Насосна функція серця. Ехокардіографічна оцінка серцевої діяльності

1. ТЕМА ЛЕКЦІЇ: НАСОСНА ФУНКЦІЯ СЕРЦЯ ЕХОКАРДІОГРАФІЧНА ОЦІНКА СЕРЦЕВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2. ПЛАН ЛЕКЦІЇ

Визначення поняття „серцевий цикл”
2. Періоди, фази та інтервали систоли і діастоли шлуночків
3. Асинхронна діяльність правого і лівого шлуночків
4. Тиск у передсердях і шлуночках серця в систолу та діастолу
5. Зміни об'єму шлуночків під час серцевої діяльності
6. Методи визначення величини серцевого викиду.
7. Характеристика тонів серця
8. Характеристика серцевих шумів
9. Визначення поняття "ехокардіографія", види ехокардіографії.
10. Характеристика різних позицій М-Ехокардіографії
11. Характеристика двомірної ехокардіографії
12. Характеристика контрастної ехокардіографії
13. Характеристика доплерівської ехокардіографії
14. Методика проведення одномірної ехокардіографії
15. Аналіз одномірної ехокардіограми
1.

3. СЕРЦЕВИЙ ЦИКЛ

Систола
передсердь
Діастола
передсердь
Систола
шлуночків
Діастола шлуночків

4. СИСТОЛА ШЛУНОЧКІВ ПЕРІОД НАПРУЖЕННЯ фази асинхронного та ізометричного скорочення

Початок фази асинхронного скорочення
співпадає з початком деполяризації
міокарда шлуночків. При цьому має
місце неодночасність охоплення
збудження різних ділянок міокарда, і, як
наслідок, асинхронність поширення
скоротливого процесу в м'язах шлуночків.
Першими скорочуються кардіоміоцити,
які розташовані біля волокон провідної
системи. Фаза ізометричного скорочення
протікає при закритих атріовентрикулярних і півмісяцевих клапанах і
відповідає моменту повного охоплення
збудженням шлуночків (комплекс QRS)

5. СИСТОЛА ШЛУНОЧКІВ Період вигнання

Він поділяється на протосфігмічний
інтервал, фазу швидкого та фазу повільного
вигнання. Протосфігмічний інтервал
характеризує процес відкриття півмісяцевих
клапанів. Фаза швидкого вигнання
починається з моменту відкриття
півмісяцевих клапанів. В цю фазу з
серця викидається більша частина крові.
Фаза повільного вигнання починається в
момент, коли відтік крові до периферії
починає перевищувати її поступлення з
серця і градієнт тиску між шлуночками і
судинами зменшується. Кінець цієї фази
наступає з припиненням систоли, коли
внутрішньошлуночковий тиск починає
різко падати. Відповідає на ЕКГ інтервалу S-T

6. Діастола шлуночків Період розслаблення

Він починається з протодіастолічного
інтервалу – перехідного між фазового
стану, який відповідає часу, затраченому
на закриття півмісяцевих клапанів.
Початок цього інтервалу співпадає з
початком розслаблення міокарда
шлуночків, а його кінець – з моментом
повного змикання заслінок півмісяцевих
клапанів. Після закриття клапанів
починається фаза ізометричного
розслаблення міокарда, яка проходить
при закритих атріовентрикулярних
клапанах. Відкриття цих клапанів
свідчить про закінчення періоду
розслаблення, відповідає на ЕКГ зубцю Т

7. Діастола шлуночків Період наповнення фази швидкого і повільного наповнення

Період наповнення шлуночків
складається з фази швидкого
наповнення, фази повільного
наповнення та фази наповнення за
рахунок систоли передсердь. У перші
дві фази – наповнення шлуночків
здійснюється пасивно. Фаза швидкого
наповнення починається одночасно з
відкриттям атріовентрикулярних
клапанів. В цей часовий проміжок
здійснюється основне наповнення
шлуночків кров'ю. У фазу повільного
наповнення шлуночків кров'ю не
відбувається. Ця фаза зникає, коли
частота серцевих скорочень
перевищує 110–130 уд. хв.

8. Діастола шлуночків Період наповнення фаза активного наповнення, пов’язана із систолою передсердь

Під час систоли
передсердь заповнення
шлуночків відбувається
активно. Ця фаза
відповідає зубцю Р на
ЕКГ.

9. СЕРЦЕВИЙ ЦИКЛ

10. МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ УДАРНОГО ОБ’ЄМУ

1. ІІрямий метод Фіка. Суть методу полягає в тому, що за кількістю
кисню поглинутого за 1 хвилину і за артеріо-венозною різницею кисню ,
можна розрахувати хвилинний об'єм кровогоку.
Артеріовенозну різницю вираховують за різницею вмісту кисню в
артеріальній і венозній крові серця під час його зондування.
2. Непрямий метод Фіка відрізняється від прямого тим, що визначення
артеріо-венозної різниці проводиться без зондування серця. Метод
ґрунтується на визначенні ХОК за кількістю розчиненої в крові не
шкідливої для організму речовини з відомим коефіцієнтом розчинності.
3. Метод терморозведення (термодилюції) заключається в тому, що при
введенні в судинне русло відомої кількості індикатора (5 % розчин
глюкози, ізотонічний розчин NaС1) більш низької температури
спостерігають за змінами температури крові. За різницею між вихідною і
кінцевою температурою крові і за об'ємом введеної рідини визначають
ХОК.
4. Метод розведення речовин, мічених радіонуклідами. Будують
концентраційну криву на основі показників лічильника розміщеного
над серцем.
5. Апаратні (непрямі) методи (сфігмографія, балістокардіографія,
реографія, ехокардіографія.

11.

Місце
вислуховування ІІ
тону (ІІ міжребер’я
зправа і зліва від
грудини)
Місце
вислуховування
І тону

12. Перший тон, компоненти, що його обумовлюють

Перший тон вислуховується як
короткий, досить інтенсивний звук
над серцем, проте оптимально він
виражений над верхівкою серця під
час систоли шлуночків.
Основним його компонентом є
клапанний компонент. Він
обумовлений коливанням стулок
передсердно-шлуночкових клапанів
та сухожильних ниток.

13.

Перший тон, компоненти, що
його обумовлюють
Другий компонент –
м'язовий – виникає
внаслідок коливання,
пов'язаного з
напруженням міокарда
шлуночків.
Третій компонент –
судинний – обумовлений
коливанням початкових
відділів аорти і
легеневої артерії,
відкриттям
півмісяцевих клапанів.

14.

Перший тон, компоненти, що
його обумовлюють
Четвертий компонент –
передсердний – виникає
внаслідок коливання,
пов'язаного з скороченням
передсердь. При аускультації
перший тон починається із
цього компоненту, оскільки
коливання, викликані
систолою передсердь
зливаються із звуковими
коливаннями, обумовленими
систолою шлуночків і
аускультативно сприймаються
як один тон.

15. Другий тон, компоненти, що його обумовлюють.

Другий тон оптимально
вислуховується в ІІ міжребер'ї зліва
(над легеневою артерією) і справа
(над аортою) від грудини під час
діастоли. Утворюється за рахунок
коливань, виникаючих на початку
діастоли при закритті півмісяцевих
клапанів аорти і легеневої артерії,
потоком крові, яка вдаряється об них.
Це перший, клапанний компонент.
Другий компонент – судинний –
обумовлений коливанням стінок
аорти і легеневої артерії внаслідок
удару крові в закриті півмісяцеві
клапани.

16. Третій тон, компонент, що його обумовлює.

Третій тон можна вислухати інколи у
дітей, або у осіб з тонкою грудною
кліткою.
Він обумовлений швидким наповненням
шлуночків кров‘ю під час фази швидкого
наповнення.

17. Фонокардіографія

R
Q S
ЕКГ
T
ІІ тон
ФКГ
І тон
Інтервал Q-І тон
Інтервал Т-ІІ тон

18. ВИДИ ЕХОКАРДІОГРАФІЇ:

Одномірна (М-режим)
Двомірна (В-режим)
Доплерівська
Контрастна

19. Позиції ехолокації в М-режимі:

1, 2, 3, 4 – позиції ехолокації;
Д – ультразвуковий датчик;
ГК – грудна клітка; Г – грудина;
ПШ – правий шлуночок;
ЛШ – лівий шлуночок;
ЛП – ліве передсердя; КА –
клапан аорти; ПСМК – передня
стулка мітрального клапана;
ЗСМК – задня стулка мітрального
клапана.

20. Ехокардіографічна картина руху анатомічних структур серця в різних позиціях

21. Одновимірна ехокардіограма зареєстрована у здорової людини

22. Принцип отримання ультразвукового зображения в різних режимах дослідження (схема):

23.

Ехокардіограма в площині
чотирьох камер серця:
ЛП – ліве передсердя;
ЛШ – лівий шлуночок;
ЛП – праве передсердя;
ПШІ – правий шлуночок;
АО – аорта.
АО

24. Ехокардіограма в площині довгої осі:

ЛП – ліве передсердя;
ЛШ – лівий шлуночок;
ПШІ–правий шлуночок;
МПШ–міжшлуночкова
перегородка;
АО – аорта.

25. В-РЕЖИМ ЕХОКАРДІОГРАФІЇ

26. Ехокардіограма в площині довгої осі:

27. Доплерівська Ехо-КГ зареєстрована з апікального доступу у здорової людини.

А — схема розташування ультразвукового датчика і
напрями сканування;
Б — допплерограма потоку крові через клапан аорти.

28. ДОПЛЕР-ЕХОКАРДІОГРАМА В ПЛОЩИНІ 4 КАМЕР СЕРЦЯ

29. Доплерівська ехокардіографія

30. Ехокардіограма лівого шлуночка в IІI позиції (схема):

1-кінцево-діастолічний
розмір лівого шлуночка; 2
– кінцево-систолічний
розмір лівого шлуночка;
3,4 – товщина задньої
стінки лівого шлуночка в
діастолу і систолу; 5,6 –
товщина міжшлуночкової
перегородки в діастолу і
систолу; 7 – ендокард; 8 –
перикард; 9 – епікард.

31.

КДО = 7,0 : (2,4 + КДР) · КДР3,
КСО = 7,0 : (2,4 + КСР) · КСР3,
У нормі, в дорослих людей, КДО дорівнює 108-140 мл, а КСО
знаходиться в межах 38-50 мл.
Ударний об'єм (УО) лівого шлуночка вираховують за формулою:
УО = КДО – КСО.
У нормі, в дорослих людей, УО дорівнює 70-90 мл.
Хвилинний об'єм кровотоку (ХОК) визначають як добуток УО і ЧСС.
У нормі, в дорослих людей, хвилинний об'єм серця дорівнює 4,0-6,5 л/хв.
Скоротливу активність лівого шлуночка характеризує фракція
вигнання (викиду) (ФВ), що визначається за формулою:
ФВ = УО : КДО · 100 %.
У нормі, в дорослих людей, ФВ дорівнює 54-64%.
Також встановлюють індексовані показники лівого шлуночка, для
цього треба отримані величини поділити на площу поверхні тіла
обстежуваного, яку можна розрахувати за формулою Дю Буа.
Кінцево-діастолічний (КДІ), кінцево-систолічний (КСІ) індекси
визначають відповідно за такими формулами:
КДІ = КДО : Р,
КСІ = КСО : Р,
де КДІ – кінцево-діастолічний індекс; КДО – кінцево-діастолічний об'єм;
КСІ – кінцево-діастолічний індекс; КСО – кінцево-діастолічний об'єм;
Р – площа поверхні тіла.