Окупація України військами Німеччини та її союзниками

1.

Окупація України
військами Німеччини
та її союзниками

2.

Протягом одного року німецькі війська та їх союзники окупували
територію України (червень 1941 — липень 1942 рр.).

3.

4.

5.

6.

Галичина була проголошена п’ятим дистриктом
Генерал-губернаторства, на чолі якого стояв
губернатор
(губернатором
Галичини
став
бригаденфюрер СС Вехтер). Галичина була
поділена на округи, які, в свою чергу, поділялися
на повіти (звичайні чи розширені). На чолі округи
був німецький крайсгауптман, у повітах –
штадтгауптман, у містах – бургомістри, у селах –
війти. Генеральним губернатором Польського
генерал-губернаторства був Франк.
Територія
Райхскомісаріату
Україна
була
передана цивільній німецькій адміністрації 28-29
серпня 1941 року. Керувати Райхскомісаріатом
Гітлер
призначив
гауляйтера
Еріха
Коха,
відомого своєю жорстокістю. Райхскомісаріат
Україна поділявся на шість генеральних округ. На
чолі кожної генеральної округи був генеральний
комісар, округою керував окружний комісар.
Кожна генеральна округа поділялася на 20−30
районів на чолі з гебітскомісаром.
Адміністративний апарат окупаційних органів
складався переважно з німців з Німеччини, чи з
місцевого німецького населення (фольксдойче).
Усі посади цивільної і військової адміністрації в
губернаторствах
Бессарабія,
Буковина,
Трансністрія (крім Одеси) займали румуни.

7.

Колабораціоні́зм (співробітництво) − співпраця населення або
громадян держави з ворогом в інтересах ворога-загарбника на шкоду
самій державі чи її союзників і участь у переслідуванні патріотів країни,
громадянином якої є колаборант.
У роки Другої світової війни колабораціонізм був явищем
розповсюдженим − і мав місце практично в кожній окупованій країні.

8.

Завдання нацистського
окупаційного режиму в Україні
Забезпечити
продовольством,
матеріальними та
людськими
ресурсами
потреби Третього
Рейху та армії.
Вивільнити від
українського населення
шляхом фізичного його
знищення, депортацій
та вивезення на роботу
до Німеччини, землі
України і заселити їх
німцями
Вивезти на
роботу до
Німеччини
якомога більше
працездатного
населення

9.

Нацистський „новий порядок”
в Україні (1941 − 1944 рр.)
„Новий порядок”, запроваджений загарбниками, включав: систему
масового знищення людей; систему пограбування; систему експлуатації
людських і матеріальних ресурсів.
Особливістю німецького «нового порядку» був тотальний терор.
Із цією метою було створено систему каральних органів — державну
таємну поліцію (гестапо), збройні формування служби безпеки (СД) і
націонал-соціалістичної партії (СС).

10.

11.

Голокост (з англ. - «винищення», «всеспалення») – термін,
яким називають геноцид євреїв, здійснюваний нацистами
в роки Другої світової війни.

12.

13.

14.

15.

16.

Концентраці́
йний та́
бір — табір-в'язниця для
військовополонених і цивільних у воєнний час
або у країнах з тоталітарним режимом.
У роках (1933—1945) приблизно 5 тисяч концентраційних таборів
створено нацистами в Німеччині й в окупованій ними Європі. За
канцлерства Гітлера у 1933 серед найбільш сумнозвісних німецьких
таборів існували такі:
• Бельзен; Бухенвальд; Дахау; Майданек; Собібор; Треблінка.
Інші концтабори були так званими «трудовими таборами». У них також
здійснювалася програма «Знищення через працю».

17.

Нацистські табори на українських землях :
•2 класичні концтабори. До концентраційних таборів на території України
належать концтабір у Львові (Янівський) та Києві (Сирецький). Вони зазначені
у переліку концентраційних таборів Федерального закону Німеччини
стосовно компенсаційних виплат.
•78 виправно-трудових таборів і таборів примусової праці для євреїв. За
суворістю режиму утримання ці табори наближалися до концтаборів. Частина
з них знаходилася безпосередньо в ґетто.
•7 виправно-трудових таборів
•15 таборів примусової праці
•304 ґетто
•23 пересильні табори
•66 гестапівських тюрем. Кількість таких тюрем значно більша, але про це
відсутня інформація.
•242 табори для військовополонених
За матеріалами з Довідника про табори, тюрми та ґетто на окупованій
території України(1941-1944) / Упоряд. Дубик М. – Київ, 2000. – 304 с.

18.

Остарбайтери („східні робітники”) − особи, які були
вивезені гітлерівцями зі східних окупованих територій,
переважно з Рейхскомісаріату Україна, протягом Другої
світової війни на примусові роботи до Німеччини.
За роки окупації з України було
вивезено 2 млн. 400 тис. осіб ,
48% від усіх примусово вивезених із
території СРСР.

19.

Справжньою трагедією для України стало вивезення людей на роботу до Німеччини,
хоча спочатку окупаційна влада намагалася вербувати добровольців. Але, дуже швидко
депортації до Німеччини набули примусового характеру, молодь вивозили починаючи з
14 років. Всього з 1942 до 1944 рр. з України було вивезено 2,5 млн. чоловік.
Мабуть багато хто чув, що під час Другої Світової війни нацисти ешелонами вивозили з України славнозвісний
чорнозем. Але це радянський фейк — у жодних документах цьому немає підтверджень.

20.

21.

Хто такі „Праведники народів світу” ?
Багато українців, ризикуючи життям, рятували євреїв від
знищення.
Вдалося встановити 2 363 прізвища рятівників-українців,
які одержали почесне звання «Праведник народів світу».
Відомий випадок, коли в Галичині було страчено 100
українців за те, що вони намагалися порятувати євреїв. Були
випадки, коли вся громада села рятувала єврейські родини.
Активно протистояв винищенню євреїв Митрополит
Андрей Шептицький. Він надіслав відкритий лист з
протестом проти винищення євреїв.
Шептицький був єдиним священиком такого рангу в
окупованій Європі, який виступив на захист євреїв.
На це не спромігся навіть тодішній папа римський Пій XII.
За згодою Шептицького значна кількість євреїв
переховувалась у греко-католицьких монастирях і навіть у
митрополичій резиденції.
Митрополит Андрей Шептицький

22.

„Праведники народів світу”
Олена Вітер — українська релігійна
діячка, мати-ігуменя, Праведник
народів світу.
За порятунок єврейських дітей під
час Голокосту уряд Ізраїлю 1976 року
удостоїв Йосифу титулу «Праведник
народів світу» (її ім'я вписане у
Почесну
стіну
Праведників
у
Єрусалимі).
Олена
Вітер
стала
першою
українкою,
удостоєної
цього
титулу.