Лекція №22

1.

ЛЕКЦІЯ 22
Патофізіологія ендокринної системи,
розмноження і лактації
Мета: Висвітлити патогенетичні механізми порушення
ендокринної системи та порушення функції залоз.

2.

План
механізми
1. Патогенетичні
порушення
ендокринної системи
2. Порушення функції гіпофіза
3. Порушення функції надниркових залоз
4. Загальний адаптаційний синдром
5. Порушення функції щитоподібної залози
6. Порушення функції прищитоподібних залоз
7. Порушення
ендокринної
функції
підшлункової залози
8. Порушення ендокринної функції статевих
залоз
9. Патофізіологія інших залоз

3. ПАТОЛОГІЧНА ФІЗІОЛОГІЯ ЕНДОКРИННОЇ СИСТЕМИ

4.

До залоз внутрішньої секреції відносять:
гіпоталамус, головна залоза внутрішньої секреції;
гіпофіз в основі мозку;
епіфіз;
щитовидна залоза;
паращитовидні залози, дрібні;
надниркові залози;
підшлункова залоза;
статеві залози (сіменники, яєчники);
виличкова залоза, або тимус біля біфуркації трахеї.

5.

6. Схема взаємовідносин між проміжним мозком (гіпоталамусом), передньою долею гіпофізу та органами і тканинами організму

7.

Типи дії гормонів:
метаболічна – що спричинює зміну обміну речовин;
морфогенетична – полягає у стимуляції процесу утворення і
диференціації тканин і органів, завдяки якій забезпечується ріст і
розвиток організму, поява та формування вторинних статевих ознак
(гормон росту, статевих залоз);
коригувальна – змінює інтенсивність функцій всього організму або
його органів;
Кінетична (пускова) – властивість гормонів запускати діяльність
ефектору, включати реалізацію відповідної функції (окситоцин
викликає скорочення гладкої мускулатури матки, адреналін запускає
механізм розпаду глікогену в печінці і вихід глюкози в кров,
вазопресин включає реабсорбцію води у звивистих канальцях
нефронів).

8.

9.

Основні патогенетичні шляхи
порушень функції ендокринних залоз
Порушення центральних механізмів регуляції (неврози, патології
великих півкуль, підкорки) – пов’язано з ураженням гіпоталамуса.
Безпосередньо у гіпоталамусі знаходяться головні центри регуляції
секреції гормонів гіпофізу і ряду інших. Тому при пошкодженні
гіпоталамуса виникає ряд захворювань ендокринної системи.
Порушення біосинтезу і секреції гормонів - місцеві патологічні
процеси у ендокринних залозах змінюють їх функціональну
активність (гіперфункція, гіпофункція, дисфункція). Порушення
швидкості утворення і виділення гормонів виникає в результаті зміни
чутливості залоз до нервових і гуморальних регуляторів ( після пе рерізання симпатичних нервів змінюється відповідна реакція
кіркової речовини наднирників на стимуляцію кортикотропіном).
Порушення транспорту, метаболізму і реалізації біологічної дії
гормонів – зміна активності гормону на шляху переносу від залоз до
клітин, або зниження чутливості клітини до гормону, що виникають
на фоні нормальної секреції гормонів.

10.

Причини ендокринних порушень:
Набуті – травми, некроз, пухлини, запалення,
бактеріальна і вірусна інфекція, інтоксикація,
місцеві порушення кровообігу, тромбоз,
дефіцит йоду, кобальту, іонізуюча радіація.
Спадкові – фактори передаються (цукровий
діабет).
Вроджені – гермафродитизм, пов’язано із
порушенням розподілу хромосом у мейозі, або
генні мутації у ембріональний період розвитку

11.

Основні порушення ендокринної системи,
що виникають у залозах ВС:
гіпофункція – зниження активності синтезу гормонів,
розвивається внаслідок зменшення паренхіми залози (атрофія,
некроз), недостатності ферментних систем і кофакторів
біосинтезу
гормонів
(НАДФН2 ,
фолієвої
кислоти,
мікроелементи);
гіперфункція - посилення виділення гормонів, збільшення
загальної маси паренхіми (гіпертрофія, гіперплазія, доброякісні і
злоякісні пухлини), активізація ферментів біосинтезу гормонів;
дисфункція – стосується залоз, які виробляють якісно інші
гормони, часто спадкові або набуті при дефекті ферментів
біосинтезу гормонів.

12.

Зміна активності гормону може бути
Внаслідок утворення в організмі антитіл, які блокують дію
білкових і поліпептидних гормонів.
Зміна активності гормону внаслідок зв’язування гормону з
білками (гормон адсорбується на поверхні білка) – зниження
активності.
Порушення зв’язування гормону з клітиною мішенню при втраті
рецепторів, або порушення зв’язування гормону із рецептором
ферменту, якщо цей гормон є фактором зміни активності
ферменту.
Порушення інактивації гормонів у печінці при гепатитах, цирозах
.

13.

В патогенезі ендокринних порушень має
значення взаємозв’язок залоз внутрішньої
секреції, або корелятивні зв’язки.
При порушенні функції однієї залози, змінюється
активність іншої залози – корелятивні ендокринні
розлади. При видаленні щитовидної залози,
знижується
активність
статевих
гормонів
і
наднирників. При цукровому діабеті, який пов’язаний
із гормональним порушенням підшлункової залози
(інсулін), відмічається недостатність статевих залоз.
При порушенні функції гіпофізу змінюється
активність щитовидної, статевих залоз, наднирників.

14. Фізіологічні ефекти гормону росту

15. Вплив ін’єкції гормону росту на порося

Поросяті (зліва) протягом 4,5 міс. вводили
екстракт аденогіпофізу

16. Експериментальна акромегалія у собак

17. Гігантизм Anna Swan і її батьки

18. ГІГАНТИЗМ

19. ГІГАНТИЗМ

20. АКРОМЕГАЛІЯ

21. АКРОМЕГАЛІЯ

22. ГІГАНТИЗМ

23. ГІГАНТИЗМ

24. Вплив гормону інтермедину на пігментацію шкіри жаби

а – жаба, якій уводили витяжку із гіпофізу;
б – нормальна жаба

25. Схема взаємовідносин між гіпоталамусом і задньою долею гіпофізу

Нецукровий діабет

26. Цуценята чотирьохмісячного віку (справа з видаленою щитовидною залозою у двотижневому віці)

27. Затримка росту щура (справа), викликана недостатністю щитовидної залози

28. Зоб у вівці

29. Базедова хвороба

30.

Базедова
хвороба

31. Гіперфункція паращитовидної залози

Гіперпаратіреоз
пов’язаний
з
утворенням аденом паращитовидних
залоз. Зниження рівня кальцію також
стимулює
функцію
залози.
При
первинному ушкодженні функції нирок,
нестачі кальцію в раціоні, втраті його під
час вагітності, лактації, при діареях
виникає
вторинна
гіперплазія
і
гіперфункція цих залоз

32. Гіперпаратиреоз

При
гіперпаратиреозі
іони
Са
звільнюються із кісткового депо і
поступають в кров, при цьому посилюється
всмоктування
Са
із
кишечника
і
реабсорбція його в ниркових канальцях, що
сприяє підвищення його концентрації в
плазмі крові, при цьому концентрація
фосфору знижується

33. Гіпопаратіреоз

При гіпопаратіреозі у тварин в крові зменшується
концентрація Са і збільшується концентрація
неорганічного Р. Збудливість скелетних м’язів
посилюється в результаті збудливості нервовом’язових синапсів. Порушується антитоксична
функція печінки.
У дослідних тварин (собак, котів, мавп) при
паратіреоідектомії розвивається гострий процес із
летальним завершенням. При цьому спостерігають
клоніко-тонічні
корчі,
порушення
серцевої
діяльності, дихання, травлення, обміну речовин.

34. Собака після видалення паращитовидних залоз (сильні судоми)

35. Цукровий діабет – хронічне захворюванн, яке характеризується підвищенням в крові цукру, інсулярною недостатністю і глюкозурією

Причини:
запалення підшлункової залози;
пухлини, камінці, травми підшлункової залози;
інфекційні, токсичні фактори;
функціональна перенагрузка підшлункової залози, коли іде
виснаження острівкового апарату клітин Лангерганса;
• гіперфункція наднирників – багато адреналіну, глюкагону,
які являються антагоністами інсуліну;
• інактивація інсуліну білками та ферментами печінки
(фермент інсуліназа);
• утворення антитіл, які руйнують інсулін.

36. Зменшення інсуліну призводить до порушення вуглеводного, жирового і білкового обміну

При цьому:
обмежується утворення глікогену з глюкози;
сповільнення синтезу білків із амінокислот, а
амінокислоти використовуються для утворення
вуглеводів;
майже повністю зупиняється процес переходу
вуглеводів у жири;
затримується використання глюкози тканинами;
використовується для енергії в основному жир.

37. Клініка цукрового діабету

гіперглікемія
глюкозурія
поліурія
полідипсія
булимія
лактацидемія
кетонемія

38.

Патофізіологія с-ми розмноження
і лактації
Зрілий фолікул перед овуляцією

39.

40.

• Порушення фізіологічних процесів, а також
погіршення умов утримання та годівлі,
виникнення патологічних процесів у органах
розмноження
є
причиною
виникнення
неплідності (яловості) або стерилітету.
• Неплідність – нездатність с-ми розмноження
виконувати свої функції, що є наслідком
порушення функції статевого апарату на стадії
тічки, овуляції, утворення зиготи.

41.

СТЕРИЛІТЕТ РОЗРІЗНЯЮТЬ:
спадковий, природжений – коли із самого
початку тварина нездатна до запліднення
набутий, абсолютний – можливість запліднення
повністю зникли
набутий, відносний – певний час запліднення не
відбувається.

42.

Порушення відтворювальної функції можуть
виникнути на стадіях:
• Порушення утворення і дозрівання статевих
клітин.
• Порушення на стадіях запліднення (злиття гамет).
• Порушення на стадіях розвитку плоду (вплив
материнського ефекту).
• Порушення самих пологів.
• Післяпологові патпроцеси, субінволюція статевих
органів.

43.

Причини порушення розмноження:
Ендогенні ендокринні регуляторні механізми.
Екзогенні – хімічні речовини, біологічні
(туберкульоз, бруцельоз), радіація.
Екстрагенітальні – хвороби печінки, серця,
травлення, обміну речовин, локомоторного
апарату, годівля, утримання.
Генітальні – патологічні процеси у статевих
органах
(запалення,
пухлини,
порушення
місцевого кровообігу).

44.

Порушення відтворювальної функції
самців проявляються у формі:
а) гіпогеніталізму – стан, що супроводжується порушенням росту,
відсутністю статевих клітин, відсутністю андрогенів, як наслідок
виникає імпотенція;
б) порушення у органах розмноження – природжені аномалії,
запалення, пухлини, порушення місцевого кровопостачання у
сім’яниках, придатках сім’яників;
в) екстрагенітальні фактори – патологія травлення (зниж. енергії),
поруш. обміну речовин, неправильна годівля, токсикози (нітрат –
знижується рухливість живчиків, при цьому брак сперми досягає
70%), аутоінтоксикація, порушення ССС, пошкодження опорнорухового апарату (патологія задніх кінцівок), що призводять до
порушення зсадки (обнімальний рефлекс), інфекційні захворювання
(бруцельоз, туберкульоз).
Наслідки – зниження або припинення спермоутворювальної функції
та виникнення стерилітету.

45. Порушення відтворювальної функції самців

Запалення сім’яників називається орхітом.
Запалення придатка сім’яників – епідидимітом.
Причини орхіту та епідидиміту: травми,
метастази,
бруцельоз,
сап,
туберкульоз,
актиномікоз.
Запальні процеси в препуціальному мішку –
баланопостит.

46. Порушення відтворювальної функції самців

Крім перерахованих вище патологічних процесів у
самців спостерігаються і вади розвитку.
до них відносяться затримання сім’яників у черевній
порожнині та виведення в мошонку тільки одного
сім’яника, таких тварин називають односторонніми
(монорхізм)
або
двосторонніми
(анорхізм)
крипторхами або нутрицями;
явище двостатевості (гермафродитизм).

47. Фактори, що обумовлюють загибель сперматозоїдів в статевих органах самок:

• підвищена температура у піхві і в шийці матки ( tо
на 3-5 градусів вище порівняно із температурою у
придатках сіменників, де відбувалось дозрівання
сперматозоїдів).
• присутність в статевих органах самок фагоцитів, які
можуть руйнувати і поглинати сперматозоїди і
антитіл (спермоаглютинінів, спермотоксинів і
спермолізинів).

48. Основні шляхи порушення функції системи розмноження у самок.

Порушення функції статевого апарату самок виникає на стадіях
тічки, запліднення, родів та в післяродовий період.
Аномалії утворення і визрівання
фолікула та овуляції супроводжуються:
анеструсом – відсутністю тічки;
субеструсом - слабкою тічкою;
гіпереструсом – надмірною тічкою;
німфоманією.
Порушення на стадії статевого циклу стосується насамперед
аномалії фази жовтого тіла. У зв’язку із передчасним утворенням
жовтого тіла та його функціонування скорочується інтервал
тічки.
У разі збільшення терміну синтезу прогестерону цикл
подовжується і може настати стан псевдовагітності і розвитку
пірометри.

49. Патологічні процеси в організмі самки під час вагітності

Під час вагітності виникають порушення власне плоду, жовтого
тіла вагітності, плаценти та порушення життєдіяльності
організму самки.
Вагітність має критичні періоди:
до утворення плаценти – дія на зиготу різних фармакологічних
засобів (сульфаніламіди, метиленовий синій), алкоголю, при
цьому народжуються виродки;
з утворенням плаценти – плід набуває автономності, продукти
метаболізму плоду впливають і викликають зміни в
материнському організмі, спричинюючи токсикози. Одним із
проявів дії метаболітів плоду на організм матері є еклампсія.

50.

51. Порушення пологів

спостерігається за умов поганої годівлі,
утримання і догляду;
при непідготовленості родових шляхів;
травматичних ушкодженнях родових шляхів
(великий плід, порушення розташування
плоду);
патологічні процеси в родових шляхах
(пухлини);
сухість родових шляхів (рано розірвались
навколоплідні оболонки).

52. Післяпологові ускладнення

Після відходження посліду у тварин на протязі деякого часу
настає особливий стан в організмі, коли зникають всі зміни
викликані вагітністю і родами. Цей період називається
післяродовим періодом.
Під час родів виникають багаточисельні ушкодження слизової
статевого апарату, що і являється воротами інфекції. Як
наслідок виникають запальні процеси, які викликають
порушення функції органів і систем та затримку статевого
циклу. У цей період виникають умови небезпечні для життя
материнського організму. Особливо сильне виснаження
організму виникає у тварин із затяжними родами. Саме тому в
тварин під час післяродового періоду повинна бути спеціальна
годівля та відповідні умови утримання і догляду.

53. Запалення статевих органів самок

Запальні процеси, наслідком яких є неплідність, можуть
виникати в матці. Ця патологія властива всім видам
домашніх тварин.
ендометрит (запалення внутрішньої оболонки матки);
метрит (запалення середньої оболонки матки);
периметрит (запалення зовнішньої оболонки матки);
Ендометрити бувають гострі та хронічні, і найчастіше
серозні, катаральні та гнійні. При гнійних ендометритах
можуть утворюватися абсцеси.

54. Запалення статевих органів самок

При метритах запалення може переходити на
яйцепроводи, і викликати запалення яйцепроводів –
сальпінгіт, який характеризується потовщенням стінки
яйцепроводів,
розширенням
просвіту
та
нагромадженням серозного або гнійного ексудату.
Піометра - це гостра або хронічна гнійна інфекція, яка
характеризується скупченням ексудату в порожнині
матки при закритій шийці, у зв’язку з її непрохідністю.
За цих умов слизова оболонка тьмяна, шорстка, з
некротизованими ділянками, при цьому можливий
розрив матки з наступним розвитком перитоніту.

55. Патологічні процесіи, що спостерігаються у яєчниках:

аномалії розвитку – гіпоплазія яєчників (у
телиць); відсутність одного яєчника;
запалення яєчників – оваріїт;
дисфункція яєчників – гіпофункція, кісти,
персистентне жовте тіло;
новоутворення в яєчниках;
ускладнення запалень і дисфункцій – атрофія,
склероз.

56. Зміни у статевих органах самки під час вагітності

57. Лактація – процес утворення, накопичення і виділення молока із молочних залоз

Основна функція системи лактації
ссавців - це забезпечення
новонародженого молодняку
поживними речовинами та енергією

58. Порушення молоковіддачі виникає під час:

порушення нервово-гуморальної регуляції;
вплив
стресів
різноманітного
походження,
надмірного збудження у зв’язку з чим виділяється
адреналін, який гальмує синтез окситоцину
(звуження капілярів);
при недостатності гіпофізу;
при порушенні годівлі.

59. Основні порушення вимені

аплазія вимені;
гіпоплазії вимені;
новоутворення на дійках;
вроджені стенози соскових каналів;
вроджена недостатність функції гіпофізу і яєчників.
Як наслідок цих порушень, частіше в одній із четвертей
вимені можна виявити різноманітні функціональні
відхилення у вигляді:
гіпогалактії (незначна секреція молока), виникає під час тривалого втручання
ветеринарного лікаря, під час вакцинацій, запальних процесів, як у самій
залозі так і в інших органах, порушення обміну речовин, порушення умов
годівлі, утримання та догляду за тваринами;
агалактії (agalaktia post partum) - повна відсутність секреції молока, виникає
при дисфункції ендокринних залоз та під час вагітності.

60. Афти на дійках у корови при ящурі

61.

Зміна якості молока виникає внаслідок порушення обміну
речовин, отруєннях, запальних процесах у вимені.
Запалення молочної залози - мастит можуть бути гострі та
приховані (субклінічні), які погано діагностуються. Причиною
захворювання, в основному є стафілококи, стрептококи, кишкова
паличка. Крім того специфічний мастит може виникати при
туберкульозі, актиномікозі. Інфекція потрапляє або галактогенно
(через отвір у соску), або лімфогенно (через пошкоджену шкіру).
Сприяючими чинниками проникнення інфекції в молочну залозу
є травми, протяги, недостатність підстилки, забрудненість вимені
та доїльних апаратів.
За перебігом мастити розрізняють гострі та хронічні.
За характером запальної реакції: серозні, катаральні, фібринозні,
геморагічні та гнійні мастити.

62. Артерії вимені високопродуктивної корови (рентгенівський знімок)

63. Гнійний мастит з багато чисельними вогнищами нагнивання (рентгенограма)

64. Абсцес вимені корови

Індурація вимені –
розріст сполучної
тканина (несправжня
гіпертрофія)
1- сполучнотканинна капсула; 2 -порожнина абсцесу

65. Явище еклампсії у собаки