Яа = 20 м к м
= 8 0 мкм).
Затискні лещата. На столі верстата встановлюють л е щ а т а з 1/-подібними губками д л я з а к р і п л е н н я заготовок к р у г л о г о п е р е р і з у діамет­
ром до 120 мм (рис. 128, а) або к і л ь к о х заготовок меншого діаметра
(рис. Г28, б). Л е щ а т а з плоскими губками с л у ж а т ь д л я з а к р і п л е н н я
заготовок в е л и к и х перерізів — від 40 до 250 мм (рис. 128, в). Ці ле­
щ а т поворотні, у них р о з р і з у в а н и й матеріал з а к р і п л ю ю т ь під ку­
т о м 45°.
В с т а н о в л е н н я
л е щ а т і
з а г о т о в о к . Л е щ а т а вста­
новлюють на столі пили з таким р о з р а х у н к о м , щоб вісь р о з р і з у в а н о ї
фід.>.ігомм
Рис. 128. Затискні лещата:
,а, б —з У-подібнйми губками для закріплення відповідно однієї чи кількох заготовок круг»
лого перерізу; в — з плоскими губками для закріплення заготовки великого перерізу
100

101.

г
заготовки проходила
посередині ходу пил­
кової рами. П р и вста­
новленні заготовки у
лещата
слідкують,
щоб вона розміщува­
л а с я під п р я м и м ку­
том до
ножівкового
полотна.
Д л я розрізування
з а г о т о в к и під кутом
спочатку під з а д а н и м
кутом
встановлюють
6
Я
'
л е щ а т а , потім укла­
1 9
Рис 129. Встановлення ножівкового полотна у
дають у них і міцно
жівковій пилі
затискують заготовку.
Машинні н о ж і в к о в і полотна в и г о т о в л я ю т ь зі сталі м а р к и Р 6 М 5 .
В с т а н о в л е н н я
н о ж і в к о в о г о
п о л о т н а . Полотно
в с т а н о в л ю ю т ь одним кінцем на штифт 4 (рис. 129) нерухомо закріпле­
ної п л а н к и 5 п и л к о в о ї р а м к и 2 т а к , щоб зуби полотна були спрямова­
ні у бік робочого ходу. Д р у г и й к і н е ц ь полотна н а д я г а ю т ь на штифт
З рухомої п л а н к и . Потім обидва кінці щ і л ь н о п р и т и с к у ю т ь накладни­
ми п л а н к а м и 7 і 9 до п и л к о в о ї рами болтами 6 і 5. П о л о т н о н а т я г у ю т ь ,
з а г в и н ч у ю ч и г а й к у / з д е я к и м з у с и л л я м (слабо н а т я г н у т е п о л о т н о п р и
різанні м о ж е з л а м а т и с я або зробити косий з р і з ) .
Н о ж і в к о в у п и л у н а л а г о д ж у ю т ь д л я р і з а н н я твердих м а т е р і а л і в н а
85, а д л я р і з а н н я м ' я к и х металів — на 110 подвійних ходів на хви­
лину.
Гідроприводом верстата керують з а допомогою р у к о я т к и к р а н а .
П р и положенні р у к о я т к и к р а н а «Бездіяльність» (рис. 130, а) п и л к о в а
рама дістає зворотно-поступальний рух, при п о л о ж е н н і
«Спуск»
(рис. 130, б) р у к а в з пилковою рамою п л а в н о о п у с к а є т ь с я д о н и з у , п р и
положенні «Підйом» (рис. 130, в) р у к а в з п и л к о в о ю рамою п л а в н о під­
н і м а є т ь с я , при п о л о ж е н н і «Повільна дія» (рис. 130, е) регулюється за­
дана подача в р і з у в а н н я н о ж і в к о в о ю полотна у метал п р и робочому
ході, при п о л о ж е н н і «Швидка дія» (рис. 130, д) р е г у л ю є т ь с я н а й б і л ь ш а
а
8
г
в
<Г
Рис. 130. Положення рукоятки при керуванні пдроприводоїм ножівкової пили:
а — «Бездіяльність»; б — « С п у с к » ; в — « П і д й о м » ; £ — « П о в і л ь н а д і я » ; д — « Ш в и д к а д і я »
г
101

102.

подача в р і з у в а н н я но­
ж і в к о в о г о полотна у
метал п р и робочому
ході.
При
зворотному
ході н о ж і в к о в е полот­
но трохи піднімають
над р о з р і з у в а н и м ма­
теріалом.
Приступаючи
до
роботи на п и л і , руко­
я т к у к р а н а гідропривода встановлюють у
п о л о ж е н н я «Спуск» І
в м и к а ю т ь електродви­
гун. П і с л я того я к
ножівкове
полотно
опуститься до розрі­
з у в а н о г о металу, ру­
к о я т к у к р а н а перево­
дять у п о л о ж е н н я «По­
Р и с 131. Ручні електричні ножиці
в і л ь н а дія» д л я попереднього в р і з у в а н н я . Потім р у к о я т к у переміщують у н а п р я м і
до п о л о ж е н н я «Швидка дія» і встановлюють б а ж а н у подачу р і з а н н я .
П о д а л ь ш а робота верстата відбувається автоматично до остаточного
р о з р і з у в а н н я з а г о т о в к и . По з а в е р ш е н н ю р і з а н н я п и л к о в а рама автома-,
тично переключає р у к о я т к у к р а н а в п о л о ж е н н я «Підйом», я к е здійсню­
є т ь с я до певної висоти; в и м и к а ч , розміщений на р у к а в і , натискує на
к н о п к у «Стоп» і в и м и к а є електродвигун.
Р у ч н і е л е к т р и ч н і н о ж и ц і С-424 в і б р а ц і й н о г о т и п у (рис. 131) скла­
даються з е л е к т р о д в и г у н а У, р е д у к т о р а 2 з е к с ц е н т р и к о м 7 і р у к о я т к и
4. З в о р о т н о - п о с т у п а л ь н и й р у х від е к с ц е н т р и к а передається в е р х н ь о м у
н о ж у 6, н и ж н і й н і ж 5 з а к р і п л е н о на скобі 8. П р и р і з а н н і е л е к т р о н о ж и ці тримають правою р у к о ю , охоплюючи р у к о я т к у всіма п а л ь ц я м и ,
в к а з і в н и й п а л е ц ь к л а д у т ь на в а ж е л і в и м и к а ч а 3 з к у р к о м . Л і в о ю р у к о ю
лист подають м і ж н о ж а м и , н а п р я м л я ю ч и під р і з а л ь н у к р о м к у верхньо­
го н о ж а точно по рисці т а к , щоб р и с к у було видно.
Після вмикання електроножиці спрямовують правою рукою по
л і н і ї р і з а н н я т а к , щоб площі н о ж і в мали деякий, н а х и л д о п л о щ и н и
р о з р і з у в а н о г о металу. Е л е к т р о н о ж и ц я м и р о з р і з у ю т ь листову сталь
з а в т о в ш к и до 2,7 мм та інші листові м а т е р і а л и . З а л е ж н о в і д т о в щ и н и
р о з р і з у в а н о г о м е т а л у і потужності е л е к т р о д в и г у н а п р о д у к т и в н і с т ь
е л е к т р о н о ж и ц ь 3...6 м/хв. Вони особливо зручні п р и р і з а н н і по фігур­
ному к р а ю , бо дають змогу р і з а т и по к о н т у р у з малим радіусом кри­
визни.
100

103.

Рис. 132. Пневматична ножівка
Рис.
пила
133.
Дискова
пневматична
З а з о р м і ж н о ж а м и 5 і 6 встановлюють з а л е ж н о від товщини розрізу­
в а н о г о металу і п е р е в і р я ю т ь щупом (при товщині 0,5...0,8 мм з а з о р до­
рівнює 0,03...0,048 мм, при товщині 1
1,3 мм — 0,06...0,08 мм, п р и
товщині 1,6...2 мм — 0,1...0,13 мм).
Пневматичні ножиці призначені д л я п р я м о л і н і й н о г о і криволіній­
ного р і з а н н я металу і приводяться в дію пневматичним роторним дви­
гуном. Н а й б і л ь ш а товщина р о з р і з у в а н о г о стального листа середньої
твердості становить 3 мм, найбільша швидкість р і з а н н я — 2,5 м/хв,
число подвійних ходів ножа на х в и л и н у — 1600.
Пневматична ножівка (рис. 132) п р и в о д и т ь с я в дію стиснутим по­
в і т р я м . Вона с к л а д а є т ь с я з перетворювача руху, роторного д в и г у н а ,
пускової к н о п к и і н о ж і в к о в о г о полотна. М а к с и м а л ь н а товщина розрі­
з у в а н о г о металу дорівнює 5 мм, найменший радіус — 50 мм, ш в и д к і с т ь
р і з а н н я — 20 м/хв. М а ш и н а у к о м п л е к т о в а н а змінними з а т и с к н и м и пат­
ронами д л я з а к р і п л е н н я н а п и л к і в і н о ж і в к о в и х полотен різного розміру.
Дискова пневматична пила (рис. 133) з а с т о с о в у є т ь с я д л я р і з а н н я
т р у б безпосередньо на місці с к л а д а н н я трубопроводів. П и л а має редук­
тор 3, ч е р в ' я ч н е колесо я к о г о змонтовано на одній осі зі с п е ц і а л ь н о ю
дисковою фрезою /. З а к р і п л ю є т ь с я т р у б а с п е ц і а л ь н и м з а т и с к у в а ч е м
5, який встановлено на хвостовику 4. З а т и с к у в а ч к р і п и т ь с я ш а р н і р н о
до р у к о я т к и 2.
П р и в и к о р и с т а н н і пневматичної п и л и н а п о в е р х н я х р о з р і з у в а н и х
труб не утворюються н а п л и в и і з а д и р к и .
П н е в м а т и ч н а п и л а дає змогу р о з р і з а т и труби діаметром до 5 0 . . .
64 мм. Д і а м е т р ф р е з и 190...220 мм, а частота її о б е р т а н н я — 150...
200 об/хв.
§ 36. О С О Б Л И В І ВИДИ Р І З А Н Н Я
Абразивне різання. Ц е й спосіб м о ж н а з а с т о с о в у в а т и п р и р і з а н н і ма­
т е р і а л і в найрізноманітнішого профілю розміром 200 X 200 мм і т р у б
діаметром до 600 мм.
103

104.

Основні переваги р і з а н н я абразивними д и с к а м и :
в и с о к а п р о д у к т и в н і с т ь процесу;
м о ж л и в і с т ь р і з а н н я сталі високої твердості;
м а л а ш и р и н а р о з р і з у , щ о з н и ж у є в т р а т и металу;
з н а ч н о в и щ а я к і с т ь поверхні з р і з у , ніж п р и інших способах рі­
зання;
допуски по довжині й п е р п е н д и к у л я р н о с т і р і з а н н я витримуються у
вужчих межах.
А б р а з и в н і диски в и г о т о в л я ю т ь з е л е к т р о к о р у н д у , карбіду кремнію
та алмазу.
Середній час р і з а н н я на с у х у з а л е ж и т ь в і д д і а м е т р а з а г о т о в к и :
Діаметр заготовки, мм
Час різання, с
.
10,
1
,
20,
2
,
ЗО,
40,
3...4,
4...5,
50, *
6...8,
60
9...12
П р и використанні робочої рідини час р і з а н н я з р о с т а є , але одно­
часно з б і л ь ш у є т ь с я число розрізів, що припадають на один д и с к .
П р и автоматичній подачі строк с л у ж б и д и с к і в вище, н і ж при ручній.
Дугове різання з а с т о с о в у ю т ь д л я р о з р і з у в а н н я брухгу, чавуну, ко­
льорових с п л а в і в , видалення ливників і д о д а т к і в (прирости) у вилив­
к а х , а т а к о ж при відсутності о б л а д н а н н я д л я газового р і з а н н я . Недолі­
к а м и дугового р і з а н н я є нерівність к р а ї в р о з р і з у , в е л и к а його ш и р и н а
т а у т в о р е н н я н а п л и в і в металу. Д у г о в е р і з а н н я м о ж н а застосовувати при
в е р т и к а л ь н о м у і похилому п о л о ж е н н я х деталі д л я п о л і п ш е н н я виті­
к а н н я р о з п л а в л е н о г о металу, що підвищує продуктивність і я к і с т ь рі­
зання.
П р и різанні металу з а в т о в ш к и б і л ь ш як 20 мм застосовують метале­
ві електроди і змінний струм.
Різання металу під водою з а с т о с о в у є т ь с я п р и а в а р і й н о - в і д б у д о в н и х
і суднопідйомних роботах. Д л я р і з а н н я в и к о р и с т о в у ю т ь в у г і л ь н і й
металеві електроди, покриті водонепроникною о б м а з к о ю . В е л е к т р и ч н у
дугу додатково подається р і з а л ь н и й кисень.
П р и г а з о в о м у р і з а н н і п і д в о д о ю застосовують різа­
ки особливої к о н с т р у к ц і ї , що мають к о в п а ч к и , я к і н а д я г а ю т ь на різаль­
ну г о л о в к у . П р и різанні на глибині 20 м як п а л ь н е застосовують аце­
тилен, а при р і з а н н і на глибині 20...40 м — водень. У процесі р і з а н н я
вода в і д т і с н я є т ь с я від п о л у м ' я продуктами г о р і н н я або стиснутцм по­
в і т р я м . Із з б і л ь ш е н н я м глибини підвищують тиск г а з у або стиснутого
повітря.
Безпека праці. П р и р і з а н н і металів слід д о т р и м у в а т и с я т а к и х вимог
безпеки:
оберігати р у к и від п о р а н е н н я р і з а л ь н и м и к р о м к а м и н о ж і в к и або
з а д ц р к а м и на металі;
с л і д к у в а т и за п о л о ж е н н я м п а л ь ц і в лівої р у к и , я к а підтримує лист
знизу;
104

105.

не здувати о ш у р к и і не в и д а л я т и їх р у к а м и , щоб у н и к н у т и забруд­
нення очей або п о р а н е н н я р у к ;
не з а х а р а щ у в а т и робоче місце непотрібними інструментами і дета­
лями;
не знімати і не з м а щ у в а т и частини, що р у х а ю т ь с я і обертаються;
не переводити пас з виступу на виступ при роботі н о ж і в к о в о г о вер­
стата.
Р о з д і л IX. ОБПИЛЮВАННЯ МЕТАЛУ
§ 37. З А Г А Л Ь Н І В І Д О М О С Т І . НАПИЛКИ
О б п и л ю в а н н я м н а з и в а є т ь с я о п е р а ц і я з обробки металів т а
інших м а т е р і а л і в з н я т т я м незначного ш а р у н а п и л к а м и в р у ч н у або на
обпилювальних верстатах.
Н а п и л к а м и слюсар надає д е т а л я м потрібної форми і р о з м і р і в , при­
пасовує деталі одну до одної, підготовляє кромки деталей д л я зварю­
в а н н я та в и к о н у є інші роботи.
За допомогою н а п и л к і в обробляють п л о щ и н и , к р и в о л і н і й н і поверх­
ні, п а з и , к а н а в к и , отвори будь-якої форми, п о в е р х н і , розміщені під
різними кутами, тощо. П р и п у с к и на о б п и л ю в а н н я з а л и ш а ю т ь неве­
л и к и м и — від 0,5 до 0,25 мм. Точність обробки о б п и л ю в а н н я м стано­
вить 0,2...0,05 мм (в окремих в и п а д к а х — до 0,001 мм).
Р у ч н а обробка напилком з а р а з значною мірою з а м і н е н а обпилю­
ванням^ на с п е ц і а л ь н и х верстатах, але повністю витіснити ручне
обрилюЪання ці верстати не м о ж у т ь , бо підгоночні роботи при скла­
данні та монтажі о б л а д н а н н я часто доводиться в и к о н у в а т и в р у ч н у .
" Н а п и л к и . Н а п и л о к (рис. 134)
це стальний брусок певного про­
ф і л ю і д о в ж и н и , на поверхні я к о г о є насічки ( н а р і з к и ) , що утворюють
з а п а д и н и і гострозаточені зубці, у перерізі мають форму к л и н а . На­
п и л к и в и г о т о в л я ю т ь зі сталі У10А або У13А (допускається л е г о в а н а
хромиста сталь Ш Х 1 5 або 13Х), п і с л я насічення піддають термічній
обробці.
Рис. 134. Слюсарний на­
пилок загального призна­
чення:
/ — носок; 2 — робоча частина;
З — ненасічена дільниця; 4 —
за плечико; 5 — хвостовик; 6,
8 — широка та вузька сторо­
ни; 7 — ребра

106.

Вершина
а
5
Г
в
Рис. 135. Зубці напилка:
а — насічені; б — дістали фрезеруванням або шліфу-
Н а п и л к и поділяють з а
розміром насічки, її фор­
мою, д о в ж и н о ю та формою
бруска.
Види
та
основні еле­
менти насічки. Н а с і ч к а на
поверхні н а п и л к а утворює
зубці, щ о знімають с т р у ж к у
з оброблюваного матеріа­
л у . З у б ц і н а п и л к і в виго­
т о в л я ю т ь на п и л к о н а с і ч н и х
верстатах
за
допомогою
с п е ц і а л ь н о г о зубила,
на
фрЄЗЄрнИХ Верстатах
фре-
зами,
на
шліфувальних
верстатах — спеціальними
ш л і ф у в а л ь н и м и к р у г а м и , а т а к о ж н а к а т у в а н н я м , п р о т я г у в а н н я м на
п р о т я ж н и х верстатах
( п р о т я ж к а м и ) і на з у б о н а р і з н и х верстатах.
К о ж н и м із з а з н а ч е н и х способів н а с і к а є т ь с я свій п р о ф і л ь з у б ц я . П р о т е
н е з а л е ж н о від способу виготовлення к о ж е н з у б е ц ь має задній кут а ,
к у т з а г о с т р е н н я (3 і .передній кут у (рис. 135).
У н а п и л к і в з н а с і ч е н и м и з у б ц я м и (рис. 135, а ) з від'єм­
ним переднім кутом (у = — 12...—15°) і п о р і в н я н о в е л и к и м з а д н і м
кутом (а = 35...40°) забезпечується достатній простір д л я розміщен­
ня с т р у ж к и . К у т з а г о с т р е н н я , що утворюється п р и цьому (Р •== 6 2 . . .
70°), забезпечує міцність з у б ц я .
Напилки із
зубцями, у т в о р е н и м и
фрезеруван­
н я м а б о ш л і ф у в а н н я м (рис. 135, б), мають додатний перед­
ній к у т (у = 2...10°). У них кут з а г о с т р е н н я невеликий і відповідно
менше з у с и л л я р і з а н н я . В е л и к а в а р т і с т ь ф р е з е р у в а н н я т а шліфуван­
ня обмежує з а с т о с у в а н н я цих н а п и л к і в .
Для н а п и л к а і з
зубцями, утвореними
протягуван­
ням
(рис. 135, в), кути с т а н о в л я т ь у = — 5°, |3 = 55°, а = 40°.
ванням; в —дістали протягуванням
Рис. 136, Насічки напилків:
а —одинарна (проста); б — подвійна (перехресна); в —точкова (рашпільна); г — дугова
106

107.

П р о т я г н у т и й зубець м а є западину з плоским дном. Ці зубці к р а щ е
в р і з у ю т ь с я в оброблюваний метал, що значно підвищує продуктив­
ність п р а ц і . К р і м того, н а п и л к и з т а к и м и з у б ц я м и стійкіші, бо зубці
не з а б и в а ю т ь с я с т р у ж к о ю .
Ч и м менше насічок на 1 см д о в ж и н и н а п и л к а , тим більший зубець.
Р о з р і з н я ю т ь н а п и л к и з одинарноіб, або простою (рис . 136, а), з по­
двійною, або перехресною (рис. 136, б), точковою, або р а ш п і л ь н о ю
(рис. 136, в), і дуговою (рис. 136, г) насічками.
Н а п и л к и
з
о д и н а р н о ю н а с і ч к о ю можуть знімати
ш и р о к у с т р у ж к у всією насічкою. ї х застосовують при о б п и л ю в а н н і
м ' я к и х металів, с п л а в і в (латуні, ц и н к у , бабіту, свинцю, алюмінію,
бронзи, міді тощо) з незначним опором р і з а н н ю , а т а к о ж неметале­
вих м а т е р і а л і в . К р і м того, ці н а п и л к и використовують д л я загострен­
ня п и л , н о ж і в , а т а к о ж д л я обробки деревини і к о р к а . О д и н а р н у насіч­
ку н а н о с я т ь під кутом X = 25° до осі н а п и л к а .
Н а п и л к и з п о д в і й н о ю (перехресною)
насіч­
к о ю застосовують д л я о б п и л ю в а н н я сталі, ч а в у н у т а інших твердих
м а т е р і а л і в з в е л и к и м опором р і з а н н ю . У н а п и л к а х з подвійною насіч­
кою с п о ч а т к у під кутом X = 25° н а с і к а ю т ь н и ж н ю глибоку насічку
(основну), а поверх неї під кутом со = 45° — в е р х н ю неглибоку (допо­
м і ж н у ) , що р о з р у б у є основну насічку на в е л и к у к і л ь к і с т ь окремих
з у б ц і в . П е р е х р е с н а насічка б і л ь ш е подрібнює с т р у ж к у , щ о п о л е г ш у є
роботу.
Відстань м і ж сусідніми з у б ц я м и насічки н а з и в а є т ь с я к р о к о м 5.
К р о к основної насічки б і л ь ш и й за к р о к допоміжної. В р е з у л ь т а т і зуб­
ці розміщуються один за одним по п р я м і й , я к а з віссю н а п и л к а ста­
н о в и т ь кут 5°, і при рухові н а п и л к а сліди зубців частково перекри­
в а ю т ь один одного, тому на обробленій поверхні зменшується шорст­
кість, п о в е р х н я стає чистішою і гладеньк*ою.
Н а п и л к и з р а ш п і л ь н о ю (точковою) н а с і ч к о ю
(рашпілі) застосовують д л я обробки д у ж е м ' я к и х металів і неметале­
в и х м а т е р і а л і в — ш к і р и , гуми тощо.
Р а ш п і л ь н а (точкова) насічка утворюється в д а в л ю в а н н я м металу
с п е ц і а л ь н и м и т р и г р а н н и м и з у б и л а м и , я к і з а л и ш а ю т ь розміщені у ша­
ховому п о р я д к у місткі в и ї м к и , щ о с п р и я є к р а щ о м у розміщенню
стружки.
Н а п и л к и
з д у г о в о ю н а с і ч к о ю застосовують д л я об­
робки м ' я к и х металів (міді, дюралюмінію тощо). Д у г о в у
насічку
дістають ф р е з е р у в а н н я м ; вона м а є в е л и к і западини м і ж з у б ц я м и т а
дугоподібну форму, я к а забезпечує в и с о к у продуктивність і підвищує
я к і с т ь оброблюваних п о в е р х о н ь .
107

108.

§ 38. К Л А С И Ф І К А Ц І Я НАПИЛКІВ
З а п р и з н а ч е н н я м н а п и л к и поділяють н а т а к і г р у п и : з а г а л ь н о г о
п р и з н а ч е н н я ; с п е ц і а л ь н о г о п р и з н а ч е н н я ; надфілі; р а ш п і л і ; м а ш и н н і .
Н а п и л к и загального призначення служать для загальнослюсарн и х робіт. За число п насічок (зубців), що п р и п а д а ю т ь на 10 мм дов­
ж и н и , н а п и л к и п о д і л я ю т ь на шість к л а с і в , а насічки мають номери
0, 1, 2, 3, 4 і 5.
До першого к л а с у н а л е ж а т ь н а п и л к и з насічками № 0 та 1 (п =
= . 4 . . . 12). ї х н а з и в а ю т ь д р а ч о в и м и . Вони мають найбільші зубці
і с л у ж а т ь д л я грубого о б п и л ю в а н н я .
До д р у г о г о к л а с у н а л е ж а т ь н а п и л к и з насічками № 2 і 3 (п = 13...
24). ї х н а з и в а ю т ь л и ч к у в а л ь н и м и і застосовують д л я чисто­
го о б п и л ю в а н н я .
До третього, четвертого, п ' я т о г о і шостого к л а с і в н а л е ж а т ь н а п и л к и
з н а с і ч к а м и № 4 і 5 (п ^ 28). їх називають б а р х а т н и м и і засто­
совують д л я остаточної обробки і доведення п о в е р х о н ь .
Н а п и л к и поділяють на такі типи:
п л о с к і (рис. 137, а ) , плоскі гостроносі (рис. 137, б) застосовують
д л я о б п и л ю в а н н я з о в н і ш н і х або в н у т р і ш н і х п л о с к и х п о в е р х о н ь , а та­
кож пропилювання шліців і канавок;
к в а д р а т н і ( р и с 137, в) застосовують д л я р о з п и л ю в а н н я квадрат­
них, п р я м о к у т н и х і багатокутних отворів, а т а к о ж д л я обпилювання
в у з ь к и х плоских поверхонь;
т р и г р а н н і (рис. 137, г) с л у ж а т ь д л я обпилювання гострих к у т і в ,
що с т а н о в л я т ь 60° і більше, як із зовнішнього боку деталі, т а к і в па­
зах, отворах і к а н а в к а х , а т а к о ж д л я загострення пил по дереву;
к р у г л і ( р и с 137, д) використовують для р о з п и л ю в а н н я к р у г л и х
або о в а л ь н и х отворів та ввігнутих поверхонь невеликого радіуса;
н а п і в к р у г л і (рис. 137, є) із сегментним перерізом застосовують д л я
обробки угнутих к р и в о л і н і й н и х поверхонь в е л и к о г о радіуса і в е л и к и х
Рис. 137. Типи напилків:
а — плоский; б — плоский гостроносий; в — квадратний; г -~ тригранні; д — круглі; е — напів­
круглий; в — ромбічний; ж
ножівкові
108

109.

отворів (випнутої сторони); п л о щ и н , випнутих к р и в о л і н і й н и х повер­
хонь і кутів б і л ь ш е 30° (плоскою стороною);
ромбічні (рис. 137, є) застосовують д л я о б п и л ю в а н н я з у б і в зубчас­
тих к о л і с , д и с к і в і зірочок, д л я з н я т т я з а д и р о к з цих деталей п і с л я
обробки їх на верстатах, а т а к о ж о б п и л ю в а н н я кутів понад 15° і п а з і в ;
ножівкові (рис. 137, ж) с л у ж а т ь д л я обпилювання в н у т р і ш н і х
к у т і в , к л и н о в и д н и х к а н а в о к , в у з ь к и х п а з і в , площин у т р и г р а н н и х ,
к в а д р а т н и х і п р я м о к у т н и х о т в о р а х , а т а к о ж д л я виготовлення різаль­
них інструментів і штампів.
П л о с к і , к в а д р а т н і , т р и г р а н н і , н а п і в к р у г л і , ромбічні т а н о ж і в к о в і
н а п и л к и в и г о т о в л я ю т ь з насічними і н а р і з н и м и з у б ц я м и .
Н о ж і в к о в і н а п и л к и в и г о т о в л я ю т ь л и ш е з а с п е ц і а л ь н и м замовлен­
ням, а їх та ромбічні н а п и л к и л и ш е з насічками № 2, 3, 4 і 5 з а в д о в ж к и
відповідно 100...250 мм і 100...315 мм.
Н а п и л к и с п е ц і а л ь н о г о п р и з н а ч е н н я виготовляють д л я обробки
кольорових с п л а в і в , виробів з легких сплавів і неметалевих м а т е р і а л і в ,
а т а к о ж таровані та а л м а з н і .
Н а п и л к и
для
о б р о б к и
к о л ь о р о в и х
сплав.ів
на відміну в і д слюсарних з а г а л ь н о г о п р и з н а ч е н н я мають і н ш і , раціо­
нальніші д л я даного к о н к р е т н о г о с п л а в у кути н а х и л у насічок і г л и б ш у
та гострішу насічку, що забезпечують високі п р о д у к т и в н і с т ь і с т і й к і с т ь
н а п и л к і в . Н а п и л к и в и п у с к а ю т ь с я л и ш е плоскими і з а г о с т р е н и м и з на­
січкою № 1 і призначаються для обробки бронзи, л а т у н і , д ю р а л ю м і н і ю .
Н а п и л к и д л я обробки б р о н з и , латуні і д ю р а л ю м і н і ю мають подвій­
ну насічку — в е р х н я в и к о н а н а під к у т а м и 45, ЗО^і 50°, а н и ж н я — від­
повідно під кутами 60, 85 і 60°. М а р к і р у ю т ь н а п и л к и б у к в а м и ЦМ на
хвостовику.
Н а п и л к и
для
о б р о б к и
в и р о б і в
з
л е г к и х
с п л а в і в
і
н е м е т а л е в и х
м а т е р і а л і в . Н а п и л к и за­
гального п р и з н а ч е н н я , що застосовуються при обробці виробів з лег­
ких і м ' я к и х с п л а в і в (алюмінію, дюралюмінію, міді, бабіту, свинцю) і
неметалевих м а т е р і а л і в (пластмаси, г е т и н а к с у , текстоліту, о р г а н і ч н о г о
скла, деревини, гуми тощо), мають дрібну насічку,* тому п р и роботі
ш в и д к о з а б и в а ю т ь с я с т р у ж к о ю і в и х о д я т ь з ладу. З а с т о с о в у ю т ь напил­
ки зі спеціальною д е р ж а в к о ю (рис. 138, а), що д а є змогу з а п о б і г т и
з а з н а ч е н и м недолікам. Н а п и л к и мають р о з м і р и 4 X 40 X 360 мм і на­
січку у в и г л я д і дугових к а н а в о к (рис. 138, б) д л я в и х о д у с т р у ж к и п р и
значно зменшеному крокові п о р і в н я н о з драчовими н а п и л к а м и загаль­
ного п р и з н а ч е н н я . П р о д у к т и в н і с т ь роботи такими н а п и л к а м и підви­
щується у 2—3 рази.
Т а р о в а н і
н а п и л к и застосовують в у с і х в и п а д к а х , к о л и
потрібно п е р е в і р я т и твердість у малодоступних для а л м а з н о г о наконеч­
н и к а п р и л а д у частинах виробу (бічний профіль зуба зубчастого колеса,
р і з а л ь н і леза фрези тощо) і безпосередньо в цеху б і л я робочого м і с ц я
терміста. Н а п и л к и т а р у ю т ь с я на певну твердість з а л е ж н о від твердості
109

110.

Рис. 138, Напилок для обробки виробів з легких
неметалевих матеріалів:
сплавів і
а — загальний вигляд; б — насічка
в и р о б у . Вони в і д р і з н я ю т ь с я від відповідних нормалізованих н а п и л к і в
п і д в и щ е н о ю і стабільною я к і с т ю .
А л м а з н і н а п и л к и застосовують для обробки і доводки твердо­
с п л а в н и х частин інструмента і штампів. Алмазний н а п и л о к — це ме­
талевий с т е р ж е н ь з
перерізом потрібного
профілю та робочою
поверхнею, на я к у на­
несено тонкий алмаз­
ний ш а р . Алмазне по­
к р и т т я на робочій ча­
стині
виготовляють
різної зернистості д л я
попереднього та оста­
точного доведення.
Надфілі. Невеликі
н а п и л к и , які назива­
ються надфілями, за­
стосовують
для ле­
кальних,
граверних
робіт, а т а к о ж для заР и с 139. Надфілі:
а —• прямокутний тупоносий;
б— прямокутний гостроно­
сий; в —• квадратний тупоно.
сий; з — тригранний тупоно­
сий; д— тригранний гостро­
носий; е — круглий тупоносий;
е — напівкруглий тупоносий;
ж — овальний тупоносий; з —
ромбічний тупоносий; а — но­
жівковий; / — пазовий; ї —
елементи надфіля (£, — робо­
ча частина, / -—довжина ру­
коятки, гі — діаметр рукоят­
ки, Ь — ширина профілю, Н —
товщина надфіля)
110

111.

Рис. 140. Алмазні надфілі
ч и щ а н н я у в а ж к о д о с т у п н и х місцях (отворах, кутах, к о р о т к и х д і л ь н и ц я х
профілів тощо).
Н а д ф і л і мають т а к у саму форму, що й слюсарні н а п и л к и (рис. 139,
а—і). В и г о т о в л я ю т ь надфілі зі сталі У 1 3 або У1 ЗА (допускається У 1 2
або У12А). Д о в ж и н а надфілів дорівнює 80, 120 і 160 мм. На робочій
частині надфіля на довжині 50, 60 і 80 мм н а н о с я т ь насічку з у б ц і в .
Н а д ф і л і мають перехресну (подвійну) насічку (див. рис. 134): основ­
ну — під кутом X = 25° і додаткову — під кутом ш = 45°; в у з ь к а сто­
рона надфіля має одинарну насічку (основну).
З а л е ж н о в і д кількості насічок, що припадають на кожні 10 мм дов­
ж и н и , надфілі п о д і л я ю т ь на п ' я т ь типів — № 1, 2, 3, 4 і 5. З а л е ж н о
від типу надфілі мають від 20 до 112 насічок на 10 мм д о в ж и н и . На
р у к о я т ц і к о ж н о г о надфіля нанесено номер н а с і ч к и : № 1 — 2 0 . . . 4 0 ;
№ 2 — 2 8 . . . 5 6 ; № 3 , 4 і 5 — 4 0 . . . 112 насічок на 10мм д о в ж и н и .
Елементи н а д ф і л я п о к а з а н о на рис. 139, ї.
А л м а з н і
надфілі застосовують д л я обробки т в е р д о с п л а в н и х
м а т е р і а л і в , р і з н и х видів к е р а м і к и , скла,*а т а к о ж д л я доводки різаль­
ного твердосплавного інструмента (рис. 140). Н а д ф і л і в и г о т о в л я ю т ь з
п р и р о д н и х і синтетичних а л м а з н и х п о р о ш к і в різної зернистості з пря­
мокутною, квадратною, к р у г л о ю , н а п і в к р у г л о ю , овальною, тригран­
ною, ромбічною та іншою формою поперечного п е р е р і з у . П р и обробці
надфілями поверхні мають шорсткість Яа 0,32...0,16.
Р а ш п і л і п р и з н а ч е н і д л я обробки м ' я к и х металів (свинцю, олова,
міді тощо) і неметалевих м а т е р і а л і в (шкіри, гуми, деревини, пластич­
ної маси), к о л и звичайні н а п и л к и непридатні через те, що насічка їх
ш в и д к о з а б и в а є т ь с я с т р у ж к о ю і вони перестають різати. З а л е ж н о від
профілю р а ш п і л і з а г а л ь н о г о п р и з н а ч е н н я (рис. 141) п о д і л я ю т ь на плос­
кі (тупоносі й гостроносі), к р у г л і й н а п і в к р у г л і з насічкою № 1 і 2,
з а в д о в ж к и 250...350 мм. З у б ц і р а ш п і л я мають великі розміри і місткі
к а н а в к и перед к о ж н и м зубцем.
Рис. 141. Рашпілі
Рис. 142, Машинні напилки
111

112.

в
Рис. 143. Обертові напилки:
а —борнапилки; б, в—дискові та пристрої для їх кріплення
М а ш и н н і н а п и л к и (рис. 142) (стержньові — д л я о б п и л ю в а л ь н и х
в е р с т а т і в зі зворотно-поступальним рухом) м а л и х розмірів закріплю­
ють у с п е ц і а л ь н и х п а т р о н а х , а н а п и л к и середніх розмірів мають з обох
с т о р і н хвостовики т а к и х самих профілів д л я їх з а к р і п л е н н я , що й
слюсарні н а п и л к и , з т а к о ю самою насічкою, як і н а п и л к и з а г а л ь н о г о
призначення.
О б е р т о в і н а п и л к и ( б о р н а п и л к и , дискові т а пластинчасті)
застосовуються д л я о б п и л ю в а н н я й з а ч и щ а н н я п о в е р х о н ь на спеціаль­
них о б п и л ю в а л ь н и х верстатах.
Б о р н а п и л к и (рис. 143, а ) — ц е фасонні г о л о в к и з н а с і ч к а м и
або ф р е з е р о в а н и м и з у б ц я м и . В и г о т о в л я ю т ь їх с у ц і л ь н и м и (з хвостови­
ками) і насадними (накручують на о п р а в к у ) .
Б о р н а п и л к и мають кутову, к у л я с т у , ц и л і н д р и ч н у , фасонну та інші
форми. Н и м и о б р о б л я ю т ь фасонні п о в е р х н і .
Д и с к о в і н а п и л к и ( р и с 143, б ) застосовують д л я з а ч и щ а н н я
в і д л и в к і в , поковок, з н я т т я з а д и р о к
на з а г о с т р ю в а л ь н о м у верстаті.
Д и с к и в и г о т о в л я ю т ь діаметром 150...200 м, з а в т о в ш к и 10...20 мм.
З у б ц і — ф р е з е р о в а н і або насічені.
Д и с к и з а к р і п л ю ю т ь за допомогою пристрою (рис. 143, в).
§ 39. РУКОЯТКИ НАПИЛКІВ, д о г л я д
ЗА НАПИЛКАМИ ТА ВИБІР ЇХ
Р у к о я т к и н а п и л к і в . Щоб було з р у ч н о тримати н а п и л о к під час
роботи, на його хвостовик насаджують р у к о я т к у , виготовлену з к л е н а ,
ясена, берези, л и п и або пресованого п а п е р у (останній к р а щ е , бо не
розколюється).
112

113.

а
в
г
Рис. 144. Насадження (а, б) і зняття (в, г) рукоятки напилка
П о в е р х н я р у к о я т к и має бути гладенькою, в і д п о л і р о в а н о ю , а довж и н а — в і д п о в і д а т и р о з м і р а м н а п и л к а . Р о з м і р и р у к о я т о к подано в до­
відниках.
„
Д і а м е т р о т в о р у р у к о я т к и не с л і д робити більшим за ш и р и н у серед­
ньої частини хвостовика н а п и л к а , а глибина отвору має відповідати дов­
ж и н і х в о с т о в и к а . О т в і р .для н а п и л к а просвердлюють або в и п а л ю ю т ь .
Щоб рукоятка не розколювалася, на її кінець насаджують стальне
кільце.
Д л я н а с а д ж у в а н н я н а п и л к а його хвостовик в с т а в л я ю т ь в отвір
р у к о я т к и і, тримаючи н а п и л о к за насічену частину п р а в о ю р у к о ю ,
не д у ж е с и л ь н о у д а р я ю т ь головкою р у к о я т к и об в е р с т а к (рис. 144, а)
або молотком по р у к о я т ц і (рис. 144, б). Щ о б з н я т и р у к о я т к у з н а п и л к а ,
її міцно охоплюють лівою р у к о ю , а правою молотком н а н о с я т ь два-три
несильних у д а р и по в е р х н ь о м у к р а ю к і л ь ц я ( р и с 144, в), п і с л я чого
нап и ло к л е г к о виходить з отвору. З н я т и р у к о я т к у з н а п и л к а м о ж н а
т а к о ж за допомогою л е щ а т (рис. 144, г).
Я к відомо, д е р е в ' я н і р у к о я т к и д л я н а п и л к і в мають р я д н е д о л і к і в :
п р и н а с а д ж е н н і , н е з в а ж а ю ч и на н а я в н і с т ь металевого к і л ь ц я , часто
р о з к о л ю ю т ь с я , не з а в ж д и забезпечують щ і л ь н і с т ь н а с а д ж е н н я , в ре­
зультаті чого р у к о я т к а під час роботи може з і с к о в з у в а т и , наносити
т р а в м и . К р і м того, я к щ о р у к о я т к а насаджена на н а п и л о к певного роз­
м і р у , то н а с а д ж у в а т и на н а п и л о к меншого р о з м і р у її в ж е не м о ж н а ,
б о через р і з н и ц ю р о з м і р і в хвостовиків в а ж к о забезпечити щ і л ь н і с т ь
н а с а д ж е н н я . Тому на робочому місці с л ю с а р я треба м а т и всі н а п и л к и
з насадженими р у к о я т к а м и , що не з а в ж д и зручно.
Заслуговує на увагу універсальна швидкозмінна рукоятка для
н а п и л к і в з к о н і ч н и м хвостовиком (рис. 145, а). Р о з м і р хвостовика
113

114.

н а п и л к а , а відповідно,
і розмір самого на­
п и л к а суттєвої р о л і
не в і д і г р а ю т ь . Т о м у
на
робочому
місці
слюсаря
може бути
п'ять-шість рукояток
для насадження їх на
н а п и л к и , потрібні д л я
в и к о н а н н я даної ро­
боти.
Р у к о я т к а влашто­
вана так. Всередину
пластмасового корпу­
са (власне р у к о я т к и )
5 з а п р е с о в а н о метале­
в и й с т а к а н 3, дінцем
якого є гайки 4 з терРис. 145. Швидкозмінна (а) та довговічні (б, е) румообробленою
рІЗЬкоятки напилків
бою. У с т а к а н вміще­
но п р у ж и н у 2 і втул­
ку 1 з пазом. В і д о б е р т а н н я і в и п а д а н н я з р у к о я т к и в т у л к у у т р и м у є
штифт, з а г в и н ч е н и й у с т а к а н . Відносно с т а к а н а в т у л к а м о ж е м а т и
т і л ь к и п о с т у п а л ь н и й р у х . Щ о б насадити р у к о я т к у н а н а п и л о к , ї ї надя­
гають на х в о с т о в и к і обертають, п р и цьому г а й к и 4 нагвинчуються на
х в о с т о в и к . Д р у г о ю точкою опори х в о с т о в и к а є в т у л к а , п р и т и с к у в а н а
п р у ж и н о ю ; п р и ч о м у п о л о ж е н н я в т у л к и в с т а к а н і з а л е ж и т ь від р о з м і р і в
хвостовика напилка.
Н а виробництві застосовують т а к о ж довговічну д е р е в ' я н у р у к о я т к у
д л я н а п и л к і в (рис. 145, б), у я к і й комбінованим свердлом з к і л ь ц е в о ю
фрезою одночасно с в е р д л я т ь отвір д л я хвостовика, н а п и л к а і в т у л к и .
В о т в і р , з р о б л е н и й к і л ь ц е в о ю фрезою, в с т а в л я ю т ь в т у л к у , виготовлену
з т р у б к и . В т у л к а з а п о б і г а є р о з к о л ю в а н н ю р у к о я т к и н а в і т ь при силь­
них у д а р а х у момент з а к р і п л е н н я н а п и л к а . П і с л я т р и в а л о г о користу­
в а н н я р у к о я т к о ю у р о з п р а ц ь о в а н и й отвір м о ж н а в с т а в и т и д е р е в ' я н у
п р о б к у . З о в н і на р у к о я т к у н а д я г а ю т ь ш т а м п о в а н и й к о в п а ч о к з от­
вором.
І н ш а к о н с т р у к ц і я довговічної змінної р у к о я т к и з а п р о п о н о в а н а но­
ватором К о з л о в с ь к и м . Р у к о я т к а с к л а д а є т ь с я з двох пластмасових ча­
стин (рис. 145, в). К о р п у с — пустотілий. Ч и с л е н н і отвори у стінці кор­
пуса з м е н ш у ю т ь масу р у к о я т к и і створюють п о т р і б н у в е н т и л я ц і ю , що
з а п о б і г а є п р о к о в з у в а н н ю к о р п у с а у р у ц і . У передній частині к о р п у с а
є в н у т р і ш н і й к о н у с і різьба, в я к у в г в и н ч у є т ь с я к а п р о н о в а ц а н г а .
Хвостова частина ц а н г и в и к о н а н а у формі піраміди, р о з р і з а н о ї на чо­
т и р и частини, що д а є змогу п е л ю с т к а м д е ф о р м у в а т и с я відповідно до
114

115.

Рис. 146. Безпечна рукоятка напилків
профілю х в о с т о в и к а н а п и л к а , забезпечуючи тим самим надійне затис­
к у в а н н я . П і с л я в и г в и н ч у в а н н я р у к о я т к и капронові пелюстки віднов­
л ю ю т ь п е р в и н н у форму.
Р у к о я т к у в и к о р и с т о в у ю т ь д л я з а к р і п л е н н я н а п и л к і в з різними
х в о с т о в и к а м и . Щ о б з а к р і п и т и р у к о я т к у на н а п и л к у , достатньо хво­
с т о в и к н а п и л к а ввести до у п о р у в отвір дещо викрученої цанги і, три­
маючи н а п и л о к однією р у к о ю , іншою обертати к о р п у с р у к о я т к и ,
здійснюючи тим самим з а т и с к у в а н н я .
Б е з п е ч н і в роботі н а п и л к и з р у к о я т к о ю , нагвинченою на хвостовик
(рис. 146). К о н с т р у к ц і я т а к о г о н а п и л к а дає змогу в и к о р и с т о в у в а т и
змінні полотна, що мають на двох боках різні насічки, і ш в и д к о замі­
нювати їх.
С к о н с т р у й о в а н а р у к о я т к а д л я н а п и л к і в з ц и л і н д р и ч н и м и хвостови­
ками (рис. 147). Вона с к л а д а є т ь с я з порожнистого гофрованого корпу­
са 2, накидної г а й к и 4 з конусом, р о з р і з н и х цанг 5, 7, 8 і 9 р і з н и х
діаметрів, т р и з я к и х з н а х о д я т ь с я у корпусі р у к о я т к и , к о в п а ч к а /, що
з а к р и в а є к о р п у с р у к о я т к и , і стопорної шайби 3. Хвостовик 6 інстру­
мента з а к р і п л ю є т ь с я , в п р я м о к у т н о м у п а з у стопорної ш а й б и , а пот:ім
накидною г а й к о ю з а т и с к у є т ь с я двостороння р о з р і з н а ц а н г а . Р у к о я т к а
призначена д л я з а к р і п л е н н я інструментів з хвостовиками діаметром
З, 4, 5 і 6 мм.
К о з л о в с ь к и м з а п р о п о н о в а н а р у к о я т к а д л я з а к р і п л е н н я надфілів.
Вона має з р у ч н у форму (рис. 148), в и г о т о в л я є т ь с я з пластмаси на
л и в а р н і й машині і с к л а д а є т ь с я з двох частин. Хвостовик р у к о я т к и 2
має р о з р і з н у ц а н г о в у в т у л к у з конусом, стискується при нагвинчуван­
ні наконечника 1.
Рис. 147. Рукоятка для закріплення напилків з циліндрични­
ми хвостовиками
115

116.

На дні отвору цангового зати­
скача є стопорний паз д л я розмі­
щ е н н я у ньому частини хвостовика
інструмента, щ о п р а ц ю є п р и скру1
2
чуючих з у с и л л я х в и к р у т к и , торцеРис. 148. Рукоятка конструкції Козвого ключа тощо. Д л я з а к р і п л е н н я
ловського для закріплення надфілів
у р у к о я т ц і інструментів з хвосто­
в и к а м и меншого діаметра, н і ж діа­
метр отвору к о р п у с а р у к о я т к и , остання може мати перехідну р о з р і з н у
в т у л к у , виготовлену, н а п р и к л а д , з п о л і в і н і л х л о р и д н о ї т р у б к и .
Р у к о я т к а л е г к о з н і м а є т ь с я , що дає змогу в и к о р и с т о в у в а т и її з ком­
плектом надфілів.
Д о г л я д з а н а п и л к а м и . П р и роботі з н а п и л к а м и слід дотримуватися
таких правил:
оберігати н а п и л к и н а в і т ь від незначних у д а р і в , я к і м о ж у т ь по­
ш к о д и т и з у б ц і ; з б е р і г а т и н а п и л к и на д е р е в ' я н и х п і д с т а в к а х у положен­
ні, я к е в и к л ю ч а є д о т о р к а н н я ї х м і ж собою;
д л я з а х и с т у від корозії не д о п у с к а т и п о п а д а н н я на них в о л о г и ;
темний к о л і р свідчить, що н а п и л о к о к и с л и в с я або погано загартова­
ний (нові н а п и л к и м а ю т ь світло-сірий к о л і р ) ;
оберігати н а п и л к и від з а б р у д н е н н я мастилом і наждачним пилом;
з а м а щ е н і н а п и л к и не р і ж у т ь , а к о в з а ю т ь , тому не слід протирати їх
р у к о ю , о с к і л ь к и на руці з а в ж д и є ж и р о в а п л і в к а ; н а ж д а ч н и й пил за­
биває западини з у б ц і в , тому н а п и л о к погано р і ж е ;
д л я з а х и с т у в і д з а б и в а н н я с т р у ж к о ю м ' я к и х і в ' я з к и х металів на­
п и л к и перед роботою н а т и р а ю т ь крейдою;
д л я у н и к н е н н я передчасного с п р а ц ю в а н н я н а п и л к і в перед обпилю­
в а н н я м заготовок, поверхні я к и х покриті і р ж е ю , о с т а н н ю с л і д видали­
ти м е х а н і ч н и м способом — за допомогою металевих щ і т о к або спеці­
альної ш л і ф у в а л ь н о ї м а ш и н к и ;
не оброблювати н а п и л к о м м а т е р і а л и , твердість я к и х т а к а сама, як у
н а п и л к а , або перевищує її, бо це призведе до в и к р и ш у в а н н я з у б ц і в ;
п р и обробці п о в е р х о н ь з л и в а р н о ю к і р к о ю або з наклепом слід спочатку
з р у б а т и к і р к у чи н а к л е ц зубилом і л и ш е п і с л я ц ь о г о починати обпилю­
вання;
застосовувати н а п и л к и л и ш е з а п р и з н а ч е н н я м ;
новим н а п и л к о м к р а щ е оброблювати спочатку м ' я к і метали, а п і с л я
д е я к о г о з а т у п л е н н я — тверді; це подовжує строк е к с п л у а т а ц і ї на­
пилка;
періодично очищати н а п и л о к від с т р у ж к и ; час в і д часу постуку­
в а т и носком н а п и л к а об в е р с т а к д л я о ч и щ е н н я його від о ш у р к і в .
Н а п и л о к о ч и щ а ю т ь кордовою щ і т к о ю (рис. 149, а), одна сторона
я к о ї (дротяна) с л у ж и т ь д л я в и д а л е н н я частинок металу, щ о з а с т р я г л и
у з а п а д и н а х насічки, інші (щетцнна) — д л я з а в е р ш е н н я о ч и щ е н н я .
П е р е м і щ у ю т ь щ і т к и в з д о в ж насічки.
116

117.

а
б
Рис. 149. Чищення напилка:
а •— кордово^ю щіткою; б—скребачкою з м'якого металу
У ручки щ і т к и вставлено металевий с т е р ж е н ь з розплющеним к і н цем (називається прочисткою); він с л у ж и т ь д л я в и д а л е н н я тих части­
нок, щ о з а л и ш и л и с я п і с л я очищення дротяною щіткою.' Я к щ о немає
щіток, то зубці н а п и л к а очищають т а к о ж с п е ц і а л ь н и м и с к р е б к а м и з
алюмінію, л а т у н і або іншого м ' я к о г о металу (рис. 149, б). Твердий
стальний чи мідний дріт д л я цього не в и к о р и с т о в у ю т ь , бо п е р ш и й псує
насічку, а д р у г и й обміднює зубці.
З а м а щ е н і н а п и л к и чистять спочатку ш м а т к о м березового в у г і л л я
(вздовж р я д і в насічки), а потім щ і т к о ю . Сильно з а м а щ е н і н а п и л к и ми­
ють у гасі або бензині.
Вибір н а п и л к а . Д л я певної роботи вибирають тип н а п и л к а , його
довжину і номер насічки.
Тип н а п и л к а в и з н а ч а є т ь с я формою оброблюваної п о в е р х н і , д о в ж и ­
н а — ї ї розмірами. Д о в ж и н а н а п и л к а має бути н а 150 м м б і л ь ш о ю з а
р о з м і р оброблюваної п о в е р х н і . Д л я о б п и л ю в а н н я т о н к и х п л а с т и н ,
п р и п а с о в у в а л ь н и х і доводочних робіт беруть к о р о т к і н а п и л к и з дріб­
ною насічкою. К о л и потрібно з н я т и в е л и к и й п р и п у с к , п р а ц ю ю т ь напил­
ками з а в д о в ж к и 300...400 мм з к р у п н о ю насічкою.
Номер насічки н а п и л к а вибирають з а л е ж н о в і д виду обробки і роз­
мірів п р и п у с к у / Д л я чорнової обробки застосовують драчові н а п и л к и з
117

118.

н а с і ч к о ю № 0 і 1. Н и м и знімають п р и п у с к до 1 мм. Точність обробки
т а к и м и н а п и л к а м и н е з н а ч н а — 0,1...0,2 мм. Ч и с т о в у обробку викону­
ють л и ч к у в а л ь н и м и н а п и л к а м и з н а с і ч к а м и № 2 і 3. На обробку лич­
к у в а л ь н и м и н а п и л к а м и з а л и ш а ю т ь п р и п у с к до 0,3 мм. Вони забезпе­
чують точність обробки 0,02...0,05 мм. Д л я з а в е р ш а л ь н о г о обпилюван­
ня і доводки поверхні до точності 0,01...0,005 мм беруть бархатні на­
п и л к и з насічками №4 і 5. Н и м и з н і м а ю т ь ш а р металу до 0,01...0,03 мм.
Т о н к і з а г о т о в к и зі сталі підвищеної твердості рекомендується об­
п и л ю в а т и н а п и л к а м и з насічкою № 2. К о л и немає с п е ц і а л ь н и х напил­
к і в , к о л ь о р о в і метали о б р о б л я ю т ь н а п и л к а м и з а г а л ь н о г о п р и з н а ч е н н я
з насічкою № 1. Л и ч к у в а л ь н і та б а р х а т н і н а п и л к и д л я о б п и л ю в а н н я
к о л ь о р о в и х металів непридатні.
§ 40. П І Д Г О Т О В К А ДО О Б П И Л Ю В А Н Н Я ТА ПРИЙОМИ
О Б П И Л Ю В А Н Н Я . К О Н Т Р О Л Ь ОБПИЛЯНОЇ ПОВЕРХНІ
Підготовка поверхні до обпилювання. З а г о т о в к у о ч и щ а ю т ь мета­
левими щ і т к а м и в і д бруду, мастила, формової з е м л і , о к а л и н и , л и в а р н у
к і р к у з р у б у ю т ь зубилом або в и д а л я ю т ь старим н а п и л к о м .
Закріплення заготовки. О б р о б л ю в а н у з а г о т о в к у з а т и с к у ю т ь у ле­
щ а т а х обпилюваною площиною г о р и з о н т а л ь н о , на 8... 10 мм в и щ е р і в н я
губок. З а г о т о в к у з обробленими п о в е р х н я м и з а к р і п л ю ю т ь , н а д я г н у в ш и
на г у б к и н а г у б н и к и з м ' я к о г о м а т е р і а л у (міді, л а т у н і , алюмінію, м'я­
кої сталі).
Прийоми обпилювання. Положення корпуса в в а ж а є т ь с я правиль­
ним, я к щ о м і ж плечовою і ліктьовою частинами з і г н у т о ї у л і к т і п р а в о ї
р у к и з н а п и л к о м , встановленим на г у б к и л е щ а т (вихідне п о л о ж е н н я ) ,
у т в о р ю є т ь с я кут 90° (рис. 150, а). П р и цьому к о р п у с працюючого пови­
нен бути п р я м и й і розвернутим під кутом 45° до л і н і ї осі л е щ а т
(рис. 150, б),
П о л о ж е н н я н і г . Н а початку робочого ходу н а п и л к а маса
т і л а п р и п а д а є на п р а в у ногу, п р и натисканні центр в а г и переходить
на л і в у ногу. Ц ь о м у відповідає т а к а розстановка ніг: ліву в и н о с я т ь
(відводять) вперед у н а п р я м і р у х у н а п и л к а , п р а в у ногу відставляють
в і д лівої на 200...300 мм т а к , щоб середина її ступні з н а х о д и л а с я нав­
проти п ' я т и л і в о ї ноги (рис. 150, в).
П р и робочому ході н а п и л к а (від себе) основне н а в а н т а ж е н н я припа­
д а є на л і в у ногу, а п р и зворотному (холостому) ході — на п р а в у , тому
м ' я з и ніг поперемінно відпочивають.
П р и з н я т т і т о в с т и х ш а р і в металу натискують на н а п и л о к з в е л и к о ю
силою, тому п р а в у ногу в і д с т а в л я ю т ь в і д лівої н а з а д на п і в к р о к у і вона
у цьому разі є основною опорою. П р и слабому натискуванні на напи­
л о к , н а п р и к л а д п р и доведенні або о п о р я д ж е н н і поверхні, стопи ніг
р о з м і щ у ю т ь м а й ж е поруч. Ц і роботи, я к точні, частіше в и к о н у ю т ь
сидячи.
¿1-8

119.

200J00MM
Рис. 150. Положення рук ( а ) , кор­
пуса (б) і ніг (в) при обпилюванні
J - a
П о л о ж е н н я р у к (хватка напилка) має надзвичайно важли­
ве з н а ч е н н я . Слюсар бере у п р а в у р у к у н а п и л о к за р у к о я т к у т а к , щ о б
остання в п и р а л а с я в долоню р у к и , чотири п а л ь ц і обхоплювали руко­
я т к у з н и з у , а в е л и к и й п а л е ц ь був зверху ( р и с 151, а). Д о л о н ю лівої
р у к и н а к л а д а ю т ь дещо впоперек н а п и л к а на відстані 20...ЗО мм л і д
його носка. П р и цьому пальці мають бути т р о х и зігнуті, а л е не звисати
( р и с 151, б); вони не підтримують, а л и ш е п р и т и с к у ю т ь н а п и л о к .
Л і к о т ь лівої р у к и має бути т р о х и піднятим; п р а в а р у к а в і д л і к т я д о
кисті — с к л а д а т и з н а п и л к о м п р я м у л і н і ю .
К о о р д и н а ц і я з у с и л ь . П р и обпилюванні слід дотримува­
ти к о о р д и н а ц і ї з у с и л ь н а т и с к у в а н н я ( б а л а н с у в а н н я ) . П о л я г а є це у
п р а в и л ь н о м у з б і л ь ш е н н і н а т и с к у в а н н я правою р у к о ю на н а п и л о к п і д
час робочого ходу при одночасному зменшенні н а т и с к у в а н н я л і в о ю
р у к о ю (рис. 152). Р у х н а п и л к а має бути горизонтальним, тому натиск
на його р у к о я т к у і носок слід змінювати з а л е ж н о в і д п о л о ж е н н я точки
опори н а п и л к а на оброблювану поверхню. П р и робочому русі н а п и л к а
натиск л і в о ю р у к о ю поступово зменшують. Регулюючи натиск на на­
п и л о к , н а м а г а ю т ь с я досягти рівної о б п и л я н о ї поверхні без з а в а л і в по
краях.
П р и послабленні натиску п р а в о ю р у к о ю і посиленні лівою м о ж е ста­
тися з а в а л поверхні вперед; п р и посиленні натиску правою р у к о ю та
послабленні лівою — з а в а л назад.
і
П р и т и с к у в а т и н а п и л о к до оброблюваної поверхні треба п р и робочо­
му ході (від себе). П р и зворотному ході не слід в і д р и в а т и н а п и л о к в і д
оброблюваної п о в е р х н і : він має л и ш е ковзати. Ч и м грубіша обробка,
тим більше потрібне з у с и л л я при робочому ході.
119

120.

П р и чистовому обпилюванні на­
тискувати на н а п и л о к слід значно
менше, н і ж при чорновому. П р и
цьому лівою р у к о ю натискують на
носок н а п и л к а не долонею, а л и ш е
20-.. 30 мм
великим пальцем.
О б п и л ю в а н н я
повер­
х о н ь — складний
трудомісткий
процес. Н а й ч а с т і ш и м дефектом при
обпилюванні поверхонь є відхилен­
а
б
ня від площинності. Працюючи на­
Рис. 151. Хватка напилка правою (а)
п
и л к о м в одному н а п р я м і , в а ж к о
і лівою (б) руками
дістати плоску і чисту поверхню.
Тому н а п р я м р у х у н а п и л к а , а отже, п о л о ж е н н я ш т р и х і в (слідів на­
п и л к а ) на оброблюваній поверхні слід змінювати, тобто поперемінно
з кута в кут.
Спочатку о б п и л ю в а н н я в и к о н у ю т ь зліва н а п р а в о (рис. 153, а) під
кутом ЗО...40° до осі лещат, потім, не п р и п и н я ю ч и роботи, п р я м и м штри­
хом (рис. 153, б, в)\ з а в е р ш у ю т ь о б п и л ю в а н н я скісним ш т р и х о м під
тим самим кутом, а л е с п р а в а наліво (рис. 153, а). Т а к а зміна н а п р я м у
р у х у н а п и л к а забезпечує потрібні площинність та шорсткість поверхні.
К о н т р о л ь о б п и л я н о ї п о в е р х н і . Д л я контролю о б п и л я н и х повер­
х о н ь застосовують перевірні л і н і й к и , ш т а н г е н ц и р к у л і , к у т н и к и і пе­
ревірні плити.
П е р е в і р н у
л і н і й к у
вибирають з а л е ж н о від довжини
перевірюваної п о в е р х н і , тобто п е р е в і р н а л і н і й к а за довжиною має
п е р е к р и в а т и п е р е в і р ю в а н у поверхню.
Я к і с т ь о б п и л ю в а н н я поверхні перевірною л і н і й к о ю п е р е в і р я ю т ь
на просвіт. Д л я цього деталь з в і л ь н я ю т ь з л е щ а т і піднімають на рівень
очей; п е р е в і р н у л і н і й к у беруть п р а в о ю р у к о ю за середину, а потім
п р и к л а д а ю т ь її ребром п е р п е н д и к у л я р н о до перевірюваної поверхні.
Д л я п е р е в і р к и поверхні у всіх н а п р я м а х л і н і й к у спочатку пристав­
л я ю т ь до довгої сторони у двох-трьох м і с ц я х , потім — до короткої
( т а к о ж у двох-трьох м і с ц я х ) . І, нарешті, по одній та іншій д і а г о н а л я х .
)ї
рут
Зусилля, створюване
* іІ
правою руною, поступово т f
збільшується
Т\і
Рис. 152. Координація зусиль при обпилюванні
\
Зусилля, стдорюваме
лі дою рукою, поступово
зменшується

121.

о
6
Рис. 153. Обпилювання:
а — зліва направо; б, в — прямим штрихом відповідно впоперек і вздовж заготовки; г — скісним
штрихом справа наліво
Я к щ о просвіт м і ж л і н і й к о ю і перевірюваною поверхнею в у з ь к и й і
рівномірний, п л о щ и н а оброблена задовільно.
Д л я у н и к н е н н я с п р а ц ю в а н н я л і н і й к у н е слід переміщати п о
п о в е р х н і ; к о ж е н р а з ЇЇ слід піднімати і п е р е с т а в л я т и у потрібне
положення.
Тоді, к о л и п о в е р х н я має бути обпилена особливо р е т е л ь н о , точність
о б п и л ю в а н н я п е р е в і р я ю т ь з а допомогою п е р е в і р н о ї
п л и т и
на фарбу. П р и цьому н%а робочу поверхню перевірної п л и т и за допомогоїр тампона н а н о с я т ь т о н к и й рівномірний ш а р б а р в н и к а (синьки, с а ж і
або с у р и к а , розчиненого у маслі). Потім п е р е в і р н у плиту н а к л а д а ю т ь
на п е р е в і р ю в а н у поверхню ( я к щ о деталь громіздка), р о б л я т ь нею кіль­
ка к р у г о в и х р у х і в , а потім знімають. На недрсить точно оброблених
(виступаючих) місцях з а л и ш а є т ь с я б а р в н и к . Ці місця обпилюють до­
датково доти, поки не д і с т а н у т ь поверхню з р і в н о м і р н и м и п л я м а м и
б а р в н и к а по всій п л о щ и н і .
П а р а л е л ь н і с т ь двох п о в е р х о н ь переві­
ряють
за
допомогою
штангенциркуля
(рис. 154).
§ 41. ВИДИ ОБПИЛЮВАННЯ
Обпилювання зовнішніх плоских повер­
хонь починають з п е р е в і р к и п р и п у с к а на
обробку, що міг би забезпечити виготов­
л е н н я деталі відповідно до к р е с л е н н я .
П р и обпилюванні п л о с к и х поверхонь
в и к о р и с т о в у ю т ь плоскі
н а п и л к и — драчовий і л и ч к у в а л ь н и й . Спочатку обпилюють
р
154 п
° д а У ш и р о к у поверхню (вона є базою,
Ю н о с т і обпІТе\тх\Твїр^
тобто вихідною поверхнею д л я подальшої
хонь штангенциркулем
12І

122.

обробки), потім д р у г у п а р а л е л ь н о
першій і т. д. П р а г н у т ь того, щоб об­
п и л ю в а н а п о в е р х н я з а в ж д и знаходи­
лася у горизонтальному положенні.
Обпилюють перехресними ш т р и х а м и .
50
Паралельність
сторін
перевіряють
/2
ш т а н г е н ц и р к у л е м , а я к і с т ь обпилю­
Рис. 155. Поверхні стальної плит
в а н н я — перевірною л і н і й к о ю в різ­
ки, які мають обпилювати
них п о л о ж е н н я х (вздовж, упоперек,
по д і а г о н а л і ) .
Н и ж ч е подана послідовність о б п и л ю в а н н я поверхонь стальної
п л и т к и (рис. 155) з точністю до 0,5 мм.
Спочатку обпилюють ш и р о к і поверхні п л и т к и , д л я чого:
з а т и с к у ю т ь п л и т к у у л е щ а т а х поверхнею А догори і т а к , щ о б оброб­
л ю в а н а п о в е р х н я в и с т у п а л а над г у б к а м и л е щ а т не більше н і ж на 4...
6 мм;
обпилюють поверхню А плоским драчовим н а п и л к о м ;
обпилюють поверхню А плоским л и ч к у в а л ь н и м н а п и л к о м , перевіря­
ють її п р я м о л і н і й н і с т ь перевірною л і н і й к о ю ;
встановлюють п л и т к у в л е щ а т а х і з а т и с к у ю т ь поверхнею Б догори;
обпилюють п о в е р х н ю Б плоским драчовим н а п и л к о м ;
обпилюють п о в е р х н ю Б плоским л и ч к у в а л ь н и м н а п и л к о м ; переві­
р я ю т ь її п р я м о л і н і й н і с т ь л і н і й к о ю , а п а р а л е л ь н і с т ь поверхні А —
штангенциркулем.
З а в е р ш и в ш и обробку ш и р о к и х п о в е р х о н ь , переходять до обпилю­
в а н н я в у з ь к и х п о в е р х о н ь п л и т к и , д л я чого слід:
н а д я г н у т и на г у б к и л е щ а т н а г у б н и к и і затиснути в л е щ а т а х п л и т к у
поверхнею 4 догори;
о б п и л я т и п о в е р х н ю 4 плоским драчовим н а п и л к о м ;
обпиляти п о в е р х н ю 4 плоским л и ч к у в а л ь н и м н а п и л к о м ; перевірити
її п р я м о л і н і й н і с т ь л і н і й к о ю , а п е р п е н д и к у л я р н і с т ь до поверхні А —
кутником;
затиснути в л е щ а т а х п л и т к у поверхнею 2 догори;
о б п и л я т и п о в е р х н ю 2 плоским драчовим, а потім — л и ч к у в а л ь ц и м
н а п и л к о м ; перевірити її п р я м о л і н і й н і с т ь перевірною л і н і й к о ю , пара­
л е л ь н і с т ь поверхні 4 — ш т а н г е н ц и р к у л е м , а п е р п е н д и к у л я р н і с т ь до
поверхні А — к у т н и к о м ;
затиснути в л е щ а т а х п л и т к у поверхнею 1 догори;
о б п и л я т и п о в е р х н ю / плоским драчовим н а п и л к о м за к у т н и к о м ;
о б п и л я т и п о в е р х н ю 1 плоским л и ч к у в а л ь н и м н а п и л к о м ; к у т н и к о м
перевірити її п е р п е н д и к у л я р н і с т ь до п о в е р х о н ь А і 4\
затиснути в л е щ а т а х п л и т к у поверхнею З догори;
о б п и л я т и поверхню 3 п л о с к и м ' д р а ч о в и м н а п и л к о м ; к у т н и к о м пе­
р е в і р и т и її п е р п е н д и к у л я р н і с т ь сцочатку до поверхні А у потім — до
поверхні 4\
г "
А
і2
122

123.

Рис. 156, Перевірка
прямолінійності обпи­
лених поверхонь:
в — накладання лекаль­
ної лінійки на контрольо­
вану поверхню; о, в —
способи перевірки відпо­
відно на просвіт і на фар­
бу; / — лекальна лінійка;
Я—контрольована поверх­
ня
Свшда
$
щілина
^Деталь
з фарбою,
Ш
западино ^ л т - М
обпиляти поверхню 3 плоским личкувальним напилком; кутником
п е р е в і р и т и її п е р п е н д и к у л я р н і с т ь до інших п о в е р х о н ь ;
з н я т и з а д и р к и зі всіх ребер п л и т к и ;
остаточно перевірити усі розміри і я к і с т ь обробки п л и т к и л і н і й к о ю ,
кутником, штангенциркулем.
Л е к а л ь н і
л і н і й к и
с л у ж а т ь -для п е р е в і р к и п р я м о л і н і й ­
ності обпилених п о в е р х о н ь на просвіт і на фарбу. П р и п е р е в і р ц і пря­
молінійності на просвіт л е к а л ь н у л і н і й к у н а к л а д а ю т ь на контрольо­
в а н у поверхню (рис. 156, а) і за розміром світлової щ і л и н и (рис. 156,
б) встановлюють, в я к и х м і с ц я х е нерівності та їх р о з м і р и .
Д л я п е р е в і р к и прямолінійності н а ф а р б у н а к о н т р о л ь о в а н у п о в е р х *
ню н а н о с я т ь т о н к и й ш а р блакиті або с а ж і , розчиненої у мінерально­
му маслі, потім н а к л а д а ю т ь л і н і й к у і ледь п р и т и р а ю т ь її до контрольо­
в а н о ї п о в е р х н і , в р е з у л ь т а т і чого у м і с ц я х в е л и к и х в и с т у п і в ф а р б а зні­
м а є т ь с я (рис. 156, в).
О б п и л ю в а н н я п о в е р х о н ь к у т н и к і в , розміщених під п р я м и м к у т о м ,
п о в ' я з а н е з підгонкою в н у т р і ш н ь о г о кута, що з у м о в л ю є певні трудно­
щ і , О б р а в ш и одну з п о в е р х о н ь за базову (звичайно о б и р а ю т ь б і л ь ш у ) ,
обпилюють її начисто, а потім о б р о б л я ю т ь іншу п о в е р х н ю п і д п р я м и м
кутом до базової.
П р а в и л ь н і с т ь о б п и л ю в а н н я другої поверхні п е р е в і р я ю т ь перевір­
ним к у т н и к о м , одну п о л и ц ю я к о г о п р и к л а д а ю т ь до базової п о в е р х н і
(рис. 157, а, б).
О б п и л ю в а н н я п о в е р х о н ь по в н у т р і ш н ь о м у п р я м о м у к у т у здійсню­
ють т а к , щоб до іншої п о в е р х н і було з в е р н е н о р е б р о н а п и л к а , на я к о м у
немає насічки.
Н и ж ч е наведена послідовність обробки п о в е р х о н ь , с п р я ж е н и х під
р
кутом 90 , тобто послідовність в и г о т о в л е н н я к у т н и к а 90° (рио. 167, в);
т

124.

і
Рис, 157. Обпилювання
кутника;
а, б — перевірка якості обпи­
лювання; в — заготовка; г —
закріплення заготовки
з а к р і п и т и заготовку к у т н и к а в л е щ а т а х і д е р е в ' я н о м у бруску
(рис. 157, г)\
о б п и л я т и послідовно ш и р о к і поверхні 8 і 7 спочатку п л о с к и м дра­
човим, а потім — плоским л и ч к у в а л ь н и м н а п и л к о м ;
перевірити я к і с т ь о б п и л ю в а н н я перевірною л і н і й к о ю , п а р а л е л ь н і с т ь
поверхонь — к р о н ц и р к у л е м , а т о в щ и н у — ш т а н г е н ц и р к у л е м ;
з а м і н и т и д е р е в ' я н и й брусок н а г у б н и к а м и , затиснути к у т н и к обпи­
леними п о в е р х н я м и ' і о б п и л я т и послідовно в у з ь к і поверхні к у т н и к а
п і д кутом 90°; для забезпечення точності обробки спочатку слід обро­
бити в у з ь к у поверхню б, щоб мати п р я м и й кут м і ж нею і ш и р о к и м и по­
в е р х н я м и 8 і 7; потім у т а к і й самій послідовності обробити в у з ь к у
поверхню /, п е р е в і р я ю ч и ЇЇ к у т н и к о м відносно поверхні 6\
у вершині в н у т р і ш н ь о г о кута просвердлити о т в і р 0 3 мм, а пртім
н о ж і в к о ю зробити п р о р і з до нього з а в ш и р ш к и 1 мм д л я виходу інстру­
мента й з а п о б і г а н н я р о з к о л и н при з а г а р т у в а н н і ;
о б п и л я т и послідовно в н у т р і ш н і в у з ь к і поверхні 3 і 4 під кутом
р
90 , витримуючи п р и цьому п а р а л е л ь н і с т ь п о в е р х о н ь 4 і 6, а т а к о ж
поверхонь 3 і /, намагаючись, щоб в н у т р і ш н і й кут м і ж п б в е р х н я м и
З і 4 і з о в н і ш н і й м і ж п о в е р х н я м и 6 і / були п р я м и м и ;
о б п и л я т и послідовно торцеві поверхні 5 і .2, в и т р и м у ю ч и розміри
за к р е с л е н н я м (125 і 80 мм);
зняти задирки з вузьких поверхонь;
в і д ш л і ф у в а т и наждачним папером усі п о в е р х н і к у т н и к а ; на від­
ш л і ф о в а н и х п о в е р х н я х не повинно бути п о д р я п и н і рисок.
Н а в е д е н а послідовність обробки к у т н и к а забезпечує площинцірть
к о ж н о ї поцеряні та п е р п е н д и к у л я р н і с т ь ребер м і ж собою і до повер­
хонь (див. рис. 157, а).
Обпилювання кінця стержня на квадрат п о ч и н а ю т ь з о б п и л ю в а н н я
г р а н і У (рис. 158, а), р о з м і р п е р е в і р я ю т ь ш т а н г е н ц и р к у л е м (рн£- 158,
6
б). Потім обпилюють г р а н ь 3. Г р а н ь 2 обпилюють під кутом 90
до
граней 1 і 3. Г р а н ь 4 обпилюють у розмір до г р а н і 2.
Обпилювання циліндричних заготовок. Ц и л і н д р и ч н и й с т е р щ н ь /
(рис. 159) спочатку обпилюють на к в а д р а т II, у розмір сторін я к б г б м а є
124

125.

Рис. 158. Обпилювання кінця стержня
на квадрат:
а — грані, що мають обпилювати;
вірка розміру штангенциркулем
б—пере­
Рис. 159. Обпилювання' циліндричних за­
готовок (І): на квадрат (II), шестигран­
ник (III) і шістнадцятигранник (IV)
входити п р и п у с к на наступну обробку. Потім у к в а д р а т а о б п и л ю ю т ь
к у т и і дістають ш е с т и г р а н н и к / / / , з я к о г о о б п и л ю в а н н я м в и г о т о в л я ю т ь
ш і с т н а д ц я т и г р а н н и к IV; у процесі подальшої обробки дістають цилінд­
ричний с т е р ж е н ь потрібного діаметра. Щ о б дістати чотири і в і с і м
граней, ш а р металу знімають драчовим н а п и л к о м , а шістнадцятигран­
ник обпилюють л и ч к у в а л ь н и м н а п и л к о м . К о н т р о л ь о б р о б к и здійсню­
ють ш т а н г е н ц и р к у л е м у к і л ь к о х м і с ц я х .
Обпилювання угнутих і опуклих (криволінійних) поверхонь. Ба­
гато деталей машин мають о п у к л у або у г н у т у форму. П р и обпилюван­
ні та розпилюванні к р и в о л і н і й н и х п о в е р х о н ь в и б и р а ю т ь н а й р а ц і о н а л ь ніший спосіб в и д а л е н н я зайвого металу.
В одному в и п а д к у потрібне попереднє в и п и л ю в а н н я н о ж і в к о ю ,
в іншому — в и с в е р д л ю в а н н я , у третьому — в и р у б у в а н н я тощо. Н а д т о
в е л и к и й п р и п у с к на о б п и л ю в а н н я веде до в е л и к и х витрат часу на оброб­
ку, а надто малий часто призводить до б р а к у деталі.
О б п и л ю в а н н я у г н у т и х
п о в е р х о н ь . Спочатку н а
заготовці розмічають потрібні контури деталі. З н а ч н у частину м е т а л у в
даному в и п а д к у можна з н я т и в и р і з у в а н н я м н о ж і в к о ю , надавши запади­
ні у заготовці форму т р и к у т н и к а (рис. 160, а, в в е р х у л і в о р у ч ) , а§о
в и с в е р д л ю в а н н я м (рис. 160, а, в в е р х у п р а в о р у ч ) . Потім н а п и л к о м обл ш щ ш т ь г р а н і , а п і в к р у г л и м драчовим н а п и л к о м спилюють в и с т у п и
до нанесеної риски. П р о ф і л ь п е р е р і з у к р у г л о г о або п і в к р у г л о г о напил­
ка вибирають т а к и м , щоб його радіус був меншим, н і ж радіус обпилю­
в а н о ї поверхні.
Не доходячи до риски п р и б л и з н о на 0,3...0,5 мм, д р а ч о в и й н а п и л о к
замінюють л и ч к у в а л ь н и м . П р а в и л ь н і с т ь форми р о з п и л ю в а н н я пере­
в і р я ю т ь за шаблоном на просвіт, а п е р п е н д и к у л я р н і с т ь о б п и л я н о ї по­
верхні до т о р ц я з а г о т о в к и — к у т н и к о м .
О б п и л ю в а н н я
о п у к л и х
п о в е р х о н ь
(обпилюван­
ня носка слюсарного молотка) п о к а з а н о на рис. 160, б. П і с л я р о з м і т к и
125

126.

іуііуі
а
в
Рис, 160. Обпилювання угнутих (а) та опуклих (б) поверхонь
н о ж і в к о ю з р і з у ю т ь к у т и з а г о т о в к и і вона н а б у в а є пірамідоподібної
форми. Потім за допомогою драчового н а п и л к а знімають ш а р металу,
не доходячи до р и с к и на 0,8... 1 мм, п і с л я чого л и ч к у в а л ь н и м н а п и л к о м
остаточно обережно знімають ш а р металу, що з а л и ш и в с я за рискою.
Виготовлення шпонок. П р и з м а т и ч н у ш п о н к у (рис. 161, а — - ^ в и ­
готовляють, виконуючи такі операції:
вимірюють на с т а л ь н і й смузі й відрізують н о ж і в к о ю заготовку пот­
рібної д о в ж и н и д л я ш п о н к и згідно з к р е с л е н н я м ;
обпилюють начисто п л о щ и н у Л, потім розмічають і обпилюють по­
в е р х н і 1 і 2\ п е р п е н д и к у л я р н і с т ь п е р е в і р я ю т ь к у т н и к о м ;
розмічають поверхні З і 4 згідно з к р е с л е н н я м (довжину, ш и р и н у ,
радіуси з а о к р у г л е н н я ) ;
обпилюють поверхні 3 і 4, п е р е в і р я ю ч и р о з м і р ш т а н г е н ц и р к у л е м ,
а п е р п е н д и к у л я р н і с т ь поверхонь — кутником;
о б п и л ю в а н н я м п і д г а н я ю т ь ш п о н к у д о відповідного п а з а ; ш п о н к а
м а є входити у п а з без н а т и с к у в а н н я , л е г к о і сідати щ і л ь н о , без х и т а н н я ;
обпилюють поверхню Б по висоті, витримуючи з а д а н и й розмір 16 мм.
Обпилювання тонких пластинок з в и ч а й н и м и прийомами недоцільне,
бо п р и робочому ході н а п и л к а п л а с т и н к а в и г и н а є т ь с я і в и н и к а ю т ь
«завали». Не рекомендується д л я обпилювання тонких п л а с т и н о к за­
т а с к у в а т и їх м і ж двома д е р е в ' я н и м и б р у с к а м и ( п л а н к а м и ) , бо при цьо­
му н а с і ч к а н а п и л к а ш в и д к о з а б и в а є т ь с я деревною та металевою струж­
кою і його доводиться часто чистити.
60
Рис. 161. Виготовлення призматичної шпонки;
а — заготовка; б — розмітка; в ~ готова шпонка
126

127.

Рис. 162. Обпилювання у розсувних
рамках
Рис. 163. Обпилювання в універ­
сальній намітці
З метою п і д в и щ е н н я продуктивності п р а ц і при обпилюванні тон­
к и х п л а с т и н о к д о ц і л ь н о з ' є д н у в а т и (склеювати) 3...10 т а к и х п л а с т и н о к
у п а к е т и . П р и й о м и о б п и л ю в а н н я в у з ь к и х п о в е р х о н ь у пакеті ті самі,
що й при обпилюванні п л о с к и х п о ве р хо нь . Д л я з ' є д н а н н я тонких пла­
стинок м о ж н а в и к о р и с т о в у в а т и спеціальні пристрої, до я к и х н а л е ж а т ь
розсувні р а м к и , намітки, копіри (кондуктори) тощо.
О б п и л ю в а н н я у р о з с у в н и х р а м к а х .
Найпрості­
ш и й пристрій — це металева р а м к а 1 (рис. 162), л и ц ь о в а сторона я к о ї
ретельно оброблена і з а г а р т о в а н а до в и с о к о ї твердості. О б р о б л ю в а н у
пластину 2 з а к л а д а ю т ь по рисці в р а м к у і з а т и с к у ю т ь болтами 3.
Потім рамку затискують у л е щ а т а х і о б р о б л я ю т ь доти, поки н а п и л о к
не т о р к н е т ь с я в е р х н ь о ї п л о щ и н и р а м к и ; О с к і л ь к и ця п л о щ и н а має
в е л и к у точність, обпилювана п л о щ и н а не потребує додаткової перевір­
ки за допомогою л і н і й к и .
О б п и л ю в а н н я в у н і в е р с а л ь н і й
н а м і т ц і . Уні­
версальна намітка (паралелі) складається з д в о х б р у с к і в 1 ( р и с 163)
п р я м о к у т н о г о п е р е р і з у , з ' є д н а н и х м і ж собою двома н а п р я м н и м и план­
ками 3. Один з брусків ж о р с т к о з ' є д н а н и й з н а п р я м н и м и п л а н к а м и , а
другий м о ж е пересуватися в з д о в ж них п а р а л е л ь н о нерухомому б р у с к у .
Спочатку в слюсарних л е щ а т а х в с т а н о в л ю ю т ь р о з с у в н у р а м к у ,
а потім з а г о т о в к у 2. П і с л я с у м і щ е н н я р о з м і ч а л ь н о ї лінії з в е р х н ь о ю
площиною р а м к и заготовку разом з план.
2
ками з а т и с к у ю т ь у л е щ а т а х і обпилюють.
\ * г ; ш ( ^
О б п и л ю в а н н я
у пл оскопа,р а л е л ь н и х
н а м і т к а х .
Найпо^ І Р у ^ 44
^
ширеніші п л о с к о п а р а л е л ь н і н а м і т к и ( р и с .
( \
164), щ о мають точно оброблені площи>^~7
К> ^
ни і виступ /, я к і дають змогу обробляти
І
\
;
п о в е р х н і , розміщені під п р я м и м кутом, без
І
к о н т р о л ю к у т н и к о м під час о б п и л ю в а н н я .
р ис> 164. Обпилювання у
На опорній п л о щ и н і 4 н а м і т к и є к і л ь к а
плоскопаралельних намітках
ІЮ^ ^
127

128.

різьбових отворів. За допомогою гвинтів до цієї
площини м о ж н а п р и к р і п и т и н а п р я м н і л і н і й к и
або к у т н и к , що дає змогу обпилювати деталі під
заданим кутом.
Оброблювану п л а с т и н к у 2 з а к л а д а ю т ь м і ж
рухомою губкою л е щ а т і площиною намітки,
Рис. 165. Обпилюван
впираючи її базову к р о м к у у виступ 1. Л е г к и м и
ня за коп і ром
у д а р а м и молотком по пластинці намітку встанов­
л ю ю т ь у л е щ а т а х т а к , щоб вона л я г л а бортиком 3 на нерухому губку
лещат, п і с л я чого остаточно з а т и с к у ю т ь н а м і т к у з п л а с т и н к о ю в ле­
щ а т а х і обпилюють. За допомогою намітки м о ж н а обпилювати про­
фільні п л а с т и н к и з о п у к л и м и і у г н у т и м и д і л я н к а м и .
О б п и л ю в а н н я з а к о п і р о м ( к о н д у к т о р о м ) . Най­
п р о д у к т и в н і ш и м є о б п и л ю в а н н я заготовок, що мають к р и в о л і н і й н и й
п р о ф і л ь , за копіром (рис. 165). К о п і р — це пристрій, робочі поверхні
я к о г о оброблені відповідно до к о н т у р а оброблюваної деталі з точністю
від 0,05 до 0,1 мм, з а г а р т о в а н і й відшліфовані.
З а г о т о в к у 2, я к у треба обпилювати, в с т а в л я ю т ь у к о п і р 1 і р а з о м
з ним з а т и с к у ю т ь у л е щ а т а х . П і с л я цього обпилюють виступаючу ча­
стину з а г о т о в к и до р і в н я робочих поверхонь к о п і р а . П р и виготовленні
в е л и к о ї кількості однакових деталей з тонкого листового м а т е р і а л у
в к о п і р і м о ж н а з а к р і п л ю в а т и одночасно к і л ь к а заготовок.
Рис. 166. Обробка начисто обпиляної поверхні:
а— дерев'яний брусок з наклеєною на нього шліфувальною шнур кою і робота ним; б > - н а *
пилок зі шліфувальною шкуркою і робота ним; « — зачищення угнутої поверхні; г — обробка
круговими штрихами

129.

Обробка поверхонь. В и б і р способу обробки й послідовність пере­
ходів з а л е ж а т ь від о б р о б л ю в а н о г о м а т е р і а л у , вимог до якості поверх­
ні, її стану, а т а к о ж конструкції, розмірів деталі й п р и п у с к а (0,05...
0,3 мм).
Р у ч н е з а ч и щ а н н я
о б п и л я н о ї
п о в е р х н і . Коли
потрібна висока точність обробки, поверхні п і с л я о б п и л ю в а н н я оста­
точно обробляють б а р х а т н и м и н а п и л к а м и , п о л о т н я н о ю або паперовою
шліфувальною шкуркою та абразивними брусками.
П р и остаточній обробці п о в е р х о н ь користуються д е р е в ' я н и м и брус­
ками з наклеєною на них ш л і ф у в а л ь н о ю ш к у р к о ю (рис. 166, а).
У д е я к и х в и п а д к а х с м у ж к у ш к у р к и н а к л а д а ю т ь на п л о с к и й н а п и л о к ,
п р и т р и м у ю ч и при роботі її кінці р у к а м и (рис. 166, б). Д л я обробки кри­
в о л і н і й н и х п о в е р х о н ь ш к у р к у намотують на о п р а в к у в к і л ь к а ш а р і в
(рис. 166, в). З а ч и щ а н н я ведуть спочатку грубими ш к у р к а м и , потім
тонкими. На рис. 166, г п о к а з а н а обробка к р у г о в и м и ш т р и х а м и . Руч­
не з а ч и щ а н н я -—малопродуктивна о п е р а ц і я .
§ 42. М Е Х А Н І З А Ц І Я О Б П И Л Ю В А Л Ь Н И Х Р О Б І Т
М е х а н і з а ц і я о б п и л ю в а л ь н и х робіт — один з н а п р я м і в підвищення
продуктивності праці та к у л ь т у р и виробництва. М е х а н і з а ц і я здійсню­
ється в основному з а с т о с у в а н н я м ручного електричного та пневматич­
ного інструмента, а т а к о ж о б п и л ю в а л ь н и х м а ш и н о к і верстатів.
Остаточну обробку здійснюють ш л і ф у в а л ь н и м и ш к у р к а м и за допо­
могою с п е ц і а л ь н и х ручних м е х а н і з о в а н и х інструментів (дискових шлі­
ф у в а л ь н и х м а ш и н о к ) , ручними, м е х а н і з о в а н и м и інструментами з аб­
р а з и в н и м и с т р і ч к а м и або на с п е ц і а л ь н и х стрічково-шліфувальних вер­
статах
Універсальні переносні м а ш и н к и . с л у ж а т ь д л я з а ч и щ а н н я та полі­
р у в а н н я о б п и л я н и х поверхонь ш л і ф у в а л ь н и м и ш к у р к а м и .
Ш л і ф у в а л ь н у ш к у р к у склеюють у вигляді к і л е ц ь і з а к р і п л ю ю т ь на
еластичній основі спеціальних р о з с у в н и х головок, я к і в с т а н о в л ю ю т ь
на робочих к і н ц я х шпинделів у н і в е р с а л ь н и х е л е к т р и ч н и х і пневма­
тичних м а ш и н о к .
Д л я з а к р і п л е н н я ш к у р к и у т о р ц е в і й частині о п р а в к и з інструмен­
тальної сталі п р о р і з у ю т ь ш л і ц , в я к и й в в о д я т ь к і н е ц ь полотна ш к у р к и .
Потім ш к у р к у намотують на о п р а в к у , п і с л я 1,5...2 обертів к і н е ц ь шкур­
ки з а в е р т а ю т ь і хвостовиком н а п и л к а п р и т и с к у ю т ь до т о р ц я о п р а в к и .
Т а к и м чином ш к у р к а буде надійно з а к р і п л е н а на о п р а в ц і .
Електричний напилок к о н с т р у к ц і ї С у д а к о в и ч а (рис. 167) призна­
чений для в и к о н а н н я р і з н о м а н і т н и х с л ю с а р н и х і с к л а д а л ь н и х робіт.
Д о в ж и н а ходу н а п и л к а дорівнює 12 мм, число п о д в і й н и х ходів на хви­
л и н у — 1500, п о т у ж н і с т ь е л е к т р о д в и г у н а — 120 Вт, робоча н а п р у г а —
127 і 220 В.
Н а п и л о к п р а ц ю є т а к . Н а т и с к а ю ч и на к н о п к у 7, в м и к а ю т ь електро­
д в и г у н 6. О б е р т а н н я ротора е л е к т р о д в и г у н а через зубчасту п а р у 5
5 4-1664
129

130.

Рис. 168. Універсальна шліфувальна машинка С-475 (а), обробка круглими на­
пилками (б) і фрезами-шарошками (в)
передається колінчастому в а л у 4, на к р и в о ш и п н у ш и й к у я к о г о наса­
д ж е н о шатун 3. П р и обертанні вала ш а т у н дістає зворотно-поступаль­
ний рух, я к и й передається через шток н а п и л к у /, з а к р і п л е н о м у в пат­
роні 2.
Особливістю цього н а п и л к а є те, що його приводний механізм виго­
товлений з двома ш а т у н а м и , один з я к и х з ' є д н а н и й ш а р н і р н о з напил­
ком, а інший — з балансиром 8, причому к р и в о ш и п колінчастого ва­
л а привода р о з м і щ е н о т а к , щ о поступальному переміщенню н а п и л к а
в одному н а п р я м і відповідає п е ре мі ще ння б а л а н с и р а у зворотному.
З а в д я к и т а к і й к о н с т р у к ц і ї д о с я г а є т ь с я взаємне п о г а ш е н н я інерційних
сил, в и к л и к а н и х зворотно-поступальним рухом н а п и л к а і б а л а н с и р а ,
та п о д о л а н н я вібрації інструмента п р и його роботі.
В и к о р и с т а н н я е л е к т р о н а п и л к а підвищує п р о д у к т и в н і с т ь , п р а ц і
п р и б л и з н о в п ' я т ь р а з і в п о р і в н я н о з п р о д у к т и в н і с т ю п р и використан­
ні ручного.
Механізовані ручні обпилювальні машинки з інструментами, що
обертаються, т и п у д р і б н и х ф р е з ' і , 5 . . . 2 5 мм застосовуються ш и р о к о .
130
У н і в е р с а л ь н а
ш л і ф у в а л ь н а
м а ш и н к а
з гнуч­
ким в а л о м і п р я м о ю ш л і ф у в а л ь н о ю головкою, що працює від асинхрон­
ного т р и ф а з н о г о е л е к т р о д в и г у н а / (рис. 168, а ) , має ш п и н д е л ь , до яко­
го п р и к р і п л ю ю т ь гнучкий вал 2 з д е р ж а в к о ю 3 д л я з а к р і п л е н н я робо­
чого інструмента. М а ш и н к а має змінні прямі й кутові г о л о в к и . З м і н н і
д е р ж а в к и д а ю т ь змогу здійснювати о б п и л ю в а н н я та ш л і ф у в а н н я у
в а ж к о д о с т у п н и х м і с ц я х і під різними кутами.
О б п и л ю в а н н я к р у г л и м и н а п и л к а м и п о к а з а н о на рис. 168, б, а
прийом обробки ф р е з а м и - ш а р о ш к а м и — на рис. 168, в.
Подібної к о н с т р у к ц і ї м а ш и н к и м о ж у т ь бути й підвісними (рис, 169),
що з р у ч н о для в и к о р и с т а н н я їх на робочому місці с л ю с а р я .
Обпилювальні в е р с т а т и . Застосовують два типи о б п и л ю в а л ь н и х
верстатів — зі зворотно-поступальним та обертальним рухом, най­
частіше з гнучким валом (верстати типу О З В ) . На верстатах п е р ш о г о
ти п у в и к о р и с т о в у ю т ь н а п и л к и різного профілю з в е л и к о ю й д р і б н о ю
насічкою.
В о б п и л ю в а л ь н и х верстатах д л я обробки з а г а р т о в а н и х деталей
(штампів тощо) застосовують с п е ц і а л ь н и й а л м а з н и й і н с т р у м е н т .
Верстати з гнучким валом та н а п и л к а м и , що о б е р т а ю т ь с я , о с о б л и в о
зручні при виготовленні ш т а м п і в , прес-форм, металевих моделей т о щ о .
О б п и л ю в а л ь н і верстати бувають пересувні й с т а ц і о н а р н і .
П е р е с у в н и й
о б п и л ю в а л ь н о - з а ч и с н и й
вер­
с т а т О З В (рис. 170) має с т о я к 1 з в и л к о ю 2, в я к і й з а к р і п л е н о елек­
т р о д в и г у н 5 з кнопковим пультом. Шарніри 3 д а ю т ь змогу повертати
е л е к т р о д в и г у н з у к р і п л е н о ю на ньому головкою 4 у з р у ч н е д л я
роботи п о л о ж е н н я . Інструмент з а к р і п л ю ю т ь у п а т р о н і , змонтова­
ному на кінці гнучкого в а л а 6. Він дістає о б е р т а л ь н и й р у х .
Верстат О З В має т а к і пристрої: інструментотримач № 1 зі з м і н н и м и
ц а н г а м и д л я з а к р і п л е н н я інструмента з хвостовиком 0 6, 8 і 16 мм;
інструментотримач № 2 д л я з а к р і п л е н н я інструмента з к о н у с н и м
хвостовиком № 0 і 1; п о л і р у в а л ь н у головку, п р и з н а ч е н у д л я шліфу­
в а н н я , п о л і р у в а н н я (рис. 171) і з н я т т я з а д и р о к ; пістолет, я к и й
5*

131.

Рис. 169. Обпилювально-зачисна підвісна машинка.*
У—робочий інструмент; 2 — тримач для інструмента; 3— елек*
тродвигун; 4 — гнучкий вал
Рис. 170. Пересувний обпилювально-зачисний верстат ОЗВ .
Гничкии
вал
Набір фігурно*
напипків„
і абразивних
головок
перетворює обертальний рух гнучкого вала в поступальний рух інстру­
мента; напилок і ножівкове полотно; абразивний брусок або шабер.
До верстата О З В додають великі напилки, пальцьові фрези, аб­
разивні ш л і ф у в а л ь н і головки 8...42 мм, повстяні, гумові та інші полі*
рувальні головки 6...35 мм; свердла, розвертки, з е н к і в к и тощо.
Верстат О З В у нормальному виконанні має чотири частоти обер­
т а н н я інструмента — від 760 до 3603 об/хв. П о т у ж н і с т ь електродвигу­
на 0,52 кВт, частота обертання 1405 об/хв.
Стаціонарний обпилювально-зачисний верстат (рис. 172, а) має ста­
нину /, на я к і й з а к р і п л е н о стояк 4 з нишкнім З, верхнім 5 кронштейнами
і штоком 6. Ступінчастий шків 2 (закритий кожухом) дає змогу ре­
гулювати швидкість руху н а п и л к а . Оброблювану деталь 8 (рис. 172, б)
з а к р і п л ю ю т ь на поворотному столі 9. Встановлення стола на потрібний
кут досягається за допомогою гвинта 10.
Хвостовик н а п и л к а 7 з а к р і п л ю ю т ь гвин­
том 12 у верхньому
кронштейні 5 і
верхній
кронштейн
опускають;
при
цьому нижній кінець н а п и л к а має увійти
у конусне заглиблення нижнього крон­
штейна 3.
П р а в и л ь н і с т ь встановлення н а п и л к а м і ж
верхнім і нижнім кронштейнами переві­
ряють кутником. У в е р т и к а л ь н е п о л о ж е н н я
н а п и л о к встановлюють за допомогою гвин­
тів, що є у верхньому кронштейні. П у с к
1
Р и с 171. Робота поліруз у п и н к у верстата здійснюють натискуванвальною головкою
ням ha педаль 11.
132

132.

О
"
5
Рис. 172. Стаціонарний обпилювально-зачисний верстат
П р и обробці деталей, я к і не потребують високої точності, ці
верстати з а б е з п е ч у ю т ь підвищення продуктивності праці у 4...5 ра­
зів п о р і в н я н о з ручною обробкою. На них м о ж н а о б р о б л я т и д е т а л і
різної форми — к р у г л і , т р и г р а н н і , квадратні тощо, а т а к о ж п о в е р х н і ,
розміщені під різними кутами. Н а п и л к и до верстата бувають р і з н и х
п е р е р і з і в з конічним загостренням на к і н ц і .
Стаціонарними обпилювальними верстатами не м о ж н а о б р о б л я т и
у важкодоступиих місцях. Тоді застосовують переносні е л е к т р и ч н і
та пневматичні машинки.
Стрічково- т а п л о с к о ш л і ф у в а л ь н і в е р с т а т и . Ш л і ф у в а н н я а б ­
р а з и в н о ю
с т р і ч к о ю . О б р о б к а здійснюється а б р а з и в н и м и
стрічками, що мають паперову або т к а н и н н у основу, на т в а р и н н и х
або синтетичних к л е я х .
Ш л і ф у в а н н я здійснюється або при вільному н а т я г у в а н н і с т р і ч к и ,
або п р и т и с к а н н я м її контактним р о л и к о м , чи підкладною плитою.
Н а й п о ш и р е н і ш і контактні р о л и к и , покриті гумою або п о л і м е р а м и .
П р и підвищенні твердості контактного р о л и к а інтенсивність зні­
м а н н я металу з б і л ь ш у є т ь с я , а шорсткість обробленої поверхні по­
г і р ш у є т ь с я . Тверді контактні р о л и к и застосовують д л я п о п е р е д н ь о ї
обробки, м ' я к і — д л я остаточної.
П е р и ф е р і я контактного р о л и к а може мати г л а д е н ь к у або перерив­
часту (рифлену) поверхню. Н а я в н і с т ь рифленої поверхні п і д в и щ у є
р і з а л ь н у властивість стрічки, а о т ж е , і з н я т т я металу с т р і ч к а м и . На­
я в н і с т ь на поверхні обода р и ф л е н ь , що утворюють на робочій гіоверхні

133.

стрічки кишені д л я з б и р а н н я
металевого пилу і відходів шлі­
фування,
сприяє
збільшенню
строку с л у ж б и с т р і ч к и .
П е р е в а г и ш л і ф у в а н н я абра­
зивною стрічкою:
підвищене з н я т т я металу зав­
д я к и б і л ь ш і й р і з а л ь н і й поверхні
стрічки і вільному р і з а н н ю ;
проста й недорога конструк­
ція верстата й інструмента;
незначні витрати часу на за­
міну с т р і ч к и ;
безпека роботи на т а к и х вер­
статах;
Рис. 173. Стрічково-шліфувальний вер­
м о ж л и в і с т ь в а р і ю в а н н я рі­
стат
з а л ь н и м и властивостями стрічки
Рис. 174. Обпилювальний верстат з без­
підбором твердості або форми
конечною стрічкою
контактного р о л и к а .
С т р і ч к о в о - ш л і ф у в а л ь н и й
в е р с т а т . Н а рис, 173
наведено п р и н ц и п і а л ь н у схему верстата з безконечною а б р а з и в н о ю
с т р і ч к о ю , в якому обертання від електродвигуна 1 пасовою переда­
чею 2 передається в а л и к у з ведучим роликом. Б е з к о н е ч н а а б р а з и в н а
с т р і ч к а 4, до я к о ї п р и т и с к у є т ь с я деталь 5, п р о х о д и т ь через р о л и к «З,
ведений 6 і н а т я ж н и й 7 р о л и к и .
О б п и л ю в а л ь н и й
в е р с т а т з
безконечною стрічкою
(рис. 174) всередині основи 5 має е л е к трод ви г у н, редуктор і п р и в о д н и й
ш к і в обпилювальної стрічки, а н а т я ж н и й ш к і в р о з м і щ у є т ь с я у верх­
ньому кронштейні 1. О б п и л ю в а л ь н а безконечна с т р і ч к а має ш и р и н у
від 6 до 12 мм і м о ж е р у х а т и с я зі швидкістю від 25 до 54 м/с. Д л я об­
п и л ю в а н н я поверхні деталь встановлюють на стіл 4 і п р и т и с к у ю т ь до
стрічки 3 р у к о я т к о ю 2. Верстат п у с к а ю т ь у роботу к н о п к о ю 5.
Ш л і ф у в а н н я
ш л і ф у в а л ь н и м
к р у г о м (рис. 17В, а).
Ш л і ф у в а л ь н и й к р у г має пористе тіло, що с к л а д а є т ь с я з в е л и к о ї кількос­
ті дрібних зерен, сполучених між собою к л е й к о ю речовиною — з в ' я з к о ю .
П р о ц е с ш л і ф у в а н н я п о л я г а є в тому, що обертовий ш л і ф у в а л ь н и й
к р у г , стикаючись з металом гострими г р а н я м и а б р а з и в н и х зерен,
знімає з поверхні заготовки ш а р металу (рис. 175, б).
В и б і р
ш л і ф у в а л ь н о г о
круга.
Марка,
зазначена
на торцевій частині к р у г а , є його технічною х а р а к т е р и с т и к о ю . За мар­
к у в а н н я м м о ж н а визначити, я к и м заводом та з я к о г о а б р а з и в н о г о ма­
т е р і а л у виготовлено к р у г , я к і його зернистість, твердість, з в ' я з к а ,
структура, форма й розміри, а т а к о ж найбільша колова швидкість.
Д а н і позначені б у к в а м и , цифрами, словами й р о з м і щ у ю т ь с я у певній
послідовності (рис. 176).
134

134.

Рис. 175. Схеми обробки периферією шлі­
фувального круга (а) і робота абразивного
зерна (б):
1 — зв'язка; 2 — пори; 3 -- зерно; 4 — заготовка:
б •— торець круга; 6 — периферія круга
Рис. 176. Маркірування шліфувального круга
* Абразивний матері а л ^ л і я ш ш ^ Завод-виготовлювач
Твердість
\ Структуро
Зв'язка
Висота
Форма
внутрішній діаметр
Зовнішній діаметр
Колова швидкість
В и б і р ш л і ф у в а л ь н о г о к р у г а з а л е ж и т ь від властивостей оброб­
л ю в а н о г о м а т е р і а л у , р е ж и м у ш л і ф у в а н н я , вимог, що с т а в л я т ь с я до
шорсткості й точності оброблюваних заготовок.
П о в е р х н і , оброблювані ш л і ф у в а н н я м , м о ж у т ь бути циліндричними
(круглими), п л о с к и м и , гвинтовими, фігурними (профільними). Най­
поширеніше плоске й к р у г л е ш л і ф у в а н н я .
П л о с к о ш л і ф у в а л ь н и й
в е р с т а т
ЗБ71М
(рис. 177) п р и з н а ч е н и й д л я ш л і ф у в а н н я площин периферією к р у г а .
Верстат с к л а д а є т ь с я з т а к и х складових одиниць: станини 2, стола 7,
к о л о н к и 12, ш л і ф у в а л ь н о ї б а б к и 13. Крім того, верстат має пристрої
З, 4 і 5, за допомогою я к и х здійсню­
ються відповідно в е р т и к а л ь н е пере­
м і щ е н н я ш л і ф у в а л ь н о ї бабки, пере­
к л ю ч а н н я магнітної плити 8 і ручне
п е р е к л ю ч а н н я поперечної подачі сто­
ла, а т а к о ж маховичок 6 ручного
п о з д о в ж н ь о г о пе р ем і ще н н я стола, мік­
рометричну в е р т и к а л ь н у подачу / / ,
важіль / реверсування
поперечної £
подачі та п р и с т р і й 10 для відсмокту­
в а н н я аб р ази вн о го пилу п р и шліфу­
в а н н і . Л і м б в е р т и к а л ь н о ї ручної по­
дачі к р у г а має ціну поділки 0,01 мм.
Автоматична в е р т и к а л ь н а подача
шліфувального
круга
відбувається
від гідропривода при реверсуванні
поперечної подачі стола. У верхню
частину к о л о н к и 12 вмонтована г а й к а
д л я здійснення в е р т и к а л ь н о г о перемі-
Рис. 177. Плоскошліфувальний
верстат ЗБ71М
135

135.

щен'ня ш л і ф у в а л ь н о ї бабки 13. Шлі­
фувальна
бабка
має шпиндель,
вмонтований електродвигун і меха­
нізм в е р т и к а л ь н о г о переміщення.
Ш л і ф у в а л ь н и й круг, встановлений
на ш п и н д е л і , з а к р и т о к о ж у х о м 9.
Основним а б р а з и в н и м інстру­
ментом є ш л і ф у в а л ь н и й к р у г фор­
ми ПП з розмірами 250 X 75 X
25 мм.
П р и частоті обертання
ш п и н д е л я 2800 об/хв забезпечуєть­
ся колова ш в и д к і с т ь к р у г а близь­
ко ЗО м/с. Стіл 7 верстата, переРис. 178. Поперечно-стругальний вер- міщуючись по напрямних станини 2 у здійснює зворотно-поступаль­
ний рух, я к и й м о ж н а забезпечити
т а к о ж в р у ч н у від м а х о в и ч к а 6 і
автоматично — від гідрбпривода 14.
За один оберт м а х о в и ч к а стіл переміщується на 15 мм. Зворотно-посту­
п а л ь н и й рух стола стає головним рухом подачі й регулюється від 0
до 20 м/с. Поперечна подача стола здійснюється в р у ч н у р у к о я т к о ю 5
ходового гвинта.
З а г о т о в к и при шліфуванні з а к р і п л ю ю т ь за допомогою електромаг­
нітної плити 5, я к у встановлюють і надійно фіксують на столі 7 верста­
та. Р о з м і р д з е р к а л а плити 450 X 200 мм.
Контурне травлення деталей є одним з в и с о к о п р о д у к т и в н и х методів
обробки, що замінює слюсарне о б п и л ю в а н н я . Метод п о л я г а є в глибоко­
му т р а в л е н н і на д е т а л я х (з алюмінію, його с п л а в і в , зі сталі й т и т а н у )
тих д і л я н о к , щ о п і д л я г а ю т ь обпилюванню. Інші д і л я н к и п о в е р х н і
з а х и щ а ю т ь с я стійкими хімічними п о к р и т т я м и . Т р а в л е н н я здійснюють
у розчині (400...420 г каустичної соди р о з ч и н я ю т ь у 1 л води, н а г р і т о ї
до 75...80 °С). Д е т а л і попередньо обезжирюють.
К о н т у р н е т р а в л е н н я застосовують д л я обробки в а ж к о д о с т у п н и х
місць, в у з ь к и х щ і л и н , фасонних в и р і з о к , с п і р а л ь н и х к а н а в о к тощо.
Точність обробки п р и контурному т р а в л е н н і д о с я г а є ± 0 , 0 5 мм,
а висота гребенів (нерівностей) — 1,25...2,5 мкм, що в и к л ю ч а є до­
даткове зачищання.
Стругальні верстати п о д і л я ю т ь на у н і в е р с а л ь н і та с п е ц і а л і з о в а н і .
До у н і в е р с а л ь н и х н а л е ж а т ь поперечно- і п о з д о в ж н ь о - с т р у г а л ь н і ,
а т а к о ж довбальні верстати. У с л ю с а р н і й справі застосовують пере­
в а ж н о поперечно-стругальні верстати. Вони ви к ори стову ю ть ся д л я
обробки м а л о г а б а р и т н и х деталей, що мають г о р и з о н т а л ь н і , вертикаль­
ні та похилі п о в е р х н і .
Поперечно-стругальний а е р с т а т 7Б-35 (рис. 178) має такі основні
частини:
136

136.

с т а н и н а 6 — масивний чавунний виливок, що має всередині ребра
й перегородки д л я міцності та жорсткості; всередині станини розмі­
щені привод верстата, коробка швидкостей та к у л і с н и й механізм;
повзун 5 — чавунний пустотілий в и л и в о к , що
пересувається
по в е р х н і х г о р и з о н т а л ь н и х н а п р я м н и х с т а н и н и ; д л я забезпечення міц­
ності всередині повзуна розміщені ребра ж о р с т к о с т і ; від плавності та
точності переміщення повзуна по напрямних з а л е ж и т ь я к і с т ь обробки;
с уп о р т 4 з різцетримачем. З, в я к о м у з а к р і п л ю ю т ь р і з е ц ь , у перед­
ній частині по вз у н а;
стіл 2 з а к р і п л ю є т ь с я на передній стінці с т а н и н и і підтримується
кронштейном.
Рух різця у напрямі заготовки, при якому знімається стружка,
називається р о б о ч и м х о д о м , а рух у зворотному н а п р я м і ,
коли робота н е з д і й с н ю є т ь с я , — х о л о с т и м х о д о м .
З а г о т о в к у з а к р і п л ю ю т ь на столі верстата за допомогою з а т и с к н и х
пристроїв — м а ш и н н и х поворотних л е щ а т і к р і п и л ь н и х п р и с т р о ї в
(прихватів, у п о р і в , опорних п і д к л а д о к ) .
Р і з ц і вибирають з а л е ж н о в і д виду обробки деталей: д л я с т р у г а н н я
п л о щ и н — п р о х і д н і , д л я п і д р і з у в а н н я уступів і торців — п і д р і з н і ,
д л я р о з р і з у в а н н я заготовок н а частини, п р о р і з у в а н н я к а н а в о к , п а з і в
та в и ї м о к — п р о р і з н і - в і д р і з н і . Д л я чорнового с т р у г а н н я застосову­
ють п р о х і д н и й з і г н у т и й різець, а
д л я чистового — р і з е ц ь з ледь
заокругленою вершиною.
П р и встановленні р і з ц я у різцетримач поворотну частину супорта
по лімбу встановлюють у нульове п о л о ж е н н я .
Ш а р з р і з у в а н о г о металу обирають з а л е ж н о від п р и п у с к а на оброб­
к у . П і д чистове с т р у г а н н я з а л и ш а ю т ь припуск на обробку не б і л ь ш
як 0,5...2 мм і працюють з м а л и м и подачами.
Підготовка до роботи:
встановити поворотну частину супорта у нульове п о л о ж е н н я ;
поворотом р у к о я т к и супорт перемістити вверх н а с т і л ь к и , щ о б
виліт р і з ц я був м і н і м а л ь н и м — це забезпечує
н а й б і л ь ш у жорст­
кість р і з ц я ;
встановити р і з е ц ь у р і з ц е т р и м а ч ;
відрегулювати д о в ж и н у Ь (мм) ходу п о в з у н а щодо оброблюваної
заготовки за формулою Ь = Ь г + 1 у де Ь х — д о в ж и н а с т р у г а н о ї по­
верхні, мм; / — перебіг р і з ц я , мм (20...30); д о в ж и н а ходу п о в з у н а
регулюється переміщенням п а л ь ц я к у л і с відносно центра к у л і с н о г о
механізму;
вибрати р е ж и м обробки — ш в и д к і с т ь , глибину р і з а н н я , подачу
(за довідником); п р и чистовому струганні з а с т о с о в у в а т и н а й м е н ш у
подачу, щоб дістати поверхню з шорсткістю 40...20/? а ;
встановити р і з е ц ь на потрібну глибину р і з а н н я за лімбом гвинта
супорта (ціну п о д і л к и лімба в и з н а ч а ю т ь д і л е н н я м к р о к у гвинта на
число поділок лімба).
137

137.

П р я м о л і н і й н і с т ь обробленої
поверхні
перевіряють лекальною
л і н і й к о ю , а розміри — ш т а н г е н ц и р к у л е м з величиною відліку за но­
ніусом 0,05 або 0,1 мм.
П р и роботі на с т р у г а л ь н о м у верстаті слід с у в о р о дотримуватися
вимог безпеки: має бути виключена м о ж л и в і с т ь з а х о п л е н н я одягу
рухомими частинами верстата, заготовкою, різцем; затискні пристрої
верстата мають забезпечувати надійне з а к р і п л е н н я заготовки; пра­
цювати слід в о к у л я р а х (для захисту очей від попадання с т р у ж к и ) ,
а в и д а л я т и с т р у ж к у — л и ш е щіткою, гачком або совком; не можна
замірювати деталі на працюючому верстаті; не можна залишати працю­
ючий верстат без н а г л я д у ; робоче місце і проходи мають бути чистими,
не з а х а р а щ е н і матеріалами, пристроями, готовими виробами тощо.
Д е ф е к т и . Н а й ч а с т і ш и м и дефектами при обпилюванні є т а к і :
нерівності поверхонь (горби) і з а в а л и к р а ї в з а г о т о в к и як результат
1
невміння користуватися напилком;
в м ' я т и н и або п о ш к о д ж е н н я поверхні заготовки у результаті не­
п р а в и л ь н о г о з а т и с к у в а н н я її у л е щ а т а х ;
неточність розмірів обпиляної заготовки внаслідок неправильної
розмітки, з н я т т я надто великого або малого ш а р у металу, а т а к о ж
неправильності в и м і р і в або неточності вимірювального інструмента;
задири, подряпини на поверхні деталі, що в и н и к а ю т ь в результаті
недбалої роботи і
застосування
неправильно
підібраного
на­
пилка.
Б е з п е к а п р а ц і . П р и обпилювальних роботах слід в и к о н у в а т и
такі вимоги безпеки:
п р и обпилкЬванні заготовок з гострими к р а я м и не можна підгинати
пальці лівої р у к и під напилок при зворотному ході;
с т р у ж к у , що утворюється в процесі о б п и л ю в а н н я , треба змітати
з верстата волосяною щіткою; категорично заборонено скидати с т р у ж к у
голими р у к а м и , здувати її або в и д а л я т и стиснутим повітрям;
при роботі слід користуватися л и ш е н а п и л к а м и з міцно насадже­
ними р у к о я т к а м и ; з а б о р о н я є т ь с я п р а ц ю в а т и н а п и л к а м и без р у к о я т о к
1
або н а п и л к а м и з надтріснутими, розколотими р у к о я т к а м и .
Р о з д і л X . СВЕРДЛІННЯ
§ 43. З А Г А Л Ь Н І В І Д О М О С Т І . С В Е Р Д Л А
З а г а л ь н і в і д о м о с т і . С в е р д л і н н я м н а з и в а є т ь с я утворення
з н я т т я м с т р у ж к и отворів у суцільному матеріалі за допомогою рі­
з а л ь н о г о інструмента — свердла, я к о м у надають обертального та
поступального р у х у відносно йогб осі.
С в е р д л і н н я застосовують:

138.

Рис. 179. Свердла:
а, б — спіральні; в — з прямими канавками; г — перове; д — спеціальне;
е — однокромочне з внутрішнім відведенням стружки для глибокого
свердління; є — двокромочне для глибокого свердління; ж — для кіль­
цевого свердління; з — центровочне
щ о б зробити невідповідальні отвори невисокого ступеня ТОЧНОСТІ
й значної шорсткості, н а п р и к л а д під к р і п и л ь н і болти, з а к л е п к и ,
ш п и л ь к и тощо;
зробити отвори під н а р і з а н н я різьби, р о з в і р ч у в а н н я та зенкеру­
вання.
Р о з с в е р д л ю в а н н я м
називається
збільшення
розміру
отвору в суцільному матеріалі, я к е дістали л и т т я м , ш т а м п у в а н н я м ,
к у в а н н я м чи іншими способами.
Свердлінням та р о з с в е р д л ю в а н н я м можна зробити отвори з точністю
до 10-го, а в окремих в и п а д к а х — д о 11-го квалітету та ш о р с т к і с т ю
поверхні і?2 320...80. К о л и потрібна вища я к і с т ь поверхні отвору,
його (після свердління) додатково зенкерують і розвертають.
Точність свердління в окремих випадках може бути підвищена
з а в д я к и ретельному регулюванню верстата, п р а в и л ь н о загостреному
свердлу або свердлінням через спеціальний п р и с т р і й — к о н д у к т о р .
С в е р д л а бувають різних видів (рис. 179, а—з).
їх в и г о т о в л я ю т ь
з ш в и д к о р і з а л ь н и х , легованих та вуглецевих сталей, а т а к о ж осна­
щують п л а с т и н к а м и з твердих сплавів.
Д л я свердління
отворів
найчастіше
застосовують
спіральні
свердла.
С п і р а л ь н е с в е р д л о (рис. 179, а , б ) — д в о з у б и й (дволезовий) р і з а л ь н и й інструмент. Він має дві основні частини — робочу та
хвостовик. Робоча частина свердла, в свою чергу, має ц и л і н д р и ч н у
(калібруючу) та р і з а л ь н у частини. На циліндричній частині є дві
гвинтові к а н а в к и , розміщені одна проти одної. їх п р и з н а ч е н н я —
відводити с т р у ж к у з отвору, що просвердлюється, під час роботи
свердла. К а н а в к и н а свердлах мають с п е ц і а л ь н и й профіль, я к и й
1)39

139.

Хвостовий Шийна
Різальна
частина
[Робоча /частина
Напрямна стрічна
й
Нанавна
Хвостовий Шийна
Різальна
частина
\По8ідець І Робоча частина
6
Нцт при
вершині
Рис. 180. Спіральні свердла (а, б) та елементи свердла (в)
забезпечує п р а в и л ь н е у т в о р е н н я р і з а л ь н и х кромок свердла і потрібний
п р о с т і р для виходу с т р у ж к и (рис. 180).
Ф о р м а к а н а в к и і кут н а х и л у со м і ж напрямом осі свердла і дотичною
до с т р і ч к и мають бути т а к и м и , щоб, не послаблюючи перерізу з у б а ;
з а б е з п е ч у в а л и с я достатній с т р у ж к о в и й простір і л е г к е відведення
с т р у ж к и . О д н а к свердла (особливо малого діаметра) зі з б і л ь ш е н н я м
к у т а н а х и л у гвинтової к а н а в к и послаблюються. Тому в с в е р д л а х
м а л о г о діаметра цей кут буде меншим, а в свердлах більших діаметрів —
б і л ь ш и м . К у т н а х и л у гвинтової к а н а в к и свердла становить 18...45°.
Д л я с в е р д л і н н я сталі застосовують свердла з кутом н а х и л у к а н а в к и
18...30°, д л я к р и х к и х металів ( л а т у н ь ,
бронза) — 22...25°, л е г к и х
і в ' я з к и х м е т а л і в — 40...45°, при обробці алюмінію, д ю р а л ю м і н і ю
та е л е к т р о н у — 45°.
З а л е ж н о від н а п р я м у гвинтових к а н а в о к с п і р а л ь н і свердла поді­
л я ю т ь на п р а в і ( к а н а в к а н а п р я м л е н а за гвинтовою л і н і є ю з підйо­
мом з л і в а н а п р а в о , свердло під час роботи о б е р т а є т ь с я проти годин­
никової стрілки) і л і в і ( к а н а в к а н а п р я м л е н а з а гвинтовою л і н і є ю
з підйомом с п р а в а наліво, о б е р т а н н я відбувається за годинниковою
с т р і л к о ю ) . Л і в і свердла застосовують р і д к о .
Розміщені в з д о в ж гвинтових к а н а в о к дві в у з ь к і с м у ж к и на ци­
л і н д р и ч н і й поверхні свердла н а з и в а ю т ь с т р і ч е ч к а м и . Вони слу­
ж а т ь д л я з м е н ш е н н я тертя свердла о б стінки отвору, н а п р я м л я ю т ь
свердло в отвір і с п р и я ю т ь тому, щоб свердло не з м і щ у в а л о с я вбік.
Свердла 0 0,25.,.0,5 мм в и г о т о в л я ю т ь без с т р і ч е ч к и .
З м е н ш е н н я т е р т я свердла о б . с т і н к и п р о с в е р д л ю в а н о г о отвору
д о с я г а є т ь с я т а к о ж тим, щ о робоча частина с в е р д л а м а є з в о р о т н и й
140

140.

конус, тобто діаметр свердла в р і з а л ь н і й частині більший, н і ж на ін­
шому к і н ц і , біля хвостовика. Р і з н и ц я цих діаметрів становить 0 , 0 3 . . .
0,12 мм на к о ж н і 100 мм д о в ж и н и свердла. В свердлах, о с н а щ е н и х
п л а с т и н к а м и з твердих с п л а в і в , зворотна конусність становить 0 , 0 3 . . .
0,15 мм на довжині пластинки.
З у б — це виступаюча з н и ж н ь о г о к і н ц я частина свердла, що м а є
різальні кромки.
З у б свердла має с п и н к у — заглиблена частина його з о в н і ш н ь о ї
поверхні і з а д н ю п о в е р х н ю — торцева поверхня зуба н а спі­
л ь н і й частині.
П о в е р х н я к а н а в к и , що сприймає тиск с т р у ж к и , називається п е р е д н ь о ю п о в е р х н е ю . Л і н і я перетину передньої т а задньої
поверхонь утворює р і з а л ь н у к р о м к у , а л і н і я перетину з а д н і х
поверхонь — п о п е р е ч н у
к р о м к у (її розмір дорівнює в се­
редньому 0,13 мм діаметра свердла).
Р і з а л ь н і кромки сполучаються м і ж собою н а серцевині ( с е р ц е ­
в и н а — т і л о робочої частини м і ж к а н а в к а м и ) короткою поперечною
кромкою. Д л я більшої міцності свердла серцевина поступово потов­
щ у є т ь с я від поперечної к р о м к и до к і н ц я к а н а в о к (до х в о с т о в и к а ) .
Кут м і ж р і з а л ь н и м и к р о м к а м и (кут 2ф при вершині свердла)
суттєво в п л и в а є на процес р і з а н н я . П р и його збільшенні п і д в и щ у є т ь с я
міцність свердла, але одночасно р і з к о з р о с т а є з у с и л л я подачі. З і
зменшенням к у т а при вершині р і з а н н я п о л е г ш у є т ь с я , але послаблю­
ється р і з а л ь н а частина свердла.
З н а ч е н н я цього кута (град) в и б и р а ю т ь з а л е ж н о від твердості оброб­
люваного м а т е р і а л у :
Чавун і сталь
Стальні поковки та загартована сталь
Лагунь і м'яка бронза . . . . . . .
М'яка мідь
Алюміній, бабіт, електрон
Силумін
Магнієві сплави
Ебоніт, целулоїд
Мармур та інші крихкі матеріали .
Органічне скло
Пластмаси
116...118
125
130...140
125
130... 140
90... 100
110...120
80...90
90... 100
70
50...60
Н а р и с . 181 п о к а з а н о к а н а в к и , р і з а л ь н а к р о м к а т а к у т и с п і р а л ь н о г о
свердла. П е р е д н я п о в е р х н я зуба (клина) свердла утворюється спі­
р а л ь н о ю к а н а в к о ю , з а д н я — боковою поверхнею к о н у с а . Геометричні
п а р а м е т р и р і з а л ь н о ї частини свердла п о к а з а н о на рис. 182 (див. пе­
р е р і з N — УУ).
П е р е д н і м к у т о м у н а з и в а ю т ь кут м і ж поверхнею р і з а н н я
(обробленою поверхнею) і дотичною до передньої поверхні.
Н а я в н і с т ь переднього кута полегшує врізанню інструмента, с т р у ж к а
к р а щ е в і д д і л я є т ь с я й м о ж л и в е природне с х о д ж е н н я . .
ш

141.

Зі з б і л ь ш е н н я м переднього
кута поліпшуються умови роботи
Канадка
інструмента, п і д в и щ у є т ь с я його
в и т р и в а л і с т ь і з м е н ш у є т ь с я зу­
Стрічка
с и л л я р і з а н н я . Р а з о м з тим по­
І*
слаблюється т і л о р і з а л ь н о ї час­
тини інструмента, я к е може лег­
ко викришуватися,
ламатися;
Передня \
поверхня .
п о г і р ш у є т ь с я відведення тепло­
Поперечна/''
ти, що призводить до ш в и д к о г о
кромка '
{перемичка)
н а г р і в а н н я і в т р а т и твердості
?мич«о) ЛГ2{
свердла.
Тому
для
кожного
а
інструмента п р и й н я т о певні зна­
Рис. 181. Канавки, різальні кромки та
чення переднього кута. Перед­
кути спірального свердла
ній кут має менше з н а ч е н н я при
обробці т в е р д и х і міцних м а т е р і а л і в , а т а к о ж при меншій міцності
і н с т р у м е н т а л ь н о ї сталі. В даному в и п а д к у для з н я т т я с т р у ж к и по­
трібні більші з у с и л л я і р і з а л ь н а частина інструмента має бути міц­
н і ш о ю . П р и обробці м ' я к и х , в ' я з к и х м а т е р і а л і в передні кути беруть
більшими.
З а д н і й
к у т а — ц е кут н а х и л у задньої поверхні, утвореної
дотичними до задньої та оброблюваної поверхонь. З а д н і й кут с л у ж и т ь
д л я з м е н ш е н н я тертя задньої поверхні об оброблену поверхню.
П р и надто малих кутах а підвищується т е р т я , з б і л ь ш у є т ь с я сила
р і з а н н я , інструмент с и л ь н о н а г р і в а є т ь с я , з а д н я поверхня ш в и д к о
с п р а ц ь о в у є т ь с я . П р и надто в е л и к и х задніх кутах послаблюється ін­
струмент, п о г і р ш у є т ь с я відведення теплоти.
Спинна зуба
Різальні
промни
Різальні
промни
Кут нахилу
поперечної
промни
Передня
поверхня
Задній
кут
Рис. 182. Геометричні
с-вердла
142
параметри
різальної
частини
спірального

142.

Передні та задні кути свердла в різних точках р і з а л ь н о ї к р о м к и
мають різне з н а ч е н н я : для точок, розміщених ближче до з о в н і ш н ь о ї
п о в е р х н і свердла, передній кут більший і, н а в п а к и , я к щ о на периферії
свердла (зовнішній діаметр) він має найбільше з н а ч е н н я (25...30°),
то в міру н а б л и ж е н н я до вершини зменшується до з н а ч е н н я , б л и з ь к о г о
до н у л я .
З н а ч е н н я заднього кута свердла, як і переднього, змінюється
д л я р і з н и х точок р і з а л ь н о ї к р о м к и : д л я точок, розміщених б л и ж ч е до
зовнішньої поверхні свердла, задній кут менший, а д л я точок, роз­
міщених б л и ж ч е до ц е н т р а , — більший.
Кут
з а г о с т р е н н я ß утворюється перерізом передньої т а
задньої по вер хо н ь. З н а ч е н н я кута загострення ß з а л е ж и т ь від вибра­
них значень переднього й заднього кутів, о с к і л ь к и а + ß + 7 ' =
= 90°.
Х в о с т о в и к и в с п і р а л ь н и х свердлах м о ж у т ь бути конічними
та циліндричними. Конічні хвостовики мають свердла 0 6...80 мм.
Ці хвостовики утворюються конусом Морзе. Свердла з ц и л і н д р и ч н и м и
хвостовиками в и г о т о в л я ю т ь діаметром до 20 мм (хвостовик є продов­
ж е н н я м робочої частини свердла).
Свердла з конічним хвостовиком встановлюють безпосередньо *
в отвір ш п и н д е л я верстата (або через перехідні в т у л к и ) . Вони утри­
муються з а в д я к и тертю м і ж хвостовиком і стінками конічного о т в о р у
ш п и н д е л я . Свердла з циліндричним хвостовиком
закріплюють у
шпинделі верстата за допомогою с п е ц і а л ь н и х п а т р о н і в . На к і н ц і
конічного хвостовика є л а п к а (див. рис. 179, б), я к а не дає змоги сверд­
лу провертатися у шпинделі та с л у ж и т ь упором при видаленні свердла
з гнізда. У свердел з ц и л і н д р и ч н и м хвостовиком є поводок (див.
рис. 179, а), я к и й с л у ж и т ь д л я додаткової передачі к р у т н о г о моменту
с в е р д л у від ш п и н д е л я .
Ш и й к а свердла, щ о сполучає робочу частину з хвостовиком,
має менший діаметр, н і ж діаметр робочої частини; вона с л у ж и т ь д л я
виходу а б р а з и в н о г о к р у г а у процесі ш л і ф у в а н н я , на ній п о з н а ч е н і
м а р к а свердла та м а т е р і а л . ,
Спіральні свердла в и г о т о в л я ю т ь з вуглецевої і н с т р у м е н т а л ь н о ї
(У10А), легованої, хромокремнистої (9ХС) та ш в и д к о р і з а л ь н о ї (Р6М5)
сталей. Д л я виготовлення свердел все ш и р ш е застосовують металоке­
рамічні тверді с п л а в и В К 6 , В К 8 і Т І 5 К 6 , але найрозповсюдженіші
с п і р а л ь н і с в е р д л а із ш в и д к о р і з а л ь н о ї сталі.
С в е р д л а , о с н а щ е н і
п л а с т и н к а м и
з
т в е р д и х
с п л а в і в (рис. 183, а , б), ш и р о к о застосовуються п р и свердлінні
й р о з с в е р д л ю в а н н і чавуну, з а г а р т о в а н о ї сталі, пластмас, с к л а , мар­
м у р у та інших твердих м а т е р і а л і в .
У п о р і в н я н н і зі свердлами, виготовленими з і н с т р у м е н т а л ь н и х
вуглецевих сталей, вони мають з н а ч н о меншу д о в ж и н у робочої час­
т и н и , б і л ь ш и й діаметр серцевини і менший к у т н а х и л у г в и н т о в о ї
1.43

143.

к а н а в к и . Ц і свердла м а ю т ь
в и с о к у с т і й к і с т ь і забезпе­
чують високу п р о д у к т и в н і с т ь
праці.
І с н у є к і л ь к а типів свердел
б
конус морзе
0 5...30 мм, оснащених плас­
тинками з .твердих сплавів
т и п у В К . К о р п у с цих свердел
в и г о т о в л я ю т ь зі сталей Р 9 ,
в
9ХС, 40Х, Р6М5 і 45ХС.
Р и с 183. Свердла, оснащені пластинками з
С в е р д л а
з
гвин­
твердого сплаву, з гвинтовими ( а ) , прями­
т о в и м и
к а н а в к а м и
ми (б) канавками і каналами для охолод­
забезпечують з н а ч н о к р а щ и й
ної рідини (в)
вихід
стружки
з
отворів,
особливо п р и свердлінні в ' я з к и х металів. Ц е д о с я г а є т ь с я з а в д я к и
тому, що на д о в ж и н і 1,5...2,0 діаметра свердла к а н а в к а п р я м а , а далі,
до хвостової частини свердла — гвинтова.
С в е р д л а
з п р я м и м и
к а н а в к а м и застосовують при
свердлінні отворів у к р и х к и х м е т а л а х . Вони простіші у виготовленні,
а л е д л я с в е р д л і н н я глибоких отворів ці свердла застосовувати не мож­
на, бо з а т р у д н ю є т ь с я в и х і д с т р у ж к и з отвору.
С в е р д л а
зі
с к і с н и м и
к а н а в к а м и
застосовують
д л я с в е р д л і н н я неглибоких о т в о р і в , бо д о в ж и н а к а н а в о к у них д у ж е
м а л а , тобто не забезпечує виходу с т р у ж к и .
С в е р д л а з о т в о р а м и для п і д в е д е н н я охолод­
н о ї р і д и н и д о р і з а л ь н и х кромок (рис. 183, в ) с л у ж а т ь д л я сверд­
л і н н я глибоких отворів у н е с п р и я т л и в и х у м о в а х . Ці свердла мають
п і д в и щ е н у стійкість,
бо охолодна
рідина,
що
подається
під
2
т и с к о м 1...2 М П а (10...20 кгс/см ) у простір м і ж з о в н і ш н ь о ю поверх­
нею свердла і стінками отвору, забезпечує о х о л о д ж е н н я р і з а л ь н и х
кромок та полегшує видалення стружки.
Свердло з а к р і п л ю ю т ь у спеціальному патроні, я к и й забезпечує
підведення охолодної рідини до отвору у хвостовій частині свердла.
Ці свердла особливо ефективні при роботі з ж а р о м і ц н и м и матеріа­
лами.
П р и свердлінні отворів свердлами з н а с к р і з н и м и к а н а в к а м и ре­
ж и м р і з а н н я підвищують у 2...З р а з и , а стійкість інструмента — у 5...
6 разів.
Свердління т а к и м способом здійснюють на с п е ц і а л ь н и х верстатах
у с п е ц і а л ь н и х п а т р о н а х (рис. 184).
Т в е р д о с п л а в н і
м о н о л і т н і
с в е р д л а
призначені
д л я обробки ж а р о м і ц н и х сталей.
Свердла з твердого с п л а в у В К 1 5 М застосовують д л я роботи на
с в е р д л и л ь н и х , а зі с п л а в у В К 1 0 М — на т о к а р н и х металообробних
верстатах.
144

144.

верста/па
Рис. 184. Свердління з під­
веденням охолодної рідини
до різальних кромок свердла
Шанг
Рис.
185.
свердла:
ЦентровочнІ
о «- без запобіжного конуса; б —
із запобіжним конусом
К о р п у с и т в е р д о с п л а в н и х свердел в и г о т о в л я ю т ь зі сталей Р 6 М 5 ,
9ХС, 40Х і 4 5 Х . У свердлах п р о р і з у ю т ь паз під п л а с т и н к у з твердого
с п л а в у , я к у з а к р і п л ю ю т ь мідним або л а т у н н и м припоєм.
К о м б і н о в а н і
свердла (свердло-зенківка, свердло-розвертка,
свердло-мітчик) застосовують д л я одночасного с в е р д л і н н я й зен­
к у в а н н я , с в е р д л і н н я й р о з в і р ч у в а н н я або с в е р д л і н н я й н а р і з у в а н н я
різьби.
Ц е н т р о в о ч н І свердла с л у ж а т ь д л я виготовлення центрових
отворів
у р і з н и х з а г о т о в к а х . їх р о б л я т ь без з а п о б і ж н о г о к о н у с а
( р и с 185, а) а б о з ним ( р и с 185, 6).
П е р о в і
свердла найпростіші у в и г о т о в л е н н і . ї х застосовують
д л я с в е р д л і н н я невідповідальних отворів діаметром до 25 мм (головним
чином ступінчастих та фасонних отворів у твердих п о к о в к а х та вилив­
к а х ) . С в е р д л і н н я , я к п р а в и л о , здійснюють т р і с к а ч к а м и т а ручними
дрилями.
Ці свердла в и г о т о в л я ю т ь з і н с т р у м е н т а л ь н и х вуглецевих ст?лей
У10, У12, У10А і У12А, частіше — зі ш в и д к о р і з а л ь н о ї сталі РбіМ5.
Рис. 186. Перові свердла:
а -— двостороннє; б — одностороннє
145

145.

П е р о в е свердло має форму л о п а т к и з хвостовиком. Й о г о р і з а л ь н а
частина трикутної форми з кутами п р и вершині 2ф = 118... 120° і зад­
нім кутом а = 10...20°.
Перові свердла п о д і л я ю т ь на двосторонні (рис. 186, а) та односто­
ронні (рис. 186, б); поширеніші двосторонні. К у т з а г о с т р е н н я одно­
стороннього перового свердла д л я сталі беруть у м е ж а х 75...90°,
а д л я к о л ь о р о в и х металів — 45...60°. К у т з а г о с т р е н н я двостороннього
перового свердла дорівнює 120... 135°.
Перові свердла не д о п у с к а ю т ь високих швидкостей р і з а н н я й
непридатні д л я с в е р д л і н н я в е л и к и х отворів, бо с т р у ж к а не відводиться,
а обертається разом зі свердлом і ш к р я б а є п о в е р х н ю отвору. У процесі
роботи свердло т у п и т ь с я , з н о ш у є т ь с я і в t p a ч a є р і з а л ь н і властиво­
сті; крім того, його відводить у бік від осі отвору.
§ 44. ЗАГОСТРЕННЯ СПІРАЛЬНИХ С В Е Р Д Е Л
П р и свердлінні свердло, щ о з а т у п и л о с я , д у ж е ш в и д к о нагрі­
в а є т ь с я . П р и необережному поводженні свердло з і ш в и д к о р і з а л ь н о ї
сталі Р 6 М 5 може н а г р і т и с я н а с т і л ь к и , що станеться в і д п у с к сталі й
свердло буде непридатним д л я роботи (перепал свердла). П р и сверд­
л і н н і навіть не д у ж е твердих м а т е р і а л і в потрібний підвищений осьо­
в и й тиск на тупе свердло, що п р а ц ю є , щоб воно в р і з а л о с я у метал. П р и
свердлінні текстоліту
й г е т и н а к с у в і д б у в а є т ь с я надмірне н а г р і в а н н я
свердла, що м о ж е призвести до його п е р е п а л у .
Щ о б підвищити с т і й к і с т ь р і з а л ь н о г о інструмента й дістати чисту
п о в е р х н ю отвору, п р и свердлінні металів та с п л а в і в застосовують
т а к і охолодні р і д и н и :
Просвердлюваний
матеріал
Сталь
Чавун
Мідь
Алюміній
Дюралюміній
Силумін
Гума, ебоніт, фібра
Рекомендована
охолодна рідина
Мильна емульсія або
мастил
Мильна емульсія або
Мильна емульсія або
Мильна емульсія або
^Мильна емульсія, гас
лом
Мильна емульсія або
Обробка всуху
суміш мінерального й жирних
обробка всуху
суріпне масло
обробка всуху
з касторовим або суріпним мас­
суміш спирту зі скипидаром
П о ч а т о к с п р а ц ю в а н н я свердла м о ж н а в и я в и т и з а д у ж е с к р и п л я ч и м
з в у к о м . Д о с в і д ч е н и й робітник безпомилково за з в у к о м і н к о л и вста­
новлює момент, коли свердло починає з а т у п л ю в а т и с я .
П р и роботі
с п р а ц ь о в а н и м свердлом температура р і з к о зростає і свердло ще більше
с п р а ц ь о в у є т ь с я , розбиваючи о т в і р . Види с п р а ц ю в а н н я свердел пока­
з а н о на р и с . 187.
Як п р а в и л о , свердла загострюють ц е н т р а л і з о в а н о «у с п е ц і а л ь н и х
м а й с т е р н я х з а т о ч н и к и , о д н а к і слюсар повинен добре з н а т и п р а в и л а
146

146.

з а г о с т р е н н я і п р и потребі вміти за­
точити (довести) свердло в р у ч н у
на простому з а т о ч у в а л ь н о м у вер­
статі.
З а г о с т р е н н я в и к о н у ю т ь у захи­
сних о к у л я р а х ( я к щ о на верстаті
немає п р о з о р о г о е к р а н а ) вручну та­
ким чином. Л і в о ю р у к о ю т р и м а ю т ь
свердло за робочу частину якомога
б л и ж ч е до р і з а л ь н о ї частини (ко­
нуса), а правою охоплюють хвосто­
вик, злегка притискуючи різальну
к р о м к у свердла до бокової поверх­
ні ш л і ф у в а л ь н о г о круга (рис. 188,
а, б). Потім п л а в н и м рухом п р а в о ї
р у к и , не відводячи свердло від кру­
га, повертають ЙОГО н а в к о л о СВОЄЇ
Рис. 187. Види спрацювання свердла
осі і, витримуючи п р а в и л ь н и й на^
хил і з л е г к а натискуючи на свердло, загострюють задню поверхню.
З а г о с т р е н н я п р о в о д я т ь з о х о л о д ж е н н я м , періодично з а н у р ю ю ч и кі­
нець інструмента у водно-содовий розчин. Загострене свердло доводять
на бруску. П р и цьому слідкують за тим, щоб р і з а л ь н і к р о м к и були
п р я м о л і н і й н и м и , мали од на к ов у д о в ж и н у і були загострені під одна­
ковими кутами.
К у т з а г о с т р е н н я суттєво в п л и в а є на р е ж и м р і з а н н я , с т і й к і с т ь сверд­
ла і отже, на продуктивність.
Свердла з р і з а л ь н и м и к р о м к а м и різної д о в ж и н и або з р і з н и м и
кутами їх н а х и л у свердлитимуть отвори більшого діаметра, . тому
при загостренні с п і р а л ь н о г о свердла д л я с в е р д л і н н я сталі слід робити
кут при в е р ш и н і , що дорівнює 116... 118°.
П р и перезагостренні с п і р а л ь н и х свердел, особливо я к щ о це здійс­
нюється в р у ч н у , з б і л ь ш е н н я діаметра отвору через неточність за­
гострення може досягти н е п р и п у с т и м о г о з н а ч е н н я . З цієї п р и ч и н и
с п і р а л ь н і с в е р д л а загострюють в р у ч н у л и ше у тих в и п а д к а х , к о л и
їх діаметр не п е р е в и щ у є 10 мм. Свердла б і л ь ш и х діаметрів загострю­
ють л и ш е на с п е ц і а л ь н и х (заточувальних) верстатах.
Я к і с т ь з а г о с т р е н н я свердел п е р е в і р я ю т ь с п е ц і а л ь н и м и ш а б л о н а м и
з в и р і з а м и . Ш а б л о н з т р ь ома в и р і з а м и (рис. 189) дає з м о г у . п е р е в і р и т и
д о в ж и н у р і з а л ь н о ї к р о м к и , кут з а г о с т р е н н я , а т а к о ж кут н а х и л у
поперечної к р о м к и .
Н а й д о с к о н а л і ш о ю к о н с т р у к ц і є ю д л я в и м і р ю в а н н я елементів рі­
зальних
інструментів є п р и л а д , що с к л а д а є т ь с я з двох д и с к і в , я к і
о б е р т а ю т ь с я на осі (рис. 190, а—в). Д о с т о ї н с т в о п р и л а д у — це уні­
в е р с а л ь н і с т ь , що дає змогу вимірювати кути загострення й
елементи
різних
різальних
інструментів — свердел,
зубил,

147.

Рис. 188. Загострювання різальних кромок
свердла:
а — положення свердла в руках; б — відносно шлі­
фувального круга
Рис. 189. Шаблон з трьо­
ма вирізами для перевір­
ки якості
загострення
свердла
к р е й ц м е й с е л і в . З а с т о с у в а н н я його не потребує виготовлення великої
кількості с п е ц і а л ь н и х шаблонів, прискорює процес контролю.
Форма з а г о с т р е н н я впливає на стійкість с п і р а л ь н о г о свердла і
ш в и д к і с т ь припустимого д л я нього р і з а н н я . Свердла зі звичайним
з а г о с т р е н н я м мають р я д недоліків: передній кут — змінний за дов­
ж и н о ю р і з а л ь н о ї к р о м к и (до того ж біля перемички він набуває від'єм­
ного з н а ч е н н я ) ; у д у ж е в а ж к и х умовах працює перехідна частина
свердла (від конуса до ц и л і н д р а ) , бо в ній діють найбільші навантажен­
н я . П р и цьому погіршується відведення теплоти.
Д л я п о л і п ш е н н я умов роботи свердел застосовують с п е ц і а л ь н і
види загострення (табл, 1).
а
б
Рис. 190. Перевірка приладом елементів різального інструмента:
а — кута прн в е р ш и н і ; б — к у т а з а г о с т р е н н я ; « — к у т а н а х и л у п о п е р е ч н о ї к р о м к и

148.

1. Види загострення свердел
Вид загострення
Призначення і характеристика
Одинарне (нормальне) — Н
Для свердел діаметром до 12 мм
Д л я свердел універсального застосування при об­
робці сталі, стального литва, чавуну. Кут за­
гострення 2ф — відповідно до оброблюваного ма­
теріалу.
Одинарне з підгострениям пе­
ремичок — НП
Д л я обробки стального литва з ов ^ 50 МПа з
незнятою кіркою. Підгострення перемички змен­
шує її довжину, що поліпшує умови різання
Одинарне з ііідгостренням пе­
ремички і стрічки — Н П Л
Для свердел діаметром від 12 до 80 мм
Для обробки сталі, стального литва з ов >
> 50 МПа зі знятою кіркою, чавуну з незня­
тою кіркою. Підгострення стрічки до ширини
0,1...0,2 мм на довжині 3...4 мм зменшує тертя
у найбільш напруженій ділянці свердла й по­
ліпшує умови різання
Подвійне з підгострениям пе­
ремичок — д п
Д л я обробки стального литва з a ß > 5 0 МПа
і чавуну з незнятою кіркою. Загострення під
двома к у т а м и — 2 ф = 116... 118°, додатковий кут
2 ф = 70...75° (на довжині 0,2 діаметра). Збіль­
шується довжина різальної кромки, зменшуєть­
ся товщина стружки, поліпшується відведення
теплоти, значно збільшується стійкість
Подвійне з підгострениям пе­
ремички і с т р і ч к и — Д П Л
Д л я свердел універсального застосування при
обробці стального литва з ов > 50 МПа і чаву­
ну зі знятою кіркою
За методом Жирова
Крім основного загострення з кутом, що дорів­
нює 118°, два додаткових кута: на довжині
0,2d — 70° і на довжині 0,l5d — 55°. Підгост­
рениям прорізується перемичка. Рекомендується
для обробки крихких матеріалів
149

149.

§ 45. РУЧНЕ ТА М Е Х А Н І З О В А Н Е СВЕРДЛІННЯ
С в е р д л і н н я здійснюється в основному на с в е р д л и л ь н и х верстатах.
К о л и деталь неможливо встановити на верстат або к о л и отвори розмі­
щені у в а ж к о д о с т у п н и х м і с ц я х , їх с в е р д л я т ь за допомогою коловоро­
тів, т р і с к а ч о к , д р и л і в , ручних е л е к т р и ч н и х і пневматичних свердлиль­
них м а ш и н о к .
Т р і с к а ч к а застосовується д л я ручного с в е р д л і н н я отворів в е л и к и х
діаметрів (до ЗО мм), а т а к о ж д л я с в е р д л і н н я отворів у незручних міс­
ц я х , к о л и не м о ж н а застосовувати с в е р д л и л ь н и й верстат, електричну
або пневматичну с в е р д л и л ь н у м а ш и н к у .
Т р і с к а ч к а має ш п и н д е л ь 2 (рис. 191), я к и й входить у в и л к у 6
р у к о я т к и 7. На одному кінці ш п и н д е л я є отвір для з а к р і п л е н н я сверд­
ла 1, на іншому н а р і з а н а п р я м о к у т н а різьба. На неї н а к р у ч у є т ь с я дов­
га г а й к а 4 У я к а з а к і н ч у є т ь с я центром 5. Д л я свердління за допомогою
т р і с к а ч к и застосовують скобу 9, я к а дає змогу встановлювати тріскач­
ку у певному положенні. О б е р т а л ь н и й рух здійснюється х р а п о в и м
колесом З, я к е н а г л у х о з а к р і п л е н е на ш п и н д е л і . Собачка 8 при поворо­
ті р у к о я т к и на невеликий кут. у п и р а є т ь с я в зуб храпового колеса і
повертає його, а разом з ним і ш п и н д е л ь на той самий кут. П р у ж и н а
весь час притискує собачку до храпового колеса.
Ч е р г у ю ч и поворот р у к о я т к и на 1/3... 1/4 оберта то в один, то в ін­
ш и й бік, здійснюють обертання ш п и н д е л я , я к и й повертається лише
в одну сторону. У з в ' я з к у з тим, що р у к о я т к а має достатню д о в ж и н у
(300...400 мм), значною мірою полегшується з у с и л л я робочого руху.
П о д а ч а на один оберт свердла становить 0,1 мм.
Ручний д р и л ь (рис. 192) застосовують д л я с в е р д л і н н я отворів, діа­
метром до 10 мм. На шпинделі 1 встановлено конічне зубчасте коле­
со 5, я к е м о ж н а сполучати з конічним колесом 3. Тоді при обертанні
в а л а 2 р у к о я т к о ю ш п и н д е л ь 1 матиме одну частоту, о б е р т а н н я , а при
сполученні зубчастого колеса 7
7
із зубчастим колесом 6 та обер­
т а н н і р у к о я т к и 5 — іншу; тому
такий дриль називається д в о ш в и д к і с н и м .
Свердління
ручним д р и л е м в и к о н у ю т ь
на
низьких і високих підставках,
затиснувши деталь у лещатах.
Прийоми тримання дриля при
цьому р і з н і .
С в е р д л і н н я
на
ни­
з ь к і й
п і д с т а в ц і отвору
0 6... 10 мм потребує з н а ч н о мен­
шого тиску на д р и л ь , ніж сверд­
Рис. ¿91 Тріскачка
л і н н я н а в и с о к і й підставці. П р и

150.

Рис. 192. Ручний дриль:
1 — шпиндель; 2 — вал; З, 6,
7,8 — зубчасті колеса; 4 —
упор; 5 — рукоятка
свердлінні на н и з ь к і й підставці (рис. 193, а) д р и л ь тримають правою
р у к о ю за р у к о я т к у о б е р т а н н я , лівою — за нерухому р у к о я т к у , а
грудьми в п и р а ю т ь с я у н а г р у д н и к . Р у к о я т к у обертають п л а в н о , без
р и в к і в . Д р и л ь тримають строго в е р т и к а л ь н о , без р о з х и т у в а н н я , і н а к ш е
свердло може з л а м а т и с я .
С в е р д л і н н я н а в и с о к і й п і д с т а в ц і отвору 0 2...
4 мм (рис. 193, б), як п р а в и л о , в и к о н у ю т ь на верстаку і на відміну
від с в е р д л і н н я на н и з ь к і й підставці натискують на д р и л ь не грудьми,
а л і в о ю рукою, я к о ю беруть за н а г р у д н и к ; правою р у к о ю т р и м а ю т ь
р у к о я т к у о б е р т а н н я . З л е г к а натискуючи на нагрудник, здійснюють
пробне з а с в е р д л ю в а н н я . Я к щ о отвір розміщено п р а в и л ь н о , посилюють
н а т и с к у в а н н я лівою рукою на нагрудник і продовжують свердлити
до к і н ц я . П р и цьому не допускають п о х и т у в а н н я інструмента, щоб
не з л а м а т и свердло.
С в е р д л і н н я
д е т а л е й , з а т и с н утих
у
л е щ а т а
в е р т и к а л ь н о , при горизонтальному положенні д р и л я (рис. 193, в )
а
6
б
Рис. 193. Свердління ручним дрилем:
а — на низькій підставці; б — на високій підставці в лещатах; в — у лещатах при горивонтальному розміщенні дриля
№

151.

Рис. 194. Ручні свердлильні електричні машини легкого (а) і середнього
(б) типів
досить складне,
особливо
на самому початку роботи — свердло
виходить з кернового з а г л и б л е н н я при найменшому послабленні на­
т и с к у в а н н я або перекосі д р и л я . Д е т а л ь затискують у л е ща та х т а к ,
щоб межі отвору були розміщені вище губок л е щ а т більше ніж на
п о л о в и н у діаметра патрона. Д р и л ь тримають у горизонтальному по­
л о ж е н н і лівою р у к о ю за нерухому р у к о я т к у , а п р а в о ю р у к о ю — за
р у к о я т к у о б е р т а н н я і в и к о н у ю т ь пробне з а с в е р д л ю в а н н я , п л а в н о
обертаючи р у к о я т к у . П р и виході свердла послаблюють н а т и с к у в а н н я
й змен ш у ю т ь частоту обертання.
Р у ч н і свердлильні електричні машини з а с т о с о в у ю т ь при монтаж­
них, с к л а д а л ь н и х і ремонтних роботах д л я с в е р д л і н н я й р о з в е р т а н н я
о т в о р і в . Вони бувають трьох типів.
М а ш и н и л е г к о г о т и п у (рис. 194, а ) призначені
для
с в е р д л і н н я отворів 0 8...9 мм. К о р п у с т а к и х м а ш и н з в и ч а й н о має
форму пістолета. З машин легкого типу н а й п о ш и р е н і ш о ю є свердлиль­
на м а ш и н а И-90 (рис. 194, а). Е л е к т р о д в и г у н — у н і в е р с а л ь н и й колек­
т о р н и й , працює на змінному або постійному струмі нормальної часто­
ти напругою 220 В.
М а ш и н и с е р е д н ь о г о т и п у (рис. 194, б), щ о з в и ч а й н о
мають одну з а м к н у т у р у к о я т к у на з а д н і й частині к о р п у с а , використо­
вують д л я с в е р д л і н н я отворів діаметром до 15 мм.
М а ш и н и в а ж к о г о т и п у (рис. 195), я к і мають з в и ч а й н о
дві р у к о я т к и на корпусі або дві р у к о я т к и і грудний у п о р , застосовують
д л я в е р т и к а л ь н о г о (рис. 195, а) та г о р и з о н т а л ь н о г о (рис. 195, б)
с в е р д л і н н я у стальних д е т а л я х отворів 0 20...80 мм.
В а л ю м і н і є в о м у корпусі 5 електричної свердлильної м а ш и н и
в а ж к о г о т и п у змонтовано електродвигун; на кінці в а л а 1 електродви­
г у н а є конічний отвір, в я к и й в с т а в л я ю т ь свердло 6 або патрон. П і д
ч а с роботи у т р и м у ю т ь свердлильну е л е к т р и ч н у м а ш и н у обома р у к а м и
за р у к о я т к и 2, ж о р с т к о з ' є д н а н і з корпусом, і встановлюють т а к , щоб
ц е н т р свердла точно збігався з наміченим центром майбутнього отвору;
потім натискують на спеціальний упор 4, розміщений у верхній части­
ні к о р п у с а , і к н о п к о ю 5, що є в р у к о я т ц і 2, в м и к а ю т ь електродвигун 5.
Ж

152.

Рис. 195. Ручна електрична свердлильна машина важкого типу;
а, б -•- відповідно вертикальне і горизонтальне свердління
Свердлильні машини бувають п р я м і
( з р о з т а ш у в а н н я м осі
ш п и н д е л я співвісно або п а р а л е л ь н о осі д в и г у н а ) і к у т о в і
(а
р о з м і щ е н н я м осі ш п и н д е л я під кутом до осі двигуна). Кутові м а ш и н и
(рис. 196) застосовують д л я с в е р д л і н н я отворів у в а ж к о д о с т у п н и х
м і с ц я х . За н а п р я м о м обертання машини виготовляють з односторон­
нім н а п р я м о м о бер тан н я і реверсивні.
Р у ч н і с в е р д л и л ь н і електричні машини н е з а л е ж н о від типу та потуж­
ності складаються з трьох основних ч а с т и н — - е л е к т р о д в и г у н а з ро­
бочою напругою 220 або 36 В, зубчастої передачі та ш п и н д е л я .
Б е з п е к а п р а ц і . П р и роботі ручними електричними машинами т р е б а
в и к о н у в а т и такі вимоги безпеки:
п р а ц ю в а т и л и ш е у гумових р у к а в и ц я х і к а л о ш а х ; к о л и немає
к а л о ш , під ноги слід підкладати гумовий к и л и м о к ; к о р п у с р у ч н и х
свердлильних машин має бути заземленим (рис. 197);
перед в м и к а н н я м ручної свердлильної машини слід спочатку пере­
конатися у справності мережі та і з о л я ц і ї , а т а к о ж у тому, чи відпові­
дає напруга в мережі н а п р у з і , на я к у р о з р а х о в а н а дана м а ш и н а ;
вмикати ручну свердлильну м а ш и н у л и ш е при вийнятому з про­
свердленого отвору свердлі, а виймати свердло з п а т р о н а л и ш е п і с л я
в им ик а н ня , с в е р д л и л ь н о ї м а ш и н и ;
періодично спостерігати за роботою щ і т о к е л е к т р о д в и г у н а м а ш и н и ;
щ і т к и мають бути добре пришліфовані (при н о р м а л ь н і й роботі неіскрять);
при зупинці м а ш и н и , появі і с к р і н н я або з а п а х у не р о з б и р а т и ма­
ш и н у на місці, а з а м і н и т и її придатною.
Р у ч н і с в е р д л и л ь н і п н е в м а т и ч н і м а ш и н и п о р і в н я н о з електричними
мають невеликі р о з м і р и й масу. П р и в о д цієї м а ш и н и дає змогу п л а в н о
регулювати частоту оберт а нн я п р и н а т и с к а н н і на п у с к о в и й к у р о к .
153-

153.

Рис. 196. Ручна електрична
кутова свердлильна машина
Рис. 197, Засоби і заходи
електробезпеки, що засто­
совуються під час роботи
електричною свердлильною
машиною
П р и п е р е в а н т а ж е н н і машина автоматично з у п и н я є т ь с я , чим запобіг а є т ь с я п о л а м к а свердла, а т а к о ж п е р е г о р я н н я обмотки, що призво­
дить до в и х о д у м а ш и н и з ладу.
Д л я с в е р д л і н н я отворів у д е т а л я х , виготовлених з алюмінієвих
і м а г н і є в и х с п л а в і в і м ' я к и х сталей, застосовують свердлильні пнев­
матичні ручні м а ш и н и з частотою о б е р т а н н я ш п и н д е л я до 3500 об/хв,
а д л я с в е р д л і н н я отворів у д е т а л я х з легованих сталей — з частотою
о б е р т а н н я ш п и н д е л я до 1000 об/хв.
Н а рис. 198 п о к а з а н а р у ч н а
с в е р д л и л ь н а пневма­
т и ч н а м а ш и н а Д - 2 масою 1,8 кг, з частотою обертання шпинде­
2
ля 2500 об/хв п р и тиску повітря 5 кгс/см і пневмодвигуном р о т о р н о г о
типу. Р о т о р розміщений у статорі ексцентрично й утворює при цьому
серповидну к а м е р у . Стиснуте повітря надходить до к а м е р и м і ж рото­
ром і статором і тисне на робочі л о п а т к и , п р и м у ш у ю ч и ротор оберта­
Повітря
тися.
За допомогою подовжених ку­
тових і к о н д у к т о р н и х насадок,
з а к р і п л е н и х на корпусі машини,
можна в и к о н у в а т и "свердління у
важкодоступних місцях.
Р у ч н а
с в е р д л и л ь н а
п н е в м а т и ч н а
м а ш и н а
РС-8 (рис. 199) м а є насадку, роз­
міщену під кутом 20°. К о р п у с З
цієї насадки
з а к р і п л ю ю т ь на
машині б а р а н ч и к о м 4. У трубі 2
\ \ 5 Р насадки розміщено ш а р н і р н и й

154.

Рис. 199. Пневматична свердлильна
машина РС-8 з кутовою насадкою
Рис. 200. Свердлильна установка
в а л , я к и й обертає цангову о п р а в к у зі сверд­
лом 1.
Пристрої для кріплення й підвішування
механізованого інструмента. Можливості ви­
к о р и с т а н н я електричних і пневматичних сверд­
л и л ь н и х машин значно р о з ш и р ю ю т ь с я за умови застосування несклад­
них пристроїв.
Свердлильні машини м о ж у т ь бути в и к о р и с т а н і як с в е р д л и л ь н і
установки (рис. 200). У цьому в и п а д к у с в е р д л и л ь н у м а ш и н у 2 за­
кріплюють на с т о я к у 4 із поворотним столом /, що переміщується вверх
Рис. 201. Механізований інструмент, підвішений на пружині (а)
і на тросі з противагою (б, в):
1 — противага; 2 — трос
155

155.

і в н и з , на я к о м у з а к р і п л ю ю т ь деталь. Подача свердла відбувається
в а ж е л е м 3.
П р и с к л а д а л ь н и х роботах д л я зручності й п ол е г ше ння користуван­
ня ручні свердлильні електричні машини з а к р і п л ю ю т ь на підвісках —
легких дво- або чотириколісних в і з к а х на монорейці над робочим,
місцем.
Щ о б машина не з а в а ж а л а робітникові, к о л и нею не користуються,
м а ш и н у підвішують на робочому місці на с п і р а л ь н і й п р у ж и н і (рис. 2 0 1 ,
а) або на тросі з противагою (рис. 201, б, в).
§ 46. С В Е Р Д Л И Л Ь Н І В Е Р С Т А Т И
З а г а л ь н і в і д о м о с т і . Н а с в е р д л и л ь н и х верстатах можна в и к о н у в а т и
такі роботи:
с в е р д л і н н я н а с к р і з н и х і г л у х и х отворів (рис. 202, а)\
р о з с в е р д л ю в а н н я отворів (рис. 202, б);
з е н к е р у в а н н я , що дає змогу дістати вищий квалітет і меншу шорст­
к і с т ь поверхні отворів п о р і в н я н о зі свердлінням (рис. 202, в);
р о з т о ч у в а н н я отворів здійснюється різцем на свердлильному
верстаті (рис. 202, г)\
з е н к у в а н н я в и к о н у є т ь с я д л я виготовлення в отворах цилінд­
ричних, конічних з а г л и б л е н ь і фасок (рис. 202, д)\
р о з в е р т а н н я отворів, що застосовується для потрібної точності
й шорсткості (рис. 202, е)\
в и г л а д ж у в а н н я (здійснюється спеціальними р о л и к о в и м и оправ­
ками) або р о з в а л ь ц ю в а н н я з метою у щ і л ь н е н н я — з г л а д ж у в а н н я
гребінців на поверхні отвору після розвертки деталей з дюралюмі­
нію, електрону тощо (рис. 202, є);
н а р і з у в а н н я в н у т р і ш н ь о ї різьби мітчиком (рис. 202, ж)\
е
е
ж
з
Рис, 202, Роботи, які виконуються на свердлильних верстатах
15,6

156.

Рис. 203. Настільний вер­
тикально-свердлильний вер­
стат 2М112:
/ — колона; 2 —• привід; З'— ме­
ханізм підйому шпиндельноїбабки та шпинделя: 4 — кронштейн;
5 — стіл; 6 — рукоятка ручної по*
дачі; 7— шпиндель; 8 — шпин­
дельна бабка
Рис. 204. Універсальний
вертикально-свердлиль­
ний верстат 2Н125Л
ц е к у в а н н я — п і д р і з у в а н н я торців зовнішніх і в н у т р і ш н і х прид и в к і в і бобишок (рис. 202, з).
Ц и м и видами робіт не в и ч е р п у ю т ь с я можливості с в е р д л и л ь н и х
верстатів, на я к и х виконуються й інші операції.
Свердлильні верстати поділяють на три групи — у н і в е р с а л ь н і
(загального п р и з н а ч е н н я ) , спеціалізовані й с п е ц і а л ь н і .
Універсальні свердлильні верстати. До у н і в е р с а л ь н и х н а л е ж а т ь
вертикально- і
радіально-свердлильні верстати.
У вертикальносвердлильних верстатах шпиндель розміщений в е р т и к а л ь н о . О д н и м
з різновидів в е р т и к а л ь н о - с в е р д л и л ь н и х верстатів є настільні верти­
кально-свердлильні верстати.
Н а с т і л ь н и й
в е р т и к а л ь н о - с в е р д л и л ь н и й
в е р с т а т 2М112 (рис. 203) с л у ж и т ь д л я с в е р д л і н н я отворів діамет­
ром не більш як 12 мм у невеликих д е т а л я х . Р у ч н а подача ш п и н д е л я
здійснюється обертанням р у к о я т к и 6. На перемикачі є написи «Ліво­
руч», «0», «Праворуч». Д л я здійснення п р а в о г о чи лівого о б е р т а н н я
в а ж і л ь барабанного перемикача повертають у відповідне п о л о ж е н н я .
Універсальний
вертикально-евердлильний
верстат
2Н125Л
(рис. 204) р о з р а х о в а н и й на роботу у допоміжних та основних ц е х а х
машинобудівних заводів і с л у ж и т ь д л я с в е р д л і н н я ,
розсвердлювання,
а т а к о ж д л я н а р і з у в а н н я р і з ь б (з р у ч н и м к е р у в а н н я м р е в е р с у в а н н я
167

157.

шпинделя).
Основними
частинами
цього верстата є фундаментна плита
1 і встановлена на ній колона 10. На
колоні змонтовані стіл 2 і шпиндельна
бабка 6 У всередині якої розміщені ко­
робка подач і коробка швидкостей.
Обертання шпинделя З здійснюється
від електродвигуна 7, розміщеного у
верхній частині верстата.
Р у ч н е переміщення шпинделя здій­
снюється р у к о я т к о ю 5, а переключен­
ня швидкостей та зміна подачі — ру­
к о я т к а м и 4 і 5. Стіл 2 піднімається
й опускається за допомогою р у к о я т к и
9. Н а й б і л ь ш и й діаметр свердління —
25 мм.
Р а д і а л ь н о - свер'длильРис. 205. Радіально-свердлильний
ний
в е р с т а т 2 Н 5 5 (рис. 205)
верстат 2Н55
.
с л у ж и т ь для обробки отворів голов­
ним чином у середніх корпусних де­
талях.
На верстаті можна в и к о н у в а т и свердління у суцільному
м а т е р і а л і , р о з с в е р д л ю в а н н я , р о з в е р т а н н я і р о з т о ч у в а н н я отворів,
н а р і з у в а н н я різьби мітчиками та інші операції. На фундаментній
плиті 1 верстата встановлена тумба 2 з нерухомою колоною З, на я к і й
є г і л ь з а 4, що обертається н а в к о л о колони на 360°. Це дає змогу об­
р о б л я т и отвори на будь-якому місці деталі без її п е р е м і щ е н н я . На
гільзі змонтована траверса 6 % що має горизонтальні н а п р я м н і , в я к и х
може переміщуватися шпиндельна головка 5. Всередині ш п и н д е л ь н о ї
головки розміщені коробка швидкостей, коробка передач та в у з о л
шпинделя 7. На передній кришці розміщені о р г а н и к е р у в а н н я . Об­
роблювані заготовки встановлюються на приставному столі або без­
посередньо на в е р х н і й площині фундаментної плити /.
Ш п и н д е л ь 7 зі свердлильною головкою може п е р е м і щ у в а т и с я у
горизонтальному н а п р я м і , а разом з траверсою 6 і гільзою 4 о б е р т а т и с я
н а в к о л о осі нерухомої колони. Ці два рухи дають змогу встановлювати
інструмент за будь-якими координатами. Р е в е р с у в а н н я ш п и н д е л я
здійснюється ф р и к ц і й н о ю муфтою. В е р т и к а л ь н е п е р е м і щ е н н я г і л ь з и 4
по колоні — механічне
з автоматичним в і д т и с к у в а н н я м на п о ч а т к у
і з а т и с к у в а н н я м наприкінці ходу.
Свердлильна головка має механізм автоматичного в и к л ю ч е н н я по­
дачі, що с п р а ц ь о в у є при досягненні потрібної глибини с в е р д л і н н я .
Верстат обладнано системою з а п о б і ж н и х п р и с т р о ї в , я к і з а п о б і г а ю т ь
його п о ш к о д ж е н н ю внаслідок п е р е в а н т а ж е н н я .
Д о г л я д з а с в е р д л и л ь н и м и в е р с т а т а м и . С в е р д л и л ь н і верстати пра­
цюють т р и в а л и й час з потрібною точністю, п р о д у к т и в н о і безвідмовно
158

158.

л и ш е у тих в и п а д к а х , я к щ о за ними в с т а н о в л е н о н а л е ж н и й до­
гляд.
П е р е д р о б о т о ю з м а щ у ю т ь усі тертьові частини верстата і за­
ливають масло у маслянки.
П і д ч а с р о б о т и п е р е в і р я ю т ь р у к о ю с т у п і н ь н а г р і в а н н я під­
ш и п н и к і в . Д л я у н и к н е н н я нещасного в и п а д к у е л е к т р о д в и г у н перед
п е р е в і р к о ю в и м и к а ю т ь і п е р е в і р я ю т ь при н е п р а ц ю ю ч і й пасовій чи
зубчастій передачі.
П і с л я з а в е р ш е н н я р о б о т и стіл в е р с т а т а т а його п а з и
ретельно очищають в і д бруду і с т р у ж к и , п р о т и р а ю т ь і з м а щ у ю т ь
т о н ким ш а р о м м а с л а .
§ 47. В С Т А Н О В Л Е Н Н Я ТА З А К Р І П Л Е Н Н Я Д Е Т А Л Е Й
Д Л Я СВЕРДЛІННЯ
Д л я забезпечення точності п р и свердлінні всі деталі, за в и н я т к о м
надто в а ж к и х , м і ц н о з а к р і п л ю ю т ь на столі с в е р д л и л ь н о г о верстата.
Д л я в с т а н о в л е н н я т а з а к р і п л е н н я деталей, о б р о б л ю в а н и х н а столі
с в е р д л и л ь н о г о верстата, застосовують різноманітні пристрої, найпо­
ш и р е н і ш і з я к и х є п р и х в а т и з болтами, машинні л е щ а т а (гвинтові,
е к с ц е н т р и к о в і та пневматичні), п р и з м и , опори, к у т н и к и , к о н д у к т о р и ,
спеціальні пристрої т о щ о .
К р і п и л ь н і
п р и х в а т и
застосовують чотирьох видів —
пальцьові, вилкопрдібні, плиткові та зігнуті (рис. 206). Д л я н а д і й н о г о
к р і п л е н н я невеликих деталей досить одного п р и х в а т а , а д л я кріп­
л е н н я в е л и к и х деталей потрібні два або к і л ь к а п р и х в а т і в .
К р і п и л ь н і б о л т и . В столах усіх свердлильних верстатів є Т-подібні пази, в я к і в с т а в л я ю т ь болти д л я з а к р і п л е н н я пристроїв ( р и с 207).
Рис. 206. Кріпильні при-
Рис. 207. Кріпильні болти:
хвати
1 — Деталь; 2 —болт з к в а д р а т н о ю
голов­
кою; З — шпилька; 4 — Т - п о д і б н а г о л о в к а
шпильки; 5 — б о л т з Т-пРдібнОю г о л о в к о ю ;
6 — в и г л я д з в е р х у «а б о л т з Т-пОдібною го­
ловкою у Т-подібнОму п а з у стола
159

159.

П р и різноманітних роботах застосовують болти
різних видів.
Д л я звичайного к р і п л е н н я застосовують болти 2 з к в а д р а т н о ю го­
ловкою, які в с т а в л я ю т ь з к і н ц я Т-подібного п а з а . Б о л т и з Т-подібною головкою м о ж н а вставити у будь-яке місце п а з а , а потім повернути
на 90°. Цей в и д болтів особливо з р у ч н и й , коли треба з а к р і п и т и внут­
рішню частину деталі 1 У я к у довелося б піднімати над болтом. І н к о л и
п е р е в а г а надається Т-подібній головці 4 з н а р і з а н и м отвором, бо,
в и к р у т и в ш и ш п и л ь к у 3, м о ж н а л е г к о пересунути г о л о в к у 5 на п о т р і б н е
місце.
Н а б і р к і л ь к о х т а к и х головок і ш п и л ь о к різної д о в ж и н и д а є змогу
обходитися без набору різноманітних видів болтів р і з н и х діамет­
рів.
І
К у т н и к и застосовують д л я з а к р і п л е н н я заготовок, які не м о ж н а
встановити д л я обробки отворів на столі верстата, в л е щ а т а х та інших
п р и с т р о я х . К у т н и к и бувають простими та у н і в е р с а л ь н и м и .
П р о с т і к у т н и к и (рис. 208) мають з в и ч а й н о дві точно оброб­
лені полиці, одна з я к и х с л у ж и т ь д л я в с т а н о в л е н н я на стіл в е р с т а т а ,
а інша — для в с т а н о в л е н н я й з а к р і п л е н н я деталі.
У н і в е р с а л ь н і
к у т н и к и
використовують для встанов­
л е н н я різноманітних заготовок під різними кутами до столу верстата.
Обидві полиці у н і в е р с а л ь н о г о к у т н и к а сполучені м і ж собою шарнір­
ною віссю і м о ж у т ь встановлюватися під будь-яким кутом одна до од­
ної. З а г о т о в к у п р и к р і п л ю ю т ь до установочної поверхні к у т н и к а за
допомогою п р и т и с к н и х п л а н о к , н а к л а д о к і болтів, що в с т а в л я ю т ь с я
у Т-подібні п а з и отвору чи про­
різи.
С т у п і н ч а с т і о п о р и («пірамі­
ди») 2 (рис. 209) р і з н о м а н і т н и х
к о н с т р у к ц і й мають р і з н е число
східців. У п о р и 1 П І Д зовнішні
кінці п р и х в а т і в м о ж у т ь виготов­
л я т и с я з о б р і з к і в металу або
твердої деревини. Я к щ о засто-
Рис. 208. Простий кутник
160
Р и с 209. Ступінчасті опори

160.

Рис. 210. Встановлення й за­
кріплення валика на призмах
за допомогою одного упора
Рис. 211. Кріплення
при свердлінні:
деталей
а — з а допомогою лещат; б —• при­
тискачами
совується дерев я н и й упор, він повинен мати достатній поперечний
п е р е р і з для з а б е з п е ч е н н я потрібної жорсткості. У п о р с т а в л я т ь т а к ,
щоб тиск п р и х в а т а передавався на з р і з , п е р п е н д и к у л я р н и й до во­
локон деревини.
Призми. На рис. 210 п о к а з а н о встановлення й з а к р і п л е н н я
ва­
л и к а на призмах за допомогою одного у п о р а . З а л е ж н о від умов роботи
можна встановлювати і н а к ш е , а л е оброблювану д е т а л ь з а в ж д и т р е б а
з а к р і п л ю в а т и міцно.
На рис. 2 1 1 . а, б п о к а з а н о способи к р і п л е н н я деталей при свердлін­
ні за допомогою ручних л е щ а т та п р и т и с к а ч і в .
Прихвати з болтами. У Т-подібні к а н а в к и стола 2 (рис. 212) сверд­
л и л ь н о г о верстата чи плити верстата встановлюють затискні болти 1
з чотирикутною головкою. На болт н а д я г а ю т ь п р и т и с к н у п л а н к у 6,
я к а однією стороною л я г а є на к р а й з а к р і п л ю в а н о ї заготовки 7, а ін­
шою — на упор 3. Г а й к а 5, що в п и р а є т ь с я у ша й б у
4, п р и т и с к у є заготовку за допомогою притискної
п л а н к и до в е р х н ь о ї площини стола. П р и х в а т и бу­
вають різних форм і розмірів.
Машинні лещата найчастіше в и к о р и с т о в у ю т ь
для з а к р і п л е н н я н е в е л и к и х деталей. Вони бувають
поворотними і неповоротними р і з н и х типів і роз­
м і р і в . Р о з м і р и лещат визначають ш и р и н о ю губок
і г р а н и ч н о допустимою відстанню м і ж ними.
М а ш и н н і
п о в о р о т н і
л е щ а т а
Рис> 2 і 2 . Прихват
(рис. 213, а) прості за к о н с т р у к ц і є ю і зручні в роботі. Вони с к л а д а ю т ь с я з основи /, я к а приз болтами
6
4-1664

161.

а
Рис. 213, Машинні поворотні (а) і неповоротні (б) лещата
гвинчується до стола верстата болтами, нерухомої губки 2 і рухомої
губки 4, з а г а р т о в а н и х п л а н о к З м і ж губками 2 і 4\ ходового гвинта 5,
напрямних 6, п р и т и с к н и х п л а н о к 7.
М а ш и н н і н е п о в о р о т н і л е щ а т а
(рис. 213, б ) скла­
даються з основи 14, я к а п р и г в и н ч у є т ь с я до стола верстата болтами 13
і виготовлена як одне ціле з нерухомою губкою 12, рухомої губки 10,
п р и т и с к н и х п л а н о к 11, гвинта 9 та упора 15. Гвинт за допомогою
р у к о я т к и 8 в г в и н ч у є т ь с я чи вигвинчується з г а й к и , з а к р і п л е н о ї або
н а р і з а н о ї в тілі рухомої губки.
П е р е д тим як встановити деталь у л е щ а т а х , стіл верстата ретельно
п р о т и р а ю т ь . Потім п р о т и р а ю т ь і з л е г к а з м а щ у ю т ь маслом поверхню
о с н о в и л е щ а т , що стикатиметься з верстатом. Л е щ а т а встановлюють
посеред стола, р о з в о д я т ь губки на ширину з а т и с к у в а н о ї деталі, проти­
рають їх, а т а к о ж дно л е щ а т і притискні п л а н к и Д е т а л ь встановлю­
ють на п і д к л а д к и і потім п р и т и с к у ю т ь її до нерухомої губки. П л а н к и
за висотою в и б и р а ю т ь так, щоб оброблювана деталь в и с т у п а л а над
поверхнею губок на 6... 10 мм.
П і д к л а д к и під деталь, в я к і й треба свердлити отвір, повинні мати
п а р а л е л ь н і п л о щ и н и . І н к о л и внаслідок нахилу деталі свердло буде вес­
ти в бік «низини». Я к щ о підкладка нерівна й хитається, в и н и к а є
небезпека перекосу свердла, тобто отвір зміститься вбік, перекоситься.
Можлива т а к о ж п о л а м к а свердла внаслідок з а х в а т у ним деталі або
п о л а м к и деталі, я к щ о вона тонка (захват її свердлом при перекосі).
П і с л я в с т а н о в л е н н я деталі в л е ща та х її легкими ударами молотком
осаджують, п е р е в і р я ю т ь , н а с к і л ь к и щ і л ь н о вона п р и л я г л а до підклад­
к и , і ще р а з затискують гвинтом.
Д л я м е х а н і з о в а н о г о з а т и с к у в а н н я деталей застосовують пнев­
матичні, гідравлічні, пневмогідравлічні та електромеханічні приводи.
Ш и р о к о застосовують універсальні столи з приставними гідравліч­
ними з а т и с к а ч а м и . Один з т а к и х пристроїв п о к а з а н о на рис. 214, а.
В и к о р и с т а н н я замість машинних л е щ а т електромагнітних п л и т
(рис. 214, б) з н а ч н о прискорює з а к р і п л е н н я деталей, а отже, п і д в и щ у є
продуктивність п р а ц і . Електромагнітні плити забезпечують притягу­
2
в а н н я 600 к П а (5 кгс/см ), в и п р я м л е н у напругу ж и в л е н н я — 3 6 В.
162

162.

К о н д у к т о р и . П р и великих п а р т і я х однакових деталей і необхідності
високої точності отвору с в е р д л і н н я здійснюють без розмічання у кон­
дукторах.
Спосіб с в е р д л і н н я отворів за кондуктором значно т о ч н і ш и й і про­
д у к т и в н і ш и й , н і ж при розмітці, бо не має процесів розмітки й виві­
р е н н я при встановленні й з а к р і п л е н н і деталі. К о н д у к т о р и з а л е ж н о
від форми деталей бувають з а к р и т и м и (коробчастими), • н а к л а д н и м и
та ін.
К о р о б ч а с т и й к о н д у к т о р п о к а з а н о н а рис. 215. Об­
роблювану д е т а л ь з а к л а д а ю т ь у р е т е л ь н о . в и ч и щ е н и й всередині кон­
д у к т о р , з а к р и в а ю т ь к р и ш к о ю 4 і з а т и с к у ю т ь гвинтами /. С в е р д л о 2
входить у н а п р я м н і в т у л к и З і свердлить отвір у деталі 5.
Н а рис. 216 п о к а з а н о к о н с т р у к ц і ю н а к л а д н о г о к о н д у к ­
т о р а . Оброблювану деталь 5 встановлюють на основі 6 к о н д у к т о р а .
К р и ш к у 1 к о н д у к т о р а накладають на д е т а л ь і п р и т и с к у ю т ь до неї гвин­
тами 3. Потім у к о н д у к т о р н у в т у л к у 2 вводять свердло 4 і с в е р д л я т ь
отвір.
Універсально-складальні пристрої. І н ж е н е р а м и - к о н с т р у к т о р а м и
К у з н е ц о в и м та Пономарьовим розроблено у н і в е р с а л ь н о - с к л а д а л ь н і
пристрої (УСП), я к і використовують д л я в и к о н а н н я різноманітних
6*
¡63

163.

Рис. 215. Коробчастий кондук­
тор
Рис. 216. Накладний кондуктор
слюсарних робіт. С у т ь системи універсально-складальних пристроїв
п о л я г а є в тому, що з окремих нормалізованих елементів с к л а д а ю т ь
необхідний пристрій, н а п р и к л а д затискний для к р і п л е н н я деталей
При свердлінні, о б п и л ю в а н н і тощо. П і с л я в и к о н а н н я тієї чи іншої
операції пристрій р о з б и р а ю т ь на основні елементи і в новій компоновці
зони можуть бути в и к о р и с т а н и м и для с к л а д а н н я іншого пристрою,
цілком відмінного від попереднього.
Система У С П г р у н т у є т ь с я на повній взаємозамінності елементів
цих пристроїв. Простота к о н с т р у к ц і ї складових елементів забезпе­
чує високу продуктивність праці.
До комплекту У С П в х о д я т ь такі вісім груп
нормалізованих еле­
ментів:
базові плити (рис. 217, а) розміром 120 X 180 і 370 x 7 2 0 мм, на робо­
чій поверхні я к и х є п р я м о к у т н і к а н а в к и , Т-подібні пази, а т а к о ж
круглі плити 0 320 і 440 мм, я к і на робочій поверхні мають р а д і а л ь н і
та Т-подібні п а з и ;
установочні деталі — ш п о н к и , п а л ь ц і , диски тощо, я к и м и фіксу­
ються нормалізовані елементи при з ' є д н а н н і ;
в т у л к и та к р і п и л ь н і деталі — болти, гайки, гвинти, шайби, шпиль­
ки тощо — д л я з ' є д н а н н я деталей (рис. 217, б);
опорні деталі — п і д к л а д к и , к у т н и к и з різноманітними п а з а м и ,
які с л у ж а т ь д л я в с т а н о в л е н н я й з ' є д н а н н я технологічних баз;
напрямні деталі (рис. 217, в), я к і с л у ж а т ь д л я с п р я м у в а н н я інстру­
мента, кондукторні в т у л к и тощо;
притискні деталі, що мають найрізноманітніші к о н с т р у к т и в н і фор­
ми (прихвати);
нормалізовані деталі;
нормалізовані с к л а д а л ь н і одиниці (вузли).
Н а я в н і с т ь з а з н а ч е н и х деталей дає змогу скласти до 150 різноманіт­
них пристроїв. У С П у складенфму вигляді п о к а з а н о на рис. 217, г.
Його основою є плита /; на ній к р і п л я т ь дві опори 2, на я к и х встанов164

164.

Рис. 217. Універсально-складальний пристрій:
а —базові плити; б ~ втулки й кріпильні деталі; в—напрямні
пристрій
деталі; # — складений
люють напрямні п л а н к и 3 для п л а н о к 4 і 5, що несуть к о н д у к т о р н і
в т у л к и 7. О п о р и 2, п л а н к и 3 і кондукторні п л а н к и 4 та 5 п р и т и с к у ю т ь
до основи / г а й к а м и 6. У п л а н к и 4 і 5 в с т а в л я ю т ь к о н д у к т о р н і в т у л к и
потрібного розміру.
До бокової поверхні 2 болтами 5 і гайками 10 п р и є д н у ю т ь п л а н к у 9.
У ц е н т р а л ь н и й отвір останньої входить в т у л к а 11, з о в н і ш н я цилінд­
рична п о в е р х н я я к о ї в и к о р и с т о в у є т ь с я д л я ц е н т р у в а н н я оброблюва­
ної заготовки, я к у надягають на поверхню своїм посадочним отвором.
В т у л к у з а к р і п л ю ю т ь у робочому п о л о ж е н н і г а й к о ю 12.
В и к о р и с т а н н я У С П дає значну економію часу й м а т е р і а л ь н и х
засобів.
Свердління за кондуктором (рис. 218).
П і с л я попереднього очищення стола вер­
стата й кондуктора від бруду й с т р у ж к и
свердло
потрібного
розміру в с т а в л я ю т ь
у ш п и н д е л ь верстата.
Кондуктор
вста­
новлюють на стіл так, щоб його опорна
основа щ і л ь н о п р и л я г а л а
до поверхні
стола.
Л і в о ю р у к о ю утримують кондуктор /,
а п р а в о ю п л а в н о підводять свердло к р і з ь
н а п р я м н у в т у л к у до деталі 2 т а к , щ о б воно
точно входило у в т у л к у . Не слід с и л ь н о
Рис , 2 18. Свердління за конн а т и с к а т и на свердло р у к о я т к о ю к е р у в а в
ня д л я з а п о б і г а н н я його п о л а м к и .
дуктором
(165

165.

П р и свердлінні глибокого от­
вору періодично виводять свердло
з отвору й в и д а л я ю т ь с т р у ж к у з
к а н а в о к свердла.
Свердління
за
шаблоном
(рис. 219) застосовують, я к щ о треба
просвердлити к і л ь к а отворів у не­
в е л и к і й партії деталей. Ш а б л о н —
це звичайно стальна пластина, в
я к і й є отвори, що відповідають
формі деталі.
5
4
П р и свердлінні плоских, тонких
Рис. 219. Свердління за шаблоном:
деталей однакової форми їх скла­
1 — свердло; 2 — шаблон; 3 — струбцина;
4 —• заготовка; б — призма
дають у п а ч к у , н а к л а д а ю т ь шаблон
і щ і л ь н о с т я г у ю т ь струбцинами.
П і с л я підготовки (протирання стола в е р с т а т а , ш а б л о н а , деталі)
шаблон н а к л а д а ю т ь на деталь і міцно з а к р і п л ю ю т ь струбцинами.
Щ о б у н и к н у т и п о ш к о д ж е н н я стола, деталь з шаблоном встановлюють
на призму. Свердління здійснюють невеликою і плавною подачею;
п р и виході свердла з отвору послаблюють н а т и с к у в а н н я й зменшують
подачу. Ц е особливо в а ж л и в о п р и п р о х о д ж е н н і свердлом к о ж н о г о
л и с т а , к о л и в и н и к а ю т ь додаткові з у с и л л я , щ о м о ж у т ь призвести д о
п о л а м к и свердла.
§ 48. КРІПЛЕННЯ С В Е Р Д Е Л
Кріплення свердел, розверток, зенкерів
і з е н к і в о к на сверд­
л и л ь н и х в е р с т а т а х з а л е ж н о в і д форми хвостовика здійснюють трьома
способами — безпосередньо в конічному отворі ш п и н д е л я , у перехід­
них конічних в т у л к а х і в с в е р д л и л ь н о м у п а т р о н і .
Кріплення свердла безпосередньо у конічному отворі шпинделя
( р и с 220, а ) . Конічні хвостовики свердел, р о з в е р т о к , з е н к е р і в тощо,
а т а к о ж конічні отвори у ш п и н д е л я х свердлильних та інших в е р с т а т і в
в и г о т о в л я ю т ь за системою М о р з е . К о н у с и М о р з е мають номери 0 , 1 ,
2, 4, 5 і 6; к о ж н о м у номеру відповідають певні р о з м і р и конуса. У ко­
нічному отворі ш п и н д е л я конічний хвостовик у т р и м у є т ь с я с и л о ю
т е р т я , щ о в и н и к а є м і ж конічними п ове рх ня ми . Л а п к а хвостовика
входить у п а з ш п и н д е л я й запобігає провертаншр хвостовика.
Кріплення свердла у перехідній конічній втулці здійснюють тоді,
к о л и к о н у с хвостовика інструмента менший за розмір конуса отвору
ш п и н д е л я . Перехідні конічні в т у л к и (рис. 220, б) бувають к о р о т к и м и
й довгими. Н о м е р и перехідних втулок вибирають за р о з м і р а м и к о н у с і в
р і з а л ь н и х інструментів. На рис. 220, в п о к а з а н о з а к р і п л е н н я інстру­
мента за допомогою перехідної в т у л к и . В т у л к и зі свердлом в с т а в л я ю т ь
в отвір ш п и н д е л я верстата.
166

166.

Рис. 220. Кріплення інструмента безпосередньо у шпинделі
верстата (я), перехідні конічні втулки (б) і кріплення за
їх допомогою (<?>, перехідна втулка з пружинного дроту (г)
Р а ц і о н а л і з а т о р и О р л о в та К о з л о в с ь к и й з а п р о п о н у в а л и й виготови­
ли перехідні в т у л к и з п р у ж и н н о г о дроту 0 2,5 мм (рис. 220, г). Д р і т
н а в и в а ю т ь на с п е ц і а л ь н у о п р а в к у , потім з о в н і ш н ю поверхню ш л і ф у ю т ь
на к р у г л о ш л і ф у в а л ь н о м у верстаті. З верхньої сторони у в т у л к у встав­
л я ю т ь пробку, щ о с л у ж и т ь д л я в и б и в а н н я інструмента. П р у ж и н н а
в т у л к а легша й дешевша у виготовленні, н і ж стандартні в т у л к и . В о н а
не п р о в е р т а є т ь с я , що запобігає з а д и р а м . В т у л к у застосовують на сверд­
л и л ь н и х і т о к а р н и х верстатах.
В и д а л е н н я інструмента з конічного отвору ш п и н д е л я верстата здійс­
нюється за допомогою к л и н а (рис. 2 2 1 , а) к р і з ь п р о р і з .
Н а рис. 221, б п о к а з а н о б е з п е ч н и й к л и н з п р у ж и н о ю ,
я к и й в и к о р и с т о в у ю т ь без молотка.
П р и с т р і й
для
в и д а л е н н я
с в е р д е л або
пере­
х і д н и х в т у л о к і з ш п и н д е л я с в е р д л и л ь н о г о верстата складаєть­
ся з масивної пустотілої р у к о я т к и і рухомого бойка з к л и н о м , я к и й
з н а х о д и т ь с я в ній. Сам клин п і д п р у ж и н е н о п р у ж и н о ю . Д л я в и д а л е н н я
свердла або перехідної в т у л к и зі ш п и н д е л я клин пристрою в с т а в л я ю т ь
у п а з ш п и н д е л я , а р у к о я т к у р і з к о переміщують. П р и цьому п р у ж и н а
стискується й дінце р у к о я т к и б'є по бойку к л и н а . З у с и л л я , п о т р і б н е
д л я с т и с к у в а н н я п р у ж и н и , незначне, бо р о з р а х о в а н е л и ш е на перемі­
щ е н н я р у к о я т к и у висхідне п о л о ж е н н я .
К р і п л е н н я с в е р д л а в п а т р о н і . Свердла з циліндричним хвостовиком
з а к р і п л ю ю т ь т а к о ж у с в е р д л и л ь н и х п а т р о н а х , основні т и п и я к и х
наведено нижче.
167

167.

а
Рис. 221. Видалення інструмента зі шпинделя клином (а) і безпечним кли­
ном (б)
На рис. 222, а п о к а з а н о т р и к у л а ч к о в и й с в е р д л и л ь н и й п а т р о н ,
в я ко м у інструменти з циліндричним хвостовиком з а к р і п л ю ю т ь клю­
чем. Всередині корпуса патрона (рис. 222, б) розміщені п о х и л о т р и
к у л а ч к и / з різьбою, що з'єднує їх з гайкою 2. Обойма З о б е р т а є т ь с я
спеціальним ключем 4, вставленим в отвір к о р п у с а патрона.
При
обертанні обойми за годинниковою с т р і л к о ю обертається т а к о ж г а й к а .
З а т и с к н і к у л а ч к и , о п у с к а ю ч и с ь д о н и з у , п о с т у п о в о с х о д я т ь с я й за­
т и с к у ю т ь ц и л і н д р и ч н и й хвостовик свердла чи і н ш о г о і н с т р у м е н т а
( р и с 222, в). П р и обертанні обойми у з в о р о т н о м у напрямі к у л а ч к и ,
піднімаючись догори, р о з х о д я т ь с я й з в і л ь н я ю т ь з а т и с н у т и й і н с т р у м е н т .
Н а рис. 223, а , б п о к а з а н о с а м о ц е н т р у ю ч и й т р и к у -
й
Рис. 222. Трикулачковий свердлильний патрон д л я кріплення свердел з
циліндричним хвостовиком (ал б) 1 кріплення свердла (в)
№

168.

Рис. 223. Трикулачковий самоцентруючий патрон
а — конструкція; б -— встанов­
лення
Рис. 224.
Трикулачковий
патрон з похило розміще­
ними кулачками
л а й к о в и й п а т р о н для з а к р і п л е н н я свердел 0 2... 1 2 м м з ци­
ліндричним хвостовиком. На різьбову частину хвостовика / нагвин­
чена втулка 2 із зовнішньою різьбою, на я к у накручено к о р п у с 5
патрона, що має внутрішній конус. П р и обертанні корпуса за годин­
никовою с т р і л к о ю три к у л а ч к и 4, притиснуті до нього п р у ж и н а м и З,
с х о д я т ь с я й з а т и с к у ю т ь свердло.
Т р и к у л а ч к о в и й
п а т р о н
з
п о х и л о
розміще­
н и м и к у л а ч к а м и (рис. 224) забезпечує точне й надійне кріп­
л е н н я свердла. Обойма З міцно насаджена на г а й к у 2, на в н у т р і ш н ь о м у
конусі я к о ї є різьба, а на торці — конічні зубці. У п а з а х корпуса
патрона з н а х о д я т ь с я т р и розміщених п о х и л о к у л а ч к и /; на з о в н і ш н і х
їх сторонах т а к о ж н а р і з а н а різьба, з ' є д н а н а з різьбою г а й к и 2. П р и
повороті обойми спеціальним ключем, я к и й має на кінці конічні зубці і
в с т а в л я є т ь с я в отвір 4, к у л а ч к и сходяться або р о з х о д я т ь с я , з а т и с к у ю ч и
або з в і л ь н я ю ч и свердло.
П а т р о н и з похилими к у л а ч к а м и в и п у с к а ю т ь с я трьох типорозмі­
рів — ПС-3, ПС-6, ПС-9 (число у марці в к а з у є н а й б і л ь ш и й д і а м е т р
свердла, що з а т и с к у є т ь с я патроном).
Ц а н г о в и й п а т р о н (рис. 225) в и к о р и с т о в у ю т ь д л я затискан­
ня свердел невеликого діаметра з циліндричним хвостовиком. Ц а н г о в і
п а т р о н и забезпечують надійне й точне з а к р і п л е н н я інструмента. К о р * пус 2 цангового патрона має хвостовик / д л я к р і п л е н н я в конусі
ш п и н д е л я верстата і різьбову частину 3, на я к у нагвинчена г а й к а
б, що має на бокових частинах л и с к и д л я гайкового ключа. З а т и с к н у
169

169.

Рис. 225. Цанговий патрон
Рис. 226. Швидкозмінний патрон (а) і схема заміни інструмента (б)
ц а н г у 5 встановлюють у конічний о т в і р 4. П р и нагвинчуванні г а й к и 6
на різьбову частину 3 цанга стискується й з а к р і п л ю є х в о с т о в и к
свердла.
Ш в и д к о з м і н н і п а т р о н и . П р и обробці деталей, в я к и х
треба послідовно в и к о н у в а т и с в е р д л і н н я , з е н к е р у в а н н я , р о з в е р т а н н я ,
н а р і з у в а н н я різьби тощо, доводиться часто змінювати р і з а л ь н и й ін­
струмент, на що в и т р а ч а ю т ь багато часу. Д л я скорочення часу на за­
міну інструмента застосовують швидкозмінні п а т р о н и . Відомі швид­
козмінні п а т р о н и з ведучими к у л ь к а м и та повідцеві. На рис. 226, а
п о к а з а н о ш в и д к о з м і н н и й патрон з ведучими к у л ь к а м и , що застосо­
в у є т ь с я д л я л е г к и х робіт. К о н с т р у к т и в н о в і н простий і д о п у с к а є
з м і н у інструмента без з у п и н к и ш п и н д е л я верстата. К о р п у с патрона
з а к р і п л ю ю т ь хвостовиком / у шпинделі верстата. В циліндричному
отворі к о р п у с а розміщена в т у л к а 6 з гніздом д л я інструмента. Обер­
т а л ь н и й рух в і д к о р п у с а патрона втулці передають дві к у л ь к и 4,
я к і з н а х о д я т ь с я у поперечних
гніздах к о р п у с а . Д л я з а м і н и в т у л к и
170

170.

6 з р і з а л ь н и м інструментом п р и п и н я ю т ь обертання обойми З, т р и м а ю ч и
її за рифлену поверхню, і піднімають обойму вверх до у п о р у в п р у ж и н - ,
не к і л ь ц е 2, з а к л а д е н е в п а з к о р п у с а . П е р е м і щ е н н я обойми 3 в н и з об­
м е ж е н е Іншим к і л ь ц е м . Схема з а м і н и інструмента у патроні п о к а з а н а
на рис. 226, б.
§ 49. РЕЖИМ СВЕРДЛІННЯ (РІЗАННЯ]
Д л я с в е р д л і н н я оброблювану заготовку (деталь) нерухомо за­
к р і п л ю ю т ь у пристрої, а свердлу надають два одночасних р у х и
(рис. 227, а) — о б е р т а л ь н и й за с т р і л к о ю /, я к и й н а з и в а є т ь с я г о л о в н и м
(робочим) рухом або рухом р і з а н н я (позначається б у к в о ю V), і посту­
п а л ь н и й 2, я к и й н а п р я м л е н и й в з д о в ж осі свердла і н а з и в а є т ь с я р у х о м
подачі (позначається б у к в о ю 5 ) .
П р и свердлінні під дією с и л и р і з а н н я в і д б у в а є т ь с я в і д о к р е м л е н н я
часток металу й у т в о р е н н я елементів с т р у ж к и .
Ш в и д к і с т ь р і з а н н я , подача й глибина с т а н о в л я т ь р е ж и м р і з а н н я .
Ш в и д к і с т ь
р і з а н н я — ц е ш л я х , я к и й проходить у на­
п р я м і головного р у х у найвіддаленіша від осі інструмента т о ч к а рі­
з а л ь н о ї кромки за одиницю часу.

171.

2. Рекомендовані значення подач і швидкостей різання при свердлінні
(робота з охолодженням)
Ш в и д к і с т ь р і з а н н я V, м/хв
при о б р о б ц і
Свердло
П о д а ч а 5, мм/об
Матеріал
Вуглецева сталь
Швидкорізальна
сталь
Д і а м е т р , мм
5...20
10...20
Понад 20
5...10
10...20
Понад 20
сталі
0,15...0,2
0,15...0,25
0,05...0,15
0,15...0,2
0,15...0,25
0,05...0,15
8...12
10...13
10...13
20...30
25...35
30...35
чавуну
8...10
10...13
10. ..13
20...25
1 25...35
30...35
латуні
10...13 .
13...15
13...16
25...30
30...40
35...40
П р и м і т к а . У таблиці наведено швидкості різання ббробки матеріалів
середньої твердості. Для твердих сталей треба табличні дані зменшити на 15...
2 0 % , для м'яких—збільшити на 15...20 %. Для твердосплавних інструментів
можна швидкість різання брати у 3...4 рази більшу, ніж для інструмента зі
швидкорізальної сталі.
Я к щ о відомі частота о б е р т а н н я свердла і його діаметр, то ш в и д к і с т ь
р і з а н н я (м/хв) п і д р а х о в у ю т ь за формулою V = яЛя/ІООО*, де я —
стале число, я к е дорівнює 3,14; В — діаметр свердла, мм; п — частота
обертання свердла, об/хв.
Ш в и д к і с т ь р і з а н н я з а л е ж и т ь в і д оброблюваного м а т е р і а л у , діамет­
р а , м а т е р і а л у свердла І, форми його з а г о с т р е н н я , подачі, глибини рі­
з а н н я й о х о л о д ж е н н я . О д н а к треба п а м ' я т а т и з а г а л ь н е п р а в и л о : ,
чим т в е р д і ш и й м а т е р і а л , я к и й треба свердлити, і б і л ь ш и й д і а м е т р
свердла, тим менша ш в и д к і с т ь р і з а н н я . .
Я к щ о відомі діаметр свердла і ш в и д к і с т ь р і з а н н я , то частоту обер­
т а н н я інструмента п (об/хв) м о ж н а в и з н а ч и т и за формулою п =
=* 1 0 0 0 К / ( я £ )
П о д а ч а 5 ( р и с 227, б ) — ц е переміщення свердла в з д о в ж осі
за один його оберт або за один оберт заготовки ( я к щ о обертається за­
г о т о в к а , а свердло здійснює поступальний р у х ) . Вона в и р а ж а є т ь с я
у м і л і м е т р а х на оберт (мм/об). П р а в и л ь н и й вибір подачі має в е л и к е
з н а ч е н н я д л я з б і л ь ш е н н я стійкості інструмента. З а в ж д и в и г і д н і ш е
п р а ц ю в а т и з більшою подачею і меншою швидкістю р і з а н н я — у цьому
в и п а д к у свердло с п р а ц ь о в у є т ь с я п о в і л ь н і ш е .
Г л и б и н а
р і з а н н я / — відстань від обробленої п о в е р х н і
до осі свердла (тобто радіус свердла). Глибину р і з а н н я (мм) визна­
чають за формулою ї = Ь / 2 .
П р и розсвердлюванні глибина р і з а н н я ї (мм) в и з н а ч а є т ь с я як
половина р і з н и ц і м і ж діаметром £) свердла і діаметром й р а н і ш е оброб­
л е н о г о отвору, тобто і = (й — (1)12.
* Оскільки діаметр отвору виражається в міліметрах, а швидкість різання —
у метрах на хвилину, то добуток лй треба поділити на 1000»
172

172.

П р и виборі режимів р і з а н н я в першу чергу підбирають н а й б і л ь ш у
подачу з а л е ж н о від якості оброблюваної поверхні, міцності свердла
і верстата та інших ф а к т о р і в (за т а б л и ц я м и , поданими у довідниках)
і коректують за кінематичними даними верстата (беруть н а й б л и ж ч е
менше), а потім встановлюють т а к у швидкість р і з а н н я , за я к о ї стій­
кість інструмента м і ж перегострвннями буде найбільшою.
Р е ж и м и с в е р д л і н н я з а л е ж н о від діаметрів отвору оброблюваного
матеріалу, м а т е р і а л у свердла та інших ф а к т о р і в наведено у довід­
н и к а х або с п е ц і а л ь н и х т а б л и ц я х (табл. 2).
Д л я в и з н а ч е н н я частоти обертання ш п и н д е л я за заданою швид­
кістю V і діаметром Б свердла можна використати графік (рис. 227,
в). З точки, що відповідає п р и й н я т і й швидкості р і з а н н я , провести
г о р и з о н т а л ь н у л і н і ю , а з точки, що відповідає вибраному діаметру
с в е р д л а , — в е р т и к а л ь н у . З а точкою перетину цих л і н і й в и з н а ч и т и
н а й б л и ж ч у рекомендовану частоту обертання з тих, я к і є на даному
верстаті.
У нашому п р и к л а д і при діаметрі свердла В = 20 мм і швидкості
р і з а н н я V = 20 м/хв необхідно п ра ц ю ва т и з частотою обертання сверд­
ла п -= 315 об/хв.
§ 50. СВЕРДЛІННЯ ОТВОРІВ
П р и свердлінні р о з р і з н я ю т ь н а с к р і з н і , г л у х і й н е п о в н і
отвори. В и с о к о я к і с н и й отвір м о ж н а дістати в н а с л і д о к п р а в и л ь н о г о
вибору прийомів с в е р д л і н н я ,
правильного
розміщення
свердла
відносно оброблюваної поверхні і суміщенням осі свердла з центром
(віссю) майбутнього отвору.
Підготовка й налагодження верстата. П е р е д початком роботи на
свердлильному верстаті слід насамперед п е р е в і р и т и с п р а в н і с т ь його
з а з е м л е н н я , протерти стіл, отвір ш п и н д е л я , перевірити н а я в н і с т ь ого­
р о ж і , обертання інструмента (вхолосту), осьове переміщення ш п и н д е л я ,
роботу м е х а н і з м у подачі, з а к р і п л е н н я стола.
П і дг о то вк а верстата до роботи п о л я г а є у встановленні й закріплен­
ні р і з а л ь н о г о інструмента й з а г о т о в к и ^ а т а к о ж у визначенні р е ж и м у
р і з а н н я — швидкості й подачі. Свердло в и б и р а ю т ь відповідно до за­
даного діаметра отвору і з а л е ж н о від оброблюваного м а т е р і а л у . Виби­
раючи діаметр с в е р д л а , слід п а м ' я т а т и , що при роботі свердлом у ре­
зультаті биття отвір д і с т а ю т ь дещо більшого розміру, н і ж свердло.
Середні з н а ч е н н я р о з б и в к и отвору:
Діаметр свердла,
мм
Діаметр виготовленого отвору, мм . . . * .
5
10
25
50
5,03
10,12
25,2
50,28
Точність
свердління в
окремих в и п а д к а х м о ж н а підвищити
ретельним р е г у л ю в а н н я м верстата, п р а в и л ь н и м з а г о с т р е н н я м сверд­
ла або з а с т о с у в а н н я м кондукторної в т у л к и .
173

173.

З а л е ж н о від того, я к и й хвостовик має свердло — циліндричний
чи конічний, підбирають свердлильний патрон або відповідну перехід­
ну втулку, а з а л е ж н о від форми й розмірів оброблюваної деталі ви­
бирають той чи інший пристрій д л я з а к р і п л е н н я її при с в е р д л і н н і .
П е р ш н і ж встановити патрон або перехідну в т у л к у , треба протер­
т и я к хвостовик, т а к і отвір ш п и н д е л я . ( З а б о р о н я є т ь с я п р о ­
т и р а т и
ш п и н д е л ь
при
його
обертанні).
Свердло вводять в отвір ш п и н д е л я легким поштовхом р у к и . П р и
встановленні свердла в патрон треба слідкувати за тим, щоб хвостовик
свердла в п и р а в с я у дно патрона, і н а к ш е при роботі свердло м о ж е пере­
міститися в з д о в ж своєї осі. Потім встановлюють пристрій або деталь
на столі верстата, попередньо очистивши як поверхню стола, т а к і
1
упорну площину пристрою чи самої деталі.
К о л и с в е р д л я т ь н а с к р і з н и й отвір, т о д л я у н и к н е н н і п о ш к о д ж е н н я
стола під деталь кладуть підкладку ( я к щ о стіл не має отвору) з точними
п а р а л е л ь н и м и площинами.
П о р я д о к н а л а г о д ж е н н я верстата на певну частоту о б е р т а н н я й по­
дачу з а л е ж и т ь від к о н с т р у к ц і ї верстата. Це здійснюють п е р е к и д а н н я м
паса з одного східця ш к і в а на інший або п е р е к л ю ч а н н я м за допомогою
р у к о я т о к зубчастих коліс у коробках швидкостей і подач.
Д л я підвищення стійкості р і з а л ь н о г о інструмента і щоб мати чисту
поверхню отвору при свердлінні металів і сплавів слід використовува­
ти охолодні рідини, що з а л е ж н о від м а р к и оброблюваного металу й
с п л а в у вибирають за довідниками.
С в е р д л і н н я за р о з м і т к о ю . За розміткою с в е р д л я т ь одиничні от­
в о р и . Попередньо на деталь (рис. 228, а) наносять осьові р и с к и , кру­
гову риску /, що визначає к о н т у р и майбутнього отвору, і к о н т р о л ь н у
р и с к у 2 діаметром, дещо більшим за діаметр майбутнього отвору;
потім н а к е р н ю ю т ь з а г л и б л е н н я в центрі отвору. К е р н о в и й отвір к р у г а
р о б л я т ь глибше, щоб надати попередній н а п р я м свердлу. С в е р д л і н н я
здійснюють у два прийоми — спочатку в и к о н у ю т ь пробне с в е р д л і н н я ,
а потім остаточне. Пробним с в е р д л і н н я м при ручній подачі дістають
2
Контур просбердпюN І Одного от бору
а
Канобки, над рублені
крейцмейселем
для випраблення
зміщеного заглиблення
174
Зміщений в бік
отбір
5
Рис. 228. Сверд­
ління
за
розміт­
кою:
а — розмітка отвору?
б — виправлення »мі«
їденого отвору

174.

Рис. 229. Свердління глухих отворів, на визначену гли­
бину за втулочним упором (а) та вимірювальною лі­
нійкою (б)
з а г л и б л е н н я З розміром б л и з ь к о 1/4 майбутнього отвору. П і с л я цього
видаляють стружку й перевіряють концентричність лунки й кругової
риски /. Я к щ о контури з а г л и б л е н н я 3 (лунки) зміщені відносно риски
/ майбутнього отвору, то від центра л у н к и в той бік слід змістити ц е н т р
отвору, крейцмейселем прорубати дві-три к а н а в к и . Потім з н о в у про­
д о в ж у ю т ь с в е р д л і н н я і, п е р е к о н а в ш и с ь у його п р а в и л ь н о с т і , про­
свердлюють остаточно (рис. 228, б).
Свердління глухих отворів на з а д а н у глибину з д і й с н ю ю т ь за вту­
лочним упором на свердлі (рис. 229, а) або в и м і р ю в а л ь н і й л і н і й ц і ,
з а к р і п л е н і й на верстаті (рис. 229, б). Д л я в и м і р ю в а н н я свердло під­
в о д я т ь до з і т к н е н н я з поверхнею деталі, с в е р д л я т ь на глибину к о н у с а
с в е р д л а й відмічають за с т р і л к о ю (показником) початкове п о л о ж е н н я
на л і н і й ц і . Потім до цього п о к а з н и к а додають з а д а н у глибину свердлін­
ня й дістають розмір (цифру), до я к о г о слід свердлити.
Д е я к і свердлильні верстати на в и м і р ю в а л ь н і й лінійці мають у п о р :
його н и ж н ю г р а н ь встановлюють на цифрі, до я к о ї треба свердлити,
і упор з а к р і п л ю ю т ь гвинтом.
175

175.

Рис. 230. Свердління неповного от­
вору за допомогою приставної пла­
стини (а) і наскрізного отвору в ко­
синці (б):
; — деталь; 2 — пластина
Б а г а т о с в е р д л и л ь н и х верстатів мають механізми автоматичної по­
дачі з лімбами, щ о в и з н а ч а ю т ь х і д свердла на п о т р і б н у глибину.
П р и свердлінні г л у х и х отворів треба періодично виводити свердло
з о т в о р у , очищати останнє від с т р у ж к и й з а м і р я т и глибину штанген­
глибиноміром.
Свердління неповних отворів (півотворів). К о л и отвір р о з м і щ е н о
б і л я к р а ю , до оброблюваної деталі п р и с т а в л я ю т ь п л а с т и н к у з того са­
мого м а т е р і а л у , з а т и с к у ю т ь у л е щ а т а х і с в е р д л я т ь повний отвір
(рис. 230, а ) , потім п л а с т и н к у п р и б и р а ю т ь .
Свердління наскрізного отвору в кутнику з д і й с н ю ю т ь п і с л я за­
к р і п л е н н я останнього на д е р е в ' я н і й підкладці (рис. 230, б). Спочатку
в и к о н у ю т ь повне з а с в е р д л ю в а н н я й п е р е в і р я ю т ь отвір за к о н т р о л ь н и м и
к о л а м и . В и я в и в ш и в і д х и л е н н я свердла, л і к в і д у ю т ь його, а потім ос­
таточно просвердлюють отвір. П і с л я цього п е р е с т а в л я ю т ь к у тни к д л я
с в е р д л і н н я наступного отвору і т. д.
Свердління отворів у площинах, розміщених п і д кутом одна до
одної (рис. 231, а). Щ о б свердло не в і д х и л я л о с я й не л а м а л о с я , спо­
чатку підготовляють поверхню п е р п е н д и к у л я р н о до осі просвердлю­
в а н о г о отвору (фрезерують або зенкують), м і ж п л о щ и н а м и в с т а в л я ю т ь
д е р е в ' я н і вкладиші або підкладки, потім с в е р д л я т ь о т в і р , як з в и ч а й н о .
Свердління отворів на циліндричній поверхні ( р и с . 231, б). Спо­
чатку п е р п е н д и к у л я р н о до осі с в е р д л і н н я на ц и л і н д р и ч н і й поверхні
р о б л я т ь п л о щ а д к у , накернюють центр, після чого с в е р д л я т ь о т в і р ,
як з в и ч а й н о .
Рис. 231. Свердління отворів у площинах,
розміщеиих під кутом одна до одної (а),
На
Ц И Л І Н Д Р И Ч Н І Й поверхні
нистих деталях
176
(в)
(б)
І
В
ПОРОЖ-
Рис. 232. Свердління отворів з уступами:
а-розсвердлюванням;
б — зі
зменшенням діаметра отвору

176.

Свердління отворів у порожнистих деталях (рис. 2 3 1 , в). П р и
свердлінні п о р о ж н и н у в деталі забивають д е р е в ' я н и м чопом.
Свердління отворів з уступами м о ж н а здійснювати двома способами:
1) спочатку отвір свердлять свердлом найменшого діаметра, потім
його, розсвердлюють на один чи два більших діаметра в м е ж а х глибини
к о ж н о г о с т у п е н я ; свердла міняють з а к і л ь к і с т ю ступенів, послідовно
з б і л ь ш у ю ч и їх діаметр (рис. 232, а);
2) спочатку отвір с в е р д л я т ь свердлом найбільшого діаметра, а по­
тім — свердлами менших діаметрів за числом ступенів (рис. 232, б).
П р и обох способах свердло не збочує — воно добре ц е н т р у є т ь с я .
В и м і р ю в а т и глибину с в е р д л і н н я легше п р и другому способі, бо гли­
биномір у п и р а є т ь с я в дно отвору.
Свердління точних отворів. Щ о б дістати точні отвори, с в е р д л і н н я
здійснюють за два робочих ходи. П р и першому робочому ході сверд­
л я т ь свердлом, діаметр я к о г о на 1...3 мм менший за діаметр отвору,
що запобігає ш к і д л и в о м у в п л и в у перемички. П і с л я цього отвір сверд­
л я т ь за розміром. Свердло має бути добре заточене.
Д л я виготовлення чистіших отворів с в е р д л я т ь з малою автоматич­
ною подачею п р и достатньому охолодженні й безперервному відведен­
ні с т р у ж к и .
Свердління отворів невеликих діаметрів здійснюють на в е р с т а т а х
підвищеної точності з відповідними подачами, а т а к о ж у л ь т р а з в у к о в и м
або е л е к т р о і с к р о в и м способом.
Свердління отворів великих діаметрів здійснюють розсвердлю­
в а н н я м просвердлених отворів. О д н а к отвори, що дістали відлив­
кою, штамповкою чи іншими подібними методами, розсвердлювати
не рекомендується, бо свердло с и л ь н о збочує в н а с л і д о к незбігання
центра отвору з віссю свердла.
Кільцеве свердління дає змогу на верстатах в и г о т о в л я т и о т в о р и
50 мм і більше, не застосовуючи р о з с в е р д л ю в а н н я . К і л ь ц е в е с в е р д л і н н я
здійснюють за допомогою різцевих головок, що мають п о р о ж н и с т и й
к о р п у с із з а к р і п л е н и м и на ньому р і з ц я м и , розміщеними д і а м е т р а л ь н о
й рівномірно по колу. Ч и с л о р і з ц і в к р а т н е — від 6 до 12 д л я г о л о в о к
ЗО... 150 мм.
П р и к і л ь ц е в о м у свердлінні в деталі 2 (рис. 233) в и р і з у ю т ь р і з ц я м и З
к а н а в к и , а в н у т р і ш н ю частину (серцевину), що з а л и ш и л а с я в отворі
у в и г л я д і с т е р ж н я /, виламують. С т е р ж е н ь в и л а м у ю т ь з в и ч а й н о не по
в с і й д о в ж и н і о т в о р у одразу, а частинами, в міру з а г л и б л е н н я г о л о в к и .
Глибина к і л ь ц е в о ї виточки, я к а потрібна д л я в и л а м у в а н н я , з а л е ж и т ь
від діаметра отвору.
Свердління отворів у листовому металі. С в е р д л и т и отвір у т о н к о м у
листовому металі з в и ч а й н и м и свердлами д у ж е в а ж к о , бо глибина сверд­
л і н н я менша за д о в ж и н у з а б і р н о г о к о н у с а — р і з а л ь н і к р о м к и свердла
ч і п л я т и м у т ь за оброблюваний м а т е р і а л і рватимуть його. О т в о р и у
листовому металі с в е р д л я т ь перовими свердлами, а н а й ч а с т і ш е про177

177.

Рис. 233. Кільцеве свердління
Рис. 234. Вирізування отворів у листовому металі
бивають на д і р к о п р о б и в н и х пресах. В е л и к и й отвір дістають не сверд­
л і н н я м , а в и р і з у в а н н я м р і з ц я м и , з а к р і п л е н и м и в о п р а в к у (рис. 234).
Д л я цього в и к о р и с т о в у ю т ь о п р а в к у 4 з н а п р я м н и м стержнем З і ко­
нічним хвостовиком 5, в я к о м у з а к р і п л ю ю т ь два (або чотири) різці 2.
Н а п р я м н и й с т е р ж е н ь входить у готовий отвір і з а б е з п е ч у є надійне
с п р я м у в а н н я . О п р а в к а з р і з ц я м и , обертаючись і дістаючи подачу,
в и р і з у є отвір у деталі 1.
Свердління глибоких отворів. Г л и б о к и м с в е р д л і н н я м
н а з и в а ю т ь с в е р д л і н н я отворів н а глибину, я к а п е р е в и щ у є діаметр
свердла у п ' я т ь р а з і в і більше. З а л е ж н о від технології р о з р і з н я ю т ь
суцільне й кільцеве свердління.
С в е р д л і н н я
с п і р а л ь н и м
с в е р д л о м здійснюють,
надсвердлюючи о т в і р коротким свердлом, а потім н о р м а л ь н и м сверд­
лом с в е р д л я т ь його на повну глибину.
Просвердлюючи глибокий отвір, періодично в и в о д я т ь з нього
свердло, не з у п и н я ю ч и верстат, і в и д а л я ю т ь з к а н а в о к с т р у ж к у , що
н а к о п и ч и л а с я . Д о в ж и н а свердла має відповідати глибині с в е р д л і н н я .
В и г о т о в л е н н я глибоких отворів обробкою с п і р а л ь н и м и свердлами
забезпечується:
попереднім з а с в е р д л ю в а н н я м (центруванням) отвору ж о р с т к и м
укороченим свердлом, я к е дає змогу п р а в и л ь н і ш е с п р я м у в а т и довге
с в е р д л о в п е р і о д в р і з у в а н н я у метал;
с в е р д л і н н я м отвору двома свердлами — спочатку к о р о т к и м , а по­
т і м довгим (перше с в е р д л і н н я — на глибину до п ' я т и діаметрів сверд­
ла);
застосуванням напрямних кондукторних втулок;
з а с т о с у в а н н я м с п і р а л ь н и х свердел із в н у т р і ш н і м підведенням охо­
лодної рідини.
Свердлити отвори в е л и к о ї глибини з двох сторін не р е к о м е н д у є т ь с я .
1(7:8

178.

§ 51 ОСОБЛИВОСТІ СВЕРДЛІННЯ ВАЖКООБРОБЛЮВАНИХ
СОЛАВІВ І П Л А С Т М А С
Свердління жароміцних сталей с у п р о в о д ж у є т ь с я у т в о р е н н я м с и л ь н о
деформованої стрічкоподібної с т р у ж к и , що, впираючись у с т і н к и кана­
вок с в е р д л а й забиваючи їх, додатково деформується й утруднює
підведення охолодної рідини, а це з н и ж у є с т і й к і с т ь свердла. Тому
д л я с в е р д л і н н я т а к и х сталей н а задніх п о в е р х н я х свердла р о б л я т ь
с т р у ж к о р о з д і л ю в а л ь н і к а н а в к и , розміщені в ш а х о в о м у п о р я д к у .
С в е р д л і н н я , ж а р о м і ц н и х с т а л е й з д і й с н ю ю т ь п р и сильному охо­
л о д ж е н н і 5 %-ною емульсією або водним розчином хлористого б а р і ю
з добавкою 1 % нітрату натрію.
Свердління легких сплавів потребує особливої у в а г и . Ш и р о к о
застосовувані магнієві с п л а в и М Л 4 , М Л 5 та ін., а т а к о ж алюмінієві
с п л а в и в и к л и к а ю т ь т р у д н о щ і п р и свердлінні.
П р и свердлінні магнієвих с п л а в і в на передній поверхні с в е р д л а
р о б л я т ь ф а с к у з переднім кутом 5°, з а в ш и р ш к и 0,2...0,6 мм з а л е ж н о від
д і а м е т р а (чим б і л ь ш и й діаметр свердла, тим ш и р ш а ф а с к а ) . П р и оброб­
ці м а г н і є в и х с п л а в і в не рекомендуються в е л и к і швидкості, бо с п л а в и
можуть спалахувати.
Особливості свердел д л я обро0ки м а г н і є в и х с п л а в і в : в е л и к і передні
к у т и ; малі кути при вершині (24...90°); в е л и к і задні кути (15°).
Свердла д л я обробки а л ю мі ні єв их с п л а в і в в и г о т о в л я ю т ь з б і л ь ш и м и
кутами при вершині (65...70°) і к у т а м и н а х и л у г в и н т о в и х к а н а в о к
(35...45°), н і ж с в е р д л а д л я обробки чорних металів. З а д н і й к у т дорів­
нює 8... 10°.
Свердління пластмас. Вироби з пластмас (за незначними в и н я т к а м и )
м о ж н а оброблювати всіма видами р і з а н н я . О д н а к м е х а н і ч н а об роб к а
ї х має особливості, я к і слід в р а х о в у в а т и .
Т е р м о р е а к т и в н і
м а т е р і а л и (текстоліт, амінопласти,
гетинакс, в о л о к н і т , фенопласт К18-2 тощо) о б р о б л я ю т ь всуху, без
з а с т о с у в а н н я охолодних рідин; о х о л о д ж е н н я р і з а л ь н о г о інструмента
з д і й с н ю ю т ь струменем стиснутого п о в і т р я .
Т е р м о п л а с т и ч н і
м а т е р і а л и
(капрон,
поліетилен,
в і н і п л а с т ) допустимо оброблювати з о х о л о д ж е н н я м 5 %-ним розчином
е м у л ь с о л а у воді.
П л а с т и ч н і маси р і ж у т ь гострозагостреним інструментом. Н а в і т ь
невелике з а т у п л е н н я його д у ж е з н и ж у є я к і с т ь обробки поверхні.
З м е н ш е н н я подачі т а к о ж негативно в п л и в а є на я к і с т ь обробки, бо не­
р і д к о призводить до н а л и п а н н я о п л а в л е н о г о м а т е р і а л у (особливо п р и
р і з а н н і к а п р о н у , поліетилену й вініпласту).
Д л я свердління ш а р у в а т и х п л а с т м а с
успішно засто­
совують с п е ц і а л ь н і свердла з кутом з а г о с т р е н н я п р и вершині 70°
(рис. 235, а). П р и обробці к а п р о н у з невеликими допусками всі з а м і р и
слід в и к о н у в а т и п р и 20 °С, о с к і л ь к и теплове р о з ш и р е н н я к а п р о н у у
179

179.

Рис. 235. Інструмент для свердління
отворів у пластмасі (я), органічному
склі (б) і циркульний різець (в)
Р и с 236. Свердло-лопатка Красавцева для свердління отворів у гумі
а
6
в
к і л ь к а разів більше, н і ж металу. Щ о б вихідна сторона п р и свердлінні
не р о з к р и ш у в а л а с я , під неї підкладають ж о р с т к у металеву опору.
Свердління органічного скла в и к о н у ю т ь гострими с п і р а л ь н и м и
свердлами з кутом при вершині 2ср =* 70° (рис. 235, б). Я к щ о потрібно
зробити отвір в е л и к о г о діаметра (100... 150 мм), в и к о р и с т о в у ю т ь
ц и р к у л ь н і р і з ц і (рис. 235, в). С в е р д л і н н я з в и ч а й н о здійснюють зі
ш в и д к і с т ю до 50 м/хв і подачею 0,1 мм/об д л я тонких заготовок і до
0,3 мм/об — д л я заготовок з а в т о в ш к и понад 10 мм. Р і з е ц ь 3 (рис, 235,
в), з а к р і п л е н и й у затискачі І, в с т а в л я ю т ь в о п р а в к у 2, я к а своїм
хвостовиком з а к р і п л ю є т ь с я у шпинделі верстата. Р і з е ц ь м о ж н а вста­
новлювати на р і з н и й радіус І?.
Свердління отворів у гумі. С в е р д л і н н я отворів у гумі з в и ч а й н и м и
с в е р д л а м и зі с п е ц і а л ь н о загостреним кутом ускладнене. З а п р о п о й о в а на К р а с а в ц е в и м свердло-лопатка (рис. 236) нагадує с т о л я р н е перове
свердло, але т і л ь к и не має центрового н а п р я м у . П і д гуму на стіл
верстата к л а д у т ь шматок ф а н е р и й с в е р д л я т ь п р и в е л и к і й частоті обер­
тання шпинделя.
Безпека праці. П р и роботі на с в е р д л и л ь н о м у верстаті треба дотри­
м у в а т и с я т а к и х п р а в и л безпеки;
п р а в и л ь н о встановлювати, надійно з а к р і п л ю в а т и з а г о т о в к и на столі
верстата і не п р и т р и м у в а т и їх р у к а м и у процесі обробки;
не з а л и ш а т и ключ у свердлильному патроні п і с л я зміни р і з а л ь н о г о
інструмента;
п у с к верстата здійснювати л и ш е п р и твердій впевненості у безпеці
роботи;
с л і д к у в а т и за роботою насоса
й к і л ь к і с т ю охолодної рідини, що
надходить до м і с ц я обробки;
не братися за р і з а л ь н и й інструмент та ш п и н д е л ь , що обертаються;
не виймати р у к о ю з л а м а н и х р і з а л ь н и х інструментів з отвору,
к о р и с т у в а т и с я д л я цього спеціальними п р и с т р о я м и ;
не н а т и с к а т и с и л ь н о на в а ж і л ь подачі п р и свердлінні заготовок за
робочий хід (особливо свердлами м а л о г о діаметра);
п р и заміні п а т р о н а або свердла підкладати д е р е в ' я н у п і д к л а д к у
на стіл верстата під ш п и н д е л ь ;
180

180.

при видаленні свердлильного патрона, свердла або перехідної втул­
ки зі шпинделя к о р и с т у в а т и с я спеціальним ключем або клином;
постійно слідкувати за справністю р і з а л ь н о г о інструмента й при­
строїв д л я з а к р і п л е н н я заготовок та інструментів;
не передавати й не приймати будь-яких предметів через працюючий
верстат;
не п р а ц ю в а т и на верстаті в р у к а в и ц я х ;
не обпиратися на верстат під час його роботи.
О б о в ' я з к о в о
з у п и н я т и
в е р с т а т у
в и п а д к а х :
відходу від нього навіть на короткий час;
п р и п и н е н н я роботи;
в и я в л е н н я п о ш к о д ж е н ь у верстаті, п р и н а л е ж н о с т я х , п р и с т р о я х
і р і з а л ь н о м у інструменті;
з м а щ е н н я верстата;
встановлення або заміни р і з а л ь н о г о інструмента, пристроїв, при­
належностей тощо;
п р и б и р а н н я верстата, робочого місця та інструмента, патрона й
заготовки.
Р о з д і л XI.
ЗЕНКЕРУВАННЯ, ЗЕНКУВАННЯ
ТА РОЗВЕРТАННЯ ОТВОРІВ
§ 52. З Е Н К Е Р У В А Н Н Я
З а г а л ь н і в і д о м о с т і . З е н к е р у в а н н я м називається процес
обробки з е н к е р а м и циліндричних і конічних необроблених отворів
у д е т а л я х , виготовлених литвом, к у в а н н я м або ш т а м п у в а н н я м , або
отворів, попередньо просвердлених з метою з б і л ь ш е н н я ї х н ь о г о діамет­
ра, п і д в и щ е н н я якості поверхні і точності (зменшення конусності,
овальності).
З е н к е р у в а н н я є або остаточною обробкою отвору або проміж­
ною операцією перед р о з в е р т а н н я м , тому при з е н к е р у в а н н і з а л и ш а ю т ь
незначні п р и п у с к и д л я остаточної обробки отвору р о з в е р т а н н я м ( я к і
п і с л я свердління з а л и ш а ю т ь п р и п у с к під з е н к е р у в а н н я ) .
З е н к е р у в а н н я забезпечує точність обробки отворів у м е ж а х 8...
13-го квалітетів, шорсткість обробленої поверхні
10...2,5.
З е н к е р у в а н н я — о п е р а ц і я продуктивніша,
н і ж с в е р д л і н н я , бо
п р и о д н а к о в и х (приблизно) ш в и д к о с т я х р і з а н н я подача п р и зенкеру­
в а н н і д о п у с к а є т ь с я у 2,5...З р а з и більша, н і ж п р и свердлінні.
З е н к е р и . Інструментом, я к и м в и к о н у ю т ь з е н к е р у в а н н я , є з е н к е р ,
я к и й , як і свердло, з а к р і п л ю ю т ь у конічному отворі ш п и н д е л я верста­
та. П р а ц ю є з е н к е р так само, як і свердло, здійснюючи обертальний р у х
н а в к о л о осі, а поступальний — в з д о в ж осі отвору.
101

181.

б
Рис. 237. Основні, елементи зенкера
Рис. 238. Геометрія зуба зенкера:
а — триперого; б — чотириперого
З о в н і ш н і м виглядом с у ц і л ь н и й з е н к е р т а к о ж нагадує свердло І
с к л а д а є т ь с я з тих самих основних елементів, але має більше р і з а л ь н и х
кромок (три-чотири) і с п і р а л ь н и х к а н а в о к . Три-чотири р і з а л ь н і к р о м к и
(зенкери називаються відповідно три- і чотириперими) к р а щ е центру­
ють інструмент у отворі, надають йому більшої ж о р с т к о с т і , чим забез­
печується висока точність. З е н к е р ( р и с 237) с к л а д а є т ь с я з робочої
частини 2, ш и й к и 4, хвостовика 5 і л а п к и 6.
Робоча частина 2, у свою чергу, с к л а д а є т ь с я з р і з а л ь н о ї (забірної)
1 і н а п р я м н о ї (калібруючої) З частин.
П і д час з е н к е р у в а н н я р і з а л ь н а частина в и к о н у є основну роботу
по з н я т т ю металу, а н а п р я м н а с л у ж и т ь д л я с п р я м у в а н н я з е н к е р а в от­
в і р , з а ч и щ а н н я поверхні, надання отвору п р а в и л ь н о ї циліндричної
форми й досягнення потрібного р о з м і р у отвору.
Стрічки (фаски) на н а п р я м н і й частині з е н к е р а зменшують т е р т я ,
щ о полегшує р і з а н н я .
З е н к е р и мають передню поверхню / ( р и с 238, а, б), р і з а л ь н і к р о м к и
2, серцевину З, задню поверхню 4, стрічки 5, а т а к о ж к у т и : а— з а д н і й ,
у — передній, ф — у п л а н і , со — н а х и л у гвинтової к а н а в к и , з н а ч е н н я
яких в и з н а ч а ю т ь с я з а л е ж н о від т в е р д о с т і м е т а л і в .
З е н к е р и виготовляють з ш в и д к о р і з а л ь н о ї сталі; вони б у в а ю т ь
двох т и п і в — суцільні з конічним хвостовиком і насадні. П е р ш і
застосовують д л я попередньої, а другі — д л я остаточної обробки
отворів.
С у ц і л ь н і з е н к е р и з к о н і ч н и м
х в о с т о в и к о м
(рис. 239, а) в и г о т о в л я ю т ь 0 10...40 мм, з д о в ж и н о ю робочої частини
80...200 мм та числом зубів, що дорівнює 3.
Н а с а д н і з е н к е р и в и г о т р в л я ю т ь ' 0 32... 8 0 мм, з довжиною
робочої частини 10... 18 мм та числом зубів, що дорівнює 4.
182

182.

Рис. 239. Зенкери:
с —суцільний з конічним хвостовиком; б —суцільний з конічним хвостовиком, оснащений
пластинками з твердого сплаву; в — насадний зі вставними ножами; г — насадний, оснащений
пластинками з твердого сплаву; д — робота зенкером
Д л я п о п е р е д н ь о ї та остаточної обробки о т в о р і в у д е т а л я х з чавуну і
сталі в и г о т о в л я ю т ь відповідно суцільні з е н к е р и з конічним хвостови­
ком і насадні, оснащені п л а с т и н к а м и з твердого с п л а в у (рис. 2 3 9 / 6 ) .
К р і м того, зенкери виготовляють насадні зі вставними н о ж а м и
(рис. 239, в) з ш в и д к о р і з а л ь н о ї сталі д л я попередньої та остаточної
обробки отворів у д е т а л я х з ч а в у н у та сталі, а т а к о ж з е н к е р и зі встав­
ними н о ж а м и з твердого с п л а в у ( В К 6 , В К 8 , В К 6 М , В К 8 В , Т 5 К Ю ,
Т 1 4 К В , Т 1 5 К 6 ) , суцільні з конічним хвостовиком, що мають три-чот и р и ножі (клина), і насадні, я к і мають чотири-шість н о ж і в .
З е н к е р у в а н н я в и к о н у ю т ь на с в е р д л и л ь н и х верстатах з подачею
(залежно від діаметра зенкера) по ч а в у н у 0,2...0,35 мм, а по сталі —
0,15...0,3 мм і швидкістю р і з а н н я з е н к е р а м и з п л а с т и н к а м и зі с п л а в у
Т К , я к а дорівнює 80 м/хв.
Д л я з е н к е р і в зі вставними
ножами
з ш в и д к о р і з а л ь н о ї сталі
подачу в и б и р а ю т ь у м е ж а х 0,2...0,26 мм, а ш в и д к і с т ь р і з а н н я — 11,6..,
22,5 м/хв з а л е ж н о від діаметра з е н к е р а . Д л я о х о л о д ж е н н я засто­
совують 5 % - н и й (за масою) розчин мильної емульсії у воді.
Н а с а д н і з е н к е р и з н а п а я н и м и п л а с т и н к а м и
з т в е р д о г о с п л а в у (рис. 239, г ) застосовують д л я обробки
отворів 0 34...80 мм. їх в и г о т о в л я ю т ь з а в д о в ж к и 40..,65 мм, з числом
зубів не менш як 4. Н а с а д н і з е н к е р и з'єднують з о п р а в к о ю за допомо­
гою виступу на о п р а в ц і та в и р і з у на торці з е н к е р а .
П р и з е н к е р у в а н н і отворів ш и р о к о застосовують т а к о ж комбіновані
інструменти, я к і дають змогу поєднувати з е н к е р у в а н н я зі свердлінням.
Д83

183.

П р и з е н к е р у в а н н і с т р у ж к у в и д а л я ю т ь сильним струменем стист
нутого повітря чи води або п е р е в е р т а н н я м деталі, я к щ о вона не в а ж к а .
П р и з е н к е р у в а н н і деталей зі сталі, міді, л а т у н і , дюралюмінію застосо­
в у ю т ь о х о л о д ж е н н я м и л ь н о ю емульсією.
Щ о б дістати п р а в и л ь н и й і чистий отвір (рис. 239, д), п р и п у с к и на
діаметр під з е н к е р у в а н н я мають становити 0,05 діаметра (до 0,1 мм).
Б е з п е к а п р а ц і . П р и з е н к е р у в а н н і слід в и к о н у в а т и т і самі вимоги
б е з п е к и , що й при свердлінні.
§ 53. ЗЕНКУВАННЯ
З е н к у в а н н я — це
процес обробки
спеціальним
інстру­
ментом циліндричних або конічних з а г л и б л е н ь і фасок просвердлених
отворів під головки болтів, гвинтів і з а к л е п о к .
і
І н с т р у м е н т
для
з е н к у в а н н я .
Основною особли­
вістю з е н к і в о к п о р і в н я н о із з е н к е р а м и є н а я в н і с т ь зубів на торці
і н а п р я м н и х цапф, я к и м и з е н к і в к и в в о д я т ь у просвердлений о т в і р .
За формою р і з а л ь н о ї частини з е н к і в к и поділяєш» на циліндричні,
конічні і торцеві ( ц е к і в к и ) .
Ц и л і н д р и ч н а
з е н к і в к а с к л а д а є т ь с я з робочої частини,
на я к і й є від 4 до 8 торцевих зубів, і хвостовика. Ц и л і н д р и ч н і з е н к і в к и
м а ю т ь н а п р я м н у цапфу, що входить у просвердлений отвір. Це забез­
печує збіжність осі отвору та утвореного з е н к і в к о ю циліндричного
заглиблення.
Ц и л і н д р и ч н і з е н к і в к и бувають із сталою н а п р я м н о ю і циліндрич­
ним хвостовиком 0 2,3... 12 мм (рис. 240, а), зі змінною н а п р я м н о ю
а
6
в
г
д
е
Рис. 240. Зенківки циліндричні з постійною напрямною і циліндричним хвосто­
виком (а) І зі змінною напрямною і конічним хвостовиком (б), кути зенківки (<?),
конічні зенківки (е), державка з зенківкою й обмежувачем, що обертається (д),
цеківка (е)
184

184.

і конічним хвостовиком 0 11...40 мм (рис. 240, б). Матеріал — сталь
Р6М5.
З е н к і в к и , як і інші р і з а л ь н і інструменти, мають кути р і з а н н я
(рис. 240, в).
К о н і ч н а з е н к і в к а (рис. 240, г ) т а к о ж складається з ро­
бочої частини і хвостовика. Робоча частина має кут конуса при верши­
ні 2ср. Н а й п о ш и р е н і ш і конічні з е н к і в к и з кутом конуса при вершині
ЗО, 60, 90 і 120°.
Д е р ж а в к а
із
з е н к і в к о ю
та
о б е р т о в и м
о б<
м е ж н и к о м (рис. 240, д ) має хвостовик 7 , н а одному кінці я к о г о
з а к р і п л е н а на різьбі з е н к і в к а З з напрямною ш п и л ь к о ю /. У п о р 2
з ' є д н а н и й з з е н к і в к о ю гвинтами 4. З е н к і в к а зі втулкою 6 л е г к о оберта­
ється з а в д я к и к у л ь к а м 5, розміщеним м і ж в т у л к о ю 6 і упором 2.
З е н к і в к а виступає з упора на глибину отвору, що з е н к у є т ь с я . Обмеж­
ник дає змогу з е н к у в а т и отвори на однакову глибину, що в а ж к о до­
с я г т и при використанні звичайних зенківок.
Ц е к і в к и д л я з а ч и щ а н н я торцевих поверхонь звичайно вико­
нують у вигляді насадних головок, я к і мають торцеві зуби (рис. 240,
е). Ц е к і в к а м и обробляють бобишки під шайби, упорні к і л ь ц я , г а й к и .
З е н к у в а н н я й ц е к у в а н н я , як і свердління отворів на певну глибину,
в и к о н у ю т ь на свердлильних верстатах. З а к р і п л е н н я з е н к і в о к і цеківок
не в і д р і з н я є т ь с я від з а к р і п л е н н я свердел.
Б е з п е к а п р а ц і . П р и зенкуванні треба в и к о н у в а т и ті самі вимоги
безпеки, що й п р и свердлінні.
§ 54. Р О З В Е Р Т А Н Н Я ОТВОРІВ
Р о з в е р т а н н я — ц е процес чистової обробки отворів, я к и й
забезпечує точність за 7...9-м квалітетами і
шорсткість поверхні
На 1,25...0,63.
Р о з в е р т к и . Інструментом д л я р о з в е р т а н н я є розвертки. Розвертан­
ня отворів здійснюють на свердлильних і т о к а р н и х верстатах а б о
вручну. Р о з в е р т к и , що застосовують д л я ручного р о з в е р т а н н я , на­
зиваються ручними (рис. 241, а, б), а д л я р о з в е р т а н н я на верстатах —
м а ш и н н и м и
(рис. 241, в).
Ма^
^
^
^
шинні розвертки мають коротшу ро^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^
^
бочу частину. З а формою оброблюва^5Етг^^
НОГО ОТВОру
рОЗВерТКИ
ПОДІЛЯЮТЬ Н а
ттштяшт
~
циліндричні (рис. 2 4 1 , а, в) та конічні ^ ^ Ш ш ш ш ш ш и ^ Ш ^
(рис. 241, б). Ручні й машинні розверт- < я а д ш я в ш ^
б
ки складаються
з трьох основних
частин: робочої, ш и й к и й хвостовика
#
л
(рис. 242).
_ л
Рис 241
Р о б о ч а ч а с т и н а /, на якій
*
• Р°ззертки:
рОЗМ1ЩЄН1 ПО КОЛУ
-
ЗубИ, у
_
СВОЮ
,
Чергу
а, б — ручні циліндрична й конічна; е —
машинна циліндична
185

185.

Робоча частина
Шийна
Хвостовий
- V.
_ і
Забірна частина
Кцт унпону
забірної
частини
х
ч
Центровий отвір
Нут нонуса забірної частина
Квадрат
у
Центровий
отвір
Рис. 242. Основні елементи розвертки
п о д і л я є т ь с я на р і з а л ь н у , або забірну, частину, к а л і б р у ю ч у (циліндрич­
ну) та зворотний к о н у с .
Р і з а л ь н а ( з а б і р н а ) ч а с т и н а І х н а кінці має н а п р я м н и й
конус (скіс під кутом 45°), п р и з н а ч е н и й д л я з н я т т я п р и п у с к а на роз­
в е р т а н н я й охорони вершини р і з а л ь н и х кромок від забоїн п р и роз­
вертанні.
Р і з а л ь н і к р о м к и з а б і р н о ї частини утворюють з віссю р о з в е р т к и
кут п р и в е р ш и н і 2ф (для ручних р о з в е р т о к в і н дорівнює О Д . . 1,5°,
0
а д л я м а ш и н н и х — 3...5 ).
К а л і б р у ю ч а
ч а с т и н а / 2 служить
для
калібрування
о т в о р і в і с п р я м у в а н н я р о з в е р т к и під час роботи. К о ж е н з у б калібру­
ючої частини р о з в е р т к и з а к і н ч у є т ь с я к а н а в к о ю , з а в д я к и чому утворю­
ються р і з а л ь н і к р о м к и ; крім того, к а н а в к и с л у ж а т ь д л я відведення
стружки.
З в о р о т н и й к о н у с / 3 з н а х о д и т ь с я н а к а л і б р у ю ч і й частині
б л и ж ч е д о хвостовика. Він с л у ж и т ь д л я з м е н ш е н н я т е р т я р о з в е р т к и
об поверхню о т в о р у й д л я з б е р е ж е н н я якості оброблюваної поверхні
при виході р о з в е р т к и з о т в о р у .
У ручних р о з в е р т к а х з в о р о т н и й конус становить 0,06...0,1 мм, а
у м а ш и н н и х — 0,04...0,3 мм.
Ш и й к а р о з в е р т к и знаходиться з а зворотним конусом і с л у ж и т ь
д л я виходу ф р е з и п р и фрезеруванні (нарізуванні) на р о з в е р т к а х зубів,
а т а к о ж ш л і ф у в а л ь н о г о круга при загостренні.
Х в о с т о в и к
р у ч н и х
р о з в е р т о к
має к в а д р а т д л я
в о р о т к а (див. рис. 241, а). Х в о с т о в и к м а ш и н н и х
роз­
в е р т о к 0 10...12 м м виконують циліндричним, більш в е л и к и х —
к о н і ч н и м (див. рис. 2 4 1 , в).
Ц е н т р о в і
о т в о р и служать для встановлення розвертки
п р и ЇЇ виготовленні, а т а к о ж п р и загостренні й перезагостренні з у б і в .
186

186.

Задній кит
(забірної частини)
Кш різання
(забірної частноу^з
Рис. 243. Геометрія зубів роз­
вертки (а, б)у нерівномірне (з)
і рівномірне (г) розміщення
зубів по колу
Кцт загострення ^
(забірної частим
Рис. 244. Спіральні розвертки:
а — права;
Передній кут (забірної
частини) 0у
Кут загастрен-^
ні (Калібруючої
частини)
Кут різання
<
(калібруючої частини)
6
б — ліва
д
6
Р і з а л ь н и м и елементами розвертки є з у б и (рис. 243, а, б), я к і ха­
р а к т е р и з у ю т ь с я заднім кутом, що дорівнює 6... 15° (більші з н а ч е н н я бе­
руть для розверток більших діаметрів), кутом загострення ¡3 і переднім
кутом у (для чорнових розверток в і н дорівнює 0.. Л0°, д л я ЧИОТОВЙХ —0°).
Р о з в е р т к и виготовляють з рівномірним та нерівномірним розподі­
лом зубів по колу. П р и ручному розвертанні застосовують р о з в е р т к и
з нерівномірним розподілом зубів по к о л у ; н а п р и к л а д , у р о з в е р т к и ,
що має вісім з у б і в , кути м і ж ними с т а н о в л я т ь 42, 44, 46 і 48° (рис. 243,
в). Т а к е р о з м і щ е н н я зубів забезпечує в отворі чистішу поверхню,
а головне, обмежує можливість утворення т а к з в а н о ї о ґ р а н к и , тобто
коли отвори будуть не циліндричної, а б а г а т о г р а н н о ї форми.
Я к щ о б к р о к р о з в е р т к и був рівномірним, то п р и к о ж н о м у повороті
воротком р о з в е р т к и зуби з у п и н я л и с я б в одному й тому самому місці,
що неминуче п р и з в е л о б до виготовлення хвилястої (гранованої)
поверхні.
Машинні р о з в е р т к и виготовляють з рівномірним розміщенням
зубів по к о л у ( р и с 243, г). Ч и с л о зубів розверток к р а т н е — 6, 8, 10
тощо. Ч и м більше зубів, тим в и щ а я к і с т ь обробки.
Р у ч н і й м а ш и н н і р о з в е р т к и в и г о т о в л я ю т ь з п р я м и м и (прямозубі) й г в и н т о в и м и (спіральні) к а н а в к а м и (зубами). З а спряму­
в а н н я м гвинтових к а н а в о к ї х п о д і л я ю т ь н а п р а в і ( р и с 244, й ) і л і в і
(рис. 244, б ) .
П р и обробці с п і р а л ь н о ю розверткою п о в е р х н я виходить чисті­
шою, н і ж п р и обробці п р я м о з у б о ю розверткою. О д н а к виготовлення
й особливо з а г о с т р е н н я с п і р а л ь н и х розверток надто складні,
тому
т а к і р о з в е р т к и застосовують л и ш е прй розвертанні отворів, у я к и х
є п а з и або к а н а в к и .
Як конічні, т а к і циліндричні розвертки в и г о т о в л я ю т ь комплектами
з двох або трьох ш т у к (рис. 245). У комплекті з двох ш т у к одна роз187

187.

в е р т к а попередня, а друга — чистова. У комплекті з трьох ш т у к перша
р о з в е р т к а — чорнова (обдирна), д р у г а — напівчистова і третя — чис­
това, що надає отвору остаточних розмірів потрібної шорсткості.
Конічні р о з в е р т к и працюють у в а ж ч и х умовах, ніж ц и л і н д р и ч н і ,
тому в них на п р я м и х зубах р о б л я т ь поперечні п р о р і з и д л я з н я т т я
с т р у ж к и не всією довжиною зуба, що значно зменшує з у с и л л я п р и
р і з а н н і , До того ж о с к і л ь к и чорнова р о з в е р т к а з н і м а є більший при­
пуск, її р о б л я т ь ступінчастою, у в и г л я д і окремих з у б і в , я к і при роботі
подрібнюють с т р у ж к у . Н а п р о м і ж н і й розвертці, щ о знімає значно
меншу с т р у ж к у , п р о р і з и р о б л я т ь менші й іншого профілю.
Чистова р о з в е р т к а н і я к и х с т р у ж к о л а м а ю ч и х к а н а в о к не має.
Р у ч н і
ц и л і н д р и ч н і р о з в е р т к и застосовують д л я
р о з в е р т а н н я отворів 0 3...60 мм. За ступенем точності їх поділяють
за н о м е р а м и — 1, 2 і 3.
М а ш и н н і
р о з в е р т к и з ц и л і н д р и ч н и м
хвосто­
в и к о м в и г о т о в л я ю т ь трьох типів — І , I I і I I I . Р о з в е р т к и застосову­
ють д л я обробки отворів за 6...8-м к в а л і т е т а м и і в и г о т о в л я ю т ь 0 3...
50 мм. їх з а к р і п л ю ю т ь у самоцентруючих п а т р о н а х верстатів.
М а ш и н н і
р о з в е р т к и
з
к о н і ч н и м
хвостови­
к о м типу II в и г о т о в л я ю т ь 0 10... 18 мм з коротшою робочою части­
ною. Ці р о з в е р т к и з а к р і п л ю ю т ь безпосередньо у шпинделі верстата.
М а ш и н н і н а с а д н і р о з в е р т к и т и п у I I I виготовляють
0 25...50 мм. Ц и м и р о з в е р т к а м и оброблюють о т в о р и за 5...6-м ква­
літетами.
М а ш и н н і р о з в е р т к и
з
к в а д р а т н о ю г о л о в к о ю
в и г о т о в л я ю т ь 0 10...32 мм. Вони с л у ж а т ь д л я обробки отворів за
6...7-м квалітетами і з а к р і п л ю ю т ь с я у п а т р о н а х , що д о п у с к а ю т ь
п о к а ч у в а н н я й с а м о ц е н т р у в а н н я розверток в о т в о р а х .
Н а с а д н і
р о з в е р т к и
з і
в с т а в н и м и
н о ж а м и
ти п у І мають те саме п р и з н а ч е н н я , що й попередні; в и г о т о в л я ю т ь їх
0 2 5 . . . 100 мм.
М а ш и н н і
р о з в е р т к и , о с н а щ е н і
п л а с т и н к а ­
ми з
т в е р д о г о с п л а в у Т 1 5 К 6 , с л у ж а т ь д л я обробки от­
ворів в е л и к и х діаметрів з великою швидкістю й високою точністю.
К р і м р о з г л я н у т и х , ш и р о к о застосовують й інші р о з в е р т к и , що
підвищують точність і я к і с т ь обробки о т в о р і в .
Р о з с у в н і
( р е г у л ь о в а н і ) м а ш и н н і
р о з в е р т к и
(рис. 246, а) застосовують при розвертанні отворів 0 24...80 мм. Вони
д о п у с к а ю т ь з б і л ь ш е н н я діаметра на 0,25...0,5 мм.
Р е г у л ь о в а н і р о з в е р т к и набули найбільшого п о ш и р е н н я . В о н и
с к л а д а ю т ь с я з корпуса, що с л у ж и т ь досить довго, і вставних н о ж і в
простої форми. Виготовляють їх з п о р і в н я н о недорогих конструкцій­
них сталей. Н о ж і р о б л я т ь з т о н к и х пластинок, на них в и т р а ч а є т ь с я
незначна к і л ь к і с т ь д о р о г о ц і н н о ^ металу. ї х м о ж н а п е р е с т а в л я т и або
розсувати на більший діаметр, регулюючи або загострюючи до потріб188

188.

н о г о розміру. К о л и ножі сточуються і не забезпечують надійного за­
к р і п л е н н я , їх замінюють новими.
Д л я розвертання наскрізних отворів ш и р о к о застосовують р о з ­
т и с к н і м а ш и н н і р о з в е р т к и (рис. 246, б), ножі в я к и х
або к р і п л я т ь гвинтами, або в точно підігнаних п а з а х п р и т и с к у ю т ь
до дна о т а н н і х конусними виточками кінцевих гайок. Н о ж і к р і п л я т ь
т а к о ж гвинтами, що розтискують корпус.
П р и роботі розверткою на верстаті часто бувають в и п а д к и , к о л и
при ж о р с т к о з а к р і п л е н і й розвертці її вісь не збігається з віссю
оброблюваного отвору і тому розвернений отвір виходить непра­
в и л ь н о ї форми. Це відбувається при пошкодженому верстаті, к о л и
вісь о б е р т а н н я шпинделя не збігається з віссю отвору (биття шпин­
деля).
Д л я підвищення якості обробки і щоб запобігти б р а к у при роз­
вертанні отворів, застосовують хитні о п р а в к и (рис, 247). Х и т н а оправ­
ка кріпиться у шпинделі верстата конічним хвостовиком /. В отворі
корпуса 4 к р і п и т ь с я штифтом 5 із зазором хитна частина о п р а в к и 6,
я к а в п и р а є т ь с я к у л ь к о ю З у п і д п ' я т н и к 2, З а в д я к и т а к і й к о н с т р у к ц і ї
хитна о п р а в к а з розверткою може л е г к о набувати п о л о ж е н н я , що збі­
гається з віссю розвірчуваного отвору.
189

189.

л>#_
Р И С . 2 4 7 . Л И Т Н а оправка
а — свердло-розвертка; б — з е н к е р розвертка; в -— свердло-зенківка
Щ о б виготовити отвір високої точності, застосовують п л а в а ­
ючі
р о з в е р т к и — пластини, встановлені
у точно оброблені
п а з и циліндричної о п р а в к и . З о в н і ш н і ребра пластини загострені т а к
само, як і зуби р о з в е р т к и . Д л я забезпечення р е г у л ю в а н н я п л а с т и н и
р о б л я т ь с к л а д а н и м и . П р и роботі плаваючими р о з в е р т к а м и не потрібна
точна співвісність оброблюваного отвору та ш п и н д е л я верстата
і
к р і м того, точний отвір матимемо навіть при битті ш п и н д е л я , бо пласти­
на своїми с т р і ч к а м и центрується по стінках отвору, п е р е м і щ у ю ч и с ь
у п а з у о п р а в к и в поперечному н а п р я м і . З а с т о с у в а н н я р а ц і о н а л ь н о ї
к о н с т р у к ц і ї розверток не л и ш е забезпечує високу я к і с т ь роботи, а й
з н а ч н о підвищує п р о д у к т и в н і с т ь п р а ц і .
Н а д е я к и х машинобудівних заводах при розвертанні к о н і ч н и х
отворів на к о н у с н у частину розвертки встановлюють о б м е ж у в а л ь н е
стопорне к і л ь ц е , що в и к л ю ч а є витрату часу на в и м і р ю в а н н я .
Д л я з м е н ш е н н я н а в а н т а ж е н н я на розвертку в процесі роботи
з б і л ь ш у ю т ь д о в ж и н у її забірної частини у 2 р а з и . Це дає змогу від­
мовитися від другої розвертки й підвищити п р о д у к т и в н і с т ь і точність
обробки.
Ш и р о к о застосовують
к о м б і н о в а н и й
і н с т р у м е н т
( р и с 248, а — в ) , щ о дає змогу об'єднати дві операції й Дістати о т в і р
заданих форми, к в а л і т е т у й шорсткості.
1.90

190.

§ 55. ПРИЙОМИ РОЗВЕРТАННЯ
Р о з в е р т а н н ю з а в ж д и передує с в е р д л і н н я або з е н к е р у в а н н я от­
ворів. Р о з м і р с в е р д л а або з е н к е р а , я к и м и отвір оброблювався п е р е д
р о з в е р т а н н я м , добирають з т а к и м р о з р а х у н к о м , щоб на чорнове роз­
вертай ня з а л и ш а в с я п р и п у с к 0,26...0,5 мм, а на чистове — 0,05...
0,015 мм. Глибина р і з а н н я в и з н а ч а є т ь с я товщиною з р і з у в а н о г о ш а р у ,
що с т а н о в и т ь половину п р и п у с к а на діаметр. Елементи р і з а н н я п р и
розвертанні п о к а з а н о на рис. 249.
Подача й ш в и д к і с т ь р і з а н н я при розвертанні суттєво в п л и в а ю т ь
на шорсткість поверхні отвору. Ч и м вищі вимоги до якості п о в е р х н і ,
тим менші мають бути швидкості р і з а н н я й подачі. П р и цьому слід
мати на у в а з і , що д л я отворів діаметром не більш як 25 мм під чорнове
р о з в е р т а н н я з а л и ш а ю т ь п р и п у с к 0,01...0,15 мм, під чистове — 0,05...
0,02 мм. О т в о р и діаметром менш як 25 мм слід о б р о б л я т и спочатку
чорновою розверткою, потім чистовою. Отвори діаметром понад 25 мм
о б р о б л я ю т ь спочатку зенкером, а потім — чорновою й чистовою розвертками.
Д л я р о з в е р т а н н я деталь надійно з а к р і п л ю ю т ь у л е щ а т а х (великі
деталі не з а к р і п л ю ю т ь ) . З н а ч н и й в п л и в на ш о р с т к і с т ь і точність роз­
в е р т а н н я мають з м а щ у в а н н я й о х о л о д ж е н н я . П р и їх відсутності от­
в і р р о з б и в а є т ь с я (він виходить нерівним, шорстким) і, крім того, ви­
н и к а є небезпека з а щ е м л е н н я й п о л а м к и розвертки. Тому при розвертан­
ні застосовують мастильно-охолодні рідини (МОР).
Р у ч н е р о з в е р т а н н я . Починаючи р о з в е р т а н н я , насамперед слід:
вибрати відповідну розвертку, потім п е р е к о н а т и с я , що на р і з а л ь н и х
к р о м к а х немає в и к р и ш е н и х зубів або з а б о ї н ;
п е р е в і р и т и розмір з а л и ш е н о г о н а р о з в е р т а н н я п р и п у с к у , я к и й
не має бути більшим встановленого, бо і н а к ш е р о з в е р т к а з а т у п и т ь с я
й м о ж у т ь в и к р и ш и т и с я зуби;
Р038ЄРНЦ№ ПОберхНЯ
"розвертається Д і х .
Рис. 249. Елементи різання при роз­
вертанні
191

191.

3. Види д е ф е к т і в при розвертанні
Вид, д е ф е к т у
Причина виникиенн я
Неправильно, вибрано діа­
метр розвертки
Биття розвертки
Нечиста поверхня отво­ Недостатній припуск під
розвертання
ру
Груба обробка отвору під
розвертання
Сліди подрібнення на Обертання розвертки рив­
ками
поверхні
Збільшений припуск
Неправильно
загострена
розвертка
Неправильно
закріплена
розвертка
Обертання
розвертки в
Надири на поверхні
різні боки
Затуплена розвертка
Великий припуск
Неправильно вибрана охо­
лодна рідина або її надто
мало
Не витримано розмір
л
ш
Рис, 251, Послідовність обробки отвору
обережно вставити в отвір р о з в е р т к у й перевірити її п о л о ж е н н я за
к у т н и к о м 90°; переконавшись у перпендикулярності осі, в отвір вставл я ю т ь к і н е ц ь розвертки т а к , щоб її вісь з б і г а л а с я з віссю отвору;
далі п л а в н о обертають розвертку, подаючи її в отвір; обертання здійс­
нюють лише в одному н а п р я м і , бо при обертанні у зворотному напрямі
м о ж е чи частина чи зовсім в и к р и ш и т и с я л е з о (рис. 250, а).
Д л я розвертання отворів у важкодоступних місцях деталі 4 засто­
совують спеціальні подовжувачі 2 (рис. 250, б), які надягають на
к в а д р а т хвостовика розвертки 3; на к в а д р а т хвостовика п о д о в ж у в а ч а
встановлюють вороток 1.
На рис. 251 п о к а з а н о послідовність обробки отвору ЗО мм у сталь­
ній деталі за 6...7-м к в а л і т е т а м и :
I — с в е р д л і н н я о т в о р у 0 28 мм;
II — з е н к е р у в а н н я зенкером 0 29,6 мм;
I I I — р о з в е р т а н н я чорновою розверткою 0 29,9 мм;
IV — р о з в е р т а н н я чистовою розверткою 0 ЗО мм.
|Обробка конічних отворів. П р и обробці конічних о т в о р і в з вели­
кою конусністю (рис. 252, а) застосовують комплект із трьох інстру­
ментів. Спочатку обробляють отвір ступінчастим зенкером (рис. 252, б),
потім застосовують розвертку зі
стружколамаючими
канавками
(рис. 252, в) і далі — конічну розвертку з гладенькими різальними ле­
зами (рис. 252, г).
Машинне розвертання здійснюють так само, як і с в е р д л і н н я ,
тобто р о з в е р т к у з а к р і п л ю ю т ь за допомогою патрона або перехідних
Рис. 252. Обробка конічного от­
вору:
а — деталь з конічним отвором; б — об­
робка ступінчастим зенкером; в — оброб­
ка розверткою зі стружколамаючими ка­
навками; г—обробка конічною розвер­
ткою з гладенькими різальними лезами
192
Спосіб у с у н е н н я
Замінити розвертку
Застосувати хитну оправку
Збільшити припуск
Поліпшити поверхню от­
вору під розвертання
Плавно, рівномірно обер­
тати розвертку
Зменшити припуск
Замінити розвертку
Правильно закріпити роз­
вертку
Обертати розвертку лише
праворуч
Загострити розвертку
Зменшити припуск
Замінити рідину або збіль­
шити її кількість
втулок у конусі ш п и н д е л я верстата. П р и цьому р а з о м з міцним за­
к р і п л е н н я м р о з в е р т к и слід забезпечити збіг її осі з віссю ш п и н д е л я .
Дефекти. Основні дефекти при р о з в е р т а н н і , причини їх в и н и к н е н н я
і способи у с у н е н н я зазначено у табл, 3.
Безпека праці. П р и розвертанні отворів слід в и к о н у в а т и ті самі
вимоги безпеки, що й при свердлінні.
Р о з д і л XII. НАРІЗУВАННЯ РІЗЬБИ
§ 56. П О Н Я Т Т Я П Р О Р І З Ь Б У , У Т В О Р Е Н Н Я Г В И Н Т О В О Ї Л І Н І Ї
Н а й п о ш и р е н і ш и м и з ' є д н а н н я м и деталей м а ш и н є різьбові. Широ­
ке застосування різьбових з ' є д н а н ь у м а ш и н а х і м е х а н і з м а х пояс­
нюється ї х н ь о ю простотою й надійністю, зручністю р е г у л ю в а н н я затя­
г а н н я , а т а к о ж можливістю їх р о з б и р а н н я й повторного с к л а д а н н я
без заміни д е т а л і .
Н а р і з у в а н н я м р і з ь б и н а з и в а є т ь с я ї ї у т в о р е н н я знят­
тям с т р у ж к и (а т а к о ж пластичним д е ф о р м у в а н н я м ) на з о в н і ш н і х
або внутрішніх п о в е р х н я х з а г о т о в о к деталей.
Р і з ь б а буває з о в н і ш н ь о ю й в н у т р і ш н ь о ю . Д е т а л ь
(стержень) і з з о в н і ш н ь о ю р і з ь б о ю н а з и в а є т ь с я г в и н т о м (рис, 2 5 3 , а)9
7
4-1664
193

192.

Рис. 253. Деталі з різьбою;
а — зовнішньою (гвинт); б — внутрішньою (гайка)
а з в н у т р і ш н ь о ю — г а й к о ю (рис. 253, б). Ц і різьби виготовляють
на в&рстатах і в р у ч н у . Р о з г л я н е м о в и г о т о в л е н н я р і з ь б в р у ч н у .
Г в и н т о в у л і н і ю м о ж н а уявити собі т а к . Візьмемо цилінд­
ричний с т е р ж е н ь діаметром D і в и р і з а н и й з п а п е р у або ф о л ь г и прямо­
кутний т р и к у т н и к ABC, сторона я к о г о АВ д о р і в н ю є д о в ж и н і к о л а
ц и л і н д р а nD, тобто 3,14D (рис. 254). О б к р у т и м о т р и к у т н и к ABC
н а в к о л о ц и л і н д р а так, щ о б сторона АВ з б і г а л а с я з колом н и ж н ь о ї
основи ц и л і н д р а . Тоді інша сторона ВС т р и к у т н и к а розміститься на
т в і р н і й , а гіпотенуза АС утворить на поверхні циліндра гвинтову лі­
н і ю . П р и ц ь о м у сторона т р и к у т н и к а В С становитиме к р о к г в и н ­
т о в о ї л і н і ї , сторона А С — д о в ж и н у одного в и т к а , а к у т CAB —
к у т підйому гвинтової л і н і ї ( а ) .
З а л е ж н о від н а п р я м у підйому витків н а ц и л і н д р и ч н і й поверхні
гвинтова л і н і я (різьба) може бути п р а в о ю чи л і в о ю . Я к щ о гвинтова
л і н і я п р и навертанні т р и к у т н и к а на ц и л і н д р , в і д д а л я ю ч и с ь від ос­
н о в а , поступово піднімається з л і в а н а п р а в о , тобто проти годинникової
с т р і л к и (рис. 254, а, б), то вона н а з и в а є т ь с я п р а в о ю , відповідно і різьба
буде п р а в о ю . Я к щ о гвинтова л і н і я при навертанні т р и к у т н и к а н а
ц и л і н д р , віддаляючись, поступово п і д н і м а є т ь с я с п р а в а н а л і в о , тобто
6
Рис. 254. Утворення правої гвинтової
правій
напрям витка
різьбі (б) утворення лівої гвинтової лінії (в) і напрям витка при лівій різьбі (г)
лінії
194

193.

Рис. 255. Різьби пра­
ва (а) і ліва (б)
^
Рис. 256. Елементи різьби
на гвинті
за годинниковою с т р і л к о ю (рис. 254, в, г), то вона н а з и в а є т ь с я л і в о ю ,
відповідно і р і з ь б а буде л і в о ю .
П р а в и м и гвинтова л і н і я й відповідна їй р і з ь б а н а з и в а ю т ь с я тому,
що д л я з а г в и н ч у в а н н я гвинта з цією різьбою гвинт (або г а й к у ) треба
обертати в п р а в о , тобто за г о д и н н и к о в о ю с т р і л к о ю (рис. 255, а ) . ГІри
л і в і й різьбі г в и н т (або гайку) д л я з а г в и н ч у в а н н я слід обертати в л і в о ,
тобто проти годинникової с т р і л к и (рис, 255, б). У м а ш и н о б у д у в а н н і
найчастіше застосовують праві р і з ь б и .
К р у г л и й поперечний п е р е р і з м а т е р і а л у , щ о з а л и ш и в с я п і с л я нарі­
з у в а н н я різьби (рис. 2 5 6 ) , — ц е в н у т р і ш н і й п о п е р е ч н и й
п е р е р і з
р і з ь б и , а діаметр цього п е р е р і з у — в н у т р і ш н і й
д і а м е т р
р і з ь б и . З о в н і ш н і й діаметр с т е р ж н я є н о м і н а л ь ­
н и м д і а м е т р о м р і з ь б и (сі), або діаметром р і з ь б и .
§ 57. О С Н О В Н І Е Л Е М Е Н Т И Р І З Ь Б И
У будь-якої різьби р о з р і з н я ю т ь т а к і основні елементи: п р о ф і л ь ;
кут і висоту п р о ф і л ю ; к р о к ; з о в н і ш н і й , середній і в н у т р і ш н і й д і а м е т р и .
П р о ф і л ь р і з ь б и (рис. 257) р о з г л я д а ю т ь у п е р е р і з і , щ о проодить через вісь болта або г а й к и . Н и т к о ю ( в и т к о м ) назива­
ться частина р і з ь б и , утворена п р и одному повному оберті п рофі л ю .
К у т < р п р о ф і л ю — к у т м і ж боковими сторонами ( г р а н я м и )
профілю р і з ь б и , я к и й в и м і р ю є т ь с я у п л о щ и н і , що п р о х о д и т ь через
вісь болта.
У метричної різьби цей к у т д о р і в н ю є 60°, у дюймової —
55°.
В и с о т а
( г л и б и н а ) р і з ь б и Н г п р о ф і л ю — відстань
від вершини р і з ь б и до основи п р о ф і л ю , що в и м і р ю є т ь с я , перпендику­
л я р н о д о осі болта.
К р о к Р р і з ь б и — відстань м і ж п а р а л е л ь н и м и сторонами або
в е р ш и н а м и двох, р о з м і щ е н и х поруч, в и т к і в , я к а в и м і р ю є т ь с я в з д о в ж
осі р і з ь б и . У метричної р і з ь б и к р о к в и р а ж а є т ь с я в м і л і м е т р а х ; дюй­
мова р і з ь б а х а р а к т е р и з у є т ь с я числом ниток (витків) на одному дюймі.
7*
195

194.

Вершина
різьби
Крок різьби
Кут процзілю
Різьби
Рис. 257. Основні елементи різьби
З о в н і ш н і й д і а м е т р с і р і з ь б и — діаметр ц и л і н д р а , опи­
с а н о г о н а в к о л о різьбової п о в е р х н і . З о в н і ш н і й діаметр вимірюється
у бейтів за в е р ш и н а м и п р о ф і л ю р і з ь б и , а у г а й о к — за з а п а д и н а м и ,
• В н у т р і ш н і й
д і а м е т р ^ р і з ь б и — Діаметр ц и л і н д р а ,
вписаного у р і з ь б о в у п о в е р х н ю . В н у т р і ш н і й діаметр вимірюється у
болтів за з а п а д и н а м и , у г а й о к — за вершинами профілю р і з ь б и .
С е р е д н і й
д і а м е т р <і2
р і з ь б и — діаметр з б і ж н о г о з
різьбою ц и л і н д р а , твірні я к о г о п о д і л я ю т ь с я боковими сторонами про­
ф і л ю на рівні в і д р і з к и .
§ 58, ПРОФІЛІ РІЗЬБИ
П р о ф і л ь р і з ь б и з а л е ж и т ь від форми р і з а л ь н о ї частини інструмента,
з а допомогою я к о г о проводиться н а р і з у в а н н я р і з ь б и .
Н а й ч а с т і ш е з а с т о с о в у є т ь с я ц и л і н д р и ч н а т р и к у т н а різьба (рис. 258,
а); з в и ч а й н о її н а з и в а ю т ь к р і п и л ь н о ю , бо н а р і з а ю т ь на к р і п и л ь н и х
д е т а л я х , н а п р и к л а д на ш п и л ь к а х , болтах і г а й к а х .
К о н і ч н і
т р и к у т н і
р і з ь б и дають з м о г у дістати щ і л ь н е
з ' є д н а н н я . Т а к і різьби є на конічних п р о б к а х , і н к о л и
у маслянках.
П р я м о к у т н а р і з ь б а (рис. 258, б ) має п р я м о к у т н и й (квад­
ратний) п р о ф і л ь . Вона не с т а н д а р т и з о в а н а , с к л а д н а у виготовленні,
неміцна й застосовується р і д к о .
Т р а п е ц о ї д н а с т р і ч к о в а
р і з ь б а (рис. 258, в ) має
переріз у в и г л я д і т р а п е ц і ї з кутом п р о ф і л ю 30°. К о е ф і ц і є н т т е р т я у неї
малий, тому вона застосовується д л я передачі р у х і в або в е л и к и х
з у с и л ь у металообробних верстатах (ходові гвинти), д о м к р а т а х , пре­
сах тощо. В и т к и цієї р і з ь б и мають в е л и к и й п е р е р і з в основі, що за­
безпечує її в и с о к у міцність ,і з р у ч н і с т ь п р и н а р і з у в а н н і . Основні
елементи трапецоїдної р і з ь б и с т а н д а р т и з о в а н і .
196

195.

Рис. 258. Види різьби за
лежно від профілю:
а — циліндрична трикутна;
б — прямокутна; в — трапецо­
їдна; г — упорна; д — кругла
У п о р н а р і з ь б а (рис. 258, г ) має п р о ф і л ь у вигляді нерівно­
бічної трапеції з робочим кутом п р и вершині 30°. Основи в и т к і в за­
о к р у г л е н і , що створює в небезпечному перерізі міцний п р о ф і л ь . Тому
цю р і з ь б у застосовують тоді, коли гвинт має передавати в е л и к е одно­
стороннє з у с и л л я (у гвинтових пресах, д о м к р а т а х тощо).
К р у г л а р і з ь б а (рис. 258, д ) має п р о ф і л ь , утворений двома
дугами, с п р я ж е н и м и з невеликими п р я м о к у т н и м и д і л я н к а м и , і ку­
том у 30°. У машинобудуванні ця р і з ь б а застосовується р і д к о . Вико­
ристовується вона в основному у з ' є д н а н н я х , я к і с и л ь н о спрацьо­
в у ю т ь с я , у забрудненому середовищі ( а р м а т у р а п о ж е ж н и х трубо­
проводів, вагонні с т я ж к и , к р ю к и в а н т а ж о п і д й о м н и х машин тощо).
Ц я різьба н е с т а н д а р т и з о в а н а .
З а числом ниток різьби поділяють н а о д н о х о д о в і ( о д н о з а х і д н і ) і б а г а т о х о д о в і (б а г а т о з а х і д н і). Х о д о м
р і з ь б и н а з и в а ю т ь осьове п е р е м і щ е н н я гвинта з а один його оберт. Д л я
о д н о з а х і д н и х р і з ь б хід дорівнює к р о к у (відстань м і ж с у м і ж н и м и вит­
ками), а д л я б а г а т о з а х і д н и х - - - д о б у т к у к р о к у на число з а х о д і в .
О с т а н н є можна визначити, я к щ о п о г л я н у т и на торець гвинта ( г а й к и ) ,
тоді буде видно, с к і л ь к и ниток беруть свій початок з т о р ц я (рис, 259,
а у б). У однозахідної різьби на торці гвинта або г а й к и видно л и ш е
один к і н е ц ь витка, а у б а г а т о з а х і д н и х — д в а , три і більше.
Однозахідні різьби мають малі к у т и підйому гвинтової л і н і ї й
більше т е р т я (малий К К Д ) . Вони з а с т о с о в у ю т ь с я там, д е потрібне
надійне з ' є д н а н н я ( у к р і п и л ь н и х д е т а л я х ) .
У б а г а т о з а х і д н и х р і з ь б п о р і в н я н о з однозахідними к у т підйому
гвинтової л і н і ї з н а ч н о б і л ь ш и й . Т а к і різьби застосовують тоді, к о л и
потрібне ш в и д к е пе р ем і ще нн я по різьбі п р и найменшому терті. П р и
цьому за один оберт гвинта (або гайки) г а й к а (або гвинт) переміститься
1
Ш7

196.

Рис. 259. Види різьб
залежно від числа за­
ходів:
Рис. 260. Різьби метрична (а), дюймова (б), трубна (в)
і деталь з дюймовою різьбою (г)
а — тризахідна; б — вось»
мизахідна
на в е л и ч и н у ходу гвинтової л і н і ї р і з ь б и . Б а г а т о з а х і д н і р і з ь б и ви­
к о р и с т о в у ю т ь у м е х а н і з м а х д л я передачі р у х у .
Основні т и п и р і з ь б та їх п о з н а ч е н н я . У м а ш и н о б у д у в а н н і , як
правило,
застосовують
три
типи р і з ь б ~ метричну, дюймову і
трубну.
М е т р и ч н а
р і з ь б а ( р и с 260, а ) має т р и к у т н и й п р о ф і л ь
з п л о с к о з р і з а н и м и в е р ш и н а м и ; к у т профілю д о р і в н ю є 60°, діаметри і
крок виражаються в міліметрах.
Метричні р і з ь б и п о д і л я ю т ь на р і з ь б и з н о р м а л ь н и м к р о к о м (для
з о в н і ш н і х діаметрів 1...68 мм) і з дрібним к р о к о м (для з о в н і ш н і х
д і а м е т р і в 1...600 мм).
Метричні р і з ь б и з н о р м а л ь н и м к р о к о м позначають, н а п р и к л а д ,
М20 (число — з о в н і ш н і й діаметр р і з ь б и ) , з д р і б н и м к р о к о м — М20 X
1,5 (перше число — зовнішній діаметр, д р у г е -т- к р о к ) .
Метричні р і з ь б и застосовують в основному як к р і п и л ь н і : з нормаль­
ним к р о к о м — п р и з н а ч н и х н а в а н т а ж е н н я х і д л я к р і п и л ь н и х деталей
(болтів, г а й о к , гвинтів), з дрібним к р о к о м — п р и м а л и х навантажен­
нях і тонких регулюваннях.
Д ю й м о в а р і з ь б а (рис. 260, б , г ) має т р и к у т н и й п л о с к о з р і з а ний п р о ф і л ь з кутом 55° (різьба .Вітворта) або 60° (різьба С е л л е р с а ) .
198

197.

Усі розміри цієї різьби в и р а ж а ю т ь с я в дюймах (Г = 25,4 мм). К р о к
в и р а ж а є т ь с я числом ниток (витків) на д о в ж и н і одного дюйма.
Стандартизовано дюймові р і з ь б и діаметрами від 3/16 до 4" і числом
ниток на Г від 24 до 3. З о в н і ш н і й діаметр р і з ь б и в и р а ж а є т ь с я у дюй­
мах. Від метричної дюймова в і д р і з н я є т ь с я б і л ь ш и м к р о к о м .
У нас при проектуванні но$их к о н с т р у к ц і й дюймову р і з ь б у не
застосовують. її використовують п р и виготовленні з а п а с н и х частин
д л я тих машин та обладнання, де з а с т о с о в у є т ь с я дюймова р і з ь б а .
Т р у б н а ц и л і н д р и ч н а р і з ь б а (рис. 260, в ) стандарти­
з о в а н а . Це дрібна дюймова різьба, але на відміну від останньої спряж у є т ь с я без зазорів (для з б і л ь ш е н н я герметичності з ' є д н а н н я ) і має
з а о к р у г л е н і вершини.
За номінальний діаметр трубної різьби приймають в н у т р і ш н і й
діаметр труби (діаметр отвору, або, як к а ж у т ь , «діаметр труби на
світло»), тобто зовнішній діаметр трубної різьби буде б і л ь ш и м за номі-,
пальний на подвоєну товщину стінок т р у б и .
Т р у б н а циліндрична р і з ь б а застосовується Для з о в н і ш н і х діаметрів
1/8...6" з числом ниток на одному дюймі від 28 до 11; к у т п р о ф і л ю до­
р і в н ю є 55°. її використовують на трубах д л я їх з ' є д н а н н я , а т а к о ж
на а р м а т у р і трубопроводів та інших тонкостінних д е т а л я х .
Т р у б н у циліндричну р і з ь б у п о з н а ч а ю т ь т а к : Т р у б . 3/4" (цифри —
номінальний діаметр різьби в дюймах).
Стандартизовані трубні р і з ь б и діаметрами від 1/8 до 6" з чцслом
ниток на одному дюймі від 28 до 11.
§ 5 9 . ІНСТРУМЕНТ ДЛЯ НАРІЗУВАННЯ РІЗЬБИ
Загальні відомості. Р і з ь б и на д е т а л я х в и г о т о в л я ю т ь н а р і з у в а н н я м
на с в е р д л и л ь н и х , р і з ь б о н а р і з н и х і т о к а р н и х в е р с т а т а х , а т а к о ж
н а к а т у в а н н я м , тобто методом п л а с т и ч н и х д е ф о р м а ц і й . Інструментом
д л я н а к а т у в а н н я різьби є н а к а т н і п л а ш к и , н а к а т н і р о л и к и й н а к а т н і
головки.
І н к о л и р і з ь б у нарізують в р у ч н у .
В н у т р і ш н ю різьбу н а р і з у ю т ь мітчиком, з о в н і ш н ю — п л а ш к а м и ,
;
п р о г о н к а м и та іншими інструментами.
Інструмент для нарізування внутрішньої різьби. М і т ч и к и . М і т ч и к и
п о д і л я ю т ь : за призначенням — на р у ч н і , машинно-ручні й м а ш и н н і ;
за профілем нарізуваної р і з ь б и — д л я метричної, дюймової та труб­
ної р і з ь б ; за конструкцією — на с у ц і л ь н і , з б і р н і (регульовані й т а к і ,
що самовиключаються) та с п е ц і а л ь н і .
Мітчик (рис. 261, а) с к л а д а є т ь с я з двох основних ч а с т и н — робочої
та хвостової.
Р о б о ч а
ч а с т и н а — ц е гвинт з кількома поздовжніми
п р я м и м и або гвинтовими к а н а в к а м и і с л у ж и т ь д л я н а р і з у в а н н я різь­
би. Мітчики з гвинтовими к а н а в к а м и застосовують д л я н а р і з у в а н н я
199

198.

.£
А
Перцевина **~
частина
Передня
поверхня
нанавни
п
шина р 0 ц о ч а
частина
А-А
*Р0
Митна
(батон)
^Струтнодо
на- Щадрат
надна
Хвостовий
Задня
затилоВочна
поверхня
Різальне
перо
Рис. 261. Ручний мітчик:
о — конструкція; б — елементи; в — головні кути
точних різьб. Робоча частина мітчика с к л а д а є т ь с я із забірної та каліб­
руючої частин.
З а б і р н а
( а б о р і з а л ь н а ) ч а с т и н а , я к п р а в и л о , ро­
биться у вигляді конуса; вона здійснює основну роботу п р и нарізу­
ванні різьби. У мітчиках д л я в ' я з к и х металів на з а б і р н і й частині є
скіс 6... 10° у н а п р я м і , зворотному н а п р я м у р і з ь б и : п р и п р а в і й різь­
бі с к і с
лівий,
при лівій — правий.
Це п о л і п ш у є відведення
стружки.
К а л і б р у ю ч а
( н а п р я м н а ) ч а с т и н а — різьбова час­
тина мітчика, с у м і ж н а із забірною частиною. Вона с п р я м о в у є мітчик
у отвір і к а л і б р у є Нарізуваний отвір.
Х в о с т о в и к - с т е р ж е н ь с л у ж и т ь д л я з а к р і п л е н н я мітчика
в патроні або у т р и м у в а н н я його у воротку (при наявності к в а д р а т а )
п і д час роботи.
Різьбові частини мітчика, обмежені к а н а в к а м и , н а з и в а ю т ь с я р і з а л ь н и м и п е р а м и (рис. 261, б). Р і з а л ь н і пера (зуби) мають
форму к л и н а .
Головними кутами р і з а л ь н и х п е р м і т ч и к а (рис. 261, в) є: передній
у, задній а та к у т з а г о с т р е н н я (З. Ці кути у з а б і р н о ї та калібруючої
частин р і з н і .
Д л я сталі середньої твердості передній к у т у = 8... 10°, д л я твердої
0
сталі у = 5°, д л я бронзи й ч а в у н у у = 0...5 . З а д н і й кут а = 6...8°
д л я р у ч н и х і 10° — д л я інших мітчиків.
200

199.

Р і з а л ь н и м и
к р о м к а м и
н а з и в а ю т ь с я кромки н а рі­
з а л ь н и х перах мітчика, утворені перетином передніх поверхонь канав­
ки із тиловими п о в е р х н я м и робочої частини.
С е р ц е в и н а — ц е в н у т р і ш н я частина тіла мітчика, в и м і р я н а
п о діаметру кола, дотичного д о дна к а н а в о к мітчика. Мітчики д л я
н а р і з у в а н н я різьби в н е р ж а в і ю ч и х с т а л я х мають масивнішу (товсті­
шу) с е р ц е в и н у .
К а н а в к и — ц е з а г л и б л е н н я між р і з а л ь н и м и зубами (перами),
щ о утворюються в и д а л е н н я м частини металу. Ц і к а н а в к и с л у ж а т ь
д л я утворення р і з а л ь н и х кромок і р о з м і щ е н н я с т р у ж к и п р и нарі­
з у в а н н і р і з ь б и . П р о ф і л ь к а н а в к и утворюється передньою поверх­
нею, по я к і й сходить с т р у ж к а , і задньою, що с л у ж и т ь д л я з м е н ш е н н я
т е р т я пер мітчика об стінки н а р і з у в а н о г о отвору.
К а н а в к и у мітчика, як п р а в и л о , р о б л я т ь п р я м и м и , бо вони простіші
у виготовленні. Однак д л я к р а щ и х умов р і з а н н я й в и г о т о в л е н н я точних
р і з ь б застосовують мітчики не з п р я м и м и , а з гвинтовими с п і р а л ь н и м и
к а н а в к а м и . К у т н а х и л у со гвинтової к а н а в к и цих мітчиків становить
8,.Лб°. Д л я н а р і з у в а н н я г л у х и х отворів н а х и л и цих к а н а в о к р о б л я т ь
правими ( р и с 262, а ) , щоб с т р у ж к а л е г к о виходила вгору, д л я нарі­
з у в а н н я н а с к р і з н и х отворів — лівими ( р и с 262, б), щоб с т р у ж к а ви­
ходила вниз.
Мітчики діаметром до 22 мм,, як п р а в и л о , в и г о т о в л я ю т ь з трьома,
а діаметром від 22 до 52 мм — з чотирма к а н а в к а м и . С п е ц і а л ь н і міт­
чики на к а л і б р у ю ч і й частині к а н а в о к не мають.
Р у ч н і м і т ч и к и д л я метричної й дюймової різьб стандартизо­
вані й виготовляються комплектом: з двох мітчиків д л я різьби з кро­
ком до 3 мм в к л ю ч н о (для основної метричної різьби діаметром від 1
до 52 мм і д л я дюймової різьби діаметром від 1/4 до 1") і комплектом
з трьох мітчиків д л я різьби з к р о к о м вище 3 мм (для метричної р і з ь б и
діаметром від ЗО до 52 мм і д л я дюймової різьби діаметром від Iі/в
до 2"). До комплекту, що с к л а д а є т ь с я з трьох мітчиків, входять чор­
новий, середній і чистовий мітчики (рис. 263, І, I I , I I I ) . Усі мітчики
комплекту мають різні діаметри. Ч о р н о в и й мітчик (І) н а р і з у є чорнову
різьбу, знімаючи при цьому до 60 % металу ( с т р у ж к и ) ; середній
Рис. 262. Мітчики з правою (а) і лівою (б) гвинтовими канавками
20!

200.

чорновий мітчик
\
Середній мітчик
Настовий мітчик
Рис. 263. Комплект мітчиків:
Л //, /// — відповідно чорновий, середній і чиетовий мітчики
мітчик (II) н а р і з у є в ж е т о ч н і ш у р і з ь б у , знімаючи до ЗО % металу; чцстовий мітчик ( I I I ) з н і м а є ще до 10 % металу, має повний п р о ф і л ь р і з ь б и
і в и к о р и с т о в у є т ь с я д л я остаточного, точного н а р і з у в а н н я р і з ь б и та її
к а л і б р у в а н н я . Щ о б в и з н а ч и т и , я к и м є мітчик — чорновим, середнім
або чистовим, на хвостовій частині р о б л я т ь відповідно одну, дві а б о
три кругові р и с к и ( к і л ь ц я ) або с т а в л я т ь відповідний номер. К р і м
того, на хвостовій частині п р о с т а в л я ю т ь р о з м і р р і з ь б и , д л я нарізу­
в а н н я я к о ї цей м і т ч и к . з р о б л е н о .
К о м п л е к т р у ч н и х мітчиків з двох ш т у к в и г о т о в л я ю т ь п о д о в ж е н н я м
забірного конуса та деяким збільшенням діаметра першого мітчика.
З а л е ж н о від к о н с т р у к ц і ї р і з а л ь н о ї частини мітчики бувають ци­
л і н д р и ч н и м и та к о н і ч н и м и .
При ц и л і н д р и ч н і й
к о н с т р у к ц і ї
м і т ч и к і в усі
три інструменти к о м п л е к т у мають відповідні д і а м е т р и . Чистовий міт­
чик має повний профіль різьби „діаметр середнього м і т ч и к а менший за
н о р м а л ь н и й на 0,6 глибини н а р і з к и , а діаметр чорнового мітчика мен­
ш и й за діаметр р і з ь б и на повну г л и б и н у н а р і з к и . У чорнового міт202

201.

чика д о в ж и н а з а б і р н о ї частини дорівнює 4...7, у середнього — 3 . . .
3,5 і. чистового — 1,5...2 ниткам. К у т н а х и л у з а б і р н о ї частини у
чорнового мітчика дорівнює 3°, у середнього — 7°, у чистового —
2° (див. рис. 263). Ц и л і н д р и ч н и м и мітчиками н а р і з у ю т ь р і з ь б у у глу­
хих о т в о р а х .
,
При к о н і ч н і й
к о н с т р у к ц і ї м і т ч и к і в усі три ін­
струменти к о м п л е к т у мають однакові діаметри та повний п р о ф і л ь
р і з ь б и з р і з н о ю д о в ж и н о ю з а б і р н и х частин. Р і з ь б у в м е ж а х з а б і р н о ї
частини р о б л я т ь конічною й додатково з р і з у ю т ь по в е р ш и н а х з у б і в на
конус. У, чорнового мітчика з а б і р н а частина д о р і в н ю є д о в ж и н і ро­
бочої частини, у середнього — половині цієї д о в ж и н и , у чистового —
двом н и т к а м .
К о н і ч н і мітчики застосовують з в и ч а й н о д л я н а р і з у в а н н я р і з ь б у
н а с к р і з н и х отворах.
Мітчики в и п у с к а ю т ь зі шліфованим і нешліфованим п р о ф і л я м и
зубів. Шліфовані створюють р і з ь б у точнішу і з чистішою п о в е р х н е ю .
За т о ч н і с т ю н а р і з у в а н о ї р і з ь б и мітчики п о д і л я ю т ь
на чотири г р у п и — С, Д, Е та Н. Мітчики г р у п и С — н а й т о ч н і ш і , г р у п
Е та Н — м е н ш точні з нешліфованим профілем з у б і в . Мітчики г р у п
С та Д — зі ш л і ф о в а н и м профілем з у б і в ; ними н а р і з у ю т ь в и с о к о к л а с н і
різьби. Мітчики г р у п Е та Н призначені д л я р і з ь б 9-го к в а л і т е т у .
Машинно-ручні
м і т ч и к и застосовують д л я н а р і з у в а н н я
метричної, дюймової та трубної циліндричної й конічної р і з ь б у на­
с к р і з н и х та г л у х и х отворах усіх р о з м і р і в м а ш и н н и м способом і в р у ч н у
з к р о к о м до 3 мм в к л ю ч н о . Мітчики цього т и п у в и г о т о в л я ю т ь двох ви­
д і в — одинарні (для н а с к р і з н и х і г л у х и х отворів) і комплектні (чор­
новий і чистовий).
М а ш и н н і м і т ч и к и застосовують д л я н а р і з у в а н н я н а верста­
тах р і з ь б у н а с к р і з н и х та г л у х и х отворах. Вони бувають циліндрични­
ми (рис. 264, а) і конічними (рис. 264, б).
У м а ш и н н и х та машинно-ручних м і т ч и к а х на хвостовику р о б л я т ь
кільцеві канавки д л я затискання у швидкозмінних патронах.
Г а й к о в і м і т ч и к и (рис. 264, в ) с л у ж а т ь д л я н а р і з у в а н н я
метричної р і з ь б и в г а й к а х за один робочий хід в р у ч н у або на сверд­
л и л ь н и х і р і з ь б о н а р і з н и х верстатах. їх в и г о т о в л я ю т ь однокомплект­
ними, вони мають довгі р і з а л ь н у частину (12 витків) і х в о с т о в и к .
В е л и к а д о в ж и н а останнього д а є м о ж л и в і с т ь н а н и з у в а т и н а нього г а й к и
при нарізуванні.
Виготовляють також г а й к о в і
м і т ч и к и із з і г н у т и м
х в о с т о в и к о м (рис. 264, г), я к і з а к р і п л ю ю т ь с я у с п е ц і а л ь н и х
п а т р о н а х н а г а й к о н а р і з н и х автоматах. Вони д а ю т ь змогу г а й к а м
безперервно автоматично спадати в м і р у н а р і з у в а н н я .
П л а ш к о в і м і т ч и к и (рис. 264, д ) в і д р і з н я ю т ь с я від гайко­
вих наявністю з а б і р н о г о конуса і с л у ж а т ь д л я попереднього нарізу­
в а н н я різьби у п л а ш к а х за один робочий хід.
203

202.

М а т о ч н і м і т ч и к и (рис. 264, е ) застосовують д л я з а ч и щ е н н я
р і з ь б у п л а ш к а х п і с л я н а р і з у в а н н я п л а ш к о в и м мітчиком,
а також
д л я з а ч и щ е н н я р і з ь б у п л а ш к а х , я к і з н а х о д я т ь с я в роботі. У маточних
мітчиках н а к а в к и р о б л я т ь з п р а в о ю с п і р а л л ю .
С п е ц і а л ь н і
м і т ч и к и складають велику групу, д о якої
входять б е з к а н а в к о в і й комбіновані мітчики, мітчики з гвинтовими
к а н а в к а м и тощо.
Б е з к а н а в к о в і м і т ч и к и (рис. 265, а ) застосовують д л я
н а р і з у в а н н я н а с к р і з н и х р і з ь б 10... 12 мм. Д о в ж и н а забірної частини
мітчика т а к а сама, що й у з в и ч а й н и х м а ш и н н и х . Д о в ж и н а к а н а в к и
(з виходом) на 3...5 ниток довша за з а б і р н у частину. Безкадаавкові
мітчики н а б а г а т о міцніші з а з в и ч а й н і . З а в д я к и довгій р і з ь б о в і й
частині мітчики м о ж н а загострювати к і л ь к а р а з і в . В и с о к а продук­
тивність п р и н а р і з у в а н н і різьби є головним достоїнством б е з к а н а в к о вих мітчиків. Д л я н а р і з у в а н н я різьби у г л у х и х отворах ці мітчики не­
придатні.
К о м б і н о в а н і м і т ч и к и с к л а д а ю т ь с я з двох частин, роз­
д і л е н и х ш и й к о ю (рис. 265, б). П е р ш а частина с л у ж и т ь д л я попередньо­
го, а д р у г а — д л я остаточного н а р і з у в а н н я р і з ь б и . К о м б і н о в а н и й ін­
струмент — м і т ч и к - с в е р д л о (рис. 265, в ) д а є змогу поєднати
с в е р д л і н н я й н а р і з у в а н н я р і з ь б и в одну операцію, що з н а ч н о п і д в и щ у є
п р о д у к т и в н і с т ь . Й о г о з а с т о с у в а н н я можливе л и ш е п р и н а р і з у в а н н і
н а с к р і з н и х отворів без примусової подачі за умови, що мітчик вклю­
ч а є т ь с я в роботу п і с л я виходу вершини свердла з отвору. У п р о т и в н о м у
204

203.

разі свердло змушене працювати з подачею, я к а дорівнює к р о к о в і
різьби, що нарізується.
З ас т ос ов ую ть
й інші комбіновані інструменти — мітчик-розвертку, зенкер-розвертку-мітчик тощо. З а м і н а к і л ь к о х і н с т р у м е н т і в
одним комбінованим дає змогу з н а ч н о скоротити д о п о м і ж н и й час,
що в и т р а ч а є т ь с я на з а м і н у інструмента.
М і т ч и к и з г в и н т о в и м и к а н а в к а м и (рис. 265, г )
мають к у т н а х и л у к а н а в к и 35°, щ о забезпечує в і л ь н и й вихід с т р у ж к а п о
с п і р а л і й виключає м о ж л и в і с т ь з р и в у різьби. Мітчиком можна нарізу­
вати різьбу на високих ш в и д к о с т я х . Один мітчик із гвинтовою канав­
кою з а м і н я є комплект звичайних мітчиків.
З а с т о с у в а н н я ц и х мітчиків д л я обробки деталей з чавуну, л а т у н і ,
нержавіючої сталі та інших м а т е р і а л і в д о з в о л и л о підвищити п р о д у к ­
тивність п р а ц і у 3 р а з и . Мітчики виготовляють з і н с т р у м е н т а л ь н и х
сталей У 8 , У12 та ш в и д к о р і з а л ь н о ї Р 1 8 .
П р и н а р і з у в а н н і різьби в р у ч н у р і з а л ь н и й інструмент обертають
за допомогою воротків, встановлюючи їх на к в а д р а т и хвостовиків.
Н е р е г у л ь о в а н і
в о р о т к и м о ж у т ь мати один або
три
отвори (рис. 266, а ) ; у р е г у л ь о в а н и х в о р о т к а х є регульо­
в а н и й о т в і р (рис. 266, б). К р і м цих, з а с т о с о в у ю т ь т о р ц е в і в о р о т к и (рис. 266, в) д л я об е рта н н я м і т ч и к і в при н а р і з у в а н н і різьби у
важкодоступних місцях.
Т а р о в а н и й в о р о т о к (рис. 266, г ) в и к о р и с т о в у ю т ь д л я
н а р і з у в а н н я різьби у глибоких і г л у х и х отворах. Він с к л а д а є т ь с я з
корпуса 6, в т у л к и 7 і п р у ж и н и 8. К о р п у с і в т у л к а мають з ч і п н і скісні
к у л а ч к и , я к і при перевищенні з у с и л л я , щ о передається від р у к и
працюючого, в и х о д я т ь із з а ч е п л е н н я . В ре з у л ь та ті цього в т у л к а з міт­
чиком не обертатиметься і тим самим запобігатиметься його п о л а м к а .
У н і в е р с а л ь н и й в о р о т о к (рис. 267, а ) с л у ж и т ь д л я за­
к р і п л е н н я п л а ш о к із з о в н і ш н і м діаметром 20 мм, всіх видів мітчиків
і розверток, які мають хвостовики к в а д р а т н о г о п е р е р і з у зі сторонами
Рис. 266. Воротки:
а — нерегульований; б — з регульованим отвором; в — торцевий; г — тарований; 1, 3 — неру­
хома й рухома рукоятки; 2 — рамка; 4, 5 — р у х о м и й і нерухомий сухарі; 5 — корпус; 7 —
втулка; 8 — пружина
m

204.

7
ц
$
Рис. 267. Універсальний вороток першого (а) і другого (б) варіантів виконання
до 8 мм. У к о р п у с і , з а к р и т о м у к р и ш к о ю , р о з м і щ е н о механізм, я к и й
д а є змогу змінювати розмір к в а д р а т н о г о отвору. М е х а н і з м р у х а є т ь с я
за дІлШмогою гвинта з рифленою головкою. Р і з ь б о в а частина гвинта
з в ' я з а н а з одним з чотирьох к у л а ч к і в , в і л ь н о р о з м і щ е н и х всередині
коргіу&а.
П р р обертанні гвинта з м і щ у є т ь с я к у л а ч о к , я к и й утворює о д н у
зі с'РоГрін к в а д р а т а . О п у с к а ю ч и с ь , к у л а ч о к н а т и с к у є на скісний к у т
д р у г о г о к у л а ч к а , р у х а ю ч и останній п р а в о р у ч . Той, у свою чергу,
п і д н і м а є третій к у л а ч о к , я к и й з м і щ у є л і в о р у ч четвертий. Т а к и м чином,
чотири сторони к в а д р а т н о г о отвору з м е н ш у ю т ь с я р і в н о м і р н о . Т а к е
р е г у л ю в а н н я к в а д р а т н о г о отвору д а є змогу з а к р і п л ю в а т и мітчики і
р б з в е р т к и р і з н о г о виду.
Д л я з а к р і п л е н н я п л а ш о к у корпусі у н і в е р с а л ь н о г о в о р о т к а є
гніздо. П л а ш к и з а к р і п л ю ю т ь гвинтами.
З а с т о с у в а н н я описаного пристрою в и к л ю ч а є б р а к при нарізу­
ванні різьби п л а ш к а м и . Воно замінює слюсареві набір в о р о т к і в ,
п л а ш к о т р и м а ч і спеціальні н а п р я м н і пристрої до н ь о г о .
У н і в е р с а л ь н и й вороток, п о к а з а н и й на р и с 267, б, дає з м о г у
н а р і з у в а т и р і з ь б у у в а ж к о д о с т у п н и х м і с ц я х . Мітчик тут к р і п и т ь с я
за допомогою чотирьох к у л а ч к і в 2, 3, 5 і 7, р о з м і щ е н и х у к о р п у с і /.
Гвинт 4, обертаючись, з м і щ у є к у л а ч к и й змінює р о з м і р и к в а д р а т н о г о
отвору. П о д о в ж е н а частина к о р п у с а забезпечує п е р п е н д и к у л я р н і с т ь
мітчи'ка д о п л о щ и н и о б е р т а н н я в о р о т к а . П р и встановлених р у к о я т к а х
6 вороток в и к о р и с т о в у є т ь с я , я к з в и ч а й н о . Д л я н а р і з у в а н н я різьби
у в а ж к о д о с т у п н и х м і с ц я х р у к о я т к и вигвинчують. У подовжену час­
т і ш у к о р п у с а в о р о т к а в с т а в л я ю т ь к і н е ц ь торцевого ключа. З а в д я к и
н а я в н о с т і п і д п р у ж и н е н о ї к у л ь к и вороток надійно з а к р і п л ю є т ь с я на
в с т а н о в л е н о м у в н ь о г о мітчику.
§ 60.
НАРІЗУВАННЯ ВНУТРІШНЬОЇ РІЗЬБИ
ф д б і р свердел д л я свердління о т в о р і в під р і з ь б у . П р и н а р і з у в а н н і
р і з ь б и м а т е р і а л частково «видавлюється», тому діаметр свердла має
бути т р о х и більшим, н і ж в н у т р і ш н і й діаметр р і з ь б и . З м і н а величини
2Щ

205.

Рис. 268. Нарізування внутрішньої різьби:
а — встановлення мітчика; б — прийом нарізування
отвору при н а р і з у в а н н і різьби у твердих і к р и х к и х металах менша,
ніж у м'яких і в'язких.
Я к щ о просвердлити, під р і з ь б у отвір діаметром, що точно відаовідае в н у т р і ш н ь о м у діаметру різьби, то матеріал, видавлюваний п р и
н а р і з у в а н н і , тиснутиме на зу би .мітчика, від чого вони в резудататІ
в е л и к о г о т е р т я с и л ь н о н а г р і в а ю т ь с я і до них п р и л и п а ю т ь ч а с т к и ме­
талу.
Р і з ь б а м о ж е вийти з рваними н и т к а м и , а в д е я к и х в и п а д к а х можли-:
ва п о л а м к а м і т ч и к а . П р и свердлінні отвору надто в е л и к о г о д і а м е т р а
різьба виходить неповною.
Д і а м е т р свердла д л я с в е р д л і н н я під метричні і трубні р і з ь б и визна­
чають за довідниковими т а б л и ц я м и . К о л и не м о ж н а с к о р и с т а т и с я таб­
л и ц я м и , діаметр під метричну р і з ь б у п р и б л и з н о р о з р а х о в у ю т ь з а
формулою й с = й — КСР, де й с — діаметр
свердла,
мм; й — номі­
нальний діаметр різьби, мм;, Кс — коефіцієнт, щ о з а л е ж и т ь в ї д роз­
бивання отвору і береться за т а б л и ц я м и (Довідник металіста, т. 3);
з в и ч а й н о К с = 1...1,08; Р — к р о к р і з ь б и , мм.
Розміри воротка д л я з а к р і п л е н н я мітчика в и б и р а ю т ь з а л е ж н у .від
діаметра останнього. З а г а л ь н у д о в ж и н у і діаметр р у к о я т к и в ш ю т к а
визначають за встановленими п р а к т и к о ю ф о р м у л а м и : Ь = 20£> + 100;
сі = 0 , 5 0 + 5, де І — д о в ж и н а воротка, мм; О — діаметр м і т ч и к а , .
мм; й — діаметр р у к о я т к и воротка, мм.
Прийоми нарізування різьби. П і с л я підготовки отвору під різь*
бу і вибору воротка з а г о т о в к у з а к р і п л ю ю т ь у л е щ а т а х і в цей отвір
вставляють в е р т и к а л ь н о мітчик за к у т н и к о м (рис. 268, а).
П р и т и с к у ю ч и л і в о ю р у к о ю вороток до мітчика, п р а в о ю повер­
т а ю т ь його п р а в о р у ч доти, поки мітчик не в р і ж е т ь с я на кілька ниток
у метал і не з а й м е стійке п о л о ж е н н я , п і с л я чого в о р о т о к б е р у т ь за
р у к о я т к у двома рукама й о б е р т а ю т ь з п е р е х о п л е н н я м рук
через
к о ж н і п і в о б е р т а (рис. 268, б)
Д л я п о л егш ен н я роботи вороток з мітчиком обертають не весь час
за годинниковою стрілкою, а здійснюють один-два оберти п р а в о р у ч
207

206.

і півоберта л і в о р у ч і так д а л і . З а в д я к и такому зворотно-обертальному
р у х у мітчика с т р у ж к а л а м а є т ь с я , стає к о р о т к о ю (подрібненою),
а процес різання значно полегшується.
З а к і н ч и в ш и н а р і з у в а н н я , о б е р т а н н я м воротка у зворотний бік
в и к р у ч у ю т ь мітчик з отвору, потім знову п р о к р у ч у ю т ь його н а с к р і з ь .
Мітчиком в р у ч н у виготовляють р і з ь б у по 6...10-му к в а л і т е т а х .
П р а в и л а нарізування різьби мітчиком:
п р и н а р і з у в а н н і різьби у г л и б о к и х о т в о р а х , у м ' я к и х і в ' я з к и х
металах (міді, алюмінію, бронзі тощо) мітчик треба періодично викру­
чувати з отвору й очищати к а н а в к и від с т р у ж к и :
н а р і з у в а т и р і з ь б у слід повним набором м і т ч и к і в : н а р і з у в а н н я різь­
би о д р а з у середнім мітчиком без п р о х о д ж е н н я чорновим, а потім чистовий не п р и с к о р ю є , а н а в п а к и , ускладнює роботу; р і з ь б а в цьому разі
виходить н е я к і с н о ю , а мітчик може з л а м а т и с я ;
середній і чистовий мітчики в в о д я т ь в отвір без в о р о т к а і л и ш е п і с л я
того як мітчик піде п р а в и л ь н о по різьбі, на г о л о в к у н а д я г а ю т ь воро­
ток і п р о д о в ж у ю т ь н а р і з у в а т и р і з ь б у ;
г л у х и й отвір під р і з ь б у треба робити на глибину, дещо більшу,
н і ж д о в ж и н а н а р і з у в а н о ї частини, з т а к и м р о з р а х у н к о м , щоб робоча
частина мітчика трохи в и й ш л а за межі н а р і з у в а н о ї частини; я к щ о тако­
го з а п а с у не буде, різьба вийде неповною;
у процесі н а р і з у в а н н я треба ретельно с л і д к у в а т и за тим, щоб не
було п е р е к о с у мітчика; д л я цього слід через к о ж н і дві-три н а р і з а н і
нитки перевіряти за допомогою к у т н и к а п о л о ж е н н я мітчика щодо
4» Мастильно-охолодна рідина, що використовується при нарізуванні різьби
Оброблюваний матеріал
Сталь:
вугдецева конструкційна
інструментальна легована
Ковкий чавун
Чавунне литво
Бронза
Цинк
Латунь
Мідь
Нікель
Алюміній та його сплави
Нержавіючі, жаростійкі сплави
,
, .
Мастильно-охолодна
рідина
Емульсія; сірчане масло
Сірчане масло з гасом; змішані масла
3...5 %-на емульсія
Без охолодження; 3...5 %-на емульсія; гас
Без охолодження; змішані мастила
Емульсія
Без охолодження; 3...5 %-на емульсія
Емульсія; змішані масла
Емульсія
Без охолодження; емульсія; змішані масла;
гас
Суміш з 5 0 % сірчаного масла, 3 0 % гасу,
20 % олеїнової кислоти (або 80 % сульфорезола і 20 % олеїнової кислоти)
...5 %-на емульсія
t
П р и м і т к а . У деталях з текстоліту і гетинаксу нарізування різьби здійс-.
шоють з обдуванням стиснутим повітрям.
208

207.

в е р х н ь о ї площини виробу; особливо о б е р е ж н о слід н а р і з у в а т и р і з ь б у
у дрібних і глухих отворах. Н а р і з а н у внутрішню р і з ь б у п е р е в і р я ю т ь
калібрами-пробками.
З м а щ е н н я р і з ь б о н а р і з н о г о і н с т р у м е н т а . На я к і с т ь різьби та стій­
кість інструмента впливає п р а в и л ь н и й вибір мастильно-охолодної
р і д и н и (табл. 4).
П р и н а р і з у в а н н і р і з ь б у д е т а л я х з с и л у м і н у , алюмінію с т р у ж к а
н а л и п а є на мітчик і внаслідок цього в и н и к а ю т ь з а д и р и ; при нарізу­
ванні різьби у н е р ж а в і ю ч и х , ж а р о м і ц н и х та інших високолегованих
с т а л я х мітчик ш в и д к о з а т у п л ю є т ь с я .
Мастило, з а п р о п о н о в а н е Петровим, д а є змогу н а р і з а т и високоякіс­
ну р і з ь б у з найменшими з а т р а т а м и п р а ц і . Воно має т а к и й с к л а д ( % ) :
о л е ї н о в а кислота — 78, стеаринова кислота — 17, с і р к а т о н к о г о по­
мелу — 5.
С т е а р и н о в у й олеїнову кислоти змішують п р и 60...65 °С, потім
суміш о х о л о д ж у ю т ь до 20 °С і з м і ш у ю т ь з с і р к о ю т о н к о г о помелу.
І н с т р у м е н т о м , змащеним ц і є ю пастою, л е г к о н а р і з у є т ь с я р і з ь б а в от­
в о р а х деталей, я к і з а г а р т о в а н і д о 3 8 . . . 4 2 Н Н С е .
§ 61. Н А Р І З У В А Н Н Я З О В Н І Ш Н Ь О Ї РІЗЬБИ
*' Інструмент. З о в н і ш н ю р і з ь б у н а р і з у ю т ь п л а ш к а м и в р у ч н у і на
верстатах.
З а л е ж н о від к о н с т р у к ц і ї п л а ш к и п о д і л я ю т ь н а к р у г л і , н а к а т н і ,
розсувні ( п р и з м а т и ч н і ) .
К р у г л і п л а ш к и (лерки) в и г о т о в л я ю т ь с у ц і л ь н и м и і розріз­
ними.
С у ц і л ь н а п л а ш к а (рис. 269, а ) — ц е стальна з а г а р т о в а н а
г а й к а , в я к і й через р і з ь б у / п р о р і з а н о н а с к р і з н і поздовжні о т в о р и ,
які утворюють р і з а л ь н і к р о м к и і с л у ж а т ь д л я виходу с т р у ж к и . З обох
1
боків п л а ш к и є з а б і р н і частини 2 з а в д о в ж к и 1 / 2 ...2 н и т к и . Ці п л а ш к и
застосовують п р и н а р і з у в а н н і різьби діаметром до 52 мм за один робо­
чий хід.
Рис. 269. Плашки:
а — суцільна; б — розрізна; / — різьба; 2 — забірна частина
209

208.

Рис. 270. Різьбонакатні плашки:
а — ткну М П Н ; б — т и п у Н П Н ; в — д л я накатування, різьби
ний т р у б а х
на
тонкостін­
Д і а м е т р и с у ц і л ь н и х к р у г л и х п л а ш о к передбачено стандартом: д л я
ї
основної метричної різьби — від 1 до 76 мм, д л я дюймової — від 74
1
8
2
до 2", д л я трубної — від */ до 1 / ".
К р у г л і п л а ш к и п р и н а р і з у в а н н і різьби в р у ч н у з а к р і п л ю ю т ь у спе­
ціальному воротку.
Р о з р і з н і п л а ш к и (рис. 269, б ) н а відміну від с у ц і л ь н и х
мають п р о р і з ( 0 , 5 . . . 1,5 мм), що д а є змогу р е г у л ю в а т и діаметр р і з ь б и
в м е ж а х 0,1—0,25 мм. В н а с л і д о к з н и ж е н н я ж о р с т к о с т і н а р і з у в а н а
цими п л а ш к а м и р і з ь б а має недостатньо точний п р о ф і л ь .
Р і з ь б о н а к а т н і п л а ш к и (рис. 270, а—в), застосовувані
д л я н а к а т у в а н н я точних п р о ф і л і в р і з ь б и , мають к о р п у с , на я к о м у вста­
новлюють н а к а т н і р о л и к и з різьбою. Р о л и к и м о ж н а регулювати за роз­
міром н а р і з у в а н о ї р і з ь б и . П л а ш к и обертають двома р у к о я т к а м и , щ о
вкручуються в корпус.
За допомогою р і з ь б о н а к а т н и х п л а ш о к н а р і з а ю т ь різьбу 0 4...
33 мм і к р о к о м 0,7...2 мм за 6...8-м квалітетами. Н а к а т у в а н н я ви­
к о н у ю т ь на верстатах, а т а к о ж вручну. Р і з ь б а виходить міцнішою,
о с к і л ь к и в о л о к н а металу у гвинтах не п е р е р і з у ю т ь с я . К р і м того,
з а в д я к и тиску п л а ш о к в о л о к н а зміцнюються. О с к і л ь к и різьба л и ш е
в и д а в л ю є т ь с я , п о в е р х н я виходить чистішою. Н а к а т у в а н н я різьби
здійснюється т а к само, як і н а р і з у в а н н я к л у п а м и (див. далі).
Н а рис. 270» б п о к а з а н о р і з ь б о н а к а т н у п л а ш к у ти п у Н П Н , я к а
з а с т о с о в у є т ь с я д л я н а к а т у в а н н я різьб М6 та М12 на с в е р д л и л ь н и х
і т о к а р н и х верстатах.
П л а ш к а , з о б р а ж е н а на рис. 270, в, с л у ж и т ь д л я н а к а т у в а н н я р і з ь б
на тонкостінних т р у б а х на с в е р д л и л ь н и х і т о к а р н и х верстатах, а та­
кож вручну.
Р о з с у в н і
( п р и з м а т и ч н і )
п л а ш к и
н а відміну від
к р у г л и х с к л а д а ю т ь с я з двох п о л о в и н о к , я к і н а з и в а ю т ь с я п і в п л а ш к а м и
(рис. 2 7 1 , а). На к о ж н і й з них з а з н а ч е н о розмір зовнішньої різьби і
цифра 1 чи 2 д л я п р а в и л ь н о г о з а к р і п л е н н я у пристрої (клупі). На
з о в н і ш н і й стороні п і в п л а ш о к є кутові к а н а в к и (пази), я к и м и їх вста­
новлюють у в и с т у п и к л у п а .
Д л я рівномірного розподілу тиску гвинта н а п і в п л а щ к и д л я уник­
н е н н я перекосу м і ж п і в п л а ш к а м и й гвинтом р о з м і щ у ю т ь с у х а р .
210

209.

Рис. 271. Розсувні (призматичні) плашки:
а—загальний вигляд; б—закріплення в клупі; в — нарізування різьби
Р о з с у в н і (призматичні) п л а ш к и в и г о т о в л я ю т ь к о м п л е к т а м и з 4...
5 п а р у к о ж н о м у ; к о ж н у п а р у у разі потреби в с т а в л я ю т ь у к л у п .
Р о з с у в н і п л а ш к и в и г о т о в л я ю т ь д л я метричної різьби діаметром в і д
х
1
Мб до М52, д л я дюймової — від /4 до 2" і д л я трубної — в і д /8 до
3
І / / . Р о з с у в н у п л а ш к у з а к р і п л ю ю т ь у к л у п і (рис. 2 7 1 , б), я к и й
с к л а д а є т ь с я із скісної р а м к и / з двома р у к о я т к а м и 2 і з а т и с к н о г о гвин­
та 5. П і в п л а ш к и 3 в с т а в л я ю т ь у виступи р а м к и , в в о д я т ь с у х а р 4 і
з а к р і п л ю ю т ь гвинтом 5. К л у п и , в я к и х встановлюють п р и з м а т и ч н і
п л а ш к и , в и г о т о в л я ю т ь шести р о з м і р і в — від № 1 до № 6. Р о б о т а клупом п о к а з а н а на рис. 2 7 1 , в.
Процес н а р і з у в а н н я р і з ь б и . П р и
н а р і з у в а н н і
р і з ь б и
п л а ш к о ю треба мати н а у в а з і , щ о в процесі у т в о р е н н я п р о ф і л ю
р і з ь б и метал виробу, особливо сталь, мідь тощо, «тягнеться», діаметр
с т е р ж н я з б і л ь ш у є т ь с я . В н а с л і д о к цього посилюється тиск на поверх­
ню п л а ш к и , що призводить до її н а г р і в а н н я й п р и л и п а н н я часток ме­
талу,' тому р і з ь б а виходить рваною.
П р и виборі діаметра с т е р ж н я під зовнішню р і з ь б у слід к е р у в а т и с я
тими самими м і р к у в а н н я м и , що й п р и виборі отвору під в н у т р і ш н ю
різьбу. Я к і с н у р і з ь б у м о ж н а дістати тоді, коли діаметр с т е р ж н я мен­
ш е зовнішнього діаметра н а р і з у в а н о ї рі зь б и. Я к щ о діаметр с т е р ж н я
ги

210.

буде значно меншим, ніж треба, то
різьба виходить неповною; я к щ о ж
діаметр с т е р ж н я буде більшим, то
п л а ш к у або не м о ж н а нагвинтити на
стержень і кінець с т е р ж н я буде по­
ш к о д ж е н о або під час н а р і з у в а н н я зу­
би п л а ш к и внаслідок п е р е в а н т а ж е н н я
зламаються.
Рис. 272. Прийом нарізування
П р и н а р і з у в а н н і різьби п л а ш к о ю
різьби плашкою
в р у ч н у с т е р ж е н ь з а к р і п л ю ю т ь у ле­
щ а т а х т а к , щоб його виступаючий над
рівнем губок к і н е ц ь був на 20...25 мм більшим за д о в ж и н у нарізу­
в а н о ї частини (рис. 272). Д л я з а б е з п е ч е н н я в р і з у в а н н я н а в е р х н ь о м у
к і н ц і с т е р ж н я знімають ф а с к у .
Потім на с т е р ж е н ь н а к л а д а ю т ь з а к р і п л е н у у к л у п п л а ш к у і з не­
значним н а т и с к у в а н н я м обертають к л у п т а к , щоб п л а ш к а в р і з а л а с я
п р и б л и з н о на одну-дві нитки. П і с л я цього н а р і з у в а н у частину стерж­
ня змащують маслом і обертають к л у п з рівномірним тиском на обид­
ві р у к о я т к и т а к , як при н а р і з у в а н н і мітчиком, тобто один-два оберти
п р а в о р у ч і півоберта ліворуч.
Д л я з а п о б і г а н н я б р а к у й пошкодженню зубів п л а ш к и треба слід­
к у в а т и за п е р п е н д и к у л я р н и м п о л о ж е н н я м п л а ш к и до с т е р ж н я —
п л а ш к а має в р і з а т и с я у с т е р ж е н ь без збочення.
Н а р і з а н у з о в н і ш н ю різьбу п е р е в і р я ю т ь різьбовими мікрометрами
або різьбовими к а л і б р а м и - к і л ь ц я м и та різьбовими шаблонами.
П л а ш к а м и в р у ч н у н а р і з у ю т ь р і з ь б у за 8...9-м к в а л і т е т а м и .
Н а р і з у в а н н я
р і з ь б и
к л у п а м и
здійснюють у та­
кому п о р я д к у . Встановлюють у к л у п п л а ш к и й р о з с у в а ю т ь їх на роз­
м і р , дещо більший за діаметр н а р і з у в а н о ї з а г о т о в к и . З а т и с к у ю т ь за­
готовку в л е щ а т а х у в е р т и к а л ь н о м у положенні й з а п и л ю ю т ь на торці
ф а с к у ; н а д я г а ю т ь к л у п на с т е р ж е н ь з а г о т о в к и і щ і л ь н о зсувають плаш­
ку гвинтом,
К л у п з п л а ш к а м и , змащеними змішаним або сірчаним маслом, по­
1
г
в е р т а ю т ь на І..Л /2 оберта за годинниковою стрілкою, потім на / 4 ...
1
а
/
оберта назад. Н а р і з а в ш и різьбу, к л у п переміщують, обертаючи
його в з в о р о т н и й бік д л я с х о д ж е н н я на к і н е ц ь с т е р ж н я ; потім підтис­
к у ю т ь п л а ш к и гвинтом і н а р і з у ю т ь вдруге.
П е р е в і р я ю ч и різьбу к а л і б р о м або гайкою (на к р а й н і й в и п а д о к ) ,
повторюють н а р і з у в а н н я до виготовлення різьби потрібного р о з м і р у .
П і с л я з а в е р ш е н н я роботи п л а ш к и виймають з к л у п а , очищають в і д
с т р у ж к и , ретельно п р о т и р а ю т ь і змащують маслом.
Прогресивні способи нарізування й законтрювання різьби. Біль­
ш і с т ь деталей м а ш и н (тракторів, автомобілів, металообробних та ін­
ш и х верстатів) з ' є д н у ю т ь з а допомогою р і з ь б о в и х з ' є д н а н ь . Трудо21«

211.

місткість процесу н а р і з у в а н н я різьби зменшують різноманітними спо­
собами.
Застосовують з а г а р т о в а н і самовидавлюючі гвинти, я к и м и ч е р е з
пробиті отвори з ' є д н у ю т ь листові деталі.
На В о л з ь к о м у автомобільному заводі ш и р о к о застосовують з а г а р т о в а н і с а м о н а р і з н і г в и н т и д л я чавунних і сталь­
них деталей. Гвинти при обертанні з подачею видавлюють різьбові
канавки.
На цьому самому заводі застосовують самоконтруючі різьбові
з'єднання — ш е с т и г р а н н у
г о л о в к у ,
щ о має в и т е о д и н а
н и ж н ь о м у торці, а на верхньому — л у н к и й радіальні к а н а в к и і болти
і з з у б ч а с т и м б у р т и к о м . ї х в и к о р и с т а н н я з н а ч н о скорочує
трудомісткість с к л а д а л ь н и х робіт.
Д л я з а п о б і г а н н я відгвинчуванню болтів застосовують клеї (анае­
робні смоли) типу Т Е Н - 3 , які рекомендуються д л я з а с т о п о р е н н я з'єд­
н ан ь, що працюють в умовах в і б р а ц і й н о г о н а в а н т а ж е н н я .
§ 62. НАРІЗУВАННЯ РІЗЬБИ НА ТРУБАХ
Н а р і з у в а н н я зовнішньої різьби здійснюють п л а ш к о ю , внутріш­
ньої — мітчиком.
К л у п (рис. 273, а) складається з корпуса 2, довгих р у к о я т о к 1,
чотирьох плоских різьбових п л а ш о к (гребінок) 3, я к і м о ж у т ь одно-
Рис. 273. Трубний клуп з розсувними плашками для
нарізування різьб діаметром від/1/2 до З".
а — будова; б — прийом нарізування різьби
213

212.

часио з б л и ж у в а т и с я до центра або розходитися від нього п р и повороті
п л а н ш а й б и 4. З а в д я к и цьому одним і тим самим клупом м о ж н а нарі­
з у в а т и т р у б и р і з н и х діаметрів.
П л а ш к и З з а л е ж н о від діаметра труби встановлюють обертанням
ч е р в ' я к а 5, я к и й знаходиться в зачепленні з зубчастим сектором 7,
а п і с л я в с т а н о в л е н н я потрібного розміру стопорять н а т и с к у в а н н я м
в а ж е л я 6. Точне встановлення різьбових п л а ш о к на потрібний діаметр
здійснюють за п о д і л к а м и (ноніусом) на корпусі к л у п а .
К р і м чотирьох різьбових п л а ш о к 3 у корпусі 2 к л у п а встановлено
н а п р я м н і п л а ш к и 8 (гладенькі, без різьби), я к і забезпечують стійке
п о л о ж е н н я к л у п а на трубі п р и н а р і з у в а н н і різьби.
Д о к л у п а додають к і л ь к а комплектів п л а ш о к (гребінок), щ о дає
х
змогу н а р і з у в а т и трубні різьби діаметром від /2 до З " .
Н а р і з у в а н н я трубної р і з ь б и клупом слід здійснювати у такому
порядку:
о г л я н у т и п л а ш к и : с т р у ж к о в і к а н а в к и мають бути чистими, без
з а д и р о к та інших дефектів, а р і з а л ь н і кромки — гострими, без зади­
р о к , з а в а л і в і в и к р и ш е н и х місць та з л а м і в ;
к і н е ц ь н а р і з у в а н о ї труби 10 з а к р і п и т и в трубному притискачі
11 (рис. 273, б);
частину т р у б и , на я к і й нарізуватиметься р і з ь б а , змастити маслом
(оліфою);
встановити к л у п на т р у б у і з б л и з и т и п л а ш к и з з у с и л л я м , розрахо­
в а н и м т а к , щоб р і з ь б а була н а р і з а н а за к і л ь к а робочих ходів (для діа­
метрів д о 1 " достатньо два ходи, а д л я діаметрів б і л ь ш е Г — т р и ) ;
обертати к л у п н а в к о л о т р у б и в чотири прийоми, тобто за к о ж е н
Прийом повернути його п р и б л и з н о на 90°;
не знімаючи к л у п а з труби, р у к о я т к о ю 9 п л а н ш а й б и 4 розсунути
п л а ш к и 3 (тоді к л у п з н і м а є т ь с я з труби вільно);
п е р е в і р и т и я к і с т ь н а р і з а н о ї різьби;
к л у п з п л а ш к а м и п р о т е р т и , з м а с т и т и мінеральним м а с л о м .
§ 63. МЕХАНІЗАЦІЯ НАРІЗУВАННЯ РІЗЬБИ
Н а р і з у в а н н я різьби вручну — м а л о п р о д у к т и в н а й
трудомістка
о п е р а ц і я , тому п р и м о ж л и в о с т і п р а г н у т ь з а с т о с у в а т и засоби меха­
нізації.
Д л я м е х а н і з а ц і ї процесу н а р і з у в а н н я різьби у в е л и к о г а б а р и т н и х
д е т а л я х , а т а к о ж п р и монтажі (складанні) виробів застосовують т а к і
спеціальні ручні механізовані інструменти, як р і з ь б о н а р і з у в а ч і з
е л е к т р и ч н и м або пневматичним приводом, а т а к о ж електро- і пневмос в е р д л и л к и , оснащені спеціальними насадками.
Р і з ь б о н а р і з у в а ч
з
е л е к т р и ч н и м
п р и в о д о м
(рис. 274) має вмонтований електродвигун, редуктор, реверсійний ме­
х а н і з м і н а г р у д н и к . На в а л у ротора електродвигуна / ( р и с 274, а]
214

213.

Рис. 274. Різьбонарізувач з електрич­
ним приводом:
а — кінематична схема; б •— прийом роботи
з а к р і п л е н о зубчасте колесо 2, я к е через зубчасті колеса 13, 12, 11,
10 і 9 передає обертання в і л ь н о насадженим зубчастим колесам 6 і З,
я к і обертаються в різні боки. П р и натисканні на к о р п у с інструмента
з в е р х у в н и з (рис. 274, б) ш п и н д е л ь 7 всовується всередину, його фла­
нець 5 входить у зачеплення з виступом 4 зубчастого колеса 3, мітчик
при цьому починає в к р у ч у в а т и с я в отвір.
$
П е р е д введенням у н а р і з у в а н и й отвір мітчик з м а щ у ю т ь м а с л о м .
Утримуючи р і з ь б о н а р і з у в а ч у р у к а х т а к , щоб не було п е р е к о с у міт­
чика відносно осі отвору, вмикають електродвигун і л е г е н ь к о натис­
кують на к о р п у с . П і с л я н а р і з у в а н н я різьби і п р и п и н е н н я натискуван­
ня ш п и н д е л ь 7 в и с у н е т ь с я з к о р п у с а і фланець 5 увійде в з а ч е п л е н н я
з виступами 8 зубчастого колеса 6, Але через те, що колесо 6 оберта­
ється у 2 р а з и швидше, то мітчик почне з подвійною ш в и д к і с т ю викру­
чуватися з отвору. П р о д у к т и в н і с т ь н а р і з у в а н н я різьби т а к и м спосо­
бом у 6... 10 р а з і в вища за п р о д у к т и в н і с т ь ручним способом.
Р і з ь б о н а р і з у в а ч з п н е в м а т и ч н и м п р и в о д о м
(рис. 275, а) застосовують д л я н а р і з у в а н н я дрібних різьб. Ч о т и р и к л а панний ротаційний пневмодвигун 1 через редуктор починає обертати
в і л ь н о насаджені зубчасті колеса. П р и натисканні на к о р п у с муфти
в х о д я т ь у з а ч е п л е н н я з зубчастим колесом, що відповідає робочому
ходу ( н а р і з у в а н н ю різьби). К о л и к о р п у с р у к о я т к о ю 2 відводять на
себе, ш п и н д е л ь 5 зміщується під дією п р у ж и н и в н и з , муфта входить
у зачеплення із зубчастим колесом і відбувається п р и с к о р е н е вигвин­
ч у в а н н я мітчика з отвору.
Інструмент вмикають н а т и с к у в а н н я м великим пальцем на к у р о к
З (стиснуте п о в і т р я п р о п у с к а є т ь с я через к л а п а н у двигун). Відпрацьо­
в а н е повітря виходить з д в и г у н а через й бічні отвори 4. Р е д у к т о р і
215

214.

а
б
Рис. 275. Різьбонарізувач ПНР-8 лег­
кого типу з пневматичним приводом:
а—'будова;
б — прийом роботи
Рис. 276. Нарізування різьби в
отворі за допомогою свердлиль­
ного верстата
реверсивний механізм змащують густим мастилом через отвір у
корпусі.
П е р е д введенням в отвір мітчик з м а щ у ю т ь маслом.
Прийоми
роботи різьбонарізувачем п о к а з а н о на рис. 275, б. Не м о ж н а допуска­
ти перекосу мітчика відносно осі отвору. У в і м к н у в ш и д в и г у н , слід
з л е г к а натискати на корпус, нарізуючи різьбу. П і с л я п р и п и н е н н я на­
т и с к у в а н н я на мітчик р і з ь б о н а р і з у в а ч змінить н а п р я м о б е р т а н н я , і
мітчик в и к р у т и т ь с я з отвору. П і с л я н а р і з у в а н н я р і з ь б у протирають
чистою ганчіркою і перевіряють.
Н а р і з у в а н н я
р і з ь б и
в
о т в о р а х
за допомо­
гою
с в е р д л и л ь н о г о
в е р с т а т а
є найпродуктивнішим
способом. Його здійснюють за допомогою з а п о б і ж н о г о патрона, в яко­
му мітчик з а к р і п л ю ю т ь на допустиме з у с и л л я . П р и н а р і з у в а н н і різь­
би у глухому отворі мітчик у п и р а є т ь с я в його дно, при цьому автома­
тично п р и п и н я є т ь с я обертання.
З а п о б і ж н и й патрон встановлюють у шпиндель верстата, як у зви­
чайний патрон з конічним хвостовиком. Мітчик в с т а в л я ю т ь у цангу
патрона (рис. 276) і з а к р і п л ю ю т ь накидною гайкою /. Свердлильний
верстат налагоджують на швидкість р і з а н н я 5...8 м/хв. П і с л я вми­
к а н н я електродвигуна перевіряють мітчик на биття, потім його зма­
щ у ю т ь маслом і нарізують різьбу. Мітчик регулюють на допустиме
з у с и л л я к р у г л о ю г а й к о ю 2, яка* стопориться гвинтом 3.
Н а й б і л ь ш и й розмір н а р і з у в а н о ї т а к и м способом різьби дорівнює
216

215.

5. Види дефектів при нарізуванні різьби
Вид д е ф е к т у
Рвана різьба
Тупа різьба
Причина
виникнення
Тупий мітчик або плашка
Замінити мітчик або плаш-
Незадовільне охолоджен­
ня
Перекіс мітчика або плаш­
ки відносно отвору при
неправильному
встанов­
ленні
Великий
діаметр
про­
свердленого отвору
під
різьбу або малий діаметр
стержня
Малі передній і задній
кути свердла
Збільшити охолодження
Висока в'язкість матеріа­
лу деталі
Неточний профіль різь­
би
Послаблена різьба
Спосіб у с у н е н н я
Малий передній кут міт­
чика або плашки
Недостатня довжина забір­
ного конуса
Тупий або
неправильно
загострений інструмент
Мастильно-охолодна ріди­
на не відповідає оброблю­
ваному матеріалу
Надмірно висока
швид­
кість різання
Правильно встановити ін­
струмент, не допускати пе­
рекосу
Правильно підбирати діа­
метри свердла і мітчика
(плашки)
Замінити імструмент, пі­
дібравши його з урахуван­
ням оброблюваного матері­
алу
Те саме
Замінити інструмент
Те саме
Те саме
Застосовувати
відповідну
мастильно-охолодву рідину
Вибрати раціональну швид­
кість різання (за таблицею)
Розбивання різьби мітчи­
ком
при
неправильному
його встановленні
Биття інструмента
Застосування підвищених
швидкостей різання
Встановлювати
перекосу
Туга різьба
Діаметр
інструмента не
відповідає заданому діа­
метру різьби
Застосовувати інструменти
потрібного діаметра
Конусність різьби
Неправильне
обертання
мітчика (розбивання верх­
ньої частини отвору)
Правильно
встановлювати
мітчик, правильно працю­
вати ним
Поламка мітчика
Защемлення стружки при
викручуванні мітчика
Періодично виводити міт­
чик з отвору для видален­
ня стружки
Застосовувати свердла по­
трібного діаметра
Занижений діаметр отвору
під різьбу
мітчик без
Усунути биття Інструмента
Застосовувати
нормальні
швидкості різання (за таб­
лицею)
217

216.

Продовження, табл. 5
Вид
дефекту
Зрив різьби
Причина
виникнення
Занижений діаметр отвору
під різьбу
Затупився мітчик
Стружка забивається у ка­
навки мітчика
Спосіб усунення
Застосовувати свердла пот­
рібного діаметра
Замінити мітчик.
Періодично виводити міт­
чик з отвору для видален­
ня стружки
8 мм. З а с т о с у в а н н я верстата п р и с к о р ю є процес н а р і з у в а н н я різьби
у 8..,10 р а з і в п о р і в н я н о з н а р і з у в а н н я м в р у ч н у .
К р і м з а с т о с у в а н н я р і з ь б о н а р і з н и х машинок у серійному й масово­
му виробництві різьбу н а р і з у ю т ь на р і з ь б о н а р і з н и х верстатах.
Д е ф е к т и . Д е ф е к т и , щ о найчастіше т р а п л я ю т ь с я при різьбонаріз у в а и н і , причини їх в и н и к н е н н я і способи у с у н е н н я подано в
т а б л . . 5.
§ 64. СПОСОБИ ВИДАЛЕННЯ ЗЛАМАНИХ МІТЧИКІВ
П р и поламці мітчик в и д а л я ю т ь з отвору к і л ь к о м а способами. ^
Я к щ о з отвору стирчить уламок мітчика, то частину, що виступає,
з а т и с к у ю т ь плоскогубцями або ручними л е щ а т а м и і в и к р у ч у ю т ь ула­
мок з отвору; я к щ о виступаючої частини немає, у к а н а в к и мітчика
п р о т я г у ю т ь кінці зігнутого вдвічі дроту і в и к р у ч у ю т ь мітчик за його
допомогою; к о л и ж невеликий ула­
мок мітчика не вдається викрути­
ти за допомогою дроту, мітчик роз­
ламують на дрібні ш м а т к и загар­
тованим пробійником, що нагадує
к е р н е р , і ш м а т к и в и д а л я ю т ь з от­
вору.
К о л и з л а м а н о мітчик із швид­
к о р і з а л ь н о ї сталі, деталь з улам­
ком мітчика н а г р і в а ю т ь у муфель­
ній або нафтовій печі й дають охо­
лонути разом з піччко (при цьому
Мшчик,
способі нагрівають деталь напри­
кінці роботи, тобто перед виклю­
ченням печі до наступного д н я ) ;
відпалений цим способом мітчик
висвердлюють.
Якщо 3ламано
Рис. 277. Видалення зламаного міт..
мітчик з вуглеце5 0 1 сталі
чика з деталі за допомогою спеціаль» Деталь разом з уламком,
них оправки (а) і зенкера (б)
. нагрівають до червоного к о л ь о р у ,
218

217.

Рис. 278. Видалення зла­
маного мітчика з деталі
за допомогою приваре­
ної до за лишка мітчика
планки
Рис. 279. Видалення зла­
маного мітчика з детзлІ
за допомогою ключа
потім повільно охолоджують і п і с л я остаточного о х о л о д ж е н н я вис­
вердлюють у л а м о к мітчика.
Я к щ о д е т а л ь надто в е л и к а і її н а г р і в а н н я п о в ' я з а н е зі з н а ч н и м и
труднощами, застосовують т а к і способи: 1) за допомогою спеціальної
о п р а в к и , що має на торці три виступи (ріжки) 2 (рис. 277, а), я к и м и
вона входить у к а н а в к и мітчика; перед в и д а л е н н я м у л а м к а м і т ч и к а /
з деталі в отвір з а л и в а ю т ь гас, щоб полегшити в и д а л е н н я , п і с л я ч о г о
в с т а в л я ю т ь о п р а в к у і, о б е р е ж н о розхитуючи обертанням в о р о т к а , ви­
гвинчують уламок; д л я в и д а л е н н я мітчиків різних діаметрів є н а б і р
в и л о к (ріжків) 2; 2) за допомогою спеціального з е н к е р а (рис. 277, б);
3) п р и в а р ю в а н н я м електродом п л а н к и до у л а м к а мітчика, з л а м а н о г о
в деталі з силуміну (рис. 278); після о х о л о д ж е н н я мітчик в і л ь н о ви­
гвинчується з отвору; 4) за допомогою ключа, я к и й н а д я г а ю т ь на
к в а д р а т н и й к і н е ц ь спеціальної о п р а в к и , привареної д о п о л а м а н о г о
мітчика (рис. 279); т р а в л е н н я м мітчика, з л а м а н о г о в деталі з алюмі­
нієвого с п л а в у ; в тілі мітчика висвердлюють о т в і р , н а м а г а ю ч и с ь не
пошкодити різьбу деталі; т р а в л я т ь розчином азотної кислоти, я к а ,
добре розчиняючи сталь (матеріал мітчика), м а й ж е не в п л и в а є на алю­
мінієвий с п л а в (матеріал деталі); як к а т а л і з а т о р застосовують шматоч­
ки з а л і з н о г о ( в ' я з а л ь н о г о ) дроту, я к і опускають у розчин к и с л о т и ,
налитої в отвір мітчика; через кожні 5... 10 хв в и к о р и с т а н у к и с л о т у
в и д а л я ю т ь з отвору мітчика піпеткою, а отвір з н о в у заповнюють сві­
ж о ю кислотою; процес п р о д о в ж у ю т ь к і л ь к а годин доти, п о к и метал
мітчика не буде остаточно з р у й н о в а н о . П і с л я цього з а л и ш к и к и с л о т
в и д а л я ю т ь , а отвір промивають (травлення здійснюють т а к о ж с о л я н о ю
кислотою з п і д і г р і в а н н я м д е т а л і ) .
Б е з п е к а п р а ц і . П р и н а р і з у в а н н і різьби мітчиком на верстаті ви­
моги безпеки т а к і самі, що й п р и роботі на с в е р д л и л ь н и х в е р с т а т а х .
П р и н а р і з у в а н н і р і з ь б и мітчиками та п л а ш к а м и в р у ч н у в д е т а л я х з
219

218.

с и л ь н о виступаючими гострими частинами слідкують за тим, щоб при
повороті в о р о т к а не поранити р у к и . П р и використанні електро- і
пневмоінструментів дотримуються відповідних вимог безпеки.
Р о з д і л XIII. КЛЕПАННЯ
§ 61. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ
К л е п а н н я м називається процес з ' є д н а н н я двох або к і л ь к о х деталей
за допомогою з а к л е п о к . Ц е й вид з ' є д н а н н я н а л е ж и т ь до групи не­
р о з у м н и х , бо р о з ' є д н а н н я склепаних деталей можливе лише внаслі­
док р у й н у в а н н я з а к л е п к и .
З а к л е п к о в і з ' є д н а н н я ш и р о к о застосовують при виготовленні ме­
талевих к о н с т р у к ц і й мостів, ферм, рам, балок, а т а к о ж у котлобудув а н н і , літакобудуванні, суднобудуванні тощо.
П р о ц е с к л е п а н н я складається з т а к и х основних о п е р а ц і й :
утворення отвору під з а к л е п к у в з ' є д н у в а н и х деталях с в е р д л і н н я м
або п р о б и в а н н я м ;
з е н к у в а н н я гнізда під з а к л а д н у головку з а к л е п к и (при клепанні
з а к л е п к а м и з потайною головкою);
в с т а в л е н н я з а к л е п к и в отвір;
утворення замикаючої головки з а к л е п к и , тобто власне к л е п а н н я .
К л е п а н н я поділяють н а х о л о д н е ,
т а к е щ о виконують без
н а г р і в а н н я з а к л е п о к , і гаряче, при я к о м у перед встановленням на
м й ц е с т е р ж е н ь з а к л е п к и н а г р і в а ю т ь до 1000... 1100 °С.
П р а к т и к о ю вироблені такі рекомендації щодо з а с т о с у в а н н я холод­
ного й г а р я ч о г о к л е п а н н я з а л е ж н о від діаметра з а к л е п о к :
до сі = 8 мм — лише холодне;
при й
8... 12 мм — як г а р я ч е , т а к і холодне;
п р и й > 12 мм — лише гаряче.
П р и в и к о н а н н і слюсарних робіт звичайно використовують лише
холодне к л е п а н н я . Гаряче к л е п а н н я , як п р а в и л о , в и к о н у ю т ь у спеціа­
л і з о в а н и х цехах. Холодне к л е п а н н я широко, застосовують у літако­
будуванні.
П е р е в а г а г а р я ч о г о к л е п а н н я п о л я г а є у тому, що с т е р ж е н ь к р а щ е
заповнює отвір у склепуваних д е т а л я х , а при охолодженні з а к л е п к а
к р а щ е стягує їх. Утворення замикаючої головки може відбуватися
п р и швидкій (ударне клепання) і повільній (пресове к л е п а н н я ) дії
сил.
З а л е ж н о від інструмента й обладнання, а т а к о ж способу нанесення
у д а р і в або тиску на з а к л е п к у р о з р і з н я ю т ь к л е п а н н я трьох видів —
у д а р н е
р у ч н и м и
і н с т р у м е н т а м и ;
у д'а р н е
за
д о п о м о г о ю
к л е п а л ь н и х
п н е в м о м о лотків;
пре­
сове
за
д о п о м о г о ю
к л е п а л ь н и х
п р е с і в
або
2,20

219.

с к о б . Ударне ручне к л е п а н н я внаслідок високої вартості й н и з ь к о ї
продуктивності застосовують обмежено — при незначному обсязі ро­
біт або в умовах, к о л и через відсутність клепального інструмента не
м о ж н а в и к о н а т и ударне чи пресове к л е п а н н я .
З а к л е п к о в і з ' є д н а н н я мають р я д суттєвих недоліків, основними
з я к и х є: з б і л ь ш е н н я маси к л е п а н и х к о н с т р у к ц і й ; п о с л а б л е н н я скле­
пуваного м а т е р і а л у у місцях утворення отворів під з а к л е п к и ; значне
число технологічних операцій, потрібних д л я в и к о н а н н я з а к л е п к о в о г о
з ' є д н а н н я (свердління або п р о б и в а н н я отворів, з е н к у в а н н я або штам­
п у в а н н я гнізд під потаємну головку, в с т а н о в л е н н я з а к л е п о к і власне
к л е п а н н я ) ; з н а ч н и й шум та в і б р а ц і ї ( к о л и в а н н я ) , я к і в и н и к а ю т ь п р и
роботі ручними пневматичними молотками і ш к і д л и в о в п л и в а ю т ь на
о р г а н і з м людини, тощо.
Тому, крім удосконалення самого процесу к л е п а н н я , застосовують
й інші способи виготовлення н е р о з ' є м н и х з ' є д н а н ь , н а п р и к л а д елек­
тричним і газовим з в а р ю в а н н я м , з ' є д н а н н я м металів термостійкими
к л е я м и ВК-32-200, ВК-32-250, И П - 9 та ін. .
О д н а к у ряді г а л у з е й м а ш и н о б у д у в а н н я , н а п р и к л а д в авіабудуван­
ні, у виробництві слюсарно-монтажного інструмента, к л е п а н н я ще
ш и р о к о застосовують, особливо д л я з ' є д н а н н я к о н с т р у к ц і й , я к і пра­
цюють п р и високих т е м п е р а т у р а х та тиску.
Р о з р і з н я ю т ь к л е п а н н я ручне, м е х а н і з о в а н е , п р и я к о м у застосо­
вують пневматичні к л е п а л ь н і м о л о т к и , і машинне, що в и к о н у є т ь с я
на пресах одинарного й групового к л е п а н н я .
§ 66. ТИПИ ЗАКЛЕПОК
З а к л е п к а — ц е циліндричний металевий с т е р ж е н ь з головкою
певної форми. Головка з а к л е п к и , виготовлена разом зі стержнем, на­
з и в а є т ь с я з а к л а д н о ю , а та, щ о утворюється під час к л е п а н н я
з частини с т е р ж н я , я к а виступає над поверхнею с к л е п у в а н и х дета­
лей,— з а м и к а ю ч о ю .
З а ф о р м о ю г о л о в о к розрізняють заклепки: з півкруглою
високою головкою (рис. 280, а) зі с т е р ж н е м 0 1...36 мм і з а в д о в ж к и
2... 180 мм; з п і к р у г л о ю н и з ь к о ю головкою (рис. 280, б) зі с т е р ж н е м
0 1..Л0 мм і з а в д о в ж к и 4...80 мм; з п л о с к о ю головкою (рис. 280, в,
ліворуч) зі с т е р ж н е м 0 2...36 мм і з а в д о в ж к и 4... 180 мм (рис. 280, в,
п р а в о р у ч ) ; з потайною головкою (рис. 280, в) зі стержнем 0 1...
36 мм і з а в д о в ж к и 2... 180 мм; з півпотайною головкою (рис. 2 8 0 , 5 )
зі с т е р ж н е м 0 2...36 мм і з а в д о в ж к и 3...210 мм.
З а к л е п к и в и г о т о в л я ю т ь з м а т е р і а л і в , я к и м в л а с т и в а х о р о ш а плас­
т и ч н і с т ь , — сталі (Ст2, СтЗ, сталі 10 і 15), міді (МЗ, МТ), л а т у н і (Л63),
алюмінієвих с п л а в і в (АМг5П, Д 1 8 , АД1); з а к л е п к и д л я відповідаль­
них з ' є д н а н ь в и г о т о в л я ю т ь з нержавіючої ( Х 1 8 Н 9 Т ) або легованої
(09Г2) сталі.
2!2І

220.

Рис. 280. Заклепки:
а — з півкруглою високою головкою; б —
з півкруглою низькою головкою; в —
з плоскою головкою; г — з потайною го­
ловкою; д — з півпотайною головкою;
е — вибухова двокамерна .
Рис. 281. Клепання
вибуховими
заклеп­
ками
Як п р а в и л о , з а к л е п к и мають бути в и к о н а н і з того самого матеріа­
лу, що й з ' є д н у в а н і деталі; у противному разі м о ж л и в а п о я в а к о р о з і ї
й р у й н у в а н н я місця з ' є д н а н н я .
Н а й ш и р ш о г о з а с т о с у в а н н я у машинобудуванні набули з а к л е п к и
з п і в к р у г л о ю головкою. І н к о л и застосовують спеціальні типи закле­
пок — вибухові (АН-1504), із сердечником (АН-831) тощо.
В и б у х о в і з а к л е п к и (рис. 280, е ) мають у вільному кінці
с т е р ж н я з а г л и б л е н н я (камеру), заповнене вибуховою речовиною, я к а
з а х и щ е н а від п р о н и к н е н н я атмосферної вологи ш а р о м л а к у . Вибухові
з а к л е п к и в и г о т о в л я ю т ь 0 3,5; 4; 5 і 6 мм з дроту м а р к и Д 1 8 П . У ви­
бухових з а к л е п к а х с т е р ж е н ь з а в д о в ж к и від 6 до 20 мм, с к л е п у в а н и й
п а к е т з а в т о в ш к и від 1,6...2,5 до 14,1... 15 мм.
К л е п а н н я вибуховими з а к л е п к а м и здійснюють тоді, коли неможли­
во зробити з а м и к а ю ч у головку. Як р о з к л е п у в а л ь н и й інструмент ви­
користовують електричний нагрівач / (рис. 281).
П р о ц е с к л е п а н н я п о л я г а є в тому, що в отвір в с т а в л я ю т ь з а к л е п к у
2, у вільному кінці с т е р ж н я я к о ї є камера, заповнена вибуховою ре­
човиною. Л е г к и м ударом
Ш л о т к о м з а к л е п к у осад­
ж у ю т ь (у холодному стані).
Потім на з а к л а д н у головку
накладають
наконечник
електричного нагрівача /.
І
П р о т я г о м 2...З с з а к л е п к а
Ш
нагрівається;
при
130...
Ц
160 °С з а р я д вибухає, вна­
слідок чого кінець с т е р ж н я
сильно
розширюється
й
и:
Рис. 282. Клепання трубчастими заклепками:
утворює з а м и к а ю ч у толова — робочий момент; б — розтягування кінців заклепки
ки
к у 3.
кернером
222

221.

Гострозубці
Рис, 283. Клепання заклепками з осердям:
а
— конструкція заклепки; б — заклепка, вставлена в отвір деталей, що склепують­
с я : в — протягування осердя крізь пістон і розвальцьовування осердя; г-~ зріз у.
вання гострозубцями частини осердя, що виступає; д — повністю оформлена заклепка
К л е п а н н я т р у б ч а с т и м и з а к л е п к а м и п о л я г а є в тому,
що в отвір встановлюють з а к л е п к у 1 (рис. 282, а) з порожнистим стерж­
нем (пістоном), потім с п е ц і а л ь н и м інструментом (пістонницею) З за­
к л е п к у о с а д ж у ю т ь , підтягують с к л е п у в а н і деталі одну до одної й роз­
к л е п у ю т ь головку 2. Я к і с т ь р о з к л е п у в а н н я ( р о з в а л ь ц ю в а н н я ) в і л ь н о г о
к і н ц я с т е р ж н я д л я у т в о р е н н я замикаючої головки з а л е ж и т ь від кон­
с т р у к ц і ї , форми й розмірів г а ч к а 4 пістонниці, я к и й п і д б и р а є т ь с я за
р о з м і р а м и з а к л а д н о ї головки, а т а к о ж з а л е ж н о в і д з у с и л л я натиску­
вання.
З н а ч н о простіше трубчастими з а к л е п к а м и деталі склепують т а к :
з а к л а д а ю т ь з а к л е п к у в отвір на підтримці й р о з т я г у ю т ь к і н ц і з а к л е п к и
у д а р а м и молотком по кернеру (рис. 282, б).
З а к л е п к и з о с е р д я м (рис. 283, а ) мають п о р о ж н и с т и й
с т е р ж е н ь (пістон) 5, в я к о м у є осердя 2 з потовщеною частиною на к і н ц і .
П р о ц е с однобічного к л е п а н н я з а к л е п к а м и з осердям здійснюють
у такому порядку:
з а к л а д н у головку осердя в с т а в л я ю т ь у п р о р і з спеціального захоп­
люючого н а к о н е ч н и к а , ручних к л і щ і в або руч­
ного преса й в с т а в л я ю т ь в отвір с к л е п у в а н и х
деталей (рис. 283, б);
1
за допомогою к л і щ і в або ручного преса осер­
1 2
дя я р о т я г у ю т ь через пістон ( р и с 283, в), при
цьому потовщена частина осердя розсуває стінки
ш
пістона й запресовує його у стінки отвору,
а п р и подальшому п р о т я г у в а н н і з а м и к а ю ч а го­
л о в к а 4 осердя входить у пістон і р о з в а л ь ц ь о в у є
його;
в и с т у п а ю ч у частину осердя з р і з у ю т ь (надкусують) г о с т р о з у б ц я м и (рис. 283, г), дістаючи
р ис# 284
повністю оформлену з а к л е п к у ( р и с 283, д).
ЦАП
223

222.

Рис. 285. Зовнішній вигляд заклепкових швів
З а к л е п к и з осердям виготовляють двох ти­
пів — з потайною й півпотайною головками.
З о в н і ш н і й діаметр пістона — від 3,5 до 5 мм.
Ц е й тип з а к л е п о к застосовують для з ' є д н а н н я
деталей, на я к і діють незначні н а в а н т а ж е н н я .
З а к л е п к и Ц А П , як і з а к л е п к и з осердям,
складаються
з
двох
частин — пістона
1
(рис. 284) і осердя 2 (зі сталі ЗОХМА), я к е з а г а р т о в у є т ь с я . Пістон з
осердям в с т а в л я ю т ь в отвір, а потім молотком з а б и в а ю т ь осердя в
пістон, у я к о г о при цьому відгинаються розрізані к і н ц і , що утво­
р ю ю т ь з а м и к а ю ч у головку 3.
§ 67. ВИДИ ЗАКЛЕПКОВИХ ШВІВ
Місце з ' є д н а н н я деталей з а к л е п к а м и н а з и в а є т ь с я з а к л е п к о ­
в и м ш в о м (рис. 285). З а л е ж н о від х а р а к т е р и с т и к и й призначення
з а к л е п к о в о г о з ' є д н а н н я з а к л е п к о в і шви п о д і л я ю т ь на три види —
міцні, щільні й міцнощільні.
М і ц н и й ш о в застосовують д л я з ' є д н а н ь підвищеної міцності.
Міцність ш в а досягається тим, що він має к і л ь к а р я д і в з а к л е п о к .
Ці ш в и застосовують при клепанні балок, колон, мостів та інших
металевих конструкцій.
Щ і л ь н и й ш о в застосовують д л я в и г о т о в л е н н я досить щіль­
ної й герметичної к о н с т р у к ц і ї при незначних н а в а н т а ж е н н я х . З'єд­
нання з щ і л ь н и м швом в и к о н у ю т ь звичайно холодним к л е п а н н я м .
Д л я д о с я г н е н н я потрібної герметичності ш в а в и к о р и с т о в у ю т ь різно­
манітні п р о к л а д к и п а п е р у , т к а н и н и , промащені оліфою або с у р и к о м ,
Накладка
Рис. 286. Заклепкові шви:
а — однорядний у напусковому з'єднанні; б —однорядний у стиковому з ' є д н а т и з
однією накладкою; в — однорядний у стиковому з'єднанні з двома накладками; в—дворядний з шаховим розміщенням заклепок у стиковому з'єднанні з однією нак­
ладкою
224

223.

або п і д ч е к а н ю в а н н я ш в а . Ці ш в и застосовують при виготовленні ре­
з е р в у а р і в , на які не діятиме в и с о к и й тиск (відкриті б а к и д л я рідини),
та д е я к и х інших виробів.
М і ц н о щ і л ь н и й ш о в застосовують д л я в и г о т о в л е н н я міц­
ного і разом з тим непроникного д л я п а р и , газу, води та іншцх рідин
з ' є д н а н н я , н а п р и к л а д , у п а р о в и х к о т л а х та різноманітних р е з е р в у а р а х
з високим в н у т р і ш н і м тиском.
Міцнфщільні ш в и в и к о н у ю т ь г а р я ч и м к л е п а н н я м за допомогою
к л е п а л ь н и х м а ш и н з подальшим п і д ч е к а н ю в а н н я м головок з а к л е п о к
та к р о м о к листів.
У к о ж н о м у з а к л е п к о в о м у з ' є д н а н н і з а к л е п к и р о з м і щ у ю т ь в один,
два і більше р я д і в . Відповідно до цього з а к л е п к о в і шви п о д і л я ю т ь на
о д н о р я д н і ,
д в о р я д н і
й
б а г а т о р я д н і ,
а залежно
від р о з м і щ е н н я
заклепок — н а
п а р а л е л ь н і
й
ш а х о в і
(рис. 286, а—г).
§ 68. РУЧНЕ КЛЕПАННЯ
І н с т р у м е н т и й пристрої для клепання. П р и ручному клепанні
застосовують слюсарні м о л о т к и з к в а д р а т н и м бойком (див. рис. 62, а),
п і д т р и м к и , обтискачі, н а т я ж к и й ч е к а н и .
Масу
м о л о т к а в и б и р а ю т ь з а л е ж н о від діаметра з а к л е п к и :
Діаметр заклепки, мм
Маса молотка, г
2
100
2,5
100
3
200
3,5
200
4
400
5
400
68
500
П і д т р и м к и с л у ж а т ь опорою при р о з к л е п у в а н н і с т е р ж н я за­
к л е п о к . Ф о р м а і розміри підтримок з а л е ж а т ь від к о н с т р у к ц і ї склепу­
в а н и х деталей і діаметра с т е р ж н я з а к л е п к и , а т а к о ж від вибраного ме­
тоду к л е п а н н я (прямий чи з в о р о т н и й ) . Підтримка має бути в 3...5 ра­
з і в масивнішою за молоток.
О б т и с к а ч і с л у ж а т ь д л я н а д а н н я з а м и к а ю ч і й головці заклеп­
ки п і с л я о с а д ж у в а н н я потрібної форми. На одному кінці обтискача
є з а г л и б л е н н я за формою г о л о в к и з а к л е п к и .
Н а т я ж к а — ц е бородок з отвором н а к і н ц і ; вона застосовуєть­
ся д л я о с а д ж у в а н н я листів.
Ч е к а й — слюсарне з у б и л о з плоскою робочою п о в е р х н е ю і за­
стосовується д л я с т в о р е н н я герметичності з а к л е п к о в о г о ш в а , що до­
с я г а є т ь с я о б т и с к у в а н н я м (підчеканюванням) замикаючої головки та
к р а ю листа.
\- .
В и б і р заклепок. Н е з а л е ж н о від інструментів та п р и с т р о ї в , що за­
стосовуються, с к л е п у в а н і деталі р о з м і щ у ю т ь т а к , щоб з а к л а д н і „го­
л о в к и з а к л е п о к з н а х о д и л и с я з в е р х у . Ц е дає змогу в с т а в л я т и з а к л е п к и
1
завчасно.
; '
П о т р і б н у к і л ь к і с т ь , діаметр і д о в ж и н у з а к л е п о к в и з н а ч а ю т ь роз­
р а х у н к а м и . Д о в ж и н у с т е р ж н я з а к л е п к и в и б и р а ю т ь з а л е ж н о від тов­
щ и н и с к л е п у в а н и х листів (пакета) і форми з а м и к а ю ч о ї г о л о в к и .
8
4^-1664
225

224.

Заминаюча
головна
н
Стержень
заклепки
Стержень
заклепки
Рис, 287, Елементи заклепки з потайною (а) І півкруглою (б) головками
Д о в ж и н а І (мм) с т е р ж н я з а к л е п к и д л я у т в о р е н н я з а м и к а ю ч о ї по­
тайної г о л о в к и (рис. 287, а ) в и з н а ч а є т ь с я з а формулою / = 5 +
+ (0,8... 1,2) сі, це в — товщина с к л е п у в а н и х л и с т і в , мм; сі — діаметр
з а к л е п к и , мм. Д л я утворення замикаючої п і в к р у г л о ї головки (рис.
287, б) / = 5 + ( 1 , 2 . . . 1 , 5 К
З а р о з р а х у н к о в и м (наближеним) з н а ч е н н я м б е р у т ь н а й б л и ж ч е
б і л ь ш е з н а ч е н н я з числа д о в ж и н заклепок,, передбачених с т а н д а р т а м и .
г
Відстань від центра з а к л е п к и до к р а ю с к л е п у в а н и х листів має
становити
1,5*1
З а л е ж н о в і д діаметра з а к л е п к и о т в о р и в с к л е п у в а н и х листах (па­
кетах) с в е р д л я т ь або пробивають. Д і а м е т р о т в о р у має бути б і л ь ш и м
за діаметр заклепки:
Діаметр заклепки,, мм
Діаметру отвору, мм
2,0
2,1
2,3
2,4
2,6
2,7
3,0
3,1
3,5
3,6
4,0
4,1
5,0
5,2
6,0
6,2
7,0
7,2
8,0
8,2
В и д и й методи к л е п а н н я . Р о з р і з н я ю т ь два види ручного клепан­
н я — з д в о б і ч н и м п і д х о д о м , к о л и є в і л ь н и й доступ я к д о
з а м и к а ю ч о ї , т а к і д о з а к л а д н о ї головок, т а з о д н о б і ч н и м п і д х о д о м , к о л и доступ д о з а м и к а ю ч о ї г о л о в к и н е м о ж л и в и й . У з в ' я з к у
з цим р о з р і з н я ю т ь д в а методи к л е п а н н я — відкритий* або п р я м и й , і
з а к р и т и й , або з в о р о т н и й .
П р я м и й м е т о д к л е п а н н я
х а р а к т е р и з у є т ь с я тим, щ о
у д а р и молотком н а н о с я т ь по с т е р ж н ю з боку з а н о в о утворюваної,
тобто з а м и к а ю ч о ї г о л о в к и . К л е п а н н я п р я м и м методом починається зі
с в е р д л і н н я о т в о р у під з а к л е п к у (рис. 288, а). Потім в отвір в в о д я т ь
з н и з у с т е р ж е н ь з а к л е п к и і під з а к л а д н у головку с т а в л я т ь м а с и в н у
п і д т р и м к у 2 (рис. 288, б). С к л е п у в а н і листи осаджують (ущільнюють) за допомогою н а т я ж к и /, я к у встановлюють так, щоб виступаючий
к і н е ц ь с т е р ж н я у в і й ш о в у її отвір. Ударом молотком по вершині на­
т я ж к и о с а д ж у ю т ь л и с т и , л і к в і д у ю ч и з а з о р м і ж ними.
П і с л я цього р о з к л е п у ю т ь с т е р ж е н ь з а к л е п к и . О с к і л ь к и п р и роз­
к л е п у в а н н і метал з м і ц н ю є т ь с я , п р а г н у т ь до м о ж л и в о меншого числа
у д а р і в . Т о м у спочатку к і л ь к о м а у д а р а м и молотком о с а д ж у ю т ь стер226

225.

а
б
г
д
Рис. 288. Клепання прямим методом:
а — свердління отвору; б — осаджування склепуваних листів за допомогою натяжки; в —
осаджування стержня заклепки; г — надання форми замикаючій головці; д — остаточне офор­
млення замикаючої головки
ж е н ь (рис. 288, в ) , потім боковими у д а р а м и надають з р о б л е н і й голов­
ці потрібної форми (рис. 283, г), п і с л я чого обтискувачем З остаточно
о ф о р м л я ю т ь з а м и к а ю ч у головку (рис. 288, д).
Т І р и в и к о н а н н і ш в а з потайними г о л о з к а м и під з а к л а д н у г о л о в к у
встановлюють п л о с к у підтримку й б'ють точно по осі з а к л е п к и . Щ о б
запобігти утворенню нерівностей, к л е п а н н я в и к о н у ю т ь через два-три
отвори, починаючи з к р а й н і х , п і с л я чого к л е п а ю т ь в інших о т в о р а х .
З в о р о т н и й
м е т о д к л е п а н н я
характеризується тим,
що у д а р и молотком н а н о с я т ь по з а к л а д н і й головці. Ц е й метод засто­
совують при ускладненому доступі до замикаючої г о л о в к и . С т е р ж е н ь
з а к л е п к и в в о д я т ь з в е р х у (рис. 289, а), а підтримку с т а в л я т ь під стер­
ж е н ь . Молотком б'ють по з а к л а д н і й головці через о п р а в к у (рис. 289,
б), формуючи за допомогою підтримки з а м и к а ю ч у головку. Я к і с т ь
к л е п а н н я при ц ь о м у дещо нижча, н і ж при п р я м о м у .
К л е п а н н я за зворотним методом в и к о н у ю т ь т а к о ж вибуховими та
трубчастими з а к л е п к а м и (особливі види к л е п а н н я ) .
С п о с і б к л е п а н н я Т а у м е л ь розроблено в Швейцарії.
Г о л о в к а Т а у м е л ь , у якій р о з м і щ у є т ь с я обтискач, о б е р т а є т ь с я н а в к о л о
о с і з а к л е п к о в о г о с т е р ж н я . Т а к и м чином, п о з д о в ж н я вісь о б т и с к а ч а
описує в просторі конус, в е р ш и н а я к о г о р о з м і щ е н а всередині зами­
каючої г о л о в к и . З а в д я к и цьому в и н и к а є р у х прецесії, до того ж зап о б і г а є т ь с я будь-яке к о в з а н н я м і ж обтискачем та з а к л е п к о в и м стерж­
нем і обтискач о б к а т у в а н н я м геометрично відтворює свою ф о р м у на
з а к л е п ц і . П р и т и с к н е з у с и л л я по л і н і ї д о т и к у м і ж інструментом і за­
к л е п к о в о ю , г о л о в к о ю трохи п е р е в и щ у є м е ж у міцності (при стиску)
оброблюваного матеріалу.
8*
227

226.

Рис. 289. Клепання зворотним
методом:
а — введення заклепки в отвір; б —
оформлення замикаючої головки
З а м и к а ю ч а г о л о в к а з а к л е п к и утворюється поступовою деформацією
м а т е р і а л у , бо при к о ж н о м у п р о х о д ж е н н і л і н і ї д о т и к у обтискача про­
к а т у є т ь с я л и ш е незначна к і л ь к і с т ь з а к л е п к о в о г о м а т е р і а л у . З а в д я к и
цьому на п р о т и в а г у іншим способам к л е п а н н я м а т е р і а л у забезпечу­
ється оптимальна текучість. Ц е й спосіб к л е п а н н я має такі п е р е в а г ш
безшумність; з б е р е ж е н н я г а л ь в а н і ч н и х покриттів, н е з в а ж а ю ч и на де­
формацію; м о ж л и в і с т ь обробки навіть цементованих з а к л е п о к ; виго­
товлення гладенької поверхні з а м и к а ю ч о ї г о л о в к и ; простота й надій­
ність способу, що не потребує в и с о к о к в а л і ф і к о в а н о ї п р а ц і ; високо­
я к і с н е з ' є д н а н н я ; простота в и г о т о в л е н н я обтискачів.
§ 69. МЕХАНІЗАЦІЯ! К Л Е П А Н Н Я
К л е п а н н я в е л и к о г а б а р и т н и х деталей здійснюють в основному за
допомогою пневматичних і рідше — е л е к т р и ч н и х м о л о т к і в .
П н е в м а т и ч н і
к л е п а л ь н і
м о л о т к и
працюють під
дією стиснутого п о в і т р я . Вони п о д і л я ю т ь с я на дві г р у п и —. з золотни­
ковим розподілом, що ш и р о к о в и к о р и с т о в у ю т ь с я , і з к л а п а н н и м роз­
поділом. Пневматичні молотки в и п у с к а ю т ь із з а м к н у т о ю й незамкну­
тою р у к о я т к а м и без г а с н и к а вібрації (мод. 53КМ-5, 55КМ-10 і 6КМ)
і з г а с н и к о м в і б р а ц і ї (мод. 62КМ-6 і 62КМ-7). З а с т о с о в у ю т ь т а к о ж мо­
лотки з н е з а м к н у т о ю р у к о я т к о ю пістолетного типу без г а с н и к а вібра­
ції (56КМП-3) і з г а с н и к о м в і б р а ц і ї (57КМП-4, К М П - 5 і 57КМП-6).
К л е п а л ь н и й молоток 57КМП-4 має к о р п у с / (рис. 290, а) і руко­
я т к у / / , в я к у вмонтовано пусковий п р и с т р і й і н і п е л ь 15 д л я підклю­
чення ш л а н г а стиснутого п о в і т р я . У к о р п у с і є с т а к а н 6, ц и л і н д р 5
з п о р ш н е м і з о л о т н и к 7 з к р и ш к о ю 8. П о в і т р я надходить через пуско­
вий к л а п а н 14, к р и ш к у 8 і з о л о т н и к 7 до робочої к а м е р и , розміщеної
над п о р ш н е м .
П р и н а т и с к у в а н н і пальцем на к у р о к 10 останній в а ж е л е м 12 діє
на штовхач 13, я к и й в і д к р и в а є вхід повітрю до п у с к о в о г о к л а п а н а 14.
У цей момент п о р ш е н ь (і молоток 4 з ударником 2) р у х а є т ь с я вниз
і здійснює о с а д ж е н н я з а к л е п к и , а з о л о т н и к в і д к р и в а є отвір д л я про­
х о д ж е н н я стиснутого п о в і т р я через к л а п а н и до н и ж н ь о ї частини цидіндра під п о р ш е н ь , щ о п р и м у ш у є останній п е р е м і щ у в а т и с я в в е р х .
П р у ж и н а 9 с л у ж и т ь д л я п о г л и н а н н я віддачі п о р ш н я з метою охорони
працюючого від ш к і д л и в и х в і б р а ц і й , а п р у ж и н а 3 оберігає обтискач
від в и п а д а н н я .
П і д час роботи пневматичний молоток тримають за р у к о я т к у пра­
вою р у к о ю і в е л и к и м пальцем натискують на к у р о к д л я п у с к у стисну228

227.

Рис. 290. Пневматичний клепальний молоток (а) і прийоми роботи ним (бл е)
того п о в і т р я . Л і в о ю р у к о ю к л е п а л ь н и к охоплює ствол молотка чи об­
тискача, щ о утримують н а головці з а к л е п к и .
К л е п а н н я к л е п а л ь н и м молотком в и к о н у ю т ь вдвох — один притис­
к у є підтримкою з а к л а д н у г о л о в к у , а д р у г и й молотком р о з к л е п у є за­
м и к а ю ч у г о л о в к у ( р и с 290, б). П р и з а т и с к у в а н н і п і д т р и м к и у слюсар­
них л е щ а т а х (рис. 290, в) д р у г и й робочий п і д т р и м у є д е т а л ь .
§ 70. МАШИННЕ КЛЕПАННЯ
Машинне к л е п а н н я має т а к і п е р е в а г и :
висока п р о д у к т и в н і с т ь п р а ц і ;
висока я к і с т ь к л е п а н н я — добре о б т и с к у в а н н я с т е р ж н я й запов­
н е н н я отвору, а т а к о ж ф о р м у в а н н я г о л о в к и бездоганної форми;
незначний процент б р а к у ( п о р і в н я н о з б р а к о м п р и ручному й пнев­
матичному к л е п а н н і ) ;
м а й ж е повна л і к в і д а ц і я фізичної п р а ц і ;
менша к і л ь к і с т ь з а й н я т и х робочих.
229

228.

Рис. 291. Преси:
а — ручний переносний пневматич­
ний; 6 —• пневмоважільний стаціонар­
ний; /-—пневмоциліндр; 2 — скоба;
З, 4 —* обтискачі; 5 — упор; 6 — сто­
порна гайка; 7 — рукоятка; 8 — тум­
ба; 9 — огорожа; 10 — педаль; // —
автоматична маслянка; 12 — фільтр
Обладнання.
Значний
обсяг робіт к л е п а н н я вико­
нують на с п е ц і а л ь н и х кле­
п а л ь н и х м а ш и н а х , пневма­
тичних і г і д р а в л і ч н и х пре­
сах.
К л е п а л ь н і
ма­
ш и н и в и г о т о в л я ю т ь ста­
ц і о н а р н и м и й переносними.
Перші мають дещо б і л ь ш у
п р о д у к т и в н і с т ь , але недолі­
ком е те, що виріб треба
переміщувати в міру кле­
п а н н я ; при громіздких кон­
с т р у к ц і я х це потребує об­
л а д н а н н я спеціальних кон­
вейєрів, додаткових п л о щ .
Пневматичні клепальні м а ш и н и дешевші за г і д р а в л і ч н і . В основно­
му вони в и п у с к а ю т ь с я пересувними, але м о ж у т ь бути і с т а ц і о н а р н и м и .
Р у ч н и й
п е р е н о с н и й
п н е в м а т и ч н и й
п р е с
П Р П 5 - 2 (рис. 291, а) ш и р о к о застосовують п р и одиночному к л е п а н н і ,
особливо у в а ж к о д о с т у п н и х м і с ц я х .
П р о д у к т и в н і с т ь його у 5 р а з і в вища за п р о д у к т и в н і с т ь пневматич­
ного молотка. На цьому пресі клепають деталі з а в т о в ш к и до 4 мм
с т а л ь н и м и з а к л е п к а м и з найбільшим діаметром 4 мм і з а к л е п к а м и
з д ю р а л ю м і н і ю н а й б і л ь ш и м діаметром 5 мм.
П р е с має пневматичний циліндр і к л и н о в и й м е х а н і з м , за допомогою
я к о г о р у х п о р ш н я перетворюється на робочий рух обтискачів.
П н е в м о в а ж і л ь н и й
с т а ц і о н а р н и й
п р е с
КП-204М (рис. 291, б) застосовують при одиничному клепанні деталей
стальними з а к л е п к а м и (сталь 15) діаметром до 5 мм, з а к л е п к а м и з дю­
р а л ю м і н і ю ( Д 1 , Д6) діаметром до 6 мм.
Силовий а г р е г а т з а в д я к и повітророзподільному пристрою здій­
снює у певній послідовності подачу стиснутого п о в і т р я в різні камери
пневматичних ц и л і н д р і в , чим забезпечуються автоматичні робочий
і зворотний ходи. В а ж і л ь н а система створює з у с и л л я на п л у н ж е р і ,
потрібне д л я р о з к л е п у в а н н я з а к л е п о к . Стиснуте п о в і т р я з п о в і т р я н о ї
магістралі до автоматичної м а с л я н к и надходить через фільтр 12,
в я к о м у в и д а л я ю т ь с я д о м і ш к и , що є в повітрі.
230

229.

Для
с к л е п у в а н н я деталей
різної
товщини
або
при
з а к л е п о к і н ш о г о д і а м е т р а у п о р 5 п е р е м і щ у ю т ь по осі,
використанні
обертаючи ру­
к о я т к у 7,
я к а стопориться гайкою 6. П р а в и л ь н о ї форми з а м и к а ю ч о ї
головки
стискання склепуваних деталей досягають дією обтискачів
і
З і 4.
Прес пускають
у дію
натисканням
ногою
на п е д а л ь 10.
Великий
з і в і в и л і т с к о б и п р е с а з а б е з п е ч у ю т ь к л е п а н н я д е т а л е й р і з н и х розмі­
рів. К о н с т р у к ц і я преса дає змогу встановити скоби у в е р т и к а л ь н о м у
положенні, що дуже важливо при клепанні плоских деталей великих
розмірів.
Створено
*
б е з ш у м н и й
в е р с т а т ,
щ о працює з а ротаційним
п р и н ц и п о м : п у а н с о н , я к и й ф о р м у є г о л о в к у з а к л е п к и , н е п р о с т о натис­
к у є на неї, а з д і й с н ю є с к л а д н и й к о л и в а л ь н и й р у х , тобто о б к а т у є го­
л о в к у з а к л е п к и . Верстат дає змогу виготовити з ' є д н а н н я за допомогою
6. Види дефектів клепання
Ескіз
Вид дефекту
П р и ч и н а виникнення
Зміщення замикаючої
ловки
го-
Прогин матеріалу
Зміщення
заклепки
обох
Скошено або нерівно обрізано
торець стержня заклепки
Діаметр отвору малий
головок
Отвір просвердлено косо
Згин замикаючої головки
Перевищена'довжина стержня
заклепки; підтримка встанов­
лена не по осі заклепки
Розклепування
між листами
Клепання здійснене
притиснутих листах
Підсічка
головки
стержня
(зарубування)
при
не-
Обтискач при обробці головки
був поставлений косо
Недотягнута головка
Нещільна, посадка закладної
головки при клепанні
Мала замикаюча головка
Недостатня довжина, виступа­
ючої частини стержня заклей­
ки
Нещільне прилягання
микаючої головки
ГІерекіс обтискача
Рвані краї головки
за-
Погана якість металу заклепки
231

230.

с т а л ь н и х з а к л е п о к р і з н о ї к о н ф і г у р а ц і ї і діаметром 6... 14 мм. Ч а с ,
я к и й в и т р а ч а є т ь с я на цю о п е р а ц і ю , відповідно становить 1,5...4 с.
Д е ф е к т и . Н а й р о з п о в с ю д ж е н і ш і при к л е п а н н і дефекти й причини
їх в и н и к н е н н я подано в табл. 6.
У п о г а н о поставленої з а к л е п к и з р у б у ю т ь г о л о в к у , а потім бородком вибивають с т е р ж е н ь . З а к л е п к у м о ж н а т а к о ж в и с в е р д л и т и . Д л я
цього з а к л а д н у г о л о в к у накернюють і с в е р д л я т ь на г л и б и н у , що до­
рівнює висоті г о л о в к и . Д і а м е т р свердла беруть трохи меншим за діа­
метр з а к л е п к и . Недосвердлену г о л о в к у н а д л а м у ю т ь бородком, потім
вибивають.
^
П е р е в і р к а я к о с т і з ' є д н а н н я . П і с л я с к л а д а н н я з а к л е п к о в і з'єд­
н а н н я піддають ретельному з о в н і ш н ь о м у о г л я д у , п е р е в і р ш ф ш стан
головок з а к л е п о к і с к л е п а н и х д е т а л е й . Щ і л ь н і с т ь п р и л я г а н н я з'єд­
наних деталей в и я в л я ю т ь щ у п о м . Головки з а к л е п о к і відстань м і ж
ними п е р е в і р я ю т ь ш а б л о н а м и .
З а к л е п к о в і з ' є д н а н н я , щ о потребують герметичності, пхають
г і д р а в л і ч н и м в и п р о б у в а н н я м н а г н і т а н н я м насосом рідини під тидком,
я к и й п е р е в и щ у є н о р м а т и в н и й н а 5...20 % . М і с ц я з ' є д н а н н я , щ о дають
течію, п і д ч е к а н ю ю т ь .
§ 71. ЧЕКАНКА
З а к л е п к о в і шви не м о ж у т ь бути абсолютно н е п р о н и к н и м и . Це по­
яснюється н а я в н і с т ю нерівностей і шорсткостей на поверхні склепа­
них л и с т і в , внаслідок чого у шві з а л и ш а ю т ь с я п о в і т р я н і п р о ш а р к и
та к а н а л и , через, які м о ж е проходити рідина чи г а з . Т о м у д л я абсо­
лютної щільності й непроникності стики з а к л е п к о в и х швів і гдаовок
у щ і л ь н ю ю т ь . Спосіб обробки металу тиском, при я к о м у на з а г о т о в к у
н а н о с я т ь неглибокий рельєф с и л ь н и м н а т и с к а н н я м інструмента (че­
кана), називається ч е к а н к о ю .
К р о м к и з а в т о в ш к и до 5 мм не з а ч е к а н ю ю т ь , бо т а к а тонка кромка
не у щ і л ь н ю є т ь с я , а в и п и н а є т ь с я .
Я к щ о в клепаній к о н с т р у к ц і ї , в и к о н а н і й з листової сталі зав­
товшки до 5 мм, необхідно досягти непроникності, то між листами
п р о к л а д а ю т ь у щ і л ь н ю в а л ь н у п р о к л а д к у , а потім листи вк л е п у ю ть .
Я к п р о к л а д к у в и к о р и с т о в у ю т ь смугу п а р у с и н и , п р о с я к н у т у рідким
с у р и к о м . Я к щ о у щ і л ь н ю в а н е середовище ( н а п р и к л а д , нафта) р о з ' ї д а є
с у р и к , застосовують тонку с т а л ь н у сітку, я к у обмазують бйецІал ьною
з а м а з к о ю ( ш е л а к і білила на деревному спирті).
На р и с . 292, а п о к а з а н о к р о м к у , оброблену одним гоаурокррмко*вим ч е к а н о м . П е р ш и й р а з к р о м к у п р о х о д я т ь , п р и т р и м у ю ч и чекан так,
щоб т у п и й к у т бойка був звернений до н и ж н ь о г о л и с т а . П р и цьому
в кромці в и б и в а є т ь с я к а н а в к а і метал відтискується до н и ж н ь о г о лис­
та, заповнюючи з а з о р ( я к щ о він є ) . і посилюючи к о н т а к т склепаних
л и с т і в на смузі з а в ш и р ш к и п. Потім цей чекан перевертають тупим
232

231.

Рис. 292. Зачеканювання кромки
гострокромковим чеканом (<?), по­
шкодження (зарубини) поверхні
листа ( б ) , зачеканювання кромки
чеканом із заокругленим бойком
і тупокромковим чеканом (в):
1, 2 — нижній і верхній листи; «?~гострокромковий чекан; 4 — чекан із за­
округленим бойком; 5 — тупокромковий
чекан; п — ширина ущільнення при зачеканюванн!
кутом вверх і о б р о б л я ю т ь НИМ
підчеканену к р о м к у , підби­
раючи (підтискуючи) її ниж­
ній к р а й і остаточно ущіль­
нюючи
зазор.
П р и цьому
з б і л ь ш у є т ь с я ш и р и н а смуги
щільного контакту і верхній
л и с т починає п р у ж и н и т и , з силою п р и т и с к у ю ч и д і л я н к у к р о м к и до
нижнього листа.
Ц е й спосіб має два недоліки: його в и к о н а н н я потребує значної
а к у р а т н о с т і й у в а ж н о с т і , бо в и н и к а є небезпека п о ш к о д ж е н н я нижньо­
го листа при першій і особливо п р и д р у г і й операції, к о л и до ц ь о г о
листа чекай обернено гострим кутом; ш и р и н а п у щ і л ь н е н о ї смуги не­
значна.
П о ш к о д ж е н н я листа при з а ч е к а н ю в а н н і у в и г л я д і з а р у б і в , насі­
чок і забоїн з г л а д ж е н о г о (головного) і р і з к о г о х а р а к т е р у (рис. 292, б),
які на п е р ш и й погляд з д а ю т ь с я незначними, насправді р і з к о з н и ж у ю т ь
надійність і міцність виробу. Н е з в а ж а ю ч и на те що п о ш к о д ж е н н я роз­
міщені л и ш е на о к р е м и х д і л я н к а х і глибина їх мала п о р і в н я н о з тов­
щиною листа, небезпека цих п о ш к о д ж е н ь в е л и к а . Б у д ь - я к і поверх­
неві п о ш к о д ж е н н я є осередком к о р о з і й н о г о р о з ' ї д а н н я , я к е ще більше
послаблює метал. У більшості виробів п о ш к о д ж е н н я л и с т і в у процесі
з а ч е к а н ю в а н н я зовсім не д о п у с к а ю т ь с я і вироби в и б р а к о в у ю т ь . По­
верхневі п о ш к о д ж е н н я з а в а р ю в а т и не м о ж н а .
З а ч е к а н е н а двома тупокромочними ч е к а н а м и к р о м к а та інстру­
мент, я к и й в и к о р и с т о в у є т ь с я , п о к а з а н о на р и с . 292, в. С п о ч а т к у кром­
ку обробляють ч е к а н о м із з а о к р у г л е н и м бойком і в н и ж н і й частині
його вибивають у г н у т у к а н а в к у . П р и цьому метал кромки відтиску• ється до н и ж н ь о г о листа і д е щ о в з д о в ж нього. Це д а є змогу зробити
ш и р ш у смугу щ і л ь н о г о контакта к р о м к и з н и ж н і м листом. Ш и р и н а
смуги щ і л ь н о г о к о н т а к т а при тупокромочному способі з а ч е к а н ю в а н н я
на 1/3 більша, н і ж при гострокромочному способі. Це п о я с н ю є т ь с я
д у ж е малим н а х и л о м чекана д о г о р и з о н т а л і . Д р у г у о п е р а ц і ю обробки
к р о м к и в и к о н у ю т ь чеканом з плоским бойком, я к и м остаточно ущіль­
нюють відтиснутий до листа метал.
233

232.

П е р е в а г а м и тупокромочного способу з а ч е к а н ю в а н н я є ш и р ш а сму­
га щ і л ь н о г о к о н т а к т а к р о м к и і повна відсутність небезпеки пошко­
д ж е н н я н и ж н ь о г о листа, щ о особливо в а ж л и в о д л я щ і л ь н о м і ц н и х ш в і в .
Б е з п е к а п р а ц і . П р и к л е п а н н і слід д о т р и м у в а т и с ь з а г а л ь н и х вимог
безпеки — п р а ц ю в а т и с п р а в н и м інструментом, с л і д к у в а т и , щ о б на
робочому місці не було нічого з а й в о г о тощо.
Д л я захисту від ш у м у при к л е п а н н і пневматичними молотками
застосовують протишумні н а в у ш н и к и (див. р и с . -24, б).
Р о з д і л XIV, ПРОСТОРОВЕ РОЗМІЧАННЯ
§ 72. ПРИСТРОЇ ДЛЯ РОЗМІЧАННЯ
Просторове р о з м і ч а н н я з н а ч н о с к л а д н і ш е з а п л о щ и н н е , б о п р и
ньому р о з м і ч а л ь н і л і н і ї н а н о с я т ь не в одній, а в р і з н и х п л о щ и н а х
і п і д різними к у т а м и .
Перлі н і ж п р и с т у п а т и до* р о з м і ч а н н я , з а г о т о в к у встановлюють на
р о з м і ч а л ь н і й плиті й в и в і р я ю т ь , користуючись д л я ц ь о г о опорними
п і д к л а д к а м и , п р и з м а м и , д о м к р а т а м и , р о з м і ч а л ь н и м и я щ и к а м и тощо.
П р и з м а т и ч н і
п і д к л а д к и
застосовують п р и встанов­
ленні заготовок ц и л і н д р и ч н о ї форми-. П і д к л а д к и м а ю т ь точно оброб­
лені зовнішні поверхні з трьома^чотирма п р и з м а т и ч н и м и в и р і з а м и .
Н а й ч а с т і ш е застосовують підкладки з а в д о в ж к и 50...250 мм, завширш­
ки і з а в в и ш к и 50... 100 мм. Д л я в с т а н о в л е н н я довгих ц и л і н д р и ч н и х
заготовок використовують комплекти (пари) п і д к л а д о к о д н а к о в и х роз­
мірів.
Досконаленішою конструкцією є п р и с т р і й
з
п р и з м о ю
(рис, 293, о)у з а п р о п о н о в а н и й Щ е р б а к о в и м . Й о г о перевага п о л я г а є
в тому, що бокові сторони скоби 1 не виступають за г р а н і п р и з м и 2.
Це д а є змогу здійснювати р о з м і ч а н н я г о р и з о н т а л ь н и х і в е р т и к а л ь н и х
л і н і й на деталі (валику) З ш л я х о м її п е р е к а н т о в у в а н н ю У з в и ч а й н и х
п р и з м а х з однією призматичною виїмкою зі скобою (рис. 293, б) сто­
рони скоби виступають за грані призми, внаслідок чого не м о ж н а
здійснювати р о з м і ч а н н я в г о р и з о н а л ь н і й і в е р т и к а л ь н і й п л о щ и н а х
без п е р е к а н т о в у в а н н я д е т а л і .
У п р и с т р о ї д л я
р о з м і ч а н н я
д е т а л е й
під
ку­
т о м (рис. 294) п р и з м а 1 встановлюється на потрібний к у т по відно­
шенню до основи 4 за градуйованим диском 2. Д е т а л ь при розмічанні
з а к р і п л ю ю т ь скобою 5. П о л о ж е н н я призми ф і к с у є т ь с я гайкою-баранцем 3.
К у т н и к и (рис. 295, а ) виготовляють з с і р о г о ч а в у н у . Н а обох
п о л и ц я х к у т н и к а є отвори. Отвори в г о р и з о н т а л ь н і й полиці дають
змогу п р и к р і п л ю в а т и к у т н и к до розмічальної плити з Т-подібними
234

233.

Рис. 293. Пристрій для
просторового розмі­
чання за допомогою
призм:
а — Ще р бакова; б — зви­
чайною зі скобою
п а з а м и ; за допомогою отворів на в е р т и к а л ь н і й полиці до к у т н и к а
п р и к р і п л ю ю т ь розмічуванї з а г о т о в к и .
Р о з м і ч а л ь н і к у б и к и (рис, 295, б ) мають точно оброб­
лені поверхні й в е л и к у к і л ь к і с т ь отворів д л я в с т а н о в л е н н я й закріп­
л е н н я деталей за допомогою болтів з п р и х в а т а м и , п л а н о к тощо.
К о н т р о л ь н и й п р и с т р і й ( я щ и к ) в и г о т о в л я ю т ь з ча­
вуну;, д л я п о л е г ш е н н я його в і д л и в а ю т ь п о р о ж н и с т и м з товщиною сті­
нок 8...12 мм, з ребрами жорсткості всередині; всі сторони р е т е л ь н о
п р и ш а б р ю ю т ь (рис. 296). Особливу у в а г у при виготовленні я щ и к а
звертають на точність с п р я ж е н н я г р а н е й (кути 9(Г).
Я щ и к и використовують д л я з а к р і п л е н н я на їх сторонах розмічу­
ваних заготовок. Р о з м і ч а н н я за допомогою я щ и к а без п е р е к а н т у в а н н я
виробу п о к а з а н о на р и с . 297,
В и с у в н и й ц е н т р (рис. 298, а ) з а допомогою з у б ч а с т о г о ко­
леса 2 і зубчастої р е й к и З м о ж е ви­
с у в а т и с я на в и ^ т У До 400 мм щодо
основи /. У потрібному п о л о ж е н н і
площадка
4 фіксується затискним
болтом 5. В и с у в н а п л о щ а д к а ство-
Рис. 294. Пристрій з призмою
для розмічання деталей під ку­
том
Рис. 295. Розмічальні пристрої:
а — кутник; 6 — кубйк
235

234.

Рис. 296. Контрольний пристрій
(ящик)
Рис, 297. Розмічання за допомогою
ящика без перекантовування ви­
робу
рюе зручності д л я р о з м і ч а н н я к і л , розміщених на р і з н и х висотах
( р и с . 298, б).
П р и просторовому р о з м і ч а н н і н а й ш и р ш е застосовують р е й с м у с
К р ю ч е к а (рис. 299), щ о п р и с к о р ю є роботу. Рейсмус має чотири
р и с у в а л к и , к о ж н а з я к и х встановлюється на потрібний р о з м і р , що
дає змогу проводити одночасно к і л ь к а п а р а л е л ь н и х рисок.
Н а р и с . 300 п о к а з а н а к о н с т р у к ц і я к о м б і н о в а н о г о р е й с г
м у с а. Р и с к и н а н о с я т ь р и с у в а л к а м и 2, З, 7 і 6\ я к і з а к р і п л ю ю т ь гвин­
тами 4.
М і к р о р е й с м у с
з
в и м і р ю в а л ь
ними
б а р а б а н аРис. 298. Висувний центр:
м и (рис. 301) має круг­
а — будова; б — застосування
лу основу 4, я к а неру­
хомо з ' є д н а н а зі стоя­
ком-рейкою 5, по. я к і й
при обертанні устано­
вочних гвинтів 2 пере­
м і щ у є т ь с я к а р е т к а З, що
несе г о л к у / р и с у в а л к и .
Відстань вертикаль­
ного переміщення від­
р а х о в у ю т ь за круговими
ш к а л а м и вимірювальних
б а р а б а н і в , які прогля­
даються через вікна ка­
р е т к и . Н а я в н і с т ь двох
236

235.

Рис. 299. Багатоголковий високо­
продуктивний рейсмус Крючека
Рис. 300. Комбінований рейсмус:
/ — основа; 2, З, 7, 8 — рисувалки; 4 —
гвинти; 5, 9 — планки; 6 — стояки
систем в и м і р ю в а л ь н и х б а р а б а н і в дає змогу вести в і д р а х у н к и в пря­
мому (від плити) і зворотному н а п р я м а х . Це з в і л ь н я є розмітника
в і д необхідності п е р е о б р а х у н к і в усіх р о з м і р і в , заданих на креслен­
ні, на р о з м і р и від п л и т и .
К о н с т р у к ц і я д а є змогу з а к р і п л ю в а т и в каретці голку р и с у в а л к и
під потрібним кутом до розмічуваної поверхні, що т а к о ж п і д в и щ у є
точність р о з м і ч а н н я .
Ц е н т р у ю ч и й ш т а н г е н р е й с м у с (рис. 302) — ц е зви­
чайний с т о я к штангенрейсмуса, на я к и й н а д я г н е н а к а р е т к а центро-
Рис. 301. Мікрорейсмус з вимірюваль­
ними барабанами
Рис. 302. Центруючий штанген­
рейсмус
237

236.

ш у к а ч а , що має в и г л я д с т р і л к и , складеної з двох р і в н и х т р и к у т н и к і в .
Б і с е к т р и с а великого т р и к у т н и к а в и з н а ч а є центр з а г о т о в к и , центрову
лінію наносять вістрям стрілки.
§ 71. ПРИЙОМИ ТА ПОСЛІДОВНІСТЬ РОЗМІЧАННЯ
Підготовка до розмічання. П е р ш н і ж п р и с т у п и т и до р о з м і ч а н н я ,
у в а ж н о п е р е в і р я ю т ь з а г о т о в к у (чи немає на ній р а к о в и н , р о з к о л и н ,
відбитих кутів та інших дефектів), потім її очищають від бруду й п и л у .
Д а л і д о к л а д н о вивчають к р е с л е н н я майбутньої деталі й намічають
п о р я д о к р о з м і ч а н н я : визначають, в я к и х п о л о ж е н н я х з а г о т о в к а вста­
новлюватиметься на плиті і в я к і й послідовності наноситимуться роз­
мічальні л і н і ї .
Д л я того щоб обрати п р а в и л ь н и й п о р я д о к р о з м і ч а н н я , треба чітко
у я в л я т и п р и з н а ч е н н я деталі, її р о л ь у м а ш и н і . Тому слід к р і м крес­
л е н н я розмічуваної деталі, т а к о ж вивчити с к л а д а л ь н е к р е с л е н н я та
ознайомитися з технологією в и г о т о в л е н н я деталі.
В и б і р б а з и при розмічанні. П р а в и л ь н и й вибір бази при розмі­
чанні визначає її я к і с т ь . Вибір р о з м і ч а л ь н и х баз з а л е ж и т ь від кон­
структивних, особливостей і технології виготовлення деталі.
Б а з у вибирають, керуючись такими п р а в и л а м и :
я к щ о на заготовці є хоча б одна оброблена п о в е р х н я , її прийма­
ють за базу;
я к щ о обробляють не всі поверхні, то за б а з у п р и й м а ю т ь поверхню,
що не о б р о б л я є т ь с я ;
я к щ о зовнішні й внутрішні поверхні не оброблені, то за б а з у пе­
р е в а ж н о приймають з о в н і ш н ю поверхню.
Усі розміри н а н о с я т ь від однієї поверхні або від однієї л і н і ї , при­
йнятої за б а з у .
П і с л я того я к намітять базу, в и з н а ч а ю т ь п о р я д о к р о з м і ч а н н я ,
розміщення й в с т а н о в л е н н я на плиті розмічуваної з а г о т о в к и і вибира­
ють потрібні р о з м і ч а л ь н і інструменти та пристрої.
Встановлення заготовки на розмічальній плиті. П е р е д встановлен­
ням заготовки на р о з м і ч а л ь н і й плиті ті м і с ц я з а г о т о в к и , де наносити­
муться р о з м і ч а л ь н і р и с к и , фарбують крейдою, ф а р б о ю , л а к о м або
мідним купоросом. П р и установленні л и ш е перше п о л о ж е н н я заготов­
ки на плиті є н е з а л е ж н и м , а всі інші п о л о ж е н н я з а л е ж а т ь від першого.
Тому перше п о л о ж е н н я заготовки слід вибирати т а к , щоб було зруч­
но почати р о з м і ч а н н я від поверхні або центрової л і н і ї , п р и й н я т о ї за
базу. З а г о т о в к у встановлюють на плиті не у д о в і л ь н о м у п о л о ж е н н і ,
а т а к , щоб одна з головних її осей була п а р а л е л ь н а поверхні розмі­
чальної плити.
Т а к и х осей на заготовці з в и ч а й н о буває три — по д о в ж и н і , ширині
та висоті.
238

237.

Рис. 304. Розмічання циліндричних деталей:
а — нанесення на торець валика розчину мідного купоросу; б —розмічання шпонкової ка­
навки; / — вимірювальна поверхня; 2 — блс?к плиток; 3 — вимірювальна ніжка; 4 — затисний
гвинт: 6 — мікрометричний гвинт; 6 — рисувалк»; 7 — призма
плиті на одній або двох п р и з м а х і п е р е в і р я ю т ь г о р и з о н т а л ь н і с т ь ци­
л і н д р и ч н о ї твірної поверхні відносно поверхні р о з м і ч а л ь н о ї п л и т и .
К о р о т к і циліндричні заготовки встановлюють на одній п р и з м і .
Р о з м і ч а н н я шпонкової к а н а в к и на в а л и к у в и к о н у ю т ь у т а к о м у
п о р я д к у : вивчають к р е с л е н н я ; п е р е в і р я ю т ь з а г о т о в к у ; з а ч и щ а ю т ь
на в а л и к у місця д л я р о з м і ч а н н я , ф а р б у ю т ь мідним купоросом т о р е ц ь
(рис. 304, а) в а л и к а і частину бокової поверхні, на я к у наноситимуть­
ся р и с к и ; з н а х о д я т ь центр на торці за допомогою ц е н т р о ш у к а ч а (або
рейсмуса); встановлюють в а л и к на п р и з м у і п е р е в і р я ю т ь його гори­
зонтальність;
наносять
на
торець в а л и к а г о р и з о н т а л ь н у л і н і ю
(рис. 304, б), я к а проходить через центр; повертають в а л и к на 90° і
п е р е в і р я ю т ь в е р т и к а л ь н і с т ь накресленої л і н і ї за к у т н и к о м ; н а н о с я т ь на
торець рейсмусом г о р и з о н т а л ь н у л і н і ю ; к р е с л я т ь рейсмусом л і н і ю на
боковій поверхні в а л и к а ; накреслюють на боковій поверхні дві л і н і ї ,
що відповідають ширині ш п о н к о в о ї к а н а в к и , а на торці — її г л и б и н і ;
повертають в а л и к шпонковими рисками вверх і к р е с л я т ь на торці
лінію, щ о позначає дно ш п о н к о в о ї к а н а в к и ; н а к е р н ю ю т ь к о н т у р и
шпонкової к а н а в к и .
Р о з м і ч а н н я за з р а з к о м застосовують у разі с п р а ц ю в а н н я або по­
ломки деталі та при відсутності к р е с л е н н я д л я в и г о т о в л е н н я нової.
П р и цьому з р а з к о м с л у ж и т ь с п р а ц ь о в а н а або з л а м а н а д е т а л ь . Я к щ о
д е т а л ь плоска, то п і с л я ретельної очистки її н а к л а д а ю т ь на з а г о т о в к у
і по ній обведенням н а н о с я т ь розмічальні лінії.
К о л и н а к л а с т и з р а з о к на з а г о т о в к у не м о ж н а , його встановлюють
поруч і переносять рейсмусом усі розміри зі з р а з к а на з а г о т о в к у . П р и
знятті р о з м і р і в зі з р а з к а слід в р а х о в у в а т и його с п р а ц ь о в а н і с т ь . Слід
240

238.

т а к о ж перевірити, чи не п о ш к о д ж е н и й він, чи немає ж о л о б л е н н я , чи
не в і д л а м а н і в и с т у п и тощо.
Розмічання за місцем з д і й с н ю є т ь с я тоді, к о л и за х а р а к т е р о м з'єд­
н а н ь треба с к л а д а т и деталі на місці. Д л я ц ь о г о одну з деталей розмі­
чають і с в е р д л я т ь у ній отвори; у д р у г і й деталі отвори с в е р д л я т ь п і с л я
н а к л а д а н н я на неї першої, я к а с л у ж и т ь нібито шаблоном щодо д р у г о ї .
Раціональні прийоми розмічання. П р и роботі рейсмусом к о ж н е
в с т а н о в л е н н я р и с у в а л к и по висоті потребує в е л и к о ї витрати часу.
П р и розмічанні п а р т і ї з а г о т о в о к о д н а к о в и х деталей користуються
к і л ь к о м а рейсмусами, з а з д а л е г і д ь встановленими на певний р о з м і р .
Р и с у в а л к и необхідно встановити у певне п о л о ж е н н я л и ш е один р а з ,
а потім послідовно переносити їх на всі р о з м і ч у в а н і з а г о т о в к и . Ч а с
від часу в с т а н о в л е н н я р и с у в а л о к слід п е р е в і р я т и .
Я к щ о у р о з п о р я д ж е н н і с л ю с а р я є л и ш е один рейсмус, то рекомен­
д у є т ь с я с п о ч а т к у перенести на всі з а г о т о в к и один встановлений розмір
(рис. 305), а потім д р у г и й , третій і т. д.
Розмічання за допомогою координатно-розмічальних пристроїв.
П р и н ц и п дії цих п р и с т р о ї в г р у н т у є т ь с я на методі к о о р д и н а т , я к и й
дає змогу одні геометричні елементи ( н а п р и к л а д , р о з м і ч у в а н и й кон­
тур) в и з н а ч а т и відносно і н ш и х ( н а п р и к л а д , установочної бази деталі)
з а допомогою чисел. Ц і пристрої у н і в е р с а л ь н і , з н а ч н о п р и с к о р ю ю т ь
р о з м і ч а н н я , п і д в и щ у ю т ь й о г о точність і п р о д у к т и в н і с т ь п р а ц і .
К о о р д и н а т н о - р о з м і ч а л ь н а
м а ш и н а
мод.
ВЕ-ША с л у ж и т ь д л я попереднього в и м і р ю в а н н я і р о з м і ч а н н я корпус­
них деталей ( в и л и в к і в ) . П р и н е в и с о к и х вимогах до точності м а ш и н а
може в и к о р и с т о в у в а т и с я д л я в и м і р ю в а н н я в і д х и л е н ь основних геомет­
ричних п а р а м е т р і в (діаметрів, м і ж ц е н т р о в и х відстаней, кутів, п о л о ж е н ь
осей, п а р а л е л ь н о с т і , п е р п е н д и к у л я р н о с т і тощо) оброблених деталей.
Д о к о м п л е к т у м а ш и н и входить п л о с к и й поворотний стіл, в і л ь н о
в с т а н о в л е н и й на поверхні п л и т и . Д е т а л ь , я к у треба р о з м і т и т и або
в и м і р я т и , встановлюють на план­
ш а й б і п о в о р о т н о г о стола й ви^
ставляють
р е г у л ю в а н н я м дом­
к р а т і в та поворотом п л а н ш а й б и .
Переміщення горизонтальної
к а р е т к и зі с т о я к о м та поворот
п л а н ш а й б и стола з д е т а л л ю п р и
вимірюванні та розмічанні мо­
ж у т ь з д і й с н ю в а т и с я в р у ч н у або
за допомогою е л е к т р о д в и г у н і в .
До набору
розмічально-ви­
м і р ю в а л ь н о г о інструмента вхо­
д я т ь щ у п и зі сферичними нако,
. ЧИВІРЧетгагаіа,^^
н е ч н и к а м и , Індикатор, спеціальні
р и с , 305. Розмічання партії деталей одциркулі, підпружинені різці з
ним рейсмусом
9
4-1604
24 і

239.

д е р ж а в к а м и , я к і дають змогу о щ у п у в а т и й наносити л і н і ї або кола
на р і з н и х п о в е р х н я х в и л и в к і в і готових деталей.
М а ш и н а у к о м п л е к т о в а н а ц и ф р о д р у к у ю ч и м пристроєм і к л а в і ш н о ю
обчислювальною машиною. На п а н е л я х пристроїв цифрової і н д и к а ц і ї
передбачено в и м і р ю в а н н я подвоєної величини переміщення (діаметра),
встановлення початкових нульових в і д р а х у н к і в у будь-якому поло­
ж е н н і в и м і р ю в а л ь н и х в у з л і в , а т а к о ж системи н а б и р а н н я з а д а н и х
базових координат. В и к о р и с т а н н я цих систем полегшує обробку ре­
з у л ь т а т і в в и м і р ю в а н н я , с п р о щ у є в и м і р ю в а н н я діаметра і забезпечує
з н а х о д ж е н н я центра без с к л а д н и х обчислень.
Б і л ь ш і с т ь видів р о з м і ч а н н я з успіхом може в и к о н у в а т и с я на к о ­
о р д и н а т н о - с в е р д л и л ь н и х
в е р с т а т а х ,
кілька
мо­
делей я к и х створено на базі з в и ч а й н и х настільних с в е р д л и л ь н и х вер­
статів. Т а к і верстати укомплектовані хрестовими супортами з лімба­
ми та ноніусами, які дають змогу пересувати стіл на з а д а н у в е л и ч и н у
у двох взаємно п е р п е н д и к у л я р н и х н а п р я м а х , що потрібно при розмі­
чанні за системою п р я м о к у т н и х к о о р д и н а т .
П р и розмічанні доводиться здійснювати різноманітні математич­
ні р о з р а х у н к и — обчислювати д о в ж и н у хорд, що відповідають зада­
ним ц е н т р а л ь н и м кутам, ділити коло на різне число частин, розв'язу­
вати п р я м о к у т н і т р и к у т н и к и , знаходити тригонометричні ф у н к ц і ї ,
в и з н а ч а т и координати точок л і н і ї перетину р і з н и х п о в е р х о н ь тощо.
Використання л і ч и л ь н о - р о з в ' я з у в а л ь н и х п р и с т р о ї в п і д в и щ у є ефективність і я к і с т ь робіт.
Д е ф е к т и . Н а й ч а с т і ш и м дефектом п р и просторовому розмічанні
є його неточність, я к а спричинена:
н е п р а в и л ь н и м і неточним в с т а н о в л е н н я м р о з м і ч у в а н о ї д е т а л і ;
недотриманням п р а в и л вибору розмічальних баз;
недотриманням точності р о з м і ч а н н я у відповідності з розмірами
креслення;
несправністю р о з м і ч а л ь н о г о інструмента.
Р о з д і л Х У . Ш А ВРУБАННЯ
§ 74. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ. ШАБЕРИ
Загальні відомості. Ш а б р у в а н н я м
називається операція
з н я т т я (зіскоблювання) з поверхонь деталей д у ж е т о н к и х часток ме­
т а л у с п е ц і а л ь н и м р і з а л ь н и м інструментом — шабером. Мета шабрув а н н я — забезпечення щ і л ь н о г о п р и л я г а н н я с п р я ж у в а н и х п о в е р х о н ь
і герметичності (непроникності) з ' є д н а н н я . Ш а б р у в а н н я м обробляють
п р я м о л і н і й н і й к р и в о л і н і й н і поверхні в р у ч н у або на верстатах.
За один робочий хід шабером 'знімається ш а р металу з а в т о в ш к и
0,005...0,07 мм. Ш а б р у в а н н я м д о с я г а є т ь с я висока точність (до ЗО не242

240.

с у ч и х п л я м у к в а д р а т і 25 X
X 25 мм) і ш о р с т к і с т ь поверх­
ні не більш як /?я 0,32. Й о г о
ш и р о к о з а с т о с о в у ю т ь в інст­
рументальному
виробництві
як з а в е р ш а л ь н и й процес об­
р о б к и н е з а г а р т о в а н и х повер­
хонь.
Ш и р о к е з а с т о с у в а н н я шаб­
р у в а н н я п о я с н ю є т ь с я тим, що
« оброблена п о в е р х н я має особ­
Рис.' 306. Припилювання поверхні з пере­
ливі я к о с т і :
віркою на фарбу
с т і й к і ш а проти спрацюван­
н я , н і ж ш л і ф о в а н а чи виготов­
л е н а п р и т и р а н н я м а б р а з и в а м и , бо не має ш а р ж и р о в а и и х у пори
з а л и ш к і в а б р а з и в н и х зерен, які прискорюють процес с п р а ц ю в а н н я ;
к р а щ е з м о ч у є т ь с я й довше зберігає мастильні речовини з а в д я к и
наявності так з в а н о ї розбивки (зіскоблюванню) цієї поверхні, що т а к о ж
підвищує її с т і й к і с т ь проти с п р а ц ю в а н н я та з н и ж у є коефіцієнт т е р т я ;
д а є змогу в и к о р и с т о в у в а т и найпростіший і найдоступніший метод
о ц і н к и її якості за числом п л я м на одиницю п л о щ і .
Р у ч н е ш а б р у в а н н я — трудомісткий процес, тому його замінюють
п р о д у к т и в н і ш о ю о б р о б к о ю на верстатах.
Ш а б р у в а н н ю передує чистова обробка р і з а н н я м . П о в е р х н ю , я к у
п о т р і б н о п р о ш а б р у в а т и , чисто й точно обробляють, обпилюють лич­
к у в а л ь н и м н а п и л к о м , стругають або фрезують. На ш а б р у в а н н я зали­
ш а ю т ь п р и п у с к 0,1...0,4 мм з а л е ж н о від ш и р и н и й д о в ж и н и п о в е р х н і .
П р и в е л и к и х п р и п у с к а х і з н а ч н и х нерівностях поверхню с п о ч а т к у
припилюють
личкувальним
напилком
з
п е р е в і р к о ю на ф а р б у
(рис. 306), при цьому н а п и л о к попередньо натирають крейдою д л я усу­
нення к о в з а н н я по фарбі та з а с а л ю в а н н я насічки.
Н а п и л о к переміщують круговим рухом, знімаючи метал з пофар­
бованих місць. З метою недопущення утворення глибоких р и с о к на­
пилок чистять с т а л ь н о ю щ і т к о ю . Обпилюють обережно, бо при над­
мірному обпилюванні м о ж у т ь з а л и ш и т и с я глибокі з а п а д и н и .
П і с л я о б п и л ю в а н н я пофарбованих п л я м з а г о т о в к у (деталь) звіль­
няють від л е щ а т і з н о в у п е р е в і р я ю т ь площини на пофарбованій пере­
вірній плиті, потім п р о д о в ж у ю т ь обпилювати ш а р металу на нових
п л я м а х ф а р б и . О б п и л ю в а н н я й п е р е в і р к у чергують доти, поки не ма­
тимуть рівної поверхні з в е л и к о ю к і л ь к і с т ю р і в н о м і р н о розміщених
п л я м (особливо п о к р а я х ) .
Ш а б е р и — металеві стержні різноманітної форми з р і з а л ь н и м и
к р о м к а м и . В и г о т о в л я ю т ь їх з інструментальних вуглецевих сталей
У10, У12А. Р і з а л ь н и й к і н е ц ь шабера з а г а р т о в у ю т ь без відпуску до
твердості 64...66 НЯСе.
243

241.

Рис. 307. Плоскі однобічний (а) і двобічний (б) шабери та кути їх
загострення
Рис. 308. Шабери із зігнутими кінцями та кути їх загострення
За
ф о р м о ю
р і з а л ь н о ї
ч а с т и н и
шабери поділйють
н а плоскі, т р и г р а н н і , фасонні; з а ч и с л о м р і з а л ь н и х к і н ц і в (граней) — на однобічні й двобічні; за к о н с т р у к ц і є ю —
на с у ц і л ь н і й зі вставними п л а с т и н к а м и .
П л о с к і ш а б е р и застосовують д л я ш а б р у в а н н я плоских по­
в е р х о н ь — відкритих п а з і в , к а н а в о к та ін. Вони м о ж у т ь бути одно­
бічними (рис. 307, а) та двобічними (рис. 307, б). Н а й р а ц і о н а л ь н і ш о ю
є о п у к л а форма л е з а , окреслена дугою радіусом ЗО...40 мм д л я півчистового ш а б р у в а н н я і 40...55 мм д л я чистового. .
П л о с к і шабери в и г о т о в л я ю т ь з прямими (рис. 307) і з і г н у т и м и
(рис. 308) к і н ц я м и . Відкриті площини ш а б р у ю т ь шаберами з п р я м и м
кінцем; с т і н к и п а з і в , к а н а в о к і суміжних п л о щ и н , а т а к о ж м ' я к і ме­
тали (алюміній, ц и н к , бабіт тощо) — шаберами з відігнутим кінцем.
Д о в ж и н а плоских двобічних шаберів становить 350...400 мм. Ши­
рину шабера для грубого ш а б р у в а н н я приймають рівною 20...25 мм,
для точного — 5...10 мм. Товщина к і н ц я р і з а л ь н о ї частини колива­
ється від 2 до 4 мм. Кут загострення в шаберах (рис. 307, 308, 309)
Рис. 309. Тригранні
(а) і чотиригранні (б)
шабери та кути їх за­
гострення
244

242.

д л я чорнового ш а б р у в а н н я приймають
рівним 70...75°, д л я чистового — 90°.
600
Д в о б і ч н и й
п л о с к и й £ Г
ї
ш а б е р ( д и в . . рис. 307, б ) з а в д я к и
наявності двох р і з а л ь н и х кінців має
з н а ч н и й строк с л у ж б и .
'
^>
Триі
ч о т и р и г р а н н і
6
ш а б е р и (рис. 309, а, б) застосо- ц
__ ™* ^ ^=====^г\
в у ю т ь д л я ш а б р у в а н н я угнутих і ци- ^ ^ ^ Ї ^ З ^ Е Я ^ ^ ^ - ^ и
л і н д р и ч н и х п о в е р х о н ь . Т р и г р а н н і ша^
Рис 310 С к л а а н і
бери, як п р а в и л о , в и г о т о в л я ю т ь лише
Д
шабери;
^.
/
ОДНОбіЧНИМИ ( І Н К О Л И — 3 1 СТарИХ Т р И -
а — плоский;
б—тригранний
тригранний зігнутий
в__
прямий;
гранних напилків).
Т р и г р а н н і шабери мають д о в ж и н у 190, 280, 380 і 510 мм.
Д л я п о л е г ш е н н я загострення площин шабер має ж о л о б к и , які
у т в о р ю ю т ь р і з а л ь н і к р о м к и з кутом загострення 60...75° (для сталі).
Складані ш а б е р и з н а ч н о легші за суцільні тих самих розмірів. За
формою р і з а л ь н о ї частини їх поділяють на плоскі, т р и г р а н н і п р я м і
й т р и г р а н н і зігнуті (рис. 310, а — в). Т а к і ш а б е р и п р и роботі пружи­
н я т ь , що п і д в и щ у є чутливість р у к ш а б р у в а л ь н и к а і с п р и я є з б і л ь ш е н н ю
точності ш а б р у в а н н я .
Ш а б е р
з
раді у с н и м
з а г о с т р е н н я м
(рис. 311)
з а в д я к и п л а в н о с т і й легкості п р о н и к н е н н я у метал значно полегшує
ш а б р у в а н н я , бо потребує з а с т о с у в а н н я менших з у с и л ь , н і ж п р и шабруванні плоским шабером. Д л я п о п е р е д н ь о г о ш а б р у в а н н я радіус за­
гострення с т а н о в и т ь ЗО...40 мм, а для остаточного — 40...55 мм.
У н і в е р с а л ь н и й
ш а б е р
з і
з м і н н и м и
різаль­
н и м и п л а с т и н к а м и (рис. 312) с к л а д а є т ь с я з к о р п у с а 3 , т р и мача 2у р у к о я т к и 5, з а т и с к н о г о гвинта 4, змінної р і з а л ь н о ї п л а с т и н к и
Рис. 311. Складений_шабер з радіусним загостренням
Рисї 312. Універсальний шабер зі змінними різальними пластинками
245

243.

Рис. 313. Удосконалений шабер
Рис. 314.. Шабер із затискним патро­
ном:
а — конструкція; б — комплект пластинок
1 із ш в и д к о р і з а л ь н о ї сталі або твердого сплаву. П л а с т и н к а , вставлена
в тримач, з а т и с к у є т ь с я гвинтом при обертанні р у к о я т к и шабера за
годинниковою с т р і л к о ю (для з н я т т я п л а с т и н к и р у к о я т к у обертають
проти годинникової с т р і л к и ) .
У д о с к о н а л е н и й
ш а б е р
с к л а д а є т ь с я з трьох частин —
тримача, д е р е в ' я н о ї р у к о я т к и і. змінної п л а с т и н к и (рис. 313). З м і н н а
п л а с т и н к а з хвостовиком типу «ластівчин хвіст» вставлена у п а з три­
мача, що забезпечує надійне її к р і п л е н н я .
На рис. 314, а п о к а з а н о н а й д о с к о н а л і ш и й шабер, я к и й с к л а д а є т ь с я
зі змінної п л а с т и н к и У, з а т и с к н о г о патрона 2 і с т е р ж н я 3. П л а с т и н к и
4 т а к и х шаберів в и г о т о в л я ю т ь розміром З X 16 X 50 мм, зі сталі У12А,
а с т е р ж е н ь — зі сталі 45.
Я к щ о шабер п р и з н а ч е н о д л я роботи по білому ч а в у н у або іншому
твердому металу, то застосовують п л а с т и н к и з твердого сплаву, на­
п р и к л а д В К 6 або Т 1 5 К 6 . З а м і н у затупленої п л а с т и н к и здійснюють
поворотом р у к о я т к и (стержня), бо губка затискної частини п а т р о н а
з ' є д н а н а з корпусом ш а р н і р н о . Т а к а к о н с т р у к ц і я шабера дає змогу
застосовувати к о м п л е к т п л а с т и н о к , загострених під різними кутами
(рис. 314, б).
Д и с к о в и й ш а б е р (рис. 315, а ) використовують д л я шабру­
в а н н я ш и р о к и х п л о щ и н . Р і з а л ь н а частина / — це с т а л ь н и й загарто­
в а н и й диск, з а к р і п л е н и й на тримачі 3 г а й к о ю 2. Д и с к 0 50...60 мм
і з а в т о в ш к и З . . . 4 м м заточують
на
к р у г л о ш л і ф у в а л ь н о м у вер­
статі. В міру з а т у п л е н н я його
повертають на д е я к и й кут і пра­
цюють незатупленою д і л я н к о ю .
Таким чином використовується
4 5
6 16
9
Ю
б
246
И
Рис. 315. ДисковиД (а) та універсаль­
ний (б) шабери:
1 — різальний диск; 2 — гайка; З — тримач;
4 —пластина; 5 — гвинт; £ —головка; 7 —
контргайка; 5 —стержень; 9, // — текстолі­
тове і дерев'яна рукоятки; 10— скріплю­
юче кільце

244.

Рис. 316. Фасонний шабер
Рис. 317. Шабери-кільця та їх загострення
весь диск шабера, що з н а ч н о економить час на з а т о ч у в а н н я , підви­
щує продуктивність п р а ц і .
У н і в е р с а л ь н и й
ш а б е р
з
ш е с т и г р а н н о ю
п л а с т и н о ю (рис. 315, б ) має 1 2 р і з а л ь н и х кромок. Н и м м о ж н а
п р а ц ю в а т и 7 год без п е р е з а г о с т р е н н я , що дає змогу економити робочий
час. Шабер простий у виготовленні, у н і в е р с а л ь н и й в роботі, бо всі
ш і с т ь граней м о ж н а загострювати під різними кутами для ш а б р у в а н н я
п о в е р х о н ь з твердих і м ' я к и х металів — чавуну, сталі, алюмінію та
ін. Крім того, він дає змогу мати набір пластин різної твердості, виго­
т о в л е н и х зі сталей У13А, Р 6 М 5 і В К 1 0 . їх з а м і н а потребує м а л о часу.
Д л я роботи ш а б е р а п л а с т и н у 4 в с т а в л я ю т ь у п а з г ол овк и 6 і за­
к р і п л ю ю т ь гвинтом 5. П л а с т и н а у робочому положенні підтискується
с т е р ж н е м 5, я к и й з а к р і п л ю є т ь с я к о н т р г а й к о ю 7.
Щ о б повернути пластину з новими р і з а л ь н и м и к р о м к а м и у робоче
п о л о ж е н н я , треба відгвинтити к о н т р г а й к у на один оберт, в и г в и н т и т и
с т е р ж е н ь на два оберти, повернути п л а с т и н к у в необхідне п о л о ж е н н я ,
потім з а г в и н т и т и с т е р ж е н ь до у п о р у в п л а с т и н к у 4 і з а г в и н т и т и контр­
гайку.
Ф а с о н н и й ш а б е р (рис. 316) — ц е набір змінних с т а л ь н и х
з а г а р т о в а н и х пластин /, з а к р і п л е н и х на с т е р ж н і 2 з р у к о я т к о ю 3.
Ці шабери с л у ж а т ь д л я ш а б р у в а н н я в а ж к о д о с т у п н и х ф а с о н н и х по­
верхонь — западин, замкнутих контурів, жолобків, канавок тощо.
Торцеві грані пластин загострюють відповідно до форми оброблюва­
них п о в е р х о н ь .
Ш а б е р и - к і л ь ц я виготовлені з і с п р а ц ь о в а н и х конічних ро­
л и к о в и х п і д ш и п н и к і в або в е л и к и х поршневих к і л е ц ь , замінюють три­
г р а н н и й і з і г н у т и й ш а б е р и та зменшують к і л ь к і с т ь п е р е з а г о с т р ю в а н ь .
їх загострюють на ш л і ф у в а л ь н о м у крузі / ( р и с 317) і доводять т о р е ц ь
на дрібнозернистому к р у з і 2. Ці шабери забезпечують з н а ч н о б і л ь ш у
п р о д у к т и в н і с т ь , ніж т р и г р а н н і .
§ 75. ЗАГОСТРЕННЯ ТА ДОВЕДЕННЯ ПЛОСКИХ ШАБЕРІВ
З а г о с т р е н н я . Ч а с т о кут з а г о с т р е н н я р р і з а л ь н о ї частини шабера
для сталі приймають рівним 75...90°. Т а к и й кут з а г о с т р е н н я забезпе­
чує найлегше з н я т т я металу, бо шабер не в р і з у є т ь с я в нього. П р о т е
247

245.

а
6
в
Рис. 318. Кути загострення шаберів для обробки чавуну та бронзи (а),
сталі (б) і м'яких металів (в)
в ряді випадків значення кутів вибирають з а л е ж н о від х а р а к т е р у ро­
боти, твердості оброблюваного металу і форми шабера.
На рис. 318, а подано к у т и з а г о с т р е н н я іішбера для обробки чаву­
ну й б р о н з и , на рис, 318, б — д л я обробки сталі. З а г о с т р е н н я ш а б е р а
під кутом 35...40° (рис. 318, в) для чорнового ш а б р у в а н н я м ' я к и х ме­
т а л і в дає змогу збільшити товщину с т р у ж к и до 0,01 мм замість
0,001 мм.
З а т у п л е н і шабери загострюють на загострювальному верстаті з
о х о л о д ж е н н я м , на корундовому к р у з і . Шабер беруть правою р у к о ю
за р у к о я т к у , а л і в о ю обхоплюють с т е р ж е н ь б л и ж ч е до робочого к і н ц я ,
20...30 мм від р і з а л ь н о ї к р о м к и . Спираючись плоскою г р а н н ю ш а б е р а
на п і д р у ч н и к , п л а в н о підводять торцевий к і н е ц ь до к р у г а . П о л о ж е н н я
248

246.

ш а б е р а має бути горизон­
т а л ь н и м , а його в і с ь — збі­
гатися
з центром круга
(рис. 319, а).
П л а в н и м рухом правої
р у к и , не відпускаючи к і н ц я
шабера від к р у г а ,
здій­
снюють незначні горизон­
Рис. 320. Доведення на брус­
тальні рухи для у т в о р е н н я
ку торцевої (а) і бічної (б)
поверхонь шабера
на торцевій частині криволінійної р і з а л ь н о ї кромки.
^СЗР^ а
Б і л ь ш о ї к р и в и з н и надають
д л я точного ш а б р у в а н н я , меншої — для попереднього. З а г о с т р е н н я
ш и р о к о ї грані ш а б е р а (рис. 319, б) здійснюють т а к само.
Д о в е д е н н я . П і с л я з а г о с т р е н н я на лезі ш а б е р а утворюються за­
д и р к и й нерівності, тому л е з о доводять, причому т а к , щоб на ньому
не можна було побачити, навіть користуючись л у п о ю (збільшення у
2,5 р а з а ) , нерівностей^ я к і п о г і р ш у ю т ь я к і с т ь ш а б р у в а н н я . Д о в е д е н н я
здійснюють на а б р а з и в н и х б р у с к а х зернистістю 90 і нижче. П о в е р х н ю
б р у с к а з м а щ у ю т ь тонким ш а ром м а ш и н н о г о масла. З а м і с т ь б р у с к а
при доведенні ш а б е р і в м о ж н а застосовувати рівну ч а в у н н у п л и т у ,
я к у п о к р и в а ю т ь рідкою пастою з а б р а з и в н о г о п о р о ш к у , з м і ш а н о г о
з м а ш и н н и м маслом. Б р у с о к під час доведення к л а д у т ь на д е р е в ' я н у
нерухому п і д к л а д к у , в я к і й в и р і з а н о гніздо за розміром б р у с к а . Тор­
цеву частину ш а б е р а встановлюють на брусок (рис. 320, а); двома
п а л ь ц я м и лівої р у к и шабер утримують за р у к о я т к у , ледь п р и т и с к у ю ч и
його до б р у с к а , а п р а в о ю р у к о ю здійснюють к о л и в а л ь н і р у х и .
П і с л я доведення р і з а л ь н о ї частини шабер п р а в л я т ь п о п л о щ и н і
( д і л я н к и ш и р о к и х граней, щ о п р и л я г а ю т ь д о т о р ц я ) . Д в о м а р у к а м и
тримаючи ш а б е р у горизонтальному положенні на б р у с к у ( р и с 320,
б), р о б л я т ь р у х и в з д о в ж р і з а л ь н и х кромок. Д л я точного ш а б р у в а н н я
й остаточного доведення р і з а л ь н о ї частини шабера (до д з е р к а л ь н о ї
поверхні) застосовують пасти ГОИ ( Д е р ж а в н о г о оптичного інституту).
З а г о с т р ю ю т ь п л а с т и н к и з т в е р д о с п л а в н и м лезом на з а г о с т р ю в а л ь н о м у
к р у з і із зеленого к а р б і д у кремнію. П л а с т и н к и з твердих с п л а в і в до­
в о д я т ь на ч а в у н н і й плиті, п о к р и т і й дрібнозернистим а б р а з и в н и м по­
рошком, або на д р і б н о з е р н и с т и х а б р а з и в н и х б р у с к а х .
П о в т о р н о шабер доводять о д р а з у , як т і л ь к и відчують н е з н а ч н е
з а т у п л е н н я . У середньому за 7 год роботи шабер доводять 4...6 р а з і в
з а л е ж н о від х а р а к т е р у ш а б р у в а н н я й оброблюваного матеріалу.
§ 76. ПРОЦЕС ШАБРУВАННЯ
Ф а р б и для ш а б р у в а н н я . П е р е д ш а б р у в а н н я м в и я в л я ю т ь нерівнос­
ті п о в е р х о н ь ш л я х о м їх п о ф а р б у в а н н я . Ш а б р у в а л ь н а ф а р б а — це с у м і ш
Ю 4-1664
249

247.

г
машинного масла з блакиттдо і рідше з с у р и к о м та у л ь т р а м а р и н о м
(синька), які на відміну від блакиті погано змішуються з маслом і не­
чітко п р о г л я д а ю т ь с я на заготовці. Б л а к и т ь можна замінити сажею,
з а м і ш а н о ю на суміші автолу з гасом. Ф а р б у подрібнюють т а к , щ о б
м і ж п а л ь ц я м и не з а л и ш а л о с я зернин. Потім її насипають у баночку
і в л и в а ю т ь туди масло. К і л ь к і с т ь машинного масла у суміші має бути
т а к о ю , щоб фарба мала консистенцію пасти, але не рідкої, бо н а д л и ш к и
масла розпливатимуться по контрольній плиті і п е р е в і р ю в а н а поверх­
ня при накладанні її на п л и т у вся покриється фарбою.
Ф а р б у в а н н я поверхні. Фарбу наносять на поверхню плити тампо­
ном (рис. 321, а) з чистих л ь н я н и х ганчірок, складених у к і л ь к а ша­
р і в . З р у ч н о в и к о н у в а т и ф а р б у в а н н я виготовленим з чистого полотна
мішечком, в я к и й н а к л а д а ю т ь фарбу (ні в я к о м у разі не слід класти
у мішечок суху ф а р б у й умочати його у масло).
Мішечок і тампони в п а у з а х м і ж ф а р б у в а н н я м кладуть у чистий
посуд.
Перед ф а р б у в а н н я м поверхню очищають від с т р у ж к и і бруду во­
л о с я н о ю щіткою, промивають, протирають чистою г а н ч і р к о ю , а потім
о б е р е ж н о н а к л а д а ю т ь її на поверхню плити й п о в і л ь н о пересувають»
Д л я у н и к н е н н я нерівномірного с п р а ц ю в а н н я плити слід використову­
вати всю її поверхню.
П і с л я двох-трьох кругових рухів по плиті (рис. 321, б) деталь обе­
р е ж н о знімають. На добре оброблені поверхні фарба л я г а є рівномірно
(рис. 321, в), на погано підготовлені — п л я м а м и . У невеликих запади­
нах фарба накопичуватиметься, а в місцях з а г л и б л е н і ш и х її в з а г а л і
не буде. Т а к в и н и к а ю т ь білі п л я м и — н а й з а г л и б л е н і ш і місця, не по­
к р и т і фарбою, темні п л я м и — менш заглиблені м і с ц я , в я к и х накопи­
ч и л а с я фарба, сірі п л я м и — іг£ найбільш виступаючі м і с ц я , на які
ф а р б а л я г а є тонким шаром.
250

248.

б
Рис. 322. Прийоми шабрування плоских деталей:
а — «від себе»:
б — «на с е б е »
П р и визначенні нерівностей н а п о в е р х н я х в а ж к и х деталей, я к і
не з н і м а ю т ь с я з м і с ц я , пофарбований перевірочний інструмент —
плиту (рис. 3 2 1 , г) або л і н і й к у — переміщують по к о н т р о л ь о в а н и х
поверхнях.
Л е г к і деталі п р и ш а б р у в а н н і встановлюють на слюсарному верста­
ку, а великі й в а ж к і — на к о з л а х .
П р и й о м и ш а б р у в а н н я . П р о ц е с ш а б р у в а н н я п о л я г а є у поступовому
знятті металу з д і л я н о к , де є сірі п л я м и . П р а в о ю р у к о ю шабер трима­
ють за р у к о я т к у , а лівою натискують на кінець шабера (рис. 322, а)%
До оброблюваної поверхні шабер встановлюють під кутом 25. ..30°;
р і з а л ь н а к р о м к а має знаходитися на пофарбованій поверхні. Метал
знімають с к о б л і н н я м . Робочим ходом при ш а б р у в а н н і є р у х в п е р е д ,
тобто «від себе», а п р и роботі плоским шабером з відігнутим в н и з кінцем — рух назад, тобто «на себе». П р и холостому ході ш а б е р припіднімають.
П р и й о м ш а б р у в а н Н / Я « в і д с е б е » має т а к і н е д о л і к и :
шабер недостатньо с т і й к и й п р и робочому ході, в н а с л і д о к чого
с т р у ж к а неоднакова в п е р е р і з і , п о в е р х н я в и х о д и т ь
нерівною й
рваною;
у кінці к о ж н о г о р у х у ш а б е р з а л и ш а є з а д и р к и , я к і доводиться
знімати додатково.
П р и й о м ш а б р у в а н н я « н а с е б е » (рис. 322, б ) розроб­
лений Б а р и ш н и к о в и м . Ш а б е р б е р у т ь за середню частину (стержень)
обома р у к а м и (в обхват) і встановлюють л е з о до оброблюваної поверхні
під кутом 60. ,.75°, а не 25...30°, як п р и ш а б р у в а н н і «від себе». В е р х н я
10*
251

249.

частина шабера, щ о з а к і н ч у є т ь с я д е р е в ' я н о ю р у к о я т к о ю , в п и р а є т ь с я
у плече працюючого. Робочий рух шабера здійснюється «на себе».
П р и такому методі ш а б р у в а н н я значно підвищується я к і с т ь оброблю­
ваної поверхні, бо повністю виключається «подрібнення», що часто
спостерігається при шабруваині «від себе». Це пояснюється тим, що
в н а с л і д о к з б і л ь ш е н н я довжини (до 450...500 мм) шабер при ш а б р у в а н ні «на себе» п р у ж и н и т ь , з а в д я к и чому лезо його п л а в н о в р і з у є т ь с я в
метал і п л а в н о виходить із зони р і з а н н я .
Переваги цього прийому ш а б р у в а н н я :
збільшена довжина шабера д о з в о л я є в и к о р и с т о в у в а т и , крім р у к ,
т а к о ж і плече працюючого, шабер стає стійкішим, крім того, довгий
шабер п р у ж и н и т ь , тому р і з а л ь н а частина його в р і з у є т ь с я в метал і
виходить з нього п л а в н о : п о в е р х н я при цьому виходить рівнішою,
без р о з р и в і в і в кінці штриха не з а л и ш а є т ь с я з а д и р о к ;
прийом ш а б р у в а н н я «на себе» в 1,5...2 р а з и п р о д у к т и в н і ш и й за
ш а б р у в а н н я «від себе».
§ 77. ШАБРУВАННЯ ПРЯМОЛІНІЙНИХ
І КРИВОЛІНІЙНИХ ПОВЕРХОНЬ
Ш а б р у в а н н я п р я м о л і н і й н и х ( п л о с к и х ) п о в е р х о н ь . Щ о б дістати
поверхні високої якості, послідовно в и к о н у ю т ь чорнове, напівчистове
і чистове ш а б р у в а н н я .
Ч о р н о в е
ш а б р у в а н н я
(попереднє) п о л я г а є у г р у б і й
обробці п о в е р х н і — широкими шаберами в и д а л я ю т ь сліди й риски по­
передньої обробки. Спочатку внаслідок недостатньо ретельної підго­
т о в к и поверхні окремі найбільш виступаючі місця ф а р б у в а т и м у т ь с я
густо І на них утворюються великі п л я м и . У цьому разі р о б л я т ь «роз­
бивку» в е л и к и х п л я м : знімають метал із сильнопофарбованих місць.
П і с л я к о ж н о г о ф а р б у в а н н я н а п р я м руху ш а б е р а змінюють. Шабером
з а х о п л ю ю т ь усю п л я м у , бо на поверхні утворюються з а д и р к и . К о л и
п л я м и розмістяться рівномірно, розбивку з а в е р ш у ю т ь і починають
з б і л ь ш у в а т и число плям, шабруючи усі пофарбовані місця, включаючи
й слабкопофарбовані. З р о б и в ш и чотири-шість п л я м у квадраті 25 X
X 25 мм, попереднє ш а б р у в а н н я з а к і н ч у ю т ь .
Роботу в и к о н у ю т ь шабером з а в ш и р ш к и 20...ЗО мм при довжині
робочого ходу 10... 15 мм. Н а п р я м шабера постійно змінюють т а к , щоб
наступний штрих був розміщений під кутом 90° до попереднього.
За один хід шабера знімають ш а р з а в т о в ш к и 0,02...0,05 мм. Шаб­
рують доти, поки не з н и к н у т ь видимі риски. Я к і с т ь ш а б р у в а н н я пере­
в і р я ю т ь на ф а р б у , що н а н о с я т ь на перевірочну п л и т у . П і с л я накладан­
ня й р у х у плити (або деталі) в и я в л е н і виступаючі місця знову шаб­
рують.
Н а її і в ч и с т о в е
(тачкове)
ш а б р у в а н н я
полягає
у знятті л и ш е сірих, тобто найбільш виступаючих місць, в и я в л е н и х
252

250.

перевіркою на ф а р б у . Роботу в и к о н у ю т ь плоским в у з ь к и м (12... 15 мм)
шабером при д о в ж и н і робочого ходу 5... 10 мм; за один хід ш а б е р а зні­
м а є т ь с я ш а р з а в т о в ш к и 0,01...0,02 мм.
Ч и с т о в е
( з а в е р ш а л ь н е )
ш а б р у в а н н я
(рис. 323) застосовують, щоб виготовити поверхню д у ж е високої точ­
ності. П р и легкому натискуванні на шабер знімають т о н к и й ( 8 . . . 10 мкм)
ш а р . Зас т о с о ву ю ть шабери з а в ш и р ш к и 5... 10мм при довжині робочого
ходу 4...5 мм (дрібні штрихи).
. Чистове ш а б р у в а н н я застосовують т і л ь к и д л я п е р е в і р о ч н и х лі­
нійок, перевірочних плит і н а д з в и ч а й н о точних с п р я ж е н ь . Здійсню­
ють його в у з ь к и м и шаберами і д у ж е короткими ш т р и х а м и . П і д час
холостого ходу інстр>'мент слід припіднімати над плитою. О с т а н н і
ц р и т и р к и здійснюють без ф а р б и , виступаючі частини в и з н а ч а ю т ь за
блиском. Точність цього виду ш а б р у в а н н я становить 20...25 п л я м у
к в а д р а т і 25 X 25 мм.
Д е к о р а т и в н е ш а б р у в а н н я здійснюють т а к . Н а оброблену п о в е р х н ю
шабером н а н о с я т ь ш г р и х и , що утворюють на поверхні той чи і н ш и й
м а л ю н о к . Н а й ч а с т і ш е застосовують ш а х о в и й м а л ю н о к , к о л и на по­
верхні утворюються ромбики з різним напрямом ш т р и х і в . В и к о н у ю т ь
його за два п р и й о м и : спочатку наносять у ш а х о в о м у п о р я д к у ш т р и х и
в одному н а п р я м і , потім у п р о м і ж к а х — ш т р и х и у п р о т и л е ж н о м у
н а п р я м і . «Мороз» н а в о д я т ь на робочих і неробочих п о в е р х н я х . Ство­
рюючи на поверхні ш т р и х и у певному н а п р я м і , д е к о р а т и в н е шабру­
в а н н я разом з тим поліпшує умови його з м а щ у в а н н я , бо в ш т р и х а х за
р а х у н о к поверхневого н а т я г у к р а щ е утримується масло. З н и к н е н н я
ш т р и х і в свідчить про с п р а ц ю в а н н я поверхні (при с п р а ц ю в а н н і б і л ь ш е
З мкм малюнок з н и к а є ) .
Ш а б р у в а н н я
п о в е р х о н ь ,
р о з м і щ е н и х
під
г о с т р и м и к у т а м и , — супортів, к а р е т о к , консолей, с т а н и н т а
інших частин металообробних верстатів, які є с п р я ж е н н я м ти п у «лас­
тівчин хвіст» — в и к о н у ю т ь т р и г р а н н и м и шаберами.
П е р е д ш а б р у в а н н я м н а п р я м н и х типу «ластівчин хвіст» (рис. 324)
т р и г р а н н о ю л і н і й к о ю , покритою фарбою, в и я в л я ю т ь виступаючі м і с ц я .
Рис. 323. Шабрування плоских деталей при обробних операціях
253

251.

тодом трьох плит (для наочності шар м е т а л у збільшено)
П о в е р х н і , розміщені під гострими кутами, ш а б р у ю т ь т а к само,
як і п а р а л е л ь н і .
М е т о д т р ь о х п л и т * є досить точним і дає змогу мати пра­
в ил ьн і плоскі поверхні н е з а л е ж н о від точності н а я в н о г о перевіроч­
ного інструмента. В і н п о л я г а є в тому, що к о ж н і й з трьох однакових
за розмірами й масою плит, я к і попередньо п р о с т р у г а л и або о б п и л я л и
і я к і п р о й ш л и штучне с т а р і н н я (для з н я т т я в н у т р і ш н і х напруг), при­
своюють п о р я д к о в и й номер і н а н о с я т ь клейма: на п е р ш у плиту — № 1,
на д р у г у — № 2 і на третю — № 3 (рис. 325).
П і с л я в к а з а н о ї підготовки плити ш а б р у ю т ь у т а к і й послідовності:
I перехід — п л и т у № 1 п р и ш а б р у ю т ь до п л и т и № 2;
II п е р е х і д — плиту № 1 п р и ш а б р у ю т ь до плити № 3;
I I I п е р е х і д — п л и т у № 2 п р и ш а б р у ю т ь до п л и т и № 3;
IV п е р е х і д — п л и т у № 2 п р и ш а б р у ю т ь до п л и т и № 1;
V п е р е х і д — п л и т у № 3 п р и ш а б р у ю т ь до п л и т и № 1;
VI перехід — плиту № 3 п р и ш а б р у ю т ь до п л и т и № 2.
Т а к е ч е р г у в а н н я дає змогу п і с л я к ож ної п р и г о н к и плити мати
точнішу поверхню; у кінці роботи всі три плити будуть абсолютно точ­
ними. (Відхилення плит від площинності на р и с у н к у п о к а з а н о у збіль­
шеному в и г л я д і ) .
Ш а б р у в а н н я за методом суміщення граней дає точніші поверхні
й г а р а н т у є їх п е р п е н д и к у л я р н і с т ь до бічних сторін деталі. Цей метод
застосовують при ш а б р у в а н н і робочих граней деталей прямокутнопризматичної форми. П р и ш а б р у в а н н я починають зі взаємної пригон­
ки двох робочих граней (рис. 326, а). П і с л я цього оброблені грані сум і щ у ю т ь одну з одною (рис. 326, б). Це суміщення дає змогу одночасно
перевірити обидві шабровані поверхні однією й тією самою контроль­
ною плитою. П і с л я з а в е р ш е н н я цього ц и к л у переходів процес повто­
рюють (рис. 326, в). За цим методом пришабровують грані деталей пара­
л е л ь н о одній з її сторін, але при суміщенні користуються не боковими,
254

252.

и
б
8]
Рис. 326. Шабрування за мето­
дом суміщення граней:
а — пригонка двох робочих граней;
б — суміщена пригонка; в — пов­
торна пригонка двох робочих граней
а п а р а л е л ь н и м и поверхнями, встано­
вивши деталь на другій контрольній
Рис. 327. Рамка (а) і кон­
плиті, і процес обробки таким чином
троль (б)" за її допомогою
ведуть між двома контрольними пли­
якості шабрування
тами.
к о н т р о л ь
я к о с т і .
Т о ч н і с т ь
ш а б р у в а н н я й
Ш а б р у в а н н я м можна досягти високої точності (0,003...0,01 мм) та якос­
ті обробки, Я к і с т ь ш а б р у в а н н я визначають за числом п л я м (точок),
які припадають на одиницю обробленої поверхні. Чим більше це чис­
ло, тим вища точність обробленої поверхні. Д л я в и з н а ч е н н я ступеня
точності застосовують квадратну рамку 25 X 25 мм (рис. 327, а), я к у
накладають на пришабрену поверхню й підраховують число п л я м
(рис. 327, б). Д л я зручності р а м к у роблять з ручкою.
Ш а б р у в а н н я з а в е р ш у ю т ь при кількості плям на поверхні 25 X
X 25 мм; чорнове — 8...10, напівчистове — 12; чистове — 15, точне —
20, тонке — 25.
Ш а б р у в а н н я к р и в о л і н і й н и х поверхонь, н а п р и к л а д , п і д ш и п н и к і в
в и к о н у ю т ь т а к . На вал або ш и й к у вала, з якою с п р я ж у в а т и м е т ь с я
підшипник, рівномірно наносять т о н к и й ш а р фарби, в с т а н о в л ю ю т ь
в а л у вкладиш п і д ш и п н и к а (рис. 328, а) або в к л а д и ш п і д ш и п н и к а
на ш и й к у вала і л е г к и м з у с и л л я м повертають його, п і с л я чого вал
знімають (рис. 328, б) і ш а б р у ю т ь т р и г р а н н и м шабером виступаючі
місця (рис. 328, в ) .
Рис. 328. Шабрування криволінійних поверхонь:
а — перенесення фарби з вала на підшипник; б-—вкладиш зі слідами фарби; в—прийом
шабрування; г — шабер -сітка для перевірки кількості плям фарби після ш а б р у в а н н я
255

253.

Шабер н а х и л я ю т ь т а к , щоб метал знімала середня частина різаль­
ної кромки. П р а в о ю р у к о ю шабер тримають за р у к о я т к у , ледь обер­
таючи, а лівою п р и т и с к а ю т ь його до оброблюваної поверхні. Шабру­
в а н н я продовжують доти, поки не буде потрібної кількості п л я м , що
в изн ач аю т ь шаблоном-сіткою (рис. 328, а).
§ 78. З А Г О С Т Р Е Н Н Я Т А Д О В Е Д Е Н Н Я Т Р И Г Р А Н Н И Х Ш А Б Е Р І В
П р и з а г о с т р е н н і шабер тримають правою р у к о ю з а руко­
я т к у , а п а л ь ц я м и лівої р у к и — за його к а н а в к и (жолобки), розміщені
на бокових г р а н я х , і п л а в н о , з л е г к и м н а т и с к у в а н н я м , підводять
н и ж н ю поверхню шабера до а б р а з и в н о г о к р у г а (рис. 329, а).
П р и русі ш а б е р а вперед п р а в у р у к у слід п л а в н о опускати д о н и з у ,
тоді гострий к і н е ц ь ш а б е р а підніметься вверх. П р и русі назад п р а в у
р у к у піднімають вверх і гострий к і н е ц ь шабера опуститься вниз до
з і т к н е н н я з поверхнею к р у г а . Такі плавні р у х и шабером здійснюють
к і л ь к а р а з і в , створюючи з а о к р у г л е н у поверхню з гострими кромками.
Повертаючи шабер другою, а потім третьою г р а н н ю , їх загострюють
так само, як і першу г р а н ь . Щ о б у н и к н у т и п е р е г р і в а н н я р і з а л ь н и х
кромок ш а б е р а при загостренні, їх охолоджують водою.
Шабери д о в о д я т ь
н а корундових або наждачних б р у с к а х ,
с т і й к о встановлених нерухомо на плиті. П о в е р х н ю б р у с к а з м а щ у ю т ь
м а ш и н н и м маслом. Д о в е д е н н я здійснюють при л е г к о м у натисканні лі­
вою р у к о ю і п о х и т у в а н н і п р а в о ю р у к о ю при одночасному русі бокової
грані в з д о в ж б р у с к а (рис. 329, б). Інші грані доводять т а к само.
Ш а б е р , п р и з н а ч е н и й для ш а б р у в а н н я поверхні високої точності,
доводять на ч а в у н н і й плиті із з а с т о с у в а н н я м наждачного п о р о ш к у ,
розведеного у машинному маслі. П о к а з н и к о м п р а в и л ь н о г о доведення
є гладенька п о в е р х н я р і з а л ь н и х кромок і відповідно їх гострота.

254.

§ 79. МЕХАНІЗАЦІЯ ШАБРУВАННЯ
Процес ш а б р у в а н н я потребує значних фізичних
зусиль, дуже
трудомісткий й подовжує ц и к л виробництва, тому м е х а н і з а ц і я шаб­
р у в а н н я є одним із ш л я х і в підвищення продуктивності п р а ц і .
П н е в м а т и ч н і
шабер,и
с л у ж а т ь для грубого, чистового
й точного ш а б р у в а н н я стальних і чавунних поверхонь. Застосовують
ї х я к засіб м е х а н і з а ц і ї трудомісткої праці при шабруванні н а п р я м н и х
к о в з а н н я с в е р д л и л ь н и х верстатів у в а ж к о м у машинобудуванні, кон­
т р о л ь н и х п р и т и р а л ь н и х плит тощо.
На рис. 330, а п о к а з а н а будоваі пневматичного ш а б е р а , а на
рис. 330, б — прийом роботи ним. П р и впусканні стиснутого повітря
через штуцер / обертовий ротор двигуна через редуктор передає што­
ку 6 складний к о л и в а л ь н и й рух, я к и й перетворюється на зворотно­
п о с т у п а л ь н и й рух патрона 7 із з а к р і п л е н и м у ньому шабером.
Х і д шабера з в и ч а й н о з а з н а ч а ю т ь на його ш к а л і . Д л я чистової об­
робки рекомендується середній хід, а д л я тонкої — м а л и й . Обдирочне
(грубе) ш а б р у в а н н я починається зі з н я т т я слідів (рисок) попередньої
обробки з н а й б і л ь ш и м ходом шабера. На одному місці не м о ж н а ро­
бити більше двох-трьох ходів, шабер р у х а ю т ь під кутом до н а п р я м у
ш т р и х і в , я к і р о б л я т ь . П р и чистовому й тонкому ш а б р у в а н н і застосо­
вують вужчі шабери.
Д л я виготовлення поверхні малої шорсткості ш а б р у ю т ь з най­
меншим н а т и с к а н н я м на шабер, а лезу ножа надають в і д ' є м н и й перед­
ній кут (—10°).
Механічному ш а б р у в а н н ю піддають чавунне й стальне литво, кон­
с т р у к ц і й н у сталь і пластмаси, а т а к о ж кольорові метали, я к і оброб­
люють шаберами з від'ємним переднім кутом. Д л я ш а б р у в а н н я ч а в у н у
застосовують ножі з твердоплавними п л а с т и н к а м и .
Д о б р е з а р е к о м е н д у в а л и себе пневматичний шабер П-5302 і пневма­
тична машина з електромагнітом д л я з а к р і п л е н н я на місці. О с т а н н я
має пристрій д л я р е г у л ю в а н н я товщини с т р у ж к и , що з н і м а є т ь с я , і
тиску на оброблювану поверхню. Е л е к т р о м а г н і т н и й присос дає змогу
1 2 З
Ь
5
6
7
Рис. 330Г Пневматичний шабер:
а — б у д о в а ; б — п р и й о м роботи; / — ш т у ц е р ;
2 — кришка р у к о я т к и ; 3 — з о л о т н и к о в а коробка­
м — ш п и л ь к а ; 5 — к р и ш к а д в и г у н а ; 6 — шток;
7 — патрон д л я з а к р і п л е н н я ш а б е р а
257

255.

Рис. 331. Електромеханічний ша­
бер
Рис. 332. Стаціонарна установка з
шабрувальною головкою
застосовувати м а ш и н у д л я обробки в е р т и к а л ь н и х п о в е р х о н ь і у в а ж кодоступних м і с ц я х .
Е л е к т р о м е х а н і ч н и й ш а б е р
(рис. 331) п р и в о д и т ь с я
в дію від е л е к т р о д в и г у н а 7, підвішеного на в і з к у 2 до м о н о р е й к и .
Е л е к т р о д в и г у н через редуктор З, з я к и м з ' є д н а н о гнучкий вал 4, при­
водить у дію к р и в о ш и п 5; останній передає зворотно-поступальний
рух інструменту 6. Е л е к т р о м е х а н і ч н и й шабер м о ж е п е р е м і щ у в а т и с я
по монорейці в з д о в ж майстерні, а п р и іншому в а р і а н т і м о н т а ж у віз­
ка — по підлозі.
В електромеханічному шабері обертальний рух гнучкого в а л а , що
передається від електродвигуна, перетворюється на зворотно-посту­
п а л ь н и й рух інструмента. Робітник лівою рукою, натискає на ш а б е р ,
а п р а в о ю р у к о ю підтримує шабер за р у к о я т к у .
С т а ц і о н а р н а
у с т а н о в к а
з
ш а б р у в а л ь н о ю
г о л о в к о ю (рис. 332) має е л е к т р о д в и г у н 1 п о т у ж н і с т ю д о 0,6 к В т ,
встановлений у кронштейні 2 станини 3. К л и н о п а с о в а передача 6 пе­
редає обертальний рух від електродвигуна гнучкого в а л а 4 шабруваль­
ній головці 5. З а с т о с у в а н н я ступінчастих ш к і в і в у к л и н о п а с о в і й пере­
дачі дає змогу мати різне число ходів інструмента.
Е л е к т р о м е х а н і ч н и й і пневматичний шабери, а т а к о ж ш а б р у в а л ь н а
г ол о вк а мають суттєві недоліки, я к і обмежують їх з а с т о с у в а н н я :
с к л а д н і с т ь р е г у л ю в а н н я руху, відносно сильні поштовхи, неможли­
вість р е г у л ю в а н н я з у с и л л я , що передається інструменту.
§ 80. ЗАМІНА ШАБРУВАННЯ ІНШИМИ ВИДАМИ ОБРОБКИ
Н а й е ф е к т и в н і ш и м ш л я х о м підвищення продуктивності є з а м і н а
ш а б р у в а н н я т о нк им с т р у г а н н я м , ш л і ф у в а н н я м тощо.
Т о н к е с т р у г а н н я замість ш а б р у в а н н я застосовують на багатьох
машинобудівних заводах при обробці н а п р я м н и х , у тому числі б а з о 258

256.

вих деталей в е л и к и х і в а ж к и х верстатів. Особливо економічно вигід­
но це п р и струганні довгих плоских поверхонь. Ч а с обробки при стру­
ганні скорочується п о р і в н я н о з ш а б р у в а н н я м у д е с я т к и р а з і в .
Т о н к е с т р у г а н н я здійснюють широколезовими р і з ц я м и зі швид­
к о р і з а л ь н о ї сталі або твердих сцлавів з в е л и к и м и подачами (до 0,5
ш и р и н и р і з ц я ) за два-три робочих ходи без о х о л о д ж е н н я , а т а к о ж
особливо ш и р о к и м и р і з ц я м и (до 120 мм) п р о т я г у в а н н я м за один-два
робочих ходи без подачі з о х о л о д ж у в а н н я м гасом, я к и й подають рів­
номірно й безперервно на лезо р і з ц я через отвір у його порож­
нині.
Н а попередніх робочих ходах глибина р і з а н н я становить 0 , 1 . . .
0,25 мм,
а на з а в е р ш а л ь н о м у — 0,05...0,1 мм. Р і з ц і — з б і р н і з
п л а с т и н к а м и зі ш в и д к о р і з а л ь н о ї сталі або твердого с п л а в у .
П р и тонкому струганні забезпечується шорсткість поверхні 1,25...
0,63 і в и т р и м у є т ь с я допуск по в і д х и л е н н я х від прямолінійності й
площинності 0,02 мм на довжині 1000 мм. Н е д о л і к о м цього виду об­
р о б к и є з н а ч н а в и т р а т а часу на в с т а н о в л е н н я деталей на верстаті, а
т а к о ж їх в и в і р к у , з а к р і п л е н н я , а потім з н і м а н н я .
Ш л і ф у в а н н я замість ш а б р у в а н н я в и к о н у ю т ь різними способами —
на с п е ц і а л ь н и х верстатах, на поздовжньо-стругальних верстатах спе­
ц і а л ь н и м и г о л о в к а м и і за допомогою у н і в е р с а л ь н и х переносних при­
строїв, я к і з а к р і п л ю ю т ь с я безпосередньо на в е л и к и х д е т а л я х .
В умовах д р і б н о с е р і й н о г о виробництва, особливо при ремонті,
ш и р о к о застосовують с а м о р у ш н і ш л і ф у в а л ь н і г о л о в к и (рис. 333). Особливість головки п о л я г а є в тому, що в и р і б (на ри­
с у н к у — с т а н и н а верстата) стоїть нерухомо, а по станині переміщу­
ється пристрій з а б р а з и в н и м обертовим кругом і ш л і ф у є її н а п р я м н і .
Саморушна г о л о в к а працює т а к . Своїми п р и з м а т и ч н и м и напрям­
ними 9 плита 8 г о л о в к и , що несе всі механізми, в с т а н о в л ю є т ь с я на об­
роблювані поверхні с т а н и н и . На плиті є з і р о ч к а , я к а котиться по на­
т я г н у т о м у р о л и к о в о м у л а н ц ю г у 10 і т я г н е за собою всю головку.
З і р о ч к а дістає о бер та н н я від е л е к т р о д в и г у н а 5 через ч е р в ' я ч н у
передачу. Д л я зміни руху г ол ов ки у п р о т и л е ж н и й бік змінюється
в р у ч н у через перемикач 6 н а п р я м обертання е л е к т р о д в и г у н а по­
дачі.
На верхній плиті / за допомогою поворотних супортів встановлено
робочий е л е к т р о д в и г у н 4, на к і н е ц ь в а л а я к о г о насаджено чашковий
ш л і ф у в а л ь н и й к р у г //. Головка м о ж е встановлюватися під потрібним
кутом за допомогою р у к о я т о к 2 і 3 гвинтових супортів. П е р е м і щ е н н я
у поперечному н а п р я м і здійснюють обертанням р у к о я т к и 7.
""Застосування саморушних головок замінює в а ж к і й малопродук­
т и в н і ш а б р у в а л ь н і роботи, а т а к о ж скорочує більш як у 3 р а з и час
на обробку.
С т р і ч к о в е
ш л і ф у в а н н я
застосовують для
чорнової
обробки п о к о в о к , в и л и в к і в , п р о к а т у , труб, зачистки листового ме259

257.

Рис. 333. Саморушна шліфувальна головка
талу, з а г о с т р е н н я твердосплавного інструмента, числової обробки де­
4
талей.
До переваг стрічкового ш л і ф у в а н н я н а л е ж а т ь : більше з н я т т я ме­
т а л у з а в д я к и в е л и к і й р і з а л ь н і й поверхні абразивної стрічки й віль­
ному р і з а н н ю , з б е р е ж е н н я б а л а н с у в а н н я протягом всього с т р о к у
с л у ж б и контактних дисків, щ о ш в и д к о обертаються; інтенсивніше
р о з с і ю в а н н я теплоти, що запобігає п р и п і к а н н ю з а в д я к и в е л и к і й ро­
бочій поверхні с т р і ч к и ; проста к о н с т р у к ц і я верстатів; безпека роботи
на т а к и х верстатах; мала в и т р а т а часу (1...3 хв) на з а м і н у с т р і ч к и ;
м о ж л и в і с т ь в а р і ю в а н н я р і з а л ь н и м и властивостями абразивної стрічки
тощо.
Ф р е з е р у в а н н я . Т о н к е ф р е з е р у в а н н я є найпрогресивнішим мето­
дом обробки (особливо с п р я ж у в а н и х плоских поверхонь р о з ' є м н и х
стальних деталей) і застосовується як з а в е р ш а л ь н а о п е р а ц і я замість
ручного ш а б р у в а н н я . За якістю обробки воно не поступається шліфу­
в а н н ю і в 1,5...З р а з и продуктивніше.
Як р і з а л ь н и й інструмент застосовують однозубі ф р е з и зі спеціаль­
ним з а г о с т р е н н я м . Ш в и д к і с т ь р і з а н н я п р и тонкому ф р е з е р у в а н н і ста­
новить 200—250 м/хв, подача на один оберт фрези — не б і л ь ш як 0,8 мм,
глибина р і з а н н я — 0 , 0 8 . . . 1 мм.
Ф і н і ш н е
ф р е з е р у в а н н я .
Застосовується о р и г і н а л ь н а
т е х н о л о г і я обробки н а п р я м н и х , я к а п о л я г а є у заміні ш л і ф у в а н н я тон­
ким ф і н і ш н и м ф р е з е р у в а н н я м , п р и я к о м у п і с л я с т р у г а н н я або фрезе260

258.

р у в а н н я невеликою торцевою фрезою з поверхні н а п р я м н и х знімаєть­
ся п р и п у с к - 7 5 . . . 125 мкм.
Я к інструмент застосовується різцева головка, щ о я в л я є собою
ч а ш к о в и й к о р п у с з алюмінію, на я к о м у з а к р і п л е н о р і з ц і . О с о б л и в о
точне з а г о с т р е н н я р і з ц і в відбувається у зборі, що забезпечує участь
у процесі р і з а н н я всіх р і з ц і в . К і л ь к і с т ь р і з ц і в в и з н а ч а є т ь с я діаметром
к о р л у с а і змінюється від 5 до 50.
П р и в о д фрезерної головки здійснюється від гідродвигуна, розмі­
щеного безпосередньо на ш п и н д е л і . З а с т о с у в а н н я гідродвигуна забез­
печує значне з н и ж е н н я вібрації й безступінчасте р е г у л ю в а н н я частоти
обертання до 5000 об/хв.
З а м і с т ь ш л і ф у в а н н я станин застосовують фінішне ф р е з е р у в а н н я
ельборовою фрезою.
П о в е р х н е в е п л а с т и ч н е д е ф о р м у в а н н я . З б і л ь ш е н н я надійності й дов­
говічності деталей машин ставить підвищені вимоги до якості й об­
робки поверхонь.
П р и сучасній чистовій обробці прогресивним є метод поверхневого
пластичного деформування ( П П Д ) , що грунтується на п л а с т и ч н о м у
деформуванні мікронерівностей поверхневого ш а р у під д і є ю деформівного інструмента, я к и й котиться або ковзає при зменшенні- з у с и л л я .
Обробка з а методом П П Д застосовується для з м е н ш е н н я висоти
мікронерівностей, підвищення міцності від втомленості та стійкості
проти с п р а ц ю в а н н я , стабілізації з а л и ш к о в и х н а п р у г , з б і л ь ш е н н я твер­
дості, підвищення якості посадок з г а р а н т о в а н и м натягом (пресових),
зміни м і к р о с т р у к т у р и поверхневого ш а р у перед наступною термічною
та хіміко-термічною обробкою.
7. Види дефектів при шабруванні
Вид дефекту
Причина в и н и к н е н н я
Пофарбування лише
середини або краю
Недоброякісна
попередня обробка поверхні
Шабрування водному
напрямі
Блискучі смуги
Нерівномірне
щення
розмі-
Глибокі западини
Шабрування
довгими
штрихами або сильний
натиск на шабер
Поверхня погано^ підготовлена до шабрування. Сильний натиск
на шабер
Спосіб
запобігання
Шабрувати після доброякісної
попередньої обробки
Здійснювати шабрування у різних
напрямах, перехрещуючи штрихи
під кутом 40...60°
Прагнути нормального натискання на шабер, не робити довгих
робочих ходів (при чорновому
шабруванні—не
більше
10...
15 мм, при напівчистовому—5..,
10 мм, при чистовому — 4...5 мм)
Підготовляти деталь до шабрування попереднім обпилюванням
і чорновим шабруванням, зніма­
ти шабером тонкий шар металу
261

259.

Одним з методів П П Д є в і б р а ц і й н е , о б к а т у в а н н я .
Сутність його п о л я г а є у пластичному деформуванні поверхні кулею
під дією певного з у с и л л я . К у л і , крім основного руху подачі, додатко­
во^ надають зворотно-поступального р у х у в з д о в ж або п е р п е н д и к у л я р н о
до* осі деталі. На обробленій поверхні утворюється м і к р о р е л ь є ф у
в и г л я д і безперервних к а н а в о к , я к і Мають форму синусоїди, н а к л а д е н о ї
на гвинтову л і н і ю .
Дефекти. Найрозповсюдженіші п р и ш а б р у в а н н і дефекти, причини
їх в и н и к н е н н я і способи запобігання подано в табл. 7.
Безпека праці. П р и ш а б р у в а н н і с л і д дотримуватися т а к и х вимог
безпеки:
оброблювана деталь має бути надійно встановлена і міцно закріп­
лена;
не д о п у с к а є т ь с я робота несправними шаберами (без р у к о я т о к або
з р у к о я т к а м и , що мають р о з к о л и н и ) ;
при виконанні робіт ш л і ф у в а л ь н и м и головками д о т р и м у в а т и пра­
вил електробезпеки.
Р о з д і л Х У І . Р О З П И Л Ю В А Н Н Я Т А ПРИПАСУВАННЯ
§ 81. РОЗПИЛЮВАННЯ
Р о з п и л ю в а н н я м н а з и в а є т ь с я обробка отворів з метою на­
д а н н я їм потрібної форми. Обробка к р у г л и х отворів здійснюється круг­
лими й н а п і в к р у г л и м и н а п и л к а м и , - т р и г р а н н и х — т р и г р а н н и м и , но­
ж і в к о в и м и й ромбічними н а п и л к а м и , квадратних — к в а д р а т н и м и на­
пилками.
Підготовку до р о з п и л ю в а н н я починають з розмічання та н а к е р н ю в а н н я р о з м і ч а л ь н и х рисок. Потім за розмічальними рисками сверд­
л я т ь отвори й в и р у б у ю т ь пройми, утворені в и с в е р д л ю в а н н я м . Най­
к р а щ о ю виходить розмітка на металевій
поверхні, відшліфованій
наждачним папером.
П і д р о з п и л ю в а н н я с в е р д л я т ь один отвір, коли пройма невелика;
у б і л ь ш и х проймах с в е р д л я т ь два чи к і л ь к а отворів, щоб мати най­
менший п р и п у с к на р о з п и л ю в а н н я . Великі перемички в а ж к о вида­
лити з просвердленої пройми, однак не можна розміщувати отвори й
надто б л и з ь к о для запобігання стисканню, що може призвести до
п о л а м к и свердла.
Розпилювання у заготовці воротка квадратного отвору. Спочатку
розмічають квадрат, а в ньому — отвір (рис. 334, а), потім просверд­
люють отвір свердлом, діаметр якого на 0,5 мм менший за сторони квад­
р а т а . У просвердленому отворі квадратним напилком пропилюють
чотири кути, не доходячи 0,5...0,7,мм до розмічальних рисок, п і с л я
чого розпилюють отвір до розмічальних рисок в т а к і й послідовності:*
262

260.

О
О
РИС.. 334. Розпилювання квадратного от-
г
Рис. 335. Розпилювання три­
вогу:
гранного отвору
а — розмітка; б — прийом роботи
а — розмітка; б — висвердлений
о т в і р ; <г — п о с л і д о в н і с т ь розпи­
л ю в а н н я : г — п е р е в і р к а вклади­
шем
спочатку пропилюють сторони / і З, потім 2 і 4 і підганяють о т в і р по
мітчику т а к , щоб він входив в отвір на глибину 2...З мм.
П о д а л ь ш у обробку сторін (рис. 334, б) здійснюють доти, п о к и квад­
ратна головка легко, але щ і л ь н о не увійде в отвір.
Р о з п и л ю в а н н я у заготовці тригранного отвору. Р о з м і ч а ю т ь к о н т у р
т р и к у т н и к а , а в ньому — отвір і с в е р д л я т ь його свердлом, не торкаю­
чись розмічальних рисок т р и к у т н и к а ( р и с 335, а, б). Потім у кругло­
му отворі пропилюють три кути і послідовно розпилюють сторони 1,
2 і 3, не доходячи 0,5 мм до розмічальної риски, п і с л я чого п і д г а н я ю т ь
сторони т р и к у т н и к а ( р и с 335, в).
П{ш роботі т р и г р а н н и м напилком п р а г н у т ь у н и к н у т и піднутрення сторін й обпилюють строго п р я м о л і н і й н о . Точність обробки пере­
в і р я ю т ь в к л а д и ш е м (рис. 335, г).
П р и припасуванні треба слідкувати за тим, щоб вкладиш входив
у р о з п и л ю в а н и й отвір в і л ь н о , без перекосу і щ і л ь н о . З а з о р м і ж сто­
ронами т р и к у т н и к а й вкладишем при перевірці щупом має бути не
більш як 0,05 мм.
§ В2. ПРИГОНКА ТА ПРИПАСУВАННЯ
П р и г о н к о ю
н а з и в а є т ь с я обробка однієї деталі з а іншою
3 метою в и к о н а н н я з ' є д н а н н я . Д л я п р и г о н к и треба, щоб одна з дета­
лей була цілком готовою — за нею ведуть п р и г о н к у . Ця о п е р а ц і я
ш и р о к о застосовується при ремонтних роботах, а т а к о ж п р и складанні
одиничних в и р о б і в .
263

261.

П р и г о н к а н а п и л к о м — одна з н а й с к л а д н і ш и х у роботі с л ю с а р я ,
бо обробку доводиться вести у в а ж к о д о с т у п н й х м і с ц я х . Цю о п е р а ц і ю
в и к о н у ю т ь б о р н а п и л к а м и , ш л і ф у в а л ь н и м и борголовками, застосо­
вуючи обпилювально-зачисні верстати.
П р и пригонці вкладиша за готовим отвором робота зводиться до
з в и ч а й н о г о о б п и л ю в а н н я . П р и пригонці за більшим числом повер­
х о н ь спочатку обробляють дві с п р я ж е н і базові сторони, потім прига­
н я ю т ь дві інші до о д е р ж а н н я потрібного с п р я ж е н н я . Д е т а л і мають
входити одна в одну без х и т а н н я , в і л ь н о . Я к щ о в и р і б на просвіт не
п р о г л я д а є т ь с я , то п р и п и л ю ю т ь за фарбою.
І н к о л и на п о в е р х н я х , що п р и г а н я ю т ь с я , і без ф а р б и м о ж н а помі­
тити сліди від тертя однієї поверхні об іншу. Сліди, я к і мають в и г л я д
б л и с к у ч и х п л я м («світлячки»), свідчать про те, що це місце з а в а ж а є
р у х у однієї деталі по іншій. Ці місця (виступи) оброблюють, домагаю­
чись, щоб не було б л и с к у або рівномірного блиску по всій поверхні.
П р и будь-яких пригоночних роботах не м о ж н а з а л и ш а т и гострих
ребер і з а д и р о к на д е т а л я х , їх треба з г л а д ж у в а т и л и ч к у в а л ь н и м на­
п и л к о м . Н а с к і л ь к и добре з г л а д ж е н о ребро, можна в и з н а ч и т и , прово­
д я ч и по ньому п а л ь ц е м .
П р и п а с у в а н н я м
називається
точна взаємна^ п р и г о н к а
з ' є д н у в а н и х деталей без з а з о р і в при будь-яких п е р е к а н т о в к а х . При­
п а с у в а н н я в і д з н а ч а є т ь с я високою точністю обробки, щ о потрібно д л я
б е з з а з о р н о г о с п р я ж е н н я деталей (світлова щ і л и н а б і л ь ш ..як 0,002 мм
проглядається).
П р и п а с о в у ю т ь як з а м к н у т і , т а к і напівзамкнуті к о н т у р и . З двох
деталей, що п р и п а с о в у ю т ь с я , отвір п р и й н я т о н а з и в а т и и р о й м о ю,
а деталь, я к а входить у п р о й м у , — в к л а д и ш е м .
П р о й м и бувають в і д к р и т и м и (рис. 336) і
з а м к н у т и м и
(див. рис. 335), В и к о н у є т ь с я п р и п а с у в а н н я напилками, з дрібною і
Рис. 336. Припасування:
а — пройма; б — вкладиш; в — обпилювання;
264
— перевірка вкладишем

262.

д
Рис. 337. Припасування косокутних вкладишів:
а — схема розмітки зовнішніх кутів; б — обпилювання зовнішніх поверхонь; в — схема роз­
мітки внутрішніх кутів; г — обпилювання внутрішніх кутів; д — перевірка вкладишем
д у ж е дрібною насічкою — № 2, 3, 4 і 5, а т а к о ж а б р а з и в н и м и порош­
ками та пастами.
П р и виготовленні й п р и п а с у в а н н і ш а б л о н і в з п і в к р у г л и м и зовніш­
німи й в н у т р і ш н і м и к о н т у р а м и спочатку в и г о т о в л я ю т ь д е т а л ь з внут­
рішнім контуром — пройму (рис. 336, а). До обробленої пройми під­
г а н я ю т ь (припасовують) в к л а д и ш (рис. 336, б).
П р и обробці пройми спочатку точно обпилюють широкі п л о щ и н и
як базові поверхні, потім начорно — ребра (вузькі грані) 1, 2, З і 4 У
п і с л я чого розмічають ц и р к у л е м п і в к о л о , в и р і з у ю т ь його н о ж і в к о ю
(показано штрихом на р и с у н к у ) , здійснюють точне о б п и л ю в а н н я півк р у г л о ї в и ї м к и (рис. 336, в) і п е р е в і р я ю т ь точність обробки вклади­
шем, а т а к о ж симетричність по відношенню до осі (за допомогою
штангенциркуля).
П р и обробці в к л а д и ш а спочатку обпилюють широкі п о в е р х н і ,
а потім ребра 1 У 2 і 3. Д а л і розмічають і в и р і з у ю т ь н о ж і в к о ю к у т и .
П і с л я цього здійснюють точне обпилювання й п р и п а с у в а н н я ребер 5 і 6.
Потім виконують точне обпилювання і п р и п а с у в а н н я в к л а д и ш а до прой­
ми. Точність п р и п а с у в а н н я в в а ж а є т ь с я достатньою, я к щ о вкладиш
входить у п р о й м у без перекосу, х и т а н н я й просвітів (рис. 336, г).
П р и виготовленні й п р и п а с у в а н н і косокутних в к л а д и ш і в у про­
йми типу «ластівчин хвіст» (рис. 337, а, б) спочатку обробляють вкла­
диш (обробка і п е р е в і р к а його простіша). Обробку п р о в а д я т ь у т а к о м у
п о р я д к у ( р и с 337, а). Спочатку точно обпилюють широкі п л о щ и н и як
базові п о в е р х н і , а потім усі чотири в у з ь к і грані (ребра) /, 2, 3 і 4.
Д а л і розмічають гострі кути, в и р і з у ю т ь їх н о ж і в к о ю і точно обпи­
люють. Спочатку обпилюють ребра 5 і 6 у площині, п а р а л е л ь н і й ребру
1, потім ребра 7 і 8 за л і н і й к о ю під кутом 60° до ребра 5. Гострий к у т
(60°) з а м і р я ю т ь кутовим шаблоном.
П р о й м у о б р о б л я ю т ь у т а к о м у п о р я д к у . Спочатку точно обпилюють
ш и р о к і п л о щ и н и , а потім усі чотири ребра.
265

263.

Д а л і здійснюють розмітку, в и р і з у ю т ь н о ж і в к о ю п а з (на рис. 337,
в п о к а з а н о штрихом) та обпилюють ребра 5, б і 7. Спочатку ш и р и н у
п а з а р о б л я т ь меншою за потрібну на 0,05...0,1 мм п р и збереженні
строгої симетричності бокових ребер п а з а щодо осі пройми (глибину
п а з а виконують одразу точно до розміру). Потім п р и припасуванні
в к л а д и ш а і пройми ш и р и н а п а з а дістає точний розмір за формою ви­
ступу в к л а д и ш а . Точність п р и п а с у в а н н я в в а ж а є т ь с я достатньою, як­
що в к л а д и ш входить у пройму туго від р у к и без просвіту, хитання і
перекосів (рис. 337, д).
Р у ч н е р о з п и л ю в а н н я , п р и г о н к а й п р и п а с у в а н н я — д у ж е трудо­
місткі операції. У сучасних умовах ці операції в и к о н у ю т ь з викорис­
т а н н я м м е т а л о р і з а л ь н о г о о б л а д н а н н я з а г а л ь н о г о й спеціального при­
з н а ч е н н я , при якому р о л ь с л ю с а р я зводиться до к е р у в а н н я машинами
й контролю розмірів.
К р и в о л і н і й н і й фасонні деталі обробляють на ш л і ф у в а л ь н и х вер­
статах спеціальними профільованими абразивними кругами. Ш и р о к о
застосовуються т а к о ж електроіскрові, хімічні та інші методи обробки,
я к і виключають додаткову роботу з о п о р я д ж е н н я вручну.
О д н а к при в и к о н а н н і слюсарно-складальних ремонтних робіт, а
т а к о ж п р и остаточній обробці деталей, виготовлених штампуванням,
в и к о н у в а т и ці роботи доводиться в р у ч н у .
З а с т о с у в а н н я м с п е ц і а л ь н и х інструментів і пристроїв досягають
п і д в и щ е н н я продуктивності р о з п и л ю в а н н я і п р и п а с у в а н н я . До т а к и х
інструментів і п р и с т р о ї в н а л е ж а т ь ручні н а п и л к и зі змінними пла­
стинками, н а п и л к и з дроту, покриті алмазним д р і б н я к о м , обпилюваль­
ні п р и з м и , о б п и л ю в а л ь н і намітки тощо.
Р о з д і л XVII. ПРИТИРКА Т А Д О В О Д К А
§ 83. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ. ПРИТИРАЛЬНІ МАТЕРІАЛИ
З а г а л ь н і в і д о м о с т і . П р и т и р к о ю н а з и в а є т ь с я обробка дета­
лей, що працюють у п а р і , д л я забезпечення к о н т а к т у їх робочих по­
верхонь.
Д о в о д к а — ц е чистова обробка деталей з метою о д е р ж а н н я
точних розмірів і малої шорсткості поверхонь. ,
П р и т и р к у й доводку здійснюють абразивними п о р о ш к а м и або
п а с т а м и , я к і н а н о с я т ь або на оброблювані поверхні, або на спеціаль­
ний інструмент — п р и т и р .
П р и п у с к на п р и т и р к у становить 0,01...0,02 мм, на д о в о д к у — ,
0,001...0,0025 мм. Точність п р и т и р к и — 0,001...0,002 мм. Д о в о д к а
забезпечує точність за 5...6-м квалітетами і ш о р с т к і с т ь поверхні до
Rz 0,05.
266

264.

У машинобудуванні притирають гідравлічні п а р и , пробки й кор­
п у с и к р а н і в , к л а п а н и та їх сідла у двигунах внутрішнього з г о р я н н я ,
робочі поверхні вимірювальних інструментів тощо.
Оброблені доводкою поверхні добре ч и н я т ь опір спрацьованості
та корозії, що д у ж е в а ж л и в о при експлуатації в и м і р ю в а л ь н и х та пе­
ревірочних інструментів і д у ж е ' т о ч н и х деталей.
Притиральні матеріали.
А б р а з и в н і
м а т е р і а л и (абра­
з и в и ) — це дрібнозернисті кристалічні порошкоподібні, а т а к о ж ма­
сивні тверді тіла, застосовувані для механічної обробки різних мате­
ріалів.
А б р а з и в и поділяють на природні й штучні. Р о з р і з н я ю т ь т а к о ж
т в е р д і абразивні матеріали, твердість я к и х більша за твердість загар­
тованої сталі, й м ' я к і , що мають меншу твердість.
Д о . т в е р д и х
п р и р о д н и х
а б р а з и в н и х
мате­
р і а л і в
н а л е ж а т ь мінерали, щ о містять оксид алюмінію (при­
родний корунд,
наждак) та оксид кремнію
(кварц, кремінь,
алмаз).
Т в е р д і
ш т у ч н і
а б р а з и в н і
м а т е р і а л и ,
я к і ви­
готовляють в електропечах, х а р а к т е р и з у ю т ь с я високою твердістю,
однорідністю с к л а д у й властивостей. До штучних а б р а з и в н и х матеріа­
л і в н а л е ж а т ь : е л е к т р о к о р у н д нормальний (1А); е л е к т р о к о р у н д білий
(2А); е л е к т р о к о р у н д хромистий (ЗА); монокорунд (4А); к а р б і д крем­
нію (карборунд) зелений (6С); к а р б і д кремнію чорний (5С); к а р б і д
бору ( К Б ) ; кубічний нітрид бору ( К Б 7 1 ) ; ельбор ( Л ) ; а л м а з синтетич­
ний (АС).
Д л я п р и т и р к и (доводки) сталі, використовують порошки електрок о р у н д у н о р м а л ь н о г о , білого й хромистого, а т а к о ж монокорунду
д л я обробки ч а в у н у й к р и х к и х матеріалів — к а р б і д кремнію, д л я об­
робки твердих с п л а в і в та інших в а ж к о о б р о б л ю в а н и х м а т е р і а л і в —
п о р о ш к и к а р б і д у бору, синтетичних а л м а з і в .
М* я к и м и
а б р а з и в н и м и
м а т е р і а л а м и
притира­
ють (доводять) в і д п а л е н у сталь, чавун, мідні й алюмінієві с п л а в и .
Д л я грубої п р и т и р к и використовують абразивні ш л і ф у в а л ь н і порошки
зернистістю 5...З, д л я попередньої п р и т и р к и — м і к р о п о р о ш к и iV$8,
М20 і М14, а д л я остаточної — MIO, М7 і М5.
З м ' я к и х а б р а з и в н и х матеріалів найчастіше застосовують пасту
Г О И ( Д е р ж а в н о г о оптичного інституту). їх в и п у с к а ю т ь у вигляді
тюбиків ц и л і н д р и ч н о ї форми (діаметром 36 мм і висотою 50 мм) або
к у с к а м и . П а с т а ш и р о к о застосовується д л я остато ших доводочних ро­
біт, коли, к р і м високої точності й малої шорсткості, потрібно, щоб
була блискуча п о в е р х н я .
З а с т о с у в а н н я паст забезпечує т а к о ж підвищення стійкості проти
с п р а ц ю в а н н я оброблених деталей, бо на поверхні не з а л и ш а є т ь с я
в к р а п л е н ь твердих а б р а з и в н и х м а т е р і а л і в , що с п р и я ю т ь спрацюван­
н ю поверхонь.
267

265.

Р о з р і з н я ю т ь три сорти абразивної пасти Г О И — грубу, середню
й тонку.
Г р у б у
(крупну)
п а с т у
.(світло-зеленого кольору)
за­
стосовують д л я з н і м а н н я ш а р у металу завтовшки в к і л ь к а десятих
часток міліметра,, н а п р и к л а д , д л я в и д а л е н н я слідів обробки обпилю­
в а н н я м , грубим ш а б р у в а н н я м , с т р у г а н н я м , ш л і ф у в а н н я м . Д е т а л і
після п р и т и р к и (доводки) цією пастою мають матову поверхню.
С е р е д н ь о ю
(дрібною)
п а с т о ю
(зеленого кольору)
з н і м а ю т ь ш а р металу, що вимірюється сотими частками міліметра,
дістаючи чисту поверхню, без ш т р и х і в .
Т о н к а
( м і к р о д р і б н а )
п а с т а
(чорного кольору з зе­
л е н у в а т и м відтінком) с л у ж и т ь д л я остаточної обробки й надає по­
верхні д з е р к а л ь н о г о блиску. Тонкою пастою знімають п р и п у с к и в
тисячні частки міліметра.
К о ж н и й вид пасти має номер, я к и й відповідає її а б р а з и в н і й здат­
ності, н а п р и к л а д грубій пасті — № 50, 40; 35, 30, 25 і 20, середній —
15 і 10, т о н к і й — № 7, 4 і 1. Р о з м і р и зерен грубої пасти — 40...
17 мкм, середньої — 16...8 і тонкої — менш як 8 мкм.
А л м а з н і п а с т и (пасти з природних і синтетичних алмазних
п о р о ш к і в ) набули ш и р о к о г о з а с т о с у в а н н я . Алмазні пасти Інституту
надтвердих с п л а в і в , що в и п у с к а ю т ь с я д в а н а д ц я т и зернистостей, умов­
н о поділяють н а
ч о т и р и
г р у п и . — в е л и к у , середню, дрібну
і т о н к у . Пасти к о ж н о ї групи мають свій к о л і р : великої — червоний
(АііЮО, АП80, АП60); середньої — зелений (АП40, АП28, АП20);
дрібної — б л а к и т н и й ( А П І 4 , А П 1 0 і А П 7 ) ; тонкої — ж о в т и й ( А П 5 ,
АПЗ і АГИ).
К р і м того, в межах кожної г р у п и пасту найбільшої зернистості
позначають чорною с м у ж к о ю , середньої — сірою, а дрібної — білою
(цими к о л ь о р а м и фарбують тюбики й у п а к о в к у пасти).
Алмазні пасти випускають світлого кольору д л я того, щоб за його
зміною можна було судити про з н я т т я оброблюваного матеріалу. П р и
п р а в и л ь н о м у виборі притира й пасти після нетривалої роботи алмазна
паста набуває темного кольору. Це є свідченням безперервного з н я т т я
матеріалу.
Б у к в а А означає, що порошок виготовлено з а л м а з у , П — паста,
цифри, що стоять п о р у ч , — розмір зерна ( н а п р и к л а д , АП100 — роз­
мір з е р н а 100, 80 м к м ; АП80 — 80...60 мкм, А П З — 3... 1 мкм, АП1 —
1 мкм і менше).
Алмазні пасти застосовують для п р и т и р к и й доводки виробів з
твердих с п л а в і в , сталей р і з н и х марок і неметалевих
матеріалів —
с к л а , рубіну, кераміки. Випускають пасти різноманітних характерис­
тик з природних і синтетичних а л м а з і в з розміром зерна від 60
до 1 м к м . Процентне співвідношення вмісту п о р о ш к а в пасті за масою
становить 1...23 %. До складу пасти входять в и с о к о м о л е к у л я р н і по­
верхнево-активні речовини, я к і добре змочують з е р н а а л м а з у .
268

266.

З а консистенцією пасти поділяють н а т в е р д і , м а з е п о д і б ­
н і й р і д к і . З в и ч а й н о к р у п н о з е р н и с т і пасти виготовляють твердої
й мазеподібної (густої) консистенцій, дрібнозернисті всіх консистенцій.
Н а й ч а с т і ш е п р и обробці в и р о б і в застосовують пасту рідкої кон­
систенції, бо навіть нанесена торким ш а р о м на п р и т и р , вона забезпе­
чує високу я к і с т ь поверхні й точність обробки до 6-го квалітету.
Д л я п і д в и щ е н н я продуктивності при притирці (доводці) спочатку
застосовують великозернисті пасти, поступово переходячи до дрібно­
зернистих.
З а с т о с у в а н н я алмазних паст забезпечує шорсткість оброблюваної
поверхні, 7?а 0,04, Иг 0,05 і підвищення продуктивності праці порів­
н я н о із з а с т о с у в а н н я м інших абразивних паст.
З м а щ у в а л ь н і
м а т е р і а л и
для п р и т и р к и й
доводки
с п р и я ю т ь прискоренню цих процесів, зменшують шорсткість, а т а к о ж
о х о л о д ж у ю т ь поверхню деталі. Н а й ч а с т і ш е я к з м а щ у в а л ь н і матеріали
застосовують змащувально-охолодні рідини — гас, бензин, легкі мі­
неральні масла, содову воду. Д л я п р и т и р к и (доводки) сталі й ч а в у н у
частіше застосовують гас з добавкою 2,5 % олеїнової кислоти й 7 %
каніфолі, що значно підвищує продуктивність процесу.
§ 84. ПРИТИРИ
Види п р и т и р і в . Д о в о д к у в и к о н у ю т ь спеціальним інструментом —
притиром, форма я к о г о має відповідати формі оброблюваної п о в е р х н і .
За формою п р и т и р и поділяють на плоскі, циліндричні (стержні й кіль­
ц я ) , різьбові й спеціальні (кульові, асиметричні й неправильної форми).
П р и т и р и м о ж у т ь бути рухомими й нерухомими. Р у х о м и й п р и т и р
при доводці переміщується, а деталь з а л и ш а є т ь с я нерухомою, або
переміщується відносно притира. Т а к и м и п р и т и р а м и є ц и л і н д р и , дис­
ки, конуси т о щ о .
Плоскі
п р и т и р и — ц е чавунні плити, н а яких доводять
площини. П л о с к и й притир д л я попередньої обробки має к а н а в к и зав­
глибшки й з а в ш и р ш к и 1...2 мм, розміщені на відстані 10... 15 мм
(рис. 338, а), в я к и х накопичуються з а л и ш к и а б р а з и в н о г о м а т е р і а л у .
П р и т и р и д л я остаточної доводки р о б л я т ь гладенькими (рис. 338, б).
Ц и л і н д р и ч н і п р и т и р и застосовують д л я доводки цилінд­
ричних отворів. Такі притири бувають нерегульованими (рис. 339, а)
і р е г у л ь о в а н и м и (рис, 339, б); останні я в л я ю т ь собою р о з р і з н у в т у л к у
З, н а с а д ж е н у на конічну о п р а в к у 2. Р е г у л ю ю т ь діаметр п р и т и р а гай­
к а м и 1 і 4.
Конічні отвори доводять к о н і ч н и м и п р и т и р а м и , ча­
вунними (рідше мідними) о п р а в к а м и . П р и т и р д л я попередньої оброб­
ки має с п і р а л ь н у к а н а в к у , в я к і й утримується абразивно-притираль­
ний матеріал. П р и т и р д л я обробки зовнішньої конічної поверхні
виготовляють у в и г л я д і конічної в т у л к и .
\
269

267.

із
Рис. 338. Плоскі притири:
а —- з канавками; б — гладенький
а
Рис. 339. Циліндричні притири:
а — нерегульовані; б — регульованй
С п е ц і а л ь н і п р и т и р и (складної форми) застосовують для
доводки п о в е р х о н ь різноманітної форми та важкодоступних повер­
хонь невеликих р о з м і р і в .
М а т е р і а л и п р и т и р і в .
П р и т и р и виготовляють з чавуну,
б р о н з и , міді, свинцю, скла, фібри й твердої деревини (дуба, к л е н а
тощо).
Н а й ч а с т і ш е п р и т и р и в и г о т о в л я ю т ь з ч а в у н у та міді, бо вони мають
потрібні якості д л я забезпечення в т и с к у в а н н я а б р а з и в і в — середню
твердість, щ і л ь н і с т ь , хорошу стійкість проти
спрацювання.
Мідь
в а ж ч е обробляється і дорого коштує, тому для доводки стальних де­
т а л е й рекомендується виготовляти притири з чавуну середньої твер­
дості (100...200 Н В ) . Д л я тонких і довгих п р и т и р і в використовують
сталі Ст2, СтЗ (150...200 Н В ) .
Попередньою доводкою знімається в е л и к и й шар металу, тому за­
стосовують притири з м ' я к о г о металу (міді). Вони утримують к р у п н и й
а б р а з и в значно к р а щ е , ніж сірий чавун. Д л я остаточної доводки, коли
знімається н е в е л и к и й ш а р металу, застосовують чавунні п р и т и р и .
Вони утримують в основному найдрібніші зерна і з а в д я к и твердості
полегшують обробку. Стальні п р и т и р и спрацьовуються швидше, н і ж
чавунні.
Д л я остаточної доводки пастами Г О І , щоб мати д з е р к а л ь н у поверх­
ню, слід застосовувати притири, виготовлені зі с к л а «пірекс» аГбо
дзеркального л и т о г о скла, що не має б у л ь б а ш о к , глибоких подря­
пин та р а к о в и н .
Шаржирування притирів твердим абразивним м а т е р і а л о м . Існу­
ють два способи п о к р и т т я п р и т и р і в а б р а з и в н и м порошком — п р я м и й
і посередній.
П р и п р я м о м у с п о с о б і абразивний порошок вдавлюють
у п р и т и р до роботи. П л о с к и й притир ш а р ж и р у ю т ь за допомогою сталь­
ного з а г а р т о в а н о г о бруска або в а л и к а (рис. 340, а). К р у г л и й притир
діаметром б і л ь ш як 10 мм ш а р ж и р у ю т ь на твердій с т а л ь н і й плиті, на
я к у насипано т о н к и м рівним шаром а б р а з и в н и й порошок. За допомо­
гою іншої плити п р и т и р прокочують доти, поки а б р а з и в не буде вдав­
лений у нього р і в н о м і р н о по всій поверхні (рис. 340, б).
270

268.

б
Рис. 340. Шаржирування притирів;
а — плоского; б — круглого
П і с л я ш а р ж и р у в а н н я з п р и т и р а видаляють з а л и ш к и а б р а з и в н о г о
п о р о ш к а волосяною щіткою, притир ледь змащують і застосовують
д л я роботи без додавання вільного абразивного матеріалу доти, поки
він не перестане оброблювати деталь.
П р я м и й спосіб ш а р ж и р у в а н н я притирів має р я д переваг: п р и т и р
ш а р ж и р у є т ь с я к р а щ е й більше, при доводці к р у п н і ш і зерна абрази­
вів подрібнюються або вдавлюються глибше в п л и т у , точність довод­
к и п р и т и р о м в и щ а , н і ж п р и посередньому ш а р ж и р у в а н н і .
П о с е р е д н і й с п о с і б п о л я г а є у покритті притира ш а р о м
масла, на я к е потім насипають а б р а з и в н и й порошок. У процесі шаржи­
р у в а н н я зерна абразивів вдавлюються у матеріал п р и т и р а , бо він
м ' я к і ш и й з а оброблювану деталь.
П р а ц ю ю т ь притиром до повного з а т у п л е н н я а б р а з и в н и х зерен.
Д о д а в а т и новий а б р а з и в н и й порошок під час роботи (особливо перед
з а в е р ш е н н я м доводки) не слід, бо це призводить до з н и ж е н н я точності
обробки.
§ 85. ПРИЙОМИ ПРИТИРКИ ТА ДОВОДКИ. МЕХАНІЗАЦІЯ
ПРИТИРАЛЬНИХ І ДОВОДОЧНИХ РОБІТ
Прийоми притирки та доводки. Д л я п р о д у к т и в н о ї і точної при­
т и р к и треба п р а в и л ь н о вибирати й строго дозувати к і л ь к і с т ь
а б р а з и в н и х
м а т е р і а л і в ,
а т а к о ж мастила. З а й в а кіль­
кість а б р а з и в н о г о порошка або мастила п е р е ш к о д ж а є сполученню по­
в е р х о н ь , що п р и т и р а ю т ь с я , від чого продуктивність і я к і с т ь п р и т и р к и
знижуються.
П р и . остаточній притирці підвищення продуктивності та якості
д о с я г а ю т ь д о д а в а н н я м у зону обробки абразивного порошку в суміші
з розведеним у гасі стеарином.
П р и п р и т и р ц і слід в р а х о в у в а т и тиск на деталі, що п р и т и р а ю т ь с я .
П р и його підвищенні з б і л ь ш у є т ь с я швидкість процесу, але т і л ь к и до
певної м і р и . П р и надто в е л и к о м у тиску зерна роздавлюються, поверх­
ня деталі виходить із з а д и р к а м и й інколи стає непридатною. З в и ч а й н о
271

269.

2
т и с к при п р и т и р ц і становить 150...400 к П а (1,5...4 кгс/см ). П р и
остаточній п р и т и р ц і тиск слід зменшувати.
Д о в о д к у п л о с к и х п о в е р х о н ь з в и ч а й н о в и к о н у ю т ь на нерухомих
доводочних плитах. Форму і розмір п л и т и вибирають з а л е ж н о від
розміру й форми деталей, що п р и т и р а ю т ь . П о в е р х н ю плити посипа­
ють ш л і ф у в а л ь н и м порошком. О п е р а ц і я доводки п о д і л я є т ь с я на по­
передню (чорнову) та остаточну (чистову).
В и р і б пересувають круговими р у х а м и . Д о в о д к у ведуть доти, поки
п о в е р х н я , що до в о ди т ь ся , не буде матовою або д з е р к а л ь н о ю . Щ о б ді­
стати блискучу поверхню, доводку з а в е р ш у ю т ь притиром з твердої
деревини, п о кр и т у розведеним у спирті віденським вапном.
Д о в о д к а на п л и т а х дає д у ж е хороші р е з у л ь т а т и , тому на них об­
робляють деталі, що потребують високої точності обробки (шаблони,
к а л і б р и , п л и т к и тощо).
Щ о б плита с п р а ц ь о в у в а л а с я рівномірно, оброблювану д е т а л ь пе­
реміщують р і в н о м і р н о по всій поверхні плити. Аби запобігти жолоб­
ленню при доводці, треба с л і д к у в а т и , щоб оброблювана деталь сильно
не н а г р і в а л а с я . Я к щ о деталь н а г р і л а с я , доводку слід здійснювати
п о в і л ь н і ш е , даючи деталі прохолонути. Д л я ш в и д к о г о о х о л о д ж е н н я
деталь кладуть на чисту масивну металеву плиту.
А б р а з и в н и й п о р о ш о к (або паста) с п р а ц ь о в у є т ь с я п і с л я 8... 10 кру­
гових р у х і в по одному й тому самому місцю, після чого його вида­
л я ю т ь з плити чистою г а н ч і р к о ю й замінюють новим а б р а з и в н и м ма­
теріалом. Попередню доводку п р о в а д я т ь на плиті з к а н а в к а м и (рис. 3 4 1 , а),
а остаточну — на г л а д е н ь к і й плиті (рис. 341, б) на одному місці, вико­
ристовуючи л и ш е з а л и ш к и п о р о ш к а , що зберігся ца деталі від попе­
редньої операції.
Доводку вузьких поверхонь ( н а п р и к л а д , ш а б л о н і в , к у т н и к і в , лі­
нійок) в и к о н у ю т ь за допомогою чавунних і стальних н а п р я м н и х брус­
ків (кубиків) і п р и з м . До б р у с к а чи призми п р и к л а д а ю т ь оброблювану
деталь і разом їх переміщують
по доводочній плиті (рис. 342, а).
Доводка
циліндричної по­
верхні малого радіуса п о к а з а н а
на рис. 342, б.
а
Рис. 34І\ Доведення плоских поверхонь:
272
Рис. 342. Доведення вузької плоскої
поверхні (а) і циліндричної поверх­
ні малого радіуса (б)

270.

Рис. 343. Доведення скоб, скріплених гвинтами (а), і пакетів дета­
лей, скріплених заклепками (б) та струбцинами (в)
Д о в о д к а п а к е т а д е т а л е й . Одночасну обробку кількох д е т а л е й ,
з ' є д н а н и х гвинтами ( р и с 343, а), з а к л е п к а м и ( р и с 343, б), струбцина­
ми ( р и с 343, в) у пакет, в и к о н у ю т ь переміщенням пакета по доводочній плиті. При цьому забезпечується висока продуктивність І
в і д п а д а є потреба у додаткових пристроях.
Д о в о д к а к у т н и к а . Д л я доводки ш и р о к и х поверхонь
кут­
ник ( р и с 344„а) з а к р і п л ю ю т ь на д е р е в ' я н о м у б р у с к у з гніздом і разом*
з д е р е в ' я н и м бруском переміщують по плиті.
Доводку п о р ш н е в о г о к і л ь ц я ілюструє рис. 344, б, а, прийоми до­
водки внутрішніх поверхонь різних деталей — р и с 345, а—в.
Доводку к о н і ч н и х поверхонь виконують при ремонті к р а н і в , кла­
панів, гнізд під к л а п а н и тощо.
Д о в о д к у в н у т р і ш н і х
ко­
н і ч н и х п о в е р х о н ь в и к о н у ю т ь з а допомогою конічного притира-пробки ( р и с 346, а). Він має гвинтові к а н а в к и д л я у т р и м а н н я
абразивного матеріалу. На к о ж е н хвостовик надягають вороток д л я
обертання п р и т и р а - п р о б к и
( р и с 346, б).
Притир-пробку
після
нанесення на нього рівного
ш а р у абразивно-притироч­
ного матеріалу вводять в
оброблюваний отвір і за
допомогою воротка роблять
неповні оберти то в один,
то в п р о т и л е ж н и й бік, а
потім р о б л я т ь м а й ж е пов­
Р и с 344. Доведення кутника (а) і поршнево­
ний оберт.
го кільця (б)
273.

271.

Рис. 3 4 5 . Доведення внутрішніх поверхонь:
а — складних» б — шаблона-висотки; в •— раді усного 'шаблона; 1 — шаблон; 2 — притир; З—
напрямна призма (брусок)
П і с л я 15... 18 обертів притир виймають, насухо протирають ган­
чіркою, наносять на нього а б р а з и в н и й матеріал і знову вводять в от­
в і р , продовжуючи доводку доти, поки оброблювана поверхня не ста­
не матовою рівномірно по всій площі.
Подібно доводять з о в н і ш н і
к о н і ч н і п о в е р х н і , ви­
користовуючи для* цього спеціальні притири у вигляді к і л е ц ь з коніч­
ним отвором, що відповідає оброблюваному конусу.
Арматура, п р о б к и , ф л а н ц і , к л а п а н и , а т а к о ж к р а н и с п е ц і а л ь н и х
п р и т и р і в не потребують. П і с л я виготовлення їх стичні робочі частини
в з а є м н о п р и т и р а ю т ь с я одна до одної (клапан до г н і з д і ; пробка до кра­
на тощо). Я к і с т ь п р и т и р к и п е р е в і р я ю т ь крейдою або кольоровим олів­
цем. Д л я у н и к н е н н я б р а к у треба с л і д к у в а т и , щоб до а б р а з и в н о г о по­
р о ш к а не потрапили сторонні домішки, сміття, в е л и к і зерна, бо вони
на поверхнях, що притираються, залишають подряпини.
Рис. 3 4 6 . Доведення внутрішніх конічних поверхонь:
а—притир; б —. прийом роботи
274

272.

Притирку
коніч­
них поверхонь м о ж н а
виконати, застосову­
ючи
коловорот
або
ручний
дриль
(рис. 347). На рисунку
показана
правильно
й неправильно (сліди
фарби уривчасті) ви­
конана (за слідом олів­
ця), п р и т и р к а .
Доводка різьбових
деталей.
Зовнішню
різьбу доводять різь­
бовими к і л ь ц я м и , а
в н у т р і ш н ю — суціль­
ними різьбовими оп­
Правильно
Неправильно
р а в к а м и ( я к щ о отвір
Рис. 347. Притирання клапана до сідла за допомо­
малого діаметра), ви­
гою коловорота:
готовленими з сірого
Р — зусилля руки
чавуну. Р і з ь б у вели­
ких діаметрів доводять змінними регульованими к і л ь ц я м и , встанов­
люваними на розтискній с т а л ь н і й о п р а в ц і .
Доводка деталей з твердих сплавів. Висока твердість с п л а в і в не
д а є змогу вести доводку звичайними абразивами. Як а б р а з и в и д л я
доводки деталей з т в е р д и х с п л а в і в застосовують а л м а з , карбіди бору
і к р е м н і ю , а т а к о ж д е я к і інші матеріали, к р а щ и м и з них є а л м а з , я к и й
забезпечує високу я к і с т ь обробки поверхні.
Вихідним матеріалом д л я дрібних а л м а з н и х порошків є подрібне­
ний і п р о с і я н и й алмазний д р і б н я к .
Алмазним пилом посипають або притир, або р о л и к , з м а щ е н і мас­
лом. Ш а р ж и р у в а н н я металевого диска здійснюють в д а в л ю в а н н я м у
нього а л м а з н о г о пилу. П р и цьому слідкують за тим, щоб р о л и к л е г к о
й вдльно обертався, інакше замість ш а р ж и р у в а н н я п р и т и р а він ш л і :
фуватиметься останнім. П р и першому ш а р ж и р у в а н н і притира алмаз­
ного пилу беруть у 2 рази більше, ніж при наступних.
Механізація доводочних і притирочних робіт. П р о д у к т и в н і ш о ю ,
а т а к о ж менш втомлюваною для робітника є доводка й п р и т и р к а на
доводочних верстатах. Крім спеціальних верстатів для механічної
доводки м о ж у т ь бути відповідно пристосовані й металообробні верста­
ти — с в е р д л и л ь н і , стругальні тощо.
На рис. 348 п о к а з а н о верстат для доводки. Д е т а л ь встановлюють
оброблюваною поверхнею на доводочний диск 1 у текстолітовий се­
п а р а т о р , я к и й має проріз по контуру деталі. Д о в о д к а поверхні відбу­
в а є т ь с я в результаті складного робочого руху, тобто поєднання обертів
275

273.

Рис. 348. Верстат для доводки
доведеного д и с к а
й д е т а л і , що с а м о в с т а н о в л ю є т ь с я на п л о щ и н і
диска.
Я к і с т ь д о в о д к и л и т и х д е т а л е й на цьому верстаті з н а ч н о підвищу­
є т ь с я , п р о д у к т и в н і с т ь з б і л ь ш у є т ь с я в 1,5...2 р а з и .
К о н т р о л ь я к о с т і д о в о д к и . П і с л я доводки п о в е р х н і п е р е в і р я ю т ь
на ф а р б у (на добре доведених п о в е р х н я х ф а р б а р о з п о д і л я є т ь с я рівно­
м і р н о ) . П л о щ и н н і с т ь п р и доводці к о н т р о л ю ю т ь л е к а л ь н о ю л і н і й к о ю
з точністю до 0,001 мм.
8. Види дефектів при притирці та доводці
Види дефектів
Негладенька
поверхня
й нечиста
Неточність
розмірів,
спотворення геометрич­
ної форми
Жолоблення тонких де­
талей
276
Причини виникнення
Застосування крупнозернистих абразивних
порошків,, неправиль­
ний підбір мастила
Неправильний
вибір
притира
Неправильне встанов­
лення притира або де­
талі
Великі припуски на об­
робку '
Нагрівання деталі
Спосіб запобігання
Застосовувати відповідні аб­
разивні порошки і мастила
Застосовувати притири відпо­
відних розмірів і форми
Точно встановлювати деталь
на притир або притир на де­
таль
Попередньою обробкою забез­
печити потрібні припуски на
притирку (доводку)
Не допускати нагрівання де­
талей понад 50 °С

274.

П а р а л е л ь н і с т ь плоских поверхонь п е р е в і р я ю т ь мікрометром, інди­
катором або іншими важільно-механічними п р и л а д а м и , з а д а н и й про­
ф і л ь — шаблонами, л е к а л а м и (за методом світлової щ і л и н и ) , кути —
к у т н и к а м и , кутомірами, кутовими п л и т к а м и , шаблонами.
Слід в р а х о в у в а т и й те, що д л я у н и к н е н н я помилок при контролі
всі виміри треба провадити при* 20 °С.
Д е ф е к т и . Н а й р о з п о в с ю д ж е н і ш і при притирці й доводці дефекти,
п р и ч и н и їх в и н и к н е н н я й способи з а п о б і г а н н я подано в табл. 8.
Б е з п е к а п р а ц і . П р и виконанні притирочних і доводочних робіт
т р е б а : оброблювану поверхню обчищати не р у к о ю , а г а н ч і р к а м и , ко­
ристуватися захисними п р и с т р о я м и для відсмоктування а б р а з и в н о ї ^
п и л у і обережно поводитися з пастами, бо вони містять кислоти, на­
дійно й стійко встановлювати п р и т и р и ; в и к о н у в а т и вимоги безпеки
п р и роботі м е х а н і з о в а н и м інструментом, а т а к о ж на верстатах.
Р о з д і л XVIII. ПАЯННЯ, ЛУДІННЯ, С К Л Е Ю В А Н Н Я
§ 86. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ПАЯННЯ.
ПРИПОЇ ТА ФЛЮСИ
З а г а л ь н і відомості.
П а я н н я — ц е процес виготовлення нер о з ' є м н о г о з ' є д н а н н я матеріалів з н а г р і в а н н я м нижче т е м п е р а т у р и їх
автономного п л а в л е н н я (змочування, р о з т і к а н н я й заповнення з а з о р а
м і ж ними розплавленим припоєм і зчеплення їх при к р и с т а л і з а ц і ї
шва).
П а я н н я ш и р о к о застосовують у різних г а л у з я х промисловості.
У машинобудуванні його використовують при виготовленні л о п а т о к
і дисків турбін, трубопроводів, радіаторів, ребер двигунів повітря­
ного о х о л о д ж е н н я , рам велосипедів, посудин промислового призна­
чення, газової а п а р а т у р и тощо. В електропромисловості та приладо­
будуванні п а я н н я є в ряді в и п а д к і в єдино можливим методом з'єд­
нання деталей. Його застосовують при виготовленні електро- і радіо­
а п а р а т у р и , т е л е в і з о р і в , деталей е л е к т р о м а ш и н , п л а в к и х запобіжни­
к і в тощо.
Д о переваг п а я н н я н а л е ж а т ь : незначне н а г р і в а н н я з ' є д н у в а н и х
частин, що зберігає с т р у к т у р у й механічні властивості металу; чистота
з ' є д н а н н я , я к а не потребує найчастіше наступної обробки; з б е р е ж е н н я
розмірів і форми деталі; міцність з ' є д н а н н я .
Сучасні способи дають змогу паяти вуглецеві, леговані й нержа­
віючі сталі, кольорові метали та їх сплави.
П р и п о ї . Я к і с т ь , міцність т а е к с п л у а т а ц і й н а надійність п а я н о г о
з ' є д н а н н я в п е р ш у чергу з а л е ж а т ь від п р а в и л ь н о г о вибору припою.
Не всі метали і сплави м о ж у т ь бути припоями. П р и п о ї повинні мати
т а к і властивості:
27?

275.

температуру п л а в л е н н я нижчу за температуру п л а в л е н н я матеріа­
лів, що паяють;
у розплавленому стані (у захисному середовищі, під флюсом або
у вакуумі) добре змочувати матеріал, що п а я є т ь с я , і легко розтікатися
по його поверхні;
забезпечувати достатньо високі зчіплюваність, міцність, пластич­
ність і герметичність п а я н о г о з ' є д н а н н я ;
мати коефіцієнт термічного розширення , б л и з ь к и й до відповідного
коефіцієнта матеріалу, що п а я є т ь с я .
Платинові
Кобальтові
Титанові
Цирконієві
Марганцеві
Нікелеві
Срібні
Мідно-цинкові
Алюмінієві
Магнієві
Олов'яно-цинкові
Олов'яно -свинцеві
Галієві
Свинцево-олов'яні
із сріблом
баеапюкомпонентні
на свинцево - олов'яній
основі
^
Вісмутові
Рис. 349. Класифікація припоїв за температурою плавлення
278

276.

В результаті тривалого практичного відбору і багаточисленних
наукових досліджень були підібрані групи припоїв, що мають опти­
мальне поєднання властивостей.
З а л е ж н о від температури п л а в л е н н я припої к л а с и ф і к у ю т ь т а к
(рис. 349): тверді (тугоплавкі) — високоміцні, що мають температуру
п л а в л е н н я понад 500 °С; м ' я к і (легкоплавкі) — менш міцні, що мають
температуру п л а в л е н н я нижче 500 °С.
Л е г к о п л а в к і
п р и п о ї ш и р о к о застосовують у різнома­
нітних г а л у з я х промисловості та побуту; вони я в л я ю т ь собою с п л а в
олова зі свинцем. Різні кількісні співвідношення олова зі, свинцем
визначають властивості припоїв.
Олов'яно-свинцеві припої п о р і в н я н о з іншими мають високу змо­
чувальну здатність, хороший опір корозії. П р и п а я н н і цими п р и п о я м и
властивості з ' є д н у в а н и х матеріалів п р а к т и ч н о не змінюються.
Л е г к о п л а в к і припої с л у ж а т ь д л я п а я н н я сталі, міді, ц и н к у , свин­
цю, олова та їх с п л а в і в , сірого чавуну, алюмінію, к е р а м і к и , с к л а та ін.
П а я н н я л е г к о п л а в к и м и припоями застосовують тоді, коли не мож­
на нагрівати метал до високої температури, а т а к о ж при невисоких
вимогах до міцності паяного з ' є д н а н н я . З ' є д н а н н я , спаяні за допомо­
гою л е г к о п л а в к и х припоїв, достатньо герметичні.
Л е г к о п л а в к і припої випускають у вигляді чушок, дроту, литих
п р у т и к і в , зерен, стрічок фольги, трубок (заповнюють к а н і ф о л л ю )
0 2...5 мм, а т а к о ж у вигляді п о р о ш к і в і паст із п о р о ш к у з флюсом.
Л е г к о п л а в к і припої можна виготовити й безпосередньо в цеху або
майстерні. Д л я цього у металевих ковшах р о з п л а в л я ю т ь олово й ста­
рий припій, потім додають невеликі шматочки свинцю, добре р о з м ь
шують. Д л я того щоб припій не в и г о р я в , поверхню посипають товче­
ним деревним в у г і л л я м .
Д л я о д е р ж а н н я спеціальних властивостей до олов'яно-свинцевих
припоїв додають сурму, вісмут, кадмій, індій, ртуть та інші метали.
Олов'яно-свинцеві припої виготовляють таких м а р о к :
безсурм'янисті — П О С 90, П О С 6 1 , П О С 40, ПОС 10, ПОС 61М
1 П О С К 50-18;
м а л о с у р м ' я н и с т і — ПОССу 61-05, ПОССу 50-0,5, ПОССу 40-0,5,
ПОССу 35-0,5, ПОССу 25-0,5, ПОССу 18-0,5;
сурм'янисті ПОССу 95-5, ПОССу 40-2, ПОССу 35-2, ПОССу 30-2,
ПОССу 25-2, ПОССу 18-2, ПОССу 15-2, ПОССу 10-2, ПОССу 8-3,
ПОССу 5-І і ПОССу 4-6.
У позначенні м а р к и букви в к а з у ю т ь : ПОС — п р и п і й о л о в ' я н о свинцевий; М — мідь; К — к а л і й ; числа в к а з у ю т ь : перше — на вміст
олова, %; наступні — на вміст міді й калію, % (решта — до 100 % —
свинець). П р и слюсарних
роботах
частіше застосовують припій
П О С 40.
Л е г к о п л а в к і припої застосовують при паянні тонких о л о в ' я н и х
предметів, скла з металевою арматурою, деталей, я к і особливо чут-
279

277.

ливі до н а г р і в а н н я , а т а к о ж тоді, к о л и припій має бути температурним
з а п о б і ж н и к о м (в електричних теплових приладах тощо).
Т у г о п л а в к і
п р и п о ї — ц е т у г о п л а в к і метали т а сплави.
З них ш и р о к о застосовують мідно-цинкові та срібні. Д л я о д е р ж а н н я
певних властивостей і температури п л а в л е н н я в ці сплави додають
олово, м а р г а н е ц ь , алюміній, з а л і з о та інші метали.
Д о д а в а н н я у невеликій кількості бору підвищує твердість і міц­
ність припою, але й підвищує к р и х к і с т ь п а я н и х швів.
З ' є д н а н н я , паяні міддю й п р и п о я м и на її основі, мають високу
корозійну стійкість; більшість з них витримують високі механічні
н а в а н т а ж е н н я . Температура п а я н н я п р и п о я м и на мідній основі ста­
новить 850... 1150 °С. Ці припої застосовують для о д е р ж а н н я з ' є д н а н ь ,
які мають бути міцними при високих т е м п е р а т у р а х , в ' я з к и м и , стійки­
ми проти втомленості й корозії. Цими припоями м о ж н а п а я т и сталь,
чавун, мідь, нікель та їх сплави, а т а к о ж інші метали й с п л а в и з ви­
сокою температурою п л а в л е н н я . Тверді припої поділяють на дві ос­
новні групи — мідно-цинкові й срібні.
Мідно-цинкові припої в и п у с к а ю т ь трьох марок: ПМЦ-36 для па­
яння латуні з вмістом 60...68 % міді; ПМЦ-48 — д л я п а я н н я мідних
сплавів, що мають міді понад 68 %; ПМЦ-54 д л я п а я н н я бронзи,
міді, томпаку і сталі. Мідно-цинкові припої п л а в л я т ь с я при 700...
950 °С.
У марці буква П означає слово «припій», МЦ — мідно-цинковий;
цифра в к а з у є на вміст міді ( % ) .
Ці припої випускають у вигляді зерен. З е р н а припоїв з а л е ж н о
від розміру поділяють на два к л а с и : А — зерна розміром 0,2...З мм;
Б — зерна розміром 3...5 мм.
Ф л ю с и . З підвищенням температури швидкість о к и с л е н н я повер­
хонь деталей, що паяються, значно зростає, в результаті чого припій
не пристає до деталі. Д л я видалення оксиду застосовують хімічні ре­
човини, які називаються ф л ю с а м и .
Флюси поліпшують умови
з м о ч у в а н н я поверхні металу, що п а я є т ь с я , р о з п л а в л е н и м припоєм,
з а х и щ а ю т ь поверхню паяного металу та розплавленого припою від
окислення при нагріванні та в процесі п а я н н я , розчиняють існуючі
на поверхні металу, що п а я є т ь с я , та припою оксидні п л і в к и .
Р о з р і з н я ю т ь флюси для м ' я к и х і твердих припоїв, а т а к о ж для па­
я н н я алюмінієвих сплавів, нержавіючих сталей і чавуну.
Флюси для м ' я к и х п р и п о ї в . До цих флюсів н а л е ж а т ь хлористий
цинк, нашатир, каніфоль, п а я л ь н і пасти тощо.
Х л о р и д
ц и н к у , я к и й називається т а к о ж травленою кисло­
т о ю , — д у ж е хороший флюсуючий засіб при п а я н н і чорних і кольоро­
вих металів (крім цинкових та оцинкованих деталей, алюмінію та його
сплавів). П р и г о т о в л я ю т ь хлористий цинк розчиненням 1 ч дрібно по­
рубаного ц и н к у у 5 ч соляної кислоти.
Щ о б хлористий цинк не д у ж е с п р и я в корозії п а я н о г о шва, до роз280

278.

чину додають н а ш а т и р н и й спирт, доливаючи його до хлористого цин­
ку тонкою ц і в к о ю до з н и к н е н н я молочного к о л ь о р у .
Н а ш а т и р
(хлористий амоній) — біла гірко-солона
н а смак
сіль. В и к о р и с т о в у є т ь с я у вигляді п о р о ш к у й к р и с т а л і в . П р и нагрі­
ванні н а ш а т и р р о з к л а д а є т ь с я з виділенням ш к і д л и в о г о д л я з д о р о в ' я
білого газу, тому при п а я н н і слід застосовувати не чистий н а ш а т и р ,
а розчин, що с к л а д а є т ь с я з 0,5 л води, 100 г н а ш а т и р ю та невеликої
кількості хлористого ц и н к у .
Д о с и т ь е н е р г і й н и м є т а к и й флюс ( % ) : хлористого ц и н к у — 25...20,
нашатирю — 5...20; води — 70...30.
К а н і ф о л ь — жовтувато-коричнева
смолиста
речовина,
яцу
дістають у в и г л я д і паличок або п о р о ш к у при перегонці соснової смоли.
Флюсуючі властивості каніфолі значно слабші, н і ж у інших флюсів,
але вона не в и к л и к а є корозії п а я н о г о шва. З а в д я к и цьому к а н і ф о л ь
п е р е в а ж н о застосовують д л я п а я н н я електро- і р а д і о а п а р а т у р и .
К а н і ф о л ь застосовують у вигляді порошку, паличок або розчину
в спирті.
П а я л ь н а
п а с т а — ц е рідина, виготовлена з хлористого
цинку та амонію або хлористого цинку і к р о х м а л ю .
Д л я виготовлення п а я л ь н о ї пасти к р о х м а л ь р о з ч и н я ю т ь у воді,
потім розчин к и п ' я т я т ь доти, поки не зробиться клейстер. Крохмаль­
ний клейстер у холодному вигляді додають до розчину хлористого
цинку або хлористого амонію, перемішуючи доти, п о к и не вийде
ледь л и п к а рідина.
П р и п а я н н і н е р ж а в і ю ч и х і ж а р о м і ц н и х сталей застосовують суміш
з 50 % п л а в л е н о ї бури і 50 % борної кислоти, розчинених у розчині
хлористого ц и н к у до густої пасти. П р и паянні сірого ч а в у н у до бури
додають хлористий к а л і й , перекис м а р г а н ц ю або о к с и д з а л і з а .
П р и п а я н н і п а я л ь н у пасту рівним шаром н а н о с я т ь на поверхні,
щ о п а я ю т ь с я . П і с л я п а я н н я з а л и ш к и змивають водою з а допомогбю
волосяної щ і т к и або г а н ч і р ' я .
Флюси для твердих п р и п о ї в . Д о цих флюсів н а л е ж а т ь бура, борна
кислота та д е я к і інші речовини.
Б у р у
застосовують у в и г л я д і п о р о ш к у , д л я чого ї ї товчуть у
ступці й просіюють. Щоб при нагріванні бура не п і н и л а с я , п е р е д за­
с т о с у в а н н я м її п р о ж а р ю ю т ь . Б у р а л е г к о вбирає вологу з п о в і т р я , то^У
її зберігають в банці з притертою пробкою. Р е к о м е н д у є т ь с я застосо­
в у в а т и безводну буру, бо і н а к ш е флюс при н а г р і в а н н і в т р а ч а є воду,
н а б р я к а є й т р і с к а є т ь с я , внаслідок чого ускладнюється процес п а я н н я .
Недоліком бури є те, що п і с л я о х о л о д ж е н н я вона з а л и ш а є на шві
досить міцну п л і в к у . Д л я з н и ж е н н я т е м п е р а т у р и п л а в л е н н я в буру
інколи додають хлористий ц и н к .
Б о р н а
к и с л о т а — ц е білі, ж и р н і н а дотик л у с о ч к и . З а
своїми флюсуючими властивостями борна кислота к р а щ а за буру,
але використовується рідше, бо в а р т і с т ь її в и щ а .
11
4-1664
281

279.

Ф л ю с и
для
п а я н н я
а л ю м і н і є в и х
с п л а в і в .
Як флюси при п а я н н і алюмінієвих с п л а в і в застосовують складні за
хімічним складом суміші: фтористого натрію, хлористих літію, к а л і ю ,
ц и н к у та ін. Хлористі солі мають здатність розчиняти оксиди алюмі­
нію, тому їх роль у флюсах є основною. Хлористі л і т і й і к а л і й в в о д я т ь
до с к л а д у флюсів д л я з н и ж е н н я температури п л а в л е н н я .
П р и п а я н н і алюмінію м ' я к и м и припоями застосовують т а к у су­
міш: 3 мас. ч. деревного масла; 2 мас. ч. каніфолі; І мас. ч. кальцино­
в а н о г о хлористого цинку.
Д л я п а я н н я алюмінію т а його сплавів використовують т а к о ж
флюс 34А, що с к л а д а є т ь с я з 10 % фтористого натрію, 8 % хлористого
ц и н к у ; 32 % хлористого літію, 50 % хлористого к а л і ю .
Ф л ю с и
для
п а я н н я
н е р ж а в і ю ч и х
сталей.
Одним з т а к и х флюсів є пастоподібна суміш бури й борної кислоти
(порівну), з а м і ш а н а у насиченому розчині хлористого цинку. Засто­
совують т а к о ж флюс 200, я к и й складається з 70 % борної кислоти,
21 % бури і 9 % фтористого к а л і ю . Ц е й флюс підходить д л я п а я н н я
к о н с т р у к ц і й н и х і нержавіючих сталей, а т а к о ж ж а р о м і ц н и х с п л а в і в
л а т у н н ю з твердими п р и п о я м и .
Ф л ю с о м
для
п а я н н я
ч а в у н у
(сірого ч и к о в к о г о )
с л у ж и т ь бура ( ~ 6 0 %) з д о д а в а н н я м хлористого ц и н к у ( ^ 3 8 %) і
м а р г а н ц е в о к и с л о г о к а л і ю ( ~ 2 % ) . Д о цього флюсу, крім того, входить
п е р е к и с м а р г а н ц ю (або х л о р а т калію), я к и й с п р и я є в и г о р я н н ю графі­
ту з поверхні металу і тим самим забезпечує о д е р ж а н н я чистої, добре
з м о ч у в а н о ї п р и п о є м поверхні.
Ф л ю с о м
для
п а я н н я
с в и н ц е в и х с п л а в і в
мо­
ж е с л у ж и т и стеарин.
§ 37. ПАЯЛЬНІ ЛАМПИ
П а я л ь н и м и лампами нагрівають деталі, що п а я ю т ь , і р о з п л а в л я ю т ь
п р и п і й . Н и м и користуються найчастіше при п а я н н і л е г к о п л а в к и м и
п р и п о я м и , але інколи застосовують і при п а я н н і т у г о п л а в к и м и припо­
ями з відносно невисокою температурою п л а в л е н н я ( н а п р и к л а д ,
срібними).
Н а рис. 350 п о к а з а н а г а с о в а п а я л ь н а л а м п а ,
а на
рис. 351 — л а м п а , що працює на бензині, спирті або гасі.
З а с т о с у в а н н я невідповідного палива порушує нормальну роботу
паяльної лампи.
За зовнішнім виглядом гасові лампи в і д р і з н я ю т ь с я від бензинових
л и ш е р о з м і щ е н н я м змійовика (у гасових лампах він розміщений все­
редині т р у б и , а у бензинових — зовні).
Основними частинами гасової п а я л ь н о ї л а м п и (див. рис. .350) є
р е з е р в у а р / д л я пального, р у ч к а 6 для перенесення, з а л и в н а пробка
5, насос 5 д л я н а к а ч у в а н н я повґтря до р е з е р в у а р а , п а л ь н и к з венти282

280.

Рис. 35 Ь. Лампа, що працює на бензині, спирті або гасі:
1 — запобіжний стержень; 2 — резервуар для пального; 3— повітряний простір; 4 — нагрі­
вальна ванночка (чашечка); 5 — канали змішувача; 6 — труба; 7 — змішувальна труба; 8 —
сопло; 9— захисний пристрій від вітру; У0 — вентиль; И — кришка заливного отвору; 12 —
насос
лем 4 для регулювання кількості подаваного п а л ь н о г о , змійовик
для
підігрівання
пального, т р у б а 3,
що
спрямовує полум'я.
В трубі є отвори для надходження свіжого повітря до п а л ь н и к а .
П і д трубою розміщується чашечка (нагрівальна ванночка) 2, в я к у
наливають пальне для р о з п а л ю в а н н я паяльної лампи.
Перед р о з п а л ю в а н н я м лампи вентиль 4 з а к р и в а ю т ь , п о в і т р я з
р е з е р в у а р а в и п у с к а ю т ь через п о в і т р я н и й к л а п а н 7, я к и й з н а х о д и т ь с я
у з а л и в н і й п р о б ц і . П і с л я в и п у с к у повітря п о в і т р я н и й к л а п а н закри­
вають. Потім підпалюють бензин, з а л и т и й до чашечки, і підігріва­
ють змійовик
пальника.
До моменту повного в и г о р я н н я бензину з чашечки слід п і д к а ч а т и
повітря до р е з е р в у а р а , ледь в і д к р и т и вентиль і піднести л а м п у до
цеглини на відстані 10... 15 мм. Р о з п и л е н е п а л ь н е , що с п а л а х н у л о ,
остаточно п і д і г р і в а є п а л ь н и к , з я к о г о виходить синювате п о л у м ' я .
П і с л я цього вентилем регулюють інтенсивність г о р і н н я .
Г а с я т ь лампу лише з а к р и т т я м в е н т и л я , п і с л я чого в и п у с к а ю т ь
повітря з р е з е р в у а р а через повітряний к л а п а н .
М а л о г а б а р и т н а
н а г р і в а л ь н а
лампа,
створена
Д о р о б о ю (рис. 352, а), складається з тонкостінного (0,3 мм) к о р п у с а
2, у торці я к о г о є отвір 0 0,2 мм, р е г у л я т о р а 1 температури п о л у м ' я ,
п р о б к и 4, бензостійкої гумової п р о к л а д к и З і сферичної л а т у н н о ї сі­
точки 5, встановленої у корпусі в н у т р і ш н ь о г о т о р ц я для запобіган­
ня засміченню отвору і створення камери для в и п а р о в у в а н н я бен­
зину. Л а м п у з а п р а в л я ю т ь бензином Б-70.
Температура
горіння
11*
283

281.

/
г
зч
досягає 1000... 1200 °С. П р о м і ж о к часу роботи між з а п р а в к а м и ста­
новить 20...25 хв. Подача в и п а р і в бензину відбувається за р а х у н о к
тиску, що в и н и к а є , п р и розширенні бензину, внаслідок підігріван­
ня тонкої корпусної частини л а м п и .
У подальшому тиск всередині корпуса лампи підтримується за
р а х у н о к теплоти від сопла через р е г у л я т о р температури п о л у м ' я
до тонкостінної частини корпуса.
Цю лампу застосовують при виконанні м о н т а ж н и х , слюсарнос к л а д а л ь н и х , авторемонтних та інших робіт. Горить лампа у гори­
зонтальному і в е р т и к а л ь н о м у п о л о ж е н н я х .
П а я л ь н а " т р у б к а (рис. 352, б ) застосовується для п а я н н я
дрібних деталей або п а я н н я у важкодоступних місцях. П р и с т а в и в ш и
т р у б к у одним кінцем до п о л у м ' я спиртової лампочки, дують у неї
з іншого боку, спрямовуючи п о л у м ' я у місце п а я н н я .
Н е з в а ж а ю ч и на те що п а я л ь н а лампа є нескладним пристроєм,
н е п р а в и л ь н а її е к с п л у а т а ц і я може призвести до нещасного в и п а д к у ,
тому необхідно в и к о н у в а т и такі основні п р а в и л а б е з п е к и ?
зберігати бензин, потрібний д л я р о з п а л ю в а н н я п а я л ь н о ї л а м п и ,
в о к р е м і й посудині;
з а п р а в л я т и п а я л ь н у лампу лише у безпечному в п о ж е ж н о м у від­
ношенні місці;
Р и с 353. Розпалювання лампи:
а — б і л я цеглини; б— біля захисного пристрою
284

282.

з а л и в а т и п а л ь н е лише з посудини, що має тонку зливну т р у б к у ,
або через невелику л і й к у на листі; к і л ь к і с т ь з а л и т о г о п а л ь н о г о не
повинна перевищувати 3/4 об'єму р е з е р в у а р а ;
з а п р а в л я т и п а я л ь н у лампу можна лише пальним, на я к е вона
розрахована;
з а п р а в к а л а м п и , що не п р о к о л о л а , категорично з а б о р о н я є т ь с я ;
розпалювання
паяльної
лампи
здійснювати
біля
цеглини
(рис. 353, а) або спеціалізованого захисного пристрою (рис. 353, б);
на випадок с п а л а х у в а н н я п а л ь н о г о , що п р о л и л о с я , треба мати побли­
зу робочого місця пісок д л я гасіння вогню.
§ 88. ІНСТРУМЕНТИ ДЛЯ ПАЯННЯ. ВИДИ ПАЯНИХ ШВІВ
П а я л ь н и к и . Основним інструментом д л я п а я н н я є п а я л ь н и к . З а
способом н а г р і в а н н я п а я л ь н и к и поділяють на т р и групи — періодич­
ного п і д і г р і в а н н я , безперервного п і д і г р і в а н н я газом або рідким паль­
ним та електричні. Особливу г р у п у с т а н о в л я т ь п а я л ь н и к и с п е ц і а л ь н о г о
п р и з н а ч е н н я : у л ь т р а з в у к о в і з генератором у л ь т р а з в у к о в о ї частоти
(УП-21); з дуговим підігрівом; з вібруючими п р и с т р о я м и тощо.
К р а щ и м способом н а г р і в а н н я п а я л ь н и к і в є н а г р і в а н н я на звичай­
ній електричній плиті, у я к у треба поставити дві ввімкнені п а р а л е л ь н о
с п і р а л і замість однієї. Д л я швидкого н а г р і в а н н я п а я л ь н и к а і змен­
шення витрат теплоти в и к о р и с т о в у ю т ь з р о б л е н у з ж е р с т і з а х и с д у
коробочку. П е р е в а г а нагрівання п а я л ь н и к а на е л е к т р о п л и т і п о л я г а є
в тому, що п а я л ь н и к не с т и к а є т ь с я з п о л у м ' я м і рівномірно нагріва­
ється.
Н е з а л е ж н о від способу н а г р і в а н н я й к о н с т р у к ц і ї основне при­
з н а ч е н н я п а я л ь н и к а п о л я г а є в нагріванні припою до р о з п л а в л е н н я ,
р о з ж а р ю в а н н і р о з п л а в л е н о г о припою і нанесенні його на з ' є д н а н н я ;
прогріванні металу за місцем п а я н н я ; видаленні з а л и ш к і в розплав­
л е н о г о припою.
П а я л ь н и к и " п е р і о д и ч н о г о
п і д і г р і в а н н я по­
д і л я ю т ь на кутові, або молоткові (рис. 354, я), і п р я м і , або торцеві
(рис. 354, б). Перші застосовують найбільше. Прямі п а я л ь н и к и ви­
користовують у в а ж к о д о с т у п н и х місцях. П а я л ь н и к я в л я є собою пев­
ної форми кусок міді 5, з а к р і п л е н и й на з а л і з н о м у стержні 2 з де­
р е в ' я н о ю р у к о я т к о ю / на кінці.
До п а я л ь н и к і в безперервного п і д і г р і в а н н я н а л е ж а т ь газові й
бензинові.
Г а з о в и й
п а я л ь н и к (рис. 355) має а ц е т и л е н о - к и с н е в и й
п а л ь н и к 4, до я к о г о на стержні 2 п р и к р і п л е н о за допомогою х о м у т и к а
З з в и ч а й н и й п а я л ь н и к 1 з міді. Н і п е л і 7, 8 під ш л а н г и п р и к р і п л е н і
до р у к о я т к и 6. К и с е н ь та ацетилен подаються по ш л а н г а х ніпелів
7 і 8. Подача до п а л ь н и к а ацетилено-ки.сневої суміші регулюєть­
ся за допомогою вентилів 5 і 9. Ацетилено-кисневу суміш на виході
285

283.

Рис. 354. Паяльники періодич­
ного підігрівання:
а — кутовий; б — прямий
1
2
З
Рис. 355. Газовий паяльник без­
перервного підігрівання
Рис. 356. Бензиновий паяльник
безперервного підігрівання
Рис. 357. Електричні паяль­
ники;
а — прямий; б — кутовий; / — мід­
ний стержень (теплопередатчик); 2 —
хомутик: З — накладні боковини;
4.*— нагрівальний елемент; б —сталь­
на трубка; 6 — рукоятка; 7 — шнур;
в— штепсельна вилка -
з. сопла 10 п а л ь н и к а з а п а л ю ю т ь , п о л у м ' я , що у т в о р и л о с я , н а г р і в а є
робочу частину п а я л ь н и к а .
У б е н з и н о в о м у п а я л ь н и к у (рис. 356) робоча г о л о в к а
/ безперервно підігрівається п о л у м ' я м бензинового ц а л ь н и к а 2. Руко­
я т к а З одночасно с л у ж и т ь резервуаром д л я бензину. Р е з е р в у а р запов­
нюють неповністю, з а л и ш а ю ч и н е в е л и к и й в і л ь н и й простір. П і с л я
з а п о в н е н н я р е з е р в у а р а бензином міцно з а к р у ч у ю т ь в е н т и л ь на кінці
р у к о я т к и . К а т е г о р и ч н о з а б о р о н я є т ь с я з а п о в н ю в а т и бензином резер­
в у а р поблизу вогню.
Е л е к т р и ч н і п а я л ь н и к и застосовують ш и р о к о , бо во­
ни прості за к о н с т р у к ц і є ю й зручні п р и к о р и с т у в а н н і . П р и роботі з
ними не утворюються ш к і д л и в і гази, що р о з ' ї д а ю т ь полуду на мідно­
му с т е р ж н і , і н а г р і в а н н я місць, я к і паюють, здійснюється рівномір­
но при постійній т е м п е р а т у р і , а це з н а ч н о п і д в и щ у є я к і с т ь п а я н н я .
Т а к і п а я л ь н и к и н а г р і в а ю т ь с я ш в и д к о — п р о т я г о м 2...8 хв.
Е л е к т р и ч н і п а я л ь н и к и бувають п р я м и м и (рис. 357, а) і к у т о в и м и (рис. 357, б).
286

284.

Рис, 358. Паяні шви
а — стиковий; б —• внапусток; в —
ступінчастий; г — зі скісним зрізом;
д — стиковий з накладкою; є — гер­
метичний
Д л я паяння олов'яносвинцевими п р и п о я м и ви­
готовляють електричні па­
яльники ПЦН-10, ПЦН-16,
ПЦН-25, ПЦН-40, ПЦН-60,
ПЦН-100, ПЦН-160, П Ц Н 250 (букви позначають: П —
паяльник
електричний,
Ц — незмінний
паяльник
стержень, Н — безперерв­
ний режим н а г р і в а н н я ; цифрою позначена номінальна п о т у ж н і с т ь
(Вт).
Види паяних швів (рис. 358, а—е). З а л е ж н о від вимог, я к і
с т а в л я т ь с я до виробів, що п а я ю т ь с я , шви п о д і л я ю т ь на три г р у п и :
м і ц н і, я к и м властива певна механічна міцність, але не обов'яз­
ково герметичність;
щ і л ь н і — с у ц і л ь н і герметичні ш в и , я к і н е д о п у с к а ю т ь проник­
нення будь-якої речовини;
щ і л ь н о м і ц н і , я к и м властиві і міцність і герметичність.
З ' є д н у в а н і деталі слід добре п і д г а н я т и одну до одної.
§ 89. ПАЯННЯ М'ЯКИМИ ПРИПОЯМИ
П а я н н я м ' я к и м и п р и п о я м и поділяється н а к и с л о т н е І б е з к и с л о т н е .
П р и кислотному п а я н н і я к флюс в и к о р и с т о в у ю т ь
хлористий цинк або технічну с о л я н у кислоту, при безкислотному —
флюси, що не містять кислот: к а н і ф о л ь , терпентин, стеарин, паяльну*
пасту тощо. Б е з к и с л о т н и м п а я н н я м дістають чистий шов; після кислот­
ного п а я н н я не виключена м о ж л и в і с т ь появи корозії.
Процес п а я н н я м ' я к и м и п р и п о я м и складається з підготовки виро­
бу до п а я н н я , підготовки п а я л ь н и к а , р о з п л а в л е н н я припою, охолод­
ж е н н я й о ч и щ е н н я шва.
Підготовка виробу до паяння. Міцне п а я н е з ' є д н а н н я м о ж н а
дістати лише у тому р а з і , я к щ о місце п а я н н я попередньо очищено
від бруду, ж и р і в , п р о д у к т і в корозії й оксидних п л і в о к , я к і с и л ь н о
заважають
р о з т і к а н н ю припою та
його п р о н и к н е н н ю
в
шов.
П о в е р х н ю виробів перед п а я н н я м очищають, обезжирюють, т р а в л я т ь ,
промивають і сушать.
М е х а н і ч н е
о ч и щ е н н я поверхні виробів від і р ж і т а ока­
л и н и в и к о н у ю т ь наждачним папером, н а п и л к а м и , металевими щ і т к а м и ,
ш л і ф у в а л ь н и м и к р у г а м и , стальним або чавунним шротом.
287

285.

Х і м і ч н е
о б е з ж и р ю в а н н я
у л у ж н и х ' в а н н а х е
найпростішим та найефективнішим способом; п о л я г а є воно в обробці
виробів у т о н к о помеленому й розведеному водою до кашкоподібного
стану віденського в а п н а , я к е пензлем наносять на виріб. П о в е р х н ю
потім
ретельно протирають
і
змивають водою:
О б е з ж и р ю в а н н я
в
о р г а н і ч н и х
р о з ч и н н и ­
к а х застосовують д л я в и д а л е н н я товстого ш а р у масла з виробів з і
складними п о в е р х н я м и , в н у т р і ш н і м и п л о щ и н а м и й глибокими отво­
рами. Д л я цього використовують ацетон, бензол,
с к и п и д а р , бензин,
метиловий та етиловий спирти тощо.
Х і м і ч н е
т р а в л е н н я застосовують у тому разі, к о л и ок­
сидні п л і в к и , я к і є на поверхні виробу, та інші з ' є д н а н н я не видаля­
ються о б е з ж и р ю в а н н я м і п е р е ш к о д ж а ю т ь утворенню міцного з ' є д н а н н я
припою з металом, що п а я є т ь с я . Т р а в л е н н я здійснюють з а н у р е н н я м
виробів у розчини сірчаної, соляної, фосфорної та інших кислот.
О ч и щ е н н я
за
д о п о м о г о ю
у л ь т р а з в у к у засто­
совують тоді, к о л и інші способи не забезпечують потрібну чистоту
п о в е р х н і . В у л ь т р а з в у к о в и х в а н н а х як очисне середовище викорис­
т о в у ю т ь органічні р о з ч и н н и к и , л у ж н і розчини, г а р я ч у воду, м и л ь н и й
розчин тощо.
П і д г о т о в к а п а я л ь н и к а п о л я г а є п е р ш за все в доведенні робочої час­
тини під кутом ЗО...40° й очищення в і д слідів о к а л и н и . Потім обушок
п а я л ь н и к а нагрівають, слідкуючи, щоб його робоча частина знахо­
д и л а с я у зоні п о л у м ' я , що не коптить, і н а г р і в а н н я здійснювалося до
певних
температур — 250...300 °С
при п а я н н і дрібних деталей і
340...400 °С при п а я н н і в е л и к и х . Необхідно с л і д к у в а т и , щоб паяль­
ник не перегрівся. Н а г р і в а н н я п а я л ь н и к а понад 500 °С підвищує
о к а л и н о у т в о р е н н я й ускладнює л у д і н н я н а к о н е ч н и к а . О з н а к о ю пере­
г р і в а н н я є поява зеленуватого п о л у м ' я й швидке з г о р а н н я каніфолі
з виділенням диму замість її п л а в л е н н я . П р и перегріванні п а я л ь н и к
знімають з вогню, дають т р о х и п р о х о л о н у т и , з а т и с к у ю т ь у л е щ а т а х ,
обпилюють плоским напилком робочий к і н е ц ь дочиста з обох боків
і знімають з ребер з а д и р к и (рис. 359, а).
П р о н о р м а л ь н е н а г р і в а н н я п а я л ь н и к а с у д я т ь з а легким покраснінням обушка. Я к щ о п а я л ь н и к недостатньо н а г р і т и й , т о п р и п і й
на п о в е р х н я х , що п а я ю т ь с я , швидко остигає і перетворюється на кашо­
подібну масу. Т а к е п а я н н я д у ж е неміцне. П і д час т р и в а л о г о п а я н н я
періодично очищають робочу частину п а я л ь н и к а в і д о к а л и н и сталь­
ною щ і т к о ю і н а п и л к о м .
Н а г р і т и й п а я л ь н и к (рис. 359, б) ш в и д к о з н і м а ю т ь з вогню, очи­
щ а ю т ь від о к а л и н и з а н у р е н н я м у х л о р и д ц и н к у (рис. 359, в), потім
набирають з п р у т к а 1...2 к р а п л і припою (рис. 359, г) і проводять па­
я л ь н и к о м по к у с к у нашатирю (рис. 359, д) доти, п о к и к і н е ц ь паяль­
н и к а не п о к р и є т ь с я рівним ш а р о м п р и п о ю . Потім п р о т р а в л ю ю т ь
місце п а я н н я (рис. 359, є).
288

286.

Рис. 359. Паяння м'якими припоями:
а — доводка паяльника; б — нагрівання о б у ш к а г « — зачищення від окалини хлори­
стим цинком; г—захоплення розплавленого п р и п о ю ; д — облужування на ш м а т у
нашатирю; е— протравлювання місця паяння (нанесення ф л ю с у ) : * —- нанесення при­
пою (заповнення зазору)
П а я л ь н и к н а к л а д а ю т ь на місце с п а ю в а н н я (рис. 359, е), трохи
з а т р и м у ю т ь його на одному місці д л я п р о г р і в а н н я деталі, потім по­
в і л ь н о і рівномірно переміщають по місцю с п а ю в а н н я . П р и цьому
р о з п л а в л е н и й п р и п і й с т і к а є з п а я л ь н и к а і заповнює з а з о р и шва
(0,05...0,15 мм).
Д л я з а п о б і г а н н я н а г р і в а н н ю сусідні зі швом д і л я н к и деталі на­
к р и в а ю т ь м о к р и м и г а н ч і р к а м и або з а н у р ю ю т ь у воду. П і с л я охоло­
д ж е н н я п а я н и й шов очищають, промивають, п р о т и р а ю т ь сухим ган­
чір'ям.
Н а г р і т и й п а я л ь н и к не можна класти на стіл або в е р с т а к , бо він
ш в и д к о охолоне й з а б р у д н и т ь с я , п а я л ь н и к кладуть на підставку
(рис. 360, а). Робоче місце п а я л ь щ и к а п о к а з а н о на рис. 360, б.
П р и масовому виготовленні деталей п а я н н я здійснюють занурен­
ням їх у в а н н у з р о з п л а в л е н и м припоєм.
Прийоми п а я н н я п о к а з а н о на рис. 361, а—д.
Особливості паяння посудин для зберігання горючих рідин. Па­
яння
посудин
(бочок,
бідонів)
для
горючих
рідин або г а з і в ,
щ о б уникнути вибуху потребує особливих заходів безпеки.
П е р ш за все посудини ретельно промивають. П е р е д п а я н н я м їх
в щ е р т ь наповнюють ВРОДОЮ І витримують д е я к и й час, щоб в и п а р и за­
л и ш к і в п а л ь н о г о в и в і т р и л и с я остаточно. З л и в ш и воду починають
паяння.
П е р е д п а я н н я м м о ж н а т а к о ж п р о п а р и т и або промити б а к г а р я ч о ю
водою до з н и к н е н н я з а п а х у пального (краще промити 6 %-ним розчи289

287.

Рис. 360. Паяльник на підставні (а) і робоче місце паяльщика (б)
ном каустичної соди). Непромиту посудину до робочого місця під­
носити не м о ж н а , бо при п а я л ь н і й лампі, що працює, найменша не­
о б е р е ж н і с т ь може в и к л и к а т и вибух посудини.
К о л и п а я н н я з а в е р ш е н е і виріб повністю прохолов, зі шва зні­
мають з а л и ш к и припою, в и р і б промивають і висушують у сушилці
сухою тирсою або стиснутим п о в і т р я м .
Рис, 3 6 1 . Прийоми паяння:
а — стиковим швом; о — напустковим швом? в—тонкої пластини а говстим напустковим швом; г — труби; д ~ товстих проводів
290

288.

Паяння труб
виконують у т а к і й
послідовності:
очищають напилком або шабером місце п а я н н я ; на місце спаю
наносять пензлем флюс, п р и к л а д а ю т ь нагрітий і п о л у д ж е н и й паяль­
ник і пруток припою до місця п а я н н я , р о з п л а в л я ю т ь п р и п і й , рівно­
мірно, повільно, безперервно переміщують п а я л ь н и к на л і н і ї шва,
даючи припою заповнити шов. П і с л я з а в е р ш е н н я п а я н н я й повного
о х о л о д ж е н н я труби видаляють флюс і промивають трубу в теплій
воді.
Особливості паяння деяких металів і сплавів. Низьковуглецеві
сталі добре піддаються п а я н н ю як м ' я к и м и , т а к і твердими припоя­
ми. Як м ' я к і припої застосовують олов'яно-свинцеві, а як флюс —
х л о р и д цинку або каніфоль.
В и с о к о в у г л е ц е в і
та
і н с т р у м е н т а л ь н і
с т а л і м о ж н а п а я т и мідно-цинковими і срібними п р и п о я м и .
Паяння ч а в у н н и х
д е т а л е й виконують л а т у н я м и і сріб­
ними п р и п о я м и . П е р е д п а я н н я м деталі очищають від оксидів, масла,
а оброблювану поверхню зачищають механічним способом. Потім
у місці п а я н н я киснево-ацетиленовим п о л у м ' я м з надміром кисню
випалюють в і л ь н и й графіт, деталі прогрівають, очищають від окси­
дів і п о к р и в а ю т ь бурою. Н а г р і в а н н я м о ж н а здійснювати п а я л ь н о ю
лампою, не допускаючи н а г р і в а н н я деталі понад 900 °С.
П і с л я з а в е р ш е н н я п а я н н я чавунні деталі відпалюють — нагрі­
вають до 700...750 °С, витримують п р и цій температурі п р о т я г о м
20../25 хв, потім охолоджують на повітрі. Д о б р о я к і с н и й шов утворю­
ється тоді, коли поверхні деталей, що п а я ю т ь с я , до п а я н н я були по­
криті міддю.
П а я н н я
н е р ж а в і ю ч и х
с т а л е й пов'язане з деякими
труднощами, бо внаслідок хімічного в п л и в у кисню на легуючі еле­
менти при нагріванні відбувається окислення поверхні сталі. З метою
в и л у ч е н н я оксидів і подальшого з а п о б і г а н н я їх утворенню застосо­
вують різноманітні флюси (наприклад, буру). Н е р ж а в і ю ч і сталі па­
яють припоєм ПСр45.
М і д ь і ї ї с п л а в и добре паяються усіма способами.
П а я н н я а л ю м і н і ю досить складна о п е р а ц і я , б о алюміній швид­
ко о к и с л ю є т ь с я на повітрі, покриваючись д у ж е тонкою оксидною
п л і в к о ю , я к а в а ж к о піддається п а я н н ю .
Оксидну п л і в к у в и д а л я ю т ь у процесі п а я н н я механічним, хіміч­
ним або у л ь т р а з в у к о в и м способами. Перед п а я н н я м поверхню виробу
обезжирюють у бензині або гарячому 10 %-ному розчині каустичної
соди, а потім протравлюють у розчині кислоти або з а ч и щ а ю т ь . П р и
механічному способі в и д а л е н н я оксидів місце шва нагрівають до тем­
п е р а т у р и п л а в л е н н я припою., н а н о с я т ь р о з п л а в л е н и й п р и п і й (цинк,
олово або їхні сплави) і шабером або щіткою під шаром п р и п о ю руй­
нують оксидну ц л і в к у . П р и п і й змочує поверхню алюмінію і п і с л я
охолодження утворює шов.
291

289.

К р а щ і р езу льт ат и п а я н н я алюмінію дає з а стосу ва ння ультразву­
к о в и х п а я л ь н и к і в , я к і створюють у розплавленому припої коливан­
ня у л ь т р а з в у к о в о ї частоти (від 20 к Г ц до 1 ГГц); частки п р и п о ю
починають р у х а т и с я , в д а р я ю т ь с я об поверхню алюмінію і р у й н у ю т ь
оксидну п л і в к у . Д л я у л ь т р а з в у к о в о г о п а я н н я застосовують п р и п і й
на цинковій або о л о в ' я н і й основі з д о д а в а н н я м кадмію та алюмінію.
* П р и хімічному способі оксидна п л і в к а руйнується а к т и в н и м и
ф л ю с а м и . Я к флюс застосовують суміш з 1 0 % фториду н а т р і ю ,
8 %
х л о р и д у ц и н к у , 32 % хлориду літію
та 50 %
хлориду
к а л і ю . Місце п а я н н я і пруток припою підігрівають до 3 0 0 . . . 4 0 0 °С.
П р и п і й з а н у р ю ю т ь у порошкоподібний флюс, а місце п а я н н я додат­
к о в о підігрівають до температури дещо більшої за температуру плав­
л е н н я припою. Проводячи припоєм з натиском і швидко
по шву,
що п і д і г р і в а є т ь с я , флюсом в и д а л я ю т ь оксидну п л і в к у . П р и п і й пла­
в и т ь с я і заповнює ш о в . Д л я в и д а л е н н я з а л и ш к і в флюсу виріб п і с л я
п а я н н я промивають.
§ 90. ПАЯННЯ ТВЕРДИМИ ПРИПОЯМИ
П а я н н я твердими п р и п о я м и застосовують д л я виготовлення міц­
них і термостійких швів і здійснюють т а к :
поверхні підганяють одну до одної о б п и л ю в а н н я м (рис. 362, а)
І р е т е л ь н о чистять від бруду, оксидних п л і в о к і ж и р і в механічним
або хімічним способом;
підігнані поверхні в місці п а я н н я п о к р и в а ю т ь флюсом (рис. 362,
б); на місце спаю накладають шматочки припою — мідні п л а с т и н к и
(рис. 362, в) і з а к р і п л ю ю т ь їх м ' я к и м в ' я з а л ь н и м дротом (рис. 362,
г); підготовлені деталі нагрівають п а я л ь н о ю лампою (рис. 362, д),
у к о в а л ь с ь к о м у горні або електропечі;
к о л и п р и п і й р о з п л а в и т ь с я , деталь знімають з вогню і т р и м а ю т ь
у т а к о м у п о л о ж е н н і , щоб припій не міг стікати зі шва;
потім деталь п о в і л ь н о о х о л о д ж у ю т ь (охолоджувати у воді деталь
з н а п а я н о ю п л а с т и н к о ю не м о ж н а , бо це послабить міцність з ' є д н а н н я ) .
З а с т о с о в у ю т ь т а к о ж інший спосіб п а я н н я : підготовлену д е т а л ь
нагріізають і посипають бурою, потім знову н а г р і в а ю т ь і до місця
з ' є д н а н н я підводять кінець мідного або л а т у н н о г о дроту, я к и й , роз­
п л а в л я ю ч и с ь , з а л и в а є місце спаю. В міру о х о л о д ж е н н я с п а я н і дета­
лі промивають у воді, протирають сухими г а н ч і р к а м и і просушують;
шов з а ч и щ а ю т ь наждачним папером або обпилюють напилком.
Д е ф е к т и . Н а й р о з п о в с ю д ж е н і ш і при п а я н н і дефекти,
причини
їх в и н и к н е н н я і способи усунення подано в табл. 9.
Б е з п е к а п р а ц і * П р и п а я л ь н и х роботах і лудінні слід в и к о н у в а т и
певні вимоги безпеки. Робочі місця, призначені д л я в и к о н а н н я п а я н н я
дрібних деталей, слід обладнувати місцевими в и т я ж н и м и пристроями,
292

290.

б
Рис. 362. Паяння твердими припоями:
а — підгонка поверхонь: 6 — змащування поверхонь флюсом; в — встановлення мідної
пластини; г — фіксування з'єднуваних деталей напрямною прокладкою; д — нагрівання
деталей
9. Види дефектів при паянні
Вид дефекту
Припій не змочує по­
верхню металу, що пая­
ється
Напливи
припою
(натікання)
Припій
при
доброму
змочуванні
не затікає
в зазор
Поверхня паяного шва
має велику шорсткість
Тріщини у шві
Зміщення і перекоси в
паяних з'єднаннях
Причина виникнення
Недостатня
флюсу
активність
Наявність на поверхні ок­
сидної плівки, .жирових
та інших забруднень
Недостатнє
прогрівання
деталей (припій не роз­
плавлюється)
Малий зазор
Перевищена температура
або час паяння
Значна різниця у коефі­
цієнтах теплового розши­
рення припою та металу
Неякісне скріплення дета­
лей перед паянням
Спосіб усунення
Збільшити кількість флю­
су або додати до нього
фтористі солі
Поліпшити
обробку
по­
верхонь
Підвищити температуру па­
яння
Підібрати оптимальний
розмір зазору
Зменшити температуру аби
час паяння
Підібрати відповідний при­
пій
Не допускати зміщення де*
талей при затвердінні при­
пою
293

291.

що забезпечують безпосередньо на місці п а я н н я швидкість руху
повітря не менш як 0,6 м/с.
У п р и м і щ е н н я х , де в и к о н у в а л и с я п а я л ь н і роботи, має .бути поми­
та підлога (сухе п р и б и р а н н я підлоги не д о з в о л я є т ь с я ) . З б е р і г а н н я
одягу
у приміщеннях,
де відбувається п а я н н я , з а б о р о н я є т ь с я .
Безпосередньо, б л и з ь к о до робочих місць, призначених д л я ви­
к о н а н н я робіт з п а я н н я дрібних деталей м ' я к и м и п р и п о я м и , с л і д вста4 новлювати: у м и в а л ь н и к , бачок з 1 % -ним розчином оцтової кислоти
д л я попереднього обмивання р у к ; легкозмивні переносні місткості
для з б и р а н н я паперових та бавовняних салфеток і г а н ч і р ' я . Б і л я вми­
в а л ь н и к а постійно мають бути мило, щ і т к а і салфетки д л я в и т и р а н н я
р у к ( в и к о р и с т а н н я р у ш н и к і в з а г а л ь н о г о к о р и с т у в а н н я не дозволя­
ється).
П і д г о т о в к а металів і процес п а я н н я п о в ' я з а н і з виділенням пилу,
а т а к о ж ш к і д л и в и х в и п а р і в к о л ь о р о в и х металів і солей, які викли­
к а ю т ь п о д р а з н е н н я слизової оболонки очей, у р а ж е н н я . ш к і р и й от­
р у є н н я . Тому при паянні та лудінні треба дотримуватися т а к и х пра­
вил безпеки:
робоче місце п а я л ь щ и к а має бути обладнане місцевою вентиля­
цією;
не допускається робота у з а г а з о в а н и х п р и м і щ е н н я х ;
після
роботи
і
перед с п о ж и в а н н я м їжі треба ретельно ви­
м и т и руки з милом;
х і м і к а т и слід засипати обережно, малими п о р ц і я м и , не допуска­
ючи в и н и к н е н н я бризок (попадання кислоти в очі може в и к л и к а т и
сліпоту, в и п а р и кислот т а к о ж дуже шкідливі);
с і р ч а н у кислоту слід зберігати у с к л я н и х б у т л я х . з притертими
п р о б к а м и , бутлі вміщують у плетені к о ш и к и й обкладають м ' я к и м и
прокладками;
к о р и с т у в а т и с я м о ж н а т і л ь к и розведеною кислотою; при розве­
денні кислоту слід доливати у воду тонкою цівкою, безперервно помі­
шуючи розчин ( з а б о р о н я є т ь с я
л и т и
воду
в
кис­
л о т у , бо при з ' є д н а н н і води з кислотою відбувається сильна хі­
м і ч н а р е а к ц і я з в и д і л е н н я м великої кількості теплоти, навіть п р и
незначній кількості води, я к а п о т р а п л я є у кислоту, вода ш в и д к о
нагрівається
і
перетворюється
на
п а р у , що може
викликати
вибух);
не допускаються ручні операції (промивання, п р о т и р а н н я виро­
бів, р о з л и в а н н я тощо), при яких м о ж л и в е безпосереднє д о т и к а н н я
ш к і р и робітника до дихлоретану (вогненебезпечна отруйна рідина)
або с у м і ш е й , щ о містять його;
при нагріванні п а я л ь н и к а слід дотримуватися з а г а л ь н и х п р а в и л
безпеки поводження з джерелами н а г р і в а н н я ;
при роботі з п а я л ь н о ю лампою треба перевірити її справність;
пальне слід наливати в лампу* не більш як на 75 % місткості, заборо294

292.

няється доливати або наливати пальне у лампу, що не п р о х о л о л а ; га­
сову лампу треба з а п р а в л я т и л иш е гасом;
у електричного п а я л ь н и к а р у к о я т к а має бути сухою і не прово­
дити струму.
§ 91. ЛУДІННЯ
П о к р и т т я поверхні металевих виробів тонким ш а р о м с п л а в у (олова,
с п л а в у олова зі свинцем тощо), я к и й відповідає п р и з н а ч е н н ю в и р о б у ,
називається л у д і н н я м ,
а шар, щ о наноситься,— п о л у д о ю .
Л у д і н н я , як п р а в и л о , застосовують при підготовці
деталей до
п а я н н я , а т а к о ж для захисту виробів від корозії, о к и с л е н н я .
Л у д і н н я є підготовчою о пе р а ці єю при з а л и в а н н і п і д ш и п н и к і в
бабітом. Полуду в и г о т о в л я ю т ь т а к , як і п р и п і й . Як полуду вико­
ристовують олово і с п л а в и на його основі.
С п л а в а м и олова зі свинцем і цинком л у д я т ь металеві вироби з ме­
тою з б е р е ж е н н я їх від і р ж і . К р а с и в у білу й блискучу полуду д л я лу­
діння х у д о ж н і х виробів дістають зі сплавів олова з вісмутом (відпо­
відно 90 і 10 % ) .
Процес л у д і н н я складається з підготовки поверхні, виготовлення
полуди та її нанесення на поверхню.
П і д г о т о в к а поверхні до. л у д і н н я з а л е ж и т ь від вимог, що став­
л я т ь с я до виробу і способу нанесення полуди. П е р е д п о к р и т т я м оло­
вом поверхню обробляють щ і т к а м и , шліфують, обезжирюють і трав­
лять.
Щ і т к а м и обробляють звичайно поверхні, покриті о к а л и н о ю або
сильно забруднені. Перед обробкою вироби промивають чистою водою,
а при обробці застосовують для п р и с к о р е н н я процесу дрібний пісок,
пемзу і в а пн о .
Нерівності на виробах в и д а л я ю т ь ш л і ф у в а н н я м а б р а з и в н и м и
кругами і шкурками.
Хімічне о б е з ж и р ю в а н н я поверхонь здійснюють у водному роз­
чині каустичної соди (на 1 л води 10 г соди). Р о з ч и н н а л и в а ю т ь у ме­
т а л е в и й посуд і нагрівають до к и п і н н я . У нагрітий розчин занурю­
ють на 10... 15 хв деталь, потім виймають її, промивають у чистій,
к і л ь к а р а з і в зміненій теплій воді й просушують. На добре обезжире­
ній поверхні к р а п л і чистої води р о з т і к а ю т ь с я .
Ж и р о в і речовини вилучають віденським вапном, м і н е р а л ь н і мас­
ла — бензином, гасом та іншими розчинниками. Мідні, латунні й сталь­
ні вироби т р а в л я т ь протягом 20...23 хв у 20...ЗО %-ному розчині сір­
чаної кислоти з п і д і г р і в а н н я м .
Способи л у д і н н я . Л у д і н н я здійснюють двома способами — зану­
р е н н я м у полуду (невеликі вироби) і р о з т и р а н н я м (великі вироби).
Л у д і н н я
з а н у р е н н я м здійснюють у чистому метале­
вому посуді, до я к о г о з а к л а д а ю т ь , а потім р о з п л а в л я ю т ь полуду,
295

293.

насипаючи на поверхню дрібні шматочки деревного в у г і л л я д л я запо­
б і г а н н я окисленню. П о в і л ь н о з а н у р и в ш и виріб у р о з п л а в л е н у полуду
(рис. 363, а), тримають його у ній до п р о г р і в а н н я , а потім виймають,
ш в и д к о обтрушуючи. З а л и ш к и полуди знімають, протираючи клоч­
чям, обсипаним порошкоподібним нашатирем. Потім виріб промивають
у воді й с у ш а т ь у тирсі.
Л у д і н н я
р о з т и р а н н я м
виконують, попередньо наніс­
ши на очищене місце волосяною щ і т к о ю або клоччям хлористий цинк.
Потім р і в н о м і р н о нагрівають п о з е р х н ю виробу до температури плав­
л е н н я полуди, я к а наноситься п р у т к о м ( р и с 363, б). О б с и п а в ш и клоч­
чя порошкоподібним нашатирем, розтирають нею нагріту поверхню
т а к , щоб полуда р о з п о д і л я л а с я рівномірно (рис. 363, в). П і с л я цього
нагрівають і в тому самому п о р я д к у л у д я т ь інші м і с ц я .

294.

Шеляг л у д і н н я охололий. виріб протирають змоченим/ водою
ком, промивають водою і с у ш а т ь .
піс­
§ 92. СКЛЕЮВАННЯ
З а г а л ь н і відомості.. С к л е і Ь в а н н я — ц е процес з ' є д н а н н я де­
талей м а ш и н , будівельних к о н с т р у к ц і й та інших виробів за допомогою
к л е ї в . Клейове, з ' є д н а н н я нероз'ємне.
З ' є д н а н н я м а т е р і а л і в с к л е ю в а н н я м знаходить усе ш и р ш е засто­
с у в а н н я . Клейові з ' є д н а н н я мають достатню герметичність, водоі маслостійкїсть, високу стійкість проти в і б р а ц і й н и х та у д а р н и х
н а в а н т а ж е н ь . С к л е ю в а н н я у багатьох в и п а д к а х м о ж е замінити паян­
н я , к л е п а н н я , з в а р ю в а н н я , посадку з натягом. До недоліків клейових з ' є д н а н ь н а л е ж а т ь : незначна теплова стій­
кість (при температурі + 9 0 °С міцність їх р і з к о з н и ж у є т ь с я ) ; схиль­
ність д о п о в з у ч о с т і п р и т р и в а л і й дії в е л и к и х статичних н а в а н т а ж е н ь ;
т р и в а л і строки в и с и х а н н я ; необхідність н а г р і в а н н я д л я набуття стій­
кості й герметичності, н и з ь к а міцність на зсув тощо.
Н а д і й н о з ' є д н а т и деталі малої товщини можна, я к п р а в и л о , л и ш е
склеюванням.
Клейові з ' є д н а н н я здійснюють різноманітними способами.
Най­
частіше застосовують напусткові та стикові з ' є д н а н н я за допомогою
п л а н к и , в т у л к и тощо. Найрозповсюдженіші клеиові з є д н а н н я показ а н о на рис. 364, а—в.
Д
Ш
Клеючі речовини.
Існують різноманітні
види клеючих речо­
вин.
Найвідоміший
клей Б Ф , я к и й випу­
с к а є т ь с я під м а р к а м и
Б Ф - 8 , БФ-4,
БФЛЗ
тощо.
У ні в е р с а л ь *
н и й к л е й БФ-2"застосовують д л я скле­
ювання металів, с к л а ,
фарфору,
бакеліту,
текстоліту та інших
м а т е р і а л і в . Й о г о ме­
ханічна міцність збеРис. 364.
наяня:
Клейові
з'ед-
а — площинні; б — таврові;
є?-— ц и л і н д р и і р і і і / — напу­
с т к о в і ; / / - т АВІЗНІ ' (шпун­
тові); /Я — ОМкові
297

295.

рігається при нагріванні до температури не більш як 80 °С Ц е й
клей застосовують д л я з а р і в н ю в а н н я тріщин у невідповідальних міс­
ц я х чавунних корпусів, зміцнення нерухомих с п р я ж е н ь , к р і п л е н н я
н а к л а д о к на дисках муфт зчеплення тощо.
К л е й БФ-2 бензо- і маслостійкий, вогнебезпечний, є хорошим
д і е л е к т р и к о м , з а х и щ а є склеєні поверхні від корозії. З б е р і г а т и його
с л і д у з а к у п о р е н о м у посуді й оберігати від п о т р а п л я н н я води.
К л е й Б Ф - 2 у рідкому стані наносять на підготовлені поверхні
з ' є д н у в а н и х деталей якомога тоншим шаром. Потім плівка
клею
сушиться до в і д л и п а н н я п р и 20...60 °С протягом 50...60 хв. П і с л я
цього н а н о с я т ь і знову с у ш а т ь д р у г и й ш а р , за ним — третій. Потім
склеювані деталі з ' є д н у ю т ь і рушать при 140...150 °С протягом ЗО...
2
60 хв під тиском 1...2 М П а (10...20 кгс/см ).
К л е ї Б Ф - 4 і Б Ф - 6 застосовують д л я о д е р ж а н н я еластичного
шва п р и з ' є д н а н н і т к а н и н , гуми, фетру. П о р і в н я н о з іншими клея­
ми вони м а ю т ь невелику, міцність.
К л е й ВС-10Т застосовують д л я склеювання деталей, щ о трива­
лий ч а с працюють п р и температурі до 300 °С. Він м а є високу міц­
ність і стійкість проти в п л и в у гасу, мастильних масел, води. Часто цим
клеєм п р и к р і п л ю ю т ь н а к л а д к и до гальмівних колодок автомобілів.
К л е й ВС-10Т в и п у с к а ю т ь у готовому д л я в и к о р и с т а н н я в и г л я д і .
З б е р і г а ю т ь його у герметичному посуді в темному приміщенні. Про­
т я г о м 6 м і с я ц і в в і н зберігає свої клейові властивості. ,
Я
К л е й н а н о с я т ь у рідкому в и г л я д і в один-два ш а р и , П і с л я нане­
сення перший ш а р с у ш а т ь п р и нормальній температурі протягом
1 год, а потім н а н о с я т ь д р у г и й ш а р . П і с л я цього деталі з ' є д н у ю т ь
і с у ш а т ь при 140...180 °С протягом 1...2 год п і д т и с к о м 50...200 к П а
2
(0,5...2 кгс/см ).
К а р б і н о л ь ний
к л е й м о ж е бути рідким або пастоподіб­
ним (з наповнювачем). Основою цього клею є карбінбліьний сироп,
д о я к о г о додають п е р е к и с бензолу.
Клей придатний д л я з ' є д н а н н я
сталі, чавуну, алюмінію, фарфору, ебоніту,
пластмас і забезпечує
міцність с к л е ю в а н н я л и ш е при використанні його протягом 3...5 год
п і с л я п р и г о т у в а н н я . Механічна міцність швів, в и к о н а н и х к а р б і нольним клеєм, зберігається п р и температурі до 60 °С.
Склеєні деталі с у ш а т ь на повітрі протягом однієї доби. Карбінольний клей бензо- і маслостійкий, не піддається впливові кислот
і л у г і в , води, спирту та ацетону. Застосовують його д л я с к л е ю в а н н я
деталей к а р б ю р а т о р і в , а к у м у л я т о р н и х банок та інших робіт.
Пастоподібний к а р б і н о л ь н и й клей застосовують п е р е в а ж н о д л я
с к л е ю в а н н я м а р м у р у , фарфору, пористих м а т е р і а л і в , д л я зарівню­
в а н н я т р і щ и н , отворів тощо. Н е д о л і к о м цих к л е й о в и х з ' є д н а н ь є низь­
ка стійкість проти високої температури.
Б а к е л і т о в и й
л а к — розчин
смол . в етиловому спирті.
Д е т а л і , склеєні бакелітовим л а к о м , сушать п р и
140...160 °С Збе-
293

296.

рігають бакелітовий л а к у закритому посуді п р и температурі не більш
я к ЗО °С в темному місці. Застосовують д л я наклеювання накладок
на диски муфт зчеплення. Пластмасові й скляні деталі с к л е ю ю т ь к а р *
б і н о л ь н и м . к л е є м і бакелітовим лаком.
Е п о к с и д н і
к л е ї н е потребують теплової обробки склею­
в а н и х деталей. Д л я склеюваний застосовують епоксидні клейові
с п о л у к и , що затвердівають при 18...20 °С. Д л я виготовлення цих
с п о л у к до епоксидних смол (ЕД-5, ЕД-6, ЕД-40) додають затверд ж у в а ч — поліетилен-поліамін (приблизно 10 мас. ч на 100 мас. ч
епоксидної смоли), дибутилфталат (10... 15 мас. ч на 100 мас. ч. епок­
сидної смоли) і наповнювач; для цього використовують алюмінієву
або бронзбву пудру, стальний або чавунний порошок, портландцемент,
с а ж у , с к л о в о л о к н о тещо). Наповнювачі збільшують в ' я з к і с т ь епок­
сидної с п о л у к и й підвищують міцність клейового шва.
Т е р м о с т і й к і
к л е ї застосовують для склеювання деталей
з різних металів і неметалевих матеріалів, які працюють в умовах
високих температур і вібрацій. Клеєм ВК-32-200 склеюють деталі,
що п р а ц ю ю т ь безперервно до 300 год при 200 °С і до 20 год при 300 °С.
К л е й наносять у два шари. П і с л я нанесення перший ш а р витримують
15...20 хв при 20 °С, другий ш а р — 15...20 хв п р и 20 °С і 90 хв при
65 °С. Матеріали з'єднані клеєм ВК-32-200, можуть працювати в ін­
тервалі т е м п е р а т у р від 60 до 120 °С;
Клей бензо-, масло- і водостійкий. Протягом 4 місяців м а т е р і а л и ,
з ' є д н а н і цим клеєм, можуть працювати в умовах, близьких до тропіч­
них (при вологості 90 % і температурі 50 °С) без цомітного з н и ж е н н я
міцності з ' є д н а н н я .
Термостійкі клеї на основі кремнійорганічних смол застосовують
для склеювання металевих і неметалевих матеріалів. Клей И П З - 9
утворює шви невеликої міцності, але забезпечує високу термо- і во­
достійкість, а т а к о ж герметичність.
Клеєм И П З - 9 з'єднують метали, кераміку, гуму та інші матері­
али. З ' є д н а н н я д у ж е міцні при температурі 300 °С.
Клей Б Ф К - 9 . м а є високу термостійкість, його застосовують д л я
з ' є д н а н н я металів з неметалами. Клей наносять на обидві п о в е р х н і
тонким шаром і сушать протягом 1 год при 20 °С і 15 хв при 60 °С.
Потім наносять другий шар і сушать протягом того самого часу.
Т е х н о л о г і ч н и й процес с к л е ю в а н н я незалежно від м а т е р і а л і в , що
склеюються, і м а р о к клеїв складається з таких етапів: підготовка по­
в е р х о н ь до с к л е ю в а н н я — взаємна підгонка, очищення від пилу й
ж и р у і н а д а н н я потрібної шорсткості, нанесення клею пензлем, шпа­
телем, пульверизатором, в и т р и м к а після нанесення клею (час ви­
тримки з а л е ж н о від сортів клею і матеріалу деталей, що склеюються,
к о л и в а є т ь с я від 5 хв до ЗО год і довше), затвердіння клею (викорис­
товують печі з о б і г р і в а н н я м газами, п а л ь н и к и , установки з електронагрівачами, установки С В Ч тощо; температурний режим коливаєть299

297.

ся від 25 до 250 °С і вище); контроль якості клейових з ' є д н а н ь (за до­
помогою лупи, у л ь т р а з в у к о в и х установок тощо).
Дефекти. Основний дефект, я к и й часто бував при склеюванні,
т а к зване «неприклеювания» (ділянки, де не здійснилося склеювання).
П р и ч и н и
н е м і ц н о с т і
к л е й о в и х
з'єднань:
погане очищення поверхонь, що склеюються;
нерівномірне нанесення ш а р у клею на поверхні (окремі д і л я н к и
поверхні не змащені клеєм або змащені густо);
з а т в е р д і н н я нанесеного на поверхні клею до їх з ' є д н а н н я ;
недостатній тиск на з'єднувані частини деталей, що склеюються;
н е п р а в и л ь н и й температурний режим і недостатній чий просушу­
в а н н я клейового з ' є д н а н н я .
Р о з д і л XIX. О С Н О В И ВИМІРЮВАННЯ
§ 93. ЗАСОБИ ВИМІРЮВАННЯ І КОНТРОЛЮ. ІНСТРУМЕНТИ
ДЛЯ КОНТРОЛЮ ПЛОЩИННОСТІ ТА ПРЯМОЛІНІЙНОСТІ
З а с о б и вимірювання й контролю. П і д в и м і р ю в а н н я м розу­
міють п о р і в н я н н я однойменної величини (довжини з довжиною, ку^а
з кутом, площі з площею тощо) з величиною, що п р и й н я т а за оди­
ницю.
Усі засоби в и м і р ю в а н н я й контролю, які застосовуються у слю­
сарній справі, м о ж н а поділити на контрольно-вимірювальні інстру­
менти та вимірювальні п р и л а д и .
До
к о н т р о л ь н о - в и м і р ю в а л ь н и х
і н с т р у м е н т і в належать:
інструменти д л я к о н т р о л ю площинності й п р я м о л і н і й н о с т і ;
п л о с к о п а р а л е л ь н і кінцеві міри д о в ж и н и (плитки);
ш т р и х о в і інструменти, що відтворюють будь-яке к р а т н е або дро­
бове з н а ч е н н я одиниці в и м і р ю в а н н я у м е ж а х ш к а л и (штангенінстру­
менти, кутоміри з ноніусом);
мікрометричні інструменти, засновані на дії гвинтової пари (мік­
рометри, мікрометричні нутроміри та глибиноміри).
До
в и м і р ю в а л ь н и х
п р и л а д і в
належать:
важільно-механічні (індикатори, індикаторні нутроміри, важіль­
ні скоби, мініметри);
оптико-механічні (оптиметри, інструментальні м і к р о с к о п и , проек­
тори, інтерферометри);
електричні (профілометри тощо).
Інструменти для контролю площинності та прямолінійності.
Л е к а л ь н і
л і н і й к и виготовляють трьох типів: з двобіч­
ним скосом ( Л Д ) з а в д о в ж к и 80, ,125, 200, 320 і 500 мм; т р и г р а н н і
(ЛТ) з а в д о в ж к и 200 і 320 мм; чотиригранні ( Л Ч ) з а в д о в ж к и 200, 390
300

298.

і 500 мм. П е р е в і р к а прямолінійності л е к а л ь н и м и л і н і й к а м и здійс­
нюється за способом світлої щ і л и н и (на просвіт) або за способом
сліду. П р и перевірці прямолінійності з а с п о с о б о м с в і т л о ­
вої
щ і л и н и л е к а л ь н у л і н і й к у накладають гострою к р о м к о ю
на поверхню, що перевіряється, а д ж е р е л о світла розміщують по­
заду л і н і й к и та деталі. Н а я в н і с т ь просвіту м і ж л і н і й к о ю та деталлю
свідчить про в і д х и л е н н я від прямолінійності. П р и достатніх навичках
т а к и й спосіб к о н т р о л ю дає змогу в и я в и т и просвіт від 0,003 до 0,005 мм
(3...5 мкм).
П р и перевірці с п о с о б о м с л і д у робочим ребром л і н і й к и п р о
водять по чистій поверхні, що п е р е в і р я є т ь с я . Я к щ о п о в е р х н я прямо­
л і н і й н а , на ній з а л и ш а є т ь с я суцільний слід; в іншому разі слід буде
уривчастим (плямами).
П е р е в і р о ч н і
л і н і й к и
з
ш и р о к о ю
р о б о ч о ю
п о в е р х н е ю в и г о т о в л я ю т ь чотирьох типів (перерізів): п р я м о к у т н і
(ПІП), двотаврові ( Ш Д ) , містки (ШМ), кутові тригранні (УТ).
З а л е ж н о в і д допустимих відхилень від прямолінійності перевіроч­
ні л і н і й к и типів Ш П , ШД і ШМ поділяють на три класи — 0, 1 і 2,
а л і н і й к и т и п у УТ поділяють на два к л а с и — 1 і 2. Л і н і й к и 0-го і 1-го
класів застосовують д л я контрольних робіт високої точності, а лі­
нійки 2-го к л а с у — д л я м о н т а ж н и х робіт середньої точності.
П е р е в і р к а прямолінійності й площинності цими л і н і й к а м и здій­
снюється за л і н і й н и м и в і д х и л е н н я м и і за фарбою (спосіб п л я м ) . П р и
вимірюванні л і н і й н и х в і д х и л е н ь від прямолінійності л і н і й к у к л а д у т ь
на перевірювану поверхню або на дві кінцеві міри однакового розмі­
ру. Просвіти м і ж л і н і й к о ю та контрольованою поверхнею вимірю­
ють щупом.
Точні р е з у л ь т а т и дає з а с т о с у в а н н я с м у ж о к ц и г а р к о в о г о п а п е р у ,
я к і з певними інтервалами в к л а д а ю т ь під л і н і й к у . В и т я г у ю ч и с м у ж к у
з-під л і н і й к и , за силою п р и т и с к у к о ж н о ї з них судять п р о відхилен­
ня від прямолінійності.
П р и перевірці н а ф а р б у робочу поверхню л і н і й к и п о к р и в а ю т ь
т о н к и м шаром б а р в н и к а (сажею, суриком), потім л і н і й к у накладають
на п е р е в і р ю в а н у п о в е р х н ю і п л а в н о без сильного н а т и с к у в а н н я пе­
реміщують по ній. П і с л я цього л і н і й к у обережно знімають і за
розміщенням,
к і л ь к і с т ю та розмірами п л я м на поверхні судять
п р о ї ї п р я м о л і н і й н і с т ь . П р и п р а в и л ь н і й площинності п л я м и ф а р б и
розміщуються рівномірно п о всій п о в е р х н і . Ч и м більша к і л ь к і с т ь
п л я м на п е р е в і р ю в а н і й поверхні (квадрата 25 X 25 мм), тим в и щ а
площинність. Т р и г р а н н і перевірочні л і н і й к и виготовляють з к у т а м и
45, 55 і 60°.
П е р е в і р о ч н і
п л и т и
застосовують головним чином д л я
п е р е в і р к и ш и р о к и х п о в е р х о н ь на фарбу, а т а к о ж в и к о р и с т о в у ю т ь як
допоміжні пристрої п р и різноманітних к о н т р о л ь н и х роботах у цехо­
вих умовах. П л и т и р о б л я т ь з сірого дрібнозернистого ч а в у н у . За
301

299.

точністю робочої поверхні плити бувають чотирьох класів — 0, 1, 2
і 3; перші три к л а с и — перевірочні плити; четвертий — розмічаль­
ні. П е р е в і р к а на ф а р б у за допомогою перевірочних плит в и к о н у є т ь с я ,
я к описано вище.
П л и т и оберігають від у д а р і в , п о д р я п и н , з а б р у д н е н н я , після ро­
боти ретельно витирають, з м а щ у ю т ь міне р аль ни м маслом, скипи­
д а р о м або вазеліном і н а к р и в а ю т ь д е р е в ' я н и м щитом (кришкою).
Л і н і й к и Ш Д , ШМ і УТ не м о ж н а зберігати притуленими одна
до одної, до стіни під д е я к и м кутом, бо вони п р о г и н а ю т ь с я і стають
непридатними для в и к о р и с т а н н я .
§ 94. ШТАНГЕНІНСТРУМЕНТИ
Штангенінструменти поширені в машинобудуванні. їх застосову­
ють д л я в и м і р ю в а н н я зовнішніх і в н у т р і ш н і х діаметрів, довжини, тов­
щ и н и , глибини тощо.
Ш т а н г е н ц и р к у л і застосовують трьох т и п і в — Ш Ц - І , Ш Ц - І І і Ш Ц - І І І .
їх
виготовляють з різними г р а н и ц я м и в и м і р ю в а н н я , мм: 0...125
( Ш Ц - І ) ; 0...160 ( Ш Ц - І І ) ; 0...400 ( Ш Ц - І І І ) ; в і д л і к и за ноніусом ста­
н о в л я т ь 0,1 мм (ШЦ-1) і 0,05 мм (ШЦ-ІІ і Ш Ц - І І І ) .
Ш т а н г е н ц и р к у л ь ШЦ-І (рис. 365) застосовують д л я вимі­
р ю в а н н я з о в н і ш н і х , в н у т р і ш н і х розмірів і глибини з величиною від­
л і к у за ноніусом 0,1 мм. Ш т а н г е н ц и р к у л ь має ш т а н г у /, на я к і й нане­
сена ш к а л а з основними міліметровими поділками. На одному кін­
ці цієї штанги є вимірювальні губки 2 і 7, а на іншому — л і н і й к а
6 д л я в и м і р ю в а н н я глибини. По штанзі переміщується рухома р а м к а
З з губками.
Р а м к у у процесі в и м і р ю в а н н я з а к р і п л ю ю т ь на штанзі затискачем 4. Н и ж н і губки 7 с л у ж а т ь для вимірювання зовнішніх р о з м і р і в ,
а верхні
2—внутріш5
$
ніх. На скісній, грані
рамки 3 нанесена шка­
ла 5 з дробовими по­
д і л к а м и , я к а назива­
ється
н о н і у с о м .
Ноніус служить для
визначення
дробової
величини ціни поділ­
ки ш т а н г и , тобто д л я
в и з н а ч е н н я часток мі­
ліметра. Ш к а л а ноні­
уса з а в д о в ж к и 19 мм
поділена на 10 рівних
частин, отже, к о ж н а
Рис. 365. Штангенциркуль ШЦ-І
302

300.

Рис. 366. Прийом вимірювання штангенциркулем ШЦ-І:
а—встановлення інструмента на деталь; б — закріплення ргмки
поділка ноніуса дорівнює 19 : 10 = 1,9 мм, тобто вона коротша за
відстань між к о ж н и м и двома поділками, нанесеними на ш к а л у ш т а н г и ,
на 0,1 мм (2 — 1,9
0,1). П р и зімкнених губках початковий ш т р и х
ноніуса збігається з нульовим штрихом ш к а л и ш т а н г е н ц и р к у л я , а
останній (10-й) штрих — з 19-м штрихом ш к а л и .
П р и вимірюванні губки 7 повинні п р и л я г а т и одна до одної без
просвіту. Перед в и м і р ю в а н н я м при зімкнених г у б к а х нульові штри­
хи ноніуса й штанги мають з б і г а т и с я .
П р и вимірюванні деталь беруть у ліву р у к у (рис. 366, а). П р а в о ю
р у к о ю п і д т р и м у ю т ь штангу і великим пальцем переміщують р а м к у
до з і т к н е н н я губок з перевірюваною поверхнею, не допускаючи пере­
косу губок при нормальному вимірювальному з у с и л л і .
Р а м к у з а т и с к у ю т ь великим і в к а з і в н и м п а л ь ц я м и правої р у к и ,
підтримуючи ш т а н г у іншими п а л ь ц я м и цієї р у к и , ліва р у к а п р и цьо-

301.

Рис. 368. Штангенциркуль ШЦ-ІІ:
а — б у д о в а ; б —- п р и к л а д в і д л і к у (0,05 X
X 7 = 0.35 мм);
/ — губка;
2 — затис­
кач;
5 — р а м к а ; 4 — штанга; 5 — ш к а л а
ноніуса
му підтримує н и ж н ю губку
штанги (рис. 366, б). П р и чи­
танні п о к а з н и к і в штангенцир­
к у л ь т р и м а ю т ь п р я м о перед
очима ( р и с 367, а). Ц і л е число
міліметрів
відраховують за
ш к а л о ю штанги з л і в а н а п р а в о
нульовим штрихом ноніуса.
0
1
2
3
4
Д р о б о в а величина ( к і л ь к і с т ь
десятих часток міліметра) ви­
з н а ч а є т ь с я м н о ж е н н я м вели­
х
0
25
50
75
1
чини в і д л і к у (0,1 мм) на по­
6
р я д к о в и й номер ш т р и х а ноніуса, не рахуючи нульового, я к и й збігається зі штрихом ш т а н г и .
П р и к л а д и в і д л і к у п о к а з а н о на рис. 367, б.
Ш т а н г е н ц и р к у л ь Ш Ц - І І (рис. 368, а) з величиною відліку за но­
ніусом 0,05 мм с л у ж и т ь д л я зовнішніх і в н у т р і ш н і х в и м і р ю в а н ь і
р о з м і т к и . Це інструмент високої точності. Верхні г у б к и штангенцир­
к у л я загострені й в и к о р и с т о в у ю т ь с я д л я р о з м і ч а л ь н и х робіт.
Д л я точного встановлення рухомої р а м к и відносно ш т а н г и штан­
г е н ц и р к у л ь о б л а д н а н о мікрометричною подачею (гвинтом і гай­
кою).
П о д і л к и на штанзі 4 нанесено через один міліметр. Ш к а л а ноніу­
са 5 з а в д о в ж к и 39 мм поділена на 20 р і в н и х частин. О т ж е , к о ж н а
п о д і л к а ноніуса дорівнює 1,95 мм (39 : 20 = 1,95 мм), тобто к о р о т ш а
з а відстань м і ж к о ж н и м и двома поділками, нанесеними н а ш к а л і
ш т а н г и , на 0,05 мм (2 — 1,95 = 0,05).
П е р е д в и м і р ю в а н н я м необхідно п е р е к о н а т и с я у збіжності нульо­
вих штрихів ноніуса і ш т а н г и .
Д л я грубих вимірів р а м к у З п е р е м і щ у ю т ь по ш т а н з і до щ і л ь н о г о
п р и л я г а н н я губок / до поверхні вимірюваної деталі і п і с л я закріп­
л е н н я затискачем 2 здійснюють в і д л і к . Д л я точного в с т а н о в л е н н я
ш т а н г е н ц и р к у л я і точних вимірів
користуються мікрометричною
подачею.
На рис. 368, б п о к а з а н о п р и к л а д в и з н а ч е н н я часток міліметра
ноніуса ш т а н г е н ц и р к у л я з в і д л і к о м за ноніусом 0,05 мм. Д р о б о в у
в е л и ч и н у 0,35 мм дістали в р е з у л ь т а т і м н о ж е н н я величини в і д л і к у
(0,05 мм) на п о р я д к о в и й номер ш т р и х а ноніуса, тобто 7-го (хрестиком
п о к а з а н о 7-й ш т р и х ноніуса), що збігається з ш т р и х о м ш т а н г и , не
р а х у ю ч и нульової п о д і л к и : 0,05 мм X 7 =* 0,35 мм. Д л я прискорен304

302.

Щ ІЛіііііііІі
9 4 8«
#
|10 н
ІІІІІІІІІІ
н
з;
зі
і»
40 <и
«з
у 4« «
т
0
25
50
75
* /2'мм +0,05мм *3
0
25
50
75
І
* 7 ?мм+0,75мм* 0,05мм*
Рис. 369. Штангенциркуль ШЦ-ІІІ:
а — будова; 6 — приклади відліку
ня відліку в и к о р и с т о в у ю т ь цифри ноніуса 25; 50 і т. д . , що позна­
чають соті частки міліметра.
4
Ш т а н г е н ц и р к у л ь Ш Ц - І І І (рис. 369, а) з величиною від­
л і к у за ноніусом 0,05 мм с л у ж и т ь для зовнішніх і в н у т р і ш н і х вимірю­
в а н ь , застосовують його не т а к часто.
Ш т а н г е н ц и р к у л ь Щ Ц - Ш с к л а д а є т ь с я з рухомої р а м к и І , затиска­
ча 2 цієї р а м к и ; р а м к и 3 мікрометричної подачі, з а т и с к а ч а 4 р а м к и
мікрометричної подачі, штанги 5 з міліметровими п о д і л к а м и , гай­
ки і гвинта 6 мікрометричної подачі, ноніуса 7, рухомої вимірюваль­
ної губки 8 і нерухомої в и м і р ю в а л ь н о ї губки 9. В и м і р ю в а н н я й від­
л і к (рис. 369, б) в и к о н у ю т ь так, як і ш т а н г е н ц и р к у л е м Ш Ц - І І .
П р и вимірюванні ш т а н г е н ц и р к у л я м и в н у т р і ш н і х розмірів
до
п о к а з н и к і в інструмента додають товщину губок, зазначену на н и х .
Ш т а н г е н г л и б и н о м і р ( р и с 370, а) складається з основи 9 з р а м к о ю
8 і ноніусом /, затискача 2 р а м к и , ш т а н г и 5 з міліметровими поділка­
ми, мікрометричної подачі (гвинт 6 і г а й к а 7) і з а т и с к а ч а 3. Вимірю­
в а л ь н и м и п о в е р х н я м и ш т а н г е н г л и б и н о м і р а с л у ж а т ь п л о с к а основа
9 і торець 10 ш т а н г и .
Штангенглибиномір с л у ж и т ь для вимірювання глибини
глухих
отворів, к а н а в о к , п а з і в , висоти уступів. Штангенглибиноміри виго­
т о в л я ю т ь з м е ж а м и в и м і р ю в а н н я 0...250 мм (відлік за ноніусом
0,05 мм) і 0...500 мм (відлік за ноніусом 0,1 мм).
П е р е д в и м і р ю в а н н я м п е р е в і р я ю т ь нульове п о л о ж е н н я інструмен­
та. П р и стиканні в и м і р ю в а л ь н и х поверхонь основи і ш т а н г и з лекаль­
ною л і н і й к о ю (рис. 370, б) або плитою (рис. 370, в) нульові ш т р и х и
ноніуса і ш т а н г и мають з б і г а т и с я .
305

303.

в
Рис. 370, Штангенглибиномір:
г
а— будова; б, <* — перевірка нульового положення
відповідно лекальною лінійкою і на плиті; г —
прийом вимірювання
Рис. 371. Штангенрейсмус:
а — будова та прийом вимі­
рювання; б — прийом розмі­
чання
П р и вимірюванні основу 9 встановлюють на вимірювану поверхню
(рис. 370, а), від я к о ї починають в и м і р ю в а н н я і п р и т и с к а ю т ь основу
л і в о ю р у к о ю до вимірюваної поверхні, а п р а в о ю р у к о ю ш т а н г у 5
переміщують до упору в поверхню, до я к о ї вимірюють відстань.
У цьому положенні р а м к у 4 мікрометричної подачі с т о п о р я т ь затиска­
чем 3. Потім обертають гайку 7 і р а м к у 8 с т о п о р я т ь затискачем 2.
Р е з у л ь т а т и в и м і р ю в а н н я відлічують т а к , як і за штангенцирку­
л е м , — за основною ш к а л о ю (цілі міліметри) і за ноніусом / (дробові
частки міліметра).
Іноді д л я вимірювання важкодоступних місць застосовують гли­
биномір зі штангами із зігнутим кінцем.
Ш т а н г е н р е й с м у с и с л у ж а т ь д л я в и м і р ю в а н н я висот в і д п л о с к и х
поверхонь і точної розмітки.
Ш т а н г е н р е й с м у с (рис. 371, а, б) складається з основи 9 У в я к і й
ж о р с т к о з а к р і п л е н а штанга 8 зі ш к а л о ю , р а м к и 7 з ноніусом 5 і
стопорним гвинтом 6, пристрою 4 мікрометричної подачі, що має
даижок, гвинт, г а й к у і стопорний гвинт, змінних н і ж о к 1 (для роз­
мітки з вістрям і для в и м і р ю в а н н я висоти) з двома в и м і р ю в а л ь н и м и
п о в е р х н я м и ( н и ж н я площина г в е р х н я у вигляді гострих ребер зав306

304.

'а
б
Рис. 372. Перевірка нульового положення штангенрейсмуса:
а — на плиті; б — за допомогою кінцевих мір довжини
ш и р ш к и не більше 0,2 мм), стопорного гвинта 2 д л я з а к р і п л е н н я ніж­
ки 1 і тримача З на виступі р а м к и 7 д л я голок різної д о в ж и н и .
Д л я перевірки нульового п о л о ж е н н я штангенрейсмуса його пе­
ред в и к о р и с т а н н я м встановлюють на перевірочну плиту і р а м к у
о п у с к а ю т ь донизу до з і т к н е н н я вимірювальної поверхні н і ж к и з
п л и т о ю (рис. 372, а). П р и цьому нульовий штрих ш к а л и ноніуса має
збігатися з нульовим штрихом ш к а л и штанги. Я к щ о штангенрейсмус
має нижні границі в и м і р ю в а н н я понад 40 мм, то п е р е в і р к а здійсню­
є т ь с я в с т а н о в л е н н я м під н і ж к у п л о с к о п а р а л е л ь н и х к і н ц е в и х мір
(рис. 372, б). У разі відсутності з а з о р а м і ж н і ж к о ю і плитою (або кін­
цевою мірою, я к а дорівнює н и ж н і й границі) нульові ш т р и х и ноніуса
і штанги мають збігатися.
П р и вимірюванні (див. рис. 371, а) л і в о ю р у к о ю п р и т и с к а ю т ь ос­
нову до плити і підводять н і ж к у до перевірюваної п о в е р х н і , потім
правою рукою за допомогою мікрометричної подачі 4 доводять вимі­
р ю в а л ь н у н і ж к у до с т и к а н н я її н и ж н ь о ї частини з перевірюваною
поверхнею. П р и розмітці (див. рис. 3 7 1 , б) правою р у к о ю встанов­
люють потрібний р о з м і р (висоту), ледь п р и т и с к у ю т ь лівою р у к о ю
основу до плити, переміщуючи штангенрейсмус відносно розмічуваної деталі. В і с т р я м н і ж к и н а н о с я т ь р и с к и .
П о к а з н и к и штангенрейсмуса читають т а к , як І ш т а н г е н ц и р к у л я .
П р и вимірюванні висоти в е р х н ь о ю в и м і р ю в а л ь н о ю п л о щ и н о ю треба
до о д е р ж а н о г о р о з м і р у додати висоту н і ж о к .

305.

ДОДАТОК
ШОРСТКІСТЬ ПОВЕРХНІ ЗА ВИДАМИ ОБРОБКИ
Класи
шорсткості
2
1
Середнє арифме­
тичне відхилен­
ий профілю Яа, 80
мкм
Висота нерів­
ностей Н%
4
б
6
20
10
5
2,5
7
9
в
10 11 12
/3
Щ
1,250,630?2 0,160,08ао4 Ц02 орі
160ВО 40 20 10 6,3
320
базова довжина,
мм
3
1,6 0,6 0,4
3,2
0,1 0,05
0,2
8
0,8
0,06
0,25
2,5
Шерстність деталі, якої досягають при цьому способі виготовлення
V
г
V V
1
Свердлення
і.„.:
Розвертання
,»
к
1
гЧ
Фрезерування
_,.Чи&пЩ
)
' )V
-т
Чистобе
НЕ
Кивання в
штампах
Точіння
(
п
Фрезерування
швидкісне
770^
<н
V
Шліфування
V
1 у> V
V
V
"1
Не рт.
Щ
V
ік&і
Хонінгування
Лиття під
тиском
1
1—
V
V
У
1,
Ь—
V
N1—і
V
V
- V
Пресування з
пластмас
Піскоструминна
оброб
V А—і
Електроіскрова
обробка
Притирання
У
Лиття
в кокіль
Лиття
прецизійне
9
V
І
Прокатування
Тонн е
У у
V
V
Протягання
Сиперчистова
'обробка
(Є
Часі ппів Тон не
V
7
Стругання
Ьп
У .
1 ,. 1
1'
Шабрування
V
г™
-
Ш
Ультразвукове
свердління
*
!
'
і

306.

ЗМІСТ
Вступ
. , . .
З
Р о з д і л І. Загальні відомості про слюсарну справу
§ 1. Професія слюсаря
4
§ 2. Види слюсарних робіт
. . . .
§ 3. Культура та продуктивність праці. Якість продук­
ції
5
6
Р о з д і л ї ї . Організація праці слюсаря
§ 4 . Наукова організація праці
. . . . . . . . . .
§ 5. Загальні вимоги щодо організації робочого місця
слюсаря
*
,
§ 6. Організація робочого місця слюсаря
.
§ 7. Режим праці
.
§ 8 . Санітарно-гігіенічні умови праці
. . . . . . .
6
16
20
2і
23
Р о з д і л П ї . Безпечні умови праці слюсаря та проти­
пожежні заходи
§ 9. Безпечні умови праці
. . . . » '
.
§ 10. Протипожежні заходи
Р о з д і л
§11.
§ 12.
§ 13.
§ 14.
§ 15.
§ 16.
25
27
IV. Площинне розмічання
Загальні поняття
Пристрої для площинного розмічання
. . .
Інструменти для площинного розмічання
. .
Підготовка до розмічання
Прийоми площинного розмічання
Накернювання розмічальних ліній
• 29
.
ЗО
.
34
41
.
42
46
Р о з д і л V . Рубання металу
§ 17.
§ 18.
§ 19.
§ 20.
§21.
Загальні відомості
Інструменти для рубання
. . . . . . . . . .
Процес рубання
Прийоми рубання
,
Механізація рубання
. . . . . . . . . . . .
50
53
57
60
64
Р о з д І л VI. Випрямляння та рихтування металу (хо­
лодним способом)
§
§
§
§
22. Загальні відомості
23. Випрямляння металу
24. Обладнання для випрямляння
25. Особливості випрямляння (рихтування) зварних
виробів
» . . , , , • • • . »
66
67
72
74
309
И

307.

Р о з д і л VII. Згинання
§
§
§
§
26.
27.
28.
29.
металу
Загальні відомості
.
Згинання деталей з листового та штабового металу
Механізація згинальних робіт
. . . '
Згинання і розвальцьовування труб
74
77
80
81
Р о з д і л VIII. Різання металу
§
§
§
§
ЗО.
31.
32.
33.
Загальні відомості
86
Різання ручними ножицями
87
Різання ножівкою
91
Різання ножівкою круглого, квадратного, штабо-*
вого та листового металу
96
§ 34. Різання труб ножівкою та труборізом
98
§ 35. Механізоване різання
100
§ 36. Особливі види різання
103
Р о з д і л IX. Обпилювання металу
§ 37. Загальні відомості. Напилки
§ 38. Класифікація напилків
§ 39. Рукбятки напилків. Догляд за напилками та
вибір їх
§ 40. Підготовка до обпилювання та прийоми обпилю­
вання. Контроль обпиляної поверхні
§ 41. Види обпилювання
§ 42. Механізація обпилювальних робіт
Р о з д і л X.
§ 43.
§ 44.
§45.
§ 46.
§ 47.
§
§
§
§
48.
49.
50.
51.
5?.
53.
54.
55.
112
118
121
129
Свердління
Загальні відомості. Свердла
Загострення спіральних свердел
Ручне т а механізоване свердління . . . . . . .
Свердлильні верстати
. .
.
Встановлення та закріплення деталей для сверд­
ління
Кріплення свердел
,
Режим свердління (різання)
Свердління отворів
. . . . . . . .
Особливості
свердління важкооброблюваних
сплавів і пластмас
Р о з д і л XI. Зенкерування,
тання отворів
§
§
§
§
105
108
зенкування
138
146
150
156
159
166
171
173
179
та розвер­
Зенкерування
Зенкування
Розвертання отворів
Прийоми розвертання
181
184
185
191
Р о з д і л XII. Нарізування різьби
§
§
§
§
§
§
56.
57.
58.
¿9.
60.
61.
310
Поняття про різьбу, утворення гвинтової лінії
Основні елементи різьби
Профілі різьби
Інструмент для нарізування різьби
Нарізування внутрішньої різьби
Нарізування зовнішньої різьби
.
193
195
196
199
206
209

308.

§ 0 2 . П а р ! л і к и ї м м р п ь б а ил т р у б а х
. . . . . . . . 213
§ 63. Механізація иирЫмпшч різьби
. . . . . . . .
214
§ 64, Способи її и іалення зламаних мітчиків . . . . 218
Р озд і л
§
§
§
§
§
65.
66.
67.
68.
69.
X ї 11
Клепання
Загальні відомості
Тиші
заклепок,
. . . . . . . . . . . . . . .
Види заклепкових шві".
Ручне клепання
Механізація клепания
§ 70. Машинне
клепання
. . . . . . . . . . . . .
§ 71. Чеканка
220
221
224
225
228
229
232
Р о з д і л XIV. Просторове розмічання
§ 72. Пристрої для розмічання
. .
§ 73. Прийоми т а послідовність розмічання
Р о з д і л
§
§
§
§
. . . .
234
238
XV. Шабрування
74.
75.
76.
77.
Загальні відомості. Шабери
Загострення та доведення плоских шаберів
. .
Процес шабрування
Шабрування прямолінійних і криволінійних по­
верхонь
§ 78. Загострення та доведення тригранних шаберів
§ 79. Механізація
шабрування
§ 80. Заміна шабрування іншими
видами
обробки
Р о з д і л XVI. Розпилювання
242
247
249
252
256
257
258
та припасування
§ 81. Розпилювання
§ 82. Пригонка та припасування
262
263
Р о з д і л XVII. Притирка та доводка
§ 83. Загальні
відомості.
Притиральні
матеріали
§ 84. Притири
§ 85. Прийоми притирки та доводки. Механізація при­
тиральних і доводочних робіт
Р о з д і л X V I I I . Паяння,
§
§
§
§
§
§
§
86.
87.
88.
89,
90.
91.
92.
лудіння,
266
269
271
склеювання
Загальні відомості про паяння. Припої та флюси
Паяльні лампи
Інструменти для паяння. Види паяних швів
Паяння м'якими припоями
Паяння твердими припоями
. . . . . . . . .
Лудіння
Склеювання
277
282
285
287
292
295
297
Р о з д і л XIX. Основи вимірювання
§ 93. Засоби вимірювання і контролю. Інструменти для
контролю площинності та прямолінійності . . ,
§ 94. Штангенінструменти
300
302
Додаток
308
. . . . . . . .
. . . . . . . . .