Судження. Логічна характеристика судження. Прості судження

1. Судження. Логічна характеристика судження. Прості судження

2. ПЛАН

1. Структура судження. Судження та речення.
2. Загальна класифікація суджень
3. Види категоричних суджень за кількістю і
якістю
4. Розподіленість термінів у простих
атрибутивних судженнях
5. Відношення між категоричними
судженнями. Логічний квадрат
6. Релятивні та екзистенційні судження

3. 1. Структура судження. Судження та речення

Судження — це форма думки, в якій на основі
відношення між поняттями фіксується
наявність або відсутність у предмета якоїнебудь ознаки.
Знаковою (мовною) формою судження є
розповідне речення або риторичне запитання.
Характерною особливістю суджень є те, що
при логічно правильній побудові воно має якенебудь значення, тобто є або істиним, або
хибним.

4. 1. Структура судження. Судження та речення

Логічна структура простого судження завжди
складається тільки з трьох елементів: суб’єкта,
предиката та зв’язки.
Формула простого судження:
S є (не є) P, де
суб’єкт судження (S) – предмет думки, іменований у
судженні;
предикат судження (P) – ознака предмета;
зв’язка (є, не є) – слово/слова що виражають
ствердження або заперечення.

5. 2. Загальна класифікація суджень

І. За кількістю елементів: прості і складні.
Простим називається судження, що складається з
одного суб’єкта і одного предиката. Формула: S – P.
Форма простого судження складається з понять
шляхом встановлення логічного зв’язку між ними.
Наприклад: «Всі судді Верховного Суду України (S)
− юристи (P)».
Складним називається судження, в структурі якого
міститься більш ніж одне судження. Форма
складного судження залежить від характеру
логічного зв’язку між простими судженнями.

6. 2. Загальна класифікація суджень

ІІ. За якістю (відносно існуючих умов для логічного зв’язку):
категоричні та некатегоричні.
Категоричним називається судження, в якому предикат
відноситься до суб’єкта безумовно. До них належать за
характером предикату наступні: атрибутивні, релятивні та
екзистенційні.
Некатегоричні судження формуються в залежності від умов
пов’язування предиката. До них належать: умовні, розділові і
модальні. Наприклад: «Якщо місце вчинення кримінального
правопорушення встановити неможливо, то кримінальне
провадження здійснюється судом, у межах територіальної
юрисдикції якого закінчено досудове розслідування» (умовне
судження); «Суд може визнати людину або винною, або
невинною» (розділове судження); «Необхідно встановити мотив
скоєного злочину» (модальне судження).

7. 2. Загальна класифікація суджень

За характером предиката:
Атрибутивним називається просте категоричне судження,
що висловлює думку про властивості (атрибути) предмета.
Формула: S − P. Наприклад: «Римське право (S) є правовою
системою Стародавнього Риму (P)».
Релятивним (від лат. relativus − відношення) називається
судження про відношення. Формула: ARB. Наприклад:
«Батько (А) оформив право на володіння родинним будинком
(R) на свого сина (В)».
Екзистенційним (від лат. existential − називається судження
про існування/неіснування предмета. Формули: x; ~ x.
Наприклад: «Відносно даної справи К. було встановлено, що
схованка з вкраденими коштовностями (х) дійсно існує ( )».

8. 3. Види категоричних суджень за кількістю і якістю

За кількістю вони поділяються на:
а) загальні.
Кванторні слова (що вказують на обсяг суб’єкта) – Всі, Кожен,
Жоден, Будь-який та ін. Суб’єкт присутній у повному обсязі;
б) часткові.
Квантори − Деякі, Не всі, Існують і т. ін. Суб’єкт береться у
неповному обсязі (частина класу предметів);
в) одиничні.
Квантори – Цей, Один, Той і т. ін. Суб’єкт представлений
одиничним поняттям.
Особливістю одиничних суджень є те, що вони не мають
особливих правил, а підлягають правилам загальних суджень.
Тому надалі вони не виділяються в окремий вид.

9. 3. Види категоричних суджень за кількістю і якістю

За якістю категоричні судження
поділяються на ствердні (S є P) та
заперечні (S не є P).
Ствердна зв’язка «є» в судженні в
явному виді найчастіше відсутня.
Заперечна зв’язка може скорочуватись,
але частка «не» залишається
обов’язково.

10. 3. Види категоричних суджень за кількістю і якістю

За кількістю і якістю водночас категоричні судження
поділяються на чотири види.
1. Загальноствердні судження: за кількістю загальні, за якістю –
ствердні. Формула: Всі S є P. Позначається літерою А (від
першої голосної в лат. affirmo – стверджую). Наприклад: «Всі
судді Верховного Суду України – юристи».
2. Загальнозаперечні судження: за кількістю загальні, за якістю
– заперечні. Формула: Жодне S не є P. Позначається
літерою Е (від першої голосної в лат. nego – заперечую).
Наприклад: «Жодна особа не може бути притягнена до
кримінальної відповідальності за той самий злочин більше
одного разу».

11. 3. Види категоричних суджень за кількістю і якістю

3.
4.
Частковоствердні судження – за кількістю
часткові, за якістю – ствердні. Формула: Деякі S є
P. Позначається літерою I (від другої голосної в
лат. affirmo – стверджую). Наприклад: «Деякі
фізичні особи є малолітніми».
Частковозаперечені судження – за кількістю
часткові, за якістю – заперечні. Формула: Деякі S
не є P. Позначається літерою О (від другої
голосної в лат. nego – заперечую). Наприклад:
«Деякі правочини не мають письмової форми».

12. 4. Розподіленість термінів у простих атрибутивних судженнях

Термін судження (S і P) розподілений
тоді і тільки тоді, коли він взятий у
повному обсязі і, відповідно, не
розподілений, якщо він узятий в
неповному обсязі, тобто частково. Отже,
розподіленість термінів – це відношення
між обсягами суб’єкта і предиката
даного судження.

13. 4. Розподіленість термінів у простих атрибутивних судженнях

Судження
S
SAP
+
SEP
+
SIP
-
SOP
-
P
А) як правило: -,
якщо S і P знаходяться у відношенні
підпорядкування
Б) рідше:+,
якщо S і P знаходяться у відношенні
тотожності
+
А) як правило: -, якщо S і P знаходяться у
відношенні перехрещення
Б) рідше: +, якщо S і P знаходяться у
відношенні підпорядкування
+

14. 5. Відношення між категоричними судженнями. Логічний квадрат

Всі відносини між судженнями за істинністю поділяються на сумісні і
несумісні. Якщо судження можуть бути одночасно істинними, то вони
називаються сумісними. Відносини між такими судженнями в логіці
визначають за «логічним квадратом», автором якого є М. Псьол.
Контрарність (протилежність)
Підпорядкування
Контрадикторність
(суперечність)
Субконтрарність (підпротилежність)

15. 5. Відношення між категоричними судженнями. Логічний квадрат

А. Сумісні відношення
1. Підпорядкування – коли одне з суджень знаходиться у
відношенні логічного слідування відносно іншого. Це стосується
відношень між судженнями А − І, Е − О.
Правило підпорядкування. Істинність загального судження
обумовлює істинність часткового, але не навпаки. Хибність
часткового судження обумовлює хибність загального, але не
навпаки. Наприклад, якщо істинним є судження «Будь-яка
кодифікація є особливою формою систематизації » (А), то
істинним є також судження «Деякі кодифікації є особливою
формою систематизації» (І). Але, якщо істинним є судження
«Деякі громадяни не підлягають адміністративному арешту»
(О), то загальне судження «Жоден громадян не підлягають
адміністративному арешту» (Е) буде невизначеним.

16. 5. Відношення між категоричними судженнями. Логічний квадрат

2. Субконтрарність (часткова збіжність) −
відношення між судженнями типу І − О.
Правило субконтрарності. Субконтрарні судження
не можуть бути одночасно хибними. Наприклад,
якщо судження «Деякі категорії працівників мають
пільги» (І) є хибним, то судження «Деякі категорії
працівників не мають пільг» (О) буде істинним.

17. 5. Відношення між категоричними судженнями. Логічний квадрат

Б. Несумісні відношення між категоричними судженнями.
Несумісними називаються судження, які не можуть бути
одночасно істинними. До них відносять:
1. Контрарність (протилежність) – між судженнями типу А - Е.
Правило контрарності: протилежні судження не можуть бути
одночасно істинними, але можуть бути одночасно хибними.
Наприклад, якщо судження «Будь-яка кодифікація є
особливою формою систематизації » (А) істинне, то судження
«Жодна кодифікація не є особливою формою систематизації»
(Е) є хибним. Або якщо судження «Всі громадяни підлягають
адміністративному арешту» (А) є хибним, то судження
«Жоден громадянин не підлягає адміністративному арешту»
(Е) також є хибним.

18. 5. Відношення між категоричними судженнями. Логічний квадрат

2. Контрадикторність (суперечність) – між судженнями типу А
- О, Е - І.
Правило контрадикторності: суперечні судження не можуть
бути як одночасно істинними, так і одночасно хибними. У них
завжди різне логічне значення. Наприклад, якщо судження
«Жодна особа не може бути примушена визнати свою
винуватість» (Е) істинним, то судження «Деякі особи можуть
бути примушені визнати свою винуватість» (І) є хибним. Або
якщо судження «Всі особисті папери фізичної особи є її
власністю» (А) є істинним, то судження «Деякі особисті
папери фізичної особи не є її власністю» (О) є хибним.

19. 6. Релятивні та екзистенційні судження

Релятивним (від лат. relativus − відношення)
називається судження про відношення між
предметами.
Формула: aRb, де a, b – члени відношення,
R – відношення між ними. Наприклад:
«Кримінальний Кодекс України вступив в
дію раніше ніж Кримінальний
Процесуальний Кодекс України» . «Дія
нормативного акта за колом осіб залежить
від юридичного імунітету».

20. 6. Релятивні та екзистенційні судження

Релятивні судження поділяються: за місткістю, за
кількістю та за якістю.
За місткістю релятивні судження поділяються в
залежності від кількості предметів, що вступають у
відношення. Розрізнюють двохчленні, трьохчленні
та n-членні відношення. Формула: R (x1, …, xn).
Наприклад: «Вулиця Ярослава Мудрого
розташована між вулицями Пушкінською і Сумською»
− це трьохчленне відношення, R (a, b, c).

21. 6. Релятивні та екзистенційні судження

За кількістю релятивні судження поділяться в
залежності від кількісної характеристики кожного з
предметів відношення. Для двохчленних суджень
отримуємо наступні види:
− одинично-одиничне: «Василенко краще
навчається ніж Литвиненко»;
− загально-загальне: «Кожне акціонерне
товариство інформоване щодо кожного з
розробників фірми її програмного забезпечення»;
− частково-часткове: «Деякі практикуючі юристи
знайомі з деякими молодими науковцями нашого
університету», і т. ін.

22. 6. Релятивні та екзистенційні судження

За якістю релятивні судження поділяються на
стверджувальні та заперечні. В стверджувальних
судженнях встановлюються певні відношення, а в
заперечних – встановлюється відсутність
відношень.
Наприклад: «Зміни до Кримінального Кодексу
внесені раніше ніж до Цивільного Кодексу» −
стверджувальне судження. «Версія Петренка не
розроблена більше ніж версія Остапенка» −
заперечне судження.

23. 6. Релятивні та екзистенційні судження

Розрізнюють декілька видів релятивних суджень з
загальнотеоретичним значенням відношень:
а) відношення рефлексивності. Рефлексивність означає
відношення предмету до самого себе. Формула: х=х. Часто
використовується при вирішенні проблеми ідентичності.
Наприклад, при ідентифікації особи («Я – Сидоренко В. В.»).
Антирефлексивними вважаються відношення: «більше» (х>х),
«менше» (х<х), «старше» і т. ін. Нерефлексивним буде відношення
х до y;
б) відношення симетричності. Це відношення між різними
предметами. Якщо х певним чином відноситься до у, то у таким же
чином відноситься до х. Наприклад, відношення рівності або
взаємності. До асиметричних належать відношення «більше» або
«причина» і т. ін.;

24. 6. Релятивні та екзистенційні судження

в) відношення транзитивності (для трьохчленних і n-членних
суджень). Це відношення, що повторюється як між
суміжними, так і крайніми предметами в певній
послідовності предметів. Формула: x > y > z, то х > z.
Наприклад: «Якщо Дніпро більше, ніж Львів, а Львів більше
ніж Чугуїв, то Дніпро більше ніж Чугуїв». До нетранзитивних
належать відношення «кохає», «залежить», «поважає»,
«ненавидить» та ін. Наприклад, нетранзитивним є судження
«Васал мого васала не мій васал»;
г) відношення еквівалентності. В ньому поєднуються
відношення рефлекcивності, симетричності та
транзитивності водночас. Наприклад, еквівалентними є
відношення «рівність», «однолітки» та ін.

25. 6. Релятивні та екзистенційні судження

Екзистенційні (від лат. existential − існування)
судження – це судження про існування предмета.
Формули: x; x.
Екзистенційні судження за якістю можуть бути
стверджувальними або заперечними. Наприклад:
«Додаткові пільги на підприємстві існували»,
«Колективного договору, у вказаній організації, не
існує». «Порядок набрання нормативними актами
чинності встановлено в законодавстві кожної
держави».